Управління контрактною діяльністю на підприємстві - Менеджмент - Скачать бесплатно
року його активного застосування, що допомагає продавцю підтримувати
постійний рівень виробництва товару, а також зменшує витрати на
зберігання товару у власних складських преміщеннях. Сезонна знижка
може бути поряд з іншою, що використовується згідно умов контракту;
. приховані знижки надаються у вигляді знижок на фрахт, пільгових
кредитів, надання безкоштовних послуг, а також надання безкоштовних
зразків товару, обсяг якого не перевищує товарної партії.
Крім знижок , з метою стимулювання збуту певних видів продукції
на окремих товарних ринках або для окремих груп споживачів контрактом може
бути передбачене і встановлення пільгової ціни, тобто ціни, встановленої на
рівні, що нижчий за звичайну ціну продажу даного продавця.
Бувають випадки, коли встановлюються надбавки до ціни. Вони
застосовуються у разі, коли предметом контракту є ексклюзивний товар або
він виготовлений за спеціальним замовленням, підвищеної якості, якщо
покупцеві надано дожаткові сервісні послуго тощо.
Таким чином опанування зовнішньоторговельних ринків у першу чергу
пов'язане з ціновою політикою зовнішньоекономічного контракту, що повинна
знайти своє відображення у відповідних його розділах.
Особливу увагу необхідно приділяти встановленню ціни товару, а також
системи знижок, що може бути застосована до даного виду товару.
Опанування цими основними аспектами формування цін та знижок до них
дозволить українським суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зокрема
ВАТ "Центролит", суттєво підвищити ефективність експортно-імпортних
операцій.
3.2 Перерозподіл відповідальності та права власності, як джерело
винекнення спорів у практиці міжнародної торгівлі.
Часто сторонам контракту невідомі розходження в торговій практиці
їхніх країн. Це спричиняє недорозуміння, суперечки і звертання в суди, а
також втрату часу і грошей.
Для усунення подібних проблем. Міжнародна торговельна палата вперше в
1936 р. опублікувала міжнародні правила тлумачення торгових термінів,
відомих як "Інкотермс 1936". Доповнення і зміни вносилися потім у 1953,
1967, 1976, 1980, 1990 і в 2000 р. з метою приведення правил відповідно до
поточного міжнародною торгов практикою.
Усі терміни розділені на чотири категорії, починаючи з випадку, коли
продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни
групи "Е" - Е term - ЕХ works), відповідно до термінів другої групи
продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, що
забезпечується покупцем (терміни групи F - FСА, FА and FОВ), відповідно до
термінів третьої групи "З" продавець зобов'язується укласти договір
перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової чи загибелі
ушкодження чи товару яких-небудь додаткових витрат після навантаження
товару (терміни групи З - CFR, CIF & CIP) і, нарешті, терміни групи D,
згідно яким продавець несе усі витрати і приймає на себе всі ризики до
моменту доставки товару в країну призначення (DА, DES, DEQ, DDU & DDP).
Інкотермс-90
Група Е
Відвантаження
EXW - із заводу
Група F
Основне перевезення оплачене
FCA - франко перевізник
FAS - вільно уздовж борта судна
FOB - вільно на борті
Група З
Основне перевезення оплачене
CFR - вартість і фрахт
CIF - вартість, страхування і фрахт
CPT - перевезення оплачене до
CIP - перевезення і страхування оплачені до
Група D
Прибуття
DAF - постачання на границі
DES - постачання із судна
DEQ - постачання з причалу
DDU - постачання без оплати мита
DDP - постачання з оплатою мита
Розглянемо тепер деякі аспекти використання базових умов поставки на
ВАТ "Центролит" і спробуємо вирішити, які ж цих умов найбільш вигідні для
використання на даному підприємстві. Для цього найбільш правильним буде
розгляд питань стосовно митного очищення експортованих товарів, моменту
переходу ризиків та прав власності на товар.
