15.06 18:19Вручены призы "Кинотавра"[Film.Ru]
15.06 14:14СТВ достигла возраста согласия[Film.Ru]
15.06 11:53Приз Гильдии кинокритиков на "Кинотавре" получило "Дикое поле"[Film.Ru]
14.06 11:27"Обратная сторона Луны" понравилась продюсерам[Film.Ru]
14.06 01:22"Обитаемый остров" по сравнению со "Звездным десантом"[Film.Ru]
14.06 00:55"Обитаемый остров" по сравнению со "Звездным десантом" -- просто Джомолунгма"[Film.Ru]
13.06 22:28Жюри "Кинотавра" смотрит последний фильм конкурса[Film.Ru]
13.06 18:43Бритни Спирс снимет видео для нового сингла в Лондоне[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
13.06 17:26Брат Мадонны написал книгу о ней - певица в беспокойстве[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
13.06 15:24Папарацци подловили актрису Натали Портман в бикини (Фото)[УКРАИНСКИЙ МУЗЫКАЛЬНЫЙ ПОРТАЛ]
Какая из вечных ценностей самая быстротечная:
Результат
Архив

Главная / Украинские Рефераты / Географія / Економічний розвиток Індії


Економічний розвиток Індії - Географія - Скачать бесплатно


     Ніжинська загальноосвітня школа №1 І – ІІІ ступенів

 

 


Реферат на тему:

Экономичный розвиток Индии

 

 

 

Підготувала
Учениця 11-го класу
СЗШ № 1
М. Ніжина
Шевченко Альона Олександрівна

 

 


-  Ніжин 2008 –
 
Вступ
1.  Загальні положення Індії
А) Клімат
Б) Населення
В) Мова
2. Економічний розвиток країни
3. Банкрутство середнього класу Індії
Висновок
Література

 

 
 Індія - одна з найбільших за площею і друга після Китаю за населенням країна світу. Кожен шостий житель світу мешкає в Індії. Країна має багатовікову історію. Упродовж багатьох століть у Європі Індію уявляли як багату і розвинену країну. Зараз вона серед найбідніших і слаборозвинених. Половина дорослих індійців все ще неписьменна, третина населення живе нижче і так вкрай низького рівня злиденності, а дві третини його все ще зайняті в аграрному секторі. Причини криються у 200-літньому пануванні англійських колонізаторів, так і в застійних формах до індустріального виробництва та його величезних розмірах. Після проголошення незалежності в 1947 р. Індія зробила значний крок уперед у своєму розвитку.
      


