Макромова - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

Додаток 1. Макромова

В цьому додатку дається опис макромови, яка використовується в формах звітів довільної форми, в документах і розрахунках, в первинних документах типових операцій “1С:Бухгалтерії - Проф.”.

Д1.1. Форми документів і звітів

При використанні типових операцій, документів, розрахунків і звітів довільної форми в окремому файлі задається форма (шаблон) документа (звіту, розрахунку). Ця форма являється текстовим файлом, в якому квадратними дужками (“[“ і “]”) відмічені поля для підстановки значень макроімен. Між дужками вказується макроім’я, яке визначає дані, що поміщаються в це поле форми.

В формі документу можуть бути присутні також команди для розрахунку показників, задання періоду розрахунку підсумків по рахунках, вказання формату виводу значень показників, циклічної обробки і т. д., а також коментарі.

При формуванні звіту, первинного документу типової операції, документу або розрахунку “1С:Бухгалтерії - Проф.” зчитує форму документа (звіту, розрахунку), виконує команди макромови, створює у відповідності з цими командами вихідний документ (звіт, розрахунок) і поміщає його в тимчасовий файл OUT.TXT. Зформований вихідний документ, як правило, видається на екран для перегляду, а після перегляду видається запит про його роздрук.

Зауваження.

При формуванні документів і розрахунків (див. розд. 6) можуть створюватись 2 вихідних документи, вони розміщуються у файли OUT.TXT і OUTPROV.TXT.

Д1.2. Формат форм документів (звітів)

Форма (шаблон) документу (звіт, розрахунок) представляє собою текстовий файл, в якому квадратними дужками (“[“ і “]”) відмічені поля для підстановки значень макроімен. Між дужками вказується макроім’я, яке визначає дані, що поміщаються в це поле форми. За допомогою команд установки формату (!Е, !Т, !РАЗДЕЛЯТЬ, !НЕРАЗДЕЛЯТЬ) Ви можете управляти форматом представлення даних, які поміщаються в поле.

Команди. В формі документа можуть бути присутні також команди для розрахунку показників, задання періоду розрахунку підсумків по рахунках, вказання числа цифр в дробовій частині показників, які виводяться, циклічної обробки рахунків, субконто, валют і т. д. Команди починаються з знаку оклику (“!”) . Команди присвоєння і встановлення періоду можна записувати декілька в одній стрічці, в цьому випадку їх слід розділяти пробілами.

Коментарі. В формі документу можна використовувати також рядки коментарів, вони починаються з зірочки (“*”) в першій колонці. Коментарі служать тільки для запису зауважень в текст форми, в документ, що формується, вони не поміщаються. Коментарі можна також задавати з допомогою команди “! *” - весь текст від цієї команди до кінця рядки являється коментарем.

Таким чином в формі документу можуть міститися рядки 3 видів:

рядки коментарів , вони починаються або з зірочки (“*”) в першій колонці, або з символів “! *”, перед якими можуть стояти один або кілька пробілів. В документ, який формується, рядки коментарів не потрапляють, вони використовуються тільки для запису приміток в текст форми документу;

командні рядки, вони починаються з знаку оклику (“!”), перед яким можуть стояти один або кілька пробілів. В документ, який формується ці стрічки також не потрапляють, вони служать для розміщення команд;

звичайні стрічки (це або пусті стрічки, або стрічки, які не починаються з “*”, і в яких перший відмінний від пробіла символ - не “!”).

Формування вихідного документу виконується наступним чином. Програма читає по рядках текст форми документу. Рядки які починаються з “*”, пропускаються. Для інших рядків програма виконує наступне:

Якщо в рядку є в наявності команди (вони слідують за символом “!”), то спочатку виконуються ці команди.

Якщо в рядку є команди і перед першою командою немає символів, крім пробілів, то обробка рядка закінчується. В протилежному випадку частина рядка від його початку до першого символу “!” або до кінця рядка включається в документ, що формується. При цьому, якщо в цій частині рядка є квадратні дужки (“[” і “]”), то програма вираховує макроім’я, яке задане між дужками, і підставляє на це місце вирахуване значення.

Зауваження.

Те, що команди, які розміщені в кінці рядка, виконуються до здійснення підстановок значень макроімен на початку цього рядка, дозволяє використовувати в рядках форми показники (див. нижче), визначаючи формули для їх обчислення в кінці того ж рядка. Це в багатьох випадках значно підвищує наглядність форми.

Д1.3. Макроімена, показники, константи, вирази

Макроімена. Для посилань на залишки і обороти по рахунках, субрахунках і об’єктах аналітичного обліку (субконто), курси валют, характеристики субконто (ціни, найменування, параметри), в макромові використовуються макроімена. Макроімена складаються по простих і наочних правилах, які неважко запам’ятати. Наприклад, СНД76 - сальдо на початок періоду дебетове по рахунку 76, ВКУРСП - курс валюти, яка використовується в першій проводці типової операції на дату цієї проводки, ОБ20,70 - оборот за період в дебет рахунку 20 з кредиту рахунку 70 і т. д. В назвах макроімен можуть використовуватись тільки російські букви.

Для включення значення макроімені в документ, що формується, потрібно вказати це макроім’я між квадратними дужками (“[” і “]”). Наприклад, для включення в звіт або документ значення макроімені СНД76 в форму звіту або документу потрібно вставити поле:

[СНД76 ]

З допомогою команд встановлення формату (!Е, !Т, !РАЗДЕЛЯТЬ, !НЕРАЗДЕЛЯТЬ) Ви можете управляти форматом виводу значень макроімен. З допомогою команд встановлення періоду (!М, !МНГ, !МНК, !К, !КН, !Г і т. д.) Ви можете вказати за який період вираховуються залишки і обороти у відповідних макроімен.

