Функція мотивації трудової діяльності, її компоненти, теорії, шляхи - Этика - Скачать бесплатно
Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу
“Функція мотивації трудової діяльності, її компоненти, теорії, шляхи”
КИЇВ-2001
План
Вступ
1. Сутність мотивації трудової діяльності.
2. Теорії мотивації
3. Шляхи теорії і практики мотивації в Україні
Висновки
Література
Основна діяльність людини – це праця, що займає, як мінімум, третину
дорослого самостійного життя. Ряд етапів трудового життя людини охоплює
більш ранні і пізні періоди його життя (вибір професії, трудове і
професійне навчання, передача трудового досвіду в родині, використання
професійної допомоги інших людей і т.д.). Стає очевидним, що праця, а отже,
і всі питання з нею пов'язані мають велике значення для будь-якої людини і
завжди знаходяться в полі уваги. Результати, досягнуті людьми в процесі
роботи, залежать не тільки від знань, навичок і здібностей цих людей.
Ефективна діяльність можлива лише при наявності в працівників відповідної
мотивації, тобто бажання працювати. Позитивна мотивація активує здібності
людини, звільняє його потенціал, негативна мотивація гальмує прояв
здібностей, перешкоджає досягненню цілей діяльності.
В умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі
залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і
тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих
спеціалістів З огляду на нинішню ситуацію в Україні, розглядаючи
особливості економічного і функціонального розвитку її структур, можна
прийти до висновку, що час мотивації, заснованої лише на грошовому
заохоченні, поступово йде в минуле. Тому так необхідні зараз знання та
удосконалення існуючих моделей мотивації. Розроблені на базі західної
наукової парадигми, ці моделі є класичними в історії розвитку моделей
мотивації. Але, вивчаючи їх, не слід також забувати, що будь-які сліпо
перейняті схеми рідко приносять користь. До того ж, наймолодша з цих теорій
була розроблена більш десятиліття тому, а це означає, що потрібні більш
нові, які адекватно відображають реальність життя. Все це красномовно
свідчить про необхідність і актуальність розвитку новітніх теорій
мотивації, як у вітчизняному, так і світовому менеджменті.
Будь-які соціальні організми, будь-то фірма, соціальний інститут чи
держава на деякому етапі свого розвитку зіштовхуються з неминучим бар'єром
граничної продуктивності. Вихідний продукт вже не може бути удосконалений
як на кількісному, так і на якісному рівні. Удосконалювання технологій і
підвищення заробітної плати звичайно не має в цьому випадку істотного
ефекту, оскільки ці процедури вичерпали себе на попередньому етапі. Отут
мова і заходить про людський фактор, тобто про мотивацію.
Мотиваційні аспекти управління працею набули широкого застосування в
країнах з розвинутою ринковою економікою. У нашій країні поняття мотивації
праці з економічним змістом з'явилося порівняно недавно, в зв'язку з
демократизацією виробництва. Раніше воно вживалося, в основному, у
промисловій економічній соціології, педагогіці, психології. Це пояснювалося
рядом причин. По-перше, економічні науки не прагнули проаналізувати
взаємозв'язок своїх предметів з названими науками, і, по-друге, у чисто
економічному змісті донедавна поняття “мотивація” підмінювалося поняттям
“стимулювання”. Таке усічене розуміння мотиваційного процесу приводило до
орієнтації на короткострокові економічні цілі, на досягнення скорішого
прибутку. Це руйнівно діяло на потребо-мотиваційну особистость працівника,
і не викликало зацікавленості у власному розвитку, самовдосконаленні, але
саме ця система сьогодні має найважливіший резерв підвищення ефективності
виробництва.
Зміст того, що в принципі здатно мотивувати людину, буквально
безмежний, тому що все, що зроблено і виробляється суспільством, як у
матеріальній, так і в духовній сферах, у кінцевому рахунку, людьми, які до
різноманітних видів діяльності спонукаються настільки ж різноманітною
мотивацією. Не набагато звужує цю проблему обмеження всієї багатогранності
мотиваційного процесу мотивацією лише трудової діяльності.
Одне з найпростіших і розповсюджених визначень мотивації: мотив – це
внутрішня цінність виконуваної діяльності. У приблизному розумінні таке
визначення відбиває внутрішній стан людини, однак, варто помітити, що сили,
які спонукують до дії, знаходяться поза і всередині людини та змушують її
усвідомлено чи неусвідомлено робити деякі вчинки. При цьому зв'язок між
окремими силами і діями людини опосередкований дуже складною системою
взаємодій, у результаті чого різні люди можуть зовсім по-різному реагувати
на однакові впливи з боку однакових сил.
