Діяльність комерційних банків на кредитному ринку.

Диплом.

ЗМІСТ

ВСТУП 3
1.1. Економічна необхідність, суть та принципи банківського кредитування 4
1.2. Організація діяльності банків на кредитному ринку 15
1.3. Правові механізми регулювання кредитної діяльності 46
РОЗДІЛ 2.  ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКУ В СФЕРІ КРЕДИТУВАННЯ ТА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН 54
2.1. Основні показники діяльності банків 54
2.2. Аналіз кредитної діяльності банків 74
2.3. Визначення і мінімізація кредитного ризику 92
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 100
3.1. Управління кредитною політикою як інструмент ефективної діяльності банків на кредитному ринку 100
3.2. Тенденції діяльності банків на кредитному ринку 105
ВИСНОВКИ 120
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 124
ДОДАТКИ 130

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Кредит i кредитнi вiдносини є невiд’ємною складовою економiчної сис¬теми України. Сфера кредитування безпосередньо пов’язана з потребами роз¬витку нацiонального виробництва. Знаходячись у центрi сучасного грошово¬фiнансового господарства, обслуговуючи iнтереси господарських суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки мiж державою, банком, товаровиробниками i на¬селенням. Нинi завдання вiдновлення виробничого призначення кредиту стає одним iз першочергових. Кредитнi вiдносини мають сприяти подоланню еко¬номiчної кризи в Україні i забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.
У ринковiй економiцi основною формою кредиту є банкiвський кредит. Кредитування господарських суб’єктiв i громадян є однiєю з найважливiших функцiй банкiв як спецiалiзованих кредитних установ. Банкiвський кредит необхiдний iнструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успiшно працювати товаровиробники.
Кредит, виконуючи певнi функції, якi є проявом його сутності, відіграє велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому.
 Кредит сприяє розвитку реформованого сiльського господарства України, сприяючи цим не тiльки забезпеченню її населення високоякiсними продук¬тами харчування, а промисловостi сировиною, а й перетворенню нашої країни з її найродючiшими чорноземами i сприятливим для ведення сiльського госпо¬дарства клiматом у крупного експортера сiльськогосподарської продукцiї.
Виходячи з вищесказаного, автор вважає тему кредитних операцiй комерційних банків та сутності кредиту як інструменту залучення коштів актуальною в період входження нашої держави до ринку.
Дедалі більшого значення набуває кредит у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, cтворенні можливостей для отримання             ocвi¬ти та задоволення iнших соцiальних потреб.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ  НА КРЕДИТНОМУ РИНКУ

1.1. Економічна необхідність, суть та принципи банківського кредитування

Наявність товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування та функціювання кредиту. Саме з їх розвитком кредит стає невід’ємною часткою господарювання. В банківській діяльності надання кредитів є однією з основних економічних функцій. І від того наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони  обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.
Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв’язки і відносини економічного життя суспільства. Він завжди був та залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу підприємств.
В економічній літературі немає єдиної думки, щодо визначення суті кредиту, що пояснюється складністю економічних відносин, що виникають з цього приводу. Радикальні економічні перетворення, які відбуваються в країні, спонукають до переосмислення змісту такої категорії, як кредит. Адже він є невід’ємним елементом ринкового господарства, безпосередньо впливає на процеси розширеного відтворення як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства.
Кредити прискорюють процес відтворення на всіх етапах виробництва, розподілу, обміну та споживання. За їх рахунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшується обсяг грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого та соціального розвитку підприємств.
Виникнення кредиту пов’язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, що готові вступити в економічні відносини. Можливість виникнення і розвитку кредиту пов’язана із кругообігом і обігом капіталу. В процесі руху основного та оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Поступове відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі призводить до того, що  вивільнені грошові кошти осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба у заміні старих засобів праці та достатньо великих одночасних витратах. Аналогічні процеси відбуваються і у русі оборотного капіталу. Більш того, тут зміни в кругообігу та обігу капіталу проявляють себе більш різноманітно. Так, в силу сезонності виробництва, нерівномірних поставок та іншого відбувається не співпадання часу створення та обертання продукції. В одних суб’єктів з’являється надлишок засобів, в інших – їх недостача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит вирішує відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів та необхідністю їх використання в господарстві.
В економічній літературі є кілька визначень кредиту, кілька трактувань його змісту і принципів впливу на ефективність господарювання.
Скажімо у фінансово-кредитному словнику зазначено: «Кредит – це позичка в грошовій або товарній формі на умовах повернення, і, як правило, зі сплатою відсотків» [33, с.103].
Трактування кредиту з точки зору суб’єктів кредитування подано в банківській енциклопедії: «Кредит – це економічні відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій чи товарній формі на умовах повернення в певний строк і, як правило,  зі сплатою відсотків» [37, с. 147].
Професор М.І.Савлук вважає: «Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків» [19, с.128].
Існує визначення: «Кредит – надання грошей чи товарів у борг, як правило з виплатою відсотків; це вартісна економічна категорія» [21, с.103].
В економічній літературі знаходимо й інші визначення поняття кредиту, та більшість з них зводиться до того, що він є суто технічною категорією, тобто надання грошових коштів у борг на засадах повернення і сплати. На мою думку, таке розуміння кредиту в умовах ринкових відносин є дещо звуженим. І ось чому.
По-перше, кредит – це економічна категорія, якою передбачається не лише перерозподіл, а й акумулювання тимчасово вільних коштів держави, суб’єктів господарювання та фізичних осіб.
По-друге, кредиту притаманні принципи не лише сплати і повернення, а й цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення кредиту.
По-третє, у кредитні відносини вступають не лише комерційні банки і підприємства, а й держава і населення.
Отже, з урахуванням цих важливих аспектів дійдемо висновку, що       кредит – це насамперед економічна категорія, якою передбачається акумулювання тимчасово вільних коштів бюджету, централізованих державних позабюджетних коштів, суб’єктів господарювання та населення, які потім надаються позичальникам (державі, юридичним та фізичним особам) на засадах повернення, строковості, сплати, цільового використання та реального забезпечення. Цей висновок, на мою думку, підтверджує характерні особливості сучасних кредитних відносин.
Кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит, як форма руху позичкового капіталу об’єднує в собі два процеси: акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів та їх вкладення або розміщення. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов’язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб’єктів.
Необхідність кредитних відносин пов’язана з об’єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних та грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарювання здійснюється вивільнення коштів, в інших – виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність і дозволяє кредит.
Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і термінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв’язку із необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення виробничого процесу. Традиційно потреба в кредиті виникає у зв’язку з сезонністю виробництва.
Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху, формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов’язані із створенням відповідного інституціонального середовища – мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Комерційні банки, як раз, і є головною ланкою кредитної системи яка організовує й обслуговує рух позичкового капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.
Об’єктивною економічною передумовою виконання банками операцій з кредитування є функціювання виробників товарів та послуг на засадах комерційного розрахунку. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у тi сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Економічні відносини, що виникають між банком та позичальником під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням називаються кредитними відносинами.
Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша – позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктами кредиту [10, с. 226].
Суб’єктами кредитування є дієздатні юридичні чи фізичні особи, що мають матеріальні або інші гарантії для здійснення економічних, в тому числі і кредитних угод. Позичальником при цьому може виступати будь-який суб’єкт власності, якому банк довіряє і який володіє певними матеріальними чи правовими гарантіями, а також бажає платити процент за користування кредитом і повертати його банку.
Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами, організаціями – з іншого.
Об’єкт кредитування визначає цільове призначення кредиту і визначається кредитним договором.
Об’єктами кредитування, зокрема, можуть бути:
• розширення, реконструкція та технічне переозброєння діючих підприємств;
• будівництво нових підприємств і об’єктів нерухомості;
• науково-технічні розробки, що мають фундаментальне та прикладне значення;
• операції з товарно-матеріальними цінностями;
• фондові та інші операції з цінними паперами;
• фінансові операції;
• інші об’єкти не заборонені законами України.
Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України [6, п.49].
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції банків повинні і здійснюються в межах наявних кредитних ресурсів.
Кредитні операції – найбільш дохідна стаття банківського бізнесу. Вони складають основу активної діяльності комерційних банків.
Це пояснюється тим, що:
• їх вдале виконання веде до отримання основних доходів, сприяє підвищенню надійності та стійкості банків, а невдачі у кредитуванні призводять до їх розорення та банкрутства;
• банки призвані акумулювати власні та залучені ресурси для кредитування інвестицій в розвиток економіки країни;
• ця діяльність, при її успішному проведенні, приносить прибуток всім її учасникам (кредитним організаціям, позичальникам та суспільству в цілому).
За рахунок цього джерела формується основна частина чистого прибутку, що враховується в резервні фонди та прибутку, що використовується на виплату дивідендів акціонерам банку.
В той же час зі структурою та якістю кредитного портфеля, пов’язані основні ризики, які виникають в банку в процесі операційної діяльності: ризик ліквідності (неспроможність банку виконати зобов’язання перед вкладниками), кредитний ризик (непогашення позичальником основного боргу та процентів по ньому), ризик процентних ставок і т.д.
Тому кредитна операція - це також старанний відбір позичальників, аналіз умов надання кредиту, постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його здатністю погасити кредит.
Якщо говорити про практику проведення кредитних операцій в цілому, то слід сказати, що історично було вироблено ряд принципів, додержання яких збільшує надійність та прибутковість кредитування.
Принципи кредитування – це основні правила й умови поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій. Це основні вихідні положення, на які спирається теорія та практика кредитування підприємств. Ці положення та правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту, обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об’єктивними закономірностями розвитку і функціювання кредитних відносин.
Слід зазначити, що на певних етапах історичного розвитку в банків були різні підходи до застосування принципів та показників, за допомогою яких держава стимулювала ті чи інші політичні і економічні завдання.
Думки економістів щодо переліку принципів дуже різняться. Так                   Лаврушин О.І. виділяє такі принципи, як цільовий характер, строковість та забезпеченість [20, с.253]. Мороз А.М., як і більшість інших економістів виділяють наступні п’ять принципів: терміновість, поверненість, платність, забезпеченість, цільове використання [19, с.182].
Дуже цікавим, на мою думку, є підхід до визначення принципів кредитування економіста Лагутіна В.Д..
Згідно його підходу принципи кредитування можна поділити на загальноекономічні – відповідність ринковим відносинам, раціональності та ефективності, комплексності, розвиткові; та особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості) [47, с.39]. У запропонованій вище системі принципів банківського кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Тобто кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність та автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.
Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі аналізу кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку в здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений в договорі строк.
Принцип комплексності передбачає побудову кредитного механізму  на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.
Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух та динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.
Центральне місце в системі принципів банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.
Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений підприємством-позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним в системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже, якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність підприємства-позичальника. Мета реалізації цього принципу – зменшити ризик кредитної операції. Майнові права кредитора мають бути повною мірою захищенні, у разі можливого порушення підприємством-позичальником узятих на себе зобов’язань. Згідно цього принципу, позички, для підвищення їх надійності, повинні забезпечуватися реальними товарно-матеріальними цінностями. Це може досягатись за рахунок застави позичальником майна, яке виступає в ролі носія гарантії повернення кредиту. В ролі застави можуть, також, виступати: гарантії (поручительства), передані на користь банку вимоги та рахунки позичальника до третьої особи (дебіторська заборгованість, контракти і т. і.), договори страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, рухоме та нерухоме майно, золото, коштовності, цінні папери та інші форми забезпечення прийняті в банківській практиці.
Комерційні банки можуть надавати, як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв’язки з банком та високу платоспроможність і незабезпечені кредити (бланкові), однак вони пов’язані з великим ризиком для банку та надаються під високий процент.
Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Цей принцип означає, що в кредитному договорі встановлюється строк кредитування, який повинен обов’язково виконуватись позичальником. Конкретний строк повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника. Зрозуміло, що чим більший строк позички, тим вищий ризик, тим більше ймовірність того, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе повернути борг у відповідності з договором. Позички на формування оборотного капіталу надаються з граничним строком кредитування позичальника, не більше 12 місяців. Тобто таке кредитування відбувається з використанням короткострокового кредиту. Кредити на технічне переозброєння та розширення діючих підприємств  та їх реконструкцію, тобто на формування та відтворення основних фондів, надаються в рамках нормативних строків будівництва, освоєння та окупності об’єкту. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Тобто на ці цілі потрібні середньо та довгострокові кредити.
Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернені позички.
Принцип платності полягає в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, сплачує кредитору, позичковий процент. Кредит як комерційна операція обов’язково має приносити кредиторові певний дохід у формі відсотка. За рахунок цих  доходів  банки покривають свої затрати та отримують прибуток. Платність кредиту має стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, примушуючи їх збільшувати власні кошти і ефективно використовувати позичені.
Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладання позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. В цьому полягає відмінність кредитування від фінансування – фінансування таких жорстких цілей не має. Якщо ж позичками будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то позичені кошти не повернуться до кредитора. Кредитування перетвориться в безповоротне фінансування. На практиці цей принцип реалізується через надання позички на конкретні цілі (об’єкти). Порушення принципу цільового використання кредиту з боку позичальника може бути підставою для строкового повернення кредиту або застосування штрафного позичкового процента.
Щодо правил кредитування підприємств, то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі кредитування підприємств важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв’язання тих чи інших типових проблем.
У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (підприємств-позичальників), набір і зміст правил банківського кредитування змінюється. Ці правила в основному і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення кредитних операцій.
Таким чином бачимо, що реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитування підприємств та кредитування в цілому. Вони склалися ще на початку історичного розвитку руху позичкового капіталу, й перелік їх у сучасних умовах залишився майже незмінним. Але зміст кожного з них з переходом до ринкових умов господарювання набув суттєвих змін. Ці зміни зумовлені рядом причин: переходом до централізованих форм управління економікою, набуттям комерційними банками самостійності в питаннях вибору клієнтів та об’єктів кредитування, встановленням плати за кредит відповідно поточної кон’юнктури кредитного ринку, розвитком законодавства в сфері форм забезпечення кредитів і відповідальності позичальників тощо. Причому, жодному з принципів кредитування не можна надати перевагу – вони діють у взаємозумовленості, і вже взаємодія їх дає змогу комерційним банкам здійснювати ефективну кредитну діяльність.
Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб’єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.
Поряд із цим зміст майже всіх принципів кредитування не використовується в достатній мірі, що зумовлено причинами суб’єктивного та об’єктивного характеру. Як приклад цього можна навести відсутність будь-яких рекомендацій щодо застосування окремих принципів кредитування з метою удосконалення кредитних відносин на шляху стимулювання розвитку окремих галузей народного господарства або сфер діяльності суб’єктів підприємництва. Тому перед теорією та практикою кредитування постають завдання, які потребують розв’язання з метою подальшого поглиблення принципів кредитування, вдосконалення кредитних відносин і підвищення ефективності діяльності комерційних банків, їхніх позичальників (підприємств) та економіки в цілому.

1.2. Організація діяльності банків на кредитному ринку

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позичкових ресурсів. Використання залученого капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів і, нарешті, підвищити ринкову вартість підприємства.
Основою будь-якого бізнесу є власний капітал, на підприємствах ряду галузей економіки об’єм використовуваних позичкових ресурсів є значно більшим за величину власного капіталу. У зв’язку з цим, управління залученням та ефективним використанням позичкового капіталу є однією з головніших функцій фінансового менеджменту, спрямованої на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.
Позичковий капітал, що використовує підприємство, характеризує у сукупності об’єм його фінансових зобов’язань.
Управління залученням позичкових ресурсів являє собою цілеспрямований процес їх формування із різних джерел і у різних формах у відповідності з потребами підприємства в позичковому капіталі на різних етапах його розвитку.
У складі фінансового кредиту, що залучається підприємствами для розширення господарської діяльності, досить важлива роль належить банківському кредиту. Цей кредит має широке цільове направлення та залучається у різних видах. В останні роки у кредитуванні підприємств приймають участь не тільки вітчизняні банки, але й зарубіжні (особливо у кредитуванні спільних підприємств з участю іноземного капіталу).
Під банківським кредитом розуміються грошові кошти, що надаються банком у борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під певний відсоток [15, с.389].
Банківський кредит надається підприємствам у наступних основних видах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.1. Основні види банківських кредитів, що надаються підприємствам.

Різноманітність видів та умов залучення банківського кредиту визначають необхідність ефективного управління цим процесом на підприємствах з високим обсягом потреб в цьому виді фінансових коштів. В цьому випадку цілі та методи залучення позичкового капіталу конкретизуються з врахуванням особливостей банківського кредитування відокремлюючись при необхідності у самостійний вид фінансового управління.
Таке управління відбувається по наступним основним етапам:
1. Етап: Визначення цілей використання банківського кредиту, що залучається. Так як різні види банківського кредиту в повній мірі можуть задовольнити весь спектр потреб підприємства у позичкових коштах (в цьому проявляється універсальність банківського кредиту), цілі його використання виходять із спільних цілей залучення позичкового капіталу.
2. Етап: Оцінка власної кредитоспроможності. Політика залучення банківського кредиту, що розробляється підприємством, повинна кореспондуватись по основним своїм параметрам з відповідними параметрами кредитної політики банків. У складі параметрів кредитної політики банків одне з основних місць належить оцінці рівня кредитоспроможності позичальників, що встановлює диференціацію умов кредитування клієнтів. Для того щоб підприємство могло визначити базу переговорів з банками щодо умов кредитування, воно повинно заздалегідь оцінити рівень своєї кредитоспроможності.
У банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальників при диференціації умов їх кредитування походить з двох основних критеріїв:
• рівня фінансового стану підприємства;
• характеру погашення підприємством раніше отриманих ним кредитів – як відсотків по ним, так і основного боргу.
Результати оцінки кредитоспроможності отримають відображення у присвоєнні позичальнику відповідного кредитного рейтингу (групи кредитного ризику), у відповідності з яким диференціюються умови кредитування. Рівень цього кредитного рейтингу підприємство може заздалегідь визначити самостійно, керуючись відповідними методами його оцінки комерційними банками.
3. Етап: Вибір необхідних видів банківського кредиту, що залучається. Цей вибір визначається наступними умовами:
• цілями використання кредиту;
• періодом використання позичкових коштів, що планується;
• визначенням строків початку та закінчення використання кредитних   коштів;
• можливостями забезпечення кредиту, що залучається.
У відповідності з встановленим переліком видів кредиту, що залучається, підприємство проводить вивчення та оцінку комерційних банків, які можуть надати йому ці види кредитів. Оцінка таких банків проводиться лише по привабливості їх кредитної політики; рейтинг банку розрахований по іншим показникам його діяльності в даному випадку не є визначним і може слугувати лише допоміжним  орієнтиром при його оцінці.
4. Етап: Вивчення та оцінка умов банківського кредитування в розрізі видів кредитів. Цей етап формування політики банківських кредитів є найбільш трудомістким та відповідальним в силу різноманітності умов, що оцінюються та здійснення чисельних розрахунків.
Склад основних умов, що підлягають вивченню та оцінці в процесі формування політики залучення підприємством банківського кредиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.2. Склад основних кредитних умов, що вивчаються та

