Правоохоронні та контрольно-наглядові органи. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно

Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони держав­ного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, що здійснюють правозастосовні та право­охоронні функції.

Правоохоронна діяльність визначається правоохоронною функцією держави, здійснюється в рамках правоохоронних від­носин, повинна відповідати їх принципам.

Державно-владна діяльність правоохоронних органів вира­жається в тому, що вони як частина механізму держави мають компетенцію розглядати різного роду юридичних справ і спира­ються на можливість застосування державного примусу.

Правоохоронна діяльність за своєю структурою поділяється на:

• запобігання виникненню умов і причин суспільне небез­печного явища;

• припинення процесу їх розвитку;

• ліквідацію наслідків.

Прокуратура — специфічний орган державного управління, наділений правоохоронними і контрольно-наглядовими функ­ціями.

На прокуратуру України покладаються завдання.

— підтримання державного обвинувачення в суді;

— представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

— нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

— нагляд за додержанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Прокуратура України здійснює нагляд за додержанням зако­нів у діяльності Служби безпеки України та органів внутрішніх справ (центральний орган — Міністерство внутрішніх справ України).

Відповідно до Конституції України розроблена Концепція ре­формування прокуратури. Конституція залишає за прокуратурою функції:

— підтримання державного обвинувачення і представництво інтересів громадянина і держави в суді;

— нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, слідством, дізнанням, додержанням кримінально-виконавчого законодав­ства.

Структура прокуратури: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратура облас­тей і районів (міст). Є окремі підрозділи прокуратури — на транс­порті, у водних басейнах, виправно-трудових закладах; військо­ва прокуратура — у Збройних Силах і Військове-Морському флоті України.

Генеральний прокурор, який очолює прокуратуру, призна­чається Президентом за згодою Верховної Ради строком на 5 років і звільняється з посади Президентом. Верховна Рада може висловити недовіру прокурору України, що має наслідком його відставку з посади.

Всі нижчестоячі прокурори призначаються Генеральним про­курором також строком на 5 років. Прокурорами і слідчими прокуратури можуть бути призначені тільки громадяни Украї­ни, що мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості і досягай встановленого законом віку (для прокурорів району міста — не менше ніж 25 років).

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення. Його завдання — захист незалежно­сті України, її конституційного ладу, територіальної цілісності та обороноздатності від розвідувально-підривної діяльності служб іноземних держав, а усередині країни — від підривної діяльності з боку злочинних організацій, груп людей або навіть окремих осіб;

боротьба з організованою злочинністю, мафією, корупцією, що створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Систему Служби безпеки України становлять Центральне управління, підпорядковані йому регіональні органи. Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контр­розвідки, військові формування, а також навчальні науково-до­слідні та інші установи. Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання в системі Служби безпеки України.

Найчисленніша ланка правоохоронних органів — органи МВС України (див. § «Роль органів внутрішніх справ у механізмі пра­вової держави»).

До недержавних правоохоронних органів належать адвокатури, адвокатські компанії, недержавні розшукові, охоронні і деякі інші установи відповідного призначення. Недержавні організації ство­рюються для охорони приватних, групових інтересів, а не для охорони публічних інтересів. У цьому полягає їхня відмінність. Проте всі вони покликані служити інтересам особи та суспільства.

Важливою ланкою контрольно-наглядових органів держави є державні інспекції (адміністрації).

Державні служби (інспекції, адміністрації) — санітарні, подат­кові, протипожежні та ін. — спеціальні державні органи. Вони покликані здійснювати функції контролю і нагляду за дотри­манням підприємствами, організаціями, установами, посадови­ми особами і громадянами окремих установлених відповідними правовими актами правил: санітарних, податкових, протипоже­жних, ветеринарних та ін.

Наприклад, державна податкова адміністрація здійснює функ­цію контролю і нагляду за своєчасною подачею податкових де­кларацій юридичними і фізичними особами (громадянами), які за законом повинні сплачувати податки.

Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави

Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи виконавчої влади, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апа­рату, внутрішніх військ, кримінально-виконавчих установ.

Їм відведена відповідальна роль у механізмі правової держа­ви. Вони беруть участь у здійсненні внутрішніх і зовнішніх функ­цій держави — проводять діяльність із захисту економіки і нав­колишнього середовища від злочинних посягань (податкова мі­ліція, екологічна міліція), стоять на стражі законності і правопорядку (ДАІ, патрульно-постова служба та ін.), співробіт­ничають на міжнародному рівні з забезпечення світового поряд­ку (1НТЕРПОЛ), мають на меті захист і охорону прав і свобод людини.

Окремі служби органів внутрішніх справ (міліція, виправно-трудові установи) наділені функціями дізнання, які вони здійс­нюють у межах вимог кримінально-процесуального закону.

Одна з особливостей органів внутрішніх справ — наявність повноважень щодо проведення попереднього розслідування (спе­ціальний слідчий апарат).

Органи внутрішніх справ мають широкий діапазон адмініст­ративно-наглядових функцій — забезпечення громадського по­рядку, паспортного режиму, правил дозвільної системи та ін.

Основні завдання органів внутрішніх справ:

1) захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і дер­жави від протиправних посягань, охорона громадського поряд­ку і забезпечення громадської безпеки;

2) боротьба зі злочинністю;

3) запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслі­дування, розшук осіб, що вчинили злочин, вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

4) забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;

5) забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної без­пеки;

6) охорона і захист державних об'єктів, майна усіх видів влас­ності.

Міліція — складова частина системи органів внутрішніх справ, які здійснюють виконавчу державну владу в сфері охорони гро­мадського порядку.

До структури міліції входять: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, спеціальна міліція.

Функції міліції:

— адміністративна — виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб і підрозділів з організації і здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повнова­жень, визначених законом. Керуючись адміністративним зако­нодавством, працівники міліції вступають у адміністративно-пра­вові відносини з підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами і громадянами;

— профілактична — запобігання злочинам та іншим право­порушенням, виявлення причин і умов, що їх породжують, усу­нення їх. Практично всі підрозділи міліції здійснюють профілак­тичні заходи. Цим пояснюється використання ними державно-владних повноважень примусового характеру в більшій мірі, ніж іншими органами виконавчої влади;

— оперативно-розшукова — виявлення інформації про право­порушення, що готуються або вже вчинені; про осіб, що ухиля­ються від органів розслідування або відбування кримінального покарання та ін.;

— кримінальна-процесуальна — розгляд заяв і повідомлень про вчинені злочини, провадження дізнання і попереднього слідст­ва у кримінальних питаннях про злочини, розслідування яких покладено законом на органи внутрішніх справ;

— виконавча — виконання в межах своєї компетенції адміні­стративних стягнень і кримінальних покарань (засудження осіб до виправно-трудових робіт без позбавлення волі та ін.);

— охоронна — охорона на договірних засадах майна усіх видів власності юридичних і фізичних осіб. Як державний озброєний орган виконавчої влади міліція покликана захищати життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє приро­дне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Жодні виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або без­діяльності міліції. Вказівки співробітників міліції, зроблені в ме­жах службових повноважень як представників влади, обов'язко­ві для всіх громадян і посадових осіб. Стаття 20 Закону України «Про міліцію» гласить: «Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами».

Міністерство внутрішніх справ є своєрідним організуючим і регулюючим центром системи органів внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ очолює Міністр, який признача­ється відповідно до Конституції України і несе персональну від­повідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає міру відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів міністерства.

