Податок на прибуток підприємств - Налоги - Скачать бесплатно
цього року) - знову з доходу. В 1994 році
об'єктом оподаткування залишався доход, а в 1995 знову здійснено перехід до
оподаткування прибутку. В Україні відносини власності ще не набули такого
рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткування,
виходячи з розглянутого вище підходу.
Перехід до оподаткування доходу викликаний тим, що внаслідок
роздержавлення й приватизації власності, розвитку економічної самостійності
і самофінансування суб'єктом управління підприємств (однак поки що не
реальним власником) фактично став трудовий колектив. Оскільки нормування
заробітної плати з боку держави скасоване, відбувається розмивання чітких
меж між фондом оплати праці й прибутком. Заінтересованість трудових
колективів у збільшенні насамперед заробітної плати викликає прагнення до
зниження частки прибутку в доході підприємства. Таким чином, у випадку
оподаткування прибутку розвиток такої тенденції може призвести до різкого
зменшення величини об'єкта оподаткування, а значить, з одного боку, до
падіння надходжень до бюджету, а з іншого - до втрати джерела фінансування
інвестицій.
Регулювання пропорцій між фондом оплати праці й прибутком -
найважливіша сфера економічних відносин. В економіці розвинутих зарубіжних
країн оптимальність співвідношення споживання та нагромадження досягається
через боротьбу інтересів найманого робітника і власника. Тому з боку
держави не потрібні спеціальні важелі, які підтримували б дані пропорції на
підприємствах, хоча опосередковано це досягається через різні ставки
оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб.
В Україні оподаткування валового доходу підприємств було зумовлене
особливостями її економічного розвитку в сучасних умовах. Світовий досвід
показує, що при встановленні більш чітких відносин власності об'єктом
оподаткування стає прибуток.
Система прибуткового оподаткування доходів підприємств характеризується
наведеною структурно-логічною схемою (додаток 1), з якої видно, що технічно
справляння податку на прибуток і податку з доходів принципово не
відрізняється. Неоднаковий тільки порядок обчислення об'єкта оподаткування.
Платники і ставки податку.
Визначення платників податку в системі прибуткового оподаткування
юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його
полягає в тому, що незалежно від об'єкта оподаткування - доходу чи прибутку
- сплачувати податок мають усі юридичні особи, які здійснюють господарську
підприємницьку та іншу комерційну діяльність і отримують від неї доходи. У
зв'язку з цим відповідно до законодавства України платниками податку на
прибуток є:
1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності,
бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які
здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території
України, так і за її межами.
2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у
будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх
походження з України, за винятком установ та організацій, що мають
дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України
або законом.
Іноземним юридичним особам необхідно зареєструватися у встановленому
порядку за місцезнаходженням постійного представництва. Реєстрація повинна
бути здійснена протягом місяця після початку або за місяць до закінчення
господарської діяльності. Відсутність реєстрації іноземної юридичної особи,
яка здійснює діяльність в Україні через постійне представництво,
розглядається як приховування прибутку (доходу), що підлягає оподаткуванню.
Якщо підприємство повністю належить іноземному інвестору-громадянину,
то при оподаткуванні доходи цього підприємства розглядаються як доходи
громадянина-власника й оподатковуються відповідно до законодавства України
про оподаткування громадян.
3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників
податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території
іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо
сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів
територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету
територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно
з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до
бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний
(податковий) період визначається розрахунково виходячи із
загальної суми податку, нарахованого платником податку,
розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та
амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого
платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у
загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього
платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеному цим
підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до початку звітного
року, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням
такого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податку
протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії надають
податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових
зобов'язань щодо сплати консолідованого податку у порядку, визначеному
цим підпунктом.
4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з
джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі)
функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
5. Платниками податку на прибуток, одержаний від
господарської діяльності залізничного транспорту, є управління
залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської
діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом
Міністрів України.
6. Національний банк України та його установи (крім
госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку)
сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів
консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат
років, що передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовими
доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі
перевищення за підсумками року затверджених видатків Національного банку
України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок
Державного бюджету України.