Виходячи з цього, можна припустити, що процес мотивації людини
піддається як внутрішній, так і зовнішній детермінації. Звідси виділяється
поняття мотивування. Мотивування це процес впливу на людину з метою
спонукання її до визначених дій шляхом пробудження в ній потрібних мотивів.
Основні задачі мотивації:
формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації
в процесі праці;
навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутріфірмового
спілкування;
формування в кожного керівника демократичних підходів до керування
персоналом з використанням сучасних методів мотивації.
Для вирішення цих задач необхідний аналіз:
процесу мотивації в організаціях
індивідуальної і групової мотивації;
змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до
ринкових відносин.
У залежності від того, що переслідує мотивування, які задачі воно
вирішує, можна виділити два основних типи мотивування. Перший тип полягає в
тому, що шляхом зовнішнього впливу на людину викликаються до дії визначені
мотиви, які спонукують людину здійснювати визначені дії, що приводять до
бажаного, для мотивуючого суб'єкта, результату. При даному типі мотивування
треба добре знати те, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і
те, як викликати ці мотиви.
Другий тип мотивування своєю основною задачею має формування
визначеної мотиваційної структури людини. Цей тип мотивування носить
характер виховної й освітньої роботи, та часто не пов'язаний з якимось
конкретними діями чи результатами, які очікується одержати від людини у
вигляді підсумку його діяльності. Другий тип мотивування вимагає набагато
більших зусиль, знань і здібностей для його здійснення. Однак його
результати в цілому істотно перевершують результати першого типу
мотивування. Організації, які засвоїли його і використовують у своїй
практиці, можуть набагато краще і результативніше керувати своїми членам.
Перший і другий типи мотивування не слід протиставляти, тому що в сучасній
практиці керування прогресивно керовані організації прагнуть сполучити
обидва ці типи мотивування.
Особливу роль у процесі мотивації праці грають стимули. Стимули – це
специфічні зовнішні подразники, що відіграють роль “важелів” впливу,
концентруючи ті чи інші мотиви людини. Специфіка стимулів у тому, що самі
по собі вони не можуть викликати визначений вид діяльності, вони можуть
лише виконувати роль “каталізатора” активності працівників, спрямованість
якої вже буде визначатися внутрішньою мотиваційною структурою особистості.
Стимули ефективні лише в тому випадку, якщо вони здатні викликати реакцію з
боку людини.
Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається
процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці керування
однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Однак дуже
важливо враховувати ситуацію, при якій матеріальне стимулювання
здійснюється, і намагатися уникати перебільшення його можливостей, тому що
людина має дуже складну і не однозначну систему потреб, інтересів,
пріоритетів і цілей. Так, наприклад, цю особливість людської мотивації
недооцінювала система мотивування за принципом “батога і пряника”.
Жодна система керування не стане ефективно функціонувати, якщо не буде
розроблена ефективна модель мотивації, тому що мотивація спонукує
конкретного індивіда і колектив у цілому до досягнення особистих і
колективних цілей. Еволюція застосування різних моделей мотивації показала
як позитивні, так і негативні аспекти їхнього застосування, і це природний
процес, тому що в теорії і практиці керування немає ідеальної моделі
стимулювання, що відповідала б різноманітним вимогам. Існуючі моделі
мотивації дуже різні за своєю спрямованістю й ефективністю.
Результати вивчення моделей мотивації не дозволяють із психологічної
точки зору чітко визначити, що ж спонукує людини до праці. Вивчення людини
і її поведінки в процесі праці дає тільки деякі загальні пояснення
мотивації, але навіть вони дозволяють розробляти прагматичні моделі
мотивації працівника на конкретному робочому місці.
З усієї гами розроблених вченими-керівниками мотиваційних моделей
можна виділити, на наш погляд, найбільш життєві й підтверджені на практиці.
Еволюція їх зародження і функціонування дуже і дуже різноманітна.
Нижче приводиться класифікація, яка широко використовується компаніями
ряду країн. Це такі моделі, як:
батога і пряника;
первинної і вторинної потреби;
внутрішньої і зовнішньої винагороди;
факторна модель стимулювання;
справедливості;
чекання;
соціальної справедливості й ін.
Існують два підходи до вивчення теорій мотивації. Перший підхід
ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Такі теорії
базуються на вивченні потреб людини, які є основними мотивом їхньої
поведінки, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна
віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредеріка Герцберга і
Девіда Мак Клелланда. Розглянемо докладніше ці теорії.
