До статті калькуляції ”сировина та матеріали" включається вартість:

— сировини та матеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, чи е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

— покупних матеріалів, що використовуються в процесі виробни­цтва продукції. (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції.

До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використан­ням природної сировини, в частині відрахувань для покриття вит­рат на геологорозвідку та геологорозшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверд­жених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

Витрати за статтею калькуляції “Сировина та матеріали"

включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо для собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості продукції в такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції,

б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періо­дично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін,

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та неза­вершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки покупних матеріалів на одиницю продукції, а відносити на собівартість їх фактичні витрати пропорційно до витрат за нормою.

В деревообробній промисловості можливе виділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статю витрат.

До статті калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі” відносяться витрати на всі види палива й енергії (як одер­жані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

Витрати на паливо і енергію на технологічні цілі відносяться безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на основі Показань контрольно-вимірювальних приладів.

Витрати на паливо і енергію на технологічні цілі, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих, видів продукції усклад­нене, включаються до собівартості продукції пропорційно до кошто­рисних ставок,

Витрати на покупну енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами.

Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до собівартості продукції цих під­приємств за цеховою собівартістю, крім тих випадків, коли вироб­ництво електроенергії планується в складі продукції, що реалізуєть­ся, та коли вона відпускається за встановленими тарифами.

Витрати палива й енергії на опалення виробничих приміщень, внутрішнє й зовнішнє освітлення та інші господарські потреби відображаються у загальновиробничих і загальногосподарських витратах, витрати палива й енергії на транспортні роботи, пов'язані з обслу­говуванням виробництва, та на приведення в дію устаткування — у вит­ратах на утримання та експлуатацію устаткування.

В енергоємних виробництвах, так як ВАТ «Коломийський ДОЗ» витрати на енергію доцільно виділити в окрему статтю калькуляції "Енергія на технологічні цілі".

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємств на придбання упаковки і тари (крім дерев'яної та кар­тонної), одержаної від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлені окремо понад ціни на ці ресурси.

У разі включення вартості тари до ціни матеріальних ресурсів, що надійшли від постачальника., із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною її можливого використання чи реалізації (з урахуванням витрат на придбання матеріа­лів для її ремонту).

Витрати на придбання упаковки і тари в окрему статтю кальку­ляції не виділяються, а включаються до витрат на придбання відпо­відних видів сировини та матеріалів.

Витрати підприємств на оплату дерев'яної й картонної тари понад ціни на матеріальні ресурси, а також витрати на її ремонт не відносяться на собівартість продукції, а відшкодовуються підпри­ємствам під час реалізації цієї тари організаціями, які займаються збиранням тари.

Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси фор­муються виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транс­портування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матері­альних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вар­тість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми ма­теріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції..

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповід­ної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції).

Частина основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обся­гу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кош­торисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, замовлення, машинокомплект та інші).

Фактична заробітна плата цих робітників включається до собі­вартості окремих видів продукції, товарного випуску та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок. Ці ставки періо­дично переглядаються у разі зміни обсягу виробництва, технології, тарифних ставок тощо.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми праці Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні ви­плати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування' включається:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсій­не страхування.

Відрахування на обов'язкове соціальне страхування та обо­в'язкове пенсійне страхування здійснюється згідно із законодавст­вом від суми витрат на оплату праці працівників, зайнятих вироб­ництвом продукції (послуг, робіт).

Відрахування на додаткове пенсійне страхування здійснюються згідно з порядком, визначеним законодавством.

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати:

— підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а та­кож витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

— на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати);

— на винахідництво і раціоналізацію.

До підвищених витрат на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням випуску про­дукції, не призначеної для серійного або масового виробництва, належать витрати на: проектування і конструювання нового виробу; проектування спеціального інструментального оснащення 1 розроб­ку технологічного процесу його виготовлення; розробку 1 оформлення нормативів витрат; випробування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів і пристосування для виробництва нових виробів; пере­планування, перестановку і налагодження устаткування; виготовлен­ня первісного комплекту спеціального інструменту і пристрою для дослідного зразка продукції; виготовлення дослідного зразка.