Складнішим є питання про ставки податку. При визначенні цього елемента
в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно виходити з
того, що, з одного боку, розмір ставки повинен забезпечувати певний рівень
доходів бюджету й задовольняти таким чином державні інтереси, а з іншого -
не перешкоджати інтересам господарюючих суб'єктів і не гальмувати тим самим
розвиток виробництва. Одночасно необхідно вирішити питання, якими мають
бути ставки податку: єдиними чи диференційованими, і якщо
диференційованими, то за якими ознаками? Як правило, ставки податку на
прибуток (доход) диференціюються залежно від: розміру доходу; виду
діяльності, від якої одержано доход.
Можливий і комбінований варіант, коли обидва критерії застосовуються
разом.
Розмір ставки податку залежить також від об'єкта оподаткування. Якщо за
рахунок прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно забезпечити
певний рівень доходів бюджету, то при оподаткуванні валового доходу
застосовується нижча ставка податку, ніж при оподаткуванні прибутку. Це
пояснюється тим, що валовий доход являє собою ширший об'єкт оподаткування,
оскільки разом із прибутком включає фонд оплати праці.
Згідно з Законом України “Про оподаткування доходів підприємств і
організацій ’’ існують такі ставки податку:
1. Доходи підприємств, за винятком вказаних у пунктах 2 - 8, 10
цієї статті, обчислені відповідно до статей 2 і 3 цього Закону,
оподатковуються за ставкою 22 проценти.
2. Доходи спільних підприємств, створених на території України
з участю іноземних інвесторів у сфері промисловості, сільського
господарства, якщо частка іноземного учасника у статутному фонді
перевищує 30 процентів, а також підприємств, які повністю належать
іноземним інвесторам, оподатковуються за ставкою, передбаченою
пунктом 1 цієї статті із зниженням на три одиниці.
Філіали (відділення, представництва підприємств з іноземними
інвестиціями), а також створені ними дочірні підприємства
оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 1 цієї статті.
3. Доходи дослідних заводів, частка дослідної продукції яких
становить не менше 80 процентів, а також підприємств і
організацій агропромислового комплексу по обслуговуванню
сільськогосподарського виробництва оподатковуються у розмірі 50
процентів від ставки податку, передбаченої пунктом 1 статті 4.
4. Доходи (включаючи доходи від оренди та інших видів
використання (від казино, відеосалонів, відеопоказу (незалежно від
способу показу), прокату відео- і аудіокасет і запису на них,
гральних автоматів з грошовим виграшем, а також доходи від
проведення масових концертно-видовищних заходів на відкритих
майданчиках, стадіонах, у палацах спорту, інших приміщеннях,
кількість місць в яких перевищує дві тисячі, підлягають
оподаткуванню за ставкою 70 процентів.
Установлений цим пунктом порядок оподаткування не поширюється
на доходи, одержані підприємствами - відеовиробниками, що є
власниками відеопродукції, від відеосалонів, відеопоказу, прокату
відеокасет і запису на них, а також на доходи від проведення
концертно-видовищних заходів фізкультурно-спортивними
організаціями в частині доходу, яка відноситься на результати їх
діяльності. Доходи, одержані вказаними підприємствами та
організаціями, оподатковуються на загальних підставах.
5. Доходи підприємств від посередницької діяльності,
одержувані від робіт (послуг), виконаних за договором підряду
тимчасовими творчими колективами чи громадянами, оподатковуються
за ставкою 65 процентів.
6. Доходи від посередницької діяльності (аукціонно - біржової,
торговельно-закупівельної та іншої), а також участь у розрахунках
при виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу на
аукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75
процентів.
7. Доходи, одержані підприємствами (за винятком іноземних
юридичних осіб) від належних їм акцій, облігацій та інших цінних
паперів, а також доходи українського учасника, одержані від
пайової участі у спільних та у створенні інших підприємств,
підлягають оподаткуванню за ставкою 15 процентів.
8. Доходи іноземних учасників, що утворюються в результаті
розподілу доходу спільних підприємств, при переказуванні за кордон
підлягають оподаткуванню за ставкою 15 процентів, якщо інше не
встановлено міжнародною угодою України щодо податкових питань.
