Теорія держави і права в системі суспільних наук - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно

Теорія держави і права, маючи свій предмет, функції і метод, посідає специфічне місце в системі суспільних (неюридичних) наук.

Розглянемо її співвідношення з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією, соціальною психологією.

Філософія і теорія держави і права. Філософія — це наука про загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Фі­лософія виробляє узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні принципи буття і пізнання, досліджує пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне, естетич­не ставлення людини до світу. Філософія не залишає поза своєю увагою державу і право, однак вона визначає їх сутність, приро­ду, призначення і місце в системі соціальних явищ і цим обме­жується. Що стосується теорії держави і права, то вона вивчає державу і право багатогранне, звертаючись при цьому до пере­дових досягнень філософії і використовуючи філософські кате­горії — сутність, зміст і форма, частина і ціле, можливість і дійс­ність, система і структура та ін.

Філософія виробляє засоби світоглядної орієнтації людини, дає ключ до розгадки державно-правових явищ. Теорія держави і права озброює філософію матеріалом, який дозволяє робити узагальнення і формулювати загальні принципи соціального прогресу, свободи, а також виробляти загальнометодологічні принципи дослідження в галузі всіх окремих наук, у тому числі в царині держави і права.

Не випадковим є те, що філософія права як частина загальної філософії започаткувала теорію держави і права, перетворилася на методологічне підґрунтя юриспруденції завдяки досліджен­ню глобальних державно-правових категорій (насамперед кате­горії «право»). Однак філософія права не займається практич­ним вивченням основних закономірностей держави і права. Вона не підмінює собою теорію, покликану здійснювати аналіз емпі­ричного матеріалу, що міститься в історично сформованих нор­мах права, у переплетінні випадкового і необхідного в правовій дійсності, у порівнянні правових систем держав. Філософія пра­ва зосереджується на методологічному аспекті пізнання право­вих явиш і процесів, вивчає їх з філософської точки зору. Мож­на сказати, що філософія права — це система знань про фунда­ментальні принципи буття права, про онтологічну природу права, його людську і соціальну сутність. Центральною частиною, фун­даментом філософії права є філософія прав людини.

Останнім часом, завдяки тісному зв'язку логіки і теорії дер­жави і права, сформувалася як самостійна наука логіка права. Її досягнення широко використовуються в теорії права.

Економічна теорія і теорія держави і права. Економічна тефія вивчає систему виробничих відносин, організацію господарсь­кого життя, поведінку індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг. Теорія держави і права використовує положення і висновки економіч­ної теорії, у тому числі такі її категорії, як виробничі відносини, продуктивні сили, власність, статутний капітал та ін. Якщо пред­мет економічної теорії охоплює закономірності економічних явищ, то предмет теорії держави і права — закономірності дер­жавних і правових явищ. Між цими науками існують тісна взаємо­дія, взаємопроникнення, взаємовплив. Економічні відносини по­требують найадекватніших собі державно-правових інститутів. Інститути держави і права, виникаючи у відповідь на економічні потреби, самі виступають важливим чинником формування со­ціально-економічних відносин.

Соціологія і теорія держави і права. Соціологія — наука про суспільство в цілому та окремі його структури, соціальні групи, про соціальні процеси, закономірності індивідуальної та групо­вої поведінки. Об'єктом соціологічного дослідження є всі соціа­льні явища, у тому числі державно-правові. Будучи засобом пі­знання держави і права, соціологія завдяки цьому поглиблює свій власний предмет. Теорія держави і права використовує ре­зультати соціологічних експериментів для підвищення соціаль­ної ефективності норм права, засобів удосконалення державно­го апарату, пізнання причин і умов правопорушень, вивчення рівнів правосвідомості, соціальної структури та ін. На стику цих наук утворилася соціологія права як наука про соціальні умови існування, розвитку і дії права.

Політологія і теорія держави і права. Політологія досліджує політику — діяльність і відносини у здійсненні влади в суспіль­стві, а також закономірності функціонування і розвитку політи­ки і політичної влади, політичних інтересів, відносин, свідомо­сті, діяльності. Об'єкт політології — політичне життя суспільст­ва в різних проявах, діяльність держави та її органів, політичних партій, політичних і громадських організацій, поведінка людей тощо. Питань права політологія торкається менше (лише при вивченні методів досягнення влади праву відводиться першоряд­не місце), а питання держави, співвідношення цивільного сус­пільства і держави, людини і держави в ній посідають значне місце. Проте їх вивчення відбувається з точки зору політичної, а не юридичної. Теорія держави і права покликана досліджувати державу як правове явище.

Політологія у певний спосіб, як і філософія, озброює теорію держави і права матеріалом, котрий дозволяє різнобічне вивчи­ти питання про місце держави і права в політичній сфері і полі­тичних процесах, про взаємодію держави з іншими політични­ми інститутами. У свою чергу, політологія користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем держави.

На стику теорії держави і права та політології формується наука політології права як система знань про державну правову політику, про стрижневі напрямки політичного розвитку держа­ви і права, що грунтуються на об'єктивних закономірностях цього розвитку.

Соціальна психологія і теорія держави і права. Соціальна пси­хологія (від грец. psyche — душа, logos — вчення) вивчає законо­мірності, механізми і факти психічного життя людини, соціаль­ної групи, суспільства. Її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, обумовленої їх належністю до соціальних груп. Досягнення соціальної психології враховуються теорією держа­ви і права при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей і т. ін. Соціальна психологія допома­гає теорії держави і права узагальнювати результати практичної діяльності державно-правових інститутів (насамперед інститу­тів управління), поведінки посадових осіб і громадян за допомо­гою виявлення соціально-психологічних механізмів. На стику соціальної психології і права успішно розвивається правова пси­хологія, яка вивчає психічні закономірності практичної юридич­ної діяльності.

