Документація довідково-інформаційна - Діловодство - Скачать бесплатно

План

Протокол.

Акт.

Довідка.

1. Протокол – це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів.

Протокол ведуть під час засідання колегіального органу. Якщо засідання стенографують чи записують на магнітну плівку, то протокол можуть складати після розшифрування записів. Веде протокол технічний секретар або обрана особа.

Протоколи можуть оформлятися від руки у спеціальному прошнурованому журналі або за допомогою друкарської машинки.

Оформляють протоколи на чистих аркушах паперу формату А4 або на загальних чи спеціальних бланках підприємства, організації, установи.

Реквізити протоколу: 10 – назва виду документа; 11 – дата (дата засідання колегіального органу); 12 – індекс; 14 – місце складання чи видання; 17 – гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню); 19 – заголовок до тексту; 21 – текст.

Текст протоколу поділяють на дві частини: вступну та основну. У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, присутніх, порядок денний, в основній – фіксують перебіг засідання колегіального органу.

Слова “Голова”, “Секретар” друкують (одне під одним) від нульового положення табулятора з великої літери. На рівні 2-го положення табулятора проставляють тире і зазначають прізвища та ініціали головуючого і секретаря, наприклад:

Голова - Варенич С.М.

Секретар - Пісна Р.В.

Коли оформляють протоколи оперативних нарад, цю частину тексту проминають.

Далі зазначають присутніх. У протоколі засідання постійно діючого колегіального органу спочатку зазначають присутніх постійних членів (в алфавітному порядку), а потім – запрошених (із зазначенням їхніх посад). У протоколі розширених засідань та зборів, де присутніх багато, склад їх зазначають кількісно, а список з прізвищами додають до протоколу:

Присутні 97 чоловік (список додається).

У протоколах зборів, конференцій чи з’їздів, де для ухвалення рішень потрібен певний кворум, зазначають, скільки мало бути присутніх і скільки було (чи кількість відсутніх).

Далі наводять порядок денний: зазначають питання, винесені на розгляд колегіального органу, прізвища доповідачів чи тих, хто готував дані питання. Кожне питання нумерують:

1. Про перспективи розвитку заводу (Доповідач – генеральний директор – Вельможа С.Е.).

Основну частину тексту протоколу поділяють на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. У кожному з розділів є підрозділи: “СЛУХАЛИ”, “ВИСТУПИЛИ”, “УХВАЛИЛИ” (“ПОСТАНОВИЛИ”). Ці слова прийнято зверху та знизу відокремлювати двома інтервалами, друкувати великими літерами, кожне від нульового положення табулятора. Після них ставлять двокрапку.

Словом “СЛУХАЛИ” починають кожний розділ. Його друкують в одному рядку з номером питання порядку денного.

Прізвища та ініціали доповідача та тих, хто брав участь в обговоренні, зазначають з абзацу (після прізвища з ініціалами ставлять тире). Текст виступу починають (не в лапках) з великої літери (якщо тексти або тези доповідей додаються окремо, то після прізвища з ініціалами ставлять тире і роблять запис: “Текст доповіді (повідомлення, виступу) додається”). Після кожного виступу записують запитання та відповіді на них у порядку надходження, наприклад:

Чоботаренко А.А. – скільки років Ви працюєте інженером на заводі “Електрон”?

Уваров В.Д. – Вісім.

Наприкінці кожного розділу записують прийняту ухвалу (постанову) з обговорюваного питання порядку денного. Ухвала, як і всі розпорядчі документи, має бути конкретною, наприклад:

1 СЛУХАЛИ:

Архипова А.В. – Текст доповіді додається.

ВИСТУПИЛИ:

Висоцький А.К. – (наводиться стислий виклад виступу).

УХВАЛИЛИ:

1.1 Відділенням ППП, ВКВ 21.07.97 провести спільне засідання... (Відповідальний – зав. відділенням Прокопець В.В.).

