Юридична деонтологія - Юриспруденция - Скачать бесплатно

 виконання    юристами    своїх    професійних    повноважень,
громадянського обов'язку  ставить  перед  ними  особливо  високі  вимоги  до
особистих якостей. В першу чергу юрист має глибоко  усвідомлювати,  що  свою
місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави,  а
тому  його  висока  порядність,  чесність,  безкорисливість,  об'єктивність,
вдумливий  підхід  до  кожної   деталі   справи,   постійне   прагнення   до
самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.
    Характерною  ознакою  відданості  юриста  своїй   справі,   професійної
зрілості є загострене почуття  справедливості.  Для  юриста,  це  насамперед
означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і  до  таких
які  через  збіг   складних   життєвих   обставин   самі   опинилися   серед
правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме  завдяки  своєму
професійному  хисту,  спроможний  не  обмежуватися  роллю  спостерігача,   а
активно і ефективно  домагатися  відновлення  порушених  прав,  встановлення
справедливості.
    Зробити це —  його  професійний  і  громадянський  обов'язок.  Всупереч
відомому прислів'ю "людині властиво помилятися", юрист, як і лікар,  не  має
права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині  і  суспільству
в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки — втрата волі,  здоров'я
і навіть життя.  Звичайно,  ніхто  не  застрахований  від  прийняття  хибних
рішень, але у тому і полягає особливість юридичної  діяльності,  щоб  "метод
спроб та помилок" був  для  неї  неприйнятний.  Тому,  рішення  з  будь-якої
юридичної справи має бути глибоко виваженим,  всебічно  обміркованим,  що  і
являється  головною  передумовою  його  непогрішимості.  Специфічною   рисою
діяльності юриста є повсякденне зіткнення  з  найрізноманітнішими  життєвими
ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у  той  же
час часто істотно відрізняються  Досвідченим юристам  добре  відомо,  що  на
практиці фактично не буває  цілком  ідентичних  справ,  випадків,  абсолютно
тотожніх ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх  вирішення.  У
професії  юриста  має  місце  нагальна  потреба  у   творчому   підході   до
встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук,  можливість
миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до  прийняття  нестандартних  у
межах закону рішень.
    Таким  чином  юрист—  це  професіонал,  який  має   фундаментальні   та
спеціальні правові знання, глибоко  переконаний  у  винятковому  призначенні
права і законності для  суспільства,  кваліфіковано  користується  юридичним
інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в  ім'я   захисту  прав  і
законних інтересів громадян.
    З розвитком сучасного суспільства, здійсненням  великих  перетворень  у
різноманітних  сферах  людської  діяльності,  як  соціальній,   економічній,
політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни  у  юриспруденції,
самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи.
    По-перше, помітно зростає значення і престижність юридичної діяльності,
праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця  діяльність  набуває  на
різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як  одного
з найважливіших факторів суспільного прогресу.
    По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав
і законних інтересів людини, громадянина,  імплементації  норм  міжнародного
права у внутрішнє законодавство України  ставить  перед  юридичною  громадою
нові, у певній мірі складні  завдання  щодо  удосконалення  форм  і  методів
роботи в цьому напрямку.  По-третє,  оновлення  економіки,  створення  нових
видів, форм економічної діяльності  потребують  внесення,істотних  коректив,
новацій, як у зміст правового  регулювання  економічних  відносин,  практику
використання відповідних форм і методів, так  і  в  існуючий  зараз  "набір"
юридичних спеціальностей, а то і формування нових юридичних  спеціальностей,
пов'язаних, наприклад, із застосуванням  норм  комерційного,  господарського
права тощо.

    8. Загальна характеристика окремих юридичних спеціальностей
       У суспільстві існує ряд  юридичних  спеціальностей,  які  традиційно
належать  до  1  числа  провідних  і  мають  особливе  значення   у   справі
забезпечення  правопорядку  і   законності.  Це  суддя,  прокурор,  слідчий,
інспектор карного розшуку, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.