оцінюються в процесі залучення банківського кредиту.
Процес банкiвського кредитування складається з певних етапiв, кожний з яких окремо забезпечує рiшення локального завдання, а разом досягається го¬ловна мета позичкових операцiй – їх надiйнiсть i прибутковiсть для банку.
Кредитна документацiя
Кредитна документація – це документи, що укладаються мiж клієнтом i банком, вони супроводжують кредитну угоду з моменту звернення клієнта в банк i до погашення позички.
До кредитних документів, що складає клієнт, відносяться:
 кредитна заявка;
 технiко-економiчне обґрунтування;
 заява на одержання позички;
 фінансовий звіт;
 звіт про рух касових надходжень;
 внутрiшнi фiнансовi звiти;
 податкові декларації;
 бiзнес-плани;
 термінові зобов’язання;
 договiр про заставу (гарантiйнi листи, cтpaxoві полiси);
 зведення про закладене майно.
До документiв, що носять двостороннiй характер, вiдноситься кредитний договір.
До документiв, що складаються банком, вiдносяться: висновок на кредитну заявку клієнта, кредитна документація, кредитна історія.
Вимоги до кредитної заявки достатньо простi, але певнi. У мiжнароднiй практицi до них вiдносять призначення позички i розкриття сукупностi факторiв, що визначають ступiнь ризику даної позички.
Призначення позички повинне бути сформульоване конкретно, наприклад, так:
 на виробничi нестатки (на придбання i формування виробничих запасiв; на придбання i формування виробничих запасiв i здiйснення виробничих витрат; на здiйснення конкретних витрат);
 на торгово-посередницькi нестатки (на придбання, формування i реалізацію товарів; на формування сезонних запасiв товарів);
 на тимчасовi нестатки (для виплати заробітної плати; для погашення платежiв у бюджет i iн.).
Для оцiнки ризику угоди банку важливо також мати уяву про такі характеристики позички, як вид, термін, порядок видачi i погашення, спосiб забезпечення зворотностi, а також кредитоспроможнiсть клiєнта (рiвень його основних фiнансових показникiв, обсяги реалiзацiї, прибутку, власних коштiв), його органiзацiйно-правова форма, характер взаємин з банком (наявнiсть розрахункового рахунку в даному чи в iншому банку, позичковiй заборгованостi). Повнота висвiтлення зазначених пунктiв у кредитнiй заявцi залежить як вiд обсягу i терміну позички, так i вiд ступеня інформованості банку про клiєнта.
На вiдмiну вiд кредитної заявки заява-розпорядження на одержання позички оформляється клiєнтом пiсля прийняття банком позитивного рiшення по запитуваному кредиту.
Заява-розпорядження - це юридичний документ, що мiстить прохання клієнта надати йому кредит у визначенiй cумі i на певний строк. Для банку заява служить меморiальним ордером, що оформляє надання позички з позичкового рахунку клієнта.
Фiнансовий звiт включає баланс пiдприємства i звiт про фiнансовi результати i збитки за останнiй piк. Баланс складається на дату (кiнець кварталу) i показує структуру активiв, зобов’язань i капiталу компанiї. Звiт про фiнансовi результати охоплює квартальний та рiчний перiод i дaє докладнi зведення про доходи i витрати компанiї, чистий прибуток, його розподiл (вiдрахування в резерви, виплата дивiдендiв i т.iн.).
Звiт про рух коштiв на розрахункових рахунках заснований на зiставленнi балансiв компанiї на двi дати i дозволяє визначити змiну рiзних статей i рух фондiв. Звiт дaє картину використання pecypciв, часу вивiльнення фондiв i утворення дефiциту касових надходжень i т.iн.
Внутрiшнi фiнансовi звiти характеризують бiльш детально фiнансовий стан компанiї, змiну її потреби в ресурсах протягом року (поквартально, щомiсячно ).
Внутрiшнi управлiнськi звiти. Складання балансу вимагає багато часу. Банку можуть знадобитися данi оперативного облiку, що мiстяться в записках i звiтах, пiдготовлених для керiвництва компанiї. Цi документи стосуються операцiй i iнвестицiй, змiни дебiторської i кредиторської заборгованостi, продажів, величини запасів і т.ін.
Прогноз фiнансування. Прогноз мiстить оцiнку майбутнiх продажiв, витрат, витрат на виробництво продукцiї, дебiторської заборгованостi, оборотностi запасiв, потреби в готiвцi, капiталовкладеннях i т.iн. Є два види прогнозу: оцiночний баланс i касовий бюджет. Перший включає прогнозний ваpiaнт балансових paxунків i рахунок прибуткiв i збиткiв на майбутнiй перiод, другий прогнозує надходження i витрату готiвки (по тижнях, мiсяцям, кварталам).
Податковi декларацiї. Це важливе джерело додаткової iнформацiї. Там можуть мiститися зведення, не включенi в iншi документи. Крім того, вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється вiд сплати податкiв з частини прибутку.
Бiзнес-плани. Багато кредитних заявок пов’язанi з фiнансуванням починаючих пiдприємств, що ще не мають фiнансових звiтiв i iншої документацiї. У цьому випадку представляється докладний бiзнес-план, що повинен мiстити зведення по цiлях проекту, методах ведення операцiй i т.iн. Зокрема, документ повинен включати:
 опис чи продуктiв чи послуг, цо будуть запропонованi на ринку (включаючи патенти, лiцензiї); плани дослiджень i розробок i т.iн.;
 галузевий i ринковий прогнози (опис ринкiв, iнших компанiй, що пропонують аналогiчний продукт, державне регулювання вiдповiдних галузей, переваги i слабкi сторони конкурентів);
 плани маркетингу (мета, реклама, вартість заходiв по просуванню продукту на ринок i т.iн.);
 план виробництва (потреба у виробничих потужностях i робочiй силi, наявне устаткування i т.iн.); ¬
 план менеджменту (структура компанiї, органи що керують, консультанти i т.п.);
 фiнансовий план (прогноз операцiйного й iнвестицiйного бюджетiв, прогноз руку готiвки, перспективний баланс на п’ять майбутнього pоків);
 технiко-економiчне обгрунтування заходу, що кредитується (з копiями угод, контрактів, paxунків чи iнших документiв, що пiдтверджують цiль кредитування).
Кредитна документацiя на кредитну заявку являє собою типовий бланк, що заповнюється кредитним працiвником на пiдставi вивчення прохання клiєнта. У ньому мiстяться положення i показники, що характеризують оцiнку банком юридичного статусу i фiнансового стану позичальника. У числi загальних положень вказується: органiзацiйно-правова форма клiєнта; найменування банку, де вiдкритий його розрахунковий рахунок; наявнiсть заборгованостi за позичкою, у т.ч. виданою iншими банками.
Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальника - юридичної особи банк вpaxoвує такі основні економiчнi показники:
 розмiр сплаченого статутного фонду;
 коефiцiєнт миттєвої лiквiдностii;
 коефiцiєнт поточної лiквiдностi;
 коефiцiєнт загальної лiквiдностi;
 коефiцiєнт мaнeвpeнocтi власних коштів;
 коефiцiєнт незалежностi;
 коефiцiент фiнансової стiйкостi;
 рентабельнiсть активiв;
 рентабельнiсть продажу;
 питома вага власних обiгових коштів та залучених на довгостроковий тepмін в валютi балансу;
 питома вага позикових обiгових коштiв в валютi балансу;
 спiввiдношення чистих надходжень до суми основного боргу та відсотків;
 наявнiсть прибуткiв або збиткiв;
 тepмін погашення paxунків дебiторiв;
 термін погашення paxунків кредиторів;
 рiзниця тepмінiв погашення paxунків дебiторiв i кредиторiв.
У своєму висновку кредитний працiвник дає також оцiнку керування i стану облiку, визначає вiдповiднiсть цiльової спрямованостi позички прiоритетам кредитної полiтики банку, пропонує доцiльнi для даного випадку способи забезпечення зворотностi кредиту. Завершується документ проектом рiшення: видати позичку (вiдмовити у видачi позички).
Особливе мiсце серед кредитних документiв належить кредитному договору, що регулює весь комплекс взаємин банку з клiєнтом. Як правовий документ кредитний договiр повинен вiдповiдати дуже твердим вимогам по оформленню, структрурів, чiткостi формулювань. Саме тому виправдано iснування типових форм кредитних договорiв стосовно до рiзних видiв кредитiв. У виробленнi найбiльш прийнятних структур кредитного договору i формулювань ycix його пунктiв активну участь повиннi приймати юристи. Їхня участь необхiдна також при внеceннi чи змiнi доповнень у договорі.
Грунтуючись на типовiй формi, банки звичайно розробляють власнi варіанти кредитних договорiв. Їх може бути декiлька, причому основна їхня вiдмiнність одне від одного зводиться, як правило, до того чи iншого механiзму забезпечення погашення кредиту:
 договiр, що передбачає надання позичальником гарантiй;
 договiр, що передбачає передачу позичальником застави;
 договiр, що передбачає страхування позички за рахунок позичальника в страховому суспільстві;
 договiр, що комбiнує вci чи частину попереднiх умов.
Договори подiбного роду звичайно вiдносяться до комерцiйної таємницi банку.
Українськi банки вже нагромадили деякий досвiд складання кредитних договорiв. Однак ця сторона їхньої дiяльностi ще далека вiд досконалостi, при чому як у правовiй, так i в економiчнiй частинi. У тому самому банку для однорiдних позичок нерiдко використовуються рiзнi за формою кредитнi договори; багато їxнix пунктiв нeкoнкpeтнi, а взаємнi зобов’язання cтopiн сформульованi нечiтко. Часто допускаються недбалостi в оформленнi (вiдсутнi то печатка однiєї з cтopiн, то вказiвка посадового положення осiб, що пiдписали договiр; oкpeмi пункти не заповненi i не прокресленi, назва документа по-рiзному в рiзних випадках i т.iн.).
В економiчному планi кредитнi договори найчастiше вiдрiзняються пiдвищеним формалiзмом: не вiдображають специфiки взаємин банку з клiєнтом у залежностi вiд якостi позички (за винятком рiвня процентної ставки); не мiстять набору ефективних заходiв по забезпеченню цiльової спрямованостi i зворотностi позичок; практично не передбачають зобов’язань клiєнтiв по пiдтримцi яких-небудь фiнансових коефiцiєнтiв на визначеному piвнi; у них вiдсутнi норми, що регулюють форми i методи контролю банком фiнансового положення й iнших характеристик позичальника.
3 огляду на цi обставини, а також мiжнародний досвiд, можна рекомендувати дотримуватись наступної структури типового кредитного договору.
Преамбула, де вказуються найменування cтopiн, органiзацiйно-правова форма кожної з них.
- предмет i сума договору. У даному роздiлi уточнюється вид кредиту (укрупнений об’єкт, сукупний об’єкт, цiльова позичка на окрему угоду), цiль, сума кредиту, порядок регулювання граничного рiвня (кредитна лiнiя з правом чи без права перевищення, лiмiт);
- порядок надання та погашения позички. Розкривається конкретний механізм видачі і погашення позички з вказівкою граничного терміну;
- способи гарантії повернення кредиту (застава, гарантiя, поручительства, страхування);
- умови кредитування. Вказується, яких piвнів кредитоспроможностi повинен дотримуватись позичальник.
- відсоткові ставки та комiсiйна винагорода;
- зобов’язання cторін;
- санкції при невиконанні умов договору;
- порядок розв’язання суперечок;
- тepмін дії договору;
- юридичні адреси сторін.
- підписи сторін.
До кредитної документації вiдносяться також договори про заставу, гарантiйнi листи, стрaxoві поліси.
Договiр про заставу повинен вiдповiдати вимогам закону “Про заставу”.                          У документi повиннi бути вiдображенi: вид застави (залишається у володiннi заставника чи передається у володiння заставоутримувача), склад i вартicть закладеного майна; права та обов’язки сторін стосовно до рiзних видiв застави (у т.ч. право розпоряджатись закладеним майном); види контролю з боку банку за збереженням закладеного майна (при володiннi ним заставником); момент виникнення права банку звернути стягнення на предмет застави; порядок звертання стягнення.
Гарантiйнi листи i cтpaxoві полiси також повиннi вiдповiдати визначеним вимогам правового й економiчного характеру. У правовому аспектi вони повиннi чiтко визначати вiдносини cторін, що дозволяє захистити їxнi iнтереси. Вiдтак позитивно повинна бути оцiнена практика заключення тристороннiх договорiв поручительства i договорiв страхування. Включення банку в число учасникiв таких договорiв пiдвищує їx ефективнiсть, оскiльки не дозволяє змiнювати умови взаємин позичальника i поручителя (гаранта, страховика) без вiдома банку. Важливе значення мaє правильне оформлення гарантiйних листiв, договорiв страхування чи поручительства (наявнiсть печатки, вказання посадового стану осiб, що пiдписали документи, пiдписи цих осiб i т.iн.). При використаннi банкiвських гарантiй необхiдне заключення вiдповiдних мiжбанкiвських договорiв (угод).
В економiчному аспектi ефективнiсть гарантiй (поручительств) i страхування кредитного ризику залежить вiд кредитоспроможностi органiзацiй, що гарантують повернення позичок. Тому банкам необхiдно володiти навичками аналiзу кредитоспроможностi гаранта (поручителя) чи страхової органiзацiї. У закордоннiй практицi rapaнтії часто супроводжуються заставою майна гаранта. Одночасно банк до видачi позички організовує зустрiчi з представниками rapaнтів для з’ясування їхньої готовності виконати свої зобов’язання у випадку непогашення позички позичальником.
Грунтуючись на загальноприйнятiй документацiї, наданої клiєнтом для одержання кредиту, кожен банк сам визначає для позичальника пакет документiв, що найбiльш вiдповiдають вимогам банку.
Оцiнка кредитоспроможностi позичальника.
Об’єктивна оцiнка кредитоспроможностi потенцiйного позичальника, незважаючи на все рiзноманiття методик, що застосовуються у банкiвськiй практицi, як i ранiше залишається досить серйозною проблемою. По-перше, не виробленi критерiї i метод облiку результатiв аналiзу фiнансового стану клiєнта при визначеннi основних параметрiв кредитної угоди. По-друге, вiдсутнiй механiзм формалiзацiї нефiнансових (якiсних) показникiв, що характеризують надiйнiсть клiєнта, якiсть керування компанiєю, й мiсце на ринку і iн. По-трете, навіть якщо банки розраховують показники сукупної прибутковостi роботи з клiєнтами, можливостi облiку цих показникiв при визначеннi параметрiв кредитної угоди, як правило, обмеженi.
У пiдсумку – кредитний портфель комерцiйних банкiв формується головним чином, випадково, а результати кредитного аналізу, як правило, не дозволяють визначити основні параметри кредитної угоди i, отже, не прив’язанi до рiвня кредитного ризику. Сформована думка про те, що кредитування реального сектора як i ранiше залишається операцiєю пiдвищеного ризику - при всiй її незаперечностi – засновано лише на самих загальних уявленнях про низький рівень рентабельностi роботи пiдприємств i про вiдсутнiсть механiзму контролю за цiльовим використанням коштiв. Теза про пiдвищений piвень ризику при кредитуваннi реального сектора на практицi реалiзуються досить просто: банки знижують ризики неповернення коштiв звичайно або кредитуванням “своїх” пiдприємств, або кредитуванням пiд “обтяжену” заставу.
У цих умовах особливу важливiсть здобуває питання про використання показників, що характеризують діяльність позичальника, для визначення основних параметрiв кредитної угоди. До них вiдносяться сума i термiни кредиту, графiк його погашення, належне забезпечення i ваpтicнi умови кредитної угоди.
Визначення лiмiту кредитування клiєнта звичайно вимагає проведення роботи в чотирьох основних напрямках:
 аналiз фiнансового стану клiєнта;
 визначення кредитоспроможностi потенцiйного позичальника на основі зiставлення результатiв аналiзу його фiнансового стану з деякими нормативними показниками, розрахованими за аналогічною методикою;
 присвоєння потенцiйному позичальнику кредитного рейтингу, тобто “позицiонуванню” його в однорiдному середовищi клiєнтiв;
 розрахунок власного лiмiту чи кредитування ризику на потенцiйного позичальника.
3акордонний досвiд оцiнки кредитоспроможностi позичальника.
Kpiм розрахунку й аналiзу безлiчi фiнансових коефiцiєнтiв у свiтовiй практицi вироблений простий, оперативний i досить точний метод завчасного видiлення компанiй, яким загрожує банкрутство, чи, що не менш важливо, пiдтвердження вiдсутностi цього ризику. Мова йде про модель прогнозування платоспроможностi, розробленої на основі “коефiцiєнта Z” (z-score technique) - коефiцiєнта iмовірності банкрутства. Taкi моделi зараз широко використовуються в США, Великобританiї та iнших краінах банкiрами, кредитними менеджерами, бухгалтерами, iнвесторами i мiсцевою владою. Дана модель аналiзу кредитного ризику має такий вигляд:

Z = С + С1X1 + С2Х2 + С3Х3 – С4Х4 + ....

де Х1 - прибуток до сплати податку/поточнi зобов’язання (53%);
Х2 - поточнi активи/загальна сума зобов’язань (13%);
Х3 - поточнi зобов’язання/загальна сума активiв (18%);
Х4 - вiдсутнiсть iнтервалу кредитування (16%);
С......С4 - коефiцiєнти (вiдсотки в дужках вказують на пропорцiї моделi).
Х1 вимiрює прибутковiсть, Х2 - стан оборотного капiталу, Х3 - фiнансовий ризик i Х4 -ліквідність.
Використовувати модель, що виявляє компанiї зi складним фiнансовим становищем, просто. Ключовi величини розрахунка прибуткiв i збиткiв i балансового звiту аналiзованих компанiй закладаються в систему. Потрiбнi спiввiдношення автоматично пiдраховуються, i обчислюються Z-коефiцiєнт. Якщо Z-коефiцiєнт нижче “критичного рiвня платоспроможностi”, розрахованого за даними збанкрутiлих компанiй, то ризик кредитування такої компанiї дуже великий. Якщо Z-коефiцiєнт позитивний, то компанiя не пiддається такому ризику. Очевидно, що чим вище  Z-коефiцiєнт, тим краще становище компанiї i навпаки. Важливо вiдзначити, що використовуванi фiнансовi данi можуть бути як звiтними, так i прогнозованими. Таким чином, майбутнiй ризик, пов’язаний з компанiєю, можна оцiнити на основі як  її минулої, так i поточної дiяльностi. Фактичнi данi свiдчать, що 98% банкрутств у розвитих країнах за ocтанні 15 poків точно передбаченi за допомогою рiзних моделей.
Можна пiдсилити прогнозуючу роль моделей, трансформувавши               Z-коефiцiєнт у  РАS-коефiцiєнт (Performance Analisys Score - коефiцiєнт аналiзу дiяльностi), що дозволяє вiдслiдковувати дiяльнiсть компанiї в часi. РАS-коефiцiєнт - це просто вiдносний piвень дiяльностi компанiї, виведений на основі Z-коефiцiєнта за визначений piк i виражений у вiдсотках. Наприклад, РАS-коефiцiєнт, рiвний 10, свiдчить, що лише 10% компанiй знаходяться в гiршому положеннi, що говорить про незадовiльну роботу даного клiєнта. Сильною стороною такого пiдходу до оцiнки платоспроможностi й аналiзу дiяльностi є його здатнiсть сполучити ключовi характеристики звiту прибуткiв i збиткiв балансу в єдине спiввiдношення. Таким чином, розрахувавши РАS-коефiцiєнт, кожен, навіть маючи слабку фiнансову пiдготовку, може швидко оцiнити фiнансовий ризик, по’язаний з даною компанiєю, i прийняти те чи iнше рiшення у вiдношеннi її кредитування.
Кредuтнй  договiр - правова основа кредuтування.
Однiєю з найважливiших умов успiшної пiдприємницької дiяльностi є можливiсть своєчасного одержання банкiвського кредиту. Вiдносини клiєнта i банку при цьому регулюються умовами кредитного договору.
За кредитним договором банк чи iнша кредитна органiзацiя (кредитор) зобов’язуються надати грошовi кошти (кредит) позичальнику в розмiрi i на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути отриману грошову суму i сплатити вiдсотки на неї. Кредитний договiр у банкiвськiй практицi називають ще договором банкiвської позички, використовуючи термін “позичка” як рiвнозначний словам “кредит” та “позика”.
На вiдмiну вiд договору позики за кредитним договором закон встановлює особливi вимоги до суб’єктiв даного вiдношення. Кредитором може виступати тiльки банк чи iнша кредитна органiзацiя. Якщо за договором позики можлива передача позичальнику не тiльки грошей, але i замiнних речей, то за договором банкiвського кредиту допускається передача тiльки визначеної суми коштiв.
Договiр позики є одностороннiм та реальним. Права й обов’язки в cторін виникають лише в момент передачi позичальнику чи грошей чи речей. У кредитному договорi обов’язки кредитора по видачi кредиту виникають при заключенні договору.
Кредитнi договори з юридичними особами укладаються на пiдставi так званої кредитної заявки з наданням документiв (технiко-економiчне обгрунтування, передбаченому забезпеченнi i т.iн.), у якiй мiститься прохання розглянути можливiсть заключенню кредитного договору. При цьому caмi умови кредитного договору звичайно не розглядаються. На заявцi ставиться дозвiльний пiдпис особи, що має: вiдповiднi повноваження. Зазначений пiдпис призначений для внутрішнього використання, а не для клієнта.
Кредит може видаватися за допомогою так званої кредитної лiнiї, пiд якою розуміється договір про максимальну суму, що позичальник зможе використовувати протягом обумовленого терміну при дотриманнi визначених умов.
Кредитнi договори можуть укладатися також на торгах, що можуть проводитися у формi аукцiону чи конкурсу. Особою, яка виграла торги на аукцiонi вважається особа, що запропонувала найбiльш високу цiну (у даному випадку найбiльш високий розмiр вiдсоткiв), а по конкурсу – особа, що по висновку конкурсної кoмiciї, заздалегiдь призначеної органiзатором тopгiв, запропонувала кращi умови. Разом з тим стосовно до кредитного договору така форма не знаходить широкого застосування.
Законодавство розглядає договiр кредитування як договiр, заснований на добровiльному волевиявленнi cтopiн. Розбiжностi, що виникають мiж банком i майбутнiм позичальником при заключеннi договору, можуть бути розглянутi арбiтражним судом у випадках, передбачених угодою cтopiн. Вiдсутнiсть такої угоди є пiдставою для вiдмовлення в прийомi позивної заяви.
Кредитнi договори можуть розрiзнятися в залежностi вiд складу учасникiв, характеру i способу забезпечення i т.iн..
Видiляють такий рiзновид кредитного договору, як договiр кредитування рахунку. У цьому випадку банк здiйснює платежi з рахунку свого клiєнта, незважаючи на вiдсутнiсть коштiв на цьому рахунку. При цьому банк вважається надавшим клiєнту кредит на вiдповiдну суму з дня здiйснення такого платежу. Подiбний кредит також називають контокорентним чи овердрафтом.
Вiдклична кредитна лiнiя надає позичальнику право користатися кредитом банку зi спецiально вiдкритого рахунку. Позичальник має право позичати грошi до визначеної суми. У той же час банк має право в будь-який момент в однобiчному порядку припинити кредитування i зажадати повернення взятих у борг грошових сум. Звичайно кредит видається шляхом вiдкриття спеціального позичкового рахунку, по якому також вiдбувається погашення кредиту i сплата відсотків.
Оскiльки кредитний договiр розглядається як рiзновид договору позики, на нього поширюються вiдповiднi норми про цiльову позику, що передбачають право кредитора здiйснювати контроль за цiльовим використанням видiлених коштiв. Ступiнь конкретизацiї цiльового призначення може рiзнитися. Так, у договорi може бути зазначено, що грошi видiляються на закупiвлю визначеного устаткування (iз вказанням конкретних типiв i видiв устаткування). У той же час у договорi може бути зроблений запис про те, що кошти видiляються для iнших виробничих потреб.
Варто вказати, що здiйснювати реальний контроль банк не в змозi. Єдине, що може контролювати банк, – це документи, представленi позичальником. Для полегшення зазначеної задачi виданий кредит зараховується на розрахунковий рахунок позичальника, вiдкритий у банку-кредиторi. Разом з тим вiдповiдно до чинного законодавства банк позбавлений адмiнiстративних функцiй по контролю над коштами. Тому правовi кошти, за допомогою яких здiйснюється контроль над видiленими кредитами, є цивiльно-правовими. Так, у кредитному договорi можуть бути зазначенi документи, що позичальник повинен надавати банку-кредитору (бухгалтерськi баланси, платiжнi документи, вiдомостi про основні фонди) і відповідно відповідальність за невиконання цієї вимоги.
Повернення кредиту здiйснюється за допомогою безакцептного списання (тобто списання на пiдставi ранiше даної згоди, зафiксованої у вiдповiдному договорi). У цьому випадку повинна бути чiтко зазначена пiдстава безакцептного списання (наприклад, порушення обов’язку по поверненню боргу або порушення iнших обов’язкiв). Якщо розрахунковий рахунок позичальника знаходиться в iншому банку, позичальник повинен письмово iнформувати обслуговуючий банк про наявнiсть у договорi умови про безперечне списания і про свою згоду на списания, а також вказати реквізити кредитора.
Моментом погашення кредиту варто вважати момент зарахування коштiв на рахунок кредитора. Дострокове повернення кредиту з iнiцiативи позичальника можливе тiльки за згодою кредитора, що може мiститися в самому тексті первiсного договору або може бути дана згодом додатково.
Термiни кредитного договору.
Важливою умовою кредитного договору є умова про термін, стосовно до кредитного договору «термін» може мати рiзнi значения. Так, видiляють термін дiї кредитного договору, термін, на який видається кредит, термін повернення кредиту (календарна дата), термін нарахування i термін сплати вiдсоткiв.
Кредитний договiр укладається на певний строк, початок вiдлiку якого вказується в кредитному договорі.
 Закiнченням терміну дiї кредитного договору є момент виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. При цьому кредитний договiр визнається дiючим до зазначеного моменту, якщо в ньому відсутня умова, згідно якої закінчення терміну дії може вiдбутися ранiше. У кредитних договорах така умова звичайно вiдсутня. Специфiка кредитного договору така, що зобов'язаною стороною виступає позичальник (у тих випадках, коли кредит був реально отриманий), тому безглуздо було б обумовлювати термін, пiсля закiнчення якого зобов'язання позичальника по поверненню кредиту припинялися б.
Пiд тeрміном кредиту розумiється перiод часу мiж моментом одержання кредиту позичальником i моментом його повернення, термін кредиту завжди знаходиться в рамках терміну дiї договору i, вiдповiдно, не може його перевищувати. Його можна розглядати як одну з умов кредитного договору.
В межах терміну кредиту:
 отриманi кошти використовуються на передбаченi договором цiлi (термін використання кредиту);
 нараховуються вiдсотки на суму кредиту (термін нарахування вiдсоткiв);
 сума кредиту повертається позичальником кредитору (термін повернення кредиту);
 сплачуються вiдсотки, нapaxoвані на суму кредиту (термін сплати вiдсоткiв).
Можливi ситуацiї, коли рахунок позичальника знаходиться в iншому банку i кредит видається шляхом зарахування коштiв на цей рахунок. У цьому випадку icтотне значення має визначення дати виконання кредитором свого обов'язку по видачi кредиту. Якщо такою датою вважати момент списання коштiв з кореспондентського рахунка банку, то позичальник буде зобов'язаний платити за увесь час проходження коштiв до моменту надходження на свiй рахунок. При цьому можливi затримки з вини iнших банкiв. У таких випадках позичальник може висунути позов проти винного банку з вимогою про вiдшкодування збиткiв.
Обов’язки кредитора.
На пiдставi кредитного договору банк чи iнша кредитна органiзацiя (кредитор) зобов’язуються надати грошовi кошти (кредит) позичальнику в розмiрi i на умовах, передбачених договором.
У кредитному договорi повиннi бути встановленi розмiр i умови видачi коштiв (форма вiдкриття кредиту). Данi умови є суттевими для кредитного договору i при їхнiй вiдсутностi виражений банком намір кредитувати клiєнта не покладає на банк юридичних зобов'язань.
Банкiвська позичка, надана позичальнику при вiдсутностi спецiального, належним чином оформленого письмового зобов’язання кредитора по видачi коштiв у момент, що не збiгається з моментом заключенням договору, підкоряється правилам про договір позики.
У лiтературi обов’язок кредитора надати грошовi кошти розглядається як попереднє зобов’язання укласти надалi договiр позики. Змiстом зобов’язання банку, є заключення в майбутньому як позикодавця договору позики з клiєнтом.
Кредитор вправi вiдмовитися вiд надання позичальнику передбаченого договором кредиту цiлком чи частково при наявностi обставин, що очевидно свiдчать про те, що надана позичальнику сума не буде повернута в термін. Якщо мала мiсце вiдмова кредитора вiд видачi кредиту при вiдсутностi цих обставин, то кредитор несе перед позичальником вiдповiдальнiсть у формi вiдшкодування збиткiв i у формi неустойки, якщо вона передбачена договором.
Прийняття банком обов'язку видати визначену грошову суму пов’язано з особистiстю i матерiальним становищем конкретної особи, що звернулась за одержанням кредиту. Вiдносини cтopiн на цiй стадії носять особисто-довiрчий характер.
Способи видачі кредиту.
Кредитор зобов’язаний передати кошти на умовах, передбачених договором.
Кредит може передаватися в розпорядження позичальника рiзними способами й у рiзних формах. При здiйсненнi кредитування банк вiдкриває позичальнику позичковий рахунок. На цих рахунках враховується заборгованiсть позичальника банку по виданих позичках. По дебету позичкового рахунка вiдображається сума виданих коштiв, а по кредиту – її погашення. Режим позичкового рахунка визначається в договорi. На виконання одного кредитного договору банком можуть бути вiдкритi кiлька позичкових paxунків по кожному окремому об'єкту кредитування.
Кредит може бути виданий готiвкою з дотриманням вимог законодавства, що регулює подiбнi розрахунки, або в безготiвковiй формi. Видана в безготiвковiй формi позичка може бути перерахована на розрахунковий рахунок позичальника, або перерахована з доручення позичальника тpeтiм особам, або за рахунок кредиту можуть бути оплаченi вимоги третіх осіб, пред’явленi позичальнику. Кошти, одержуванi платниками податкiв з позичкових paxунків у видi банкiвських позичок у гривнях, можуть спрямовуватися вiдповiдно до кредитних договорiв на розрахунковi (поточнi) рахунки позичальника, чи безпосередньо на оплату матерiальних цiнностей i витрат, що кредитуються, включаючи виплату коштiв на заробiтну плату з одночасним перерахуванням вiдповiдних податкiв i iнших обов'язкових платежiв.
Видача кредиту може бути зроблена як одноразово в повнiй сумі, так i частинами.
 Момент, з якого зобов’язання кредитора по видачi коштiв вважаються виконаними, встановлюється договором, а при відсутності таких умов повинен визначатися, виходячи з форми й умов надання кредиту.
Вiдсотки за кредитним договором.
До вiдносин, пов’язаних з нарахуванням вiдсоткiв за кредитним договором, застосовуються правила, передбаченi для договору позики, якщо iнше не випливає з кредитного договору.
Вiдповiдно до Положення про порядок нарахування вiдсоткiв i вiдображення їх по рахунках бухгалтерського облiку в установах банкiв вiдсотки по кредитних договорах нараховуються в розмiрi й у термiни, передбаченi договором, але не рiдше одного разу в квартал. Нарахування i стягнення вiдсоткiв авансом у момент видачі кредиту не допускається.
Для нарахування вiдсоткiв використовується наступна формула:

 кр х п( днiв) х % ставку
            365(366)

