Складання і виконання кошторисів та звітів - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

Порядок складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2005 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затверджений Наказом Державного казначейства України #58 від 31.03.2005 р., ґрунтується уже на поправках до закону про державний бюджет 2005 року, але може зазнати істотних змін у наступному році. Цей порядок поширюється на всіх розпорядників бюджетних коштів.

Перед усе, такі звіти вважаються недійсними, якщо їх не підписано - поруч з керівниками організацій - також головними бухгалтерами (керівниками фінансових служб) (п. 1.8 Порядку). По суті, це накидає НПО обов'язок наймати головного бухгалтера, що збільшує її непрямі чи то адміністративні витрати, навіть у тому випадку, коли фінансову звітність і бухгалтерський облік НПО веде аудитор або бухгалтерська фірма.

В п. 2. 4 Порядку зазначено, що громадські та інші неприбуткові організації, які не є бюджетними установами, але одержують бюджетні кошти, мають щокварталу подавати Державному казначейству звіти про використання бюджетних коштів за п'ятьма формами, при чому фактичні видатки не повинні перевищувати сум, затверджених кошторисом організації чи установи на рік.

Це означає, що неурядова організація-переможець конкурсу, яка одержує бюджетні кошти на соціальний проект наприкінці року, має складати річний кошторис уже на початку фіскального року. Перевірку цієї звітності здійснює контрольно-ревізійне управління, незалежно від суми фактично отриманих коштів.

Неподання звітності чи нецільове використання коштів призводять до припинення бюджетного фінансування (ст. 117 Бюджетного кодексу) та/або адміністративних стягнень і цивільно-правової відповідальності щодо посадових осіб організацій-виконавців.

Бюджетні кошти, не використані за цільовим призначенням, підлягають поверненню в бюджет.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ ПРИ СКЛАДАННІ АНАЛІЗУ

Нормативно-правові акти, що частково стосуються залучення бюджетного фінансування соціальних проектів, а саме:

Бюджетний кодекс України (закон України #2542 від 21.06.2001 р.)

Цивільний кодекс України (закон України #435 від 16.01.2003 р.)

Кодекс України про адміністративні правопорушення (закон України #8073 від 07.12.1984 р.)

Європейська хартія самоврядування (#994_036, ратифікована Законом України від 11.09.1997 р.)

Закон України "Про державний бюджет України на 2005 рік" #2285 від 23.12.2004 р.

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" #2558 від 21.06.2001 р

Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади від 21.05.1980 р.

Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" #1490 від 22.02.2000 р.

Закон України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" #1775 від 01.06.2000 р.

Закон України "Про благодійництво і благодійні організації" #531 від 16.09.1997 р.

Закон України "Про інформацію" #2657 від 02.10.1992 р.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" #334 від 28.12.1994 р.

Закон України "Про податок на додану вартість" #168 від 03.04.1997 р.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" #889 від 22.05.2003 р.

Наказ Державного казначейства України #58 від 31.03.2005 р. "Про затвердження Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2005 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів"

Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів (Наказ Міністерства праці та соціальної політики #293 від 17.06.2002 р.)

Вказані акти постійно оновлюються на офіційному інформаційному сайті Верховної Ради України: www.rada.gov.ua

Інші друковані видання:

Інформаційна відкритість органів державної влади України // За загальною редакцією М. Лациби. - К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2005.

Залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування // За загальною редакцією І. Бураковського. - К.: Унісерв, 2004.

Юридические механизмы государственного финансирования неправительственных организаций. - К.: Международный центр некоммерческого права, 2001.

Социальный заказ в Украине. Обоснование и внедрение. - Одесса, 2000. Ассоциация поддержки гражданских инициатив "Ковчег".

http://www.civilsociety.org.ua/index.php?id=75#a3

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.11.2002 р. N 16966/7/15-2317

Щодо мобілізації коштів до бюджету

(Витяг)

…

На забезпечення достатніх надходжень до податку на прибуток суттєво впливає наявність значної кількості платників податків, що користуються пільгами в оподаткуванні, і їх кількість має тенденцію до збільшення. У порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість пільговиків збільшилась на 13,6 відсотка.

Тому на сьогодні має бути приділена особлива увага питанню правомірності надання податкових пільг суб'єктам підприємницької діяльності - юридичним особам, зокрема щодо податку на прибуток.