    Суддя — це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави
здійснювати правосуддя шляхом розгляду у  судовому  засіданні  кримінальних,
цивільних  справ,  справ  про  адміністративні  правопорушення  і   виносити
відповідне  судове   рішення.   Органи   судової   влади   здійснюють   свої
повноваження у встановлених  Конституцією  межах  і  відповідно  до  законів
України /ст.6 Конституції України/.
    Крім,  судів  загальної  компетенції  в   Україні   створений   і   діє
Конституційний Суд,

    Який є єдиним органом конституційної юрисдикції, призначений вирішувати
питання про відповідність законів та  інших  правових  актів  Конституції  і
давати офіційне тлумачення Конституції та законів України.
    Робота судді надзвичайно складна, багатогранна і відповідальна. Високий
рівень судової діяльності, винесення компетентного і  справедливого  рішення
судом є однією  з  найважливіших  гарантій  надійного  забезпечення  прав  і
законних  інтересів  громадян.   Відправлення   правосуддя   завершальна   і
вирішальна ланка ланцюга проходження юридичної справи від початку до  кінця.
Від рішення суду залежить  її  кінцевий  результат,  а  то  і  доля  людини.
Соціальна значимість діяльності суду виявляється також  і  у  її  впливі  на
активізацію  профілактики  правопорушень.  Все  це   зобов'язує   суддю   до
об'єктивної  оцінки  своїх  професійних  якостей  і  культивує   такі   риси
характеру, які специфічні і  необхідні  саме  для  такого  роду  діяльності.
Особливостями мислення судді є незалежність  від  будь-яких  впливів  зовні,
об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прийняття рішення,  глибокий
і всебічний аналіз усіх її  обставин,  вміння  бачити  за  чисто  зовнішніми
деталями справжні мотиви поведінки людей, дійсні причини виникнення подій  і
явищ. інтелект судді найбільш виявляється у встановленні, визнанні  істотних
для справи фактів і відокремлення їх від недостовірних, сумнівних даних.
    Організаційні здібності судді — неодмінна властивість його особистості,
як  керівника  судового  процесу.  Його  воля,   висока   дисциплінованість,
зібраність,  цілеспрямованість,  наполегливість  у  встановленні  істини   в
поєднанні  з  правовою  культурою  у  вирішальній  мірі  визначають  належну
поведінку  учасників  процесу,  високий  рівень   організації   відправлення
правосуддя. Комунікабельність, тобто вміння спілкуватися —  риса,  без  якої
немислиме повноцінне виконання суддею своїх функцій.  Характер  його  роботи
зумовлює повсякденні відносини  з  багатьма  людьми  різного  рівня  освіти,
складу розуму, віку, способу життя, характеру  тощо.  І  до  кожного  з  них
потрібний відповідний підхід, розуміння. Тут особливо  важливі  такі  якості
судді, як чуйність, врівноваженість, такт, вміння вислухати і у той  же  час
допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно  і  правдиво  висловитися
по справі.
    Професіограма  судді  була   би   неповною,   якщо   б   не   зазначити
засвідчувальну сторону  його  діяльності,  яка  виявляється  у  відповідному
оформленні  усієї  здобутої  в  ході   процесу   інформації:   складанні   І
відпрацюванні  судових  документів  -  протоколів,  вироків,   ухвал   тощо.
Виконання цієї роботи  потребує  від  судді  високої  загальної  і  правової
культури,  досконалого  володіння  державною  мовою,  наявності   необхідних
професійних навичок документоведення.
    Прокурор — державна посадова особа,  яка  покликана  здійснювати  вищий
нагляд за дотриманням  і  вірним  застосуванням  законів  органами  держави,
посадовими особами, громадськими організаціями і громадянами. Відповідно  до
ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено:
    1. Підтримання державного обвинувачення в суді.