1.2 Заступникові директора з НВЧ Мельник М.В. у період з 19.07 до 22.07.97 в актовій залі технікуму організувати виставку робот гуртків технічної творчості.

2 СЛУХАЛИ: .........................................

ВИСТУПИЛИ: .........................................

УХВАЛИЛИ: .........................................

2.1 ................................................

2.2 ................................................

Протоколи бувають стислі та повні. У стислих протоколах зазначають прізвища доповідачів, теми доповідей, прізвища тих, хто виступив, рішення. Стислі протоколи доцільно оформляти, коли є стенограми, тексти доповідей. Стисло протоколюють оперативні наради. В решті випадків слід складати повний протокол, який містить записи всіх виступів.

Під час засідання можна скласти лише чорновий варіант протоколу. У п’ятиденний термін протокол уточнюють, вивіряють згідно із стенограмами і звукозаписами, редагують і оформляють. Готовий протокол підписують голова та секретар.

2. Акт – це службовий документ, який посвідчує якийсь факт і складається в присутності свідків або на підставі обстеження. Можливе складання акта й однією, але спеціально вповноваженою особою.

Акти складаються за результатами ревізій, при прийманні-здаванні справ, випробовуваннях нових виробів та зразків та ін. У разі потреби акти затверджують у вищих організаціях чи в керівника установи. Текст акта містить висновки з фіксованих фактів та пропозиції.

В актах зазначають документи, що визначають повноваження осіб, які його склали.

Кількість примірників акта встановлюється нормативними документами або визначається практичними потребами.

Якщо висновки та пропозиції в акті викладаються в розпорядчій формі із зазначенням строків виконання приписаних дій, то акт подають керівникові, який має підписатися, підтвердивши цим, що зі змістом акта він ознайомлений.

Акт може бути підставою для видання адміністрацією установи, організації, підприємства відповідних розпорядчих документів.

Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких ішлося в акті.

В актах проставляють дату заактування факту чи події.

Текст акта складається з двох частин: вступної та констатувальної.

Вступна частина будується за такою схемою:

Складено комісією...;

Присутні...

Якщо акт складено комісією, то замість слова “Присутні” друкують: “Голова комісії”, потім – “Члени комісії”, зазначають їхні посади, прізвища та ініціали.

У констатувальній частині викладають цілі та завдання, суть та характер проведеної комісією роботи, зазначають документи, на підставі яких проводилася робота, фіксують установлені факти. Акт складають у трьох примірниках: перший направляють до вищої організації, другий – керівникові організації, третій – підшивають у справу.

Реквізити акта: назва виду документа, дата, індекс, місце складання чи видання, гриф затвердження (у разі потреби), заголовок до тексту, підстава (оформляють за зразком реквізиту 22), текст, позначка про наявність додатка, підпис.

Акт оформляють на загальних трафаретних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

3. Довідка – це службовий документ, що містить опис та підтвердження тих чи інших фактів або подій.

Довідки поділяються на дві групи: що містять інформацію про факти та події службового характеру; що засвідчують якийсь юридичний факт.

Найчисленнішою є друга група довідок. Їх видають заінтересованим громадянам або установам. Це довідки, що підтверджують факт роботи або навчання, обійману посаду, розмір зарплати, місце проживання тощо. Для довідок використовуються уніфіковані трафаретні бланки.

Реквізити довідки: назва виду документу, дата, індекс, місце складання чи видання, адресат, заголовок до тексту (у разі потреби), текст, позначка про наявність додатка, підпис, відбиток печатки, позначка про виконавця.

Довідки інформаційного характеру відображують індивідуальні ситуації. Їх складають у відповідь на запити і подають у визначений термін.

У довідці необхідно об’єктивно відображувати стан справ, тому її складанню може передувати ретельне збирання й перевірка повідомлень, зіставлення та аналіз добутих даних. У довідці можуть наводитися таблиці, додатки.