Методика проведения контроля знаний по курсу Основы экономики(Контроль знань з курсу Основи економЁки) - Педагогика - Скачать бесплатно
відсутності у вчителя достатніх навичок розподілу
уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем,
стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної
участі в навчальній роботі інший склад класу.
Тому рекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену
кількість учнів (3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно
в тих випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального
значення (наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є
необхідність здійснити перевірку тільки деяких учнів). Комбінована форма
контролю надає можливість використовувати програмовані засоби для
перевірки знань, умінь і навичок учнів у більшому ступені, ніж при інших
формах контролю.
Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного
зв'язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про повноту і
якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих умінь і
навичок, що виникли труднощях і недоліках. Самоперевірка має велике
психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою учень реально
переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильність
виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість
результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організації
самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного
програмування.
Серед методів контролю виділяють: усну перевірку, перевірку письмово-
графічних робіт і перевірку практичних робіт.
Усна перевірка організується по-різному, в залежності від її мети та
від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цілей перевірки можна
виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити
підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь
розуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона
проводиться по матеріалі попереднього уроку або по окремих розділах і
темах курсу.
Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини:
а) складання перевірочних питань і їх запитування
б) відповідь учнів на поставлені питання
Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної
перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером
виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також
словесним формулюванням.
При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти потрібно ті
знання, що є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються
учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і
тем курсу. На добір питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту
питань для поточної перевірки необхідний аналіз зв'язків досліджуваного
матеріалу з раніше пройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки -
виділення головних знань і способів оперування ними . Причому усну
перевірку вважають ефективною, якщо вона спрямована на виявлення
свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо
вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.
Якість питань визначається характером розумових дій, що виконують учні
при відповіді на питання. Тому серед перевірочних завдань виділяють
питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого), мислення (на
порівняння, доказ, узагальнення), мову. Велике значення мають проблемні
питання, що змушують застосовувати отримані знання в практичній
діяльності.
Якість усної перевірки залежить від підбора, послідовності і постановки
питань, що пропонуються: по-перше кожне питання повинно бути
цілеспрямованим і логічно завершеним, а по-друге - повинно бути гранично
стиснутим, лаконічним і точним.
Другою складовою частиною усної перевірки є відповідь учня на питання.
У дидактичній літературі виділяються дві умови якісного виявлення знань
учня:
1) Учню ніхто не заважає (вчитель і клас коментують відповідь потім).
2) Створюється обстановка, що забезпечує найкращу роботу його
інтелектуальних сил.
Переривати учня можна тільки в тому випадку, якщо він не відповідає на
запитання, а ухиляється вбік. При оцінці відповіді учня звертають увагу
на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість мови.
Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах уроку. Вибір
тих чи інших прийомів багато в чому визначається метою і логікою уроку.
Перевірка письмово – графічних робіт
Другим широко застосовуваним методом контролю в навчанні є перевірка
письмово-графічних робіт. Цей метод має свої якісні особливості: велика
об'єктивність у порівнянні з усною перевіркою, охоплення потрібного числа
що перевіряються, економія часу. Застосування письмових робіт
використовується для:
1) Перевірки знання теоретичного матеріалу
2) Уміння застосовувати його до рішення задач
3) Контролю сформованих навичок
У методиці письмово-графічних робіт виділяють чотири основних етапи,
яким треба приділяти увагуц - це підготовка, організація, проведення,
аналіз результатів.
При підготовці потрібно: визначити мету перевірки, відібрати зміст
об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання.
При організації перевірочної роботи учнем повідомляється, у яких
зошитах її виконувати, які завдання їм призначені, як озаглавити роботу,
як оформити рішення, час виконання роботи. При цьому потрібно стежити за
самостійністю виконання роботи кожним учнем.
Аналізування відповідей учнів ефективно тоді, коли воно проводиться за
визначеними схемами . Ретельно проведений аналіз дозволяє глибоко вивчити
прогалини і досягнення окремих учнів, виділити типові помилки й основні
труднощі учнів, вивчити причини їхньої появи і намітити шляхи їхнього
усунення.
