Механізм держави. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави. Принципи організації та діяльності державного апарату - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно

Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, під­приємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Ознаки механізму держави:

1) це ієрархічна система, тобто система, побудована на заса­дах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльнос­ті. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елемента­ми і функціонуванням системи в цілому;

3) це система, яка має чітку структуру з певними зв'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, вико­навчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія:

різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неодна­кове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворю­ють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава дер­жави. Інша підсистема — місцевого рівня: Ради та їх виконко­ми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

4) це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять Ті організаційно-економічну основу;

5) це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для вико­нання її функцій).

У літературі можна зустріти ототожнення «механізму» і «апа­рату» держави. Тим часом поняття механізму держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, уста­нов), а як система цих елементів, функціонально сумісних, уз­годжених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної фу­нкції — управління.

Структура механізму держави показана на схемі.

Слід відрізняти державні органи, що мають владні повнова­ження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

Під «державним апаратом» розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття «механізм держави» охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для дер­жавних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охо­рони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.

Чому державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів? Тому що вони відрізняються від державних органів низкою ознак'.

(1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є но­сіями державної влади;

(2) безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

(3) мають специфічну організаційну структуру: є організова­ними державою трудовими колективами робітників і службов­ців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єди­ноначальності;

(4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установи;

(5) керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відріз­няти від органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпе­чує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Апарат держави. Орган держави. Інститут держави

Апарат держави — частина механізму держави.

Апарат держави — юридичне оформлена система всіх держав­них органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні.

Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінсь­кий апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чи­новників і очолюється вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дип­ломатичні представництва за кордоном та ін. Ознаки апарату держави:

1) система державних органів, що становить собою налагод­жену структурну організацію, засновану на загальних принци­пах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпе­чення реалізації функцій держави;

2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлін­ням суспільством на професійній основі як носії влади;

3) система державних органів, у рамках якої діяльність дер­жавних службовців суворо відмежована від «власності», яка на­лежить їм як суб'єктам;

4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;

5) система органів, диференційованих відповідно до прин­ципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управлін­ня суспільством і виконання функцій держави у формах безпо­середньо управлінських і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апа­рату не мають юридичного характеру.

Їх функції:

• організаційно-регламентуюча — розробка наукових реко­мендацій, підготовка проектів документів, організація ви­борів та ін.;

• організаційно-господарська — бухгалтерський облік, стати­стика, постачання та ін.;

• організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних ак­тів, формування громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридич­ний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, кон­трольно-наглядова, установча.

Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування право­вих норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів норматив­них юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетент­них органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійсню­ється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосу­вання заходів юридичного впливу до правопорушників.

Державні органи є структурними ланками державного апа­рату.

Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кож­ний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.

Структура органу держави:

Ознаки органу держави:

І) формується державою або безпосередньо народом (наприк­лад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його ос­нові;

2) має передбачені конституцією або іншими законами спе­ціальні функції, які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії:

а) видає нормативні та індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконан­ням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулюван­ня, у разі потреби — державного примусу;

4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволе­но лише те, що прямо передбачено законом». Принцип «дозво­лене усе, що не заборонено законом» не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок вико­ристання ними владних повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових інструкціях, штатних роз­кладах та ін.

6) має необхідну матеріальну базу — казенне майно, що зна­ходиться в його оперативному управлінні; свій рахунок у банку;

джерело фінансування — державний бюджет;

7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і чисельним складом), територіальний масштаб діяльнос­ті, систему службової підзвітності та службової дисципліни.

Інститут держави — відносно відокремлена частина держав­ної структури, що користується певною автономією.

Відповідно до структурно-функціонального принципу інсти­тути держави можна поділити на:

— організаційні (інститут президента, інститут парламенту);

— функціональні (інститут референдуму, інститут адміністра­тивного контролю, інститут державної влади).

Види інститутів держави за ступенем складності:

— прості (елементні) — не можуть бути розділені на дрібніші інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміні­стративного контролю, інститут референдуму, інститут від­повідальності уряду);

— комплексні — складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу, можуть бути інститутами для спадного роз­дрібнення (інститут форми держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство всереди­ні, незалежність і рівноправність зовні; інститут представ­ника держави на місцях: губернатор, префект та ін.).

Види інститутів держави за пріоритетністю положення:

— основні (наприклад, інститут державної влади);

— примикачі — належать до перших (наприклад, інститут дер­жавного суверенітету, інститут представника держави на місцях).

Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:

• інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.);

• інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, ви­конавчі органи влади на місцях та ін.);

• інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий конт­роль та ін.).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфіч­ні інститути існують у мусульманських країнах (маджиліс — по­рядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци — особлива форма місцевого самоврядування) та ін.

Принципи організації та діяльності державного апарату

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столона­чальник). Даний термін вживають і для негативної характерис­тики таких проявів у діяльності державного апарату, як форма­лізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб.

Щоб перебороти негативні явища, використовуються демок­ратичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроб­лених реально діючих заходів і механізмів, покликаних прибор­кати, стримати бюрократизацію. Ефективні такі заходи, як замі­щення посадових осіб за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних служ­бовців права брати участь у комерційній діяльності, але одноча­сно встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чес­ній службі. Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування дер­жавного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяль­ності була система принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату — від­правні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права — виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність — підлеглість по вертикалі;

6) організаційно-правова зв'язаність діяльності державних органів і посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування, науковість;

14) право рівного доступу до державної служби.