У випадках, коли пристосування та прилад можуть надалі ви­користовуватися під час освоєння та виготовлення інших нових ви­робів, тобто вони стають спецустаткуванням загального застосуван­ня, під час освоєння нових виробів до підвищених витрат включають­ся тільки витрати на їх переобладнання.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції відно­сяться до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більше дворічного) строку з моменту початку їх серійного або масового випуску, ви­ходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випус­кається за цей період.

У разі виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями витрати на підготовку виробництва відносяться повністю на собі­вартість відповідного виробу або партії виробів.

Номенклатуру статей підвищених витрат на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового ви­робництва, наведено в додатку.

До витрат на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) належать: витрати, на перевірку готовності ново­го виробництва, цехів та агрегатів, до введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продук­ції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування.

Пускові витрати визначаються з урахуванням установленого режиму тривалості й інших умов пробної експлуатації та освоєння об'єктів, що вводяться в дію. При складанні кошторису вартість продукції, що одержана в період комплексного випробування і від­повідає встановленим стандартам або технічним умовам, а також вартість відходів вираховується із загальної суми пускових витрат.

Така продукція оцінюється за плановою собівартістю аналогічної продукції, відходи - за ціною можливого використання чи реалізації.

При затвердженні кошторису пускових витрат визначається кон­кретний порядок і строки списання їх на собівартість продукції. При цьому враховується, що витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) включаються до собівартості продукції з початку їх промислової експлуатації протягом норматив­ного строку освоєння цих виробничих потужностей, але не більше ніж протягом двох років, виходячи із загальної суми витрат, тривалості періоду їх відшкодування і запланованого обсягу випуску продукції в цьому періоді.

Погашення пускових витрат нараховується в місяці, наступному після місяця, в якому підписано акт про закінчення комплексного випробування і пробної експлуатації об'єкта.

Витрати, здійснені після закінчення комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів з пробним випуском продукції і підписанням акта державної комісії про прийняття в експлуатацію, враховується як звичайні витрати. До витрат на винахідництво і раціоналізацію належать: витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, на виготовлення та випробування моделей та зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов'язані з основною діяль­ністю підприємства, виплати авторських винагород.

Витрати на винахідництво і раціоналізацію відносяться на собівартість освоєної продукції з початку її виробництва.

Таблиця №2.

Кошторис витрат по підготовці та освоєнню нових виробів на 1998 рік

До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:

1) витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, це­хового транспорту та інструментів із складу основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх ба­лансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи при­скорену амортизацію активної їх частини.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більш як у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо та­ке рішення не е причиною підвищення рівня цін і тарифів на продук­цію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності). нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне віднов­лення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відносяться сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.

Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів,

2) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за корис­тування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;

3) витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції та модернізації;

4) витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;

5) знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та прист­роїв нецільового призначення;

6) інші витрати, пов'язані із утриманням та експлуатацією устаткування.

- Витрати та експлуатацію устаткування кожного цеху відносять­ся тільки на ті види продукції ( робіт, послуг), що виготовляються в цьому цеху.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподі­ляються між видами продукції (робіт, послуг) за допомогою методів, що забезпечують найточніше обчислення їх собівартості.

Розподіл зазначених витрат між видами продукції проводиться, виходячи з величини цих витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи( з урахуванням вартості, складності, потужності та інших характеристик устаткування) на виготовлення одини­ці відповідного виду продукції. Для цього визначаються кошторисні (нормативні)ставки, розраховані на підставі даних про кількість машино-годин.

Порядок обчислення кошторисних (нормативних) ставок витрат на утримання та експлуатацію устаткування наведено в додатку.