Перевірка практичних робіт
За допомогою цього методу одержують дані про уміння учнів застосовувати
отримані знання при вирішенні практичних завдань, користатися різними
таблицями, формулами.
Вчитель одержує звіт учня, у якому наводиться тільки результат чи
схематично описані план практичної роботи та її результати. Це трохи
ускладнює перевірку й оцінку кожної дії учня. Тому на практиці в
перевірочному завданні приводитися алгоритм його виконання, що дозволяє
здійснити таку перевірку правильності дій учня. Усі роботи перевіряються,
але оцінюються по-різному, за результатами оглядових робіт оцінки
виставляються в журнал, за результатами тренувальних робіт можна
виставити лише позитивні оцінки.
РОЗДІЛ 2. Методика організації контролю знань з теми «Взаємодія попиту
та пропозиції»
2.1. Роль курсу «Основи економіки» в загальній системі освіти
Країна зробила перший крок у становленні шкільної економічної освіти.
Однак коло невирішених питань охоплює ще багато проблем: зміст і терміни
навчання, варіативність і різноманітність програм, навчально-методичне
забезпечення та його якість, підготовка і перепідготовка вчителів
економіки. І таких проблем у вивченні економіки значно більше, ніж з інших
дисциплін.
З цього навчального року економіку введено у навчальні плани як окремий
предмет для 10 класів, а для класів технологічного профілю - і в 11. На
конкурсі - захисті Малої академії наук працюють секції, на яких учні
захищають творчі роботи з економіки. Розроблено орієнтовну програму
підготовки і перепідготовки для вчителів, що проходять її в інститутах
післядипломної педагогічної освіти.
Активно розпочали підготовку учителів економіки, чого ще кілька років
тому не було. Незважаючи на економічні проблеми, державою виділено кошти на
видання підручників «Загальна економіка» і «Основи підприємницької
діяльності».
В АПН України працюють лабораторії, що опікуються питаннями
економічного навчання та виховання учнівської молоді. Чи не найголовнішим у
тому, що зроблено за цей час є розуміння учнями та вчителями, що викладають
курс «Основи економіки», необхідності та важливості вивчення курсу, а також
прискорення введення економічних дисциплін її інших навчальних закладах, у
тому числі вищих педагогічних.
Однією з найважливіших проблем сьогодення є питання, як навчати? Щоб
відповісти на нього, потрібно визначити для себе, чого ми хочемо навчати і
кого виховувати? Якщо розумну, активну особистість, здатну здобувати знання
і самовдосконалюватись, то форми, методи і технології навчання мають цьому
відповідати.
Національна доктрина розвитку освіти у XXI ст., схвалена на Другому
Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, передбачає перехід від
репродуктивної і авторитарної освіти до інноваційної і гуманістичної. Тому
методика викладання предмета повинна мати дієвий характер. Учень на уроках
має бути активним учасником навчального процесу. Основне завдання його
полягає не в умінні повторити за вчителем або відтворити зміст підручника.
Треба навчити його самостійно знаходити знання в різних джерелах
інформації, критично оцінювати їх і застосовувати в реальному житті.
Цього потрібно навчати не лише учнів, а й учителів. Учителеві, який
багато років працював за репродуктивною системою і досі не зрозумів, що є Й
інші джерела інформації, важко змінитися. Треба йому допомогти. Значну роль
у цьому покликані відіграти Інститут післядипломної педагогічної освіти,
методисти з економіки, центри економічної освіти, вищі навчальні
педагогічні заклади, що готують студентів і працюють з учителями.
Протягом найближчих років потрібно підготувати велику кількість
учителів з економіки. Вимоги, що висуваються до вчителів економіки, дуже
високі. Тому Міністерство освіти і науки України разом з Національною радою
економічної освіти США, Українською радою розпочинає розробку навчально-
методичного забезпечення курсів підвищення кваліфікації вчителів економіки.
Сподіватимемось, що цей досвід буде вдалим і відповідатиме сучасним
вимогам.
