Підприємництво - Международное публичное право - Скачать бесплатно
державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької
діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з
Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.
За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної
реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької діяльності.
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті
районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за
місцезнаходженням підприємства.
Дані про державну реєстрацію підприємства в десятиденний строк виконкомом
повідомляються Міністерству фінансів України і Держкомстату України.
Підприємство включається до державного реєстру України від дня його
реєстрації.
Для державної реєстрації підприємства виконавчому комітету відповідної
Ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про створення,
статут та інші документи за переліком, що визначається Радою міністрів
Української РСР.
У разі відсутності у малого підприємства на момент реєстрації власного
приміщення вона здійснюється за юридичною адресою одного з його
засновників.
Державна реєстрація підприємств здійснюється не пізніше 30 днів від дня
подачі заяви з доданням необхідних документів виконавчому комітету
відповідної Ради народних депутатів.
При зміні основних положень статуту або типу підприємства здійснюється
його перереєстрація. Перереєстрація підприємства здійснюється в порядку,
встановленому для його реєстрації.
Відмова в державній реєстрації підприємства може виникнути через
порушення встановленого цим Законом порядку створення підприємства, а також
у разі невідповідності установчих актів (документів) вимогам законодавства.
Відмова у державній реєстрації підприємства з мотивів недоцільності його
створення не допускається.
Якщо державну реєстрацію підприємства у встановлений строк не проведено
або в ній відмовлено з мотивів, які засновник підприємства вважає
необгрунтованими, він може звернутися до суду. Засновник має право стягнути
через суд збитки, завдані йому внаслідок незаконної відмови у реєстрації.
За державну реєстрацію підприємства з нього справляється плата, розмір
якої визначається в порядку, встановленому Законом України "Про
підприємництво".
Одержані кошти зараховуються на рахунок відповідної Ради народних
депутатів за місцем реєстрації підприємства.
Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку,
причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає
гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності,
підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається
під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з
виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між
підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки,
шляхом перерахування коштів з рахунку в банку свого підприємства на
відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в
розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, -
транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій.
Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів.
По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових
перерахувань.
Кошти у валюті іноземних держав облічуються окремо по кожній валюті, але в
перерахуванні на національну валюту України. Необхідність такого
перерахування пов'язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському
обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс
всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у
гривнях.
Іноземна валюта перераховується в національну валюту за поточним курсом
Національного банку України. При змінах валютних курсів до гривні виникає
курсова різниця як результат переоцінки в балансі грошових коштів в
іноземній валюті. Курсова різниця має бути відображена в обліку відповідно
до існуючого Положення.
Відповідно до Інструкції № 3 "Про відкриття банками рахунків у
національній та іноземній валюті", затвердженої постановою правління
Національного банку України № 121 від 27. 05. 96 р. (із змінами і
доповненнями, внесеними постановами правління Національного банку України.
№ 245 , від 23. 09. 96 р. і № ЗІ?» Ц 11. 12. 96 р.), банки відкривають
своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні позикові, депозитні, бюджетні
й субрахунки (Баланс № 6 (130), 6. 02. 97 р.). Банки відкриваючі рахунки
зареєстрованим у визначеному чинним законодавством порядку юридичним особам
— суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям і установам
незалежно гід форм власності, фізичним особам на умовах, викладених у
вищезазначеній Інструкції, і в договорі на відкриття і обслуговування
банківського рахунку.
З розрахункового рахунку здійснюються операції, що забезпечують комерційну
й іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності
з постачальниками і покупцями продукції надані й одержані послуги;
одержання заробітної плати і сплата обов'язкових платежів по ній; сплата
платежів до бюджету і державних фондів;
операції, пов'язані з забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та
інші відповідно до встановленої діяльності підприємства).
Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з депозитного
рахунку забороняється.
Відкриття рахунку з метою акумуляції коштів для виїзду на лікування за
кордоя здійснюється згідно з Положенням про порядок направлення громадян на
лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №
991 від 8. 12. 95 р.
