Referatik - Предметы - Геополитика - Діяльність міжнародних об'єднань стосовно нового інформаційного порядку

УКООПСПІЛКА ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ кафедра міжнародних економічних відносин РЕФЕРАТ НА ТЕМУ ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОБ’ЄДНАНЬ СТОСОВНО НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРЯДКУ Виконала: студентка 281 групи факультету МЕВ Данкова Наталія Перевірила: Боднар І. Р. ЛЬВІВ – 2003 ЗМІСТ: Вступ 1. Інформаційні технології в діяльності ООН 2. Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР: a. Політичні аспекти b. Юридичні аспекти c. Техніко-фінансові аспекти 3. Всесвітній порядок в галузі інформації: a. Політичні аспекти b. Юридичні аспекти c. Техніко-фінансові аспекти 4. Висновки ВСТУП Аналізуючи останні дослідження у сфері міжнародних відносин, що стосуються, зокрема, взаємодії головних акторів світової арени, можна зробити висновок про відносне зменшення ролі держав у визначенні структури та особливостей функціонування світового порядку. Це пов’язано з прискоренням процесів глобалізації, що супроводжуються появою проблем, розв’язати які на національному рівні неможливо. У таких умовах певною мірою збільшується значення міжнародних об’єднань – міжнародних організацій, які на основі об’єднання ресурсів та потужностей окремих країн, утворюють інституцію нового якісного порядку, здатну оперативно реагувати на процеси в світовому суспільстві. Така оперативність є тим більш потрібною в умовах незнаної раніше динаміки цих процесів, яка збільшує середовище невизначеності і ускладнює процес прийняття рішень, що стосуються співтовариства в цілому. Інформаційні технології в діяльності ООН Сучасні технології неминуче гратимуть винятково важливу роль у підготовці ООН до розв'язання проблем XXI ст. Швидкий прогрес в області комунікаційно-інформаційних технологій зумовлює появу нових методів компонування, передачі та використання інформації. Приєднуючись до тріади традиційних засобів масової інформації (ЗМІ) - преси, радіо й телебачення, - цей новий, четвертий, засіб привертає своїми перевагами: оперативністю, скороченням витрат та можливостями прямого виходу на ширші аудиторії: такі, як молодь і особи, що відповідають за формування політики. Хоча інформаційна технологія усе ще знаходиться на ранніх етапах свого розвитку, вона швидко стає незамінним інструментом комунікації між усіма країнами й народами. Департамент публічної інформації (ДПІ) ООН одним із перших скористався можливостями, наданими інформаційними технологіями, у своїх пріоритетних напрямах роботи. Життєво важлива інформація про діяльність ООН, глобальні статистичні дані, тексти міжнародних договорів, резолюцій та інші повідомлення для преси, поширення яких у свій час потребувало кількох годин і навіть днів, тепер вільно доступні на сайтах ООН у Всесвітній інформаційній мережі. Використання інформаційних технологій обумовлює суттєву зміну комунікаційної стратегії ООН та організаційних засад її внутрішнього управління. Воно сприяє також встановленню тісного зв'язку між ООН та її партнерами, включаючи уряди, засоби інформації й громадянське суспільство, у справі зміцнення миру та взаєморозуміння між країнами світу. Разом з тим, інформаційні технології все ще не стали загальнодоступними, оскільки названі зміни дотепер відбувалися, головним чином, в окремих, найрозвиненіших регіонах. Завданням міжнародного співтовариства є забезпечення вільного доступу до будь-якої інформації, всебічне сприяння тому, щоб перевагами нових інформаційних технологій могло скористатися якомога більше країн. Ефективна інформаційна діяльність не може здійснюватися без приділення першочергової уваги розвиткові технічного забезпечення та використанню новітніх технологій. З огляду на це в багатьох своїх резолюціях Генеральна Асамблея ООН пропонувала ДПІ в контексті своєї ролі, а також завдань функціонування та методів роботи, впроваджувати сучасні технології для збирання, підготовки, збереження та поширення інформаційних матеріалів. Ще в 1989 р. ДПІ розпочав здійснення широкої програми модернізації своїх засобів зв'язку, насамперед електронних, із усіма регіонами світу, а також створення мережі поширення інформації. Значно розширився обмін інформацією між центральними установами та відділеннями на місцях, що дозволило регіональним центрам швидко поширювати нову інформацію в тих районах, які вони обслуговують. Здійснюються заходи щодо розширення співробітництва з неурядовою організацією "Global Education Motivators" для поширення інформаційних матеріалів ООН через різні комп'ютерні мережі, обміну даними з використанням Інформаційної служби ООН (ЮНІСЕР). В 