Сума податку при переказуванні доходів за кордон сплачується у
валюті переказу.
9. Зазначені у пунктах 7 і 8 цієї статті податки справляються
у джерела доходу. Відповідальність за утримання і перерахування
податків до бюджету несе підприємство, що виплачує доход, а також
іноземний учасник спільного підприємства.
Доходи, одержані підприємствами від належних їм акцій,
облігацій і цінних паперів, випущених підприємствами, що
знаходяться за межами України, а також доходи від пайової участі у
спільних підприємствах, створених на території інших держав з
участю підприємств України, оподатковуються за місцезнаходженням
платника, якщо вказані доходи не оподатковуються у джерела
створення доходів.
10. Іноземні юридичні особи, які одержують доходи, не
пов'язані з діяльністю в Україні, сплачують податки з доходів від
дивідендів (процентів), авторських прав і ліцензій, фрахту,
орендних платежів та з інших доходів, джерело яких знаходиться в
Україні і які не пов'язані із здійсненням діяльності в Україні
через постійне представництво, за ставкою 15 процентів (крім
доходу від фрахту), якщо інше не встановлено міжнародною угодою
України з податкових питань.
Суми доходів від фрахту, виплачуваного іноземним юридичним
особам у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень,
оподатковуються за ставкою 6 процентів.
Податок із зазначених у цьому пункті доходів іноземних
юридичних осіб із джерел в Україні утримується підприємством,
організацією, що виплачує доход іноземній юридичній особі, у
валюті переказу з повної суми доходу при кожному перерахуванні
платежу.
11. Підприємства, що належать до комунальної власності,
оподатковуються за ставками, встановленими місцевими Радами
народних депутатів, але не більше розмірів ставок, вказаних у
пункті 1 цієї статті. Не допускається встановлення ставок залежно
від виду діяльності або для окремого підприємства.
12. Доходи приватного підприємства, заснованого на власності
окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили,
оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 1 цієї статті.
Особисті доходи підприємця, одержані від виконання трудових
обов'язків на цьому підприємстві, та інші доходи, одержувані ним
від підприємства, оподатковуються відповідно до Закону Української
РСР "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних
громадян та осіб без громадянства" ( 1306-12 ).
13. Доходи об'єднань підприємств оподатковуються за ставкою,
передбаченою пунктом 1 цієї статті.
14. Нерозподілена серед працівників, акціонерів, пайовиків
або кредиторів частина доходу господарських товариств
обчислюється із оподатковуваного доходу за типом витрат
виробництва, якщо ця частина реінвестується всередині самого
підприємства виключно на модернізацію, реконструкцію або
розширення виробництва.
Об'єкт оподаткування та обчислення оподатковуваного прибутку (доходу).
Розглянувши основи прибуткового оподаткування підприємств, з'ясували,
що об'єктом оподаткування може бути валовий доход або прибуток. У зв'язку з
цим важливим є вивчення чинників, які впливають на розмір зазначених
показників доходу, а отже й на величину податку.
З одного боку, розмір валового прибутку (доходу) залежить від рівня
цін. В умовах планової економіки ціни встановлювалися державою й
підприємства не могли їх змінити. В результаті валовий доход та прибуток
були майже гарантованими величинами. Стосовно до ситуації, що склалася нині
в Україні, то за відсутності необхідної товарної маси на ринку і
переповненні каналів грошового обігу підприємство також має можливість
диктувати ціни споживачам і тим самим забезпечувати собі потрібний рівень
доходів. В умовах же реальної ринкової економіки підприємства не мають
фіксованих цін. У зв'язку з цим їх доходи можуть тільки прогнозуватись.
З іншого боку, розмір валового доходу та прибутку залежить від
структури собівартості. Вона повинна відображати ті затрати, без яких
неможливий процес виробництва.
Згідно з чинним законодавством до собівартості продукції (робіт,
послуг) включаються затрати, які групуються за такими елементами:
. матеріальні затрати;
. затрати на оплату праці;
. відрахування на соціальні заходи;
. амортизація основних фондів;
. інші затрати.