    2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у  випадках,
визначених законом.
    3. Нагляд за додержанням законів органами,  які  проводять  оперативно-
розшуко-ву діяльність, дізнання, досудове слідство.
    4. Нагляд  за  додержанням  законів  при  виконанні  судових  рішень  у
кримінальних справах, а також при  застосуванні  інших  заходів  примусового
характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян.
    З метою забезпечення реальних можливостей при здійсненні своїх  функцій
прокуророві законом надані певні права:
    1.  Безперешкодно  входити  у   державні   або   громадські   установи,
підприємства,  відомства  і  мати  доступ  до   документів   і   матеріалів,
необхідних для проведення перевірки.
    2.Вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази  та
інші акти і документи, одержувати інформацію про стан  законності  і  заходи
її забезпечення.
    3.Вимагати від  керівників,  інших  посадових  осіб  державних  органів
проведення перевірок, ревізій підпорядкованих і підконтрольних  підприємств,
установ,  організацій,  виділення  спеціалістів  для  проведення  перевірок,
ревізій.
    4. Викликати посадових осіб і громадян,  вимагати  від  них  усних  або
письмових пояснень щодо порушень закону.
    5. Давати вказівки працівникам слідчих органів з  питань  розслідування
конкретних кримінальних справ, виконання яких обов'язкове.
    6. Давати санкції на арешт,  проведення  обшуків,  застосування  певних
заходів   у   здійсненні   оперативно-розшукової    роботи,    затверджувати
обвинувальні акти з кримінальних справ, що направляються до суду.
    З метою припинення, усунення правопорушень, відновлення порушених  прав
і свобод громадян прокурор при  наявності  відповідних  підстав  правомочний
винести протест або подання на незаконний акт, порушити кримінальну  справу,
дисциплінарне   переслідування,   притягти   винних   до    адміністративної
відповідальності,  пред'явити  у  суді  позов  на  користь  потерпілих   від
порушень  закону.  Разом  з  тим,  прокурор  не  має  права   втручатися   у
господарську  діяльність  та  підміняти  органи   відомчого   управління   і
контролю. Поряд з якостями, які мають загальне значення  для  юристів  будь-
якої  спеціальності,  робота  прокурора   передбачає   наявність   у   нього
специфічних  властивостей  характеру.  Це,  насамперед,  глибока  і   тверда
переконаність у справедливості і великій соціальній значимості справи,  якій
він себе присвятив, відповідна націленість на досягнення  поставленої  мети,
підкріплена активною і послідовною діяльністю, високі вольові якості. У  той
же час,  враховуючи  великий  обсяг  владних  повноважень,  якими  наділений
прокурор, його обов'язок  -  ефективно  і  виключно  обачливо  користуватися
ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зважувати  всі
"за" і "проти",  бути  об'єктивним,  не  піддаватися  обвинувальному  ухилу,
спокусі захисту "честі мундиру", проникати у сутність  правових,  соціальних
явищ, мати мужність визнати свої помилки і виправити їх.
    Особливості прокурорської діяльності  часто  вимагають  від  працівника
цієї  системи  виявляти  мобільність,  швидкість   і   гнучкість   мислення,
здібність  конструктивно  думати   і   приймати   рішення   у   незвичайних,
екстремальних умовах без сторонньої допомоги, осмислено діяти  і  вирішувати
задачі у мінімальний час. Прокурор повинен  оцінювати  явища  з  урахуванням
усіх  деталей,  прораховувати  найближчі  і  віддалені,  прямі   і   побічні
результати.  Прокурор,  за  висловом  славнозвісного  юриста   А.Ф.Коні,   —
"промовляючий  суддя".  У  цьому  контексті  прокурор  постає,  як  викривач
суспільних пороків, антигромадських проявів, злочинності, свавілля. Але  тут
йдеться і про  значення  його  ораторських  здібностей,  культуру  володіння
письмовою мовою для передачі широкому  загалу  у  яскравій,  переконливій  і
зрозумілій формі його думок і почуттів.