Законом України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон) передбачено ряд податкових пільг, зокрема встановлено пільговий порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій.

А саме, пунктом 7.11 статті 7 Закону визначено перелік установ і організацій, які може бути включено до Реєстру неприбуткових установ і організацій (далі - Реєстр), та перераховані види доходів, які звільняються від оподаткування у разі їх отримання відповідними неприбутковими установами й організаціями. Поряд із цим установлено інші вимоги, за умови дотримання яких установа чи організація може бути включена до Реєстру.

Отже, своєчасність контролю за правомірністю надання пільг неприбутковим організаціям та використання їх за цільовим призначенням, а також правомірність включення їх до реєстру неприбуткових установ та організацій з метою упередження втрат бюджету набуває ще більшого значення.

За зведеними даними в Реєстрі неприбуткових установ і організацій на рівні ДПА України станом на 01.10.2002 р. обліковується 121487 неприбуткових установ і організацій, кількість яких постійно зростає та по відношенню до 01.07.2001 р. складає 112,6 відсотків.

У зв'язку із цим зауважимо, що після введення у новій редакції Податкового звіту про використання коштів неприбуткових організацій, затвердженого наказом від 29.04.2002 р. N 203 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за N 443/6731 (далі - Податковий звіт), цей документ набув статусу податкової декларації.

Податковий звіт подається до контролюючого органу у терміни та за формою, установленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податку (п. 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") (далі - Закон N 2181).

При цьому слід звернути увагу на те, що за порушення встановлених термінів подання Податкового звіту згідно зі статтею 17 Закону N 2181 передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

З метою недопущення випадків незаконного звільнення від оподаткування доходів, отриманих неприбутковими організаціями, при поданні Податкового звіту органи на місцях мають перевіряти правомірність такого звільнення.

На підставі пункту 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право одержувати від установ і організацій довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, будь-яка сума коштів, занесена неприбутковою установою до Податкового звіту, якщо вона викликає сумнів у перевіряючих при камеральній перевірці податкової звітності, повинна бути підтверджена відповідними документами.

Особливу увагу слід приділити доходам з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, з метою недопущення уникнення оподаткування шляхом занесення цих сум до доходів, отриманих від проведення основної діяльності.

Також підлягають аналізу сплачені неприбутковими організаціями витрати, прямо пов'язані з отриманням доходів з інших джерел. Зауважимо, що з метою оподаткування на зменшення суми інших доходів приймається тільки та частина загальних витрат неприбуткової організації, що безпосередньо пов'язана з отриманням таких доходів.

Крім того, необхідно відзначити, що пунктом 7.11 статті 7 Закону податкові пільги встановлено для неприбуткових установ і організацій, а не для їх структурних підрозділів. Тобто до Реєстру неприбуткових установ і організацій може бути включено за умови дотримання вимог, установлених пунктом 7.11 Закону, лише установи й організації, які є юридичними особами.

Одночасно... просимо звернути увагу на такі питання.

1. Відображення в Податковому звіті власних надходжень бюджетних установ.

Власні надходження бюджетних установ з ознакою з 0001 по 0004, що утримуються за рахунок відповідних бюджетів, у разі якщо такі надходження передбачені кошторисом, що затверджується у встановленому порядку, у повному обсязі зараховуються до спеціального фонду відповідних бюджетів і відображаються у рядку 1.3.4 Податкового звіту "Доходи від надання платних послуг бюджетною установою (організацією)".

При цьому Податкове роз'яснення про порядок оподаткування власних надходжень бюджетних установ і організацій у 2000 - 2001 роках, затверджене наказом ДПА України від 11.10.2001 р. N 409, діє також у 2002 році.

2. Відображення у Податковому звіті сум бюджетного фінансування установами з ознакою неприбутковості 0014 та 0009.

Відповідно до абзацу "б" підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону до неприбуткових установ і організацій віднесено науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, унесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави (ознака неприбутковості - 0014). У Податковому звіті доходи зазначених установ передбачено відображати в рядку 2.

Оскільки кошти загального та спеціального фондів бюджету згідно з виділеними лімітами асигнувань та затвердженого кошторису використовуються на підготовку фахівців у межах держзамовлення, проведення науково-дослідних робіт та інші видатки, необхідні для виконання договірних зобов'язань з юридичними та фізичними особами (тобто на проведення основної діяльності), то і відображати наведені суми слід у рядку 2.3 Податкового звіту "Доходи, отримані від проведення основної діяльності".