Щодо митного очищення бажаним є те, щоб воно здійснювалося стороною,
що може сама зробити це або уповноважити кого-небудь для цієї мети. Тому
звичайно експортер здійснює очищення товарів, що вивозяться, а імпортер
-увезених товарів. Але проаналізувавши договір, який було розглянуто в
попередньому розділі, ми можемо виявити, що експортер (ВАТ "Центролит" не
проводить експортного очищення своїх товарів, поставка здійснюється на
умовах DDU. Чим це можна пояснити?
По-перше, експортер, в особі ВАТ "Центролит",на даний поміжок часу
знаходиться у дуже добрих відносинах з конрагентом, фірмою "Schneider
Maschinenbau". Це дає можливість застосування даних умов в такій систуації,
адже при них, експортер несе всі ризики, зв'язані з втратою товарів
протягом всього періоду транспортування вантажу, А добрі стосунки з
партнером виступають у ролі гарантії захищеності від ризиків.
По-друге, менеджери зовнішньоторговельної фірми дійшли згоди з
контрагентом щодо розподілу витрат на поставку. Тобто імпортер платиь мито,
а експортер оплачує транспортні витрати.
В принципі, використання даних умов при поставках такого роду
можливе, навіть, можна сказати, найбільш вигідне, коли підприємству
необхідно як найшвидше продати товар, але, якщо розглянути дане питання з
боку захищеності експортера від ризику втрати товару під час перевезення,
то найбільш вигідними умовами, на мій погляд, були б умови з групи "СFR",
"СІF", "СРТ", "СІР". Дуже важливим є в даній групі термінів звільнення
продавця від подальших витрат і несення ризиків після належного виконання
їм зобов'язань за контрактом шляхом укладення договору перевезення,
передачі товару перевізнику і його страхуванню, відповідно до умов СІF і
СІР. При використанні цих умов в обов'язки продавця входить оплата витрат
по перевезенню товару звичайним шляхом і загальноприйнятим способом до
місця призначення, а ризик випадкової загибелі чи випадкового ушкодження
товару, і додаткові витрати, що виникають після передачі товару
перевізнику, покладаються на покупця.
Отже, для підприємства на даний проміжок часу найбільш вигідним було б
використання саме цих умов. Так як вони гарантують експортеру найбільшу
захищеність в плані ризику втрати товару під час транспортування.
Необхідно сказати декілька слів про момент переходу ризиків з продавця
до покупця. Адже це питання, як вже зазначалося, являється не менш
актуальним чим розподіл витрат при здійсненні зовнішньоторговельної угоди.
Ризик загибелі чи ушкодження товарів, також як і обов'язку по оплаті
відповідних витрат, переходять із продавця на покупця з моменту виконання
продавцем обов'язку по постачанню товару. Хоча продавцю не надане право
допускати прострочення в переході ризику й оплаті відповідних витрат, усі
терміни допускають перехід ризику і відповідних витрат до здійснення
постачання, якщо покупець не приймає погодженого постачання чи не
представляє інструкції (у відношенні терміну постачання і місця
постачання), що продавець може зажадати для виконання свого обов'язку по
постачанню товару.
Для переходу ризику і розподілу витрат у першу чергу необхідно, щоб
товар був індивідуалізований і призначений саме для даного покупця. Це
найбільше важливо при постачанні товару на умовах ЕХ, оскільки при
постачанні товару на всіх інших умовах він звичайно індивідуалізується і
призначається конкретному покупцю при підготовці його до навантаження і
відправлення (терміни групи "F" ) чи при постачанні його в місце
призначення (терміни групи "D").
У виняткових випадках, коли товар відвантажується продавцем навалом
без виділення для кожного покупця відповідних кількостей, перехід ризику і
відповідних витрат здійснюється тільки після належного виділення товару.
Отже, основний документ, що регулює розподіл відповідальності між
сторонами зовнішньоторговельного контракту - міжнародні правила тлумачення
торгових термінів "Інкотермс 90". Уміле використання і знання цього
документа може позбавити підприємство зайвих проблем, зв'язаних з торгівлею
товарами на зовнішньому ринку, забезпечити впевненість у правильності
укладання контрактів, зокрема, обговорення такого його пункту як "Умови
постачання".
