Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність

В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з використанням різних форм власності, та механізму державного регулювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.
Інтерес у створенні адекватного розвиненим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка заінтересована у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.
Страхування - одна з галузей економіки України, в якій останніми роками спостерігається зростання основних показників. За підсумками 1999 р. загальний розмір статутного фонду усіх страховиків зріс на 177 млн. гривень, або більш як у 2 рази, і на 1 січня 2000 р. становив 327,9 млн. гривень. Страхові резерви зросли на 20 відсотків і досягли 537 млн. гривень. Балансовий прибуток, страховиків досяг 234 млн. гривень (у 1998 р. - 179 млн. гривень). Загальна сума страхових внесків, одержаних українськими страховиками протягом 1999 p., дорівнювала 1,16 млрд. гривень, що на 48 відсотків більше, ніж у 1998 р. Як і в попередні роки, спостерігається перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над темпами інфляції.
Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негативний влив справляють:
- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;
- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;
- неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;
- високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування у національній валюті неможливе;
- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;
- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;
- неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.
Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.
Програмою розвитку страхового ринку України на 2001- 2004 роки передбачено, що страховий ринок має розвиватися на принципах:
o верховенства права - правове регулювання страхової діяльності;
o системності - узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;
o конкурентності - держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права На ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;
o стабільності - забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;
o обмеження присутності держави на страховому ринку - держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;
o мотивації діяльності страховиків і страхувальників - держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заінтересовані у страхових послугах, а страхові компанії - в наданні цих послуг,
o довіри - внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.
Всі ці принципи реалізуються при здійсненні страхової діяльності.
Страхова діяльність - це врегульована нормами права господарська діяльність страхових організацій з надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів, що здійснюється на підставі ліцензії, як правило, з метою отримання прибутку.
Зі змісту законодавства про страхування можна зробити висновок, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестраховування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфери їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.
Серед" загальних нормативно-правових актів, що застосовуються для регулювання страхової підприємницької діяльності, передусім слід назвати закони України "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо.
Систему спеціального законодавства про страхову діяльність очолює Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р., Що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Серед актів спеціального законодавства можна виділити ряд постанов Кабінету Міністрів України: "Про порядок та умови обов'язкового авіаційного страхування" від 13 липня 1998 р. № 1083, "Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків" від 17 серпня 1998 p. № 1280, "Про впорядкування діяльності страхових брокерів" від 29 квітня 1999 р. № 747 та інші.
Слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства фінансів тимчасово, до затвердження Міністерством фінансів України нормативно-правових актів з питань страхової діяльності і набуття ними чинності, застосовуються нормативно-правові акти Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, який було ліквідовано згідно з Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 1573.
Важливе місце у системі законодавства про страхову діяльність належить Правилам страхування, що розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Міністерством фінансів України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Правила страхування повинні містити:
перелік об'єктів страхування;
порядок визначення страхових сум;
страхові ризики;
виключення із страхових випадків і обмеження страхування;
термін та місце дії договору страхування;
порядок укладення договору страхування;
права та обов'язки сторін;
дії страхувальника при настанні страхового випадку;
перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;
порядок і умови виплат страхових сум;
термін прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум та страхового відшкодування;
умови припинення договору страхування;
порядок вирішення спорів;
страхові тарифи;
особливі умови.
Міністерство фінансів України має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству та не відповідають вимогам цієї статті.
У разі коли до правил страхування вносяться зміни, страховик повинен подати ці зміни до Міністерства фінансів України для погодження.