Для відкриття розрахункових (поточних) рахунків підприємства подають
установам банків такі документи:
а) заяву про відкриття рахунку встановленого зразка. підписану керівником і
головним бухгалтером підприємства. Якщо у штаті немає посади головного
бухгалтера або іншої посадової особи, виконуючої обов'язки головного
бухгалтера, заява підписується тільки керівником;
б) копію свідоцтва про державну реєстрацію у органі державної виконавчої
влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію,
завірену нотаріально або органом, що видав свідоцтво про державну
реєстрацію. Бюджетні установи і організації замість свідоцтва про державну
реєстрацію подають довідку про внесення до державного реєстру звітних
статистичних одиниць України;
в) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу,
якому надано таке право чинним законодавством, завірену нотаріально або
органом, що видав таке рішення;
г) копію належним чином зареєстрованого Статуту (Положення), завірену
нотаріально або реєструючим органом.
Установа банку, в якій відкриваються рахунки (субрахунки), ставить відмітку
про відкриття такого рахунку на тому примірнику Статуту, на якому стоїть
відмітка податкових органів про реєстрацію підприємства у податкових
органах, після чого цей примірник повертається власникові рахунку;
д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного
законодавства або установчих документів підприємства надано право
розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів. До картки
включається також відтиск печатки підприємства.
Бюджетні рахунки відкриваються на підставі розпорядження відповідного
фінансового органу або органу Державного казначейства України з поданням до
установи банку картки із зразками підписів і відтиском печатки. Якщо у цій
установі банку відкрито розрахунковий або поточний рахунки клієнта, подання
картки не обов'язкове.
Копія рішення про створення не подається: організаціями орендарів,
орендними підприємствами, селянськими (фермерськими) господарствами,
приватними підприємствами, підприємствами (без створення юридичної особи),
установами і організаціями, що перебувають на державному бюджеті.
Замість рішення про створення господарських товариств договірними
об'єднаннями, товарними біржами, друкованими органами масової інформації
(редакціями, видавництвами) установам банку подається нотаріально
засвідчена копія установчої угоди.
Колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої
кооперації, профспілкової організації, релігійні організації, (громади,
управління і центри, монастирі, братства, місіонерські товариства (місії),
духовні навчальні заклади) для відкриття рахунку подають, окрім
вищезазначених документів, копію протоколу або виписку з протоколу
загальних зборів про створення, засвідчені нотаріально.
Орендні підприємства крім вищезазначених документів подають копію
договору оренди, засвідчену нотаріально.
Статут для відкриття рахунків в установах банків не подається повним
товариством, селянськими (фермерськими) господарствами, підприємствами (без
створення юридичної особи), установами й організаціями, що перебувають на
державному бюджеті.
Для відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським
товариствам, у т. ч. банкам для зарахування коштів, що вносяться для
формування Статутного фонду, подається заява про відкриття рахунку.
При відкритті суброзрахункових рахунків для філій та інших відособлених
підрозділів підприємств до установи банку, в якому відкривається
суброзрахунковий рахунок, подаються такі документи:
а) заява про відкриття суброзрахункового рахунку встановленого зразка,
підписана керівником і головним бухгалтером підрозділу. За відсутності у
штаті посади головного бухгалтера або іншої посадової особи, виконуючої
обов'язки головного бухгалтера, заява підписується тільки керівником;
б) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи у органі
державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати
державну реєстрацію, засвідчена нотаріально або органом, що видав свідоцтво
про державну реєстрацію;
в) копія рішення про створення відособленого підрозділу тим органом, якому
надане таке право чинним законодавством, засвідчена нотаріально або
органом, що прийняв таке рішення;
г) копія належним чином оформленого Положення про відособлений підрозділ,
засвідчена нотаріально або органом, що створив відособлений підрозділ;
Установа банку, в якому відкривається суброзрахунковий рахунок, проставляє
відмітку про відкриття такого рахунку на тому примірнику Положення про
відособлений підрозділ, на якому стоїть відмітка податкового органу про
реєстрацію підрозділу як платника податків, після чого цей примірник
повертається власникові рахунку;
д) картка із зразками підписів посадових осіб відособленого підрозділу,
яким відповідно до чинного законодавства і відповідних документів
підприємства надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових
документів. Картка підписується керівником і головним бухгалтером
підприємства. Зразки підписів і повноваження посадових осіб засвідчуються
нотаріально;
ж) клопотання підприємства або відповідного органу приватизації перед
банком про відкриття суброзрахункового рахунку, підписане одним із
засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів з
організації товариства, та копію установчої угоди, засвідченої нотаріально.