Середньою ланкою виступають обласні управління внутрішніх справ і Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим. Правовий стан Міністерства внутрішніх справ Автономної Рес­публіки Крим дещо відрізняється від обласних управлінь внутріш­ніх справ. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України «Про мі­ліцію» його голова є заступником Міністра внутрішніх справ, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ. Що стосується завдань і повноважень органів внутрішніх справ Авто­номної Республіки Крим, то вони майже не відрізняються від за­вдань і повноважень обласного управління органів внутрішніх справ.

Обласні органи внутрішніх справ реалізують свої повнова­ження через відділи (галузеві служби) і через нижчі ланки — міські і районні відділи (управління) внутрішніх справ. Районні і міські відділи внутрішніх справ — основна ланка системи Мі­ністерства внутрішніх справ України.

Податкова міліція здійснює контроль за додержанням подат­кового законодавства, виконує оперативно-пошукову, криміналь­но-процесуальну та охоронну функції.

Міністерство юстиції та Вища рада юстиції

Міністерство юстиції України є центральним органом вико­навчої влади, який створює Президент України з метою органі­зації здійснення державної правової політики.

Завдання Міністерства юстиції полягають у:

1) розробці проектів законів, їх змін і доповнень до них; про­веденні роботи із систематизації законодавства і підготовки про­позицій щодо його кодификації;

2) забезпеченні організаційної діяльності судів без втручання в судову діяльність (проведення перепідготовки і підвищення кваліфікації судових працівників та ін.);

3) керівництві нотаріатом, судово-експертними установами, загальному керівництві органів реєстрації актів громадянського стану та адвокатури;

4) організації правового навчання населення;

5) реєстрації політичних партій, інших об'єднань громадян на території України, контролі за додержанням ними своїх ста­тутів;

6) державній реєстрації нормативних актів інших міністерств і центральних відомств виконавчої влади, органів державного управління і контролю, які стосуються прав та інтересів грома­дян;

7) здійсненні (у встановленому порядку) міжнародних зв'яз­ків з правових питань та ін.

Ця діяльність зосереджена в п'ятьох департаментах:

1) правової політики;

2) проектування нормативних актів;

3) юридичних послуг;

4) судового;

5) міжнародного права і міжнародного співробітництва.

В областях при державній адміністрації є управління юсти­ції, які виконують свої завдання на місцевому рівні і підпоряд­ковуються безпосередньо Міністерству юстиції. Головне управ­ління юстиції Криму також підпорядковується безпосередньо Міністерству юстиції України.

Міністерство юстиції у межах своєї компетенції на підставі і у виконання чинного законодавства видає накази, організує і пе­ревіряє їх виконання. В необхідних випадках разом із іншими ор­ганами державного управління і громадськими об'єднаннями воно приймає спільні акти стосовно міжгалузевого управління.

Міністерство юстиції розробляє концепції державної право­вої політики і правових реформ; організує і координує діяль­ність, пов'язану з підготовкою проектів законів, кодексів; про­водить їх експертизу на предмет відповідності Конституції Укра­їни і вимогам законопроектної техніки; здійснює експертизу нормативних актів обласних Рад народних депутатів, а також Київської та Севастопольської міських Рад, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян. Воно забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства і підпоряд­кованих йому органах, установах, організаціях; узагальнює прак­тику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства; організовує виконання актів за­конодавства та ін.

Відповідно до ст. 131 Конституції в Україні засновано Вищу раду юстиції, яка складається із 20 членів, котрі призначаються:

Верховною Радою — 3 члени; Президентом — 3 члени; з'їздом суддів — 3 члени; з'їздом представників юридичних вищих нав­чальних закладів та наукових установ — 3 члени; всеукраїнською | конференцією працівників прокуратури — 2 члени. Крім того, до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верхо­вного Суду, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор.

Вища рада юстиції — це вищий наглядовий (за адміністратив­ною і дисциплінарною стороною діяльності суддів і прокурорів) орган в Україні.

До відання Вищої ради юстиції належать:

• внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

• прийняття рішення стосовно порушення суддями і проку­рорами вимог щодо несумісності;

• здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.