Теорія мотивації за А.Маслоу. Ця перша з розглянутих теорій
називається ієрархією потреб Маслоу. Сутність її зводиться до вивчення
потреб людини. Це сама рання теорія. Її прихильники, у тому числі й Абрахам
Маслоу, вважали, що предметом психології є поведінки, а не свідомість
людини. В основі ж поведінки лежать потреби людини, які можна розділити на
п'ять груп:
фізіологічні потреби, необхідні для виживання людини: у їжі, у воді, у
відпочинку і т.д.;
потреби в безпеці і впевненості в майбутньому - захист від фізичних і інших
небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні
потреби будуть задовольнятися й у майбутньому;
соціальні потреби - необхідність у соціальному оточенні, у спілкуванні з
людьми, почуття “ліктя” і підтримка;
потреби в повазі, у визнанні оточуючих і прагненні до особистих досягнень;
потреба самовираження, тобто потреба у власному рості та у реалізації своїх
потенційних можливостей.
Перші дві групи потреб первинні, а наступні три вторинні. Відповідно
до теорії Маслоу, усі ці потреби можна розташувати в строгій ієрархічній
послідовності, у вигляді піраміди, в основі якої лежать первинні потреби, а
вершиною є вторинні.
[рiс]
Зміст такої ієрархічної побудови полягає в тому, що пріорітетні для
людини потреби - більш нижчих рівнів і це позначається на його мотивації.
Іншими словами, в поведінці людини більш визначальним є задоволення потреб
спочатку нижчих рівнів, а потім, у міру задоволення цих потреб, стають
стимулюючим фактором і потреби більш високих рівнів.
Найвища потреба - потреба самовираження і росту людини як особистості
- ніколи не може бути задоволена цілком, тому й процес мотивації людини
через потреби нескінченний. Основній недолік теорії Маслоу полягає в тому,
що в ній невраховані індивідуальні особливості людини.
Обов’язок керівника полягає в тому, щоб ретельно спостерігати за
своїми підлеглими, вчасно з'ясовувати, які активні потреби рухають кожним з
них, і приймати рішення по їх реалізації з метою підвищення ефективності
роботи співробітників.
Теорія мотивації Дэвіда Мак Клелланда. З розвитком економічних
відносин і удосконалюванням керування значна роль у теорії мотивації
приділяється потребам більш високих рівнів. Представником цієї теорії є
Дэвід Мак Клелланд. Відповідно до його твердження, структура потреб вищого
рівня зводиться до трьох факторів: прагненню до успіху, прагненню до влади,
до визнання. При такім твердженні успіх розцінюється не як похвала чи
визнання з боку колег, а як особисті досягнення в результаті активної
діяльності, як готовність брати участь у прийнятті складних рішень і нести
за них персональну відповідальність. Прагнення до влади повинне не тільки
говорити про честолюбство, але і показувати уміння людини успішно працювати
на різних рівнях управління в організаціях, а прагнення до визнання - її
здатність бути неформальним лідером, мати свою власну думку і вміти
переконувати оточуючих у його правильності.
Відповідно до теорії Мак Клелланда люди,що прагнуть до влади, повинні
задовольнити цю свою потребу і можуть це зробити при займанні визначених
посад в організації. Керувати такими потребами можна, готуючи працівників
до переміщення за ієрархією на нові посади, за допомогою їхньої атестації,
направлення на курси підвищення кваліфікації і т.д. Такі люди матимуть
широке коло спілкування і прагнутимуть його розширити і їхні керівники
повинні сприяти цьому.
Теорія мотивації Фредеріка Герцберга. Ця теорія з'явилася в зв'язку із
зростаючою необхідністю з'ясувати вплив матеріальних і нематеріальних
факторів на мотивацію людини. Фредерік Герцберг створив двохфакторну
модель, що показує задоволеність роботою.
Фактори, що впливають на задоволеність у роботі:
|Гігієнічні фактори |Мотивація |
|Політика фірми і адміністрації |Успіх |
|Умови роботи |Кар’єра (просування по службі) |
|Заробітна плата |Визнання та схвадення результатів |
| |роботи |
|Мікроклімат у колективі (міжособові|Ступінь делегування повноважень і |
|стосунки) |відповідальності |
|Рівень безпосереднього контролю за |Можливості творчого та професійного|
|роботою |зростання |
Перша група факторів (гігієнічні фактори) пов'язана із самовираженням
особистості, її внутрішніми потребами. а також з навколишнім середовищем, у
якому здійснюється сама робота. Друга група факторів мотивації пов'язана з
характером і сутністю самої роботи. Керівник в цьому випадку, повинен
пам'ятати про необхідність узагальнення змістовної частини роботи.
