Лизинговые операции коммерченских банков - Деньги и кредит - Скачать бесплатно
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра банківської справи
Курсова робота на тему:
“Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвитку”
Виконав:
студент ІІІ курсу
спец.6104-9 групи
фінансово-економічного
факультету
Свирид Артем
Перевірила: Конопацька Л.В.
Київ 1999
План.
Вступ...................................................................
..................
Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції.
Банковський
лізинг..............................................................
Розділ ІІ. Аналіз існуючої практики проведення лізингових операцій
комерційними банками України........................
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку проведення лізингових
операцій комерційними банками в Україні...
Висновки................................................................
...............
Список
літератури..............................................................
..
Вступ.
Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної бази
та модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У
зв’язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьому
процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може стати
лізинг, зокрема банковський.
Пояснюється це тим, що на сьогодні саме банки є найбільш реальними
господарюючими суб’єктами, обсяг кредитних ресурсів яких дозволяв би
здійснювати успішне проведення лізингових операцій. Крім того, для банку
існує ряд переваг форми лізингового кредитування від звичайного, наприклад,
зменшення ризиків по цих операціях, розширення клієнтури банку і т.д.
При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йому
можливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєння
виробництва та структурної перебудови української економіки.
Ефективність лізингових угод полягає у інтенсифікації інвестиційного
процесу, покращенні фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів,
прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.
Таке зміцнення виробничої бази, у свою чергу, стало б додатковим
джерелом прибутків банківської сфери, слугуючи базою для розширення цих
операцій та формуючи позитивну практику співробітництва фінансово-кредитних
установ і підприємств. Крім того, операції лізингу могли б стати важливим
джерелом надходження коштів на підприємства-виробники об’єктів лізингу, що
теж мало б позитивний вплив на розвиток економіки, формування доходів
бюджету, покращення загальної соціально-економічної ситуації в країні.
Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції. Банковській лізинг.
1. Сутність лізингу. Суб’єкти та об’єкти лізингу.
Причину існування лізингу коротко можна пояснити так: споживачі
(підприємці) готові взяти основні засоби для здійснення свєї виробничої
діяльності в оренду, бо не мають коштів на їх придбання і з певних причин
не беруть кредиту, але це не влаштовує продавця. Саме тут і винакає потреба
у лізингодавці, що купує ці основні засоби та здає їх у лізинг споживачеві.
Зпочатку треба відмітити, що сутність лізингу полягає у ряді складних
відносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу:
фінансово-комерційного, правового та технічного. У більшості випадків під
лізингом на практиці розуміють довгосторокову оренду машин, обладнання,
транспортних засобів та споруд виробничого призначення. Більш точно
економічний сенс лізингу виражає його визначення як комплексу майнових
відносин, що складаються у зв’язку з передачею майна у тимчасове
користування. Цей комплекс, крім власне договору лізингу, включає й інші
договори: купівлі-продажу, найму, страхування тощо.
За визначенням, що дається у законі України “Про лізинг”, лізинг
визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування
власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у
виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є
власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і
погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови
сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Треба зазначити, що лізинг являє собою складне та багатогранне явище.
У ньому поєднуються операції купівлі-продажу, оренди, кредита та
інвестування. Надаючи на певний строк елементи основного капіталу, їх
власник у певний термін отримує їх назад (як правило, у тій же натурально-
речовій формі) із виплатою комісійних: тобто є наявними принципи
строковості та повернення, а також платності. Тому лізинг відповідає
кредитним відносинам.
Оскільки лізинг можна розглядати як передачу майна у тимчасове
користування на умовах строковості, повернення та платності, він є схожим
на товарний кредит у виробничі фонди.
В той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит,
але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно з
передачею товарів у тимчасове користування, передається і право власності
на них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від права
володіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об’єктом
лізингу, за що здійснює лізингові платежі лизиннгодавцю. По закінченню
стору лізингу об’єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадків
у лізинговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача на
придбання об’єкту після закінчення дії строку договору, (з відповідним
переходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, а
погашається у грошовій формах. При лізингу кредит також надається у
товарній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але й
компенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставок
продукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит має
короткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) як
правило, має довгострокову основу.
З іншого боку, за формою, оскільки позичальник та кредитор оперують
з капіталом не у грошовій, а у виробничій формі, то лізинг зовні є схожим
також на інвестиції.
