Він жив

Він жив... Він жив...
Він жив, тільки серце яріло,       |
Він жив, тільки кров гарячіла,     |(2)
Коли дзвін бив...                  |

Прийшли... Прийшли...
Прийшли його ангели штири,         |
Які його боронили,                 |
Які за нього молились,             |(2)
Коли він жив...                    |

Сказав... Сказав...
Сказав йому чорний ангел:          |
Ой ти, хлопче, молодий та ладний,  |(2)
Безталанний...                     |

Чуєш... Чуєш...
Чуєш: не слухають дзвону,          |
Бачиш: ламають ікони,              |(2)
Згинеш марно...*                   |

Сказав... Сказав...
Сказав йому білий ангел:           |
Ти був піснями багатий,            |(2)
Ти жив, не зраджував брата         |
В час розплати...                  |

Мовчав... Мовчав...
Мовчав синьоокий ангел,            |
Ружа черлена в'яла,                |(2)
Хор співав...                      |

Зело... Зело...
Зело, а скрипка тужила,
Зело, а кров стужавіла
На морозі...
Зело, тільки скрипка тужила,
Зело, тільки кров стужавіла
На морозі...

           "Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
            У чорній стужі сонце України,
            А ти шукай - червону тінь калини,
            На чорних водах тінь її шукай.
            Бо мало нас. Дрібнесенька щопта
            Лише для молитов і сподівання.
            Застерігає доля нас зарання,
            Що калинова кров - така крута,
            Така терпка, як кров у наших жилах.
            У білій стужі білих голосінь
            Ці грона болю, що падуть в глибінь,
            Безсмертною бідою окошились."**

Хочеш зрозуміння,                  |
Хочеш - розбий об каміння          |(2)
Пісню цю.                          |