         1. Територія Індії складає 3.28 млн. кв. км. Вона має кордони з Афганістаном, Пакистаном, Бангладеш, Бірмою, Китайською Народною Республікою, Непалом і Бутаном; має морський кордон з Шрі-Ланкою.
А) Клімат - тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди - зимовий (січень - лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній (березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С (вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно нетривалими дощами, максимальною температурою повітря +30-35 С і відносною вологістю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень), коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С. Клімат узбережжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною температурою повітря на протязі всього року (25-35 С) і високою вологістю. В предгір`ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна температура складає влітку +30 С, взимку-+10 С. Індія має багатий тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно відбивається на проблемах його збереження.
Б) Населення Індії - більше 800 млн. чоловік. Середня щільність – близько 220 чол. На кв. км. Щорічний приріст – 2.2%. Грамотність – 36.2%. Близько 80% населення проживає в сільській місцевості. Середня тривалість життя – 58 років.
    Індія – федеративна республіка, багатонаціональна держава. Найбільш поширеними мовами є хінді, урду, бенгалі, маратхі, телугу, таміл та інші.
В) Державні мови – хінді та англійська, яка має, на відміну від хінді, застосування в усіх районах країни. 83% населення сповідують індуїзм, 11 – іслам, є християни (2.5%), сікхи (2.%), буддисти (0.7%) та інші.
Вищій орган законодавчої влади в Індії – парламент, що складається з двох палат: верхньої – Ради штатів (244 місця) та нижньої – Народної палати (542). Вибори в парламент проводяться раз в 5 років на основі загального виборчого права.
     В адміністративному відношенні Індія поділена на 25 штатів та 7 союзних територій, які, в свою чергу, поділені на більше ніж 400 районів (дистриктів). Столиця - Делі (7.5 млн. чол.). В країні налічується більше 15 міст з населенням понад 1 млн. чол. Найбільші міста – Калькутта (10 млн. чол.), Бомбей (10 млн. чол.), Мадрас (5.3 млн. чол.).
2. За загальним обємом валового національного продукту (ВНП) Індія входить до числа провідних країн світу, займає перше місце серед країн, що розвиваються, за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринної та рослинної олії, рису, молока, чаю; друге – по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, виробництву цукру; третє – по виплавці сталі та видобутку марганцевої руди.
В той же час об єм ВНП Індії у розрахунку на душу населення не перевищує 300 доларів США, що є одним з самих низьких показників в світі. Близько 40% населення живе нижче офіційного рівня бідності: ці люди не є споживачами продукції сучасної промисловості і задовольняються забезпеченням самих елементарних життєвих потреб. За існуючими даними, постійний попит на предмети споживання фабричного виготовлення, а також на житло та різні види послуг пред являють не більше 100-150 млн. чол., що різко обмежує розміри внутрішнього ринку та можливості розвитку сучасних галузей промисловості.
Незавершеність земельних реформ стримує можливості росту сільськогосподарського виробництва, від якого залежить життя близько 80% населення країни. Сільське господарство продовжує вважатися неперспективною сферою вкладання капіталу, а процес його механізації обмежений кількома найбільш розвинутими районами, де не вистачає найманої робітничої сили. Створені практично всі галузі сучасної промисловості, однак доля промисловості в виробництві ВВП Індії не перевищує 25%, а в загальній зайнятості населення вона складає трохи більше 11%.
В країні налічується близько 100 тис. підприємств, основна частина яких представляє з себе дрібні майстерні та фабрики. На підприємства з числом зайнятих менше 50 чол., що утворюють так званий дрібномасштабний сектор, припадає понад ? загальної кількості підприємств та 45% загального обєму випуску продукції індійської промисловості.
        В останні роки відбулися суттєві здвиги в розвитку паливно-енергетичних галузей – електроенергетики, нафтової та вугільної промисловості. Нарівні з цим велике значення в планах економічного росту Індії відводиться розширенню і модернізації машинобудівної бази промисловості країни. На основі ліцензій та технологій компаній Заходу індійське машинобудування освоїло виробництво великовантажних грузовиків та легкових автомобілей, практично всієї номенклатури електротехнічної промисловості , обладнання для металургійної, нафтової, вугільної, хімічної, цементної промисловості , дизельних моторів та газогенераторів, гаражного та конторського обладнання, обладнання для легкої та харчової промисловості, науково-вимірювальних приборів та інструментів, різних споживчих товарів.
          Особлива увага в останні роки приділяється розвитку найсучасніших галузей і виробництв, в першу чергу електронної промисловості. В наш час виробляється широкий спектр електронного обладнання та споживчих товарів, включаючи персональні комп ютери, теле- та відеоапаратуру, мікросхеми та електронні компоненти.
Суттєвого розвитку в Індії набули й такі галузі сучасної промисловості, як хімічна, фармацевтична, резинотехнічна, целюлозно-паперова, текстильна та харчова , виробництво виробів з металу та косметики, взуття та одягу.
Легка промисловість - традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%. Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни. Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. У 1998-1999 роках експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року.
Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни.
Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукрова тростина, тютюн, олійні (рапс, арахіс тощо). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, прянощі та спеції. Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Велика рогата худоба використовується в селянських господарствах, в основному, як тяглова сила. Виробляється молоко і шкірка тварин.
        Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. 3/4 лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п'ята частина на півдні Індії. Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.
Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей. Головні види промислової риби - оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в'ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.
Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас.
Туристи в Індії Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб,а доходи вiд туризму - 3 млрд. доларiв США.

Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.
Провідні статті імпорту - нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива. Головні торговельні партнери - США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.
Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів.
У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв'язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.
Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо. В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.
Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо. Загальна сума індійських інвестицій в економіку України станом на липень 2001 року становила 1,92 млн. доларів США.
Відносно невелика роль сучасних галузей економіки в забезпеченні зайнятості населення і збереженні високих темпів росту населення призводять до значного збільшення армії безробітних, число яких становить понад 30 млн. Однак офіційно зареєстровані безробітні складають лише частину загальної армії безробітних країни, оскільки для Індії, як для більшості країн, що розвиваються, характерна значне “приховане” безробіття, а також неповна зайнятість населення. Р озмі р “ прихованого ” безробіття, особливо в сільській місцевості, достатньо великий та постійно збільшується.
На всіх етапах економічного розвитку незалежної Індії іноземна фінансова допомога та імпорт капітального обладнання відігравали велику роль в забезпеченні потреб народного господарства фінансовими та матеріальними ресурсами. Індія – один з найбільших серед країн, що розвиваються, одержувач іноземної фінансової допомоги ; в загальному обємі останньої більше 90% припадає на займи, що надаються країнами Заходу та міжнародними фінансовими організаціями.
Ще в 80-х роках значно розширились торгово-економічні зв язки Індії з провідними країнами Заходу, в першу чергу з США, Великобританією, Японією, Німеччиною, Францією. Одним з каналів поширення експорту машинно-технічної продукції є створені індійськими приватними компаніями спільні підприємства за кордоном. В цих промислово розвинутих країнах ці підприємства представлені в основному в готельному господарстві, суспільному харчуванні, торговій сфері. В країнах, що розвиваються, вони зосереджені в тих галузях, де індійські компанії мають певний технічний досвід та досягнення в целюлозно-паперовій, харчовій, текстильній, хімічній та фармацевтичній промисловості. Однак в цілому створення спільних підприємств за кордоном виявилось малоефективним з точки зору збільшення об ємів експорту продукції машинобудування.
      3.      Банкрутство середнього класу Індії
Сім технологічних інститутів Індії знаходяться біля найвищих позицій світового рейтингу, а пропозиції роботи випускникам індійських інститутів менеджменту конкурують з пропозиціями випускникам знаменитих бізнес-шкіл США. В той же час третина країни залишається безграмотною.
300 млн. індійців живуть менше ніж за долар в день – це чверть світової бідноти. Хоча з 1985 року понад 400 млн. з мільярдного населення Індії піднялися вище безпросвітної бідності – до 5 доларів в день. Ще 300 млн. послідують за ними у наступні два десятки років, якщо економіка продовжуватиме зростати на більше, ніж 7% в рік. Збільшення чисельності населення означатиме, що все ще будуть мільйони тих, хто знаходиться поза межею бідності. Але їхня кількість постійно зменшуватиметься. З іншого боку терезів — найбільша кількість доларових мільярдерів, що їх має Індія, після США і Росії. Над швидким зростанням середнього класу Індії розмірковує професор Ланкастерського університету Чакраварті Рам-Прасад у своїй статті «Банкрутство середнього класу Індії», що опублікована у вересневому номері британського журналу «Проспект». Індія народилася з розчленування, має важку історію сепаратизму і містить у собі неймовірне мовне, етнічне, релігійне і географічне розмаїття.