1989 р. були запроваджені у дію програми , до яких були введені списки осіб, які підтримують зв’язок з ДПІ, а також інформація про рух і поширення інформаційних матеріалів. У 1992 р. Департамент почав застосовувати для зав'язку з інфор- маційними центрами та іншими периферійними відділеннями ООН нову цілком комп'ютеризовану систему. Вихідні матеріали за профілем суспільної інформації обробляються тепер за допомогою комп'ютерної програми, що забезпечує їх автоматичне поширення електронною поштою, телексом чи телефаксом. До середини 1994 р. було комп'ютеризовано понад 60 інформаційних центрів ООН. Упродовж 1992 р. доступ до електронної пошти одержали інформаційні центри ООН у Делі, Ісламабаді, Празі, Каїрі та Порт-оф-Спейні, після чого число таких центрів досягло 31. Сьомою офіційною мовою ООН все частіше стає "мова електроніки". Інформаційні матеріали ДПІ поширюються нині через електронні мережі, що їх використовують як базову інфраструктуру мережі Інтер-нет, Агора та служба Програми розвитку ООН “Гоуфер". Застосування, зокрема, останньої дозволило ДПІ вийти на величезну аудиторію більш ніж у 40 країнах світу. ДПІ робить все нові кроки в електронно-інформаційному напрямку. Так, новим досягненням Департаменту стало створення Відділу радіобюлетеня, що застосовує комп'ютеризовану систему аудіоновин. Вона надає доступ до останніх новин ООН за допомогою звичайного телефону. Однак ООН треба приділити належну уваги проблемі, яку можна визначити як електронний бар'єр. Доступ до інформаційних і комунікаційних технологій тягне за собою величезні швидкі й очевидні вигоди для країн, що розвиваються. Проблема інформаційних технологій обговорювалася у 2000 р. на різних етапах засідань високого рівня сесії Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР), на Самміті тисячоліття, безпосередньо на самій Генеральній Асамблеї тисячоліття. Ця проблема стала також провідною темою самміту Північ-Південь у Гавані і була одною з пріоритетних тем саммітів Європейського союзу в Лісабоні та Групи "восьми" на Окінаві. Внаслідок співробітництва ЕКОСОР і групи експертів з діловими колами та неурядовими організаціями (НУО) створилося переконання, що інформаційні технології можна використовувати для прискорення розвитку й поліпшення інтеграції країн, що розвиваються, у світову економіку. У декларації міністрів "Роль інформаційних технологій у контексті глобальної економіки, що базується на знаннях", яку було прийнято ЕКОСОР на її сесії 2000 р., вміщено рішучий заклик до погоджених дій на національному, регіональному та міжнародному рівнях для того, щоб перестрибнути "цифрову прірву" і поставити інформаційно-комунікаційні технології на службу розвитку в інтересах усього людства. Було підкреслено необхідність переборення основних труднощів - таких, як відсутність необхідної інфраструктури, можливостей капіталовкладень, низькі рівні освіти, охоплення системою зв'язку, які перешкоджають залученню більшої частини населення країн, що розвиваються, до користування наслідками революції в інформаційних і комунікаційних технологіях. Створення в Інтернет інформаційних ресурсів, орієнтованих на місцевих користувачів, і можливостей вільного доступу до них пересічних людей, допоможе виникненню різноманітного культурного й мовного кіберпростору і буде сприяти широкому та стабільному використанню Інтернету. Інфраструктура ООН, зокрема ЕКОСОР, може відігравати ключову роль у забезпеченні координації й послідовності зусиль, що започатковані. Ці структури надають підтримку національним заходам, виступають як міжнародний форум, роблять внесок у систематичне вивчення впливу інформаційних технологій та спрямовують дії щодо подолання "цифрової прірви" у світовому масштабі. Згадана декларація закликає міжнародне співтовариство розпочати ініціативні кроки з метою термінового сприяння програмам активізації співробітництва, більш активного вивчення можливостей додаткового фінансування заходів в області інформаційних технологій, зменшення вартості пристроїв для користування Інтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння навчанню у сфері інформаційних і комунікаційних технологій. Обговорення цих проблем на засіданнях високого рівня знаменує собою лише початок майбутнього постійного процесу, пов'язаного з цією дуже складною областю. Етап засідань високого рівня, що відкрився в ООН 5 липня 2000 р., був історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутні глави держав. У ньому також взяли участь керівники низки міжнародних організацій, включаючи Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торгову організацію. Спільні зусилля урядів, міжнародних організацій та приватного сектору