    Слідчий  —  спеціаліст-юрист,  призначення  якого  розслідувати  скоєні
злочини і, у  разі  доведення  вини  обвинуваченого,  підготувати  матеріали
кримінальної справи для віддання його до суду. У даний час посади слідчих  є
у штатах органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України...
    Проведення слідства різними відомствами визначено нормативними актами в
залежності від тієї чи іншої категорії справ. Діяльність слідчого полягає  у
встановленні фактичних обставин справи, їх оцінці, визначенні  ступеня  вини
обвинуваченого  в  залежності  від  зібраних  доказів  і  пред'явленні  йому
обвинувачення, виявленні причин і  умов,  що  сприяли  вчиненню  злочинів  і
відповідному  реагуванні   на   них.   Визначальним   фактором   професійної
діяльності слідчого є її творчий пошуковий характер. Звичайно, це  положення
стосується усіх видів професійної діяльності юристів. Однак, саме  слідчі  в
основному спрямовують свою роботу на встановлення прихованої істини. Тут

    Оособливого значення набуває талант, наполегливість, творчий підхід  до
вирішення проблем,  що  виникають  у  процесі  слідства.  Виконання  слідчої
роботи вимагає високої позитивної  'мотивізації,  готовності  до  напруженої
праці, принциповості. Слідчому  також  треба  мати  хист  до  організаційної
діяльності  у  справі  розкриття  злочину:  розподіл  виконання   необхідних
доручень працівникам карного  розшуку,  залучення  спеціалістів,  експертів,
виявлення речових доказів, встановлення свідків тощо. Нарешті,  ефективність
роботи  слідчого  у  певній  мірі  залежить  від  його  комунікабельності  у
спілкуванні з іншими учасниками і суб"єктами попереднього розслідування.
    Інспектор кримінального розшуку, інспектор по боротьбі  з  економічними
злочинами  —   спеціалісти-юристи,   працівники   внутрішніх   справ.   Вони
призначені  розкривати  найнебезпечніші  злочини,  провадити  дізнання,   що
включає  в  себе  здійснення  первинних  невідкладних  заходів   оперативно-
пошукового характеру, затримання злочинця після скоєння злочину  (затримання
"по гарячих слідах"). Працюючи  по  розкриттю  злочинів,  інспектор  органів
внутрішніх  справ  обов'язково  повинен   думати   про   перспективу   даної
кримінальної справи, про те, яким кінцевим результатом  може  обернутися  її
подальше попереднє і судове слідство. Для цього потрібна часто  величезна  і
ретельна робота на  етапі  дізнання  по  виявленню  і  закріпленню  доказів.
Оперативні працівники діють, як  правило,  у  дискомфортных  умовах,  більша
частина їх часу використовується на виконання роботи поза стінами  службових
кабінетів.   Службові   завдання   нерідко   треба   вирішувати   в   умовах
невизначеності. Часом виникає необхідність діяти негайно у  відповідності  з
обставинами, що складаються, коли не зрозумілі її параметри, коли  виникають
раптово ситуації, не передбачені ніякими нормативними актами, інструкціями.
    Юридична діяльність оперативних працівників за своєю суттю пов'язана  з
конфліктними ситуаціями, а тому вони часто піддаються  високим  психічним  і
фізичним перенавантаженням. Гідно переносити  їх  спроможні  лише  справжні,
належним   чином   підготовлені   професіонали.    Діяльність    оперативних
працівників вимагає від них високої фізичної підготовки,  великої  особистої
сміливості, здібності миттєво реагувати  на  події,  що  виникають  під  час
проведення  оперативно-розшукових  заходів.  Необхідними  умовами   успішної
роботи   інспекторів   ОВС   по   розкриттю   злочинів   є   їх   професійна
спостережливість,  аналітичний  розум,  вміння  відновити  картину  злочину.
