Шпаргалка по политологии (на укр. языке) - Политология - Скачать бесплатно
перетворення їх
в «четверту владу» на реальній основі стимулюють взаємозв’язок між вищими
формами духовної діяльності людини і технічними засобами, що
використовуються для передачі інформації.
36. Світовий політичний процес. Система міжнародних політичних відносин.
Міжнародна політика - комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних,
економічних, дипломатичних, культурних, науково-технічних відносин між
державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають
у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між
його суб’єктами. Як спосіб взаємодії між суспільними групами міжнародні
політичні відносини виникають разом з виникненням цих суспільних груп. У
структурі міжнародних політичних відносин розрізняють відносини між
державами та діяльність недержавних суб’єктів. Важливим елементом
міжнародної політики є відносини між регіональними міждержавними
об’єднаннями: військово-політичним і економічними коаліціями та союзами,
інтеграційними організаціями. У багатьох сучасних наукових дослідженням
міжнародний політичний процес трактується як складова частина світової
політики. Міжнародна політика трактується водночас як діяльність і як
мистецтво щодо проведення вжиття групових або державних інтересів. Нові
підходи та принципи побудови взаємовідносин між державами, започатковані з
середини 80-х років, призвели до трансформації політики конфронтації та
загрози ядерного конфлікту, визнання взаємозалежності держав сучасного
світу, відмови від силового вирішення конфліктних проблем. Останнім часом у
структурі цілей та завдань міжнародної політики визначають такі: участь у
міжнародному поділі праці та пов’язаний з ним обмін технологіями,
інформацією; розвиток культурних взаємин і сприяння культурному
взаємозбагаченню; спільне вирішення глобальних проблем і забезпечення
глобальної безпеки; захист прав людини у загальносвітовому вимірі.
37. Україна в системі міжнародних політичних відносин і її місце в
сучасному геополітичному просторі.
Для молодої України національними інтересами постають раціональне
державотворення і зміна суспільного ладу. В перхідний час досить різко
загострюються суспільні проблеми і суперечності. У такій ситуації на перший
план виходять державні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами
особи. Найважливішим завданням для держави в системі національних інтересів
- це подолання кризи, розвиток і підтримка процесів соціально-культурного й
духовного відродження як засади національної державності українського
народу. В нинішній конкретно-історичний період державні інтереси України
збігаються зі стратегічними завданнями щодо забезпечення ефективного
функціонування суспільства, внутрішньої стабільності, соціальної злагоди,
сприятливих міжнародних умові і колективної безпеки. Ці завдання випливають
із політичної та економічної доцільності, одночасно вони постають і як
національні інтереси України. Актуальним для влади є забезпечення запитів
кожного члена суспільства, прав людини. За нинішніх умов будь-який уряд
України ризикує втратити довіру і владу, якщо не знайде оптимальних
засобів, форм і методів реалізації політики поєднання державних і особистих
інтересів, а водночас - узгодження їх з національними інтересами нашої
країни.
38. Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини.
Міжнародні організації - об’єднання держав, національних громадських
організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального
або глобального характеру, відвернення та врегулювання військових
конфліктів. Розрізняють організації, які виступають за мир, розброєння та
безпеку; за дотримання громадських прав; проти забруднення навколишньо
природнього середовища; проти расизму. Особливе місце серед міжнародних
організацій посідає ООН. Усі інші міжнародні організації поділяються на
міжурядові та неурядові. Серед міжурядових ОПЕК, НАТО, СНД та ін. До
неурядових міжнародних органзацій належать: Всесвітня організація
профспілок, Грінпіс та ін. Міжнародні організації мають керівні органи
(асамблея, конгрес) та виконавчі органи (секретаріат, штаб-квартира),
засоби відраховані на загальні потреби їх членами і бюрократичний апарат.
Рішення міжнародних організацій мають рекомендаційний характер і підлягають
ратифікації їх парламентами. Однак невиконаня рішень міжнародних
організацій може викликати санкції.
39. Основні прояви кризи сучасної цивілізації та шляхи її подолання.
Політичні аспекти глобальних проблем.
У сучасному світі налічується понад 60 значних соціально-політичних
проблем. Серед них: 1. Відвернення війни. 2. Криза пов’язана з
народонаселенням. 3. Розрив між економічно розвиненими і економічно
відсталами країнами. 4. Екологічна криза. 5. Криза пов’язана з розвитком
людини (створення умов для її майбутнього, здоров’я, соціальний захист). 6.
Криза, пов’язана з урбанізацією. 7. Загроза духовному середовищу
суспільства. До глобальних політичних проблем сучасності належать: 1.
Виживання людини, тобто сомозбереження життя світового співтовариства,
захист цивілізації від загибелі. 2. Планетарна відповідальність усіх
народів, націй, держав, класів, політичних партій, соціальних груп,
індивідів за пом’якшення і вирішення глобальних політичних проблем. 3.
обов’язковість широкого міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних
політичних проблем. Глобальні політичні проблеми- едтерміноване сучасними
умовами матеріального суспільного виробництва, глобальними соціально-
політичними суперечностями ядерно-космічної ери, цілісне об’єктивне
суспільне явище всесвітнього історичного значення, що досягло критичного
рівня. Один з засобів вирішення проблем - комплексне вивчення,
узагальнення і поширення національного і міжнародного досвіду як основа
пошуку нових форм і засобів вирішення глобальних проблем, передавання
такого досвіду майбутнім поколінням. Глобальні політичні проблеми є
комплексними, тобтоо взаємозумовленими. Їх становлення і подальший розвиток
можна вважати одним з підсумків взаємодії різних соціально-політичних,
техніко-економічних, природніх процесів.
40. Демократія як форма і спосіб організації супільно-політичного життя.
Демократія - влада народу, народовладдя, що виходить з організації та
функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і
носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і
добробут усіх при розв’язанні при розв’язанні проблем і питань суспільного
врядування. За формою і способом здійснення демократія поділяється на
безпосередню (референдум, пряме голосування) і представницьку, коли рішення
приймаються через депутатів та інших народних представників. Демократія
насамперед означає форомальне визнання народу джерелом влади, її
сувереном, тобто суб’єктом визначення її характеру і змісту владних
функцій, стосовно яких влада відіграє обслуговуючу роль. Ознакою демократії
є визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної
влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх
рішень на засадах загального, рівного виборчого права у процедурах виборів,
референдумів тощо. Ознакою демократичних порядків при прийнятті рішень
вважається чітке визначення проведення всіх процедур та процесів за
допомогою регламентів. Справжня демократія є альтернативою як тоталітарно-
авторитарному централізму, так і анархістському децентралізму. Це такий
стиль соціальних взаємин, коли їхні учасники здатні свідомо і відповідально
покладати на себе функції центру, долати відчуженне ставлення до
всезагального інтересу; коли авторитет сили чи майна витісняється
авторитетом людяності, освіченості, компетентності. Легітимна влада
демократичного суспільства залежить від волевиявлення народу. Демократія -
це не тільки справедливі закони, а ще й демократично настроєне суспільство.
Демократичні закони та установи не діятимуть демократично, якщо відсутня
демократична свідомість громадін. За сучасних умов політичний демократизм
означає: особисту, індивідуальну свободу людини; спосіб управління
суспільними справами, певний режим, порядок здійснення влади; соціальну
активність, участь громадян у житті держави, у розв’язанні суспільних
проблем. Демократія дає окремій особистості певну міру свободи, право дяти
на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору і обрання
представників влади, свободу слова.
|