Розподіл фактичних витрат на утримання та експлуатацію ус­таткування проводиться визначенням сум цих витрат, виходячи з кошторисних (нормативних) ставок, фактичного випуску кількості виро­бів і фактичної кількості умовних виробів у незавершеному виробни­цтві.

Кількість умовних виробів (машинокомплектів) обчислюється діленням кількості нормо-годин (або заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) у неза­вершеному виробництві за відповідним видом виробів) на трудомісткість одного виробу в нормо-годинах (або на суму заробітної плати за нормами одного виробу).

Для виробів індивідуального виробництва при позамовному мето­ді обліку нормативна сума витрат, пов'язаних з роботою устаткування, що підлягає віднесенню до незавершеного виробництва, визначається. виходячи із заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), що знаходиться у незавершеному виробництві та нормативному відсотку цих витрат до заробітної плати, що обчислюється на підставі розрахунку кошторисної (норма­тивної) ставки для цього виробу, а саме:

1) визначається різниця між фактичною сумою цих витрат і витратами, підрахованими за кошторисними( нормативними) ставками;

2) загальна сума відхилень розподіляється між товарною про­дукцію і незавершеним виробництвом пропорційно до кошторисних (нормативних) ставок витрат на утримання та експлуатацію устатку­вання.

Під час розподілу фактичних витрат на утримання та експлуата­цію устаткування слід врахувати, що відповідна їх частина відно­ситься на собівартість технічно неминучого браку. Ці витрати включаються до собівартості технічного неминучого браку пропорційно до основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношен­ням, підрахованим під час визначення кошторисних (нормативних) ста­вок.

Якщо підприємство випускає вироби великої номенклатури, як в нашому випадку, кошторисні (нормативні) ставки встановлюються згідно з викладеним порядком тільки на найголовніші види продукції або на їх типових представників, що характеризують решту видів продукції (в тому числі запасні частини до виробів, що випускаються). Типовим пред­ставником вважається виріб, який характеризує визначену групу виробів; близьких між собою за конструкцією, матеріалами, що засто­совуються, технологічним процесом, трудомісткістю тощо і має велику питому вагу у випуску відповідної групи виробів. На інші вироби цієї групи кошторисні (нормативні) ставки можуть бути встановлені за спрощеним порядком - множенням суми заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) на нормативний відсоток цих витрат, що обчислюється під час розра­хунку кошторисної (нормативної) ставки типового представника.

На різного роду дрібні замовлення (в тому числі і на роботи, що виконуються інструментальними та ремонтними цехами) допускається встановлення кошторисних (нормативних) ставок також за спрощеним порядком, виходячи із суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) для цього замовлення, окремо щодо механізованих (верстатних) робіт і механізованих (ручних) робіт. При цьому завчасно, у плановому порядку, встановлюється нормативна величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування на 1 гривню заробітної плати меха­нізованих (верстатних) робіт і 1 гривню заробітної плати немеха­нізованих (ручних) робіт.

У цехах допоміжного виробництва, що випускають однорідну продукцію (роботи, послуги) з майже однаковим ступенем механізації допускається розподіл витрат на утримання та експлуатацію устатку­вання між окремими замовленнями й видами робіт пропорційно до ос­новної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відпо­відної продукції (робіт, послуг).

В деревообробній промисловості, де мають місце витрати на утримання цехового транспорту, засобами якого продукція та відходи перевозяться по внутрішньо-заводських коліях, а також витрати на інші перевезення, які виконуються залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту, ці витрати можуть від­носитися на окрему статтю калькуляції "Внутрішньозаводське пере­міщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів і продукції". До цієї статті включаються витрати на утримання та експлуатацію авто- і електрокарів, автомобілів, автонавантажувачів, паровозів, тепло­возів та інших видів нетехнологічного транспорту.