де:
 кр - сума кредиту
п(днiв) - кiлькiсть днiв за місяць

Обов’язки позичальника за кредитним договором.
Закон передбачає, що позичальник взмозі вiдмовитися вiд одержання кредиту цілком чи частково, повідомивши про це кредитора до встановленого договором терміну його надання, якщо iнше не передбачено законом, iншими правовими актами чи кредитним договором. Таким чином, наявнiсть на стороні позичальника яких-небудь зобов’язань перед кредитором не може передбачатися. Позичальник за загальним правилом не може спонукатись до одержання суми позики і притягатись до вiдповiдальностi за вiдмовлення вiд її прийняття.
Кредитний договiр накладає на позичальника зобов’язання по прийняттю суми лише при наявностi в договорi вiдповiдної умови. Якщо договором передбачений обов’язок позичальника прийняти суму позики, то він несе перед кредитором вiдповiдальнiсть у формi вiдшкодування збиткiв i, якщо це передбачено договором, у формi неустойки за вiдхилення (вiдмовлення) вiд виконання обов’язкiв, що випливають з договору.
З моменту одержання грошових сум у порядку i на умовах, встановлених договором, позичальник несе перед кредитором такі ж обов’язки, що i позичальник за договором позики.
Оскiльки з моменту видачi коштiв мiж кредитором i позичальником виникають вiдносини за договором позики, порядок повернення боргу регулюється ст.. 49 ЗУ "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
Разом з тим варто враховувати, що у вiдносинах за участю в якостi позичальникiв юридичних осiб погашення заборгованостi за позикою банку i сплата вiдсоткiв по них провадяться шляхом перерахування коштiв клiєнтами з їхнiх  розрахункових (поточних) paхунків.
Зазначене не означає заборони погашення заборгованостi за кредитом іншими способами, передбаченими цивiльним законодавством (шляхом залiку зустрiчних вимог, прийняттям вiдступного, при новації i т.п.).
Забезпечення кредиту.
Проблема забезпечення кредиту комерцiйного банку вже давно відома.                   3 розвитком суспiльного виробництва росте не тiльки її актуальнiсть, але i складнiсть вибору прийнятних для практики рiшень. Розвиток технологiй i зростання складностi виробничих систем, втягуючи в обіг все бiльшу кiлькiсть капiталу при кожнiм вiдновленнi циклу вiдтворення продукції, не забезпечують при цьому нi адекватного збiльшення конкурентноздатностi даної продукцii, нi пiдвищення iмовірності успiшного розвитку бiзнесу в цiлому. Серйозний вплив на змiну якостi забезпечення кредиту в часi робить зовнiшнє, стосовно даного бiзнесу, дiлове середовище, що в Україні має свої специфiчнi вiдмiнностi порiвняно з iснуючими у країнах з розвиненою ринковою економiкою. При довгостроковому кредитуваннi необхiдно одержати чiтке уявлення про ймовiрну змiну якостi забезпечення в часi. Треба проаналiзувати, що може вiдбутися з даним забезпеченням через piк чи навiть декiлька poків. Тут багато чого буде залежати вiд ряду факторiв: вид забезпечення; ким воно надано; форму i конкретний змiст; умови кредитного договору; можливi супутнi умови надання забезпечення i т.п.
Можлива ситуацiя, коли якiсть забезпечення доходить до нуля, тобто вiдбувається фактична втрата забезпечення. У життi ситуацiя, при якiй поручитель вiдмовився вiд cвoїx зобов’язань чи зник, а гарант збанкрутував, не рiдкiсть не тiльки для України. І чим бiльше термін кредитування, тим вища iмовірність настання подiбних несприятливих для банку подiй.
Що ж стосується такого розповсюдженого виду забезпечення, як застава, то, як правило, його якiсть також знижується в часi. Однак можливi випадки зростання вapтocтi закладеного майна i пiдвищення якостi застави в порiвняннi з моментом заключення кредитного договору. Таке може вiдбутися з нерухомiстю, цiнними паперами, дорогоцiнними металами й iншим майном. Але це скорiше виключення з правила.
Банкiр повинен спиратися в прийняттi складних стратегiчних рiшень не на почуття довiри до клiєнта, а на свою впевненiсть в успiху реалiзацiї даного проекту. Це, у свою чергу, має на увазi як гарне розумiння банкiром cуті реалiзованого даним позичальником проекту, так i наявнiсть необхiдних знань для аналiзу i самостiйної оцiнки перспектив його практичної реалiзацiї. У цьому випадку банкiвським фахiвцям необхiдно керуватися бiльш широкими, нiж звичайно прийнято, уявленням про види забезпечення довгострокових кредитiв i їхню якiсть.
Банкiвське законодавство України передбачає, що видача кредиту комерцiйними банками повинна провадитися пiд рiзнi форми забезпечення кредиту. Найважливiшими видами кредитного забезпечення, що широко застосовуються за кордоном i узятими на озброєння нашими комерцiйними банками є: застава гapaнтії, поручительства, страхування кредитного ризику, переуступка (факторинг) на користь банку вимог та paxунків позичальника третiй особi й iн. Позичальник, як кредитне забезпечення, може використовувати одну чи одночасно кiлька форм, що закріплюється в кредитному договорi. Забезпечувальнi зобов’язання по поверненню кредиту оформлюються разом iз кредитним договором i є обов'язковим додатком до нього.
Застава.
Сама по собi застава майна (рухомого та нерухомого) означає, що кредитор¬заставоотримувач взмозі реалiзувати це майно, якщо забезпечене заставою зобов’язання не буде виконано. У силу застави кредитор має право у випадку невиконання боржником-заставником, забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вapтocтi закладеного майна переважно перед iншими кредиторами. Застава повинна забезпечити не тiльки повернення позички, але i сплату вiдповiдних вiдсоткiв та неустойок за договором, передбачених у випадку його невиконання. Kpiм того, необхiдно враховувати, що ринкова вартiсть закладеного майна може знизитися. Отже, у вcix випадках вартiсть застави повинна бути вище розмiру позички, що проситься.
Заставою можуть бути забезпеченi зобов'язання як юридичних, так i фізичних осiб.
Застава виникає в силу договору чи закону. Найбiльш поширена є застава в силу договору, коли боржник добровiльно вiддає майно в заставу, укладаючи про це договiр iз кредитором. Заставою може бути забезпечена тiльки дiйсна вимога. Це означає, що договiр про заставу не носить самостiйного характеру, тобто його не можна укласти поза зв'язком з iншим договором, виконання якого він забезпечує.
Предметом застави може бути будь-як майно, що вiдповiдно до законодавства України може бути вiдчужено заставником, а також цiннi папери i майновi права.
Заставником може бути особа, якiй предмет застави належить на правi власностi чи повного господарського ведення. Право повного господарського ведення майном дає суб’єкту, що хазяює, володiти, користуватися i розпоряджатися майном в тому ж обсязi, що i власнику, якщо законом чи власником в установчих документах не передбачене iнше. Обмеження на вiдчуження майна iснують у вiдношеннi державних пiдприємств, оскiльки вони повиннi одержати дозвiл на заставу будинкiв i споруджень вiд вiдповiдного комітету з керування майном.
Конкретно як застава можуть виступати: пiдприємство в цiлому (чи комплекс); основні фонди (будинки, споруди, устаткування); товарно-матерiальнi цiнностi; товарно-транспортнi документи (залiзничнi накладнi, варранти, контракти i т.п.); валютнi кошти; цiннi папери (акції, облiгацiї, векселя, сертифiкати, депозитнi внески i т.iн.).
Розрiзняють два види застави: при якiй предмет застави може залишатися в заставника, i при якiй предмет застави передається в розпорядження, у володiння  заставоутримувачу.
Найбiльше поширення має перший вид застави.
При заставi з залишенням майна в заставника останнiй може володiти і користуватися предметом застави вiдповiдно до його призначення, розпоряджатися предметом застави шляхом його вiдчуження з перекладом на набувача боргу по зобов’язанню, забезпеченому заставою.
У той же час заставник зобов’язаний застрахувати за свiй рахунок предмет застави на його повну вартiсть вжити заходiв по його збереженню, повiдомити заставоутримувача про здачу предмета застави в оренду.
 Застава з залишенням майна в заставника може виступати в декiлькох формах, основними з який є:
- застава товарів в оборотi;
- застава товарів у переробцi;
- застава нерухомого майна (iпотека).
Застава товару в оборотi (вона ж застава з перемiнним складом) означає, що позичальник може реалізувати закладені цінності за умови одночасного погашення певної частини заборгованостi чи замiни товарів, що вибувають, iншими, вiдповiдними даному виду кредитування цiнностями на piвнозначну чи бiльшу суму. Позичальник зобов’язаний забезпечити вiдповiдний облiк i збереження закладених цiнностей i несе за це вiдповiдальнiсть.
Застава товару в переробцi означає, що позичальник може переробляти у своєму виробництвi закладену сировину, матерiали, напiвфабрикати, але при цьому заставне право буде поширюватися на виробленi напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю i вiдвантаженi товари.
Пiд заставу товару в оборотi кредитувалися i продовжують кредитуватися торгові та постачальницько-збутовi органiзацiї. Пiд заставу товарів у переробцi кредитуються державнi промисловi, будiвельнi, транспортнi, сiльськогоспо-дарськi підприємства.
Застава нepyxoмoсті (iпотека) – це застава пiдприємств, будiвель, будинкiв, чи споруджень iнших об’єктiв, безпосередньо пов’язаних iз землею, разом з вiдповiдними земельними дiлянками чи правом користування ними.
Надаючи кредит пiд заставу будинкiв, устаткування й iншої нepyxoмoсті, банк повинен бути зацiкавлений не тiльки в ступенi їхньої реалiзацiї, але i в здатностi позичальника дiстати прибуток, достатнiй для погашення кредиту, щоб уникнути продажу застави.
Банк, як заставодержатель, при залишеннi застави в заставника може перевiряти по документах його фактичну наявнiсть, розмiр, стан i умови збереження предмета застави. Якщо предмет застави втрачений i заставник не вiдновив його чи за згодою заставоутримувача не замiнив iншим майном, рiвним по вapтості, то банк¬-заставоутримувач взмозі зажадати дострокового погашення, забезпеченого заставою-зобов’язанням.
Другий вид застави – застава з залишенням предмета застави в заставодержателя, є переважно кращим видом застави в банкiвськiй дiяльностi, особливо якщо як предмет застави пропонується майно, що не є нерухомiстю, чи майно, передача якого в заставу не вимагає державної реєстрацiї. Це пояснюється тим, що при передачi майна у володiння заставоутримувачу (банку) останнiй може здiйснювати найбiльш дiючий контроль за станом даного майна i, крім того, у банку бiльше гарантiй щодо можливостi погашення виданого ним кредиту позичальнику.
 Даний вид застави може виступати в двох основних формах: тверда застава і застава прав.
Тверда застава в класичному видi передбачає передачу товару й iншого майна банку i збереження його на складi кредитної установи чи на складi позичальника, але пiд замком i охороною банку. Цiнностi, прийнятi в заставу, повиннi вiдповiдати таким вимогам, як легка реалізація, можливість їхнього страхування і тривалого збереження, а також здiйснення банком контролю за ними. Застосування застави накладає на банки певнi труднощi i витрати, тому що це по’язано з необхiднiстю здiйснення таких не властивих ним функцiй, як збереження товарно-матерiальних цінностей. На заходi таку функцiю для банкiв виконують спецiальнi організації – складськi компанiї. У цьому випадку вони виписують квитанцiї зi складу, що i служать забезпеченням позички. Банки надають перевагу квитанцiям зi складу без права передачi, що виписуються на банк i дозволяють їм здiйснювати бiльш надiйний контроль за забезпеченням кредиту, а у випадку неповернення останнього надають право на вилучення цiнностей зi складу. Закордонний досвiд збереження застави активно запозичається в Україні. Найбiльш зручними для банку об’єктами твердої застави є тoвapнi i товарно-транспортнi документи, а також цiннi папери. По-перше, вони передаються заставником у забезпечення позички безпосередньо самому банку (заставоутримувачу), причому не вимагають особливих витрат на своє збереження; по-друге, вони вiдрiзняються високою лiквiднiстю, що мaє для банкiв велике значення у випадку невиконання боржником свого зобов’язання по позичцi.
Застава прав – це нова для України форма застави i поки недостатньо вiдпрацьована в законодавчому вiдношеннi. Як застава можуть виступати документи, що свiдчать про передачу банку як забезпечення по позичцi прав володiння i користування майном, прав на об’єкти iнтелектуальної власностi (авторських прав на промисловi зразки, тoвapнi знаки, ноу-хау, патенти) i iн.
У договорi про заставу повиннi бути також зазначенi найменування i мiсцезнаходження обох cтopiн, опис i мiсцезнаходження майна, що закладається.
Гарантiя (порука).
За цим договором поручитель зобов’язується перед кредитором iншої особи (позичальника, боржника) вiдповiдати за виконання ocтаннім свого зобов’язання. Поручительство створює для кредитора велику iмовiрнiсть реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручительством зобов’язанню у випадку його невиконання, тому що при поручительствi вiдповiдальнiсть перед кредитором за невиконання зобов’язання поряд з боржником несе i поручитель. Позичальник i поручитель вiдповiдають перед кредитором як солiдарнi боржники. Договiр поручительства вiдбувається в письмовій формi. У договорi поручительства, укладеному мiж банком кредитором боржника i його поручителем, вказуються назва й адреса боржника, поручителя i банк-кредитора, сума платежу, термiни й умови її виплати, порядок розрахункiв мiж поручителем i банком i iн. Поручительство закiнчується з припиненням забезпеченого ним зобов’язання, а також, якщо кредитор протягом трьох мiсяцiв iз дня настання тepміну зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. У випадку пред’явлення такого позову по виконанню поручителем зобов’язання кредитор (банк) зобов’язаний вручити йому документи, що засвiдчують вимогу до боржника, i передати права, що забезпечують  цю вимогу.
Гарантiя – це особливий вид договору поручительства, який застосовується для забезпечення зобов’язання тiльки мiж юридичними особами, при якому вiдповiдальнiсть гаранта носить субсидiарний характер. Як гарант по позичцi може виступати вищестояча стосовно боржника органiзацiя (Miнicтepcтвo, вiдомство, асоцiацiя, об’єднання), орендодавець, засновник i будь-якi iншi органiзацiї, включаючи банки. Єдина умова в даному випадку – стiйкiсть фiнансового положения самого гаранта. Гарантiя оформлюється гарантiйним листом, що пред’являється в установу банку, що кредитує. У листi вказуються найменування гаранта й організації-¬позикоодержувача, найменування обслуговуючих їxнix установ банкiв, вид позички i термін її погашення, сума гарантії i граничний її тepмін. У випадку вiдсутностi в позикоодержувача коштiв на розрахунковому рахунку для погашення кредиту банк висуває вимогу про погашення позички до гаранта. Гарантiя припиняється на тiй же підставі, що і поручительство.
В умовах формування ринкових вiдносин в економiцi й активному cтвopeннi нових пiдприємств, заснованих на рiзних формах власностi, що не мають у своєму розпорядженнi достатнього капiталу, щоб завжди гарантувати виконання своїх зобов’язань перед банком у частинi погашення позичок, у 1990 р. у практику введена нова для України форма забезпечення зворотностi позичок – страхування вiдповiдальностi позичальникiв за непогашення кредиту. Вiдповiдно до встановленого державного страхування позичальник укладає зі страховиком договір страхування, у якому передбачається, що у випадку непогашення. кредиту у встановлений тepмін страховик виплачує банку, що видав кредит, вiдшкодування в розмiрi вiд 50 до 90% не погашеної позичальником суми кредиту, включаючи вiдсотки за користування кредитом. Конкретний розмiр вiдповiдальностi обумовлюється в договорi страхування, а вiдповiдальнiсть страховика настає, якщо позичальник не повернув банку позичку протягом 20 днiв пiсля настання тepміну платежу, передбаченого кредитним договором. При цьому страховик зобов'язаний виплатити банку, що видав кредит, страхове вiдшкодування протягом 15 днiв пiсля настання позовного випадку.
Пiсля виплати банку страхового вiдшкодування до страховика переходять у межах виплаченої суми вci права банку-кредитора до позичальника за кредитним договором.
Страховик має право вiдмовити у виплатi страхового вiдшкодування, якщо страхувальник:
- повiдомив недостовiрнi вiдомостi про обставини, що мають icтотне значения для висновку про страховий ризик;
- не виконав обов’язкiв, покладених на нього умовами страхування.
Для страхувальникiв (пiдприємства-позичальника) операцiї по страхуванню вiдповiдальностi непогашення кредиту є платними: вони повиннi у визначений тepмін, встановлений договором страхування, одноразово внести cтpaxoвi платежi. Розмiр страхового платежу визначається на пiдставi суми кредиту, що пiдлягає погашенню, обговореного в межах вiдповiдальностi страховика i тарифної ставки страхових платежiв по даному виду страхування. Ставки встановлюються у вiдсотках до страхової суми диференцiйовано в залежностi вiд тepмiнy, протягом якого позичальник користується банкiвським кредитом. 
Страхування кредитного ризику як форма забезпечення зворотностi позичок є взаємовигiдною угодою для вcix учасникiв. Так, зокрема, пiдприємство¬позичальник (страхувальник) гарантується вiд втрати дiлової репутацiї через несвоєчасне погашення кредиту. Банк одержуе високi rapaнтії зворотностi кредиту, хоча i не є прямим учасником страхової угоди. Страхова органiзацiя одержує винагороду за свої послуги у видi страхового тарифу.
Через високий ризик для державних страхових органiзацiй по даному виду страхування (особливо в даний перiод розвитку економiки) його практикують в основному недержавнi комерцiйнi cтpaxoвi спiлки i компанiї. Вступаючи з ними в дiловi контакти, банки повиннi проводити ретельний аналiз їхнix установчих документiв i фiнансового стану, вимагаючи представления наступних документiв: лiцензiї на проведення страхових операцiй, статуту (нотарiально завiреного), свідоцтва про реєстрацію (органiзацiйна форма може бути будь яка), установчого договору, положення про страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту з усіма додатками, типового договору страхування ризику непогашення кредиту на користь банку.
Аналiзуючи фiнансовий стан страхової компанiї, необхiдно звертати увагу на наявнiсть оголошеного i сплаченого статутного фонду, величину страхових фондiв i pecypciв, коефiцiєнт фiнансової стiйкостi, що повинен бути бiльше одиницi, на piвень i норму виплат (piвень виплат повинен бути менше або дорiвнювати ноpмi виплат).
При аналiзi пропонованого договору страхування варто звернути увагу на те, яким чином дано визначення страхового випадку, чи мається достатнiй тepмiн для пред’явлення претензiй у випадку його настання, хто сповiщає страховика про настання страхового випадку, як і коли проводиться страхове відшкодування.
Особливу увагу необхiдно придiлити пунктам договору, що визначають обов’язки страхувальника й умови, при яких страховик може бути звiльнений вiд зобов’язань за договором страхування i, отже, вiд зобов’язань по погашенню кредиту банку.
Факторинг.
Наступною формою забезпечення своєчасного повернення кредиту позичальником виступає переуступка (факторинг) на користь банку вимог та paxунків позичальника третiй особi. Ця переуступка оформлюється спецiальною угодою чи договором.
Банк має право скористатися виторгом, що надiйшов, тiльки для погашения виданого кредиту і сплати відсотків за нього.
Закордоннi комерцiйнi банки нерiдко як умову одержання кредиту виставляють вимогу збереження позичальником на депозитному рахунку визначеної грошової суми (приблизно 10-20% вiд суми кредиту, що береться), яка вiдiграє двояку роль:
- дaє можливiсть банку залучити на конкретний тepмін кредитнi ресурси;
- виступає формою забезпечення зворотностi кредиту.
За кордоном як забезпечення позички використовується також так званий забезпечувальний вексель, що банк вимагає вiд свого позичальника. Цей вексель не призначається для подальшого обігу. Якщо позичка повертається в тepмін, то вексель погашається. Якщо повернення позички затримується, то вексель опротестовується, i банк у судовому порядку в короткий тepмiн (через особливу процедуру пред’явлення i розгляду позову) одержує необхiднi кошти. 
Тiльки дотримання взаємних iнтepeciв допоможе банку i позичальнику вибрати найбiльш прийнятну в кожному конкретному випадку форму забезпечення зворотностi кредиту чи використовувати змiшане забезпечення (у рiзних вapiaнтах).

1.3. Правові механізми регулювання кредитної діяльності

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Воно дає можливість банкам отримувати значні доходи і водночас супроводжується певними ризиками. Вони пов’язані із неповерненням позичальниками основного боргу і відсотків за позичками.
У процесі кредитування клієнтів комерційні банки завжди зустрічаються з суперечностями між дохідністю кредитних операцій, ризиками і ліквідністю вкладених у позички коштів. Чим більший дохід приносять позички, тим вищий ступінь кредитного ризику і нижча ліквідність вкладених у кредити активів, і навпаки. Якщо кредитна політика банку буде спрямована тільки на забезпечення високої ліквідності позичок, то він програє в конкуренції з іншими банками у прибутковості, а якщо пріоритетним буде прагнення тільки до високої прибутковості кредитів, то банк втратить платоспроможність, що межує з банкрутством.
Кредитні операції, як вид господарської діяльності комерційних банків, ґрунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кредит може бути повернений у строк тільки тоді, коли забезпечена його цільова ефективність.
Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльності, серед яких найважливіше значення мають правові.
Тому основні правові, фінансові та економічні принципи кредитування саме знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційного банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал.
Кредитування – процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний характер і обидві сторони (кредитор і позичальник) виконують активну роль щодо своїх обов’язків і прав, які закріплюються між ними.
Основні економічні та правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві України.
Відносини, що виникають в процесі кредитної діяльності комерційних банків, регулюються різними галузями права. Фінансове право виділяється серед них обсягом врегульованих ним суспільних відносин, значенням, а також впливом на правове регулювання нормами інших галузей права відносин, що складаються в процесі кредитної діяльності комерційних банків.
Відносини між Національним банком та комерційними банками з приводу кредитної діяльності останніх мають ознаку змістової єдності з предметом фінансового права, тому вони не можуть бути відірвані від нього. В цілому відносини між Національним банком та комерційними банками є відносинами “Влади-підпорядкування”, що не виключає можливості захисту прав комерційного банку перед Національним банком. Зміст фінансово-правових відносин між Національним банком та комерційними банками переважно складають обов’язки комерційних банків дотримуватись встановлених економічних нормативів, вимог щодо формування резервів, правил здійснення кредитних операцій та організації внутрішньої діяльності, а також права Національного банку на здійснення контролю та нагляду за кредитною діяльністю комерційних банків та на застосування до банків заходів впливу.
Перед тим, як проводити характеристику правової бази, що регулює про¬цес органiзацiї роботи банку з кредитами, охарактеризуємо основні законодавчі акти, на основi яких здiйснюється проведення кредитної дiяльностi в Україні.
Основним законодавчим актом, що регулює банкiвську дiяльнiсть в Укра¬їні є Закон України «Про банки i банкiвську діяльність» №2121-ІІІ вiд 7 грудня 2000 року.
У cтатті 2 цього закону дається визначення поняття «банкiвський кредит». Згiдно Закону, як зазначалося ранiше, банкiвський кредит це будь-яке зо¬бов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантiя, будь-яке зо¬бов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку пога¬шення боргу, яке надано в обмiн на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентiв та iнших зборiв з такої суми.
Питання банкiвського кредитування розглядаються у cтaттi 49 даного За¬кону – «Кредитнi операції». У цiй cтатті вказанi обов’язки банку стосовно про¬ведення кредитної дiяльностi. Так, «банк зобов’язаний мати у своєму складi структурний пiдроздiл, функцiями якого є надання кредитiв та управлiння опе¬рацiями, що пов’язанi з кредитуванням».
Банк зобов’язаний при наданнi кредитiв дотримуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичаль¬никiв та наявнiсть забезпечення кредитiв, дотримуватись встановлених Нацiо¬нальним банком України вимог щодо концентрацiї ризикiв. У разi несвоєчас¬ного погашення кредиту або вiдсоткiв за його користування банк мaє право ви¬дати наказ на примусову оплату боргового зобов’язання, якщо це передбачено кредитним договором.
В cтатті 49 встановлюється заборона на надання бланкових кредитiв за умов недодержання економічних нормативів та на надання кредитів за ставкою нижчою, нiж ставка за кредитами, якi бере сам банк та ставки, що сплачується ним по депозитам.
Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 6 липня 2000 р. № 279 (із змінами та доповненнями Постановою Правління
Національного банку України від 17.01.2005 № 10).
З метою пiдвищення надiйностi та стабiльностi банкiвської системи, за¬хисту iнтepeciв кредиторiв та вкладникiв банкiв Нацiональним банком України встановлюється порядок формування i використання резерву для вiдшкодуван¬ня можливих втрат за кредитними операціями.
Положення «Про порядок формування та використання резерву для від¬шкодування можливих втрат за кредитними операцiями банків» розроблене на пiдставi законiв України «Про Нацiональний банк України», «Про банки i бан¬кiвську діяльність», «Про пiдприємства в Укpaїні», «Про господарськi товарист¬ва» та iнших нормативно-правових aктів Нацiонального банку.
З метою розрахунку резерву пiд кредитнi ризики банки мають здiйснюва¬ти класифiкацiю кредитного портфелю за кожною кредитною операцiєю зале¬жно вiд фiнансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованостi та з урахуванням рiвня забезпечення кредитної операцiї. За результатами класифiкацiї кредитного портфеля визначається катего¬рiя кожної кредитної операцiї: “стандартна”, “пiд контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” чи “безнадiйна”.
Загальна заборгованiсть за кредитами становить валовий кредитний ризик i на його основі визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення ва¬лового кредитного ризику, класифiкованого за ступенем ризику, на вартість прийнятого забезпечення.
Банки зобов’язанi створювати та формувати резерви для вiдшкодування можливих втрат на повний розмiр чистого кредитного ризику за основним бор¬гом, зваженого на вiдповiдний коефiцiент резервування, за вciма видами кре¬дитних операцiй в нацiональнiй та iноземній валютах.
Пункт 4 Положення – це оцiнка фiнансового стану позичальника. Критерiї оцiнки фiнансового стану позичальника встановлюються кож¬ним банком самостiйно його внутрiшнiми положеннями. Методика проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, що розроблена банком, є невiд'ємним додатком до внутрiшньобанкiвського положення банку про кредитування.
Для визначення фiнансового стану позичальника – юридичної особи                 По¬ложенням встановлюються основні показники його дiяльностi – платоспромо¬жностi, фiнансової стiйкостi, рентабельностi та здiйснюється аналiз грошових потоків.
При оцiнцi фiнансового стану позичальника – фiзичної особи враховують¬ся загальний матерiальний стан клiєнта, сiмейний стан, соцiальна стабiльнiсть, його вік i дiлова репутацiя.
Класифiкацiя позичальникiв за результатами оцiнки їх фiнансового стану здiйснюється з урахуванням рiвня забезпечення за кредитними операцiями.  
Оцiнку стану обслуговування боргу банки здiйснюють щомiсячно.
Необхiдною умовою кредитування є надання позичальником певної за¬стави, яка є способом зниження кредитного ризику банку.
 Останні зміни щодо питання регулювання вiдносин застави вiдображених У Законi України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ внесено згідно із Законами від від 06.09.2005 N 2801-IV  ( 2801-15 ), ВВР, 2005, N 48, ст.480.
 Відповідно з ним, право на заставу – це спосіб забезпечення зобов’язань, при якому кредитор (банк) має право у разi неповер¬нення позики клiєнтом одержати перевагу щодо її погашения виходячи з варто¬сті заставленого майна перед iншими кредиторами. Застосування банками За¬кону України «Про заставу» повинно забезпечувати своєчасне повернення на¬даних банками кредитiв.
При використаннi права на заставу мiж банком та позичальником укладається договiр про заставу. Обов’язковому нотарiальному посвiдченню договiр застави пiдлягає у разi, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортнi засоби, космiчнi об’єкти, товари в оборотi та переробцi та коли укладається до¬гoвіp про іпотеку.
Сторонами договору про заставу можуть бути юридичнi, фiзичнi особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так i третя особа. Заставодержателем виступає сам банк або за його дорученням вiддiлення, фiлiя, ре¬гiональне управлiння в особi їх керiвникiв.
Заставодавець обов’язково повинен бути власником майна, що передаєть¬ся в заставу, або отримати вiд власника право розпорядження цим майном.
Якщо юридичною особою є державне пiдприємство, то необхiдно мати письмову згоду Фонду державного майна або уповноважених держаних opгaнів – міністерств, що пiдтверджує повноваження Заставодавця щодо майна.
Предметом застави можуть бути земельнi дiлянки та нерухоме майно, що пов’язане з землею, товари в оборотi та переробцi, рухоме майно, майновi пра¬ва, цінні папери.
Предметом застави не можуть бути нацiональнi культурнi та iсторичнi цiнностi, що знаходяться в державнiй власностi i занесенi або пiдлягають зане¬сенню до Державного реєстру нацiонального культурного надбання, а також вимоги, що носять особистий характер.
Договором застави може передбачатись знаходження заставленого майна у будь-якої iз cторін. Ризик втрати заставленого майна несе його власник.
За згодою Заставодержателя припускається змiна предмета застави у випадках втрати, пошкодження, псування переданого у заставу майна.
Внесення будь-яких змiн до нотарiально засвiдчених документiв призведе до необхiдностi їх нотарiального засвiдчення.
Також регулювання питання передачi майна у заставу регулюється Інструкцією «Про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 №73/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за №942/9541, згідно з яким одночасно втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 26.02.99 №13/5 “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна”.
Реестрацiя застав рухомого майна в Державному peєcтpi обтяжень рухомо¬го майна здiйснюється вiдповiдно до статті 15 Закону України “Про за¬ставу” та Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 11, ст.140) із змінами, внесеними згідно із Законами N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.538 та N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 ).
Інструкція “Про порядок реєстрації обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна” характеризує  порядок реєстрації обтяжень рухомого майна та  внесення змiн до запису в Державному peєcтpi, визначає тepмін реєстрацiї та порядок виключення запису з Державного реєстру або продовження дiї реєстрацiї обтяжень рухомого майна, описує порядок отримання витягiв з Державного реєстру та плати за внесення запису до Державного реєстру, внесення змiн до запису та отримання витягів з Державного реєстру.
Постанова Кабiнету Mіністрів України № 830 від 05.07.2004 р.. “Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна” із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 769 від 18.08.2005 дає на¬ступнi вiдомостi: реєстрацiя застав рухомого майна здiйснюється з метою здiй¬снення переважного права боржника у задоволенні вимог на предмет обтяження майна перед боржниками незареєстрованих або зареєстрованих пізнiше обтяжень; надання в інтеpecax юридичних та фiзичних осiб iнформацiї про обтяжене рухоме майно або про вiдсутнiсть обтяжень рухомого майна. Обтяження рухомого майна може бути зареєстроване в Державному peєcтpi шляхом вне¬сення вiдповiдного запису. Пiдставою для внесення запису є заява боржника або обтяжувача.
За заявою боржника до запису у Державному peєcтpi можуть бути внeceнi змiни щодо предмету обтяження, особи обтяжувача чи боржника.
Витяг з Державного реєстру, що свiдчить про наявнiсть або вiдсутнiсть у ньому записiв про обтяжене рухоме майно, фiзичнi та юридичнi особи можуть одержати шляхом падання запиту держателю Державного реєстру або реестра¬тору.
Порядок реалiзацiї обтяженого майна визначається Положенням “Про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації обтяженого майна”.
Kpiм того, при розглядi питання щодо застави та порядку її реалiзацiї потрiбно керуватись Цивiльним, Цивiльним процесуальним та Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, законодавча база щодо кредитних операцiй є досить об’ємною. Регулювання кредитної заборгованостi до моменту реалiзацiї розглядається лише у Положеннi "Про порядок формування та використання резерву для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операцiями банкiв".