До матеріальних затрат належить вартість:
1.сировини та основних матеріалів;
2. покупних виробів, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів і
запчастин;
3. палива й енергії;
4. зносу інструментів, інвентаря та інших малоцінних і швидкозношуваних
предметів;
5. робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми
підприємствами чи структурними підрозділами підприємства і не належать до
основного виду діяльності, зокрема здійснення окремих операцій з
виготовлення продукції, обробки сировини і матеріалів, проведення
випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, які
використовуються, контроль за дотриманням установлених, технологічних
процесів, ремонт основних виробничих фондів, транспортні послуги сторонніх
організацій з перевезення вантажу на території підприємства (пересування
сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу
з центрального складу в цехи й доставка готової продукції на склади
зберігання, на станцію (порт, пристань) відправлення та ін.;
6. природної сировини, а саме: відрахування на геологорозвідувальні і
геологопошукові роботи, затрати на рекультивацію земель, плата за деревину,
продану на пні, плата за воду, яка забирається промисловими підприємствами
з водогосподарських систем у межах установлених лімітів, відшкодування в
межах нормативу затрат сільськогосподарського виробництва при вилученні
угідь для розширення видобування мінеральної сировини;
7. тари й упаковки (за винятком дерев'яної й картонної), отриманих від
постачальників матеріальних ресурсів;
8. втрат від недостачі матеріальних цінностей у межах норм природної
втрати.
Вартість матеріальних затрат оцінюється виходячи із цін їх придбання
без урахування податку на добавлену вартість, націнок (надбавок),
комісійних винагород організаціям-постачальникам і зовнішньоекономічним
організаціям, вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги,
мита й митного збору, затрат на транспортування, зберігання і доставку, які
здійснюються сторонніми організаціями.
Матеріальні ресурси включаються до собівартості продукції (робіт,
послуг) за вирахуванням вартості оборотних відходів.
Оборотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, які утворювалися в
процесі виробництва продукції (робіт, послуг) і втратили, повністю або
частково, споживчі якості початкового ресурсу і внаслідок цього
використовуються з підвищеними затратами (зниженням виходу продукції) або
зовсім не використовуються за прямим призначенням.
До оборотних відходів не включаються:
. залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої
технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний
матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);
. попутна продукція, перелік якої встановлюється в галузевих
інструкціях з питань планування, обліку й калькуляції собівартості
продукції (робіт, послуг).
Оцінка оборотних відходів залежить від характеру їх використання. Якщо
відходи можуть бути використані для потреб основного та допоміжного
виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-
побутового й господарського призначення) чи реалізовані стороннім
підприємствам і організаціям, то вони оцінюються за зниженою ціною
вихідного матеріального ресурсу — ціною можливого використання. У випадках
реалізації відходів стороннім підприємствам і організаціям для використання
у виробництві іншої продукції вони оцінюються за повною ціною початкового
матеріального ресурсу.
