Загальні відомості та коротка історія Естонії
 Естонія (колишня Естонська РСР) - знаходиться в північно-західній частині колишнього СРСР на узбережжі Балтійського моря.
Територія 45,1 т. км2.
Населення 1573 тисяч чоловік (72%-міське населення, росіяни, українці й ін.) 33 міста,15 повітів, 23 селища міського типу.
Столиця -Таллін.
Поверхня рівнинна, на півдні горбиста. Середні температури лютого -6 С, липня 17 С. Опадів до 700 мм у рік. Основні ріки - Нарва, Пярну, Емайігі. Багато озер, найбільше - Чудсько-Псковське і Віртсъярв. Нарвське водоймище. Ґрунти переважно дерено-підзолисті, дерново-карбонатні, заболочені. Лісу займають понад 40% території Естонії(23-хвойні). Заповідники: Війдуяме, Вільсанди, Матсалу. Лахемааський національний парк.
Класове суспільство виникло на початку 2-го тис. нашої ери. У 12-13 ст. складалася естонська народність. З 13 ст. народи Естонії відбивали німецьку потім датську агресію. В 2-й чверті 13 - середині 16 ст.ст. територія Естонії завойована німецькими хрестоносцями складала частину Лівонії. Наприкінці 16 ст. Естонія розділена Швецією (Захід), Річчю Посполитою (Південь) і Данією (о. Сааремаа); у середині 17 ст. вся територія під владою шведів. По Ништадському миру 1721 року Естонія ввійшла до складу Росії. Скасування кріпосного права в Естляндській (1816) і Ліфляндсбкій (1819) губерніях прискорила розвиток капіталізму. У 1858 році відбулося селянське Махтрасське повстання в 1872-робоча Кренгольмська сутичка. Наприкінці жовтня 1917 року встановлена Радянська влада, з 29.11.1918 по 5.6.1919 існувала Естонська радянська республіка (Естляндськая трудова комуна). 19 травня 1919 року Установчі збори проголосили створення Естонської республіки в березні 1934 в Естонії зроблений державний переворот. 21.7.1940 утворена Естонська РСР; з 6.8.1940 у складі СРСР До грудня 1941 окупована німецько-фашистськими військами; звільнена в 1944. КП Естонії утворена в 1920. З кінця 1980-х років існують інші партії, суспільні об'єднання, рухи.
У лютому 1990 в Естонії прийнята "Декларація по питанню державної незалежності Естонії", що проголосила необхідність відновлення Естонської республіки 1919 року.У березні 1990 прийнята постанова ВР "Про державний статус Естонії" владу СРСР оголосило, що незаконної державну, на території Естонії і вступ Естонії в перехідний період. У травні 1990 ВР перейменував Естонську РСР в Естонську республіку. 18 січня 1989 року естонська мова була оголошена державною мовою Естонії Указами президента СРСР від 14 і 19 травня 1990 і його заявою від 12 серпня 1990 зазначені акти парламенту Естонії визнані суперечними конституції СРСР і законодавству СРСР, а дії, здійснювані на їхній основі, - незаконними.
Народне господарство Естонії
У структурі національного доходу (2002 р., в %): промисловість 44,2, Виробництво електроенергії 17,6 мільярдів квтгод (1993). Найважливіші галузі промисловості: сланцевидобувна і сланцепереробна промисловості, машинобудування і металообработка (електро- і радіотехнічна промисловість, приладобудування і судноремонт), хімічна (виробництво мінеральних добрив, сірчаної кислоти, бензолу, миючих засобів і ін.), легка і харчова (текстиль, м’ясо-молочне виробництво, рибна і кондитерська). Виробництво будівельних матеріалів, целюлози, паперу. Широке поширення одержало прикладне мистецтво: виробу зі шкіри, металу, текстилю і в’язані вироби.
Експлуатаційна частка залізних доріг 1,03 тисяч кілометрів (2000). Довжина автодоріг (загального користування) 14,8 тисяч кілометрів (2000) , у тому числі з твердим покриттям 14,8 тисяч кілометрів. Морський транспорт; найбільший морський порт - Таллін; побудований Новоталлінський морський порт. Судноплавство по ріці Емайїги. Курорти: Пярну, Хаапсалу, Нарва-Йіесуу, Курессааре.
Сільське господарство Естонії
В Естонії є 1 127 6000 га сільськогосподарських угідь, з них меліорованих угідь 65%. На одну людину приходиться 0,7 га оброблюваної землі (у країнах Західної Європи 0,3 - 0,4 га). З оброблюваних земель придатні для вирощування зернових 78%, картоплі - 60% і різних багаторічних трав'яних культур - 85%. Земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва, мається до 200 000 га. Якісні показники сільськогосподарських угідь по різних регіонах значно розрізняються. Природні умови в Естонії є відносно сприятливими для сільськогосподарського виробництва.