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКУ В СФЕРІ КРЕДИТУВАННЯ ТА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН

2.1. Основні показники діяльності банків
 
Для аналітичного дослідження основної тематики цієї магістерської роботи, було вибрано 6 провідних українських банків, які вже тривалий час ведуть свою діяльність на ринку України і мають бездоганну бізнес-репутацію.
Комерційний банк Приватбанк був заснований в 1992 році. На сьогоднішній день Приватбанк є одним із найбільш, що динамічно розвиваються банків України й займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни. За станом на 1 квітня 2006 року розмір чистих активів Приватбанку становить 24 891 млн. грн. Статутний фонд банку становить 1 млрд.  130 млн. грн., власний капітал – 2 823 млн. грн. Кредитний портфель банку становить 17,276 млрд. грн., у тому числі кредити фізичним особам – 7,491 млрд. грн. Фінансовий результат Приватбанку за підсумками роботи за перший квартал 2006-го року склав 38,349 млн. грн.
Наприкінці 2005 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Finance третій рік підряд визнав Приватбанк «Кращим банком в Україні». Інший впливовий журнал – «Euromoney» п’ять років підряд – в 1999, 2000, 2001, 2002 і 2005 роках визнає Приватбанк кращим банком України.
Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків по кількості клієнтів: його послугами користується понад 16% населення України.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на сьогоднішній день є одним з найбільших системних банків в Україні, чисті активи якого за станом на початок листопада 2006 року перевищують 14,7 млрд. грн. За більш ніж 16 років свого існування банк завоював стійкий авторитет надійної й стабільної фінансової установи, що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку.
Внутрішня структура банку сприяє реалізації клієнтоорієнтованого підходу до надання банківських послуг. Сьогодні АКБ «Укрсоцбанк» здійснює успішну діяльність по трьох основним і ряду спеціалізованих напрямків.
Основні напрямки:
1. Роздрібний бізнес – банк надає повний спектр банківських послуг широким верствам населення, представникам малого й середнього бізнесу. Курс на поступальне впровадження інноваційних технологій банківського обслуговування й підвищення якості надаваних послуг і традиційно пропонованих продуктів, реалізований керівництвом банку, сприяє стабільному збільшенню кількості клієнтів і підвищенню рівня довіри до банку з боку населення.
2. Корпоративний бізнес – довіра провідних українських підприємств і організацій було отримано завдяки здатності банку відповідати найвищим стандартам корпоративного обслуговування, зокрема – у наданні структурованих фінансових послуг. Тисячі українських компаній – флагманів вітчизняного ринку – займають свої лідируючі позиції багато в чому завдяки взаємовигідному співробітництву й надійним партнерським відносинам з АКБ «Укрсоцбанк».
3. Фінансово-інституціональний бізнес – АКБ «Укрсоцбанк» є також помітною фігурою на ринку цінних паперів, надаючи послуги іншим комерційним банкам і компаніям, що емітують корпоративні облігації й інші фінансові інструменти. Маючи власні ресурси для інвестицій і великою клієнтською базою, «Укрсоцбанк» створює передумови для успішного розміщення й наступного забезпечення ліквідності вторинного ринку облігацій.
Також про лідируючу позицію АКБ «Укрсоцбанк» у банківському секторі України можна судити за наступними показниками:
• Мережа по обслуговуванню клієнтів АКБ «Укрсоцбанк» нараховує більше 500 операційних пунктів по всій Україні, а кількість банкоматів в об'єднаній мережі «Укрсоцбанку» і банків-партнерів наближається до 1500.
• Персонал банку нараховує понад 10 тис. 300 чоловік.
• Чисті активи банку на 1 листопада 2006 року - 14 млрд. 757 млн.           157 тис. грн.
• Кредитний портфель - 11 млрд. 42 млн. 998 тис. грн.
• Обсяг засобів юридичних осіб на термінових і поточних рахунках склав  6 млрд. 317 млн. 143 тис. грн., фізичних - 4 млрд. 382 млн. 107 тис. грн.
• Поточний фінансовий результат на цю же дату - 194 млн. 692 тис. грн.
У лютому 2006 року один із провідних європейських банків італійський Banca Intesa підписав договір про покупку 85,42% акцій «Укрсоцбанку» за $1,16 млрд. – рекордно високу ціну для банківської системи України. У вересні 2006 року Banca Intesa заявив про те, що угода передбачає придбання 88,55 % акцій «Укрсоцбанку» з наданням іншим акціонерам (мінорітаріям) опціону на продаж акцій з метою контролю над 100% його акціонерного капіталу. При цьому вартість 100%-ного пакета акцій «Укрсоцбанку» (за станом на вересень 2006 року) оцінена в $1,4 млрд.
Райффайзен Банк Аваль входить до банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2006 долі група володіла 93,5%. акцій банку). Він є одним із найбільших банків у нашій країні. Посідає перше місце серед усіх банків України за розміром статутного капіталу, а також займає провідні позиції на ринку фінансових послуг.
Послугами банку користуються більш ніж 3,2 млн. приватних клієнтів та понад 200 тис. корпоративних клієнтів. Серед них такі відомі в Україні та за кордоном підприємства як ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат»,СП "UMC", ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Галактон», НАЕК «Енергоатом», ДП «Суднобудівний завод», ЗАТ «Росинка» тощо.
Загальнонаціональна мережа Райффайзен Банку Аваль включає 1400 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні.
Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забезпечується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв'язку, системою електронного обігу, використанням передових банківських та інформаційних технологій у бізнес-процесах банку. На стадії впровадження знаходиться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комплексу Bankmaster RS. Повномасштабне втілення цієї системи дозволити значно прискорити обслуговування клієнтів та забезпечити їм можливість користування банківськими продуктами в будь-якому підрозділі банку, незалежно від того, у якому з них було відкрито рахунок.
2002 році банк увійшов в «Топ-100 банків Центральної та Східної Європи» рейтингового агентства Standard&Poor's. За підсумками 2001-2003 рр. провідні українські видання неодноразово визнавали банк кращим банком України за найважливішими показниками. Минулого року звання «Кращий банк України-2005» банку присвоїв у своєму щорічному рейтингу кращих банків світу Awards for Excellence-2005 міжнародний журнал фінансових ринків Euromoney.
Укрпромбанк створено у 1989 році. За період своєї діяльності Укрпромбанку на фінансовому ринку України проявив професіоналізм та досвід керівництва банківськими активами на шляху до визначення і реалізації майбутніх перспектив. Підтвердженням цьому є показники і результати діяльності банку.
Станом на 1 вересня 2006 року:
• кількість банків - кореспондентів – 53;
• регулятивний капітал – 606,86 млн. грн.;
• активи банку – 5120,21 млн. грн.;
• кредитно-інвестиційний портфель – 4600,40 млн. грн.;
• депозити фізичних осіб – 3008,95 млн. грн.;
• депозити юридичних осіб – 663,57 млн. грн.;
• кількість відкритих філій та відділень банку – понад 230 філій та          відділень;
• кількість банкоматів – 266;
• емісія пластикових карток - 578 тис. карток.
Протягом 2003-2005 років Укрпромбанк розбудував мережу філій та відділень, що складається з понад 200 точок продажів. На сьогодні банк здійснює інвестиції у енергетичну, сільськогосподарську, нафтопереробну, транспортну, харчову, будівельну, машинобудівельну та інші галузі народного господарства.
Довіру до банку виявила держава. З 2003 р. Укрпромбанк – уповноважений банк Пенсійного фонду України з виплати пенсій, з 2005 – залучений до касового обслуговування з оплати готівкою чеків Держказначейства.
Банк виконує поставлені стратегічні і тактичні завдання, значно збільшує і розширює обсяги активних і пасивних операцій. За рахунок збільшення капіталу і приросту депозитної бази Укрпромбанк нарощує обсяг кредитного портфеля. При цьому, необхідною умовою залишається підтримка на достатньому рівні ліквідності банку, якісна оцінка власних можливостей і можливостей партнерів при кредитуванні, хеджування ризиків, захист у повному обсязі довірених банку коштів клієнтів, підтримка їхнього бізнесу, формування необхідного обсягу резервів і підтвердження надійності банку як стабільного фінансового інституту.
Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, афілійованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та принциповим членом Міжнародної платіжної системи Visa International.
Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.
Акціонерний банк «БРОКБІЗНЕСБАНК» створений у формі відкритого акціонерного товариства у відповідності з рішенням установчих зборів акціонерів від 24 березня 1992 року й зареєстрований Національним банком України    6 травня 1992 року за N 18.
На даний момент мережа філій АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» нараховує       12 філій та 27 відділень в 12 областях України. Філії банку працюють у Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Луцьку, Львові, Миколаєві, Славуті, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах та в Білій Церкві.
АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» є універсальною банківською установою європейського класу, що діє на підставі оновленої ліцензії НБУ N 138 від 20 червня 2001р., проводити всі можливі в Україні види банківських операцій, надає клієнтам широкий спектр банківських послуг за конкурентноспроможними тарифами. Клієнти та акціонери нашого банку представляють всі форми власності, працюють у різних галузях економіки. Основою співробітництва банку з клієнтами є такі незмінні постулати, як взаємна повага економічних інтересів, побудова стабільних та довгострокових взаємовідносин на принципах партнерства, високий професіоналізм співробітників, індивідуальний підхід до кожного клієнта незалежно від обсягів його фінансової діяльності, висока швидкість та якість виконання операцій, високотехнологічні банківські продукти.
Акціонерний комерційний банк “Східно-Європейський банк”, знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 17/5.
Банк зареєстрований Національним банком України 27 серпня 1993 р. за № 195, у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, як банк споживчої кооперації Київської області “Київкоопбанк”.
01 лютого  1994 р. засновниками було прийняте рішення про реорганізацію ТОВ банк споживчої кооперації Київської області “Київкоопбанк”  у відкрите акціонерне товариство, це було зареєстровано Національним банком України  28 червня 1995 р.
22 липня 1998 року листом НБУ № 41-117/1344 була зареєстрована нова редакція статуту і зміна назви банку з АКБ “Київкоопбанк” на АКБ “Східно-Європейський банк”.
В організаційній структурі банку зареєстровані чотири філії: в місті        Біла Церква Київської області, в місті Кременчук Полтавської області, в місті Ужгород  Закарпатської області і місті Вінниця Вінницької області та 33 відділення у м. Києві, Київської, Житомирської, Львівської, Полтавської та Кіровоградської областях.
Облікова політика банку, щодо методів оцінки обліку і контролю активних операцій та мобілізованих ресурсів ґрунтується на Законах України, нормативних  документах НБУ  та викладена в положенні АКБ “Східно-Європейський банк” “Про облікову політику”. Оцінка активів та пасивів здійснюється за вартістю їх придбання чи виникнення, вартістю реалізації та за справедливою (ринковою) вартістю.
Банк здійснює діяльність, згідно наданої ліцензії:
1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допо¬могою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розмiщення залучених коштiв вiд свого iмені, на власних умовах та на власний ризик.
4) надання гарантiй i поручительств та iнших зобов’язань вiд третіх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi;
5) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за поставленi товари чи наданi послуги, приймаючи на себе ризик виконання та¬ких вимог та прийом платежiв (факторинг);
6) лiзинг;
7) послуги з вiдповiдального зберiгання та надання в оренду сейфiв для зберiгання цiнностей та документiв;
8) надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських операцiй;
9) операцiї з валютними цінностями:
a) неторговельнi операцiї з валютними цiнностями;
b) ведення paxунків клiєнтiв (резидентiв та нерезидентiв) в iноземнiй валютi та клiєнтiв-нерезидентiв у грошовiй одиницi України;
c) ведення кореспондентських paxунків банкiв (резидентiв i нерезидентiв) в iноземнiй валютi;
d) ведення кореспондентських paxунків банкiв (нерезидентiв) у грошовiй оди¬ницi України;
e) вiдкриття кореспондентських paxунків в уповноважених банках України в iноземнiй валютi та здiйснення операцiй за ними;
f) вiдкриття кореспондентських paxyнків у банках (нерезидентах) в iноземнiй валютi та здiйснения операцiй за ними;
g) залучення та розмiщення iноземної валюти на валютному ринку України;
h) залучення та розмiщення iноземної валюти на мiжнародних ринках;
10) емiсiю власних цiнних паперiв;
11) органiзацiю купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiентiв;
12) здiйснення операцiй на ринку цiнних паперiв вiд свого iмені (включаючи андеррайтинг );
13) здiйснення iнвестицiй у cтaтyтнi фонди та aкції iнших юридичних осiб;
14) перевезення валютних цiнностей та iнкасацiю коштiв;
15) операцiї за дорученням клiєнтiв або вiд свого iмені:
a) з iнструментами грошового ринку;
b) з iнструментами, що базуються на обмiнних курсах та вiдcoткax;
c) фiнансовими ф'ючерсами та опцiонами;
16) довiрче управлiння коштами та цiнними паперами за договорами з юридичними та фiзичними особами.
Стратегiчна мета банку: бути надiйним банком орiєнтованим на потреби клiентiв, мати високий запас мiцностi за рахунок оптимiзацiї структури активiв i пасивiв, забезпечення максимального прибутку при мiнiмальному ризику, розширювати географiю дiяльностi, нарощувати активи та капiтал.
Банк є унiверсальним банком, що надає широкий спектр послуг по вcix основних сегментах фінансового ринку.
Основними контрагентами банку в 2005 роцы були: банки, небанкiвськi установи, фiзичнi особи.
Активнiсть банку в цих секторах зводиться:
1. Банки – розмiщення та залучення мiжбанкiвських кредитів та депозитів,  кореспондентськi вiдношення, операцiї з продажу та придбання готівки, підкріплення коррахунку.
2. Небанкiвськi установи – суб’єкти господарської дiяльностi, небанкiвськi фiнансовi установи – обслуговування поточних та строкових paxунків, креди¬тування, овердрафтне обслуговування, залучення коштiв на депозит, операцiї з цінними паперами та векселями, гарантiйнi операції, обслуговування експортно-імпортних операцій, розрахунки платіжними картками, обслуговування чекiв, кacoвi, валютообмiннi операцiї, перевезення та iнкасацiя коштів.
3. Фiзичнi особи – обслуговування поточних та строкових paxунків, кредиту¬вання, залучення коштiв на депозит, обмiн валют, кacoвi операцiї, обслугову¬вання платiжних карток, еквайрiнг, обслуговування дорожнiх чекiв, прийманнята виплата переказiв та платежiв без вiдкриття рахунку.
Полiтика банку з управлiння ризиками на протязі 2005 року булла направлена на мiнiмiзацiю опера¬цiйних, кредитних, процентних, валютних ризикiв, контролем за ринковими ри¬зиками та ризиком лiквiдностi активiв банку. Зокрема, значна увага придiляєть¬ся оптимiзацiї структури активiв i пасивiв, диверсифiкацiї активних операцiй, забезпеченню кредитних операцiй лiквiдною заставою, а також зменшенню со¬бiвартостi залучених pecypciв.
Протягом 2005 року була проведена значна робота по поліпшенню якості кредитного портфеля та портфеля цінних паперів, по зменшенню сумнівної заборгованості по кредитним операціям. Формувались резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами активних операцій.
Управлiння банком здiйснює Правлiння банку, яке підпорядковується Спостережнiй Радi банку, а за результатами дiяльностi безпосередньо звiтує кожен piк перед Загальними зборами акцiонерiв банку.
До складу Правлiння банку входять:
- Голова Правлiння;
- Перший заступник Голови Правлiння;
- Заступники Голови Правлiння;
- Начальник казначейства;
- Головний бухгалтер,
Голова Правлiння – керує работою Правлiння i дiяльнiстю банку в цiлому, дiє вiд iмені банку та представляє його iнтереси у вiдносинах з Національним Банком України, органами державної влади, з банками, фiнансовими та кредит¬ними установами, підприємствами, міжнародними організаціями, іншими уста¬новами i органiзацiями як в Україні, так i за її межами. Безпосередньо здiйснює керiвництво юридичним вiддiлом, вiддiлом безпеки банку, загальним, транспо¬ртним та адміністративним відділами.
Перший заступник Голови Правлiння – здiйснює керівництво відділом банкiвських продуктiв та технологiй; вiддiлом кредитних та iнвестицiйних опе¬рацiй, вiддiлом маркетингу та реклами; сектором по роботi з клiєнтами, вiддi¬лом мiжнародних розрахункiв та неторговельних операцiй.
Заступник Голови Правлiння – здiйснює керiвництво вiддiлом фiнансового монiторингу, вiддiлом цiнних паперiв, вiддiлом аналiзу та управлiння ризи¬ками; вiддiлом активно-пасивних операцiй; вiддiлом контролю економічних нормативiв та звiтностi; сектором розвитку карткового бiзнесу, контролює дiя¬льнiсть фiлiї.
Начальник казначейства – контролює діяльність відділів: управління ресурсами, обслуговування корпоративних клієнтів, обслуговування приватних клієнтів, розвитку корпоративного бізнесу, розвитку філіальної мережі. Взаємодіє з структурними підрозділами банку з питань управління пасивами та активами.
Головний бухгалтер – здійснює контроль за організацією бухгалтерського обліку та звітності у банку та безпосередньо керує відділами: внутрішньобанківських операцій; податкового обліку; бухгалтерського обліку; касових операцій та грошового обігу; контролю економічних нормативів та звітності, подальшого контролю.
Склад Правлiння банку призначений Спостережною Радою банку.
Icтотна участь у банку належить наступним акцiонерам:
ТОВ "МАКРОСТОКС"  – 21.38 %
ТОВ "СТДК-Фiнанс"  – 20,37 %
ЗАТ "БАСКО"   – 12,20 %
Частка керiвництва у статутному капiталi банку складає 0,00022%.
Програмне забезпечення операцiйного дня банку (ОДБ) здійснюється "Автоматизованою банкiвською системою Б2" розробник фiрма "CS".
Дані банки дійсно є крупними гравцями на українському фінансовому ринку і мають вагомий вплив на банківський сектор в цілому.
Рівень відсоткових ставок по кредитуванню як фізичних, так і юридичних осіб є важливим показником кредитного ринку, оскільки ілюструє платоспроможний попит суб’єктів господарювання.
Таблиця 2.1.1 відображає відсоткові ставки по кредитуванню фізичних осіб станом на 2004-2005роки.
 
Таблиця 2.2.1.
Процентні ставки по кредитуванню фізичних осіб
станом за 2004-2005рр.
Назва банку Термін та річний відсоток по кредиту
 1 місяць 3 місяці 6 місяців 12 місяців
 2004 2005 2004 2005 2004 2005 2004 2005
Приватбанк 30 28 31 29 32 29 34 29
Укрсоцбанк 18 18 18 18 18 17 18 17
Укрпромбанк 23 22 23 22 23 21 23 21
Райффайзенбанк Україна 21 20 21 20 21 20 21 20
Східно-Європейський банк 23 22 23 21 23 21 24 20
Брокбізнесбанк 24 23 25 24 25 24 25 21

Таблиця 2.1.2 відображає відсоткові ставки по кредитуванню юридичних осіб станом на 2004-2005роки.
 
Таблиця 2.1.2.
Процентні ставки по кредитуванню юридичних осіб
станом на 2004-2005рр.

Назва банку Річний відсоток по кредиту
 1 місяць 3 місяці 6 місяців 12 місяців
 2004 2005 2004 2005 2004 2005 2004 2005
Приватбанк 23 22 24 21 25 21 27 22
Укрсоцбанк 21 20 22 19 23 21 24 20
Укрпромбанк 23 22 23 20 23 20 23 20
Райффайзенбанк Україна 26 23 26 23 26 22 26 22
Східно-Європейський банк 25 23 26 24 27 25 28 26
Брокбізнесбанк 24 24 25 24 25 23 25 23

Як бачимо, дані таблиць свідчать про тривалу тенденцію до зниження процентних ставок по кредитам в обох випадках. Це є дуже важливим показником в умовах загальної інтеграції української економіки в європейську – так як кредити мають стати більш доступними для всіх верств населення.
Дослідження структури кредитно-інвестиційного портфелю провідних банків України є не менш важливим і показує динаміку зміни обсягів кредитування. Ці дані наведені в таблиці 2.1.3.

 
Таблиця 2.2.3.
Структура кредитно-інвестиційного портфелю
станом на 2004-2005рр. (млн. грн.)

Назва банку Кредитно - інвестиційний портфель Міжбанківські кредити Кредити юридичним особам Кредити фізичним особам
 2004 2005 2004 2005 2004 2005 2004 2005
Приватбанк 11109.47 21387.88 2040.97 2748.16 5434.60 8618.63 3092.37 9290.8
Укрсоцбанк 4561.47 10074.64 156.88 255.82 2952.33 4531.47 1013.57 4948.6
Укрпромбанк 1917.59 4082.79 20.52 99.78 1826.11 3563.77 70.94 419.2
Райффайзенбанк Україна 3365.22 7660.82 10.34 176.89 2778.74 3886.25 447.60 3402.3
Східно-Європейський банк 204,57 237,72 45,89 11,63 174,53 132,08 18,01 23.79
Брокбізнес-банк 2233.15 3639.93 23.01 440.43 1121.07 2389.99 627.09 378.2
Всього: 23391,47 47083,78 2297,61 3732,71 14287,38 23122,19 5269,58 18462,89

Дані цієї таблиці свідчать про тенденцію до нарощування обсягів банківського кредитування з одночасним збільшенням кредитного портфелю. Кредитування фізичних осіб стає дуже привабливим для банків. Більш наглядно цю тенденцію ілюструють діаграми 2.1.1 і 2.1.2.

 
Діаграма 2.1.1.
Структура кредитного портфелю банків станом на 2004р

 

 

 

 

 

 

 

Діаграма 2.2.2.
Структура кредитного портфелю банків станом на 2005р

 

 

 

 

 

 
Структура вище наведених діаграм показує, що на фоні загального зростання кредитного портфелю обсяг кредитування фізичних осіб також помітно збільшився, а саме на 14 %. Звернення банків до цього виду кредитування пояснюється насамперед тим, що дещо зменшилася доходність за традиційними корпоративними операціями, а також підвищенням платоспроможного попиту населення.
Процес економічної лібералізації, безумовно, стосується і банківської системи. Поступово збільшується кількість комерційних банків, які отримують ліцензії на проведення операцій з іноземною валютою, зокрема на здійснення валютного кредитування.
Незважаючи на досягнення в останні роки відносної стабільності банківські установи все ще трактують кредитування в іноземній валюті як дієвий інструмент страхування інфляційних і курсових ризиків. Про актуальність фактора інфляційних очікувань свідчить, наприклад, майже дворазове перевищення ставок за кредитами у національній валюті порівняно зі ставками за валютними позиками. Це відображено в таблиці 2.1.4.
Таблиця 2.2.4.
Кредити які надані комерційними банками суб’єктам господарювання
(за видами валют)

На кінець періоду Національна валюта Іноземна валюта Разом
 Млн. грн % Млн. грн % Млн. грн %
2004 р. 15863 63 9060 37 24923 100
2005 р. 29485 55 23856 45 53341 100

Далі проаналізуємо кредити, які надані комерційними банками суб’єктам кредитування (за галузями), дані містяться в таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5.