У цьому могли б сприяти такі громадські організації, як Всеукраїнська
асоціація викладачів економіки, економічні центри, асоціації, ради. Вони
можуть впливати на підвищення якості навчально-виховного процесу,
допомагаючи вчителям через консультаційні центри, семінари, тренінги;
залучати вчителів до оцінювання якості посібників, що видаються у різних
регіонах, та інформувати їх про це, брати участь у виховній та
профорієнтаційній роботі і залучати громадськість до цього, проводити
аналітичну, інформаційну і роз'яснювальну роботу, пов'язану з життєво
важливими економічними питаннями, брати участь у видавничій діяльності
тощо.
Залишається відкритим питання забезпечення навчальною літературою.
Фактично в наявності є лише збірник навчальних програм, кілька підручників
і посібників з базового курсу, журнал «Географія та основи економіки в
школі». Не вистачає методичних посібників, збірників завдань для уроків і
підготовки до олімпіад, тестових завдань для перевірки навчальних досягнень
учнів за 12-бальною системою. Рукописів, що надходять для розгляду до
науково-методичної комісії, дуже мало. Якщо протягом наступних 4-5 місяців
рукописи не надійдуть, у новому навчальному році знову залишимося зі старим
багажем.
Водночас хочу дати пораду тим, хто займатиметься розробкою нових
матеріалів. Досвід свідчить, що до колективу авторів, крім науковців,
обов'язково мають входити вчителі-методисти. Тільки такий авторський склад
може зробити навчальні посібники життєздатними.
Також хотілося б нагадати про дидактичні принципи послідовності і
наступності, а також доцільності і розумності матеріалу, що пропонується до
друку. Перед тим як розробляти будь-який навчальний посібник, слід
з'ясувати його місце у шкільному курсі, навчальному плані, тобто він не
може бути відірваним від загальної концепції економічної освіти. Не
узгоджений по горизонталі і вертикалі матеріал ставить у незрозумілі
ситуації навчальні заклади, що без вагань вводять економіку в 3 або 7
класі, а по закінченні року не знають, що робити у наступному.
Не кожний шкільний предмет дає учневі можливості застосувати на
практиці нові знання і вміння. Економіка таку можливість дає. Більше того,
на її уроках учні вивчають не лише закони розвитку економічних систем, а й
аспекти еволюції людської свідомості, культури народу, його моралі,
психології та поведінки, що впливають як на життя окремої людини, так і на
прогрес економіки.
До навчальних курсів економічного спрямування, що дають можливість
розкритися потенціалу дитини ще в школі, належить, наприклад, курс «Основи
підприємницької діяльності». Якщо теоретичні знання з цього курсу вдається
підкріпити різними формами позаурочної діяльності (організація шкільного
виробництва, сільськогосподарського товариства, тривалої ділової гри тощо),
та ефективність навчання значно зросте. Поєднання (інтеграція) трудового
навчання та економічних знань у старших класах шляхом використання
різноманітних допрофесійних програм є дуже перспективним шляхом розвитку
профільної старшої школи. На жаль, допрофесійні програми у школі сьогодні —
це переважно скорочені вузівські курси з бухгалтерського обліку,
менеджменту тощо.
Важливим для викладання економіки є створення і застосування
особистісно орієнтованої технології навчання, що допоможе вчителеві
максимально наблизитися до роботи з кожним учнем. Звичайно, для цього
необхідна комп’ютсрна база. Комп’ютеризація набуває темпів, проте
комп'ютерних програм для роботи на уроках економіки ще не створено. Конкурс
на кращі комп'ютерні розробки вже оголошено і фінансується Міністерством.
Однією з провідних ідей Національної доктрини розвитку освіти у XXI ст.
є розширення доступу учнів до здобуття якісної освіти. Відомо, що досі
економіка була пріоритетним предметом переважно в елітних або
спеціалізованих (профільних) школах. У цьому році кількість шкіл, у яких
викладається економіка, значно зросла. Однак це відбулося переважно за
рахунок великих і малих міст, і ледь торкнулося сільських шкіл і шкіл-
інтернатів. Виправити такс становище можна за допомогою системи
дистанційного навчання.