3 Регламентація у зовнішньоекономічному договорі вирішення спорів,
як запорука з правової захищеності експортера
Як вже говорилося вище, одним з пунктів контракту є Арбітраж. Тобто у
тому випадку, якщо сторони контракту не змогли дружнім шляхом вирішити
суперечку, виникає необхідність звертання до третьої незалежної особи, як
правило це суд, для досягнення справедливості.
У міжнародній практиці відомі два види третейських судів: так називані
ізольовані і постійно діючі.
Ізольований третейський суд (аd hос) створюється сторонами спеціально
для розгляду даної конкретної суперечки. Сторони самі визначають порядок
створення третейського суду і правила розгляду в ньому справи. Після
винесення рішення в справі такий суд припиняє своє існування.
На відміну від третейських судів аd hос, постійно діючі третейські
суди створюються при різних організаціях і асоціаціях, найчастіше при
торгово-промислових палатах. Характерним для постійно діючих арбитражів є
те, що кожен з них має положення , свої правила ведення справ, список
арбітрів. Такі арбитражиі спеціалізуються на веденні більш-менш широкому
колі справ. В Україні є два таких постійно діючі арбітражі: Міжнародний
комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-
промисловій палаті України.
Оскільки в міжнародній торгівлі не можна виключити виникнення правових
суперечок, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, зокрема ВАТ
"Центролит", повинен чітко обміркувати це питання до укладання договору.
Після того як він зупинить свій вибір на одній з наявних процедур, він
повинен наполягти на тому, щоб у договір було включене застереження, що дає
повний опис обраної процедури. Угоди по цьому питанню легше досягти в ході
переговорів про укладення договору, а не після виникнення суперечки. Отже,
в арбітражній угоді сторони можуть обрати інституційний чи арбітраж
арбітраж аd hос.
Які ж дії підприємство повинно здійснити у випадку звертання до
вказаних видів арбітражу?
У більшості випадків, коли сторони не бажають звертатися в постійно
діючий арбітражний суд, передбачається арбітраж аd hос.
Якщо сторони в договорі погодилися в писемній формі про те, що
суперечки, що відносяться до цього договору, будуть передаватися на розгляд
в арбітраж ad hoc, то в контракті повинно бути записане застереження щодо
цього. Воно може мати наступний вигляд : “Люба суперечка, чи розбіжність
вимоги, що виникають чи стосуються сьогодення договору, або його порушення,
чи припинення дійсності, підлягають розгляду в арбітражі відповідно до
діючого в даний час арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ,що регулює арбітраж ad
hoc”.
Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ регулює порядок порушення арбітражного
розгляду, формування складу арбітражного суду, процедуру арбітражного
розгляду, порядок винесення арбітражного рішення і відшкодування
арбітражних витрат.
Вивчивши практику укладання контрактів на ВАТ "Центролит" автор
роботи дішов висновку, що на підприємстві існують деякі прогалини у
вівченні арбітражного питання. І хотілося б у деякій мірі допомогти
менеджерам в плані надання рекомендацій щодо організації проведення
розгляду суперечки на випадок звернення до арбітражу.
Перш ніж звернутися до суду необхідно належним чином оформити
повідомлення про арбітраж. Воно повинне включати:
- вимога про передачу суперечки на арбітражний розгляд;
- найменування й адреси сторін;
- посилання на відповідне арбітражне застереження чи окрему арбітражну
угоду;
- посилання на договір, з якого чи у відношенні якого виникає
суперечка;
- виклад у загальній формі характеру суперечки і визначення, у
відповідному випадку, розміру спірної суми;
- зміст позовних вимог;
- пропозиція щодо числа арбітрів (тобто, один чи троє), якщо їхнє
число не було раніше погоджене сторонами.
Повідомлення про арбітраж може включати також:
- пропозиція про призначення одноособового чи арбітра компетентного
органа;
- повідомлення про призначення арбітра;
- позовна заява.
Якщо позовна заява не включена в повідомлення про арбітраж, то
протягом терміну, встановлюваного арбітражним судом, позивач направляє
відповідачу і кожному з арбітрів позовна заява в писемній формі. До цієї
заяви повинна бути прикладена копія договору й арбітражної угоди, якщо воно
не міститься в договорі.