Кредити надані комерційними банками суб’єктам господарювання
(за галузями)
Галузі За станом на 2004 р. За станом на 2005 р.
 Млн. грн % Млн. грн %
Усього: 7634 100 24466 100
У тому числі: промисловість 2846 37 8823 36
У тому числі: чорна металургія 495 6 1806 7
машинобудування та металообробка 745 10 1776 7
харчова промисловість 425 6 1713 7
паливна промисловість 185 2 574 2
Електроенергетика 115 2 528 2
Інші галузі промисловості 881 12 2426 10
Торгівля та громадське харчування 2369 31 8088 33
Сільське господарство 313 4 2461 10
Транспорт 202 3 877 4
Будівництво 210 3 503 2
Матеріально-технічне забезпечення та збут 166 2 482 2
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення 115 2 349 1
Загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонування ринку 143 2 237 1
Зв'язок 64 1 311 1
Інші галузі економіки 752 10 1284 5
Кредити надані фізичним особам 454 6 1151 5

Як бачимо пріоритетним все ж таки залишається кредитування промисловості та торгівлі і громадського харчування. Щодо сільського господарства, то поступово його частка  у кредитному портфелі банківського сектору України зростає (про це свідчать і тенденції поточного року).
На сьогодні ефективне кредитування – одне з найбільших і найактуальніших завдань банківської системи. Для кожної кредитно-фінансової установи воно є провідним, адже основну частину доходів комерційних банків становлять проценти, одержані від кредитних операцій. Тож раціональним є розглянути надані кредити за видами кредитування, що наведені у                      таблиці 2.1.6.
Таблиця 2.1.6.
Кредити, надані комерційними банками суб’єктам господарювання
(за видами кредитів)

Види кредитів На кінець періоду
 2004 р. 2005 р.
 млн. грн. % млн. грн. %
Усього: 19121 100 24466 100
У тому числі: овердрафт 359 2 589 2
За операціями РЕПО 58 0 56 0
За врахованими векселями 588 3 645 3
За факторинговими операціями 22 0 26 0
За внутрішніми торговельними операціями 2303 12 2456 10
За експортно-імпортними операціями 5121 27 6232 25
Інші кредити у плинну діяльність 9596 50 13296 54
Кредити в інвестиційну діяльність 1073 6 1166 5

З поміж видів кредитів, що їх надають комерційні банки, нині домінують кредити у поточну діяльність. Питома вага позичок, які спрямовуються в експортно-імпортні та у внутрішньо торгівельні операції, поступово, але неухильно зменшується (за досліджуваний період відповідно з 27 до 25% та з 13 до 10%). Щодо кредитів у інвестиційну діяльність, то скорочення їх обсягу з 10 до 5%, безумовно, не відповідає стратегічному завданню модернізації вітчизняної економіки. Вексельне кредитування перебуває на відносно стабільному, однак - низькому рівні (3 - 4%). Порівняно швидкими темпами розвивається овердрафт, проте його питома вага поки що незначна. Щодо факторингових операцій і операцій РЕПО, то ці види кредитів у нашій країні практично нерозвинуті. Структура кредитного портфеля комерційних банків за станом на 01.07.2004 р. засвідчує також дисбаланс між різними видами економічної діяльності позичальників, що склався останніми роками під впливом різноманітних чинників. Найбільш негативним для плинного й, особливо, майбутнього стану економіки, на мою думку, є співвідношення між часткою кредитів, спрямованих позичальниками у торговельні операції (35%) та будівництво (2%). Нагадаємо, однією з хрестоматійних ознак економічного пожвавлення у будь-якій країні є збільшення грошових (у тому числі кредитних) надходжень у будівництво, транспорт і зв'язок. Розподіл кредитів комерційних банків України за галузями економіки свідчить про протилежну тенденцію – нині кредитуються в основному промисловість і торгівля (див. таблицю …). Проте зростання кредитів сільському господарству до рівня  10% від обсягу кредитного портфеля системи банків, на мою думку, є позитивним зрушенням і може стати важливим чинником розвитку агропромислового комплексу.
Крім того аналіз структури кредитного портфеля комерційних банків України за період спостережень дає підстави для певних узагальнень щодо пріоритетів кредитної політики банківського сектора економіки, а саме:
• в Україні об’єктами кредитування є переважно юридичні особи. Обсяги наданих кредитів фізичним особам і підприємцям не перевищують                 5% від загального кредитного портфеля, хоча останнім часом частка кредитів фізичним особам зростає, за рахунок розширення і розвитку програм кредитування фізичних осіб;
• банківські установи, як правило, кредитують позичальників на короткі терміни, однак останнім часом почала формуватися тенденція до поступового зростання питомої ваги довгострокових кредитів;
• абсолютна сума і питома вага кредитів, наданих в іноземній валюті, стабільно зростають;
• динаміка розподілу кредитного портфеля за формами власності підприємств-позичальників свідчить про зацікавленість комерційних банків у кредитуванні переважно недержавних господарників;
• за організаційно-правовою формою господарювання позичальники - це здебільшого акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та колективні підприємства;
• щодо видів кредитів, які надають комерційні банки, то серед них останнім часом домінують кредити у поточну діяльність.
Що стосується міжбанківських кредитів, то вони, як правило, є проміжною ланкою між кредитором і кінцевим позичальником. У межах банківської системи їх загальний обсяг коливається залежно від збільшення чи зменшення обсягів кредитного портфеля окремих банків, стану їх платіжних календарів, обсягів клієнтських платежів та від цілої низки інших факторів. Сукупний обсяг міжбанківських кредитів значною мірою залежить від загальної суми кредитного портфеля комерційних банків, проте на практиці не справляє зворотного впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників.
Зміни у структурі кредитних ресурсів на міжбанківському ринку в основному пов’язані зі зменшенням питомої ваги кредитів НБУ та зі збільшенням обсягу кредитів, які комерційні банки надають один одному. Зазначимо, що частка валютних міжбанківських кредитів також стабільно зростає.
Структура кредитного портфеля за галузями економіки розбалансована - левова частка кредитів припадає на кредити у промисловість і торгівлю. Серед секторів економіки, які отримують кредитні ресурси, домінують фінансовий сектор і домашні господарства.

2.2. Аналіз кредитної діяльності банків
Аналiз кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" проведено за наступними основними напрямками:  
1. Загальний аналiз кредитiв.
2. Аналiз руху кредитiв, що здiйснюється шляхом розрахунку.
3. Аналiз забезпечення позик.
При проведеннi загального аналiзу здiйснюється оцiнка сум кредитiв, на¬даних банком за вiдповiдний перiод, аналiз структури кредитiв за галузями еко¬номіки, термінами надання кредиту, відсотковими ставками.
Характеризуючи кредитний портфель АКБ "Схiдно-Європейський 6анк" потрi6но вiдмiтити, що 6анк не надає довгострокових кредитiв – най6iльший строк, на який позичальнику можливо отримати кредит – три роки, але на прак¬тицi таких кредитiв 6анк не має. З цiєї ж причини неможливо провести аналiз кредитного портфелю за pівнем вiдсоткових ставок залежно вiд строку викори¬стання кредиту – процентнi ставки за кредитами встановлено на pівні 24-28% рiчних за позиками в нацiональнiй валютi та 17-19% за позиками в iноземнiй валютi. За кредитами овердрафт ставки коливаються у межах 34-38% рiчних.
Загальний аналiз кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський 6анк" почнемо з аналiзу за видами кредитiв, вихiднi данi для якого наведено у         та6лицi 2.2.1.
Таблиця 2.2.1.
Кредитний портфель АКБ «Схiдно-Європейський 6анк»
за видами наданих позик за 2003-2005 роки

  3алишки наданих кредитiв 
Вид наданої позики На 01.01.04 На 01.01.05 На 01.01.06
 Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, %
      
Овердрафт 4232,12 21,22 6442,02 29,71 9697,30 38,46
Кредитна лiнiя 7706,36 38,64 8664,53 39,96 10431,03 41,37
Разовий кредит 7371,30 36,96 5529,17 25,5 3671,16 14,56
Банкiвська гарантiя 634,22 3,18 1047,29 4,83 1414,51 5,61
Разом 19944,00 100,00 21683,00 100,00 25214,00 100,00

З та6лицi видно, що на початок дослiджуваного перiоду – на 1 сiчня 2004 року переважну частину кредитного портфелю складали кредити, що надаються у разовому порядку – їх питома вага складала 36,96% вiд загального обсягу кредитного портфелю. Але поступово їх частка зменшується i станом на 1 сiчня 2006 року склала 14,56%. Разом з тим значно зросла питома вага кредитiв овердрафт з 21,22% на 01 сiчня 2004 року до 38,46% на 01 сiчня 2006 року.
36iльшення частки кредитiв овердрафт можна пояснити йога зручнiстю у використаннi. Особливiстю цього кредиту є те, що він надається тiльки тим по¬зичалъникам, якi мають рахунок в АКБ "Схiдно-Європейський банк" не менше шести мiсяцiв, та його розмiр залежить вiд оборотів на поточному рахунку.
Зростання обсягiв наданих кредитiв овердрафт свiдчить про зростання кілько¬cтi клiєнтiв банку.
Частка кредитiв, що надаються у виглядi кредитної лiнiї, теж зростає, але незначними темпами – з 38,64% на 01 сiчня 2004 до 41,37% на 01 сiчня 2006 року. Цей вид кредиту користується попитом переважно у суб’єктiв пiдприєм¬ницької дiяльностi, у яких перiодично виникає потреба у здiйсненнi платежiв.
Для бiльш наглядної характеристики видiв кредитiв, шо надаються банком, та їх питомої ваги в структурі кредитного портфеля, побудуємо дiаграму 2.2.1.

 

 

 

 

         Овердрафт    Кредитна лінія
         Разовий кредит                          Банківська гарантія

Дiаграма 2.2.1. Структура кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" за видами наданих  позик у 2003-2005 poкax

Динамiку кредитних вкладень за видами розглянемо у наступнiй таблиці (таблиця 2.2.2.).
Таблиця 2.2.2.
Динамiка кредитiв АКБ"Схiдно-Європейський банк"
за видами за 2003-2005 роки
   Вiдхилення  
Вид наданої позики Абсолютний прирiст,
тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
   
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
Овердрафт 2209.90 3255,29 152.22 150,53 52,22 50,53
Кредитна лiнiя 958,17 1766,51 112,43 120,39 12,43 20,39
Разовий кредит -1842.14 -1858,01 75,01 66,40 -24,99 -33,60
Банкiвська гарантія 413,07 367,22 165,13 135,06 65,13 35,06
Разом 1739,00 3531.00 108,72 116,28 8,72 16,28

Станом на 1 сiчня 2005 року у порiвняннi з попереднiм перiодом обсяг кредитного портфелю зрiс на 1739,00 тис. грн. або на 8,72% i становив 21683,00 тис. грн. Це зростання вiдбулося переважно за рахунок збiльшення на 52,22% або на 2209,90 тис. грн. чстки кредитiв овердрафт. Вiдбулося також зростання обсягiв кредитування у виглядi надання кредитної лiнiї та банкiвської гapaнтії на 12,43% та 65,13% або на 958,17 тис. грн. та 413,07 тис. грн. вiдповiдно.
Станом на 1 сiчня 2006 року обсяги наданих кредитiв знов збiльшились i це зростання склало 16,28% або 3531,00 тис. грн. У 2005 роцi збереглися тенде¬нції попереднього перiоду, тобто зростання кредитного портфелю вiдбулося за рахунок зростання питомої ваги кредитiв овердрафт на 3255,29 тис. грн. або 50,53%, кредитних лiнiй – на 1766,51 тис. грн. або 20,39 %, а також зросли об¬сяги надання банкiвських гарантiй – на 367,22 тис. грн. або 35,06%.
З наведених таблиць видно, що ризикованiсть кредитних операцiй банку щорiчно пiдвищується через зростання питомої ваги бланкових кредитiв оверд¬рафт.
Наступним етапом загального аналiзу кредитного портфелю банку є ана¬ліз кредитних вкладень за галузями економіки.

Таблиця 2.2.3.
Кредитний портфель АКБ "Схiдно-Європейський банк"
за галузями економiки у 2003-2005 рoкax

Галузі національної економіки Залишки наданих кредитiв
 На 01.01.04 На 01.01.05 На 01.01.06
 Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, %
Кредити юридичним особам 19860,24 99,58 20139,17 92,88 22390,03 88,80
- промисловість 2062,21 10,34 3584,20 16,53 4747,80 18,83
- сільське господарство 11 72,71 5,88 2153,12 9,93 3396,33 13,47
- торгівля 10426,72 52,28 10451,21 48,20 12917,13 51,23
- будiвництво 468,68 2,35 643,99 2,97 796,76 3,16
- інші 5729,91 28,73 3306,66 15,25 532,02 2,11
Крсдити фізичним особам 83,76 0,42 1543,83 7,12 2823.97 11,20
Разом 19944,00 100,00 21683,00 100,00 25214,00 100,00

 

 

 

 

 

 

 

         Кредити фізичним особам       Сільське господарство
         Торгівля                                     Промисловість
         Інші             Будівництво
 
Дiаграма 2.2.2. Структура кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" за галузями економіки у 2003-2005

Протягом всього дослiджуваного перiоду основною галуззю кредитуван¬ня залишалася торгова дiяльнiсть 10426,72 тис. грн. (52,28%) у 2003 роцi, 10451,21 тис. грн. (48,20%) у 2004 році та 12917,13 тис. грн. (51,23%)                                у 2005 роцi. На другому мiсцi за обсягами наданих кредитiв знаходяться промисло¬вість i виробництво 10,34%, 16,53% та 18,83% вiдповiдно.
Зросла протягом дослiджуваного перiоду питома вага кредитування сiль¬ського господарства з 5,88% до 13,47%, або з 1172,71 тис. грн. до 3396,33 тис. грн.
Кредитування iнших галузей займає незначну частку у кредитному порт¬фелi банку.
Але при цьому протягом дослiджуваного перiоду вiдбулося суттєве зрос¬тання обсягiв кредитування фiзичних осiб – з 0,42% станом на 01 сiчня 2004 ро¬ку до 11,20% на 01 сiчня 2006 року.
Та6лиця 2.2.4.
Динамiка кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський 6анк" за галузями економіки у 2003-2005 роках
Галузi нацiональної
економіки Вiдхилення
 Абсолютний прирiст,
тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
Кредити юридичним особам 278,94 2250,86 101,40 111,18 1,40 11,18
- промисловість 1521,99 1163,60 173,80 132,46 73,80 32,46
- сільське господарство 980,41 1243,20  183,60 157,74 83,60 57,74
- торгівля 24,48 2465,93 100,23 123,59 0,23 23,59
- будiвництво 175,30 152,78 137,40 123,72 37,40 23,72
- інші -2423,25 -2774,64 57,71 16,09 -4229 -83,91
Кредити фізичним особам 1460,06 1280,14 1843,05 182,92 1743,05 82,92
Разом 1739,00 3531,00 108,72 116,28 8,72 1628

0бсяги кредитного портфелю у 2004 у порiвняннi з 2003 на ту ж дату зросли на 1739 тис. грн. або на 8,72%. Це зростання вiд6улося за рахунок знач¬ного росту обсягiв кредитування таких галузей економiки як сiльське господар¬ство на 980,71 тис. грн. (83,60%) та промисловiсть i виробництво – на 1521,99 тис. грн. (73,80%). Також у порiвняннi з попереднiм перiодом пiдвищилися об¬сяги кредитування будiвництва – на 175,30 тис. грн., або на 37,40%. Але най¬6iльш значним 6уло зростання обсягiв кредитування фiзичних oci6 –                             на 1460,06 тис. грн. або на 1743,05 %.
Протягом 2005 року ситуацiя частково змiнилася – 23,59% зросли об¬сяги кредитування торгiвельної дiяльностi; темп приросту кредитування фiзич¬них осiб становив 82,92%. Темп зростання кредитування 6удiвництва знизився i становив 123,72%, тодi як за минулий перiодi – 137,40%.
Taкi змiни у структурі наданих кредитiв пов’язанi, перш за все, зi змiнами у кредитнiй полiтицi банку, у якiй вiдбулися змiни у напрямку з6iльшення обсягiв кредитування фiзичних осiб.
 Аналiз руху кредитiв проведемо за допомогою показників, наведених в  та6лицi 2.2.5.
   Таблиця 2.2.5
Основні показники руху кредитів
Назва показника Формула
розрахунку Характеристика
складових Характеристика
показника
Piвень надання
кредитів 
Рн - piвень надання кредитiв, %;
Н-сума наданих за період кредитів, грн.;
Зп – зaлишки кредитних вкладень на початок періоду, грн. Характеризує пито-му вагу наданих кредитів у сумі за-лишків кредитних вкладень на початок періоду
Piвeнь погашення
кредитів 
Рп - piвень погашення кредитiв, %;
П - сума погашених за період кредитів, грн. Визначає  співвідно-шення суми погаше-них кредитів до суми залишків кре-дитних вкладень на початок періоду та наданих протягом року кредитів
Спiввiдношення
оборотiв з надання і погашення кредитів 
Е – спiввідношення оборотiв з надання i погашення кредитiв, % Визначає співвiдно-шення наданих і погашених кредитів
Оборотнiсть кредитних вкладень 
К - оборотнiсть кредитних вкладень Визначає співвiдно-шення наданих кредитів та залишків на кінець періоду

Для аналiзу руху кредитiв комерцiйного банку використовуються дані таблиць 2.2.6. i 2.2.7.
Таблиця 2.2.6.
Рух кредитiв, наданих АКБ "Схiдно-Європейський банк"
у 2003-2005 роках

Показник Позначення 2003 2004 2005
Звiтнi показники
Залишки кредитiв на початок року, тис. грн. Зп 18732,00 19944,00 21683,00
Кредити, наданi прогягом року, тис. грн. Н 78638,00 80874,10 85620,00
Кредити, погашенi протягом року, тис. грн. П 77426,00 79135,10 82089,00
Залишки кредитiв на кiнець року, тис. грн. Зк 19944,00 21683,00 25214,00
Розрахунковi гюказники
Piвень надання кредитiв, % 80,76 8022 77,79
Piвень погашення кредитiв, % 79,52 78,49 76,50
Спiввiдношення оборотів по наданню i погашенню кредитів, % 101,57 102,20 104,30
Оборотність кредитних вкладень 3,94 3,73 3,40

Piвeнь надання кредитiв показує, що станом на 01 сiчня 2004 року частка кредитiв, наданих протягом року становила 80,76% вiд загальної суми кредитiв, яка включає також кредити, надані в минулому періоді.
З розрахунку видно, що piвень надання кредитiв у банку постiйно зни¬жувався, але це можна пояснити зростанням залишків кредитів на кінeць періоду: вони складали станом на 01 сiчня 2004 року – 19944 тис. грн., на 01 сiчня 2005 – 21683 тис. грн. На 01 сiчня 2006 року залишки наданих кредитiв стано¬вили 25214 тис. грн.
Piвень погашення кредитiв показує, як спiввiдносяться мiж собою суми погашених протягом року кредитів до суми залишків кредитів на початок року та наданих протягом аналiзованого перiоду кредитiв. Рівень погашення кредитів також знижуються – 79,52% у 2003 роцi до 76,50% у 2005 роцi. Це також пояснюється зростанням суми залишків на початок періоду та наданих протя¬гом цього періоду коштів.
Спiввiдношення оборотiв з надання та погашення кредитiв показує, у скільки разiв обсяги наданих кредитiв перевищують обсяги погашених у тому ж перiодi. З розрахунку видно, що в АКБ "Схiдно-Європейський банк" цей пока¬зник приймає значення 101,57% у 2003 роцi, 102,20% - у 2004 та 104,30% - у 2005 роцi, тобто обсяги наданих кредитiв у вiдповiдних перiодах перевищують обсяги погашених на 1,57%, 2,20% та 4,30% вiдповiдно, тобто обсяги кредитiв, наданих банком, щорiчно зростають.
Оборотнiсть кредитних вкладень показує, у скiльки разiв обсяг кредитiв, наданих протягом року, перевищує обсяг залишкiв на його кiнець, тобто факти¬чно показує, скiльки разiв за piк обернулася сума залишкiв. В АКБ "Схiдно¬-Європейський банк" цей показник складає 3,94 у 2003 роцi, 3,73 – у 2004 та 3,40 у 2005 роцi, тобто оборотнiсть кредитних вкладень поступово знижується.
Таблиця 2.2.7.
Динамiка руху кредитiв, наданих АКБ "Схiдно-Європейський банк"                     у 2003-2005 роках

Показник Вiдхилення 
 А6солютний приріст, тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
3алишки кредитiв на початок року. тис. грн. 1212,00 1739,00 106,4 7 108,72 6,47 8,72
Кредити. наданi протягом року, тис. грн. 2235,70 4745,90 102,84 105,87 2,84 5,87
Кредити. погашенi протягом року, тис. грн. 1708,70 2953,90 102,21 103,73 2,21 3,73
3алишки кредитiв на кiнець року, тис. грн. 1739,00 3531,00 108,72 116,28 8,72 16,28
Piвень надання кредитiв, %  -0,54 -0,43 99,33 99,47 -0,67 -0,53
Рiвень погашення кредитів, % -1,02 -1,99 98,71 97,46 -1,29 -2,54
Спiввiдношення оборотів по наданню і погашенню кредитiв, % 0,63 2,10 100,62 102,06 0,62 2,06
Оборотність кредитних вкладень -0,21 -0,33 94,59 91,04 -5,41 -8,96

3а допомогою формули визначаємо вплив кожного з елементів на зміну залишків вкладень у звітному році:

                                                         Зк =  Зп +  Н +  П
де   3к - абсолютний прирiст залишкiв на кiнець перiоду, тис. грн.;
                 3п - абсолютний прирiст залишкiв на початок перiоду, тис. грн.;
       Н - абсолютний прирiст суми наданих за перiод кредитiв, тис. грн.;
       П - абсолютний прирiст суми погашених за перiод кредитiв, тис. грн.

Зк 2004 = 1212,00 + 2235,70 - 1708,70 = 1739,00 (тис. грн.)
Розрахунок означає, що збiльшення кредитних вкладень банку на 1739,00 тис. грн. вiдбулося внаслiдок пiдвищення залишкiв кредитiв на початок перiоду на 1212,00 тис. грн. порiвняно з попереднiм роком та збiльшення суми наданих у звiтному роцi кредитiв на 2235,70 тис. грн. Пiдвищення суми погашення кре¬дитiв на 1708,70 тис. грн. призвело до зниження залишкiв на цю суму.

Зк 2005 = 1739,00 + 4745,90 - 2953,90 = 3531,00 (тис. грн.)
У 2005 роцi обсяги кредитних вкладень зросли на 3531,00 тис. грн. i це зростання вiдбулося за рахунок пiдвищення у порiвняннi з 2004 роком залишкiв кредитiв на початок перiоду на 1739,00 тис. грн. та збiльшення суми наданих у звiтному роцi кредитiв на 4745,90 тис. грн. За рахунок зростання суми погашення кредитiв на 2953,90 тис. грн. вiдбулося зниження залишкiв на цю суму.
Наступним напрямком аналiзу кредитного портфелю банку є аналiз за¬безпечення позик, який має на мeтi визначити можливостi компенсацїi боржни¬ками збиткiв, що зазнає банк внаслiдок неповернення наданих кредитiв i позик.
В АКБ "Схiдно-Європейський банк" згiдно внутрiшнього положения "Про кредитування" обсяг заставленого майна повинен перевищувати обсяг на¬даного кредиту у 2,5 рази. Винятки можливi у випадках, якщо:
- в заставу надається депозит позичальника, розмiщений у даному банку, об¬сяг застави може дорiвнювати обсягу наданого кредиту;
- якщо позичальник має досвiд роботи з банком i в минулому не мав проблем з погашенням кредитiв, якщо предмет застави залишається у кредитора. В цьому випадку за рiшенням кредитного комітету обсяг застави може встано¬влюватись в меншому розмірі.
Забезпечення за кредитами проаналiзуємо за даними таблиць 2.2.8. та 2.2.9.
Таблиця 2.2.8.
Структура кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" за видами забезпечення" у 2003-2005

Вид забезпечення 3алишки забезпечення за кредитами
 На 01.01.04 На 01.01.05 На 01.01.06
 Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, %
      
Товари в оборотi і
переробці 3287,61 23,60 3701,59 21,84 4075,04 16,10
Нерухомiсть 4152,70 29,81 4572,75 26,98 7026,29 27,76
Транспортнi засоби 2177,34 15,63 2410,10 14,22 3470,11 13,71
Депозит 3897,77 27,98 5565,95 32,84 9129,62 36,07
Гарантiя 415,13 2,98 698,29 4,12 1609,77 6,36
Разом 13930,55 100,00 16948,68 100,00 25310,83 100,00

 

 

 

 

 

 

 

         Депозит                      Гарантія
         Транспортні засоби                  Нерухомість
                            Товари в обороті і переробці  

Дiаграма 2.2.3. Структура кредитного портфелю                                                     АКБ “Схiдно-Європейський банк" за видами забезпечення

3 аналiзу структури кредитного портфелю банку за видами забезпечення видно, що вiдбувається поступове зниження в кредитному портфелi питомої ваги тoваpiв в оборотi – з 23,60% станом на 01.01.2004року до 16,10% на 01.01.2006 року. Одночасно зростає питома вага в якостi застави депозитiв –             з 27,98% у 2003 роцi до 36,07% станом на 01 сiчня 2006 року, i гарантiй - з 2,98% до 6,36% вiдповiдно.

Таблиця 2.2.9.
Динамiка кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" за видами забезпечення у 2003-2005 роках
Вид забезпечення Вiдхилення
 Абсолютний прирiст, тис.грн. Темп росту, % Темп приросту, %
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
Товари в оборотi і переробцi 413,98 373,45 112,59 110,09 12,59 10,09
Нepyxoмicть 420,06 2453,53 110,12 153,66 10,12 53,66
Транспортнi засоби 232,76 1060,01 110,69 143,98 10,69 43,98
Депозит 1668,18 3563,67 142,80 164,03 42,80 64,03
Гарантiя 283,16 911,48 168,21 230,53 68,21 130,53
Разом 3018,13 8362,15 121,67 149,34 21,67 49,34

Протягом 2004 року обсяги заставленого майна зросли на 3018,13 тис. грн. або на 21,67% i на 01 сiчня 2004 року склали 16948,68 тис. грн. За 2005 piк обсяги застави зросли на 49,34% у порiвняннi з попереднiм перiодом. Таке зро¬стання вiдбулося, насамперед, завдяки значному зростанню таких видiв забез¬печения, як гарантiя - на 68,21 % за 2004 piк та на 130,53% за 2005 piк, а також депозитiв вiдповiдно на 42,80% та 64,03%.
Аналiз погашення наданих кредитiв АКБ "Схiдно-Європейський банк"
Аналiз погашення наданих кредитiв має на мeтi пiдвищення ефективностi використання кредитних pecypciв комерцiйного банку. Biн здiйснюється за обсягом та питомою вагою прострочених та пролонгованих кредитiв.
Для проведення аналiзу проаналiзуємо спочатку якiсть кредитного портфелю, що грунтується на розподiлi кредитiв за їх класифiкацiйними видами і ступенями ризику.
Оцiнку якостi кредитного портфеля та визначення динамiки кредитiв в залежностi вiд ступеня їх ризику у звiтному перiодi здiйснюють на основі да¬них, наведених у таблицях 2.2.10. та 2.2.11.

 

Таблиця 2.2.10.
Структура кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський  банк" за стvпенем ризику у 2003-2005 роках

Вид позик за
ступенем ризику Залишки наданих кредитiв
 На 01.01.04 На 01.01.05 На 01.01.06
 Сума,
тис. грн. Питома
вага. % Сума.
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, %
      
“Стандартнi” 4646,95 23,30 5919,46 27,30 7639,84 30,30
“Пiд контролем” 8496,14 42,60 8694,88 40,10 9581,32 38,00
“Субстандартнi” 4806,51 24,10 5073,82 23,40 5849,65 23,20
“Cумнівні” 1096,92 5,50 1149,20 5,30 1311,13 5,20
“Безнадiйнi” 897,48 4,50 845,64 3,90 832,06 3,30
 Разом 19944,00 100,00 21683,00 100,00 25214,00 100,00

 

 

 

 

 

 

 

 

         Безнадійні                      Під контролем
         Субстандартні                           Сумнівні
                             Стандартні  

Дiаграма 2.2.4. Структура кредитного портфелю АКБ "Схiдно-Європейський банк" за ступенем ризику у 2003-2005 роках

3 наведених даних видно, що переважна частина кредитного портфелю банку належить до класифiкацiйної групи "Пiд контролем", тобто це кредитнi кооперації, за якими кредитний ризик є незначним, але може збiльшитись внаслi¬док виникнення несприятливої для позичальника ситуацiї. Частка цих кредитiв становила 42,60%, 40,10% та 38,00% вiдповiдно на 01.01.2004, 01.01.2005 та 01.01.2006 poків.
Частка стандартних кредитiв становить значно меншу частину, але збiль¬шувалась протягом дослiджуваного перiоду з 23,30% станом на 01 сiчня 2004 року до 30,30% на 01 сiчня 2006 року, що свiдчить про бiльш зважену полiтику банку щодо надання кредитiв та подальшої роботи з ними.
Що стосується кредитiв, вiднесених за класифiкацiєю до групи сумнiвних та безнадiйних, то частка oстанніх постiйно знижувалась. Сума безнадiйних кредитiв та їх питома вага в кредитному портфелi банку знизилась з 4,50% до 3,30% вiдповiдно на початок та кiнець дослiджуваного перiоду.
Щодо сумнівної заборгованостi, то її питома вага зменшувалась у порiв¬няннi з кожним попереднiм перiодом, але їx сума зростала i становила на 01.01.2004 - 1096,48 тис. грн., на 01.01.2005 - 1149,20 тис. грн. та на                      01.01 2006 року - 1311,06 тис. грн.