Після реєстрації господарських товариств та надання статусу юридичної особи
їм відкривається постійний розрахунковий рахунок, для відкриття якого
додатково подається заява про відкриття розрахункового рахунку, один з
примірників належним чином оформленого Статуту, копія свідоцтва про
державну реєстрацію, картка зразків підписів та відтиску печатки, завірена
нотаріально, заява (у разі необхідності) про надання дозволу користування
рахунком без печатки до її виготовлення.
Рахунки юридичним та фізичним особам-нерезидентам відкриваються в порядку,
передбаченому Національним банком України.
Для відкриття поточного рахунку представництву іноземного банку подається
заява про відкриття рахунку, свідоцтво про реєстрацію у Національному банку
України, Положення 'про представництво іноземного банку, погоджене з
Національним банком України, легалізоване доручення на виконання
представницьких функцій тією чи іншою особою, картка із зразками підписів і
відтиском печатки.
При відкритті хоча б одного з рахунків, передбачених цими правилами, банк
зобов'язаний повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації
власника рахунку в триденний термін. Копія повідомлення залишається у
справі про відкриття рахунку.
З розрахункових рахунків в національній валют фізичних осіб — громадян
України за розпорядженням власника або за його дорученням здійснюються
відповідні операції.
Забороняється перерахування коштів на будь-які і рахунок фізичних осіб-
іноземців (нерезидентів).
Закривається розрахунковий рахунок фізичної особи на підставі його заяви, у
-разі смерті та в інших випадках, передбачених договором і чинним
законодавством..
Відкриваються також вкладні рахунки в іноземній валюті:
а) фізичним особам — громадянам України (без підтвердження джерел
походження коштів);
б) фізичним особам — іноземцям (резидентам) що одержали свідоцтво на
проживання в Україні (без підтердхення джерел походження коштів);
в) фізичним особам — іноземцям (нерезидентам), що проживають в Україні
згідно з відкритою візою терміном до 1 року (при наявності підтвердження
джерел походження коштів в іноземній валюті або при перерахуванн коштів з
розрахункового рахунку).
На вкладний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — громадянина України
зараховуються:
— готівкова валюта;
— валюта, перерахована з власного розрахункового рахунку в іноземній валюті
в іншому уповноваженому банку України.
На вкладний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — іноземця (резидента
або нерезидента) зараховується:
— готівкова валюта, зареєстрована митною службою у митній декларації при
в'їзді до України (у митній декларації робиться відмітка уповноваженого
банку України і до зарахування іноземної валюти на рахунок);
— валюта, перерахована з власного розрахункового або іншого вкладного
рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.
Документальне забезпечення діяльності підприємства
Дотримання стандартів з діловодства у практичній роботі органів
управління та документування сприяє встановленню чіткого організаційно
технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини. Опанування
прийомів раціональної роботи з документами дає змогу скоротити час на їх
складання, оброблення й пошук, організувати чіткий контроль за проходженням
та ви конанням документів.
Інструкція з організації діловодства включає в себе правильність
складання, оформлення того чи іншого документу, класифікацію документів. В
ній наведені вимоги щодо оформлення кожного з їхніх елементів. На основі
чинних державних і міжнародних стандартів подано правила складання та
оформлення службових документів (у тому числі й листів до іноземних ділових
партнерів), договорів, контрактів, документів по особовому складу,
документів з грифом обмеження доступу тощо.
Контроль за виконанням документів та прийняттям рішень - невід'ємна
функція управління, необхідний елемент організації управлінської діяльності
та важлива складова частина діловодного процесу. Мета контролю - сприяння
своєчасному та правильному виконанню рішень, завдань та доручень
керівництва, забезпечення одержання інформації, необхідної для оцінки
діяльності підрозділів та виконавців. Першу групу контрольних операцій
виконують керівники всіх рангів, другу - документаційна служба установи зі
службою контролю виконання, яка входить до її складу.