Зараз зроблено лише перші кроки. Вони були нелегкими, але наступні не
будуть легшими. Потрібно об'єднати зусилля, скоординувати дії, налагодити
конструктивну співпрацю. Тільки у такому випадку буде досягнута поставлена
мета.
2.2. Особливості організації контролю знань учнів курсу «Основи
економіки» старшого шкільного віку
Шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі основні цілі:
• ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних
дисципл (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського
обліку, менеджменту, маркетингу тощо);
• формування в учнів економічного мислення;
• формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;
• проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються в сучасному
суспільсті у зв'язку з переходом до ринкових відносин;
• проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової,
підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.
Відповідно до цілей економічної освіти оцінюванню підлягають теоретичні
знання учнів з основ теорії та вміння використовувати ці знання у
повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і
прийняття оптимального рішення; розв'язання практичних завдань, пов'язаних
з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави, проведення
порівняльного аналізу економічних явищ тощо.
Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.
На першому рівні — початковому— учень здійснює пізнавальну діяльність
лише під керівництвом учителя; відтворення навчального матеріалу має
фрагментарний вигляд. Результатом вивчення навчального матеріалу є
впізнання учнем економічних явиш, формул, понять і однослівна відповідь на
запитання. На цьому рівні учень ще не здатний розв'язувати задачі, будувати
і читати графіки економічного змісту, описувати з економічної точки зору
свій вибір або дії.
На II рівні — середньому — учень з допомогою вчителя:
• відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання (знання і вміння
є копіями);
• намагається співвіднести показані або описані раніше економічні явища з
їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не
пояснюючи причин, відповідні з’вязки;
• намагається застосовувати окремі прийоми логічного мислення
(порівняння, аналіз, висновок);
• намагається виконати економічні вправи на одну дію, загальна методика,
послідовність, формула яких йому знайомі;
• намагається використати отримані знання для пояснення власних рішень
або дій.
На III рівні — достатньому - учень здійснює пізнавальну діяльність
самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він:
• розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал;
• застосовує у типових ситуаціях прийоми логічного мислення (порівняння,
аналіз, висновок);
• самостійно виконує типові економічні вправи;
• уміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно
доводить своє твердження, але з деякими неточностями;
• уміє користуватися додатковими (крім розповіді вчителя і підручника)
джерелами інформації;
• уміє спостерігати за економічною інформацією у засобах масової
інформації і робити деякі висновки.
На IV рівні — високому — учень:
• вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні закони і
категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами;
• уміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на причини,
взаємозв'язки, наслідки, обгрунтовуючи свою точку зору;
• виконує економічні вправи, загальна методика і послідовність (алгоритм)
яких йому знайомі, проте зміст охоплює кілька тем (комбіновані завдання);
• виконує нові завдання: складає план виконання нового завдання, пропонує
оригінальні способи розв'язання, обґрунтовує результат, вносить у свою
діяльність елементи творчості;
• учень грамотно і творчо використовує матеріали преси, телебачення,
нормативні документи;
• виявляє особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в
суспільстві.
Оцінка досягнень учнів складається з оцінювання теоретичних знань (у
письмовій або усній формі) і практичних умінь учнів.
2.3. Контроль знань з теми «Взаємодія попиту та пропозиції»
Розглянемо варіант контролю з використанням тестових завдань:
1. Яке визначення сутності попиту правильне?
А) попит – це потреби у формі певної кількості грошей;
Б) попит – це потреба в наявних на ринку товарах і послугах;
В) попит – це прагнення різних суб’єктів придбати виготовлені виробниками
товари.
2. Що таке пропозиція?
А) товар, що знаходиться на ринку, або може бути доставлений на нього;
Б) прагнення виробника(продавця) запропонувати на продаж свої товари;
В) запропоновані виробниками товари, які знаходяться на ринку.
3. Який закон розкриває взаємозв’язок попиту і цін?
А) закон вартості;
Б) закон попиту;
В) закон попиту та пропозиції.
4. За якими цінами продаються товари і послуги, коли попит перевищує
пропозицію?