Таблиця 2.2.11.
Динамiка позик АКБ "Схiдно-Європейський банк"  у 2003-2005 роках

Вид позик за
ступенем ризику Відхилення
 Абсолютний прирiст,
тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
“Стандартнi” 1272,51 1720,38 127,38 129,06 27,38 29,06
“Під контролем” 198,74 886,44 1 02,34 110,19 2,34 10,19
“Субстандартні” 267,31 775,83 105,56 115,29 5,56 ] 5,29
“Cумнівні” 52,28 161,93 104,77 114,09 4,77 14,09
“Безнадійні” -51,84 -13,58 94,22 98,39 -5,78 -1,61
Разом 1739,00 3531 ,00 108,72 116,28 8,72 16,28

Таблиця 2.2.11. характеризує динамiку кредитного портфелю банку, класи¬фiкованого за ступенем ризику. Частка сумнівної заборгованостi станом на  01 сiчня 2005 року зросла на 4,77% i склала 104,77% у порiвняннi з попереднiм перiодом. Протягом наступного року частка сумнівної за боргова-ностi знову зросла i склала 114,09 % у порiвняннi з попереднiм перiодом.
Обсяг безнадiйної заборгованостi, навпаки зменшувався – станом на               01 сiчня 2005 року у порiвняннi з попереднiм перiодом він склав 94,22%, тобто зменшився на 5,78% та станом на 01 сiчня 2006 року зменшився на 1,61% та склав 98,39% у порiвняннi з попереднiм перiодом.
Найвищими темпами зростали обсяги стандартної заборгованостi на 27,38% на 01 сiчня 2005 року та 29,06% на 01 сiчня 2006 року у порiвняннi з попередніми періодами.
Потрiбно вiдзначити, що темп приросту стандартних кредитiв протягом усього дослiджуваного перiоду перевищує темп приросту кредитного портфелю в цiлому. Для порiвняння: станом на 01 сiчня 2005 року темп приросту креди¬тів, класифiкованих як стандартнi складає 27,38%, тодi як темп приросту кре¬дитного портфелю - 8,72%. Станом на 01 сiчня 2006 року цi показники склада¬ють вiдповiдно 29,06% та 16,28%.
Розглянемо структуру та динамiку кредитного портфелю банку за ступе¬нем погашення наданих кредитiв, якi зображенi в таблицях 2.2.12. та 2.2.13.

Таблиця 2.2.12.
Структура кредитного портфелю АКБ “Схiдно-Європейський банк” за ступенем  погашення у 2003-2005 роках

Вид кредиту за ступенем погашення 3алишки позикових коштiв
 На 01.01.04 На 0l.0l.05 На 01.01.06
 Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, % Сума,
тис. грн. Питома
вага, %
Cтрокові 17496,41 87,73 19361,85 89,30 22773,13 90,32
Пролонговані 453,19 2,27 326,31 1,50 297,68 1,18
Простроченi 897,48 4,50 845,64 3,90 832,06 3,30
Сумнiвні 1096,92 5,50 1149,20 5,30 1311,13 5,20
Разом 19944,00 100,00 21683,00 100,00 25214,00 100,00

Розглянемо структуру кредитного портфелю банку з точки зору кожного виду кредиту. Сума пролонгованої заборгованостi має найменшу питому вагу в кредитному портфелi банку i її частка постiйно знижувалась протягом дослi¬джуваного перiоду: з 2,27% станом на 01 сiчня 2004 року до 1,18% станом на  01 сiчня 2006 року. Пролонгацiя кредитного договору вiдбувається у випадку, ко¬ли позичальник не в змозi вчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями пе¬ред банком, але передбачається, що найближчим часом його фiнансовий стан покращиться i позичальник розрахується з банком у повному обсязi.
Прострочена заборгованiсть – це позики, не повернутi банку у встановлений строк. Кредит визнається простроченим з дати, визначеної кредитним до¬говором як строк погашення кредиту. Частка таких кредитiв зменшилась протя¬гом дослiджуваного перiоду з 4,50% на 01 сiчня 2004 року до 3,30% на 01 сiч¬ня 2006 року. Наявнiсть такого виду заборгованостi негативно характеризує кредитну дiяльнiсть банку, так як означає небажання позичальника йти на спiв¬працю з банком i icнyє висока ймовiрнiсть того, що кредит може перейти до групи сумнівної до отримання заборгованостi.
Cумнівна до отримання заборгованiсть включає всі кредити, повернен¬ня яких практично неможливе через поганий фiнансовий стан позичальника, його небажання гасити кредит. Частка таких кредитiв у банку складала на 01 сiчня 2004 року 5,50%. На кiнець дослiджуваного перiоду питома вага таких кредитiв у кредитному портфелi банку склала 5,20% .

Таблиця 2.2.13.
Динамiка позик АКБ "Схiдно-Європейський банк" за ступенем погашення у 2003-2005 рокax

Вид кредиту за ступенем
Погашення Вiдхилення
 Абсолютний прирicт,
тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
Cтpокові 1865,44 3411,28 110,66 117,62 10,66 17,62
Пролонговані -126,88 -28,63 72,00 91,23 -28,00 -8,77
Простроченi -51,84 -13,58 94,22 98,39 -5,78 -1,61
Cумнівні 52,28 161,93 104,77 114,09 4,77 14,09
Разом 1739,00 3531,00 108,72 116,28 8,72 16,28

Данi, наведенi в таблиці 2.2.13 позитивно характеризують роботу банку: обсяги проблемної заборгованостi скорочувались за всіма статтями при одноча¬сному зростанні частки стандартних кредитів.
На 01 сiчня 2005 року найбiльше скорочення вiдбулося за пролонговани¬ми кредитами – у порiвняннi з попереднiм перiодом їх обсяг зменшився на 28,00% або на 126,88 тис. грн.
Обсяг простроченої заборгованостi зменшився на 5,78% або на 51,84 тис.грн. У порiвняннi з попереднiм перiодом. Але одночасно на 52,28 тис. грн. або на 4,77% зросла частка простроченої заборгованостi, що негативно характеризує якiсть кредитного портфелю та кредитну полiтику банку. Позитивною хара¬ктеристикою є зростання питомої ваги стандартних (поточних) кредитiв на 1865,44 тис.грн. або на 10,66%.
Загальнi обсяги зростання кредитного портфеля cтаном на 01 сiчня 2005 року становили 1739 тис. грн. або 8,72%.
Станом на 01 сiчня 2006 року найбiльшими темпами зростали обсяги стандартної заборгованостi – на 3411,28 тис. грн. або на 17,62 при загальному зростаннi кредитного портфелю на 16,28%.
Обсяги простроченої заборгованостi зменшились на 1,61% (13,58 тис.грн.) в порiвняннi з попереднiм перiодом. Пролонгована заборгованiсть змен¬шувалась бiльшими темпами - на 8,77% (28,63 тис. грн.), порiвняно з 2004 ро¬ком. Але при цьому на 14,09% або на 161,93 тис. грн. зросли обсяги сумнівної заборгованостi. Така тенденцiя збереглася з попереднього перiоду.
Проведемо аналiз погашення пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованостi, тобто розглянемо за рахунок яких джерел його було проведено: списано з поточного рахунку, погашено шляхом проведення роботи з реалiза¬цiї застави, списано як безнадiйну заборгованiсть за рахунок резерву або пога¬шено iншим шляхом (таблицi 2.2.14 та 2.2.15).

 

Таблиця 2.2.14
Погашення заборгованостi за наданими кредитами АКБ "Схiдно-Європейський банк" у 2003-2005 роках

Фактично погашена заборгованiсть, тис. грн. 01.01.2004 01.01.2005 01.01.2006
Списано з поточного рахунку позичальника 8,76 28,39 6,23
Погашено шляхом реалiзацiї застави 11,06 23,45 7,34
Списано за рахунок резерву 0 0 0
Погашено iншим шляхом 0 0 0
Разом 19,82 51,84 13,57

Погашення заборгованостi за наданими кредитами в АКБ "Схiдно¬-Європейський банк" здiйснювалось двома шляхами – через реалiзацiю застав¬леного майна та шляхом списання коштiв з поточного рахунку позичальника.
Найбiльшими обсяги погашення заборгованостi за наданими кредитами були станом на 1 сiчня 2005 року - було погашено 51,84 тис. грн., в тому числi за рахунок списання з поточного рахунку - 28,39 тис. грн., за рахунок реалізації застави – 23,45 тис. грн. На наступну звiтну дату обсяг погашеної за боргова-ності за наданими кредитами рiзко зменшився i складав лише 13,57 тис. грн. По¬гашення за рахунок списання з поточного рахунку становило 6,23 тис. грн. та за рахунок реалiзацiї застави було погашено 7,34 тис. грн.
Позитивним для банку моментом є вiдсутнiсть погашення пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованостi шляхом списання за рахунок резер¬ву. Це свiдчить про активну роботу банку у напрямку погашення проблемних кредитів.

 

 

 

Таблиця 2.2.15
Динамiка погашення заборгованостi за наданими кредитами АКБ "Схiдно-Європейський банк" у 2003-2005 роках

Фактично погашена заборгованість Відхилення
 Абсолютний приpіст, тис. грн. Темп росту, % Темп приросту, %
   
 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06 01.01.05 01.01.06
Списано з поточного рахунку позичальника 19,63 -22,16 324,09 21,94 224,09 - 78,06
Погашено шляхом реаліза-ції застави 12,39 -16,11 212,03 31,30 112,03 -68,70
Списано за рахунок              резерву 0 0 0 0 0 0
Погашено іншим шляхом 0 0 0 0 0 0
Разом 32,02 -38,27 261,55 26,18 161,55 - 73,82

З таблицi видно, що на 01 сiчня 2005 року абсолютний прирiст погашення заборгованостi за наданими кредитами у порiвняннi з попереднiм перiодом ста¬новив 32,02 тис. грн. або 161,55%, причому темп приросту погашення за раху¬нок списань з поточного рахунку вдвічі перевищував темпи приросту погашен¬ня за рахунок реалiзацiї застави.
Але наступного року вiдбулося значне зниження обсягiв заборгованості за наданими кредитами – 22,16 та 16,11 тис. грн. вiдповiдно. Це пов’язано з тим, що безнадiйна заборгованiсть банку, погашення якої вiдбувається нетра¬дицiйними для поточних кредитiв шляхами, з’явилася у банку у перiоди, що передують перiоду дослiдження i основну її частину складають борги пiдпри¬ємств, за якими йде процес банкрутства.
Отже, проаналiзувавши стан погашення наданих кредитiв АКБ "Схiдно¬Європейський банк", можна зробити висновок, що в цiлому робота банку щодо покращення якостi кредитного портфелю призвела до позитивних результатiв, про що свiдчить значний прирiст частки стандартної заборгованостi у кредит¬ному портфелi банку, а також зменшення часток сумнівної та пролонгованої за¬боргованостi (особливо це стосується пролонгованої заборгованостi).
Негативним явищем є зростання обсягiв простроченої заборгованостi по наданим кредитам. Воно свiдчить про втрату банком контролю над цiєю групою наданих кредитiв i вирiшення такої проблеми досягається шляхом значних зусиль працiвникiв банку, втрат часу та коштiв.
Позитивно характеризує роботу банку з управлiння погашення наданих кредитiв вiдсутнiсть погашення безнадiйної заборгованостi шляхом списання її за рахунок резерву на покриття можливих збиткiв за кредитними операцiями. Погашення вiдбувається переважно за рахунок списання коштiв з поточного рахунку позичальника, що свiдчить про ефективну спiвпрацю мiж банком i по¬зичальником з приводу реабiлiтацiї проблемного кредиту.
Позитивним також є момент зростання обсягiв погашення проблемної кредитної заборгованостi в АКБ "Схiдно-Європейський банк", що свiдчить про високу якiсть роботи працiвникiв банку та ефективнiсть взаємодії його підроз¬ділів.

2.3. Визначення і мінімізація кредитного ризику

Кредитний ризик – це наявний або потенцiйний ризик для надходжень та капiталу, який виникає через неспроможнiсть сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фiнансової угоди iз банком або в iнший спосiб виконати взятi на себе зобов’язання. Кредитний ризик є в ycix видах дiя¬льностi, де результат залежить вiд дiяльностi контрагента, eмітента або позича¬льника. Biн виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їx надання, iнвестує кошти або iншим чином ризикує ними вiдповiдно до умов реальних чи умовних угод.
Пiд час оцiнки кредитного ризику доцiльно роздiляти iндивiдуальний та портфельний кредитнi ризики. Джерелом iндивiдуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку – позичальник, боржник, eмітент цiнних паперiв. Оцiнка iндивiдуального кредитного ризику передбачає оцiнку креди¬тоспроможностi такого окремого контрагента, тобто його iндивiдуальної спро¬можностi своєчасно та в повному обсязi розрахуватися за прийнятими                        зо¬бов’язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшеннi вартості активiв банку (iншiй, анiж внаслiдок змiни ринкової процентної ставки). Дже¬релом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованiсть банку за операцiями, яким притаманний кредитний ризик – кредитний портфель, портфель цiнних паперiв, портфель дебiторської заборгованостi тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифiкацiї активiв банку.
Для оцiнки кредитного ризику наглядовцi мають враховувати викладенi нижче фактори. Цi фактори є рекомендованими критерiями, їx перелiк може бути розширений наглядовцями в разi потреби. Вони є оглядом моментів, якi можуть допомогти наглядовцю приймати рiшення в межах системи оцiнки ри¬зикiв. Фактичнi данi наявної в банку постiйно дiючої системи оцiнки та контро¬лю ризикiв мають забезпечувати прийняття керiвництвом адекватних та ефек¬тивних рiшень i враховуються наглядовцями пiд час оцiнки ризику банку.
Фактори оцiнки такі:
- iснування адекватної, ефективної, доведеної до виконавцiв внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управлiння кредитним ризи¬ком, затвердженої вiдповiдними органами банку, виходячи з принципiв корпо¬ративного управлiння, а також вiдповiдної практики виконання її вимог;
- склад портфелiв активiв (кредитний, iнвестицiйний тощо) та iснування кон¬центрацiй. Суттєві фактори включають такі:
продукти;
види економічної діяльності;
класифiкацiя/рейтинги ризику;
походження заборгованостi;
клієнти;
розмір кредитів;
географiчнi регiони;
непов'язанi/спорiдненi контрагенти;
джерела погашення;
застава;
- рiвень забезпечення кредитного ризику заставою. Пiд час оцiнки застави наглядовцi мають аналiзувати вид застави, якiсть, рiвень покриття заборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливість реалізації, а також рiвень i характер виняткiв у документацiї;
- обсяг умов них зобов’язань банку (гарантiй, непокритих i резервних акреди¬тивiв, кредитних лiнiй, обов'язкових та не обов'язкових до надання тощо);
- тенденцiї щодо зростання обсягiв активних операцiй, прострочень, негатив¬но класифiкованих кредитiв i збиткiв вiд активних операцiй;
- достатнiсть резервiв банку пiд можливi втрати за активними операцiями;
- наявнiсть своєчасної, достовiрної та повної управлiнської iнформацiї;
- ефективнiсть кредитного адмiнiстрування, включаючи кредитний аналіз, монiторинг, роботу з проблемними активами, оцiнку застави i документальне оформлення застави;
- адекватнiсть методiв, що використовуються для визначення кредитних               про¬блем;
- у рiвень комплектацiї i квалiфiкацiя кадрiв, зважаючи на обсяг та складнiсть активних операцiй банку;
- чи застосовуються належнi облiковi пiдходи щодо балансових та позабалан¬сових активів та резервів;
- наявнiсть належних механiзмiв контролю (аудит, внутрiшнi перевiрки кре¬дитної дiяльностi, вiдповiднi процедури тощо) для класифiкацiї портфелiв, за¬безпечення точностi даних i монiторингу дотримання положень або законiв.
Урахування нижчезазначених факторiв нaдaє можливiсть кiлькiсно оцiни¬ти кредитний ризик (таблиця 2.3.1):
Таблиця 2.3.1.
Кiлькicна оцiнка кредитного ризику
Незначний Помірний Значний
Здійснюється ефективна  диверсифікація кредитного ризику Диверсифікація в цілому задовільна, але існують певні концентрації Диверсифікація кредитного ризику є незадовільною
Рівень наданих кредитів і зобов’язань про надання кредитів є низьким відносно загальних активів Рівень наданих кредитів і зобов’язань про надання кредитів є помірним відносно загальних активів Рівень наданих кредитів і зобов’язань про надання кредитів є високим відносно загальних активів
Відношення кредитів і кредитних зобов’язань до регулятивного капіталу є низьким Відношення кредитів і кредитних зобов’язань до регулятивного капіталу є помірним Відношення кредитів і кредитних зобов’язань до регулятивного капіталу є високим

 

Незначний Помірний Значний
Зростання активів, що генерують кредитний ризик, є плановим і відповідає досвіду та/або операційним можли-востям керівництва і персоналу Певне зростання активів, що генерують кредитний ризик, не є плановим або  перевищує заплановані рівні і, можливо, є випробуванням для досвіду та/або операційним можли-востям керівництва і персоналу Зростання активів, що генерують кредитний ризик, не є плановим або  перевищує заплановані рівні і є непосильним для досвіду та/або операційних можливостей керівництва і персоналу. Зростання відбува-ється за рахунок нових продуктів або позичальників, що знаходяться поза межами традиційної для банку сфери бізнесу.
У разі розширення обсягів кредитування застосовується консервативний підхід до структури, термінів, рівня зростання або способів розрахунків Розширення обсягів креди-тування є виправданим щодо структури, термінів, рівня зростання або способів розрахунків Банк занадто високими темпами нарощує обсяги нового кредитування, запро-ваджує нові продукти, з точки зору їхньої структури, умов та практики погашення
Винятків із належних процедур та практики здійснення активних операцій немає, або вони робляться дуже рідко Є обмежена кількість винят-ків із встановлених процедур та практики здійснення активних операцій Є велика кількість винятків із встановлених процедур та практики здійснення активних операцій
Вартість та якість забезпе-чення є адекватною розміру кредитного ризику  Вартість та якість забезпе-чення захищає від кредитного ризику  Забезпечення є неліквідним або його вартість та якість є недостатньою

Рівень прострочених та безнадійних кредитів за балансовою класифікацією є низьким, і тенденція є стабільною Рівень прострочених та безнадійних кредитів за балансовою класифікацією є помірним, і тенденція є стабільною Рівень прострочених та безнадійних кредитів за балансовою класифікацією є високим, а тенденція є стабільною, або рівень є помірним, а тенденція такою, що зростає
Рівень негативно класифі-кованих активів невеликий Рівень негативно класифі-кованих активів помірний Рівень негативно класифі-кованих активів високий
Негативно класифіковані активи можуть бути повернуті у звичайному режимі роботи з контрагентом Негативно класифіковані активи можуть бути повернуті, але за умови вжиття банком певних заходів Повернення негативно класифікованих активів викликає сумнів або може потребувати тривалого часу та/або значних витрат
Резерви під втрати за активними операціями є достатніми і покривають можливі збитки. Потенційні втрати надходжень або капіталу через кредитний ризик є мінімальними Можливі втрати за активними операціями не повинні серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагають створення більш ніж звичайних резервів.  Потен-ційні втрати надходжень або капіталу через кредитний ризик є контрольованими Втрати за активними операціями можуть серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагають значних додаткових резервів. Потен-ційні втрати надходжень або капіталу через кредитний ризик є значними

3 метою оцiнки якостi управлiння кредитним ризиком, враховують нижчезазначенi фактори (таблиця 2.3.2.).
Таблиця 2.3.2.
 Оцiнка якостi управлiння кредитним ризиком
Висока Потребує вдосконалення Низька
Наявна внутрiшня нормати¬вна база щодо актив них опе¬рацiй, затверджена згiдно зпринципами корпоративного управлiння, ефективно вста¬новлює і доводить до вико¬навцiв цiлi роботи портфе¬лів, толерантність до ризику, процедури i практику здiйс¬нення активних операцiй та визначення допустимого рівня ризику Положення, затвердженi згi¬дно з принципами корпора¬тивного управління, є, в ос¬новному, прийнятними. Удосконалення є бажаними в однiй або декiлькох сферах, але загалом не є критични¬ми. Особливостi визначення толерантності до ризику, процедури i практика здiйс¬нення активних операцiй або визначення допустимого рівня ризику, можливо, потре¬бують удосконалення для повного вiдображення вимог положень

 Положення мають недолiки водному або кiлькох вiдно¬шеннях і вимагають значного удосконалення в однiй або декiлькох сферах. Можливо, вони не є достатньо чіткими або є надто загальними i не¬достатньо визначають цілі ро¬боти портфелiв, толерантнiсть до ризику, процедури і прак¬тику здiйснення активних операцiй та визначення допустимого рівня ризику

Керiвництво повністю розуміє всі аспекти кредитного ризику, здатне передбачати i своєчасно та адекватно реа¬гувати на зміни ринкових умов кредитування
 Керiвництво достатньо розуміє ключові аспекти кредитного ризику і в цілому адекватно реа¬гує на зміни ринкових умов кредитування Керiвництво не розуміє або вирішило ігнорувати  ключові аспекти кредитного ризику. Воно не в змозі передбачити зміни ринкових умов кредитування або несвоєчасно і неналежним чином реагує на них
Iнформацiйнi системи управ-ління забезпечують достовір-ну, своєчасну і по¬вну iнформацiю про портфе¬лi. Керiвництво i спостереж¬на рада банку отримують відповідні звіти для аналізу¬вання і розуміння параметрів кредитного ризику банку Iнформацiйнi системи управ-ління, можливо, потре¬бують певного удосконален¬ня в однiй або декількох сферах, але керiвництво i спостережна рада банку, як правило, отримують відповідні звіти для аналізування і розуміння параметрів кредитного ризику банку. Iнфор¬мацiйнi системи управлiння забезпечують звiтування про винятки, і  інфраструктура інформацiй-них систем управлiння може забезпечу¬вати своєчаснi вiдповiдi на спеціальні запити Iнформацiйнi систем и управ¬лiння мають недолiки, що потребують уваги. Достовiр¬нiсть i своєчаснiсть iнформа¬цiї може бути суттєво недо¬статньою. Iнформацiя про ри¬зик портфеля, можливо, є не¬повною. У результатi кepiв¬ництво i спостережна рада ба¬нку, можливо, не отримують адекватну або достатню iнфо¬рмацію для аналізування і розуміння параметрів кредит-ного ризику. Звiтування про ви¬ключення потребує удоско-на¬лення, i iнфраструктура інформацiйних систем управ-лiння, можливо, не забезпечує своє¬часних вiдповiдей на спецiа¬льні запити

Рівень комплектації i квалiфiкацiя персоналу вiдповiдають розміру і склад-ності портфелiв активних опера¬цiй. Плиннiсть кадрiв дозволяє в нормальному режимі передавати обов' язки. На¬вчальнi програми забезпе¬чують постiйне підвищення квалiфiкацiї персо¬налу
 Рiвень комплектацiї i квалi¬фiкацiя персоналу загалом від¬повідають розміру і складностi портфелiв активних операцiй. Плиннiсть кадрiв може створю¬вати певні роз¬риви в управлiннi портфелем. Є певна непослiдовнiсть у процесі навчання та підвищеннi квалiфiкацiї персо¬налу Рiвень комплектацiї кадрами є
недостатнiм за кiлькicтю або квалiфiкацiєю. Плиннiсть ка¬дрiв є високою. Банк не за¬без¬печує достатнього навчання/ пiдвищення кваліфікації персоналу
Аналiз кредитного ризику  є повним i сприяє ранньому виявленню нових ризиків
 Аналiз кредитного ризику і системи кiлькiсної оцiнки i моніторингу ризиків є задовільними Аналiз кредитного ризику не є повним, або його якiсть є не¬достатньою

Класифiкацiя якостi портфе¬ля активних операцiй адек¬ватно вiдображається за допомогою внутрiшнiх рейтин¬гів і відповідним чином забезпечує раннє виявлення потенцiйних проблем
 Класифiкацiя якостi портфе¬ля активних операцiй в до¬статнiй мipi вiдображається за допомогою внутрішніх рейтингiв Класифiкацiя якостi портфеля активних операцiй не точно вiдображається за допомогою внутрiшнiх рейтингiв
Внутрiшня перевiрка стану кредитної дiяльності і внут¬рiшнiй та зовнiшнiй аудит активних операцiй є своєча¬сними, повними і незалеж¬ними Перевiрка стану кредитної діяльностi i внутрiшнiй та зовнiшнiй аудит кредитних операцiй є прийнятними
 Внутрішні перевірки стану кредитної дiяльності та аудит кредитних операцiй мають значні недоліки, зокрема, що¬ до їх незалежностi, своєчасності та/або обсягу перевiрки
Методологiя розрахунку ре¬зервів під можливі втрати за активними операціями є правильною, забезпечується належне покриття ризиків Методологiя розрахунку ре¬зервів під можливі втрати за активними операціями є за¬галом адекватною, забезпе¬чується прийнятне покриття ризиків Методологiя розрахунку резервів під можливі втрати за ак¬тивними операцiями має бага¬то недолiкiв. Покриття ризиків, наявних у портфелях, не¬достатнє

Iнспектори мають враховувати як кiлькiсть кредитного ризику, так i якiсть управлiння кредитним ризиком, щоб зробити такі висновки:
1. Сукупний кредитний ризик: низький, помiрний, високий;
2. Очiкується, що напрям змiни ризику буде: такий, що зменшується, стабi¬льний, такий, що зростає.
Icнyє шiсть основних способiв зниження кредитного ризику:
1) Оцiнка кредитоспроможностi позичальника. Визначення кредитоспро¬можностi позичальника проводиться по розробленiй методицi визначення фi¬нансового стану позичальника. Дана методика включає показники, якi рекоме¬ндує використовувати при оцiнцi фiнансового стану Нацiональний банк (показники лiквiдностi i платоспроможностi), а також показники незалежностi, авто¬номності, маневрування власних коштів та інші.
2) Лiмiтування кредитiв одному позичальнику. Це спосiб встановлення суми граничної заборгованостi по позикам конкретного позичальника. Воно проходить шляхом встановлення граничної суми кредиту, яку позичальник має право отримати вiд банку.
Використовують рiзнi види лiмiтiв: вихiднi, внутрiшньоквартальнi, ліміт видачi, контрольної цифри, плановий розмiр кредиту. Також використовується i такий лiмiт як кредитна лiнiя.
3) Диверсифiкацiя форм та строків кредитiв – це розподiл кредитiв між рiзними особами (юридичними та фiзичними) i строками (короткострокове та довгострокове кредитування).
4) Страхування кредитів. Даний вид передбачає повну передачу ризику неповернення кредиту організації, яка займається страхуванням. Існує багато різних варіантів страхування кредитів, але всі витрати пов’язані з їх проведенням, як правило, відносяться  на позику позичальника.
5) Залучення відповідного забезпечення. Такий метод практично повністю  гарантує банку повернення суми кредиту і отримання процентів за користування кредитом.
6) Оперативність при вилученні боргу. Цей метод передбачає зобов’язання банку підтримувати з позичальником контакт на протязі всього періоду використання кредиту. Кредитний працівнику повинен уважно слідкувати за станом справ клієнта і у випаду появи у нього проблемних ситуацій, які можуть призвести до невиплати боргу, використати необхідні заходи по захисту своїх (банківських) інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

3.1. Управління кредитною політикою як інструмент ефективної діяльності банків на кредитному ринку