У південному штаті Тамілнаду в середині 1960-х половина населення жили поза межею бідності, але ефективне застосування протизаплідних засобів, навчання жінок і охорона здоров’я привели до стабільності населення і поступовому падінню бідності до кінця минулого століття. А от у штаті Бігар, який мав такий самий відсоток бідноти, населення продовжує зростати і заходи по боротьбі з бідністю важко втілюються в життя.

            Середній клас Індії має слабке громадянське почуття: його солідарність не поширюється на бідних і він не визнає ролі держави у своєму підйомі. Загалом він політично пасивний. Середній клас на всіх стадіях розвитку — чи то в 19 столітті в Європі, чи то нині в Індії — зазвичай з недовірою ставиться до тих, хто не піднімався разом з ними. Проте в більш однорідних суспільствах більш вірогідно, що багатші турбуватимуться про бідніших. Натомість суспільствам, що мають велику різноманітність, важко запровадити братерські почуття. Основа розчленованості індійського суспільства – давня кастова система, яка передбачає одруження всередині своїх єдинокровних, споріднених груп зі спадковим родом занять, вважає професор. Згідно з традиційною кастовою ієрархією, суспільство розділене на священнослужителів, воїнів, торговців, найманих працівників і «недоторканих». Конституція Індії 1950 року прагнула покласти край такому розділенню, проте кастовий звичай все ще залишається реальністю.

               Потребу політичних змін краще розуміють ті, хто ще не мав нагоди сконцентруватися на споживанні. Часто найбільш політично активними в Індії є бідні – ті, хто живе на 1-5 доларів в день. Вони дають більшість голосів політичним партіям. Це тому, що переважно тільки державні дії можуть змінити їхні життя. Якщо в районі немає пристойної школи, якщо нижчі касти зазнають дискримінації, якщо дитина хворіє і потребує лікування, якщо через посуху відбувається обвал ринкової ціни на якійсь сільськогосподарський продукт — вони кинуті напризволяще. Але це ті сфери, де може допомогти ефективна держава. Інвестиції в охорону здоров’я в Тамілнаду, освіта в Керала, дороги в Махараштрі, цільова сільськогосподарська допомога у Західній Бенгалії допомогли бідним трударям. А політичні партії, що це зробили, мали успіх протягом декількох електоральних циклів.


 
Можна підвести підсумок про те, що на даному етапі розвитку Індія займає досить слабке місце, але в порівнянні з іншими, минулими роками вона робить прогресивні, для свого відродження, кроки. Для цього вона активно намагається співпрацювати з іншими країнами. Але все одно населення Індії досить бідне, насамперед середній клас.
Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо. В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.
Державна єдність ще не означає справжньої єдності. Британська імперія, а потім лідери боротьби за незалежність створили умови для втілення давньої ідеї про єдину національну державу. Шістдесят років існує діюча індійська держава, яка є зростаючою світовою силою. Але є також недіюча індійська держава, яка так і не може зреалізувати соціальні цілі.

 

 


 
 
1. Индия/Под ред. А. Е. Борисова. – М.: Международн ы е отношения, 1990.
2.Економічна та соціальна географія світу/ Б. П. Яценко. – К. : АртЕк, 1997.
3. INTERNET.

 



Назад
 


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

281311062 (руководитель проекта)
401699789 (заказ работ)
© il.lusion,2007г.
Карта сайта
  
  
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Союз образовательных сайтов