Що стосується формування складу арбітражу, головною рисою й одночасно
перевагою регламенту ЮНСІТРАЛ є те, що у випадку, якщо сторони не
домовилися про кандидатуру арбітра, арбітраж усе-таки відбудеться завдяки
цій процедурі. Порядок формування складу арбітражного суду передбачений
розділом II Регламенту.
Відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України при арбітражі з трьома
арбітрами (при відсутності угоди сторін про процедуру їхнього призначення),
якщо сторона не призначить арбітра протягом 30-ти днів після одержання
повідомлення про цьому арбітражного суду, чи, якщо два арбітри протягом 30-
ти днів з моменту їхнього призначення не домовляться про призначення
третього арбітра, арбітр на підставі п. 3 ст. II Закони України “Про
міжнародний комерційний арбітраж” призначається президентом Торгово-
промислової палати України. Аналогічно президент ТПП України призначає
арбітра при арбітражі з одноособовим арбітром, якщо сторони не домовилися
про його персональне призначення.
У відповідності Арбітражним Регламентом ЮНСИТРАЛ, якщо протягом 30-ти
днів після одержання однією зі сторін пропозиції про кандидатуру
одноособового арбітра сторони не прийшли до угоди про його вибір,
одноособовий арбітр призначається компетентним органом, погодженим
сторонами. При арбітражі з трьома арбітрами в аналогічній ситуації другий
арбітр чи арбітр-головуючий призначається компетентним органом. Якщо
компетентний орган не погоджений сторонами, або, якщо раніше погоджений
ними компетентний орган відмовляється діяти чи не призначає арбітра, кожна
зі сторін може просити Генерального секретаря Постійного третейського суду
в Гаазі призначити компетентний орган.
Проаналізувавши вищесказане можна уявити собі реальну картину, яка
існує у сфері арбітражного регулювання суперечок у зовнішньоекономічній
діяльності. Але все ж таки, як правильно, чи як найбільш вигідно вибрати
вид арбітражу? На погляд автора, який дійшов згоди з керівництвом
зовнішньоторговельної фірми ВАТ "Центролит", найбільш оптимальним варіантом
виду арбітражу є Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП України. Чому
так? Причина в тому, що, як правило, вітчизняні підприємці знають
національне законодавство, хоча і не дуже досконало, а норми права інших
держав для них - некомпетентність. Тобто боротися за свої права, не знаючи
при цьому досконало законодавства країни - нонсенс, справа на 70% може бути
програна. І тільки арбітраж при ТТП України зможе об`єктивно і оперативно
захистити інтереси українських підприємців. І ще один аспект - вартість
ведення справи в такому суді значно менша ніж за кордоном., а, як ми
знаємо, більшість підприємців України працює з невеликим капіталом, отже
Міжнародний арбітражний суд при ТПП України в м. Київ являється оптимальним
варіантом як для ВАТ "Центролит" так і для більшості піприємств нашої
держави.
Висновки
Економічна міць країни визначається не тільки обсягами імпорту, але й
експортним потенціалом. Національну інфраструктуру розвитку експорту в
Україні варто створювати майже з нуля. Ця сфера економічної діяльності
найбільше важко постраждала після розвалу СРСР. Росія стала спадкоємцем
створеної у радянські часи зовнішньоекономічної галузі. На Україні
залишилися тільки деякі елементи колись могутньої системи.
Нарощувати експортний потенціал потрібно в першу чергу шляхом
збільшення випуску вітчизняної продукції й надання послуг за рахунок
модернізації виробництва, застосування сучасних технологій обробки,
збереження, упакування, транспортування товарів.
Великою проблемою є створення вітчизняної системи
зовнішньоторговельної інформації щодо державних і регіональних програм,
українського законодавства, діяльності українських торгових представництв
за кордоном.
Варто проводити єдину політику в сфері контролю за здійсненням
зовнішньоекономічної діяльності шляхом створення відповідної
інфраструктури, забезпечення системи міжвідомчої взаємодії для чіткого і
повного повернення валютної виручки від експортних операцій, своєчасних
розрахунків із резидентами по зовнішньоекономічних операціях, надання
юридичної допомоги українським суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
Підводячи підсумки проведеної роботи слід зазначити, що основна мета,
яка була поставлена перед нами, досягнута. Іншими словами, ми провели
короткий аналіз менеджменту контрактної діяльності на ВАТ "Центролит".