Контроль за строками фактичного виконання (строковий контроль) всіх
категорій організаційно-розпорядчих документів зосереджуються у
документаційної служби установи і ведеться в канцелярії співробітниками
групи контролю, інспекції при керівникові, секретаріату, відділу листів
(скарг) громадян, у структурних підрозділах - секретарями, інспекторами
або особами, відповідальними за обробку документів.
Головними функціями, які виконуються документаційною службою в процесі
контролю за строками виконання документів є: ведення
попереджувального (поточного) контролю та веденням наступного
(підсумкового) контролю.
Попереджувальний (поточний) контроль має активний управлінський вплив на
хід виконання документа та здійснення шляхом періодичної перевірки й
регулювання процесу виконання, сигналізування спеціалістам, керівництву
структурного підрозділу та установи про наближення строку закінчення та
необхідності завершення роботи з документом або дорученням.
Наступний (підсумковий) контроль проводиться документаційною службою
періодично (щотижневе, щомісячно, щоквартально). Це аналітичне узагальнення
виконавської дисципліни у структурних підрозділах. Підсумки наступного
контролю находять відображення у підсумкових кількісних та спискових
зведеннях стану виконання, які контролюються. Цей контроль в обов'язковому
поєднанні із контролем попереджувальним є ефективним засобом підвищення
дисципліни службовців, стимулюючим фактором росту трудової активності їх.
Ведення в установі тільки наступного контролю виконання документів не
допускається.
Посадова Інструкція - це нормативний документ, в якому визначено
функції, права та обов'язки працівника підприємства (організації,
установи).
На підставі посадової інструкції розробляють трудовий договір (трудовий
контракт) з працівником. Трудовий договір (трудовий контракт) і посадову
інструкцію використовують у разі виникнення конфліктних ситуацій між
работодавцем та працівником.
Посадову інструкцію розробляють інспектор відділу кадрів чи інший
спеціаліст, який відповідає за роботу з кадрами, погоджує з юрисконсультом
і подає на затвердження керівникові підприємства (організації, установи).
Всі зміни до посадової інструкції вносяться з відповідного наказу
(розпорядження) по підприємству (організації, установі).
У посадовій інструкції обов'язково мають бути такі розділи:
1. Загальні положення (зазначають сферу діяльності працівника, порядок
заміщення працівника в разі його тимчасової відсутності, вимоги щодо
кваліфікаційної підготовки підлеглість працівника, коло посадових осіб, які
підпорядковуються даному працівникові. Наводиться також перелік нормативних
документів, якими працівник повинен керуватися в своїй роботі).
2. Функція
3. Посадові обов'язки.
4.. Права.
5. Відповідальність
Як доповнення до основних розділів посадової інструкції може додаватися
розділ, в якому регулюються трудові відносини між посадовими особами
(визначається коло службових зв'язків, порядок подання звітної інформації
тощо).
Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді
інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного
законодавства юридичну силу.
Документи класифікують за такими ознаками:
. спосіб фіксації;
. зміст;
. назва;
. вид;
. складність;
. місце складання;
. термін виконання;
. походження;
. гласність;
. юридична сила;
. стадія виготовлення;
. термін зберігання;
. рід діяльності та ін.
Документи поділяються на службові та по особливому складу. До службових
доку менті в відносяться:
. службові листи;
. листи до іноземних ділових партнерів;
. факси;
. службові телеграми;
. телефонограми;
. протоколи;
. витяги з протоколів;
. звіти;
. довідки;
. доповідні записки;
. пояснювальні записки;
. акти;
. накази;
. витяги з наказів;
. вказівки;
. розпорядження;
. договори;
. договори з господарської діяльності;
. трудові договори;
. посадові інструкції.
Документи по особовому складу включають:
. особові картки;
. заяви;
. накази по особовому складу;
. характеристики;
. автобіографії;
. анкети,
. виготовлення копій з особистих документів, оформлених на трафаретних
бланках;
. доручення;
. розписки;
. особові справи,
. трудові книжки;
. витяг з трудової книжки.
