Заходи Держави щодо залучення іноземного капіталу - Инвестиции - Скачать бесплатно
Київський Державний Торговельно-Економічний Университет
Доповідь на тему:
"Заходи держави, щодо залучення іноземного капіталу"
Студентки 2 курсу 1 групи
Київ 1999
ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙ, КЛАСИФІКАЦІЯ
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому
значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.
Термін "інвестиції" означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці
інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його
збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.
За фінансовим визначенням, ІНВЕСТИЦІЇ - це всі види активів (коштів), що
вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне
визначення інвестицій можна сформулювати таким чином:
інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне
переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни
оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах
здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних
формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за
різними ознаками.
1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під РЕАЛЬНИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи -
як матеріальні, так і нематеріальні (Іноді вкладення коштів у нематеріальні
активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як
інноваційні Інвестиції).
Під ФІНАНСОВИМИ Інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові
активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у
цінні папери.
2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі
інвестиції.
Під ПРЯМИМИ інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів
Інвестором в об'єкти Інвестування.
Під НЕПРЯМИМИ Інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане
іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові
інвестиції.
Під КОРОТКОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу
на період, не більше одного року.
Під ДОВГОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період
більше одного року.
У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції
деталізуються таким чином:
а) до 2 років;б) від 2 до 3 років;в) від 3 до 5 років;г) понад 5 років.
4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні
(акціонерні), державні, іноземні та спільні.
5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за
кордоном.
Під ВНУТРІШНІМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти
інвестування, розміщені в межах даної країни.
Під інвестиціями ЗА КОРДОНОМ (іноземні Інвестиції) розуміють вкладення
коштів у об'єкти Інвестування, розміщені за межами даної країни.
Під інвестиціями звичайно розуміються довгострокові вкладення капіталу в
підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в
соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції
виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в
об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої
формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні
інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.
Основними цінностями інвестицій є:
• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші
матеріальні цінності);
• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
• майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау",
досвід та інші інтелектуальні цінності;
•право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші
майнові права.
Головним об'єктом вивчення виступали капітальні вкладення як процес руху
вартості, авансованої у розширене відтворення основних фондів. Основна
увага приділялась вивченню структури джерел фінансування капітальних
вкладень, договірним стосункам замовників та підрядників, ролі банків як
установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень.
За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною
інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.
Головними етапами інвестування є:
• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес
спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне
інвестування);
• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що
характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої
вартості;
• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту,
тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.
Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий
взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється.
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних
осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова
система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних
актів, що регулюють інвестиційну діяльність.
Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну
діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про
державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України
"Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу
інвестиційної діяльності.
Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності
незалежно від форм власності та господарювання
мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно
визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх
реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної
діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:
• новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові
кошти в усіх галузях народного господарства;
• цінні папери (акції, облігації та ін.);
• цільові грошові внески;
• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та
права на інтелектуальну власність.
Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не
суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право
здійснювати інвестування на території України шляхом:
• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у
створенні підприємств;
• створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також
філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
• придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших
цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може
належати іноземним інвесторам;
• придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
• надання позик, кредитів, майна та майнових прав.
Суб'єктами інвестиційної діяльності є:
• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної
продукції;
•юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації,
інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
•іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.
Інвесторові надане право володіти, користуватись та розпоряджатись
об'єктами та результатами інвестиційної діяльності, у тому числі
здійснювати торговельні операції та реінвестування. Інвестор може придбати
необхідне йому майно за цінами та на умовах, що визначаються за
домовленістю, без обмежень щодо обсягу та номенклатури, якщо такі угоди не
суперечать законодавству України. Інвестор може передати за угодою
(контрактом) свої права щодо інвестицій, їх результатів юридичним та
фізичним особам, державним та муніципальним органам.
Учасники інвестиційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні
ліцензію або сертифікат на право її здійснення.
Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною
підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш
ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми),
підприємства на окремих етапах їх розвитку.
У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність
спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:
1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та
проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям
інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням
інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей.
Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи
зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення
технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.
2. Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства.
Стратегія розвитку будь-якого підприємства від моменту їх створення
передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів
результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та
регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання
забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі
якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства.
3. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності,
Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки
інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності підприємства.
4. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове
середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики
можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від
інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють
необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації
інвестиційних проектів.
5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у
процесі здійснення інвестиційної діяльності.
Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані
та взаємозумовлені.Забезпечення високих темпів розвитку підприємства може
бути досягнуте за рахунок добору високоприбуткових інвестиційних проектів,
та за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм, передбачених на
тому чи іншому етапі її розвитку. У свою чергу максимізація прибутку.
Мінімізація інвестиційних ризиків є одночасно найважливішою умовою
забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії у процесі
здійснення інвестиційної діяльності.
Виходячи з цього, серед розглянутих завдань інвестиційної діяльності
пріоритетною є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної
діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній
(фірм) та підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.
Створення сприятливого інвестиційного клімату
Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових,
економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній
діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний
клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.
Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні
можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, українська
держава намагається створити сприятливі рамкові умови для розвитку
інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями на базі
ринкових відносин. Формується багатосекторна система капітального
будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства. Розукрупнені та
приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос
робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення
інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями,
зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та
зростання споживчого попиту населення.
|Е|Рівень розвитку|Стан та структура виробництва |
|-|продуктивних | |
|<|сил та стан | |
| |інвестиційного | |
|^|ринку | |
| | | |
|§| | |
| | | |
|К| | |
|5| | |
| | | |
|Д| | |
| | | |
|к| | |
|3| | |
| | | |
|5| | |
|Ь| | |
| | | |
|й| | |
| | | |
|М| | |
|Р| | |
|З| | |
| | | |
|Я| | |
| | |Рівень розвитку робочої сили |
| | |Стан ринку інвестицій і інвестиційних товарів, |
| | |фондового ринку |
| |Політична воля |Створення відповідної законодавчої і нормативної |
| |влади та |бази |
| |правове поле | |
| |держави | |
| | |Досягнення стабільності національної грошової |
| | |одиниці. Валютне регулювання |
| | |Забезпечення привабливості об'єктів інвестування |
| |Стан |Інвестиційна діяльність банків, її рівень |
| |фінансово-креди| |
| |тної системи та| |
| |діяльність | |
| |фінансових | |
| |посередників | |
| | |Рівень розвитку та функціювання парабан-ківської |
| | |системи |
| | |Інвестиційна політика Національного банку |
| |Статус |Режим іноземного інвестування |
| |іноземного | |
| |інвестора | |
| | |Діяльність міжнародних фінансово-кредитних |
| | |інституцій |
| | |Наявність вільних економічних та офшорних зон |
| |Інвестиційна |Відносини власності в державі |
| |активність | |
| |населення | |
| | |Стан ринку нерухомості |
| |
|