мають ключове значення для розв'язання проблеми "цифрової прірви". Подоланню її сприяє вся система ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН (ПРООН) прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних партнерів. Ключовими елементами цієї стратегії є: підвищення рівня інформованості щодо революційних змін в різних галузях знань; інформаційно- пропагандистська робота й розроблення відповідної політики; забезпечення загального й такого, що не потребує великих коштів, доступу до телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічний розвиток національного інтелектуального людського потенціалу; збільшення числа інформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів до розв'язання проблем, що виникають. Зокрема, на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для Африки" багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам, розташованим на південь від Сахари, можливості підключення до Інтернет і нарощування потенціалу, потрібного для забезпечення функціонування відповідних технічних засобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в рамках Інформаційної програми в області розвитку для країн Азії та Тихого океану низці країн, включаючи Бутан, Східний Тимор, Лаоську Народно- Демократичну Республіку й Тувалу, надано допомогу стосовно підключення до Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програму створення мережі для забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерських зв'язків із приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступних засобів програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвитку багатьма мовами. На сьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є досягнення до 2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не означає оснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для всіх розумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, через адміністративні установи місцевих органів влади, програми розвитку сільського господарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна величезна робота, але керівники ООН вважають цю мету реальною. Не можна забувати й про те, що стрімкий розвиток високих технологій, інформатизації та телекомунікації, поряд із безсумнівними перевагами розширення можливостей для міжнародного співробітництва, створюють водночас передумови для виникнення принципово нової, інформаційної, конфронтації на міжнародній арені. Ця проблема висувалася на Самміті "великої вісімки" на Окінаві, де поряд з іншими документами була прийнята "Окінавська хартія глобального інформаційного співтовариства", що закликає "як в державному, так і в приватному секторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі інформації та знань". Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й прийнята на Самміті тисячоліття "Декларація тисячоліття ООН", яка закріплює невід'ємне "право громадськості на інформацію", що випливає із Загальної декларації прав людини. Людям потрібне створення такого сучасного глобального інформаційного суспільства, яке гарантувало б загальний широкий доступ до інформації, вираження волі та рівну участь для всіх. Залучення світу, що розвивається, до користування плодами революції в області інформаційних технологій є важким завданням. Основні труднощі - у трьох ключових областях: комунікації, потенціалу та змісту. Інформаційні технології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні й дешеві. Отже, головним питанням є забезпечення доступності інформаційних технологій для бідних. При належних механізмах регулювання приватний сектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій за прийнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак у мало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і велику вартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винятково на ринкові важелі. Якщо забезпечення загального доступу до інформаційних технологій є довгостроковою метою, то найближчим завданням стосовно країн, що розвиваються, має бути встановлення комунікацій не між окремими людьми, а між громадами. Іншим важливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умовою, але треба виходити з того, що при навчанні не можна перестрибувати через етапи. Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше, залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООН установи, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкам застосування інформаційної техніки. Основа процвітання кожної нації в XXI ст. - знання й освіта, і особливо це стосується країн, що розвиваються. У сучасному світі основна задача - знайти розв'язок наболілих проблем освіти, тому що нині освіта більш ніж коли-небудь необхідна для прогресу націй. У багатьох країнах, що розвиваються, рівень освіченості за останні піввіку значно зріс. Швидке зниження рівня бідності в країнах Східної Азії багато в чому обумовлено їхніми інвестиціями у сферу освіти, але країнам Африки, наприклад, треба ще пройти довгий шлях. Через це на Всесвітньому форумі з питань освіти, що відбувся в 2000 р. в Дакарі, було поставлене завдання зробити так, щоб до 2015 р. всі діти планети - і хлопчики, й дівчатка - мали можливість одержати початкову освіту. Для того, щоб використовувати інформаційні технології з максимальним ефектом, африканським університетам необхідно надати фінансову й технічну підтримку. Дуже вчасним і важливим кроком є намір чотирьох відомих американських організацій: корпорації Карнегі, фондів Рокфеллера, Форда Макартура - здійснити інвестиції в 100 млн доларів США у вищу освіту в африканських країнах для допомоги в розвитку інфраструктури й у підготовці кадрів. Для подолання "цифрового розриву" потрібний глобальний ініціативний підхід і великі кошти. Тільки розвинені країни мають необхідні вплив, ресурси й експертний досвід. І для виконання цього завдання мають бути об'єднані зусилля всіх його учасників - ООН, донорів, приватного сектору, громадських організацій та урядів, причому не в останню чергу - урядів країн, що розвиваються. Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР Інформація грає першорядну роль в міжнародних відносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання і розуміння між народами. Ця роль інформації є тим більше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, що міжнародне співтовариство розташовує в даний час, завдяки новим відкриттям і значному прогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, які роблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі. Проте слід зразу ж відзначити, що сучасна міжнародна система інформації характеризується глибокою незбалансованістю між розвиненими країнами і країнами що розвиваються. Ця незбалансованість характеризується тим фактом, що розвинені країни тримають в своїх руках потік інформації від початку до кінця. Це панування торкається всього комплексу міжнародної сучасної системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення, кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банків даних і рекламних агентств. Ця незбалансованість, природно, спричинила за собою думку про ''глибокий перегляд сучасної міжнародної системи інформації і про необхідність встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації, який, будучи одним з численних аспектів необхідної зміни положення в світі, має на своїй основній меті надання допомоги проведенню інших реформ встановленню нових міжнародних порядків, більш справедливих і більш відповідаючих інтересам всього співтовариства людей. Країни, що розвиваються, вимагаючи встановлення цього нового всесвітнього порядку в області інформації, лише нагадують про права, урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариством в таких важливих текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття 19 Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні, соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації. Право на комунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав, торкається не тільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і повинне знайти відповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між державами, народами, суспільствами і культурами. Крім того, право на комунікацію повинне гарантувати не тільки право на отримання інформації, але так само, як висновок з цього, право інформувати, доповнювати скорочену інформацію і виправляти невірну інформацію. Новий всесвітній порядок в області інформації вимагає загального визнання, яке до теперішнього часу було обмеженим через насторожене відношення породженого певними побоюваннями. Ці побоювання виникли у зв'язку з перспективою змін, які можуть завдати збитку безпосереднім інтересам. Саме засоби інформації повинні настроювати громадську думку на користь змін, що проводяться на користь всього людства. Всюди повинна одержати визнання думка про те, що сучасний порядок є лише змішенням різних проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни. В сучасному світі інформація характеризується істотними незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість, яка робить вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляються в багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовій сферах. Політичні аспекти незбалансування інформації 1. Пережитки колоніальної ери Сучасна система інформації закріплює форму політичного, економічного