Ознакою  високого  класу  оперативного  працівника  є  його  організаторські
здібності, вміння спілкуватися з людьми, схиляти їх  до  щирої  і  відвертої
розмови, викликати у них бажання сприяти  роботі  ОВС.  Значною  підмогою  у
діяльності інспектора ОВС є знання особливостей криміногенного  контингенту,
їхніх звичаїв, лексикону. Його зусилля мають бути спрямовані на  запобігання
злочину, створення таких  умов,  які  б  перешкоджали  здійсненню  злочинних
намірів.
    Адвокат — професіональний  юрист,  який  покликаний  своєю  діяльністю,
відповідно до  Конституції  та  законів  України,  сприяти  захисту  прав  і
свобод, представляти інтереси громадян  України,  іноземних  громадян,  осіб
без громадянства, юридичних осіб, надавати  їм  юридичну  допомогу.  Адвокат
діє  у  складі  адвокатури  України,  яка,  згідно   Закону   України   "Про
адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, є добровільним професійним  об'єднанням.
Вона   функціонує   на   підставі   верховенства    закону,    незалежності,
демократизму, гуманізму і конфеденціальності. Адвокат не може суміщати  свою
діяльність  з  роботою  в  органах  прокуратури,  внутрішніх  справ,  службі
безпеки, державному нотаріаті, системі державного управління. Законом  також
передбачено    право    адвоката    здійснювати    адвокатську    діяльність
індивідуально, відкривати своє  адвокатське  бюро,  об'єднуватися  з  іншими
адвокатами  у  колегії,  адвокатські  фірми,  контори  та  інші  адвокатські
об'єднання.  Адвокатські  об'єднання  діють   на   засадах   добровільності,
самоврядування, колегіальності  та  гласності.  У  межах  своєї  компетенції
адвокати дають консультації  та  роз'яснення,  довідки  щодо  законодавства,
складають заяви, скарги та інші документи  правового  характеру,  здійснюють
представництво у суді та в інших державних органах в  інтересах  громадян  і
юридичних  осіб,  надають  юридичну  допомогу  суб'єктам   права,   сприяють
правовими засобами здійсненню підприємницької діяльності.  Для  забезпечення
реальних можливостей щодо виконання адвокатами своїх функцій  вони  наділені
відповідними правами:
    — збирати дані  про  факти,  які  мають  істотне  значення  по  судових
справах, зокрема, запитувати і  отримувати  документи  або  їхні  копії  від
підприємств, установ, організацій, а від громадян за їх згодою;
    —  знайомитися  на  підприємствах,  в  установах  і.   організаціях   з
необхідними документами, за винятком таємних;
    —  отримувати  письмові  висновки  фахівців  з  питань,  що   вимагають
спеціальних знань;
    — доповідати клопотання  і  скарги  на  прийомі  у  посадових  осіб  і,
відповідно до закону, одержувати від них мотивовані відповіді;
    —  бути  присутніми  під  час  розгляду  своїх  клопотань  і  скарг  на
засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо їх сутності;
    — виконувати інші дії, передбачені  законодавством.(21)  Разом  з  тим,
адвокати мають суворо дотримуватись і певних обов'язків, покладених  Законом
"Про адвокатуру". Під час здійснення своїх  професійних  обов'язків  адвокат
зобов'заний   неухильно    виконувати    вимоги    діючого    законодавства,
використовувати усі передбачені  законом  засоби  захисту  прав  і  законних
інтересів громадян та юридичних осіб і не  має  права  використовувати  свої
повноваження на шкоду особі, в інтересах якої  прийняв  доручення,  а  також
відмовитися від прийнятого на себе  захисту  підозрюваного,  обвинуваченого,
підсудного. Адвокат не має права приймати доручення  про  надання  юридичної
допомоги у випадках, якщо він по  даній  справі  надавав  раніше  або  надає
зараз юридичну допомогу особам, інтереси яких  протирічать  інтересам  того,
хто звернувся з проханням про ведення  його  справи,  або  брав  участь,  як
слідчий, дізнавач, прокурор, суддя, цивільний  позивач  тощо.  Крім  високої
кваліфікації, адвокат має володіти глибокими знаннями  не  тільки  у  галузі
юриспруденції, а і в інших  сферах  науки,  бути  тонким  психологом,  вміти
робити необхідні висновки. Для нього дуже  важливо  бути  добрим  промовцем,
мати змогу майстерно складати  документи.  Неодмінна'вимога  до  адвоката  -
скрупульозне дотримання свого призначення.— захищати не  злочин,  а  людину,
мати високі моральні якості, неухильно додержуватися адвокатської етики.