До затрат на оплату праці, належать:
1. заробітна плата працівників за виконану роботу, вирахувана за
встановленими розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами
відповідно до прийнятих на підприємстві систем оплати праці;
2. вартість продукції, що видається працівникам у порядку натуральної
оплати в межах, які не перевищують тарифної частини оплати праці і
відповідно до чинного законодавства належать до основної заробітної плати;
3. надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах,
передбачених законодавством, у тому числі за роботу в нічний час, за
понаднормову роботу, за сумісництво професій, розширення зон обслуговування
робіт у тяжких, шкідливих умовах праці, роботу в багатозмінному режимі та
ін.;
4. вартість комунальних послуг, харчування, продуктів, а також витрати
на оплату житла (суми грошової компенсації за ненадання безкоштовного
житла, комунальні та інші послуги), які відповідно до чинного законодавства
безкоштовно надаються працівникам окремих галузей;
5. вартість предметів, включаючи обмундирування, формений одяг, які
згідно з чинним законодавством видаються безкоштовно й залишаються в
особистому постійному користуванні, чи сума пільг у зв'язку з їх продажем
за зниженими цінами;
6. оплата відповідно до чинного законодавства щорічних відпусток
(компенсація за невикористану відпустку), оплата праці працівників,
молодших за 18 років, при скороченні тривалості їх робочого дня, оплата
перерв у роботі матерів для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з
проходженням медичних оглядів, виконанням державних обов'язків;
7. одноразові винагороди за вислугу років (надбавки за стаж роботи за
професією на даному підприємстві) відповідно до чинного законодавства;
8. виплати працівникам, звільненим з підприємств та організацій у
зв'язку з реорганізацією, скороченням штатів;
9. оплата відпустки перед початком роботи випускникам професійно-
технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний
заклад;
10. оплата відповідно до чинного законодавства навчальних відпусток,
які надаються працівникам, що успішно вчаться на вечірніх і заочних
відділеннях вищих навчальних закладів, у заочній аспірантурі, вечірніх
(позмінних) професійно-технічних навчальних закладах, вечірніх
(позмінних) і заочних загальноосвітніх школах, а також тим, хто вступає до
аспірантури;
11. оплата виконання роботи, що нижче оплачується у випадках,
передбачених законодавством;
12. установлені чинним законодавством доплати до фактичного заробітку
при тимчасовій втраті працездатності;
13. оплата роботи у вихідні й святкові (неробочі) дні, а також роботи в
понаднормовий час відповідно до чинного законодавства;
14. різниця в окладах, які виплачуються працівникам, прийнятим на
роботу з інших підприємств і організацій, із збереженням відповідно до
чинного законодавства на певний час розмірів посадового окладу за
попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заміщенні;
15. плата працівникам за дні відпочинку (відгулу), які надаються їм у
зв'язку з роботою у понаднормовий час при вахтовій організації робіт, при
підсумковому обліку робочого часу та в інших випадках, установлених
законодавством;
16. суми, які при виконанні робіт вахтовим методом виплачуються в
розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі від місця
розташування підприємства (пункту збору) до місця роботи й назад,
передбачені графіком роботи на вахті, за дні затримання працівників у
дорозі через метереологічні умови, а також плата працівникам підземних
гірничодобувних підприємств за нормативний час їх пересування у шахті від
ствола до робочого місця й у зворотному напрямку;
17. суми, нараховані за роботу, яка виконана особами, залученими на
підприємства і в організації відповідно до спеціальних угод з державними
організаціями (з метою надання робочої сили), видані безпосередньо цим
особам виконавцям робіт чи перераховані державним організаціям;
18. заробітна плата за основним місцем роботи працівникам підприємств
та організацій за час їх навчання з відривом від виробництва в системі
підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів;
19. плата працівникам-донорам за дні обстеження, здавання крові й
відпочинку, які надаються після кожного дня здавання крові;
20. оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів професійно-
технічних училищ, які проходять виробничу практику на підприємствах, а
також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період їх професійної
орієнтації;
21. внески у Пенсійний фонд для покриття витрат на виплату до 1996 року
пенсій на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про
пенсійне забезпечення ”(з коштів, які призначені на оплату праці);
22. оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів професійно-
технічних училищ, які працюють, у складі студентських загонів;
23. оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт, пов'язаних
із виробничою діяльністю підприємств, відповідно до укладених угод цивільно-
правового характеру, включаючи договір підряду, якщо розрахунки з
працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо самим
підприємством. При цьому розмір коштів на оплату робіт за договорами
підряду визначається виходячи з кошторису на виконання цих робіт (послуг) і
платіжних документів;
24. інші витрати, які згідно з установленим порядком включаються до
основної заробітної плати, за винятком витрат на оплату праці, які
фінансуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємств, та інших цільових надходжень.
У випадку застосування безтарифної системи оплати праці витрати на
оплату праці включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) у частині
(процентне співвідношення), яка визначається підприємством за даними про
фактичний склад фонду оплати праці за три місяці, що передували переходу на
безтарифну систему оплати праці. До собівартості продукції (робіт, послуг)
не включаються, а здійснюються за рахунок прибутку, який залишається в
розпорядженні підприємства, чи інших спеціальних коштів такі виплати:
|
