Виникнення та історичний розвиток держави і права - Історія, теорія держави і права - Скачать бесплатно
План
Вступ.
Суспільна влада і соціальні норми за первіснообщинного ладу.
Держава і право різних суспільно-економічних формацій.
Перспективи історичного розвитку держави і права.
Висновок.
Вступ.
Держава в сучасному розумінні, тобто як політична організація домінуючої частини чи навіть всього населення, існувала не завжди. На певних стадіях розвитку людства, зокрема при первіснообщинному ладі, держави і права не було. Довгий час люди існували в умовах так званого первісного стада, об'єднуючись у невеликі бродячі групи, Все, що здобувалося, було спільним. Удосконалення знарядь і засобів виробництва, приборкання вогню сприяли розвитку вищої організації людського суспільства.
2. Суспільна влада і соціальні норми за первіснообщинного ладу.
З бігом часу щораз більше родів переходять до осілого життя, займаючись землеробством, рибальством, скотарством. Жіноча праця поступово витісняється чоловічою. Появляється батьківський рід — патріархат. В цей час відбувається перехід від кам'яних знарядь і зброї до металевих. Батьківському роду й надалі притаманні такі риси, як кровна спорідненість, через це — заборона шлюбів всередині роду, спільна власність, свої релігійні обряди, спільне місце поховання, родове ім'я. Дуже важливим був обов'язок взаємодопомоги і тісно пов'язаний з ним звичай кровної помсти. Роди починають об'єднуватись в більші організації — племена.
Для первіснообщинного ладу характерною є як певна організація суспільної влади, так і певні норми поведінки людей. Суттєвою рисою цієї влади є своєрідне самоуправління, тобто відсутність особливого, професійного апарату управління, спеціальної групи людей, яка тільки цим і займається. Кожен рід, плем'я мали свої збори, в яких брали участь усі дорослі члени (чоловіки й жінки) на рівноправних засадах. На цих зборах обиралися вождь, старійшини і воєначальники, вирішувались питання війни чи миру, кровної помсти, прийняття нових членів роду тощо.
При первіснообщинному ладі існували і певні норми поведінки людей, так звані соціальні норми. Такими нормами були звичаї, традиції, які водночас були і правилами співжиття, і приписами релігійного характеру. Вони встановлювалися самим колективом, передавалися з покоління у покоління (наприклад, поважати старших, виконувати розпорядження вождів і старійшин, звичай кровної помсти).
3. Держава і право різних суспільно-економічних формацій.
Однією з основних причин виникнення держави став поділ первіснообщинного, соціальне однорідного суспільства на соціальне неоднорідні групи чи класи з різноманітними, нерідко протилежними інтересами. Як бачимо, на перший план тут виступають соціально-економічні фактори.
Проте в утворенні кожної держави відіграє роль цілий комплекс причин — економічних і політичних, внутрішніх і зовнішніх, бо кожен процес виникнення держав у тих чи інших народів має свої особливості.
Найдавнішими державами в історії людства були рабовласницькі. Вони виникли в IV—III тис. до н. е. на Близькому і Середньому Сході (Єгипет, Вавілон, Мідія та ін.), потім в інших регіонах земної кулі, а у VIII—VI ст. до н. е.— в Європі (Греція, Рим). Спільними характерними їх рисами були:
створення держави і права в інтересах вільних людей, своїх громадян, насамперед рабовласників, оскільки тогочасне суспільство поділяється на дві основні антагоністичні категорії (класи) — вільних і рабів;
Феодальна держава і право виникають у Європі в V—VI і наступних століттях. Рабовласницька система і засновані на ній держави терплять кризу, розпадаються, оскільки рабство стало гальмом соціального прогресу. Як сам феодальний спосіб виробництва, так і держава та право були прогресивніші порівняно з рабовласницькими.
Характерними рисами держави і права є знову ж таки закріплення соціальної нерівності, наділення феодалів (світських і духовних) залежно від їх рангів всіма правами; закріплення відносин сюзеренітету-васалітету; визнання селян, міщан людьми, але закріплення у праві їх особистої та економічної залежності від феодалів, обов'язку працювати на них, на державу і церкву; монополії феодалів на основні засоби виробництва, на політичну владу.
Буржуазна держава і право виникають внаслідок революцій XVII—XVIII ст. Як сам капіталістичний спосіб виробництва, так і відповідні йому держава та право є значним поступом у розвитку людства. Саме буржуазні ідеологи, просвітителі розробили прогресивні теорії «суспільного договору, «природного права», «розподілу влади» та інші, які потім втілювалися у державно-правовому будівництві. Буржуазія вперше проголосила і втілила в життя лозунги формальної рівності усіх перед законом, комплекс невід'ємних прав людей, серед яких право на життя, волю, щастя, власність та ін. Проголошено суверенітет народу, його право на опір насильству.
Цього не можна було сказати про соціалістичні країни, де на словах, в теорії все було якнайкращим, а насправді панувала антидемократична тоталітарна комуністична система, яка нещадно душила людську індивідуальність, нищила вільне слово і думку, жорстоко розправлялась з будь-якими проявами незгоди, протесту, опору, фальшувала дійсність, винищувала підкорені нації, довела до руїни економіку. Певні позитивні моменти у цієї системи були. Це деякі високорозвинені галузі промисловості, організація (але не суть) народної освіти, охорони здоров'я тощо.
4. Перспективи історичного розвитку держави і права.
Ще за існування соціалістичної системи на Заході з'явилась так звана теорія конвергенції (лат. convergo — наближаюсь, сходжусь). її прихильники (Дж. Голбрейт, Я. Тінберген, Р. Арон та ін.) говорили про необхідність зближення, а в майбутньому — злиття двох домінуючих у світі систем — капіталістичної та соціалістичної, створення якоїсь середньої, з використанням кращих, позитивних рис обох систем. На сьогодні ця теорія втратила свою актуальність.
Якими ж насправді можуть бути перспективи історичного розвитку держави і права? Держава як політична організація, апарат управління і право Як регулятор суспільних відносин існуватимуть ще довго. Доти, доки буде в них потреба. У людському середовищі поки що існує багато різних проблем, суперечностей, які без державно-правового регулювання вирішити неможливо. Серед них одними з найсерйозніших є загроза збройних конфліктів, міжнаціональних і расових суперечностей, невирішені соціальні проблеми, особливо у слаборозвинених країнах та ін.
У майбутньому, якщо б уявити, що всі болючі питання будуть вирішені, підстави для конфліктів ліквідовані, необхідність в існуванні держави і права у сучасному їх вигляді відпаде.
Висновок.
У ХХ ст. держава як інститут політичної системи еволюціонує до правової держави. Правова держава – це така держава, що однаковою мірою захищає кожного члена громадянського суспільства незалежно від рівня його достатку та наявність власності, національної та расової належності, статі та віросповідання.
Література:
“Правознавство” Настюк М. Львів 1995 р.
“Загальна теорія права та держави” Рабинович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. 1993 р.
“Права та обов’язки батьків і дітей” Ромовська З.В. Львів 1975 р.
|