    Нотаріус — юрист, в обов'язки  якого  входить  посвідчення  безперечних
прав і фактів, засвідчування  документів  та  виконання  інших  нотаріальних
дій, спрямованих на юридичне закріплення цивільних прав  і  попередження  їх
можливого  порушення  надалі.  Робота   нотаріусів   базується   на   певних
принципах, до яких належать: законність,  дотримання  таємниці  нотаріальних
дій, що  вчиняються,  принцип  об'єктивної  істини,  сприяння  громадянам  і
організаціям у здійсненні їх прав  і  захисті  законних  інтересів,  принцип
державної мови нотаріального провадження. Закон допускає поряд з  державшими
нотаріусами діяльність приватних нотаріусів. У населених пунктах,  де  немає
нотаріальних контор,  ряд  нотаріальних  дій  виконують  виконавчі  комітети
сільских, селищних і міських Рад. У відповідності із  Законом  України  "Про
державний нотаріат" від 2  вересня  1993  року,  до  компетенції  нотаріусів
входить вчинення таких дій :
    — посвідчення угод ( договорів, заповітів, доручень тощо);
    — вжиття заходів до охорони спадкового майна;
    — видача свідоцтв на право спадщини;
    — видача свідоцтв  про  право  власності  на  долю  у  спільному  майні
подружжя;
    — засвідчення вірності, дійсності підписів, документів, фактів тощо;
    — прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів;
    — вчинення виконавчих надписів;
    — прийняття на зберігання документів та інше.
    Притаманні  нотаріусу  якості  виявляються  у  професійній   роботі   з
юридичними документами, їх ретельному дослідженні, комунікативності,  вмінні
встановлювати психологічний контакт з клієнтами і  разом  з  тим  пильності.
Характер роботи нотаріуса потребує від нього глибоких знань не  тільки  суто
нотаріального законодавства, а і інших галузей законодавства  —  цивільного,
цивільно-процесуального,    шлюбно-сімейного,     аграрного,     земельного,
трудового, проявляти високу правову культуру.
    Юрисконсульт — спеціаліст, який здійснює правову роботу у державній або
недержавній  установі,   організації,   на   підприємстві,   у   комерційних
структурах і т.п. Це одна  з  найпоширеніших  юридичних  спеціальностей:  за
своїм характером вона близька до адвокатської діяльності. Разом з тим,  вона
має свою специфіку, яка, зокрема, виявляється не тільки у захисті  інтересів
даної організації, відстоюванні  їх  інтересів  при  розгляді  господарських
спорів у арбітражі, судах та інших  державних  органах,  а  і  в  юридичному
забезпеченні ефективності роботи його підприємства,  установи,  організації.
Необхідні якості юрисконсульта  —  вміння  здобути  авторитет  у  колективі,
порядність, чіткість і  оперативність  у  роботі,  принциповість,  здатність
відстояти свою точку зору, вимоги закону.

                      9.Список викорастиної літератури

1. Гусєв, Тіхоміров Юридична деонтологія.-К. 99р.
2. Бругалов Юридична деонтологія – К. 98р.
3. Шмошкін О.В. Юридична деонтологія – К. 95р.