Від оренди лізинг відрізняється наявністю не двох, а як мінімум трьох
сторін в угоді (суб’єктів лізингу ми розглянемо нище); на відміну від
оренди, при лізингу має місце інвестування власних чи запозичених коштів-
тобто спеціальне придбання об’єкту для здачі його в лізинг;
відповідальність перед лізингодавцем за виявлені недоліки об’єкту лізингу
лізингоодержувач несе лише тоді, коли він сам приймав участь у виборі
продавця (постачальника) цього об’єкту. Деякі види лізингу (передусім
фінансовий), ще більше відрізняються від оренди.
Розглянемо суб’єктів та об’єктів лізингу. Згідно до закону України
“Про лізинг”, об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно,
яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в
тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини,
устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби
телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо
якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).
Щодо суб’єктів лізингу, то у тому ж законі сказано, що ними можуть
бути:
а)лізингодавець- суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі
банківська або небанківська фінансова установа, який передає у
користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
б)лізингоодержувач- суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує
у користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
в)продавець лізингового майна- суб’єкт підприємницької діяльності, що
виготовляє майно (машини, устаткування тощо) таабо продає власне майно,
яке є об’єктом лізингу. (Постачальник)
Лізингодавцем можуть виступати:
- установа банку, у статуті якого передбачений даний виж діяльності;
- фінансова лізингова компанія, створена спеціально для проведення
лізингових операцій і основною функцією якої є оплата майна, тобто
фінансування угоди;
- спеціалізована лізингова компанія, яка крім фінансування додатково
бере на себе певний комплекс послуг нефінансового характеру;
- будь-яка фірма чи підприємство, для якої лізинг- не профілююча,
але й не заборонена статутом діяльність і в якої є достатні
фінансові джерела для проведення лізингових операцій.
В залежності від конкретних умов кількість учасників угоди може
збільшуватися чи скорочуватися. Крім перелічених трьох сторін у ряді
випадків в угоді можуть приймати участь брокерські (посередницькі) фірми,
трастові корпорації, фінансуючі установи та ін.
Склад учасників може скорочуватися, якщо постачальником та
лізингодавцем виступає одна й та ж сама особа. У цьому випадку питаннями
лізингу займаються філіальні лізингові компанії, що створюються виробниками
для просування товарів на ринку, а також спеціальні підрозділи у складі
підприємств-виробників.
2.Види, форми та функції лізингу.
При розгляді видів лізингу ми будемо виходити з таких класифікаційних
ознак: склад учасників угоди; тип переданого до експлуатації обладнання;
ступінь його окупності; умови амортизації; об’єм обслуговування; сектор
ринку, де проводяться операції; відношення до податкових та амортизаційних
пільг; характер лізингових платежів.
В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, прия
кому власник майна самостійно здає об’єкт у лізинг (двостороння угода); та
непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. У
даному випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дуже
складних угодах- багатостороння з числом учасників від 4 до 6-7.
Частинним випадком прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг,
коли власник майна передає право власності на нього майбутньому
лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає, і одночасно вступає з
ним у відносини у якості користувача цього майна. До цього виду лізингу
звертаються передусім підприємства із складним фінансовим станом: коли вони
потребують цього майна, але відчувають гостру потребу у фінансових
ресурсах, вони можуть продати це майно лізинговій компанії та, уклавши
лізинговий договір, продовжувати користуватися ним. Це не виключає
можливості наступного викупу цього майна.
За типом майна виділяють лізинг нерухомості та лізинг рухомості
(машинно- технічний лізинг).
За ступенем окупності майна виділяють: лізинг з повною окупністю, при
якому впродовж строку дії одного договору відбувається повна виплата
лізингодавцеві вартості майна, що здається в лізинг; та лізинг з неповною
окупністю, коли впродовж строку дії одного договору окупається тільки
частина вартості майна.
В залежності від умов амортизації розрізняють:
лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості
об’єкта; лізинг з неповною амортизацією, що означає з частковою виплатою
вартості.
У відповідності до наведених вище двох ознак класифікації, що
нерозривно поєднані одна з одною, виділяють такі форми лізингу, як
фінансовий та оперативний лізинг.