Відповідно і видатки на проведення основної діяльності науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації, унесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, згідно із затвердженим кошторисом слід відображати в Податковому звіті у рядку 9.2 "Витрати, що здійснюються неприбутковою установою (організацією) для виконання статутних завдань (проведення основної діяльності)".

Аналогічно відображаються суми отриманого бюджетного фінансування та профінансованих видатків згідно із затвердженими кошторисами пенсійними фондами з ознакою 0009, а саме: доходи цих установ підлягають відображенню у рядку 3.1.1 "Кошти, які надходять до пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення, у тому числі і внески на інші потреби, передбачені законодавством", а профінансовані видатки - у вищеназваному рядку 9.2.

…

Заступник Голови

Г.

організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні

Олександр Винников, листопад 2005 р., м. Київ, Україна
Передмова. Цілями цього звіту є аналіз поточного стану фінансування організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні та рекомендації щодо формування державної політики, що впливає на стан фінансування ОГС. ОГС для цілей цього звіту включає громадські та благодійні організації, зареєстровані в Україні, бо фінансування представництв іноземних неурядових організацій регулюється окремими міжнародними договорами України.

Аналіз ґрунтується на діючих законах та інших нормативних актах України щодо фінансування ОГС, адміністративній і статистичній інформації державних органів України, результатах інших досліджень (в т. ч. фокус-груп з представниками ОГС в рамках підготовки цього звіту) та консультаціях з експертами у сфері розвитку громадянського суспільства.

Рекомендації аналітичного звіту ґрунтуються на очікуваних результатах розробки та здійснення державної політики щодо фінансування ОГС. Методологічними критеріями оцінки такої політики є відповідність передбачуваним нормам законодавчого регулювання, зокрема, не дискримінаційне ставлення до ОГС, та відповідність обмежень фінансування ОГС принципам демократичного суспільства.

Певні кількісні індикатори пропонуються як критерії оцінки державної політики у сфері фінансування ОГС і, зокрема, як засади для визначення її якісних показників.

Пропозиції і висновки щодо розв’язання окремих проблем стосовно фінансування ОГС можуть бути використані при розробці проектів законів, регуляторних та інших актів, що впливають на стан фінансування ОГС, а також поправок до цих актів. Крім того, ці пропозиції можуть бути використані ОГС при розробці місцевих (внутрішніх) актів щодо фінансування окремих ОГС або їх об’єднань.

Розділ І. Аналіз поточного стану фінансування ОГС

1. Роль фінансування у розвитку ОГС

Розвиток громадянського суспільства в цілому та ОГС зокрема, окрім прямого залучення громадян та власне організацій до конкретної діяльності, потребує доступу ОГС до ресурсів, які мають фінансову вартість або надаються до фінансової оцінки.

Тому поняття "фінансування" для цілей цього звіту включає доступ ОГС і до коштів, і до інших видів майна, майнових прав і результатів послуг, які одержують ці організації.

Проте, вартість робіт, що виконують члени органів управління ОГС та інші їх учасники, до фінансування ОГС для цілей цього звіту не включаються, бо результати їх робіт важко відокремити від участі у діяльності ОГС як такій та оцінити за об’єктивними критеріями.

Стан фінансування ОГС в Україні – як і в будь-якій державі – прямо залежить від стану додержання основних конституційних прав, як-от прав на добровільне об’єднання, на рівність перед законом, гарантій права власності, прав на судовий захист тощо.

Основна функція ОГС – якщо її розуміти як забезпечення особистих не майнових прав на основі вільного вибору осіб, в тому числі власне ОГС – малоефективна або нездійсненна без адекватного фінансування.

Основна функція ОГС відрізняється і від приватного підприємництва, яке забезпечує майнові права, і публічного сектора, що забезпечує особисті майнові права на основі односторонніх (як правило, мінімальних!) стандартів. Але досвід країн різного рівня розвитку показує, що без залучення ОГС ці обидва сектори недостатньо ефективні у важливих для суспільства сферах, що потребують значного фінансування (охорона здоров’я, культура, захист довкілля тощо).