Теорія держави і права в системі юридичних наук

Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство.

За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право).

Історія держави і права вивчає процес історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологіч­ному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних уза­гальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку дер­жави і права різних народів у конкретні історичні періоди.

Історія вчень про державу і право досліджує і висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право. Історично закономірний процес накопичення людьми уявлень про державно-правові явища відбивається у вченнях, теоріях, іде­ях мислителів різних народів світу (Аристотеля, Монтеск'є, Рус­со, Канта та ін.). Теорія держави і права вивчає результати їх по­шуків у вигляді узагальнень і відіграє суттєву роль як одна з най­важливіших передумов удосконалення теоретичних розробок проблем держави і права. Історія вчень про державу і право не­мов би виступає історичною частиною теорії держави і права. Вона поставляє матеріал про історичне формування поняттєво­го апарату теорії. Наприклад, теорія держави і права досліджує проблему державного суверенітету (поняття, види, ознаки). Істо­рія вчень про державу і право надає відомості про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем Жаном Боденом) і у зв'язку з чим (з метою обгрунтування абсолютної монархії) упер­ше було розроблене поняття державного суверенітету, розкриває його основні ознаки в трактуванні цього мислителя.

Якими є взаємовідносини теорії держави і права і галузевих юридичних наук?

Теорія держави і права — наука, що має відносну самостійність щодо інших юридичних наук завдяки безпосередньому зв'язку з державно-правовою дійсністю. Всі галузеві юридичні науки — емпі­ричні. Це означає, що усі вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, що спостерігаються і піддаються перевірці. Завдання теорії держави і права полягає у тому, щоб системати­зувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правової дійсності. Вона вносить порядок і смисл до набору фактів, нала­годжує належні взаємозв'язки між ними і виводить із них певні узагальнення. Теорія без фактів може бути порожньою, але фак­ти без теорії — нісенітні. Теорія держави і права вивчає основні загальні закономірності державних і правових явищ у цілому, незалежно від того, у якій конкретній сфері громадського життя вони відбуваються. Вона сама безпосередньо, за допомогою своїх методів і прийомів осягає головне і глибинне в державі і праві, знаходячи чого в юридичній практиці.

Теорія держави і права — узагальнююча загальнотеоретична наука відносно інших юридичних наук, яка інтегрує їх досяг­нення.

Галузеві юридичні науки (наука кримінального права, наука цивільного права, наука адміністративного права та ін.) вивча­ють певні державно-правові явища (правовідносини, правопо­рушення тощо) з точки зору характеристик, властивих даним явищам у конкретних сферах правового і державного життя.

Кожна з наук, суміжних із теорією держави і права, орієнту­ється лише на один з аспектів вивчення держави і права. Теорію держави і права відрізняє узагальнюючий, об'єднуючий і ціліс­ний підхід, що враховує результати досліджень інших наук для вироблення найвідповіднішої позиції у змалюванні, аналізі та поясненні «правових даних».

Теорія держави і права не підміняє теорію галузевих юридич­них наук і не розчиняється в ній. Кожна галузева юридична наука досліджує закономірності та особливості власного пред­мета. Сфера теоретичних узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, ніж у теорії держави і права. Так, теорія держави і права вивчає не кримінально-правові злочини (галузь науки кримінального права), не цивільно-правові правопору­шення (галузь науки цивільного права) тощо, а правопорушен­ня в узагальненому вигляді, враховує загальне і особливе, що властиво усім видам правопорушень.

У рамках теорії держави і права відбувається підсумовування знань, отриманих галузевими і спеціальними юридичними науками, а також загальнотеоретичних даних, здобутих при вивченні юри­дичної практики. Іншими словами, теорія держави і права є систематизований результат знань, накопичених окремими юри­дичними науками і юридичною практикою.

Теорія держави і права — методологічна, базова наука відносно галузевих юридичних наук. її висновки, загальнотеоретичні по­ложення є підґрунтям для вирішення спеціальних питань галу­зевих наук. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні нау­ки керуються методологічними положеннями теорії держави і права. Так, модель правового статусу підозрюваного (галузь на­уки кримінального процесу) грунтується на загальнотеоретичній моделі правового статусу людини.

Теорія держави і права формує свої висновки в тісному зв'я­зку з галузевими науками, використовує фактичний матеріал, що міститься в них, спирається на їх досягнення. Це забезпечує цілісність наукових уявлень і єдність категоріального апарату в усіх юридичних науках. Основні державно-правові категорії по­няттєвого апарату науки теорії держави і права — загальні для всієї юридичної науки.

У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юри­дичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаєм­ному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи законо­мірностей держави і права.

Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:

1) є загальнотеоретичною, методологічною, базовою щодо ін­ших юридичних наук;

2) об'єднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;

3) досліджує (змальовує, аналізує, пояснює) основні закономір­ності розвитку держави і права в цілому,

4) виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Схематично взаємовідносини теорії держави і права з не-юридичними і юридичними науками можна зобразити так:

Слід зважити на те, що зміст навчальної дисципліни визна­чається змістом досліджуваної науки. Водночас система на­вчальної дисципліни є зменшеною проекцією системи науки.

Високий рівень розвитку науки теорії держави і права в змозі забезпечити якісну систему викладання з урахуванням спеціалі­зації вищої юридичної освіти.