Як результат кожного етапу роботи ми маємо:
. виявлені специфічні особливості укладання контрактів на поставку
чугунного лиття за кордон;
. уяву про організаційні підходи щодо знаходження партнерів;
. висунуті деякі пропозиції та рекомендації стосовно удосконалення даного
виду діяльності на підприємстві, а саме стосовно цінової політики
контракту, застосування базових умов "Інкотермс" та регламентація
вирішення спорів у арбітражах.
Отримані результати дослідження та рекомендації є не лише фактами.
Їх, у разі необхідності, можно використати для покращення ситуації у сфері
контрактної діяльності на підприємстві, як матеріал для подальшого розвитку
та вдосконалення виявлених результатів.
Список використаних джерел
1. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навчальний посібник /Під
ред. А.І.Кредісова.-К.: ВІРА-Р,1998.- 447 с.
2. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства.-Х. "Консум",1997.-
112 с.
3. Михайлов Д.М. Внешнеторговый контракт: Учебное пособие.-М.: Закон и
право,ЮНИТИ,1997.- 183 с.
4. Организация и техника внешнеторговых операций: Сборник задач /Под ред.
В.В.Покровской.-М.:Юристъ,1999.- 96 с.
5. Томсинов В.А. Внешнеторговые сделки: практические рекомендации по
составлению контрактов.-М.:Тантра, 1994.- 160 с.
6. Рубинская Э.Т. Управление внешнеэкономической деятельностью.-М.:Контур,
1998.-447 с.
7. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Основы: Учебник
/Г.Д.Гордеев, Л.Я.Иванов, С.К.Казанцев и др.; Под ред. Л.Е.Сторвского.-
М.:Закон и право, ЮНИТИ,1996. - 408 с.
8. Внешнеэкономическая деятельность:Учебное пособие /Дегтярева О.И.,
Полянова Т.Н., Саркисов С.В.- М.:Дело, 1999.- 320 с.
9. Грачев Ю.Н. Ведение переговоров с инофирмами.-М: АО Бизнес-школа "Интел-
синтез",1997.- 128 с.
10. Грачев Ю.Н. Типичные ошибки во внешнеторговых контрактах, или как
избежать недоразумений и убытков при заключении внешнеторгового конракта.-
М.: Издательство журнала "Внешнеэкономический бюллетень", 1996.- 32 с.
11. Смирнов В.В. Экспортно-импортные операции в международном бизнесе:
Правила "Инкотермс-90".-М.:Буквица, 1997. - 224 с.
12. Шишаев А.И. Регулирование международной торговли товарами.-М.: Центр
экономики и маркетинга, 1998.- 174 с.
13. Новіков А.П. Державне регулювання торгівлі //Діловий вісник-1996.-№11.-
с. 18-19.
14. Захарченко В.И. Качество составлния экспортного контракта //
Економіка.Фінанси.Право (укр).-2001.-№1.- с. 30-32.
15. Рубан А. О некоторых вопросах и тенденциях внешней торговли Украины
//Экономика Украины (рус).-2000.-№7.- с. 67-72.
16. Слюнина Т.Л. Организация структуры управления вншнеэкономической
деятельностью предприятия // Вісник УАБС.-1999.-№2.- с. 72-73.
17. Терещенко С., Бахтіна І.Цінова політика контракту //
Внешнеэкономическая деятельность.-2000.-№35-38.- с. 9-11.
18. Винокурова Л.Ф. Международное арбитражное законодательство и ad hoc //
Діловий вісник.-2000.-№10.- с. 14-16.
19. Пащенко Е.Г. К заключению контракта нужно подходить трезво // Діловий
вісник.-2000.- №10.- с. 12-13.
20. Основи підприємництва і зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник
/За ред. В.А.Міщенка.- К.,1995.- 328 с.
21. Http:// www.russianweb.com/news
|