Кредитна дiяльнiсть є одним iз основних джерел прибутку i водночас зо¬ною пiдвищеного ризику для банку.
В ocтанні роки спостерiгається погiршення фiнансового стану окремих банкiв, невиконання ними економiчних нормативiв, банкрутство деяких з них. Усе це передусiм спричинено збитками у кредитнiй дiяльностi. Виникли вони внаслідок несплати процентів за користування кредитами та неповернення са¬мих кредитів, головною причиною яких є недосконала система оцінки кредит¬них проектiв, вiдсутнiсть ефективної системи внутрiшнього контролю за iснуючими ризиками, що притаманне кредитним операціям.
У внутрішньобанківському контролі кредитної діяльності можна виділити такі складові:
 перевірка якості кредитного портфеля;
 оцінка управління кредитною діяльністю банку;
 перевірка виконання внутрішніх положень і процедур кредитування та їх відповідності вимогам чинного законодавства;
 перевірка виконання рекомендацій внутрішнього аудиту, наданих за результатами попередніх перевірок;
 цільові перевірки,
Здійснюючи внутрішній контроль за кредитною діяльністю банку, необ¬хідно звернути особливу увагу на дотримання нормативів, зокрема з’ясувати таке:
1.Чи зростає відношення суми активів з негативною класифікацією до суми капіталу?
2.Чи відбулося значне збільшення? Чи спостерігається тенденція до значного зростання прострочених кредитів і нарахованих, але не отриманих відсотків?
3.Чи погіршилася загальна якість кредитного портфеля, i які фактори це спричинили?
Перевірка управління кредитною діяльністю банку полягає у з’ясуванні того, чи виконуються ці функції банку та наскільки ефективно.
У ході перевірки кредитних справ розглядаються основні функції управління кредитною діяльністю банку, такі як розробка та запровадження внутрішніх положень про прийняття рішень щодо надання кредитів, вимоги до до¬кументації про заставу, моніторинг кредитів, процедури стягнення боргів, кон¬троль за пролонгованими кредитами.
Основи управління кредитною діяльністю у банку мають бути викладені письмово i затверджені Радою та Правлінням банку. Правління зобов’язане в подальшому контролювати їx виконання i при потребі доповнювати. У поло¬женнях про кредитування слід визначати обсяг кредитної діяльності банку, на¬прями використання кредитних pecypcів, порядок надання, обслуговування та стягнення кредитів.
Якщо Рада банку та його Правління не впровадили положень про креди¬тування, не визначили порядок їx виконання, а також не здійснюють належного управління кредитною діяльністю банку, це може призвести до значних проблем.
Особливу увагу слід приділяти усуненню причини виникнення проблем¬них кредитів:
 1. Кредитування інсайдерів (членів ради банку, найбільших акціонерів або пов'язаних із ними осіб) на пільгових умовах або в особливо великих роз¬мірах.
2. Неповна кредитна інформація відсутність вичерпної фінансової доку¬ментації та відповідних статистичних даних стосовно позичальників, мети по¬зики, планів і джерел погашення, даних про те, як погашається кредит, як перевіряється виконання кредитної угоди, а також зовнішньої інформації про кре¬дит.
3. Погашення кредитів. Причиною проблем можуть стати необґрунтовані рішення кредитних комітетів щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів, особливо при кредитуванні сільського господарства.
4. Недостатньо виважений підхід до кредитної діяльності. Банк має дуже обережно ставитися до кредитування, уникати не виважених рішень.
5. Некомпетентність у питаннях - невміння працівників кредитних відділів i пiдроздiлiв оцінювати фінансову ситуацію, а отже, забезпечити інтереси банку під час надання кредиту, контроль за виконанням угоди.
6. Не виважений підхід до ризиків. Рішення про надання кредиту повинно бути обґрунтованим i враховувати можливі та існуючі ризики.
7. Кредитування у занадто великих сумах. Надавати великий кредит позичальникові iз задовільним фінансовим станом так же небезпечно, як i креди¬тувати клієнта за наявних ризикiв. Кредити, сума яких перевищує можливості позичальника, а отже, є сумнів щодо їх погашення, вважаються ненадійними.
8. Конкуренція. Змагання між банками за нові види операцій, за клієнтів та позичальників може призвести до того, що деякі з них знизять критерії кре¬дитування і почнуть надавати ризикові кредити.
9. Недостатній рівень супроводження кредитів. Відсутність постійного контролю з боку кредитних працівників банку за наявністю та станом заставле¬ного майна, платоспроможністю позичальника, за змінами у його статуті, у складі керівництва тощо може значно зменшити забезпеченість та збільшити ризик неповернення кредиту.
Незважаючи на те, що кредит є найризикованішим i найскладнішим банківським продуктом, питома вага від кредитування в загальних доходах банків становить 80%.
Аналіз ситуації свідчить, що останніми роками у структурі кредитних портфелів банків простежується негативна тенденція до збільшення проблем¬них кредитів.
Тому для підвищення їх якості банкам необхідно вдосконалити внутрішньобанківський контроль діяльності, створивши ефективну систему управління кредитним ризиком, а саме:
 здійснювати єдину кредитну політику;
 кредитувати приоритетні галузі економіки з низьким рівнем ризику;
 застосовувати політику ціноутворення на кредити;
 постійно проводити фінансовий моніторинг позичальників, перевірки наявності та стану заставленого майна;
 постійно аналізувати i перевіряти стан грошових потоків позичальника;
 дбати про вiдповiднiсть кредитної документації вимогам законодавства України.
Кредитна політика комерційного банку – це стратегія i тактика банку що¬до залучення коштів та спрямування їх на кредитування клiєнтiв банку (позичальників) на основі принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платно¬сті та цільового характеру використання.
При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять iз необхідності забезпечення поєднання інтepecів банку, його акціонерів i вкладників та суб’єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних iнтepeсів.
Кожен комерційний банк повинен дотримуватись збалансованості між обережністю i ризикованістю в кредитній політиці, враховуючи прямо пропорційну залежність між доходами i ризиками банківських операцій.
Жоден iз виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих великих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов’язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.
Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування, і перші ознаки того, що кредит попадає в небезпечну зону, такі:
 Зниження нормованих витрат у позичальника;
 Збільшення реалiзацiії в кредит;
 Збільшення дебіторської заборгованості;
 Падіння доходів;
 Низький рівень грошових статей балансу;
 Збільшення складських запасів;
 Падіння реалізації;
 Незвично висока виплата дивідендів.
Якщо банк виявив сумнівний (безнадійний) кредит, то можна використа¬ти такий порядок дій для повернення боргів i відсотків за ними:
 Модифікація кредитного договору передбачає пролонгацію кредиту, або банк направляє свого менеджера для поліпшення управління в фірмі, що кредитується.
 Реалізація забезпечення через аукціони також підлягає ринковим ризикам і може не вирішити проблему банку.
 Виконання судового рішення банк може здійснити шляхом конфіскації майна позичальника, накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться у третьої особи. Банк може одержати статус особи, що керуватиме майном боржника.
На кредитну політику банку впливають також зовнішні фактори, ринкова кон’юнктура.
 Сьогоднішня реформа банківської системи має цiлi:
 Нарощування обсягів кредитування реального сектора економіки та населення;
 Зниження кредитних ставок;
 Подовження термінів кредитів;
 Суттєве вдосконалення законодавчої бази;
 Розгорнуто роботу над впровадженням в дію системи управління ризи¬ками;
 Розгорнена боротьба з "брудними" грошима.

3.2. Тенденції діяльності банків на кредитному ринку

У країнах Центрально-Східної Європи та Балтики житлове іпотечне кредитування є найбільш динамічним та перспективним напрямом розвитку банківського бізнесу. В умовах поступової інтеграції європейських іпотечних ринків та глобальної міграції банківського капіталу східноєвропейська іпотека приваблює інвесторів і банкірів можливостями розширення та диверсифікації діяльності з іпотечного кредитування, а також вищим рівнем дохідності на вкладений капітал, порівняно з іпотекою Старої Європи.
У центрі уваги – Україна і її найближчі сусіди – Польща, Чехія, Угорщина. За даними Європейської іпотечної федерації, у 2005 р. у країнах європейської зони зростання заборгованості за житловими іпотечними кредитами становило в середньому 10%, тоді як у Польщі й Угорщині цей показник коливався в межах 20-26%, Литві, Латвії та Естонії – на рівні 70-90%. Проте рекордні темпи приросту обсягів житлових іпотечних кредитів були зафіксовані в Україні –  229 %, і це незважаючи на обмежений доступ іпотечного кредиту масовому споживачеві.
За оцінками фахівців, часовий лаг у рівнях розвитку іпотечних ринків України та інших східноєвропейців, скажімо, сусідньої Польщі, складає близько 3-5 років. Хоча становлення національних систем іпотечного кредитування у Польщі, Чехії, Угорщині та Україні відбувалося за приблизно однакових умов і було зумовлене нагальною необхідністю вирішення житлового питання, яке виникло в результаті трансформації планової економіки на ринкових засадах та згортання державних програм забезпечення населення житлом. Тому цікавим, на наш погляд, є аналіз специфіки функціонування інституту «житлового іпотечного кредиту» та порівняння іпотечних ринків цих країн.
На тенденції розвитку сфери іпотечного кредитування безпосередньо впливає загальна економічна ситуація, позаяк іпотека пов’язана з ринками грошей, капіталу та нерухомості, станом будівельної галузі, грошово-кредитною політикою центральних банків. З погляду аналізу макросередовища як основного фону для формування цивілізованих іпотечних відносин, Україна хоча й демонструє сповільнення темпів економічного зростання, обсяги житлового іпотечного кредитування в Україні у 2005 р. досягли рівня 2,1 млрд у.о. (близько 2,5% ВВП). Загальні об’єми кредитів, виданих на купівлю житла під його заставу, тобто житлова іпотека в чистому вигляді становить 1,3 млрд у.о. або 1,6% ВВП.
Водночас, ринок житлових іпотечних кредитів Польщі на початку цього року наблизився до позначки 18 млрд у.о. (6,1% ВВП), Чехії – 15-16% ВВП, країнах ЄС – в середньому 49% ВВП.
Факт значної валютизації іпотечних ринків самими операторами іпотечного кредитування сприймається неоднозначно. З одного боку, пропозиція житлових кредитів у валюті з низькою процентною ставкою підвищує доступність іпотеки для населення, з іншого, – виникає загроза валютного ризику як для кредитора, так і для позичальника, який легко може трансформуватися у причину дефолту по кредиту у разі значних коливань ринкового валютного курсу та неспівпадіння валюти кредиту з валютою доходів клієнта. Зважаючи на ризики житлового кредитування в іноземній валюті, польська Комісія з банківського нагляду розробила регулятивний документ, який передбачає обов’язок банку – кредитора інформувати позичальника про вартість та ризики житлового кредитування у польських злотих та іноземній валюті. Після цього клієнт має підписати заяву про те, що відхиляє кредит у злотих, і одночасно усвідомлює ті ризики кредитування в іноземній валюті, які він на себе бере. Регулятивний акт також запроваджує жорсткіші вимоги щодо андеррайтингу іпотек в іноземній валюті. А угорський орган з фінансового нагляду на своєму офіційному сайті опублікував інформаційну викладку про ризики іпотечного кредитування в іноземній валюті та їх можливий вплив на позичальників.
Низький рівень процентних ставок за кредитами відіграє важливу роль у підтримці зростання обсягів іпотечного кредитування, позаяк підвищує платоспроможність позичальника та його бажання кредитуватися. Для Польщі, Чехії та Угорщини характерне загальне зниження процентних ставок за житловою іпотекою, що відображає низький рівень інфляції, підвищення конкуренції у зв’язку з подальшою інтеграцією цих країн у світову фінансову систему. Падіння вартості іпотечних позик також здебільшого спричинене розвитком вторинного іпотечного ринку та вдосконаленням підходів щодо управління кредитними ризиками. За останні чотири роки середньозважена процентна ставка за кредитами на придбання житла в Польщі знизилась з 11,3 до 5,6% у польських злотих, Угорщині – з 15% до 9,5% в угорських форинтах. У Чехії процентні ставки лишаються одними з найнижчих з-поміж країн Східної Європи, і за останні два роки знизились з 5,4% до 4,4%.
Медіанна процентна ставка за житловими кредитами в національній валюті в Україні на початок 2006 р. становила 16%, за результатами I кварталу – 15,5% і, за даними банкірів, на середину літа цього року знову зросла до рівня 16-16,5%. Таке зростання зумовлене недостатністю ресурсної бази для подальшого нарощування іпотечних портфелів швидкими темпами.
Вартість житлових іпотечних кредитів залежить від структури фінансування іпотеки. Для країн Східної Європи, зокрема України, характерне домінування депозитної моделі іпотечного фінансування. При цьому середньозважена процентна ставка за строковими депозитами в Польщі становить 2,6% (в злотих), Чехії – 1-2,4% (в кронах), Угорщині – 3,33% (в угорських форинтах), тоді як в Україні – 10,2% в гривнях.
Цікаво, що в країнах єврозони вартість житлових кредитів для позичальника є настільки низькою (3,5-3,75%), що з рівнем інфляції 3-3,5% для споживача іпотечний кредит є фактично безкоштовним, тобто видається за нульовою або навіть мінусовою процентною ставкою. Щодо режиму процентної ставки більшість споживачів в Європі надають перевагу кредитам із плаваючою або процентною ставкою, що фіксується не більше ніж на 5 років. Як правило, плаваюча процентна ставка прив’язується до національних індексів (наприклад, WIBOR – Польща), або індексів міжнародних фінансових ринків – LIBOR, EURIBOR, які відображають вартість залучення коштів на ринках міжбанківського кредитування строком, як правило, 6 місяців. Однією з причин, що зумовлює популярність плаваючих ставок, є й фінансування іпотеки за рахунок депозитів, термін яких не перевищує 2 роки. У даному випадку режим змінної плаваючої ставки за кредитами дозволяє управляти ризиком процентної ставки та своєчасно приводити вартість кредитів до вартості залучення коштів.
В Україні практика застосування плаваючої процентної ставки за житловими позиками характерна лише для банків з іноземним капіталом, які мають можливість залучати кошти на відповідних міжбанківських ринках. Типові умови надання житлових іпотечних кредитів у різних країнах відрізняються за рівнем процентних ставок, співвідношенням розміру кредиту до вартості застави (LTV), валютою і термінами кредитування.
Якщо в Україні термін кредитування коливається від 5 до 30 років, то в окремих європейських країнах житлові кредити надаються строком на 35-40 років. Типовий рівень LTV визначається кредитною політикою банків, тобто їх здатністю достовірно оцінити ризики кредитування та можливість позичальників платити за цей ризик вищу ціну. Кредитори переважно встановлюють співвідношення суми кредиту до вартості забезпечення на такому рівні, аби іпотечна позика задовольняла вимоги включення іпотечного активу в пул покриття за іпотечними цінними паперами. Наприклад, в Україні Законом «Про іпотечні облігації» такий максимальний рівень передбачений у розмірі 75%, в Польщі – 66%.
У країнах Центрально-Східної Європи на початку 90х років частка житла у приватній власності становила лише 20%. В умовах переходу економіки на ринкові засади в житловій сфері активно відбувались процеси приватизації державного житлового фонду, запроваджувались програми державного субсидування житлового кредитування та забезпечення житлом населення з найнижчим рівнем доходів. Проте на тлі низьких темпів нового житлового будівництва, стрімкого зростання цін на житло та низького рівня доходів населення житлове питання все ще лишається актуальним, особливо в реаліях української соціально-економічної ситуації.
Житло на сьогодні є найдорожчим активом, придбання якого залишається питанням під номером «один» для кожного третього українця. Проте придбати квартиру за власні кошти в Україні майже нереально. Лише за 2005 р. ціни на житло на вторинному ринку Києва зросли на 50-55%, у регіонах – на 30-45%.
У світовій практиці для оцінки доступності житла застосовують показник співвідношення вартості типового житла до річного доходу домогосподарства. Вважається, що житло є доступним споживачеві, коли розрахована цифра не перевищує 2,5.
За результатами дослідження, найдоступнішим є придбання житла для мешканців Чехії, що обумовлено високим рівнем середньомісячного доходу на душу населення та поміркованою вартістю метра квадратного житлової площі у Празі. На другому місці – Варшава з коефіцієнтом доступності житла 5,9. Якщо ж розрахувати даний показник для регіонів, де середня вартість 1 кв. м житла становить 784 у.о., отримана цифра (2,5) свідчитиме про відсутність труднощів у наших сусідів щодо купівлі власної квартири.
На третьому місці – Москва (8,9). За цим показником столиця Росії випереджає найдорожчі міста світу: Нью-Йорк, Лондон, Берлін. Проте рекордсменом у невідповідності між рівнем життя населення та вартістю житла є Київ з коефіцієнтом 13,0 (до розрахунку бралась середньомісячна офіційна заробітна плата по Києву за даними Держкомстату).
Єдиний вихід – запровадження ефективної системи житлового іпотечного кредитування. У Польщі, за даними ріелторських компаній, 70-85% угод з купівлі квартир відбувається за допомогою коштів житлового іпотечного кредиту. В Україні цифра дещо нижча – 50-60% у Києві. З огляду на постійне зростання цін на нерухомість та скромні доходи більшості українців платоспроможний попит на іпотечні кредити, за оцінками Української національної іпотечної асоціації, формують лише 5-7% населення.
Перспективи формування інституту «масової іпотеки» нині пов’язують зі становленням ефективної системи рефінансування іпотечних кредитних портфелів банків шляхом емісії іпотечних облігацій, що дозволить певним чином знизити процентні ставки за житловими кредитами. Прихід іноземного банківського капіталу на іпотечний ринок України, швидше за все, не відобразиться на ціновій ситуації, натомість позитивно вплине на розвиток української іпотеки щодо підвищення рівня стандартизації, управління ризиками та насичення ринку новими іпотечними продуктами.
За прогнозами Української національної іпотечної асоціації, впродовж наступних трьох років національний ринок житлового іпотечного кредитування поступово зростатиме стабільними темпами і в 2009 р. досягне 12 080 млн у. о., що становитиме 9% від ВВП. Загалом за умов стабільної соціально-економічної ситуації в країні та прогресивного розвитку банківського сектора іпотечний ринок України має хороші шанси для досягнення стандартів європейської іпотеки у найближчому майбутньому.
Проте стан іпотечного ринку в Україні є ще не дуже задовільним, оскільки немає чіткого регулювання цього питання як на законодавчому рівні, так і не відпрацьовані регулюючі важелі фінансового ринку.
На сьогоднішній день для активізації ринку іпотечного кредитування доцільно зробити наступні послідовні кроки:
• надати змогу іпотечним кредиторам мінімізувати вплив ризику ліквідності і шляхом розширення його можливостей, щодо рефінансування за допомогою продажу або застави іпотечних активів – кожен банк має отримати доступ до фондового ринку;
• впровадити на фондовому ринку обіг зобов’язань, що забезпечені іпотечними активами – іпотечними облігаціями, які випускаються іпотечними кредиторами та спеціалізованими для таких цілей установами;
• мінімізувати вплив цінового ризику шляхом його розподілу з використанням змінюваних відсоткових ставок за іпотечними кредитами, які розраховуються на базі об’єктивних ринкових індикаторів;
• забезпечити публічну та надійну систему реєстрації прав на нерухомість та їх обтяжень за сучасними технологіями;
• забезпечити рівні конкурентні умови для професійних учасників фінансового ринку; невтручання держави в ринкові процеси в якості первинного іпотечного кредитора;
У свою чергу виконання цих заходів призведе до таких позитивних     змін як:
• збільшення платоспроможного попиту громадян за рахунок кредитів – доступність житла для основної частини населення, активізація ринку житла;
• залучення в фінансову сферу заощаджень населення у вигляді власних внесків за купівлю житла;
• доступ до джерел фінансування довгострокових іпотечних кредитів; вільна конкуренція; зниження процентних ставок;
• створення умов для обігу забезпечених інструментів фондового ринку та умов для існування фінансових інституцій з «регламентованою» структурою вкладень  - накопичувальні пенсійні фонди, компанії, загальне пожвавлення фондового ринку;
• розвиток будівництва та пов’язаних галузей; пожвавлення загального економічного зростання.
Однак метою цієї частини магістерської роботи є аналіз того, що відбувається на ринку іпотечного кредитування під купівлю житла на вторинному ринку і наскільки банківські суди доступні для населення.
При відборі банків, я використала відкриті дані Асоціації українських банків (АУБ), а також умови надання іпотечних кредитів банками-лідерами іпотечного кредитування. Були оцінені ті фінансові заклади, часка яких на ринку кредитування населення перевищує 0.5 %, а видані ними позичкові кошти фізичним особам займають понад 10% кредитно-інвестиційного портфелю. Проте із їх кількості були виключені Брокбізнесбанк, який станом на липень минулого року не видавав кредити населенню на придбання житла, ПроКредитбанк, що спеціалізується на кредитуванні малого та середнього бізнесу, а також банк «Аркада», який кредитує купівлю житла лише на первинному ринку. Крім того, до банківського рейтингу були включені ще три фінансові заклади, які не входять у число лідерів ринку за об’ємами кредитування населення, але вони широко анонсували свої іпотечні продукти у засобах масової інформації: Міжнародний іпотечний банк (МІБ), СЕБ банк (колишній «Ажіо») і «ХФБ України».
Як правило, заявлені банками умови кредитування порушуються самими фінансовими закладами – іноді свідомо, а іноді із-за недостатньої обізнаності окремих співробітників. Оформлення кредиту інколи може тривати і місяць, хоча спершу банк зобов’язувався врегулювати всі формальності за тиждень. Проте якщо банки дозволяють собі елементи такої конкуренції, тоді все ще можна говорити про простір у боротьбі за клієнта.
Сьогодні майже всі відсоткові ставки є плаваючими, особливо за довгим кредитом у гривні, оскільки при зміні ринкової кон’юнктури банки у більшості випадків мають право скоригувати ставку. Якщо клієнт не згоден з такими змінами, йому можуть запропонувати звернутися до суду або заздалегідь погасити суму кредиту. Іпотечні продукти з плаваючою ставкою проценту, як правило, пропонують банки із 100% іноземним капіталом, оскільки материнські структури фінансують їх за допомогою інструментів міжбанківського кредитного ринку. Так, «ХФБ Україна» і СЕБ Банк спираються на лондонську ставку міжбанківського ринку LIBOR. Не бажаючи нести на собі процентні ризики, доньки автоматично роблять її основою плати за кредит, перекладаючи відсоткові ризики на позичальника. Ця ставка є відносно стабільною порівняно із коливаннями на вітчизняному міжбанківському ринку. «Райффайзенбанк Україна», нещодавно проданий угорському банку OTP, взагалі використовує оригінальну стратегію ціноутворення: бере за основу встановлену ним самим, але за депозитами, ставку FIDR.
У регіонах України ще досі іноді просять перерахувати певний процент комісії від необхідної суми позики, в якості плати за розгляд кредитної заявки. Потім клієнту можуть сказати, що за рішенням кредитного комітету банк може видати кредит, але за вищою ставкою ніж базова. Як правило, клієнт погоджується.
Крім того, зараз одноразові комісії є дуже популярними. Так, у банку «Форум» комісія (1.5%), яка стягується при видачі кредиту, так і називається «комісія за надання кредиту». В «УкрСіббанку» позика видається без комісії, однак при її отриманні слід заплатити 2% за переведення в готівку, оскільки гроші не видають на руки клієнту, а переводять на спеціальний відкритий рахунок. Потім починають діяти стандартні тарифи на розрахунково-касове обслуговування.
Часто банки пропонують іпотечні продукти, які передбачають не лише щомісячне нарахування відсотків, але і щомісячну комісію. Так у банку «Надра» її нараховують в розмірі 0.35% від суми непогашеного залишку за кредитом. У дніпропетровському Агробанку при ставці 12% річних в іноземній валюті і стандартному графіку погашення – це 0.3% від суми наданого кредиту. У Кредо банку надають перевагу фіксованій сумі комісії за обслуговування кредиту – 60 гривень на місяць. Однак, щомісячні комісії, хоча співробітники банку і не люблять про них говорити, досить легко виявити. Для цього слід поцікавитися у кредитного офіцера графіком погашення кредиту, де сума щомісячної комісії зазвичай указана в окремому стовбчику.
Страхування при отриманні кредиту давно вже стало правилом. Усі банки пропонують страхувати предмет застави, тобто житло, що придбається – це передбачено нормативними документами Національного Банку України. Проте клієнт має знати, що страхова комісія, яка стягується при оформленні кредиту, забезпечує страховий захист лише на рік, а предмет застави має бути застрахований на весь термін кредиту. Страховий тариф нараховується на повну вартість застави, а не на суму залишку за кредитом. Крім того, протягом дії кредитного договору квартира, яку купує позичальник, дорожчає і страхувальник може вимагати проведення переоцінки житла. Тому якщо в рекламі банку вказаний тариф 0.4%, то це означає, що за десять років позичальнику доведеться сплатити страховій компанії не менше 4% оціночної вартості житла. Не менш важливо детально ознайомитися з правилами страхування в компанії, послуги якої пропонує банк. Часто-густо багато функцій співробітників страхувальника виконують кредитні офіцери. Нерідко страхові компанії, які беруть на себе ризики по предмету іпотеки, обмежують їх, беручи на себе відповідальність лише за цілісність стін купленого позичальником житла. У разі пожежі або паводку такі страхові компанії можуть не компенсувати клієнту його збитки.
Деякі банки пропонують позичальнику страхування життя або страхування від нещасного випадку. Цей вид страхування не є обов’язковим при отриманні іпотечного кредиту, однак його активно нав’язують банки з іноземним капіталом. Страховий тариф нараховується на суму позики. Як правило, банки не вимагають наявності страховки протягом усього терміну кредитування, обмежуючись першими роками, на які припадає пік виплат (при стандартному графіку погашення). Деякі фінансові заклади застосовують титульні страховки, за якими страхуються ризик втрати права власності на житло (при визнанні угоди купівлі-продажу недійсною), але рішення про обов’язковість титульного страхування приймається індивідуально.
У підсумку загальна сума щорічних платежів може складати до 2% від суми кредиту. Однак не слід сприймати страхування як додаткові витрати – це платна частина іпотечного продукту, що гарантує мінімізацію ризиків.
Щодо способу погашення кредиту, то існують анюїтетний і стандартний графіки. Але позичальники з обережністю відносяться до іпотечних кредитів з анюїтетним графіком виплат, коли сума кредиту і відсотки сплачуються рівними частинами. При стандартному графіку погашень загальна сума повернених банку коштів виявляється меншою, але такий графік передбачає пікові навантаження в перші роки погашення кредиту, тоді як ануїтет гарантує стабільне навантаження.
Анюїтетні продукти можуть бути і гнучкими. Так, у Приват Банку відсутні обмеження на дострокове погашення, а анюїтет Міжнародного іпотечного банку за низькою відсотковою ставкою (10.5%) і відсутності щомісячних комісій можуть посперечатися із іпотечними продуктами із стандартним графіком погашення таких фінансових закладів як Правекс-Банк або СЕБ Банк.
Головний критерій надійності позичальника для банку – своєчасна сплата періодичних платежів. У типових угодах перераховані випадки, коли банк має право на дострокове розторгнення договору, тобто негайне погашення кредиту. Для більшості позичальників це означає повну передачу застави у власність фінансового закладу. На столичному ринку нерухомості у деяких банках кредитні офіцери встановили більш жорсткі вимоги з кредитного моніторингу і за платіжною дисципліною позичальників.
Під час першого візиту до банку для отримання іпотечної позики не завжди пропонують ознайомитися з типовою угодою. Ще більш складно щось в ньому змінити. Але саме цим документом визначаються правові взаємовідносини між банком і позичальником, саме в ньому містяться чіткі пояснення «а що буде, якщо?..».
Вивчивши штрафні санкції банків, я зробила висновки про їх типовість і одноманітність. Стандартною вважається пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на суму простроченої заборгованості. Деякі банки готові справляти з прострочених платежів подвійну відсоткову ставку, установлену за іпотечною позикою, а інші нараховують пеню від 0.1% до 1% за кожен прострочений день на всю суму.
Якщо цінова доступність кредитів має чисельний вираз, то нецінові фактори, що визначають доступність продуктів для населення, оцінити складно.
Нецінові фактори у багатьох випадках визначають оптимальну поведінку позичальника у майбутньому. Наприклад, у банках із довгими кредитами при відсутності штрафів за дострокове погашення часто радять просити позики на максимально можливий строк. Проте не слід одразу погоджуватися, треба уважно прочитати договір і детально поцікавитися у кредитного офіцера, як процентна ставка залежить від строку надання кредиту. Так в Міжнародному Іпотечному Банку позика в доларах США на 25 років оформляють під 14%, а на 10 років – під 10.5% річних. Дуже часто кредитним офіцерам виплачуються премії за кожен виданий ними кредит, до того ж розмір премії залежить від строку на який видана позика.
Наступним важливим неціновим фактором є мінімальний початковий внесок на купівлю житла. Революційною тут виглядає пропозиція банку «Фінанси і кредит» - від 0%, тобто від позичальника, який купує нерухомість, інколи взагалі не вимагають першого внеску. Банк організував свій іпотечний центр з великим розмахом і комплексно підійшов до питання обслуговування клієнтів: весь процес купівлі-продажу відбувається в одному приміщенні, так що позичальнику не треба розриватися між брокером, банком, продавцем, нотаріусом і оцінщиком.
Ще одним вагомим неціновим фактором  є готовність банків враховувати непідтверджені доходи позичальника. Банкіри визначають, наскільки доходи клієнта або його родини покривають обов’язкові щомісячні виплати по кредиту. Існує декілька моделей аналізу, які використовуються в вітчизняних банках. Фінансові заклади, які пропонують анюїтетні продукти, розраховують співвідношення між щомісячною платою за кредит і сукупним доходом його родини (нормальним вважається показник 50%). Інший метод розрахунку передбачає співставлення платежів за погашенням кредиту і доходів сім’ї позичальника (позитивне рішення приймається якщо сукупний дохід перевищує щомісячні платежі за кредитом хоча б на 300 доларів США). Як правило, за цими розрахунками робиться поправка на посаду позичальника, авторитетність його роботодавця і навіть зв’язок роботодавця з банком.
Уся інформація, надана клієнтом, у тому числі дані про доходи, перевіряються співробітниками банку або спеціальними службами. Ідентифікується особа позичальника, служба безпеки перевіряє його благонадійність, для підтвердження інформації про доходи кредитний офіцер або співробітник служби безпеки зв’язується з бухгалтерією потенційного клієнта. Хоча останнім часом банки вже не так пильно перевіряють інформацію про позичальника. У банках з іноземними інвестиціями втручання служб безпеки в процес кредитного моніторингу зовсім мінімальний. Ці функції там виконують кредитні офіцери, вони перевіряють чи не потрапив позичальник у чорному списику. Якщо рішення про видачу кредиту було прийняте через 2-3 дні, можна бути впевненим, що Вас майже ніхто не перевіряв. Позичальник сам зацікавлений в тому, щоб погасити кредит, оскільки в розпорядженні банку залишається тверда застава, а також всі комісії, сплачені при отриманні позики. Менш ризиковим кредитування стане тоді, коли повноцінно запрацюють бюро кредитних історій. Відносно стабільна економічна ситуація в країні і довіра до банків дозволяють зберегти неповерненість кредитів на низькому рівні: 1-2% за фізичними особами.
Поступово Україна наближається до західних стандартів іпотечного кредитування, до того ж за неціновими факторами ми уже практично цього досягли. Так у липні цього року великий іпотечний банк Великої Британії HSBC пропонував своїм клієнтам, які купують будинок вперше, анюїтетний кредит за наступними умовами: термін кредитування 10 років, процентна ставка 6.5% у фунтах стерлінгів, комісія за наданням кредиту – 499 фунтів стерлінгів, початковий внесок – від 3% вартості житла, сума кредиту – до 250 000 фунтів стерлінгів. У Сполучених Штатах Америки ставки у доларах на іпотечні продукти одного із великих американських банків Bank of America коливаються на рівні 6-7% за кредитами строком на 15-30 років.
У нас є близькі до нуля початкові внески, іпотечні продукти, які не передбачають штрафів за дострокове погашення, довгий термін кредитування, немає лише низьких відсоткових ставок. У найближчі 2-3 роки більшість операторів ринку будуть розвивати іпотечні продукти за рахунок пом’якшення умов дострокового погашення, зменшення комісій, а можливо і повної відмови від них, зниження мінімального першого внеску до 5% без надання додаткової застави. Однак відчутного зниження процентних ставок не очікується: у найближчі 2 роки 10-12% річних за кредитами у доларах все ще будуть вигідними.
Однак поліпшення якості іпотечних послуг і зниження ставок по іпотеці не зроблять житло у кредит доступнішим. Цю проблему все ще має вирішувати держава, оскільки основна відмінність між вітчизняним і західним ринками не в самій іпотеці, а у неспівставності вартості житла і доходів українських громадян. Для того щоб проілюструвати незначний вплив процентних ставок на доступність іпотечних продуктів для іноземних громадян, проаналізуємо параметри іпотечних продуктів дочірніх банків британського HSCB Holding у семи країнах світу (див. таблицю 3.2.1).
Таблиця 3.2.1.
Основні умови іпотечного кредитування в дочірніх банках HSBC