Фінансовий лізинг- представляє собою лізинг майна з повною виплатою
його вартості і строком передачі майна у користування, що співпадає із
строком його повної амортизації. За законом України “Про лізинг” фінансовий
лізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який
амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день угоди.
Оперативний лізинг- при ньому строк договору коротший за строк
амортизації об’єкта лізингу; відбувається часткова виплата вартості
орендованого майна, тобто лізингодавець відшкодовує тільки частину вартості
обладнання і тому він вимушений передавати його у тимчасове користування
декілька разів, як правило, різним користувачам. За законом України “Про
лізинг” оперативний лізинг визначається як договір лізингу, в результаті
укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне
користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за
який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день угоди.
При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню
залишкової вартості об’єкта лізингу при відсутності попиту на нього.
За обсягом обслуговування переданого у лізинг майна виділяють:
чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна бере на себе
лізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг, коли повне обслуговування
майна бере на себе лізингодавець; лізинг з частковим набором послуг, коли
на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна;
мокрий лізинг- при якому технічне обслуговування обладнання, його ремонт,
страхування, навіть забазпечення робочою силою та інші операції виконуються
лізингодавцем.
В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізингові
операції, виділяють:
внутрішній лізинг- коли всі учасники угоди представляють одну країну;
зовнішній (міжнародний) лізинг- до таких угод відносяться ті, де хоча б
одна сторона належть іншій країні. Зовнішній лізинг у свою чергу поділяють
на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною
стороною є лізингоодержувач, а при імпортному- лізингодавець.
По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють:
фіктивний лізинг- коли угода носить спекулятивний характер і
укладається лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отримання
необгрунтованих податкових та амортизаційних пільг;
справжній лізинг- коли при укладанні угоди наведена вище мета не є
основною та визначаючою.
За характером лізингових платежів виділяють: лізинг з грошовими
виплатами- коли всі платеж відбкваються у грошовій формі; лізинг з
компенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставок
продукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійснення
зустрічної послуги; лізинг із змішаними платежами- коли виплати
відбуваються обома вищезгаданими способами.
Треба відмітити, що у законі України “Про лізинг” також дається
визначення такого виду лізингу, як пайовий: це здійснення лізингу за участю
суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та
залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні
лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами
коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.
Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та дорогих угодах, що
охоплюють багато сторін. Для нього властивим є складне багатоканальне
фінансування.
Лізинг виконує такі основні народногосподарські функції:
Фінансова функція лізингу- виражається у тому, що лізинг є формою
вкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стає
доповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні кошти
підприємств, довгостороковий банківський кредит та ін.) для задоволення
інвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарювання
фінансовій функції належить у лізингу провідна роль. Підприємство-
лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими мотивами, одержує
можливість користуватися необхідним йому майном без єдиномоментної
мобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку. Тому лізинг може
бути доброю альтернативою звичайній купівлі-продажу або залучення для цього
позичених коштів.
Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкому
розв’язку лізингоодержувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового
використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він є
найбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризиком
морального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних методів
матеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває доступ
виробникам до найбільш передової техніки та розв’язує проблему використання
такої техніки поряд з швидким її моральним старінням. Крім того, лізинг дає
можливість лізингоотримувачеві використовувати у своїй виробничій
діяльності не тільки яке-небудь окреме обладнання, а цілі укомплектовані
виробництва (наприклад, це можливе при “мокрому” лізингу).
Якщо значення фінансової та виробничої функції лізингу для
вітчизняної економіки не викликає сумнівів, то його збутова функція поки що
не може бути реалізованою до кінця, що обумовлюється загальним падінням
рівня виробництва та розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова
функція лізингу має значення лише тоді, коли до нього вдаються задля
розширення кола споживачів та завоювання нових ринків збуту.
3. Банковський лізинг.
Розвиток лізингу у нашій країні стикається з проблемою пошуку значних
за обсягом та стабільних джерел коштів для здійснення лізингових опервацій.
Аналіз стану вітчизняного підприємництва дозволяє зробити висновок про те,
що сьогодні найбільш реальними господарюючими суб’єктами, що мають
тимчасово вільні кошти або мають доступ до таких, є банківські установи, що
обумовлює доцільність їх включення до здійснення лізингових операцій.
Як уже зазначалося, суб’єктом лізингу може виступати банк. Його
участь може бути як безпосередня, так і опосередкована.