Після спаду виробництва сільськогосподарської продукції (1990-1995 р. - 40%) у 1996 році намітилася стабілізація в цій області економіки, 1997 рік характеризував невеликий підйом. У 1997 році сільськогосподарської продукції було зроблено на 5620 млн. крон, що на 31,1 млн. чи крон 0,6% більше, ніж у попередньому році. У 1997 році в Естонії нараховувалося 22722 хутора і 854 сільськогосподарські підприємства (товариства, акціонерні товариства, державні підприємства).
У 1997 році сільськогосподарські культури були посіяні на 863,7 тис. гектарів, що на 0,5% більше, ніж у 1996 році. Структура посівних площ змінилася на користь зернових, змішаних і бобових культур, на їхню частку приходиться 9,3%. Потреба внутрішнього ринку в зерні складає 830 тис. тонн і покрита вітчизняною пшеницею на 60% і житом на 75%. Розширюються посівні площі олійних культур.
Жива вага забійної худоби і птаха в 1997 році склав 95,7 тис. чи тонн 94,3% від показника 1996 року. Вироблене в Естонії кількість м'яса не покривало потреб внутрішнього ринку, тому до 40% споживаного м'яса і м'ясних продуктів імпортувалося. Стабілізація м'ясного ринку, що намітилася, обумовила зниження частки м'яса і м'ясних продуктів в імпорті продуктів харчування з 8,7% до 7,8%. Основними проблемами тваринників і птахівників у 1998 р. залишаються проблеми недостатності інвестицій у виробництво кормів і у впровадження технологій, а також поліпшення умов змісту тварин.
Починаючи з 1992 року розвиток виробництва основної продукції рослинництва - зерна і картоплі - здійснювалося через відповідні державні програми. Особлива увага приділяється на відновлення технології і поліпшення якості. Через державні програми розвивають також технологію виробництва технічних культур - льону, цукрового буряка і маслиничних культур. У 1997 році приступили до здійснення державної програми "МОЛОКО", що поліпшило якість реалізованого молока (у 1997 році було зроблено 67,2% молока висшег сорту), продовжується здійснення державних програм по розвитку консультаційних служб і створення системи досвідчених сільськогосподарських підприємств.
Фактичні ціни виробників (закупівельні ціни) сільськогосподарської продукції в останні роки постійно були нижче порівняльних (без субсидій) і запитуваних цін. Проведений аналіз показав, що рівень цін естонських виробників складає 60% від цін виробників у країнах ЄС. З 1993 р. по 1997 р. ціни на товари і послуги виросли в середньому на 270,8%, у той час як на продукти харчування - на 198,3%. За даними Інституту Коньюктури Естонії 74% споживачів віддають перевагу продуктам харчування місцевого виробництва.
При зовнішньоторговельному дефіциті Естонія була в 2002 році нетто-імпортером сільськогосподарської продукції. В зовнішньому обороті (без обліку обороту митних складів) сільськогосподарської продукції 2002 р. можна виділити 2 великі групи товарів, що мали позитивний баланс, це молоко і молочні продукти, риба і рибні продукти. Одним зі способів зрівноважування негативного балансу в зовнішній торгівлі є збереження власного виробництва, збільшення обсягів експорту і створення умов для своїх виробників і торговців, що дозволили б їм нарівні з партнерами з інших країн виступати на внутрішньому і зовнішньому ринках.
У 1998 році в Естонії було 34 670 хуторів і вони знаходилися на 40% від усієї використовуваної землі. Сільськогосподарських підприємств було 803, вони користалися 42% використовуваної землі. 18% землі знаходяться в розпорядженні приватних господарств жителів і 211 700 га (19% від усієї) землі не використовується. На даний момент положення хутірських господарств краще, ніж положення сільськогосподарських підприємств. Хутора одержали пільгових кредитів у три рази більше, ніж підприємства на одну одиницю оброблюваної землі. Видача кредитів була зроблена на основі бізнесів-проектів, а не адміністративних рішень.
Як і в інших галузях народного господарства, перша половина 1998 року характеризується економічним ростом і другою половиною року - значним спадом. На діяльність галузі вплинули: незвичайно велика кількість опадів, що викликало в основному неврожаї зерна і частково картоплі, криза російського ринку і загальне падіння цін на світовому ринку. Рослинна продукція через природні умови упала на 12%, a тваринницька продукція у фізичному обсязі виросла: молочна продукція на 2%, продаж худоби на забій - 9% і яйця - 8%. Загальна продукція в грошовому вимірі знизилася на 11%. У зв'язку з погіршенням природних умов значно підвищилися витрати на збір врожаю. З огляду на дотації, нетто-доход сільського господарства упав на 7% у порівнянні з минулим роком. Зменшення доходів насамперед зв'язано з падінням світових цін на молоко на 15%. Погана кон'юнктура обумовила постійне зменшення голів худоби в порівнянні з минулим роком на 4,3%.