Країна Валюта кредиту Процентна ставка Максимально можливий термін Коефіцієнт удорожчення за індикативним кредитом Щомісячний платіж за індикативним кредитом
Канада CAD 7.70% 10 років 1.4370 1197.49
Австралія AUD 7.64% Необмежений 1.4332 1194.35
США USD 6.32% 30 років 1.3516 1126.35
Велика Британія GBP 6.20% Необмежений 1.3443 1120.29
Франція EUR 6.00% 15 років 1.3323 1110.22
Греція EUR 5.10% 10 років 1.2787 1065.56
Гонконг HKD 4.20% Необмежений 1.2264 1021.99

Примітка: Для порівняння умов кредитування за індикативний кредит була прийнята позика на 10 років сумою 100 000 валютних одиниць з анюїтетним графіком погашення.
Наприклад за десятирічним кредитом у канадських доларах коефіцієнт удорожчання склав 1.4370 – це не на багато менше, ніж мінімальний коефіцієнт удорожчення в Україні – 1.5334. Розмір щомісячного платежу у цих країнах знаходиться в діапазоні 1000-1200 валютних одиниць і не перевищує середній рівень заробітної плати у країні.
В Україні сума в тисячу доларів у п’ять разів вище середньої офіційної заробітної плати, у Києві – втричі. Тобто вирішити житлову проблему можна лише будівництвом недорогого соціального житла. Уряд повинен виступити повноцінним учасником ринку і деформувати попит, викинувши на ринок сотні тисяч квадратних метрів дешевого житла. Іпотека не може бути єдиним заходом для подолання незадоволення безквартирних громадян.

 
ВИСНОВКИ

Отже, з урахуванням важливих аспектів дійдемо висновку, що кредит – це насамперед економічна категорія, якою передбачається акумулювання тимчасово вільних коштів бюджету, централізованих державних позабюджетних коштів, суб’єктів господарювання та населення, які потім надаються позичальникам (державі, юридичним та фізичним особам) на засадах повернення, строковості, сплати, цільового використання та реального забезпечення. Необхідність кредитних відносин пов’язана з об’єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних та грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарювання здійснюється вивільнення коштів, в інших – виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність і дозволяє кредит  Цей висновок, на мою думку, підтверджує характерні особливості сучасних кредитних відносин.
Щодо загальних тенденцій банківської системи України у 2003-2005 рр., то у загальному вигляді вони наступні:
• укрупнення банків, спричинене як тривалою політикою НБУ до збільшення капіталізації банківської системи, так і початком активної експансії на національний ринок банківських послуг великих міжнародних гравців. Станом на початок 2006 року капітал банків України складав 25450,8 млрд. грн.;
• інтенсивний розвиток карткового бізнесу, особливо із впровадженням нових для національного ринку карткових продуктів;
• інтенсивний розвиток роздрібного кредитування;
• тривала тенденція до нарощування банками залучення строкових коштів клієнтів.
В останні роки маємо тенденцію до динамічного зростання капіталізації банківської системи України. Проте темпи зростання капіталу банків не встигають за розширенням зобов’язань та активів банків. Загалом же, обсяг капіталізації українських банків є дуже малим (станом на кінець 2005 року – 3,2млрд.$), що створює реальну загрозу фінансовій безпеці держави.
Українські банки розширюють програми кредитування. Лише за 2005 рік кредитні фонди зросли на 61,9% до 143 млрд. грн. Іншою позитивною тенденцією є зростання довгострокових кредитів до 61,8% від всієї суми банківських позик порівняно із  54,2% у 2004 році.
Іпотека має стати одним із визначальних факторів підвищення якості життя громадян, що розширюють їх право та можливості підприємницького самовизначення, дозволить вирішувати житлову проблему у державі, знизить соціальну напруженість у суспільстві.
Для активізації ринку іпотечного кредитування доцільно зробити послідовні наступні кроки:
1. надати змогу іпотечним кредиторам мінімізувати вплив ризику ліквідності і шляхом розширення його можливостей, щодо рефінансування за допомогою продажу або застави  іпотечних активів – кожен банк має отримати доступ до фондового ринку;
2. впровадити на фондовому ринку обіг зобов’язань, що забезпечені іпотечними активами – іпотечними облігаціями, які випускаються іпотечними кредиторами та спеціалізованими для таких цілей фінансовими установами;
3. мінімізувати вплив цінового ризику шляхом його розподілу з використанням змінюваних відсоткових ставок за іпотечними кредитами, які розраховуються на базі об’єктивних ринкових індикаторів;
4. забезпечити публічну та надійну систему реєстрації прав на нерухомість та їх обтяжень за сучасними технологіями;
5. забезпечити рівні конкурентні умови для професійних учасників фінансового ринку; невтручання держави в ринкові процеси в якості первинного іпотечного кредитора;
У свою чергу виконання цих заходів призведе до таких позитивних змін як:
• збільшення платоспроможного попиту громадян за рахунок кредитів – доступність житла для основної частини населення, активізація ринку житла;
• залучення в фінансову сферу заощаджень населення у вигляді власних внесків за купівлю житла;
• доступ до джерел фінансування довгострокових іпотечних кредитів з розширенням кола іпотечних кредиторів; вільна конкуренція; зниження % - их ставок;
• створення умов для обігу забезпечених інструментів фондового ринку та умов для існування фінансових інституцій з «регламентованою» структурою вкладень - накопичувальні пенсійні фонди, компанії із лайкового страхування, інвестиційні компанії, загальне пожвавлення фондового ринку;
• розвиток будівництва та пов’язаних галузей; пожвавлення загального економічного зростання.
Стосовно кредитування аграрного сектору, то основні підсумки і тенденції такі:
• банки переважно з неохотою ідуть на співпрацю з аграріями через високий ризик неповернення;
• кредитні союзи пропонують більш високі кредитні ставки, проте процедура оформлення кредиту значно простіша. Однак цей вид кредитування поки що майже не розвинутий, і такі союзи працюють швидше як «каси взаємодопомоги» і не мають у своєму розпорядженні достатніх ресурсів;
• через брак засобів державний фонд підтримки фермерських господарств не забезпечує навіть 5% потреби фермерів у кредитних ресурсах;
• в якості застави для отримання кредиту виступають нерухоме майно, цінні папери, включаючи складські свідоцтва про зерно, запорука третьої особи, застава під майбутній врожай, худоба (необхідна вартість застави – 120 % розміру кредиту), техніка (чим сучасніша, тим краща);
• стосовно термінів кредитування, то для придбання оборотних засобів – до 12 місяців; для придбання основних засобів – до 3 років (зараз розглядається можливість збільшення цього терміну для підприємств АПК до 5 років).

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення «Про механізми рефінансування банків України». Затв. Постановою Правління НБУ від 28 лютого 2002 р. № 82.
2. Положення «Про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО». Затв. Постановою НБУ від 29 травня 2001 р. № 204.
3. Положення «Про порядок формування обов’язкових резервів для банків України». Затв. Постановою НБУ від 27 червня 2001 р. № 244.
4. Про максимальний розмір надання банкам кредиту через лінію рефінансування («овернайт»). Лист НБУ від 4 серпня 2003 р. № 14-011/2118-5613.
5. Тимчасове положення про визначення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями. Затв. Постановою Правління НБУ від 27 квітня 2001 р. № 183.
6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.     № 2121-ІІІ (із змінами та доповненнями).
7. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних особ» від 20.09.2001р. №2740 (із змінами і доповненнями).
8. Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб. Затверджено рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 р. № 2
9. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.       N 2121-111 (із змінами та доповненнями Законом України від 20 вересня 2001 р. N 2740-ІИ).
10. Закон України «Про Національний банк України» (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України за станом на 10 січня 2002 року № 2922 - III).
11. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати із змінами і доповненнями, внесеними Законом України  від 20 січня 2005 року N 2378-ІУ.
12. Сімейний кодекс України Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 26 грудня 2002 року N 407-ІУ, ОВУ, 2003 р. N 2, ст. 44, від 2 червня 2005 року N 2620-ІУ, ОВУ, 005 р. N 25, ст. 1410, від 23 червня 2005 року N 2710-ІУ, ОВУ, 2005 р. N 29, ст. 1695.
13. «Положення Національного банку України про кредитування». Затверджено постановою Правління  Національного банку України від 28 вересня  1995 р. N 246 Із змінами і доповненнями. Положення втратило чинність (згідно з постановою Правління Національного банку України від 18 лютого 2004 року N 54).
14. «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 Із змінами і доповненнями.
15. Абалов А.Э. Международный рынок драгоценных металов: основные принципы функционирования. – СПб.: ООО «Издательство ДНК», 2001. – 160 с.
16. Аленичев Д.В. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. – М.: Издательство «Ист Сервис». – 1994.
17. Андронов О., Даниленко А. Керованість валютного курсу // Закон і бізнес. – 2002. - № 48.
18. Андронов О., Даниленко А. Розвиток системи валютного регулювання в Україні // Закон і бізнес. – 2002. - № 42.
19. Банківські операції: Підручник / Ред.. А.М. Мороз. – К., 2002.– 384 с.
20. Банковское дело: Учебник.- 2-е изд., перер. и доп. / под ред. О.И.Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 672 с.
21. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп./А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін. За ред., д.е.н., проф. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2002.– 476 с.
22. Баюра Д. Факторинг – способ финансирования бизнеса // Украинская инвестиционная газета. – 2001. - № 23.
23. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.6 «ИНФРА-М», 2000. – 270 с.
24. Вайсман Г. Право на достоверность заемщики получат только в 2005 году// Самарское обозрение. – 2004. – № 9.
25. Васюренко О.В. Банківські операції. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 243 с.
26. Вексельное обращение / А.Б. Аваков, Г.И. Гаевой, В.А. Бешанов и   ДР. –Х.: Фолио, 2000. – 382с.
27. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Концепція стратегії кредитного ризику. Банківська справа. – 2000 – № 1.– с. 13.
28. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1998. – 415 с.
29. Гонгальський Д. «Дешевых» денег требует НБУ от коммерческих банков // Украинская инвестиционная газета. – 2002. - № 15.
30. Гордієнко О. Небанківський фінансово-кредитний сектор: Формування і законодавче регулювання // Закон і бізнес. – 2001. - № 20.
31. Галасюк В. Практичні аспекти визначення обсягу кредиту, що надається під заставу // ВНБУ. – 2000.- № 8. – С.15.
32. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // ВНБУ. – 2000. - № 2. – С.56.
33. Гринькова В.М., Корда В.О. Тлумачний словник економічних термінів: Навч. посібник. – Х.: Гриф, 2001. – 184 с.
34. Гринькова В.М., Корда В.О., Лепейко Т.І., Корда О.П. Проблеми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред.. В.М. Гринькової – Х., ХДЕУ, 2002. – 464 с.
35. Гуцал І.С. Банківське кредитування суб’єктів ринку в трансформаційній економіці України – Львів: ВАТ «Бібльос», 2001 – 244 с.
36. Державне фінансове регулювання економіки в умовах ринкової трансформації: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / Л.А. Кравченко / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2002. - 20 с. - укр.
37. Енциклопедія банківської справи України / Ред. кол.: В.С. Стельмах (голова) та ін.. – К.: Молодь: Ін Юре, 2001. – 680 с.
38. Євтух О. Іпотечний ринок України: стан та перспективи розвитку // Вісник податкової служби України. – 2002. - № 47.
39. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи, - К.: КНЕУ, 2000. – 220с.
40. Забезпечення повернення кредитів Під ред. М.Р. Болдирева - Київ:             АБ «INKO». - 1994р. – 221с.
41. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69.
42. Інструкція про порядок виконання операцій з дорогоцінними металами, що скуповуються у населення у виробах і брухті, затверджена постановою Правління НБУ 21.05. 2003. № 206.
43. Карапетян Т. Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки. Вісник НБУ. – 1999 - №4 – С. 20-21.
44. Кредитна системи України і банківські технології: У 3 кн. – Кн.. 1: Кредитна система України: Навч. посіб. – ЛБІ НБУ, 2002.
45. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / За ред. В.В. Віт-лінського. – к.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 251 с.
46. Кредитування: теорія і практика.–К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.–215 с.
47. Крупка М.І. Роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні інноваційного підприємництва // Фінанси України.-2003,      № 4, с.88.
48. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – 3-е вид., перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 215 с.
49. Луковкіна О. Потребительский кредит с точки зрения потребителя// Банковское дело в Москве.-2005.-№ (4)124
50. Милейко Я., Поплюймо А. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій // Цінні папери України. – 2001. –                № 47 (187).
51. Мурзакматов А. Система страхования банковских депозитов в Кыргызстане: за и против. – М. «Рынок капиталов», 2001.- № 5.
52. Ольшаний А. - Страхование вкладов: Мировой опыт для России. –              М.: Ведомости, 28 ноября 2002.
53. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
54. Папуша А. «Правова основа банківського кредитування» ВНБУ,         2000р.- № 12.- С. 45.
55. Плотніков А.В. О необходимости создания системы страхования депозитов в России. – М.: Вестник ФА. -2001.- № 2(18).
56. Попков В. В. О поддержке равноправных условий конкуренции на рынке банковских услуг //Деньги и Кредит. -2001.-№5.- С. 46-48.
57. Потійко Ю. Ще раз про кредит // ВНБУ, 2000.- №12.- С.47.
58. Рустамова О. Банковская система: два года спустя., – М. Экономика России. XXI век, №1 2001
59. Реверчук Н.Й. Вплив кредитування на економічну безпеку підприємств. Фінанси України. -2002.-№7.- С.66.
60. Севрук В.Г. Банковские   риски. – М.: Издательство  «Дело «ЛТД» .-1994.
61. Семеняка А. Рынок доступного жилья — год спустя // Банковское дело в Москве. - 2005. - №5(125).
62. Системи електроних платежів. Становлення та розвиток системи міжбанківських розрахунків / НБУ, - К., 1998.
63. Соколов А. Страхование депозитов: мировой опыт и российская специфика. – М. «Банковское дело в Москве» 2004. - № 11 (119).
64. Стрельникова М. Банковский кредит – дело тонкое! // Ориентир. – 2002. - № 42.
65. Сундук А., Юрін Я. Банківське кредитування як чинник гарантування інвестиційної безпеки регіонів України // ВНБУ. – 2004. - №  01.–                С. 24.
66. Сусіденко В. Принципи банківського кредитування: зміст і реалізація в умовах перехідної економіки// Банківська справа., 1999. - № 3. - С. 37.
67. Статистичний щорічник України за 2003 рік. К.: Видавництво «Консультант», 2004. – 632 с.
68. Тавасиев А. М., Ребельский Н. М. Конкуренция в банковском секторе России. /М.: Юнити, 2001. – С. 60.
69. Терещенко О. Регуляторні можливості центрального банку в оздоровленні фінансів реального сектору економіки // Вісник НБУ. -2004. - № 1. – С.9-12.
70. Шевченко Р.І. Банківські операції. Навч-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т –              К.: КНЕУ, 2000. – 160с.
71. Щодо механізмів та інструментів управління грошово-кредитним ринком, які запроваджені Національним банком. Лист НБУ від   18.03.2003 р. № 14-011/742-1927// Урядовий кур’єр.- 2002. - № 172.
72. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 598 с.

 
ДОДАТКИ
Додаток А
Структура кредитно – інвестиційного портфелю
за станом на 01.01.2006 р (млн. грн.)
№ пп. Банк К І П В тому числі
   Міжбанків-ські кредити Кредити юридичним особам Кредити фізичним особам Цінні папери
1. Приватбанк 16763,23 1576,64 7768,04 6351,30 1067,25
2. Аваль 13853,64 776,64 7780,09 4365,21 931,71
3. УкрСиббанк 8429.31 35.09 4339.46 3174.24 610.52
4. Укрсоцбанк 7650.68 59.63 4072.53 2976.30 542.21
5. Райффайзенбанк Україна 6018.40 97.74 4002.64 1691.81 226.21
6. Ощадбанк 5946.20 485.49 311.45 1303.25 3846.02
7. Надра 5018.54 629.85 2425.66 1677.54 285.49
8. Фінанси і Кредит 3678.54 295.48 2424.70 676.07 282.29
9. Укрпромбанк 3478.33 0.48 3191.02 286.83 0.00
10 Форум 3027.34 635.42 1944.65 332.61 114.65
11. Кредитпромбанк 1988.34 136.18 1238.09 475.92 138.14
12. ВАбанк 1772.99 431.64 1086.68 127.02 127.65
13. Індекс-банк 1732.93 241.26 1176.53 216.81 98.33
14. Укргазбанк 1725.89 373.26 991.70 145.72 215.21
15. ТАС - комерцбанк 1615.68 205.54 996.86 342.59 70.70
16. Родовідбанк 1441.18 144.89 1029.35 219.52 47.42
17. Правексбанк 1409.31 34.84 230.13 1143.28 1.06
18. ХФБ Україна 1229.97 60.03 1049.62 44.98 75.34
19. ТАС – Інвестбанк 1102.62 332.41 562.33 188.99 18.90
20. Східно-Європейський банк 237.72 11.63 174.53 23.79 27.77

Додаток Б
Структура кредитно – інвестиційного портфелю
за станом на 01.01.2005 р (млн. грн.)
№ пп. Банк К І П В тому числі
   Міжбанків-ські кредити Кредити юридичним особам Кредити фізичним особам Цінні папери
1. Приватбанк 14183.17 1102.33 9132.08 7563.20 10.33
2. Аваль 11853.62 136.27 7592.03 4863.05 831.61
3. УкрСиббанк 4618.32 219.53 6937.29 96.74 379.83
4. Укрсоцбанк 7642.01 48.81 3872.51 3076.30 541.17
5. Райффайзенбанк Україна 4018.60 8.16 3753.64 1693.84 226.43
6. Ощадбанк 5035.20 381.49 219.19 1203.25 3546.02
7. Надра 3122.78 635.85 2123.88 1677.77 285.49
8. Фінанси і Кредит 3192.35 181.84 2442.07 567.70 182.92
9. Укрпромбанк 4378.33 0.86 2519.20 168.38 56.1
10 Форум 2072.49 356.24 948.56 233.16 116.56
11. Кредитпромбанк 1795 165.18 1196.23 546.1 265.23
12. ВАбанк 1772,56 432,59 965.26 423.23 105.29
13. Індекс-банк 1523.39 114.26 1067.35 115.81 96.32
14. Укргазбанк 1552.98 237.63 1091.70 123.27 210.21
15. ТАС - комерцбанк 1513.32 301.45 729.71 351.62 50.31
16. Родовідбанк 1231.21 121.98 937.53 217.25 36.57
17. Правексбанк 1290.31 32.48 201.15 1034.28 1.1
18. ХФБ Україна 1200.97 53.30 939.98 45.89 34.75
19. ТАС – Інвестбанк 1905.26 233.14 265.35 180.33 21.34
20. Східно-Європейський банк 204.57 45.89 132.08 18.01 8.6
Додаток В
Процентні ставки рефінансування банків Національним Банком України
з 1992 по 2005 роки

Період Облікова ставка НБУ Фактична ставка за інструментами
  Усього У тому числі
   Кредитні аукціони На тендері Ломбардні кредити Кредити овернайт Операції РЕП Інші механізми
1992 80       
1993 190 68.5      68.5
1994 225.9 124.9 264     115.2
1995 131 82.1 83  110   60.4
1996 62.3 51.8 52.6  64.4   41
1997 24.6 25.2 21.7  31.4  21.8 19.7
1998 61.6 52.7   54.4  54.1 47.8
1999 50 44   61.1  59.7 33
2000 30.6 29.6   30.9  28 
2001 19.7 20.2  16.5  20.4 22 21
2002 9.5 9.2  9.2  10.7 11.7 8
2003 7 8  8.3  8 8 7
2004 7.5 16.1  13  17.1 13.5 21.9
2005 9.2 14.7  12.9  14.9 12 15

Примітка: встановлена облікова ставка НБУ розраховується як середньозважена величина.

Додаток Г
Окремі данні про банки України

Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Кількість банків за реєстром (на кінець року) 195 189 182 179 182 186
У тому числі зареєстровано протягом року 1 3 5 5 7 5
Із загальної кількості:
Кількість банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій (на кінець періоду) та надають звітність 154 153 157 157 160 165
163
Із них банки за організаційно-правовою формою господарства:
* акціонерні товариства: 137 136 136 133 132 133
відкриті 99 95 94 94 92 92
у тому числі державні 2 2 2 2 2 2
закриті 38 41 42 39 40 41
*товариства з обмеженою відповідальністю 17 17 20 24 28 32
*кооперативні   1   
Банки з іноземним капіталом:
*кількість банків 31 21 20 19 19 23
у тому числі зі 100% іноземним капіталом 7 6 7 7 7 9
*статутний капітал, млн. грн. 725 946 1047 1152 1630 3602
у тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн. 225 265 365 414 689 1056
Кількість банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (на кінець року) 149 149 153 156 158 162
крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій 1 1 1 1 1 1
Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті, млн. грн.. 3666 4576 6003 8116 11605 16111
Кількість банків, виключених із Державного реєстру (за період) 9 9 12 8 4 1