До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:
- створення власної дочірньої лізингової компанії;
- створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими
суб’єктами господарювання спільних лізингових компаній;
- кредитне обслуговування лізингових компаній (включаючи
факторінгове).
За кордоном для здійснення своїх операцій лізингові компанії
переважно використовують запозичені кошти. Таке використання лізинговими
компаніями для успішних дій запозичених коштів свідчить про тісний
взаємозв’язок банківського кредиту та лізингу; по суті відбувається
трансформація однієї форм кредита в іншу.
Кредитні відносини банків та лізингових компаній можуть будуватися по-
різному. Банки надають гарантовані кредити, які видаються окремо по кожній
операції окремо після вивчення платоспроможності клієнта; та негарантовані
кредити, які представляють собою звичайні банківські кредити компаніїї, як
і будь-якому позичальнику.
Але разом з тим використання лізинговою компанією кредитів у значних
розмірах робить її надто залежною від цього джерела. Ефективність
діяльності фірми залежить тоді від можливості отримання банківського
кредиту, коливань позичкового проценту та інших факторів, пов’язаних з
банківською політикою. Іншою серйозною проблемою вітчизняних лізингових
компаній є те, що сьогодні основною формою кредиту комерційних банків є
короткострокові, а договор лізингу, як правило, має довгостроковий
характер. Ці обставини вимушують лізингову фірму при заключенні лізингової
угоди прораховувати всі її параметри з метою узгодження суми лізингових
платежів із здійсненими затратами на залучення коштів, а також для
забезпечення належного рівня ліквідності та виконання виконання своїх
платіжних зобов’язань.
Задовольняючи значні потреби лізингових компаній, кредитні установи
(передусім банки) отримують можливість впливати на масштаби, напрями та
розвиток конкретних видів лізингу.
Виступаючи у ролі позикодавця лізинговій компанії, а безпосередньо як
лізингодавець, комерційні банки таким чином використовують безпосередню
форму (метод) участі банківського капіталу у лізинговому бізнесі. У цьому
випадку банк діє відповідно до закону України “Про банки і банківську
діяльність”, у якому сказано, що банки можуть здійснювати таку банківську
операцію, як “придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх
в оренду (лізинг)”[1].
Порівняно із створюваними лізинговими компаніями банки мають такою
важливою перевагою, як те, що вони вже організаційно оформлені; для
проведення ними лізингових операцій потрібно тільки виділення у їх
структурі спеціального відділу чи групи, у склад яких повинні увійти
робітники, знайомі із специфікою даних операцій. Привабливість для
комерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що крім прибутку,
ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити коло своїх
операцій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх
кількість, закріпити традиційні зв’язки та налагодити нові взаємовигідні
партнерські відносини з клієнтами.
В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг
проведення банками комерційних лізингових операцій може стати ефективним
засобом розширення сфери банківського впливу. Виконуючи функцію
лізингодавця, банки можуть зробити свій внесок до формування стратегії та
тактики оновлення основних фондів, визначати напрями розвитку лізингу,
контролювати ситуацію на лізинговому ринку.
Перевага лізингової операції для банку полягає також у достатньо
високій її рентабельності. Крім того, банки можуть економити кошти за
рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій та платежів порівняно
із операціями довгострокового кредитування.
Разом з тим слід зазначити, що здійснення лізингових операцій
ускладнюється тим, що лізингові спеціалісти у банку повинні мати глибокі
знання у сфері комерції та організації кредитування, визначення попиту і
пропозиції нового та вже використаного обладнання, бухгалтерського обліку,
аудиту, законодавства, оцінки ризиків, страхування майна. Лізингова
операція відноситься до числа досить ризикованих банківських операцій,
особливо при оперативному лізингу, коли необхідно відшкодувати залишкову
вартість майна після закінчення строку дії лізингової угоди.
Розділ ІІ. Аналіз існуючої практики проведення лізингових операцій
комерційними банками України.
1.Аналіз правової бази проведення лізингових операцій комерційними
банками в Україні.
10 січня 1998р. набрав чинності прийнятий 16 грудня 1997р. Верховною
Радою України Закон України “Про лізинг”. Цим, нарешті, здійснено прорив у
правовому регулюванні лізингу у нашій країні, створено правові умови для
його розвитку. До прийняття закону правові основи лізингу в Україні були
практично відсутні.
Вперше лізинг
|