Спеціальне аналітичне дослідження стану фінансування ОГС необхідне уже тому, що саме брак фінансування представники ОГС вважають першою та основною причиною, що заважає ефективному виконанню статутних цілей. Так, за даними Інституту Громадянського Суспільства, на початку 2005 року так вважало 56,4% опитаних керівників ОГС[1].

Інші дослідження, також результати фокус-груп у рамках підготовки цього звіту, регулярно вказують на відсутність, нестабільність або дискримінаційність державної політики щодо фінансування ОГС (перед усе, у сфері оподаткування) як основну причину недостатнього фінансування українських ОГС. Адже такий стан руйнує мотивацію не тільки власне ОГС та їх учасників, а й місцевих донорів, які часто очікують "покарань за свої добрі справи" з боку державних органів.

Очевидно, що державна політика щодо взаємодії з ОГС і громадськістю в цілому не може формуватися без урахування поточних і прогнозних показників фінансування ОГС, навіть за умов обмеженого прямого фінансування цих організацій за державні кошти.

Втім, непряме фінансування у формі адміністрування податків та інших обов’язкових платежів власне ОГС та інших суб’єктів їх фінансування справляє далеко більший вплив на розвиток українських ОГС у цілому.

Про це свідчить таблиця нижче, що ґрунтується на зведених даних Державної податкової адміністрації (ДПА) про звільнені від оподаткування доходи ОГС України, які одержано у рамках згаданого дослідження Інституту громадянського суспільства.

Адже цілком очевидний зв’язок між зупиненням у цей період дії пільг щодо оподаткування доходів основної діяльності громадських і благодійних організацій, та майже симетричним зростанням частки доходів цих ОГС від безповоротної допомоги.

Треба зазначити, що дані ДПА, які підтверджують динамічне зростання фінансування ОГС в Україні, далеко не повні. Вони не включають значні суми безплатно одержаних ОГС послуг, значну частину міжнародної технічної допомоги, а також безповоротної допомоги, що приватні донори з указаних далі причин передають ОГС без використання "пільг" чи то неофіційно. Вказана сума не включає доходи ОГС від їхньої неосновної діяльності, які оподатковуються на загальних засадах.

Не включено також дані про доходи деяких громадських організацій, яким присвоєно інші коди ознаки неприбутковості (в т. ч. політичних партій), та про доходи ОГС, яким ДПА досі не надала статусу неприбутковості чи позбавила цього статусу в 2003-2004 рр. Їх частка складає не менше половини з 9 тис. благодійних і 25 тис. громадських організацій, зареєстрованих за даними прес-служби Міністерства юстиції станом на 1 червня 2005 р.

Втім, хоч у різних регіонах України уже діють окремі ОГС, річні доходи яких перевищують 1 млн. грн., переважна більшість ОГС належить за розміром доходів до "суб’єктів малого підприємництва", а значна кількість ОГС взагалі не декларує доходів.

З урахуванням цих додаткових доходів та значного рівня "тінізації" економіки України в цілому, щорічний обсяг фінансування ОГС в Україні сягає еквіваленту принаймні 6-7 млрд. грн.

Тому з огляду на динамічне зростання цього сектору формування адекватної державної політики щодо фінансування ОГС стає нагальною потребою суспільства в цілому.

2. Міжнародні принципи та інструменти фінансування ОГС

Як правило, багатосторонні міжнародні договори та зобов’язання України не включають конкретних принципів або інструментів, на базі яких можна формувати державну політику щодо фінансування ОГС.

Зокрема, конвенції та пакти ООН та її спеціалізованих органів обмежуються вимогами забезпечити державне фінансування у певних сферах. Не містять норм прямої дії, що стосуються державної політики щодо фінансування ОГС, також Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод та протоколи до неї.

Виняток становлять Фундаментальні принципи статусу неурядових організацій у Європі, затверджені рішенням Комітету Міністрів Ради Європи у липні 2002 р.

Вказаний акт містить декілька принципів щодо фінансування неурядових організацій (вони тотожні ОГС для цілей цього звіту, бо не включають партії та інші політичні, професійні та релігійні організації).