Гігієнічні фактори Ф.Герцберга, як видно, відповідають фізіологічним
потребам, потребам в безпеці і впевненості в майбутньому.
Різниця в розглянутих теоріях наступна: на думку А.Маслоу, після
мотивації робітник обов'язково починає краще працювати, на думку
Ф.Герцберга, робітник почне краще працювати тільки після того, як вирішить,
що мотивація неадекватна. Таким чином, змістовні теорії мотивації базуються
на дослідженні потреб і виявленні факторів, що визначають поведінки людей.
Другий підхід до мотивації базується на процесуальних теоріях. Там
говориться про розподіл зусиль працівників і виборі визначеного виду
поведінки для досягнення конкретних цілей. До таких теорій відносяться
теорія очікування, чи модель мотивації за В.Врумом, теорія справедливості і
теорія модель Портера-Лоулера.
Теорія очікування В. Врума. Відповідно до теорії очікування не тільки
потреба є необхідною умовою мотивації людини для досягнення мети, але й
обраний тип поведінки. Процесуальні теорії чекання визначають, що поведінка
співробітників визначається поведінкою:
керівника, що за певних умов стимулює роботу співробітника;
співробітника, який упевнений, що за певних умов йому буде видана
винагорода;
співробітника і керівника, які допускають, що при визначеному поліпшенні
якості роботи, йому буде видана визначена винагорода;
співробітника, який прирівнює розмір винагороди із сумою, що необхідна йому
для задоволення визначеної потреби.
Вище сказане означає, що в теорії очікування підкреслюється
необхідність у перевазі підвищення якості праці і впевненості в тому, що це
буде відзначено керівником, і це дозволить йому реально задовольнити свою
потребу. Виходячи з теорії очікування можна зробити висновок, що працівник
повинний мати такі потреби, які можуть ути в значній мірі задоволені
результатом передбачуваних винагород. Тоді керівник повинний давати такі
заохочення, що можуть задовольнити очікувану потребу працівника. Наприклад,
у ряді комерційних структур винагороду виділяють у виді визначених товарів,
свідомо знаючи, що працівник вони потрібні.
Теорія справедливості. Відповідно до цієї теорії ефективність
мотивації оцінюється працівником не по визначеній групі факторів, а
системно з урахуванням оцінки винагород, виданих іншим працівникам, що
працюють в аналогічному системному оточенні.
Співробітник оцінює свій розмір заохочення в порівнянні з заохоченнями
інших співробітників. При цьому він враховує умови в яких працюють він і
інші співробітники. Наприклад, один працює на новому обладнанні, а інший -
на старому, в одного були однієї якості заготовки, а іншого - іншої. Чи
наприклад, керівник не забезпечує співробітника тією роботою, яка
відповідає його кваліфікації. Або був відсутній доступ до інформації,
необхідної для виконання роботи, і.т.і.
Теорія мотивації Л.Портера - Е.Лоулера. Ця теорія побудована на
сполученні елементів теорії очікування і теорії справедливості. Суть її в
тому, що введено співвідношення між винагородою і досягнутими результатами.
Л.Портер і Е.Лоулер ввели три змінні, котрі впливають на розмір винагороди:
витрачені зусилля, особистісні якості людини і її здібності, усвідомлення
своєї ролі в процесі праці. Елементи теорії очікування тут виявляються в
тому, що працівник оцінює винагороду відповідно до витрачених зусиль і
вірить в те, що ця винагорода буде адекватна витраченим зусиллям. Елементи
теорії справедливості виявляються в тому, що люди мають власну думку з
приводу правильності чи неправильності винагороди в порівнянні з іншими
співробітниками і відповідно і ступінь задоволення. Звідси важливий
висновок про те, що саме результати праці і є причиною задоволення
співробітника, а не навпаки. Відповідно до такої теорії результативність
повинна неухильно підвищуватися.
Сам термін “мотивація праці” відносно новий для вітчизняної науки,
хоча і на практиці теж не є поки що занадто популярним. Тому не дивно, що
така мала кількість наукових статей присвячено даній проблемі. Хоча про те,
що зараз в Україні життєво необхідні новітні і діючі теорії мотивації
сперечатися мало кому спаде на думку. Який же у дійсності стан теорії
мотивації в Україні, якщо врахувати, що на практиці ця проблема ще довго
буде чекати свого розв’язку. Зважаючи на те, що поряд з іншими важливими
проблемами, у вітчизняній науці поки що мало уваги приділяється мотивації,
особливо цікавої буде стаття доктора економічних наук Бугуцького А.А.