Документообіг - рух документів в організації з моменту їх отримання або
утворення до завершення виконання або відправлення. Правильна організація
документу сприяє:
. оперативному проходженню документів в апараті управління;
. рівномірному навантаженню підрозділів та посадових осіб;
. позитивному впливу на управлінський процес взагалі.
Рух документів в установах має впорядкований характер, тобто виконання
творчих операцій з документами (управлінською інформацією) повинно
забезпечуватися комплексом технічних та формально - логічних (порівняльних)
операцій з обліку документів і довідково - інформаційної роботи,
регулюванням розподілення документів між керівниками та спеціалістами,
контролем за розглядом, виконанням документів, оперативним та архівним
зберіганням їх.
Документообіг - потік документів, які циркулюють між пунктами обробки
інформації та пунктами технічної обробки документів.
Документообіг - це регламентована технологічна схема руху документів за
встановленими пунктами обробки для виконання необхідних творчих, формально-
логічних та технічних операції з документами.
По відношенню до апарату управління розрізняють потоки вхідних;
вихідних та внутрішніх документів До параметрів потоків, які враховуються
при організації документообігу належить:
. напрям потоку, який визначається пунктами відправлення та призначення;
. обсяг потоку, який визначається кількістю документів, які проходять за
. одиницю часу;
. структура потоку, яка визначається різновидом документів, авторством та
. іншими ознаками класифікованого поділу;
. режим потоку, який визначається періодом руху документів через пункти
обробки.
До документообігу ставлять ряд вимог, які обов'язкові для дотримання в
усіх установах:
. прямоточність руху документів, проходження документів найкоротшим шляхом;
. вибірковість розподілу документів між керівниками та спеціалістами
відповідно до їх функціональних обов'язків;
. зумовленість переміщення документів діловою необхідністю, виключення
непотрібних, дублюючих інструкцій та дій,
. одноманітність маршруту руху та складу технологічних операцій для масових
категорій документів;
. однократність виконання кожної операції;
. паралельність виконання різних операцій.
При проектуванні документопотоку в установах складають схеми. Це дозволяє
встановити раціональні маршрути та етапи обробки документів, уніфікувати
шляхи руху, порядок обробки різних категорій та встановити на цій підставі
порядок роботи з документами в установах.
Схема документообігу розробляється документаційною службою та
погоджується з керівниками зацікавлених структурних підрозділів. Затверджує
схеми документообігу керівник документацшної служби або установи. Схема
може бути розроблена для всіх документів або для різних їх категорій.
Реєстрація документів - фіксація факту створення або отримання документу
шляхом надання йому порядкового номеру та запису встановлених відомостей
про нього. Вона необхідна для обліку, контролю та пошуку документів,
придання йому юридичної сили.
В установі реєструють не всі, а найбільш важливі документи.
Обов'яаково реєструють:
. документи, які надходять з вищестоящих органів та які направляються до
них;
. листи та запити народних депутатів;
. найважливіші внутрішні документи - накази, розпорядження, протоколи,
плани, звіти, доповідні та пояснювальні записки, довідки тощо;
. звернення громадян;
. договори,
. найважливіше листування.
Частина документів, які створюються в установах та надходять до них, не
реєструються:
. первинні документи бухгалтерського, матеріального, статистичного обліку
та звітності;
. вітальні листи та телеграми,
. проспекти, запрошення, прейскуранти;
. норми затрат матеріалів;
. малозначиме листування з адміністративно-господарських, кадрових та
інших питань;
. програми, повістки дня, наряди, заявки,
. документи, які надходять у копіях для відомостей;
. більша частина документів, що не потребують виконання.
Документи реєструють в установі один раз. Якщо відомості про
документооборот необхідні структурним підрозділам, одночасно створюють
декілька реєстраційних карток, кожну з яких передають в структурний
підрозділ. Дчя реєстрації використовують єдині реєстраційні форми:
реєстраційну картку та журнали.
Вхідні документи реєструються в день надходження, вихідні та внутрішні в
день підписання.
В картці, яка складена на ініціативний вхідний документ, фіксують
короткий зміст, дату та індекс відповідного документа, посаду та прізвище
особи, яка підписала його. При відсутності письмової відповіді вказують
ким, колії і як про це повідомлений автор документа. Наведений запис
засвідчується підписом виконавця документа з вказівкою його посади,
ініціалів та прізвища.