Зокрема, це положення пунктів 50-73 Фундаментальних принципів, які встановлюють:
1) право ОГС звертатися за фінансуванням та одержувати кошти та інше майно від інших країн, багатосторонніх агентств, організацій та приватних донорів – з урахуванням норм національного митного і зовнішньоекономічного законодавства;
2) право ОГС зі статусом юридичних осіб на доступ до послуг кредитних установ;
3) право ОГС ефективно оскаржувати в судовому порядку зупинення чи припинення окремих видів її діяльності, в тому числі пов’язані з їх фінансуванням;
4) обов’язок ОГС не використовувати звільнені від оподаткування активи у сферах, де таке звільнення не передбачено законодавством;
5) обов’язок ОГС надавати фінансову звітність державі, своїм членам та донорам та надавати доступ до фінансової документації незалежним органам контролю – з урахуванням норм про захист конфіденційної інформації;
6) обов’язок ОГС, що ліквідується, після розрахунків з кредиторами (в т.ч. донорами) передавати свої активи іншим ОГС зі збіжними цілями діяльності або державі;
7) обов’язок держави визнавати презумпцію законності діяльності ОГС, якщо немає доказів протилежного;
8) обов’язок держави надавати фінансову підтримку ОГС – і пряму в формі коштів, і непряму в формі податкових пільг для ОГС та їхніх донорів – на підставі чітких та об’єктивних стандартів.

Виділені вище курсивом пункти потребують, на нашу думку, особливої уваги при розробці, здійсненні та оцінці державної політики щодо фінансування ОГС в Україні.

3. Національні законодавчі норми та обмеження стосовно фінансування ОГС

Законодавство України щодо фінансування ОГС – комплексна система, яке регулюється відповідно до Конституції, Бюджетного кодексу і закону "Про систему оподаткування" № 1251 від 25.06.1991 р.

Це законодавство включає також спеціальні закони про окремі види ОГС, закони про загальнодержавні та місцеві податки, закони про державний бюджет України, а також про державні цільові фонди і державні програми і стандарти.

Щодо окремих видів фінансування ОГС, станом на листопад 2005 р. чинними є окремі декрети Кабінету Міністрів, укази Президента України, а також рішення, постанови, накази і розпорядження центральних органів виконавчої влади.

У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування також можуть приймати нормативні акти з питань фінансування ОГС. Ці акти стосуються, зокрема, місцевих бюджетів, місцевих податків та місцевих програм соціально-економічного розвитку.

Україна ратифікувала понад 70 двосторонніх міжнародних договорів щодо фінансування ОГС, серед них угоди про надання міжнародної технічної допомоги та конвенції про уникнення подвійного оподаткування, які поширюються на ОГС і їхні осередки в державах-учасницях і мають юридичну силу закону.

Зазначимо, що гарантія рівності усіх об'єднань громадян перед законом, передбачена у ст. 36 Конституції України, не повністю забезпечується у діючих законодавчих актах щодо фінансування окремих видів ОГС.

Зокрема, це стосується критеріїв державної фінансової підтримки на підставі територіального статусу або організаційно-правової форми ОГС, права ОГС звертатися та одержувати фінансування від приватних донорів та/або не резидентів (в т.ч. у формі гуманітарної допомоги), а також права благодійних організацій на доступ до послуг кредитних установ.

4. Форми фінансування ОГС

На стан фінансування ОГС значний вплив справляють його конкретні форми. Адже в Україні державна політика щодо різних його форм не завжди передбачувана і регулюється законодавчими актами різного рівня і предмету регулювання.

Це стосується, перед усе, зупинення чи впровадження окремих норм щодо оподаткування ОГС та їхніх донорів, у тому числі законами про державний бюджет.

Ще однією важливою особливістю – з огляду на обмежене пряме державне фінансування ОГС в Україні – є те, що розробку, здійснення та оцінку державної політики, по суті, делеговано законами та урядом окремим центральним органам виконавчої влади, надто Державній податковій адміністрації. Це призводить до значного впливу дискреційних повноважень органів виконавчої влади на динаміку фінансування ОГС.

4.1. Безповоротна допомога (Фандрейзинг)

Переважну частку фінансування ОГС в Україні одержують у формі коштів і майна, одержаних від приватних місцевих донорів – юридичних і фізичних осіб.

Конкретний розмір частки доходів ОГС від безповоротної допомоги зазнавав значних коливань, зростаючи у роки, коли відбувалися президентські або парламентські вибори, або, як згадано вище, зупинялася дія пільг щодо оподаткування інших доходів ОГС.

Приватні донори мають відмінні настанови щодо фінансування різних видів ОГС. 67% бізнес-компаній в Україні готові підтримувати конкретні соціальні проекти і послуги громадських організацій, а 59% – бюджетні установи (школи, лікарні, будинки для утримання певних категорій осіб тощо). Втім, до фінансування благодійних організацій схильні лише 36%[2].