Суть сьогоднішньої практики мотивування працівників можна зобразити в
умовній схемі співвідношення факторів мотивації і залежного від них росту
продуктивності праці. Фактором мотивації в даному випадку буде виступати
будь-який аспект діяльності, що прямо чи побічно впливає на
результативність праці.
|Фактор мотивації |Ріст продуктивності |
|Внутрішня мотивація |70-80 |
|Високий рівень утворення й інтелекту |20-30 |
|Професійно-кваліфікаційний рівень |15-20 |
|Умови праці і побуту |5-30 |
|Дисципліна і творче відношення до |10-15 |
|праці | |
|Удосконалювання організації і форм |10-40 |
|колективної праці | |
|Нормування |10-20 |
Як видно з цієї таблиці, найбільш істотний вплив на продуктивність
праці спричинює саме внутрішня мотивація особистості. Якщо розглядати схему
мотиваційного процесу, запропоновану Бугуцьким, то стане зрозуміліше спад
продуктивності праці в Україні. На думку цього автора, мотивація містить у
собі чотири основних компоненти:
. матеріальну зацікавленість;
. особистий інтерес до роботи;
. відносини в колективі;
. зміст роботи з погляду суспільних інтересів.
Сьогоднішній стан речей в українській економіці красномовно свідчить
про недостатнє матеріальне підкріплення праці працівників. Хоча, як уже
вказувалося вище, гроші і матеріальне стимулювання не мають вирішального
значення, але в сучасних умовах недолік матеріальних засобів перетворює
виробничу діяльність найчастіше лише в економічну необхідність. Досить
згадати, що такий стан в сфері мотивації давно пішов в минуле для
західноєвропейської економіки. Для порівняння можна вказати, що в 1990 році
питома вага витрат на заробітну плату складала 33%, тоді як 1997 році –
лише 19% і продовжує неухильно падати.
Особистий, внутрішній інтерес до роботи також істотно знизився поряд з
руйнуванням моральних стимулів праці, що було пов'язане з девальвацією
суспільних цінностей в цілому. Через аномію і зростання невдоволення
більшості населення своїм соціальним статусом, збільшується схильність до
особистої праці і недовіра до колективних виробничих відносин. Поки держава
не в змозі забезпечити більшості працюючих соціальних гарантій,
безкоштовного підвищення кваліфікації і т.д., буде неминуче падати
популярність державних підприємств. Тоді як фірмиякі зможуть забезпечити
своїм працівникам умови для соціальної адаптації, виробити нові цінності
праці, тим самим істотно підвищать свій мотиваційний потенціал.
Висновок.
У ході даної роботи вдалося з'ясувати наступне:
1. Еволюційний розвиток мотиваційних теорій пройшов свій довгий шлях від
неусвідомлених, донаукових концепцій матеріального стимулювання за
принципом “батога і пряника”, які лише до визначеного часу визнавалися
діючими, до науково обґрунтованих, із спробою оптимізувати мотиваційний
процес в організації. Однак ці нові мотиваційні моделі здебільшого
розглядають лише психологічний, внутрішній чи індивідуальний аспект
такого складного організаційного процесу, як мотивація. Тому цілком
правомірна теза про те, що в надрах теорії управління з'явилася потреба
розробки більш нових, функціональних теорій мотивації, які б адекватно
відображали взаємодію мотиваційного й інших організаційних процесів.
2. Мотивація відіграє найважливішу роль у структурі організації. Вона
пронизує всі сфери організаційних взаємодій, її можна представити як
кровоносну систему організації, що дозволять всім іншим органам нормально
функціонувати, знімаючи протиріччя між суспільними й індивідуальними
потребами в організації, вона виконує такі значимі функції в організації,
як інтеграційна, навчальна і що адаптує.
3. Сучасний стан теоретичних розробок у сфері мотивації праці вимагає
якнайшвидшого і найбільш ефективного вирішення проблем практичного
мотивування, що мають місце в сучасній українській економіці. До таких
проблем можна віднести: зведення мотивування працівників до голого
матеріального стимулювання, яке найчастіше неефективне через перетворення
мотиваційних спонукань працівників у постійну економічну необхідність.
Таким чином, можна зробити висновок, що сучасний стан у сфері мотивації
українських підприємств знаходиться на рівні Західної Європи 19 століття.
Можна констатувати істотний розрив між теорією мотивації, визнанням
необхідності введення більш сучасних мотиваційних схем і їхньою
практичною реалізацією. Проблематичним також стало внутрішнє прагнення
людей до роботи, що істотно
|