У картці, яка складена на ініціативний вхідний документ, в грифі вказують
дат}' отримання відповіді на нього, індекс та короткий зміст листа автора,
в ряді випадків - посада та прізвище особи, яка його підписала. Якщо
відповідний документ відсутній, записують коли і яке рішення прийнято з
розгляду питань. Запис засвідчується підписом виконавця документа із
вказанням його посади, прізвища та ініціалів. Якщо в процесі виконання
складався новий документ, вказують його дат}7 та індекс, посаду та прізвище
особи, яка підписала, виконавець посвідчує цей запис із зазначенням своєї
посади, ініціалів та прізвища.
Справа - це сукупність документів або документи, які стосуються одного
питання чи діяльності й уміщення в окрему обкладинку.
Формування справи - це визначення незалежності документів до певної
справи та систематизація документів у середині справи.
Справи формують централізовано за місцем реєстрації документа у
канцелярії підприємства.
Правила формування справ такі:
. у справу підшивають документи, роботу з якими закінчено;
. у справу підшивають оригінали чи копії, завірені в установленому порядку;
. документи, що мають різні терміни зберігання, групують у різні справи;
. документи з одного питання підшивають в одну справу (у кожній справі або
томі справи має бути не більше ніж 250 аркушів; може. бути кілька томів
однієї справи);
. до справи вносять лише один примірник документа;
. кожний документ, внесений до справи, має бути належним чином оформлений
(містити позначку про виконання документа й направлення його до справи);
. як правило, до справи вносять документи одного календарного року
(навчального року, виборного періоду),
. у справу не підшивають документи, що підлягають поверненню, а також
чернеток доку меш їв,
. у середині справи документи розтошовують у хронологічній (номерній)
послідовності (документи, термін зберігання яких становить до 10 років
включно, можна розтошовувати у зворотній хронологічній послідовності).
Статут підприємства та інші засновницькі документи вміщують в окрему
справу.
Оформлення справ - це комплекс робіт з переплетення, нумерації сторінок,
складення завірюваного напису, внутрішнього опису документів (у необхідних
випадках), внесення необхідних уточнень до реквізитів обкладинки (уточнення
найменування організації, діловодного індексу та заголовку, дати справ та
ін.).
Оформлення справ починається з моменту їх заведення в діловодстві та
закінчується у процесі підготовки для передачі до відомчого архіву після
закінчення календарного року, в якому вони були заведені.
Оформлення справ проводиться працівниками служби діловодства організації
та структурних підрозділів, у веденні яких знаходяться заведення та
оформлення справ.
Всі документи, які сформовані у справи постійного та тимчасового (більше
10 років) зберігання та з особового складу, повинні підшиватися або
переплітатися. При підготовці документів до підшивки вилучаються шпильки,
скрепки та інші металеві предмети.
Документи повинні підшиватися таким чином, щоб забезпечити можливість
вільного прочитання тексту, дат, віз та резолюцій.
Після закінчення діловодного року передаються до архіву справи постійного
та тимчасового (більше 10 років) зберігання та з особливого складу, які
пройшли експертизу цінності, сформовані та оформлені вщповщно до вимог
державного стандарту.
Передача справ до відомчого архіву здійснюється, як правило, за графіком-
який складається завідувачем відомчим архівом (або особою, яка відповідає
за архів) та попередньо погодженим з керівником структурних підрозділів, і
затвердженим керівником установи.
Справи тимчасового (до 10 років включно) зберігання передачі де відомчого
архіву не підлягають і повинні зберігатися централізовано в канцелярії
секретаріаті чи іншій службі діловодства або в структурних підрозділах. У
виняткових випадках за рішенням керівника організації вони можуть бути
передан:
до відомчого архіву за описом або номенклатурою справ, що визначає
відомчий архів.
Правильність формування та оформлення справ, відповідність їх кількості
описів та номенклатурі справ перевіряються співробітниками архіву на стаді
підготовки справ до передачі у відомчий архів. При встановленні недоліків
';
формуванні справ працівники структурних підрозділів зобов'язані
|