Як уточнили фокус-групи в рамках підготовки звіту, подібне ставлення пов’язано з мало ефективним і нецільовим використанням коштів на "благодійність взагалі", а також компрометацією "бренду" благодійних фондів, пов’язаною з поширеним адміністративним тиском щодо внесків у такі фонди – переважно на потреби місцевих органів влади та окремих політичних угруповань.

Згідно з діючим законодавством, безповоротна фінансова допомога для ОГС включає:
1) суму коштів, передану за договорами дарування та іншими договорами, які не передбачають компенсації чи повернення коштів (крім бюджетних дотацій і субсидій), чи без укладання цих угод;
2) суму безнадійної заборгованості, відшкодовану після її списання, якщо ця безнадійна заборгованість була раніше включена до валових витрат кредитора;
3) суму заборгованості перед іншою особою, що є нестягнутою після закінчення терміну позовної давності (як правило, три роки);
4) кредит чи депозит, наданий без встановлення строків повернення основної суми, крім кредитів, наданих під безстрокові облігації, і депозитів до запитання у банках, включаючи нараховані на суму кредиту або депозиту проценти;
5) суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, не поверненої на кінець звітного кварталу, в розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги[3].

Отже, письмовий договір дарування не є обов’язковим для одержання ОГС безповоротної допомоги – оформити прийняття коштів можна прибутковим ордером, банківським чи поштовим переказом або, наприклад, заявою до бухгалтерії підприємства про переказ частини платні працівника на рахунок певної організації. Проте, якщо важливим є цільове використання коштів, законодавство дозволяє укладати договори пожертви[4] і надавати цільові благодійні внески (гранти)[5].

Дискусійним залишається питання, чи включається до безповоротної фінансової допомоги доход від спонсорства – реклами назви чи торгівельної марки підприємства-спонсора[6].

Хоча в Україні переважає фінансування саме у формі коштів, як окремий його вид виділяється також сума безоплатно наданих ОГС товарів і послуг, до яких належать:
1) товари, надані відповідно до договорів дарування, інших договорів, які не передбачають грошову або іншу компенсацію вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів або їх повернення, або без укладення таких угод;
2) роботи і послуги, які надаються без вимоги компенсації їх вартості;
3) товари, передані на відповідальне зберігання і використані ОГС в виробничому або господарському обороті[7].

Представники ОГС та експерти постійно вказують на недостатність і нестабільність податкових стимулів для місцевих приватних донорів, зокрема, юридичних осіб, як основну перешкоду для фандрейзингу ОГС.

Річ у тім, що донори-фізичні особи практично не користуються правом на податковий кредит за свої пожертви та інші внески в ОГС. З огляду на низькі ставки податку з доходів фізичних осіб та абсолютні суми їх доходів у формі заробітної плати, податкові пільги для донорів-фізичних осіб в Україні не оцінюються як критичні для фінансування ОГС[8].

Крім того, фізичні особи надають допомогу ОГС переважно у формі безоплатних послуг[9] і волонтерської праці, які наразі не враховуються в податковій звітності та державній статистиці. В Україні уже діє декілька нормативних актів стосовно волонтерів і прийнято за основу проект закону про волонтерів та їх організації. Проте, правовий статус волонтерів досі є, по суті, невизначеним та об’єднує в одній категорії і працівників ОГС, і виборних посадових осіб, і виконавців безоплатних послуг[10].

Новий Цивільний кодекс надає ОГС значні можливості для фінансування також у рамках спадкового права (заповіти, спадкові відкази та договори, а також створення установ на підставі заповітів)[11]. Втім, від набрання цим кодексом чинності у 2004 році минуло ще надто мало часу, щоб подібна практика в Україні дістала достатнього поширення.

Платники податку на прибуток підприємств на загальних засадах у 2005 р. знову можуть включати до своїх валових витрат вартість коштів або майна, безплатно переданих ОГС, у розмірі від двох до п’ятьох відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року[12]. Попри скасування аналогічної норми щодо допомоги громадським організаціям інвалідів, яка дозволяла включати до валових витрат внески в розмірі до 10% прибутку, відновлення цієї норми після мало обґрунтованого зупинення її дії в 2004 р. і на початку 2005 р. було позитивно сприйнято і ОГС, і експертами.

