Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією - Менеджмент - Скачать бесплатно
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА
[email protected]
Курсова робота
з дисципліни “Менеджмент”
на тему:
Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
Виконала:
Перевірив:
РІВНЕ - 2004
“Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією”
ЗМІСТ
ВСТУП
............................................................................
......................................... 3
1. Розвиток, історія, сутність та зміст менеджменту
...................................... 5
1.1. Формування та розвиток принципів управління
........................... 5
1.2. Сутність менеджменту
........................................................................
. 7
2. Структура управління організацією
.............................................................. 11
2.1. Визначення поняття і принципи побудови організації
.................... 11
2.2. Ієрархічний тип структур управління
................................................ 13
2.3. Органічний тип структур управління
................................................. 16
2.4. Вибір організаційної структури управління
...................................... 17
2.5. Вдосконалення організаційних структур менеджменту
.................. 23
Висновки
............................................................................
...................................... 26
Література
............................................................................
.................................... 27
ВСТУП
Тема курсової роботи “Менеджмент, як орган (апарат) управління
організацією”.
Перехід до ринкових відношень вимагає трансформації системи
управління. Таким чином необхідний розгляд нової системи управління,
адекватної тій, яка склалась. Ринок потребує, як продуманої господарської
роботи, так і надійної теоретичної основи. Особливу актуальність мають
питання менеджменту теоретичні та практичні.
Основна функція менеджменту - організація режиму функціонування
суб`єкту, що залежить від управлінського продукту. Чим краще управлінський
продукт, тим краще функціонує і дає позитивні результати організація
(фірма).
В світі бізнесу існують так звані вічні питання на які люди постійно
шукають відповіді. Чому великі та малі компанії заробляють сотні
мільйонів, а інші втрачають капітал? Як може невелика фірма, компанія
забезпечити високий рівень обслуговування ніж велика, яка застосовує
набагато більше ресурсів? На ці та інші питання допомагає відповісти
теорія і практика менеджменту.
Менеджмент – як наука виникла і розвивається в зв'язку з необхідністю
пояснити, "чому" та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації.
Науковці в області менеджменту шляхом випробувань та практики в області
управління, методом спроб та помилок відповідають на питання: "Чим
виявляється успіх організації?". Відповідь на це питання дозволяє
відповісти на більш прагматичне питання: "Що може зробити керівник для
забезпечення успіху організації?".
Організації складають основу світу менеджерів, саме в них
спостерігаються причини, які є причиною існування менеджменту.
Володіння основами сучасного менеджменту – важкий, багатоплановий
процес, який оцінюється фахівцями з різних боків. Одні вважають, що
менеджером потрібно народитися, другі, - що менеджмент це така ж наука, як
наприклад фізика чи біологія, так чи інакше формування менеджера
здійснюється через активне навчання і самовдосконалення. Як показує
статистика, не багато з тих, хто має талант організатора вміє розвивати
цей талант і користуватись їм за ради розвитку суспільства.
Творчий процес правління людьми неможливо виховати та навчити, однак
здібність знаходити оригінальні рішення зустрічаються у людей частіше ніж
звикли думати. Але невелика кількість людей, досягають успіху в
удосконалені основ бізнесу.
У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу
діяльності, ніж управління або менеджмент, від якого в значній мірі
залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.
Наука і мистецтво людських відносин охопили область комунікацій і
контактів як у середині організацій, так і з зовнішнім оточенням (діловими
партнерами, споживачами, постачальниками, державними установами, засобами
масової інформації).
Позитивна уява фірми стала важливим інструментом підвищення довіри до
неї, а також, і чинником конкурентноздатності.
Менеджерське керування починалось з нижчих підрозділів функціональних
відділів (цех, склад, магазин) і середньої ланки (керування самими
функціональними відділами і їхньою координацією). Зниження витрат на
одиницю продукції за рахунок збільшення швидкості й обсягу постачань,
виробництва і збуту, а також їхній скоординованості давала конкурентну
перевагу, досягнення якої було прямим обов`язком менеджерів (як
адміністраторів, або лінійних керуючих, так і штабних спеціалістів), що
займалися прикладними дослідженнями і розробками.
У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області
промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т. д.,
внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він
збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в
практичній організації економічних і соціальних процесів.
В даній роботі дається розвиток, історія, сутність менеджменту та
наукові підходи до нього,
1. Розвиток, історія, сутність та зміст менеджменту, як науки
1.1. Формування та розвиток принципів управління
Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових
відносин, тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною
формою "торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-
кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що
вимінювали з вигодою для себе. Це і можна вважати одним з перших виявів
духу підприємництва.
Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес.
У часи рабоволодіння процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і
процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи
поменшало, але з розвитком міст і ремесла вона знову придбала своє первинне
значення. У часи становлення капіталізму і первинного накопичення капіталу
процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині
ХІХ століття бізнес придбав нові форми. Якщо до цього одноосібним
управлінцем був господар, то у часи бурхливого промислового зростання
структура значно змінилася.
Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в
якому ми звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився
раптово саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи
рабоволодіння були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю
виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, чим
управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства,
також існували керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати
одним з перших виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими,
оскільки у керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт
у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише
за рахунок підвищення податку для інших).
Це було убоге, але все ж вияв управління. Але по-справжньому
менеджмент почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді
з'явилася потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою
стратегію управління фірмою і розвитку бізнесу і привести фірму до Успіху,
або в крайньому випадку, врятувати її від банкрутства.
Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, працюючих в різних
областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента
(господаря) є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що займається
розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш
талановитими, досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції.
Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і інші
починали з малого, але швидко зорієнтувавшись в ситуації, що склалася на
ринку, змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально
ефективною; працюючи швидше і краще інших, вони змогли стати лідерами в
своїй області.
Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми
- привести фірму до вершини успіху, закріпити її там і дати їй
можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її
розвитку. Суть бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої фірми,
її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до
досконалості. Примноження капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми,
надія на майбутнє - ось ті складові, без яких бізнес немислимий. Так саме
він немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою
людей і реалізувати все задумане.
Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу
необхідний системний підхід до управління її персоналом і діяльністю.
Менеджмент, як система управління і теорія менеджменту зародилися в тому
вигляді, в якому вони функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні
школи управління зі своїми принципами і тактикою управління, ось деякі з
них:
Школи управління
Таблиця 1.
|№|Школа |Внесок в розвиток науки |Видатні |
| | | |представники |
|1|Класична школа 1860-по|1.Наукове управління. |Гант - 1900 |
| |нинішній час |2. Хронометраж. |Давіс - 1935 |
| | |3.Функції управління. |Тейлор - 1911 |
| | |4. Адміністративне управління.|Гилберт -1911 |
| | | |Урвік - 1943 |
| | | |Черч - 1914 |
| | | |Файоль - 1916 |
| | | |Рейлі - 1931 |
|2|Поведінчеська школа |1.Прикладна мотивація. |Мойо - 1945 |
| |(біхевіотристська). |2.Професійні менеджери. |Барнард- 1940 |
| |Японія 1940 - по наш |3.Управління загалом. |Пітер Друкер-1954 |
| |час | |Макгренер - 1960 |
| | | |Чермен - 1957 |
| | | |Форрестор - 1961 |
|3|Школа управлінської |1.Дослідження операцій. |Райфа - 1911 |
| |науки. |2. Моделювання. |Маслоу - 1965 |
| |Європа. |3. Теорія Грі. |Тейлор - 1911 |
| | |4.Теорія рішень. | |
| | |5.Математика моделей. | |
У кожній з вище перелічених шкіл існують свої підходи до управління і
менеджменту, як системи управління, кожна з них дає своє визначення
менеджменту і стоячими перед ними задачами. У кожної з них свої принципи
управління.
2. Сутність менеджменту, як науки
Менеджмент (англ. management - управління, завідування,
організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність
принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і
що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і
збільшення прибутку.
Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:
. теорію керівництва;
. практичні способи ефективного управління, або
мистецтво управління.
Поняття "менеджмент" міцно увійшло в наше повсякденне життя і
стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно
враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи
цінностей і пріоритетів.
У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні
терміну "менеджмент". Українське слово "управління" і англійське слово
"менеджмент" вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст
вельми розрізнюється. Вживаючи термін "менеджмент", мі слідуємо
сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним
мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді
термін "управління” не є задовільним заступником терміну "менеджмент"
тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм
управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за
допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії.
Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип
господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації
виробництва або комерції.
Таким чином, термін "менеджмент" вживається застосовано до
управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей
використовуються інші терміни.
У наших умовах потрібно вживати терміни "організація",
"управління" і "адміністрування". Проте, державні, громадські і інші
організації також повинні використати принципи і методи менеджменту,
якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.
З урахуванням викладеного в роботі термін "управління" надалі буде
вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін
"менеджмент".
Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити
деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.
Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна
перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і
методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну
роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентноздатного
товару.
У той же час кінцевою метою менеджменту як практики ефективного
управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом
раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи
управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної
бази.
Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є організація
виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на
основі ресурсів, що є. При цьому до задач менеджменту також
відносяться:
V перехід до використання працівників, що володіють високою
кваліфікацією;
V стимулювання співробітників організації шляхом створення для них
відповідних умов праці і системи її сплати;
V визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;
V розробка стратегії розвитку організації і реалізація;
V визначення конкретних цілей розвитку організації;
V постійний пошук і освоєння нових ринків;
V вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;
V здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за
виконанням поставлених задач.
Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання
масштабів і розвитку виробництва і комерції. Виконані задачі і
досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.
Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних
методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або
замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток коштів
обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності
управління. Багато які задачі, які раніше не могли вирішуватися в
реальній або допустимій мірі часу за трудомісткості розрахунків,
стали повсякденною реальністю.
У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:
конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських
процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і
ін.
В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні
моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить
добре. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації,
управління виробництвом, прийняття рішень.
Однак ефективність управління залежить не тільки від способів
рішення задач, але у величезній мірі і від господарського механізму і
системи державного регулювання. Тому багато які моделі управління
(стратегічного і оперативного), що успішно використовуються за
рубежем, не завжди можуть бути ефективно застосовані в Україні, що
пояснюється різною мірою зрілості ринкових відносин.
Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки
управління організаціями, то можна помітити, що передові методи
управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і
господарського механізму, що змінюється.
Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і
напрямів, інтегрує їх в процесі управління.
Сучасний менеджмент характеризують наступні положення: відмова
від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно з якими успіх
підприємства визначається передусім раціональною організацією виробництва
продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом
управління на внутрішні чинники виробництва. Замість цього першорядною
стає проблема гнучкості і адаптованості до постійних змін зовнішнього
середовища. Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується
в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин (в тому числі
політичних, соціальних, економічних), що складають середовище менеджменту
організації.
Використання в управлінні теорії систем,
|
