Норми правд у системі соціальних норм - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно

Поняття, ознаки і види соціальних норм. Їх співвідношення з технічними нормами

Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:

- соціальні;.

- технічні.

Технічні норми регулюють діяльність людини, пов'язану з використанням природних ресурсів (норми витрати палива, електроенергії, води та ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним.

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто привила, тому що пра­вила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а прави­ла чітко вираженого соціального характеру.

Ознаки соціальних норм:

1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятив­ного характеру — соціально-вольові норми, що історично скла­лися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують пове­дінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспі­льних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;

2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спря­мовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; всту­пають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відно­сини;

3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообо­в'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведін­ки;

4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконан­ням, суспільним впливом, державним примусом).

Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі іс­торичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в ор­ганізації суспільного життя, передаються з покоління в поколін­ня, тобто є спадкоємними.

Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.

Види соціальних норм за сферами дії:

— економічні: регулюють суспільні відносини в сфері еконо­міки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробниц­твом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

— політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;

• релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різни­ми релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існу­вання Бога;

• екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколиш­нього середовища та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:

• норми моралі;

• норми-звичаї;

• норми права;

• корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — спів­товариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які ре­гулюють відносини усередині різних недержавних органі­зацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами.

Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспіль­них відносин.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими).

Технічні норми посідають своєрідне місце в системі соціального регулювання, обумовлене тим, що вони регулюють відносини між людьми і природою, технікою (людина і комп'ютер, людина і зна­ряддя праці, людина і виробництво), тоді як соціальні норми — відносини між людьми та їх об'єднаннями.

Технічні норми — правила, що вказують на найбільш еконо­мічні та екологічно нешкідливі методи, прийоми і засоби впли­ву людей на матеріальний світ, їх роботу з технічними і природ­ними об'єктами. Інакше: це правила доцільного поводження з предметами природи, знаряддями праці та різними технічними засобами, наприклад, правила виконання будівельних робіт, інст­рукції з експлуатації машин і механізмів.

Технічні норми ґрунтуються на пізнанні законів природи, особливостей технічних об'єктів (знарядь виробництва та ін.) і являють собою специфічну мову спілкування людини з матері­альними об'єктами. Недотримання технічних норм призводить до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії люди­ни (каліцтва, травми, хвороби). Так, невиконання вимоги меди­чного закладу користуватися одноразовими шприцами може призвести до інфікування хворого СНІДом, а порушення пра­вил роботи на електронно-обчислювальній машині не дасть по­трібного результату.

Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регу­люють вони поведінку людей чи ні, то їх можна визначити як суто технічні і протиставити соціальним нормам, тобто суто тех­нічні норми як абстракція, відволікання від суспільних відно­син, мають таке саме значення, як правила математики та інших несоціальних утворень, наприклад, правила поводження з ком­п'ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками і т.д.

Як тільки технічні норми стикаються з поведінкою людей і люди починають узгоджувати свої вчинки з технічними вимога­ми, тобто як тільки технічні правила перетворюються на загаль­ні правила поведінки (норми), вони набувають соціального значен­ня. Наприклад, правила гігієни — технічні норми, що мають соціальне значення. Або інший приклад: технічними нормами є різні правила, що встановлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії 'їх якості. Ці технічні правила розраховані на ставлення суб'єктів (колективів) до них у процесі створення продукції (товарів) і сфері обміну. Тому вони мають соціальний характер.

Спільне у технічних і соціальних норм — їх зв'язок із діяль­ністю людини.

Відмінності технічних і соціальних норм — в об'єктах і мето­дах регулювання.

Ознаки соціально-технічних норм:

• обумовленість законами природи і техніки;

• невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);

• невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);

• виключність використання.

Ряд технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і управлінській сфері і набули соціального значення, набувають правової сили, тобто перетворюються на техніко-юридичні з ознаками обов'язковості і охорони державними засобами, аж до примусу. При цьому вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної без­пеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту, ене­ргопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсич­них речовин, поводження зі зброєю тощо.

До технічних норм належать:

І. Будівельні норми і правила (БНіПи);

2. Державні стандарти (Держстандарти);

3. Технічні умови виробництва певної продукції;

4. Інструкції з експлуатації машин і механізмів;

5. Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін. Соціально-технічні норми перетворюються на техніка-юридичні в двох випадках.

1. Коли держава через відповідні уповноважені органи фор­мулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнаєть­ся юридичне обов'язковим. Наприклад, наказ Державної подат­кової адміністрації України № 166 від 30.05.1997. «Про затверд­ження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструкція з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона містить соці­ально-технічні норми, які мають формально-обов'язковий хара­ктер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до елек­тробритви такого характеру не має.

2. Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкції тощо), але встановлює відповідаль­ність за порушення їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так, ухилення від заборон по техніці без­пеки, промисловій санітарії та інших правил праці, передбаче­них трудовим законодавством, може спричинити адміністратив­ну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише між особами, групами, сус­пільством і державою (але не відносини між особою і річчю або явищем природи) і в цьому сенсі вони є соціальними. Їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) тех­нічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а зго­дом — і якості юридичних норм.

Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія

Мораль — система норм і принципів, які виникають із по­треби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільст­вом (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на ре­гулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихо­ванням, силою громадської думки.

Мораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, по­рядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя — еко­номіку, політику, право та ін. За допомогою моралі узгоджуєть­ся поведінка особи з інтересами суспільства, долаються супере­чності між ними, регулюється міжособистісне спілкування.

«Золотим правилом» моралі, відомим із найдавніших часів, є таке:

«(не) роби щодо інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони роби­ли щодо тебе».

У багатьох випадках правові норми як би виростали з мо­ральних принципів.

Дотримання норм права є моральний обов'язок громадяни­на, який визначається моральною і правовою культурою сус­пільства.

Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства не досягло гармонії права і моралі.

Спільне у норм права і норм моралі полягає у тому, що вони:

1) діють у єдиному полі соціальних зв'язків, тобто є соціаль­ними нормами;

2) переслідують спільну мету — встановлення і підтримання порядку в суспільстві;

3) мають однакове функціональне призначення — впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масш­таби (еталони, стандарти) поведінки;

4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру;

5) мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стри­жень — справедливість. Навіть у класовій державі норми права були вираженням справедливості, на якій ґрунтуються норми моралі. Останні, у свою чергу, були обумовлені матеріальним і духовним розвитком суспільства (див. приклад про кріпосне право в параграфі «Поняття і ознаки права»). Але й тоді норми права і норми моралі протистояли сваволі та анархії.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формально (офіційно) ви­значена міра справедливості, і тому право в широкому розумінні є моральним явищем. Наприклад, заборона убивства — це на­самперед моральна заборона, а потім уже правова. Законом передбачена кримінальна відповідальність за наклеп, давання неправдивих показань, підробку документів, шахрайство, які у своїй основі мають неправду як аморальне явище. Або консти­туційна норма (ст. 63 Конституції України), відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, є насам­перед моральною нормою.

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі. Наприклад, зміна ставлення до комерційної діяльності зажадала юридичного закріплення, оскільки норма, що заборо­няє комерційну діяльність в Україні, морально відпала.

3. Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні.

Вплив норм моралі на діяльність, пов'язану з реалізацією права:

1. Норми права оцінюються громадянином, який реалізує їх, із погляду моралі. Навіть технічні, організаційні правила, які не несуть морального навантаження (наприклад, передбачена за­коном форма декларації про прибутки), мають певний вихід на норми моралі.

2. Норми права тлумачаться посадовою особою, яка здійснює правозастосовну діяльність, відповідно до норм моралі, що пану­ють у суспільстві. Особливо це стосується тих норм права, котрі містять у своєму тексті оцінні поняття (наприклад, «цинізм», «особливе зухвальство» — у Кримінальному кодексі України), їх неможливо зрозуміти і застосувати без звертання до норм мора­лі. Так, справедливе, обгрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство, статеві злочини багато в чому зале­жить від урахування моральних норм, які діють у суспільстві.

3. Правозастосовний процес, включаючи його останню стадію — прийняття правозастосовного акта, здійснюється з урахуванням норм моралі. Здавалося б, передбачена законом форма протоко­лу судового засідання не торкається будь-яких моральних цін­ностей, проте будь-які юридичні правила, які вносять чіткість і певність у взаємовідносини суб'єктів права в процесі правозастосовної діяльності, не є байдужними для моралі.

Вплив норм права на норми моралі:

1. Норми права сприяють затвердженню прогресивних мораль­них уявлень. Наприклад, ст. 21 Конституції України затверджує гуманістичні засади справедливості: «Всі люди є вільними і рів­ними у своїй гідності та правах».

2. Норми права сприяють усуненню перепон на шляху розвитку нових моральних норм. Наприклад, норма про рівність форм вла­сності — державної, комунальної, приватної — затверджує у гро­мадян не лише необхідне почуття відповідальності за цілість дер­жавної і комунальної власності, але й моральне право хазяїна, власника — фермера, приватного підприємця та ін.

3. Норми права виступають як засоби охорони і захисту норм моралі. Так, статті Цивільного кодексу спрямовані на захист і охорону таких моральних цінностей, як добре ім'я, незаплямована репутація, честь, гідність.

Відмінності між нормами моралі і нормами права