Втім, поновлення вказаної пільги для донорів – необхідний, але вочевидь недостатній крок державної політики, якщо її очікуваним результатом має стати стабільніше фінансування українських ОГС місцевими донорами.

Так, передання коштів чи майна не змінює податкові зобов’язання юридичних осіб і підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування. Тобто фінансування ОГС з їх боку може здійснюватися виключно з їх чистого прибутку. Втім, до прийняття закону про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва зміни державної політики малоймовірні, хоч порядок обліку та оподаткування доходів потребує уточнення (як-от від гастрольних та інших благодійних заходів на користь ОГС).

По-друге, близько 40% підприємств в Україні щороку декларує нульові прибутки чи збитки. Внески на користь ОГС не можна включати до сум збитків або валових витрат за відсутності прибутку, тому значна група місцевих донорів взагалі позбавлена можливості легального фінансування ОГС у формі благодійних внесків.

Такий стан не можна визнати виправданим, якщо державна політика має на меті не лише короткострокові фіскальні результати, а й більшу прозорість фінансової діяльності ОГС та запобігання "відмиванню грошей". Міжнародний досвід показує, що фактичний рівень підтримки бізнесом благодійності та неприбуткових організацій у цілому майже не залежить від наявності податкових пільг та власного задекларованого прибутку. Проте, прозорість та можливість контролю за цільовим використанням цієї допомоги залежить переважно від адекватної державної політики.

В Україні склалася доволі парадоксальна ситуація, коли бізнес-компанії вигідніше надавати благодійні внески з власного чистого прибутку, ніж скористатися діючою "пільгою"[13].

Сприятливі наслідки для фінансування ОГС у багатьох країнах мали норми про включення до валових витрат підприємств-донорів (на їх вибір) внесків на користь ОГС у розмірі 0,2 -0,3% їх валових доходів. Аналогічний варіант, на базі суми витрат підприємств-донорів на оплату праці, уже діє в Україні щодо внесків в організації роботодавців[14], які також мають статус громадських.

По-третє, діюча "пільга" включає благодійні внески і ОГС, і бюджетним організаціям та установам, які також мають статус неприбуткових організацій. Законодавчі обмеження щодо позабюджетних фондів і залучення приватних внесків до (квазі)бюджетних установ, виявилися малоефективними. Тому часто ОГС, по суті, мають конкурувати за обмежені ресурси з бюджетними установами. Це не лише негативно впливає на фінансову стабільність ОГС, а й сприяє негативному ставленню до співпраці між ОГС та державними органами та створює ситуацію конфлікту інтересів у деяких державних органах.

З огляду на практичний досвід співпраці українських ОГС та їх місцевих донорів, відносно ефективнішими для фандрейзингу виявилися засоби соціального маркетингу, тобто продажі товарів і послуг з відрахуванням частини ціни на конкретні соціальні проекти ОГС.

До них належать, зокрема, різноманітні благодійні заходи, як-от речові лотереї, конкурсні розпродажі, дисконтні та дебетові картки, бонуси і купони, що пропагують цілі та символіку ОГС при продажі товарів і послуг бізнес-компаніями або підприємцями.

4.2. Пасивні доходи

Законодавство України про оподаткування включає до звільнених від податку пасивних доходів ОГС – тобто пов’язаних з використанням їх майна і результатів послуг іншими особами – проценти, дивіденди, страхові виплати і роялті[15].

Проценти та кредити

ОГС мають обмежений доступ до фінансування у формі фінансових та товарних кредитів. У випадку благодійних організацій діють прямі законодавчі заборони одержувати кредити і надавати власне майно в заставу[16].

Для громадських організацій головними обмеженнями є відсутність активів забезпечення кредитів і низька фінансова стабільність. Нечисленні приклади одержання громадськими організаціями кредитів пов’язані з придбанням нерухомого майна та інших основних фондів. Це майно і виступає забезпеченням таких кредитів поруч із гарантіями членів виконавчого органу громадської організації.

Наразі для цілей цього звіту немає даних про використання інших кредитних інструментів (овердрафти, кредитні лінії, векселі, облігації тощо) на користь ОГС в Україні.

З іншого боку, в Україні ще дуже мало поширена практика прямого продажу ОГС власних товарів і послуг, зокрема, на умовах одержання процентів у вигляді товарного кредиту.