Витрати, пов'язані з переміщенням сировини, матеріалів, на­півфабрикатів і виробів безпосередньо до виробничого процесу (ко­ли із складу витрат на утримання та експлуатацію устаткування вони виділені в окрему статтю калькуляції), а також розподіляються між окремими видами виробів пропорційно до кошторисних (нормативних) ставок (з цією метою складається окремий кошторис і ведеться окре­мий облік витрат). При цьому кошторисні (нормативні) ставки виз­начаються для кожного виду виробів з урахуванням: ваги матеріалів і напівфабрикатів, що використовується на їх виготовлення, відстані виробничого маршруту, види транспорту, що застосовуються, часу його роботи для переміщення вантажів, тощо.

Таблиця № 3.

Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання на 1998 рік

До статті калькуляції “Загальновиробничі витрати" належать:

1) витрати, пов'язані з управлінням, виробництвом, а саме:

на утримання працівників апарату управління структурних підрозділів;

на оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва;

2) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

3) витрати на повне відновлення основних фондів та капіталь­ний ремонт (виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать під­приємству , а також тих, що перебувають у користуванні підприємств за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне віднов­лення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.

Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фон­ди, що належать до державної форми власності, нараховуються орен­дарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендо­ваної частки основних фондів.

До втрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів, відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами розрахованими, виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше 10 років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства;

4) сума сплачених орендарям процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі визначеному угодами сторін, а комунальної власно­сті - не вище ставок орендної оплати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

5) витрати некапітального характеру пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продук­ції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуата­ційних властивостей у ході виробничого процесу;

6) витрати на обслуговування виробничого процесу: придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобі і предметів праці;

проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі, взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

контроль за виробничими процесами і якістю продукції (ро­біт, послуг),

забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами тех­нічної експлуатації, нагляду і контроль за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, об­мундируванням, форменним одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

7) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);

8) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів,

9) платежі з обов'язкового страхування майна цехів та ци­вільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

10) втрати внаслідок технічного неминучого браку, якщо вони не виділяються в окрему статтю, витрати на операції із скляною тарою, нестачі матеріальних цінностей на виробництві у межах норм природного убутку.

Загальна величина витрат на утримання та експлуатацію ус­таткування, а також загальновиробничих витрат підприємства в ці­лому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і пос­луг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються тільки до собівартості продукції, що виготовляється цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів або непромислових господарств).

До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі витрати включаються:

а) повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих товарів;

б) частково - коли ці товари виготовляються поряд з основ­ною продукцією у цехах, які не спеціалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частка загальновиробничих витрат, пов'язаних з виробництвом цих товарів. Для цього складається спеціальний розра­хунок загальновиробничих витрат неспеціалізованих цехів.

Загальновиробничі витрати між різними видами продукції розподіляються:

пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрати на утримання та експлуатацію устаткування, пропорційно до суми основних витрат без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Таблиця № 4

Кошторис цехових витрат на 1998 рік

До статті калькуляції "Загальногосподарські витрати” нале­жать:

1) витрати на обслуговування виробничого процесу придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інстру­ментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці:

— проведенні поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів загальногосподарського характеру, у тому числі взятих у тимчасове користування за угода­ми оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

— контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

— забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами тех­нічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємст­ва у встановленому законодавством порядку;

— забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, об­мундируванням, форменним одягом, захисними пристроями та спе­ціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

2) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);

3) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, збе­рігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод. інші види поточних витрат на збереження природи, пла­тежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природ­не середовище, розміщення підходів та інших видів шкідливого впливу в межах ліміту;

4) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом: матеріально-технічне забезпечення апарату управління під­приємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування;

— оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених зако­нодавством обов'язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції; оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;

— оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

— оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

— оплата збору за реєстрацію підприємства в органах державно­го управління, передбаченого законодавством;

5) витрати на службові відрядження у межах норм, передба­чених законодавством;

6) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепід­готовкою кадрів:

— виплата працівникам підприємства середньої заробітної пла­ти за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

— оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

— витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

— витрати, пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімаль­ного окладу) робітника 1 розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундиру­ванням), оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих та середніх спеціальних навчальних закладах,