Усе-таки, в умовах твердої конкуренції естонські сільськогосподарські підприємства й обробна промисловість зуміли значно підняти якість своєї продукції. Якщо в 1995 році, коли в Естонії почали застосовувати європейські норми якості молока, частка молока вищого сорту складала 37%, то в 1998 році ця цифра склала вже 71%, у деяких районах і 80%.
У 1998 році експорт сільськогосподарської продукції склав 3,5 млрд. крон і 10% від загального обсягу експорту, імпорт - 5,5 млрд. крон і 11% від загального обсягу імпорту. Сільськогосподарську продукцію експортували більше всього в країни Європейського Союзу (26%), Росію (17%) і на Україну (15%). Основну частину експорту сільськогосподарської продукції складають молочні продукти. Експортується в середньому біля третини всіх молочних продуктів. Забезпечення вітчизняним зерном і м'ясом склало в 1998 році 73%. Естонська молочна промисловість здійснила великі інвестиції з метою ee відповідності нормам ЄС за технологіями і гігієною. У 1998 році найбільше естонське підприємство молочної промисловості АТ “Пилва Пийм” було визнано відповідним нормам ЄС і його продукція одержала право експортуватися в ЄС.
У 1998 році було зроблено інвестицій на суму 375 млн. крон. Хоча обсяг інвестицій виріс, стосовно ВВП, він усе-таки був у 2,5 рази нижче, ніж у середньому по державі й у 3-3,5 рази менше, ніж у ЄС.
Сільськогосподарським підприємствам було видано пільгових кредитів на суму 166 млн. крон і дотацій на інвестиції на суму 72 млн. крон. Приступило до роботи Цільова Установа по гарантіях на сільськогосподарські кредити з початковим капіталом у 60 млн. крон. Продовжилася законодавча діяльність з питань безпеки продуктів харчування і робота з приведення до відповідності з нормами Євросоюзу інституцій і технічних засобів. Був поліпшений контроль на границі з питань безпеки і якості продуктів харчування, реконструйовані лабораторії і почата виконання програми відстеження якості продуктів харчування.
Транспорт
Зручне географічне положення робить Естонію найважливішими торговими воротами між заходом і сходом, північчю і півднем. Транспортний сектор грає дуже істотну роль в економіці Естонії. На його частку в 1995 році приходилося близько 9% ВВП, у 1996 році - 9,5%, у 1997 - 10,4% і в першій половині 1998 року – 11,9%. Нетто-оборот реалізації вантажних перевезень, складського господарства і зв'язку склав у 1997 році 18,7 млрд. крон. Істотно зросли обсяги міжнародних товарних і пасажирських перевезень. Обсяг транзитних вантажних перевезень зріс майже наполовину, а позитивне сальдо експорту-імпорту транспортних послуг зросло в 2,6 рази. Тенденція росту спостерігається і у внутрішньодержавних товарних перевезеннях і у використанні суспільного транспорту, хоча частка останнього в загальному обсязі пасажирських перевезень постійно зменшується. Зросли виділювані з держбюджету засобу на підтримку інфраструктури, у т.ч. на інвестиції в розвиток залізних і шосейних доріг у міжнародних транспортних коридорах.
На початок другої половини 1998 року в Комерційний регістр було внесено порядку 1600 транспортних підприємств і підприємств складського господарства з загальним числом працівників 37,8 тисяч чоловік. У сфері зв'язку зареєстровано 70 підприємств із загальним числом працівників 7,8 тисяч чоловік. Крім того, у дорожнім господарстві й в інших, сполучених із транспортом сферах, діє близько 1200 підприємств із більш, ніж 15 тисячами працівників. Таким чином, можна говорити про зайнятість населення порядку 70 тисяч чоловік (Регістр підприємств).
На жаль, швидкий ріст кількості автомашин і інтенсифікація руху і процесів транспортування загострив проблеми пропускної здатності доріг, дорожньої безпеки і збереження навколишнього середовища. Поряд із всіма іншими програмними мірами, основною задачею залишається забезпечення системної державної підтримки розвитку суспільного транспорту.
Використана література:
Словник-довідник “Країни світу”. – К., 1999.
Соціально-економічна географія світу. – К., 2000.
|