Одержання процентів за надання фінансових кредитів дозволено законодавством лише кредитним спілкам, пенсійним фондам та деяким іншим видам неприбуткових організацій, які не належать до ОГС для цілей цього звіту.

Поворотна фінансова допомога (позика) є важливим джерелом фінансування ОГС у зв’язку з браком обігових коштів. Ці організації не мають страхових чи резервних фондів, а також нерозподіленого прибутку для покриття непередбачених витрат (сплати штрафів або у зв’язку з несвоєчасним переказом коштів грантів, пожертв або бюджетних субсидій).

Поворотна фінансова допомога регулюється і Цивільним кодексом, і законодавством про оподаткування[17]. Норми цих законів не повністю узгоджені, зокрема, щодо можливості сплати процентів за користування коштами позики за обліковою ставкою Національного Банку України.

Пожертва процентного доходу (ендавмент) не регулюється спеціальним законодавством. По суті, йдеться про особливі умови в договорах про депозит коштів або цінних паперів у банках та інших фінансових установах, які передбачають переказ суми процентів – повністю або частково – на рахунок певного бенефіціара[18], указаного власником рахунка.

Для ефективного фінансування ОГС з власного ендавмента потрібні значні суми основного капіталу, не задіяні для програмної та іншої поточної діяльності. Тому і іноземні, і місцеві донори не схильні дозволяти використання своїх благодійних внесків ОГС для розміщення на довгострокових депозитних рахунках.

Приклади фінансування українських ОГС з власного ендавмента стосуються лише кількох корпоративних благодійних фондів. Втім, створення індивідуальних ендавментів для фінансування обраних донором-фізичною особою ОГС, стримується законодавством про оподаткування та неефективними "пільгами", які описано вище.

Дивіденди

Доходи від корпоративних прав включають дивіденди від участі ОГС у господарських товариствах, приватних (дочірніх) підприємствах та інших підприємствах на праві власності цих організацій, а також від спільної діяльності.

Участь ОГС у господарських товариствах в Україні обмежує потреба сплати мінімального статутного капіталу. Загальна його сума в товаристві з обмеженою відповідальністю та в акціонерному товаристві становить відповідно 100 і 1250 мінімальних зарплат (еквівалент 5-60 тис. євро на листопад 2005 р.). ОГС мають, як правило, незначну частку капіталу товариств, а отже, майже не контролюють їх політику щодо використання дивідендів і збереження своєї частки в разі підвищення розміру статутного капіталу товариств.

З іншого боку, організаційно-правові форми підприємницьких товариств з повною майновою відповідальністю учасників мало поширені в Україні. Втім, основними (повними) учасниками цих товариств, розмір статутного капіталу яких не регулюється законом, можуть бути тільки зареєстровані суб’єкти підприємницької діяльності[19].

Найбільш поширеною формою доходів від корпоративних прав наразі є дивіденди від приватних підприємств, єдиним власником яких є ОГС. З огляду на фактичні обмеження господарської діяльності власне ОГС, ці підприємства часто здійснюють види діяльності, тотожні статутним цілям ОГС. Проте, за винятком підприємств громадських організацій інвалідів, такі підприємства не мають прав ні на спеціальні податкові пільги, ні на обрання спрощеної системи оподаткування[20].

До пасивних доходів належать і дивіденди від спільної діяльності, сплату яких спеціально регулює законодавство про оподаткування. Крім того, договори про спільну діяльність потребують реєстрації в органах податкової служби.

Через це ОГС віддають перевагу гібридним і не завжди прозорим правовим формам спільної діяльності, як-от договори "про співпрацю", спільні благодійні та інші програми, а також пропорційне фінансування (англ. co-sharing).

Внески у такі види діяльності, в тому числі права користування приміщеннями чи іншим майном, часто не мають фінансової оцінки, що не дозволяє адекватно оцінити їх частку в фінансуванні українських ОГС. Але поширеність подібних договорів дозволяє оцінити частку дивідендів та пасивних доходів взагалі у фінансуванні ОГС як значно більшу, ніж можна зробити висновок з офіційної статистичної інформації.

Інші пасивні доходи

Фінансування ОГС у формі страхових виплат обмежено поодинокими випадками через слабкий розвиток страхових компаній в Україні. Натомість фінансування ОГС від роялті, тобто платежів за право користування