і культурного колоніалізму. Він полягає в наданні особливої уваги подіям, значення яких в деяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення; в підбірці окремих фактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у викладі фактів так, щоб витікаючі з цього висновки були сприятливими для інтересів транснаціональної системи; в роздуванні незначних фактів, щоб порушити необгрунтовані побоювання; в замовчанні проблем, що не відповідають інтересам країн яким належать ці засоби інформації. Таким чином, події в світі освітлюються лише залежно від інтересів певних суспільств. Інформація також спотворюється з урахуванням особливих моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збиток цінностям і інтересам інших народів. 2. Вплив, що відчужує, в економічному, соціальному і культурному планах Окрім панування і маніпулювання міжнародним ринком новин, розвинені країни використовують інші форми гегемонії над органами комунікації третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масової інформації за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша форма контролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повна монополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, які діють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують собі дохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і комерційних корпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування полягає у впливі, який використовується для того, щоб перешкоджати соціальній еволюції і відкрито здійснюється органами пропаганди. 3. Кількісна незбалансованість між Північчю і Півднем Ця незбалансованість створюється розривом між об'ємом повідомлень, витікаючих з розвиненого світу і призначеного для країн, що розвиваються, і об'ємом новин, що рухається у зворотному напрямі. Біля 80% інформації, поширюваної в світі, проводиться великими міжнародними агентствами, які присвячують лише 20-30% цього об'єму країнам, що розвиваються, не дивлячись на те, що на їх частку припадає близько 3/4 людства. Це перетворюється на фактичну монополію розвинених країн. 4. Незбалансованість засобів в області інформації П'ять основних транснаціональних агентств монополізують в цій області основний матеріальний і людський потенціал, тоді як майже третину країн, що розвиваються, ще не мають свого національного агентства. 5. Фактична гегемонія і прагнення до панування Ці тенденції виявляються у формі байдужості, яку проявляють засоби масової інформації розвинених країн, і особливо західних країн, по відношенню до проблем, інтересів і спрямувань країн, що розвиваються. Ці тенденції грунтуються на фінансовій, промисловій, культурній і технічній потужності, внаслідок чого більшість країн, що розвиваються, зводиться до статусу простих споживачів інформації, що продається як будь-який інший товар. Ці тенденції знаходять свій вираз понад усе по засобом контролю за рухом інформації, який здійснюють транснаціональні агентства, без жодних перешкод діючі в більшості країн, що розвиваються, що пояснюється перевагою в області техніки, прикладом чого є система зв'язку через супутники, цілком контрольована великими міжнародними кампаніями. 6. Відсутність інформації про країни, що розвиваються Щоденна хроніка подій з країн, що розвиваються, передається світу за допомогою транснаціональних засобів масової інформації; паралельно, через ті ж канали, ці країни одержують "інформацію" про те, що відбувається за кордоном. Передаючи в країни, що розвиваються, лише ті новини, які були оброблені, тобто відфільтровані, адаптовані і спотворені, транснаціональні засоби інформації нав'язують країнам, що розвиваються, своє бачення світу. Якщо друк промислово розвинених країн об'єктивно освітлює проблеми, досягнення і спрямування країн третього світу, це робиться у формі спеціальних додатків або випусків, що продаються за високими цінами. 7. Повідомлення, погано адаптовані для районів їх розповсюдження Навіть важлива інформація може свідомо ігноруватися ЗМІ за ради іншої інформації, яка цікава суспільству тієї країни, до якої відносяться дані засоби інформації. Ця інформація передається в країни-споживачі, яким вона практично нав’язується, хоча вона не представляє ніякої цікавості для читачі і слухачів цих країн. 6. Сучасний порядок в галузі інформації, якій заснован на практично монопольній концентрації влади Юридичні аспекти незбалансування інформації 1. Вільна інформація чи вільне інформування 2. Право доступу к джерелам інформації Це право

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

Діяльність міжнародних об'єднань стосовно нового інформаційного порядку - Геополитика - Скачать бесплатно