А) вищіми від вартості;
Б) нижчими від вартості;
В) дорівнюють вартості.
5. За якими цінами продаються товари і послуги, коли попит і пропозиція
збігаються?
А) вищіми від вартості;
Б) нижчими від вартості;
В) дорівнюють вартості.
6. Який закон розкриває взаємозв’язок між додатковими витратами ресурсів і
збільшенням обсягів виробництва?
А) закон вартості;
Б) закон зростання продуктивності праці;
В) закон спадної віддачі.
7. Що таке гранична користність?
А) найвище задоволення, яке отримує індивід від споживання матеріальних
благ;
Б) вигода, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуги;
8. Яке визначення граничних доходів правильне?
А) доходи, які отримує підприємець від продажу додаткової одиниці товару;
Б) доходи, які отримує підприємець від продажу товарів за найвищіми цінами.
9. Що таке граничний продукт?
А) останній екземпляр товару, виготовлений працівником наприкінці робочого
дня;
Б) додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим робітником.
10. Доки фірма розширює випуск товарів за умови орієнтації на граничні
витрати?
А) поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції;
Б) поки граничні витрати зрівняються з собівартістю продукції;
В) поки граничні витрати зрівняються з оптовими цінами промисловості.
Висновки
Економічні знання необхідні всім: і тим, хто має власну справу, і тим,
хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Без них не
обійтись у сім'ї, у відносинах між людьми. Тому економічна освіта стала
потребою сьогодення. Воно покликано сформувати у громадян України
економічні знання, економічну культуру, діловитість, заповзятливість,
вміння аналізувати економічну ситуацію та приймати обґрунтовані рішення.
Зараз робиться спроба запровадити у старших класах середньої
загальноосвітньої школи курс "Основи економічних знань", для того, щоб
сформувати у підростаючого покоління глибоке розуміння суті економічних
процесів, які відбуваються в суспільстві. Тому що настане час, коли саме
життя, ринковий відбір залишить серед підприємців не просто винахідливих та
впевнених у собі новачків, а тих, хто володіє теоретичними та практичними
знаннями.
Систематичний контроль знань і умінь учнів – одна з основних умов
підвищення якості навчання. Учитель математики у своїй роботі повинен
використовувати не тільки загальноприйняті форми контролю (самостійна і
контрольна роботи, усне опитування біля дошки і т.д.), але і систематично
винаходити, упроваджувати свої засоби. Уміле володіння вчителем різними
формами контролю знань і умінь сприяє підвищенню зацікавленості учнів у
вивченні предмета, попереджає відставання, забезпечує активну роботу
кожного учня. Контроль для учнів повинен бути навчальним.
В результаті проведення нетрадиційних форм контролю знань і умінь
розкриваються індивідуальні особливості дітей, підвищується рівень
підготовки до уроку, що дозволяє вчасно усувати недоліки і пробіли в
знаннях учнів.
Список використаної літератури
1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки: Навч. посібник - К.:
КНЕУ,1998
2. Бондарчук О.І. Бондарчук Л.І. Основи педагогіки та психології. Курс
лекцій. - К.: МАУП, 1999
3. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття)
4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 1999
5. Охитина Л.Т. Психологические основы урока. В помощь учителю. - М.:
Просвещение, 1977
6. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. высш. учеб.
заведений: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001
7. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А Гончарук та
ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова - К.: Либідь, 1999
8. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - М.: Юристъ, 1997
9. Юровський Д. Б. “Економіка для початківців” – Тернопіль: 1998р.
10. Побірченко Н.А., Пархоменко І.М. “Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів з економіки” // “Географія і основи економіки у школі” –
2001 №1 с.4-6.
11. Экономическая теория в школе. Книга для учителя – Ростов на Дону:
«Феникс», 1996г.
12. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка 8-11
класи – Київ, 1998р.
13. Економіка: навчальний посібник для загальноосвітніх середніх шкіл / За
редакцією С. В. Степаненка – КЕІ КНЕУ, 2000р.
14. Осадчук А.І. “Сутність і види контролю перевірки знань учнів”
//Історія в школі – 2001 №2 с.2-7.
|