Показники. В багатьох випадка в документ, що формується, потрібно вставити поле значення якого не співпадає ні з одним з передбачених макроімен, але може бути одержане з них по деякій формулі. Для таких полів в формах первинних документів і в звітах “1С:Бухгалтерії - Проф.” використовуються показники. Показники виконують ту ж функцію, що і змінні в стандартних мовах програмування: їм можна присвоювати значення і використовувати їх в наступних виразах.

Імена показників в “1С:Бухгалтерії - Проф.” складаються з букви “П”, за якою можуть слідувати від 1 до 20 символів - букв, цифр і знаків підкреслення. Для присвоювання показникові значення слід використовувати команду:

!Пім’я_показника = вираз

Тут вираз може бути:

алгебраїчною формулою, яка містить числа, знаки операцій, дужки, виклики функцій і макроімена (див. п.5.6);

символьним рядком, який заключений в лапки або символьним виразом, складеним з таких рядків, макроімен, строкових операцій (“+” і “$”) і строкових функцій (ВЫД, СОКРЛ, СОКРП). Вираз повинен починатися з рядка в лапках (при необхідності можна використовувати пустий рядок - “”). Детальніше про символьні вирази говориться нижче.

Після того, як показнику присвоєно значення, його можна використовувати в слідуючих формулах і в полях (між знаками “[” і “]”), розміщених в тому ж рядку або в тексті форми.

Приклади:

!П105=СНД76*0.12 - ця команда присвоює показнику П105 значення СНД76 (дебетове сальдо на початок періоду по рахунку 76), помножене на 0.12;

[П_105 ] - в це поле поміщається значення показника з іменем П_105.

!П_НДС=П_Сума/1.23*0.2 - ця команда присвоює показнику П_НДС значення показника П_Сума, розділене на 1.23 і помножене на 0.20;

[П_НДС ] - в це поле поміщається значення показника з іменем П_НДС.

!П_Назва=”Фірма”+П010 - ця команда присвоює показнику П_Назва в якості значення рядок “Фірма”, зчеплений з значенням показника П010 (детальніше див. нижче);

[П_Назва ] - в це поле поміщається значення показника з іменем П_Назва.

Зауваження.

1. Одноіменні показники в різних формах документів і звітах ніяк не зв’язані між собою.

2. При присвоєнні показнику значення одночасно запам’ятовується, в якому форматі потрібно виводити це значення (в одиницях або тисячах, і з яким числом знаків в дробовій частині). Формат виводу можна змінити командами !Т, !Е, !Тn, !En (див. нижче).

3. Не рекомендується використовувати імена показників, які закінчуються буквами “П” або “Ш”. Справа в тому, що при вводі значень показника в поле документа (тобто при вказанні імені показника між дужками “[“ і “]”) програма сприймає букви “П” або “Ш” в кінці імені як вимогу вивести макроім’я прописом або в штуках. Наприклад, зустрівши в документі поле [Палаш ], програма спробує вивести в нього значення показника Пала в штуках.

Константи. Для посилань на константи (див. п. 3.7) використовуються макроімена:

Кn - константа з номером n (n - число від 1 до 99999).

Значення констант можна використовувати в формах документів і в звітах також, як значення показників, але значення показників після закінчення формування документа “пропадають”, а констант - зберігаються. Для задання значення константи можна використовувати команду:

!Кномер_константи = вираз

Значення констант Ви можете задавати також і в режимі “Константи” групи “Операції” головного меню програми.

Приклади.

!П105=К101*0.12 - ця команда присвоює показнику П105 значення константи з номером 101, помножене на 0.12;

[К222 ] - в це поле поміщається значення константи з номером 222;

!К10=П_Сума/1.23*0.2 - ця команда присвоює константі з номером 10 значення показника П_Сума, розділене на 1.23 і помножене на 0.20;

Зауваження.

1. Присвоєння значень константам використовується для збереження даних, для їх використання в інших документах або звітах.

2. Щоб не заплутатись в константах, заповнюйте для кожної константи в їх списку поле опису (режим “Константи” групи “Операції” головного меню).

Ціни, найменування і параметри субконто можуть включатися в звіти за допомогою слідуючих макроімен:

СНn:m - найменування субконто виду n з номером m;

СЦn:m - ціна субконто виду n з номером m;

СНn:m.k - значення параметра з номером k субконто виду n з номером m.

Тут m - повной номер субконто, він перераховує через двокрапку номери кожного рівня субконто. Наприклад, 1:2:3 - субконто виду 1 з повним номером 2:3.

Приклади.

СН1:2:3.5 - значення п’ятого параметру субконто виду 1, з повним номером 2:3;

СЦ6:2 - ціна субконто виду 6 з номером 2.

Ви можете також задавати значення цін, найменувань й параметрів субконто за допомогою команди присвоєння, аналогічно тому, як це виконуєтьсядля показників і констант. В лівій частині команди вказується макроім’я параметра, ціни або найменування субконто, а в правій, після символу “=”, вираз.

Наприклад:

!СЦ6:2=П_Сума - встановити значення ціни субконто виду 6 з номером 2, рівне значенню показника П_Сума.

Зауваження.

1. Приведений приклад може здатися вельми штучним. Дійсно, частіше всього посилання на характеристики субконто в макромові використовуються в циклах. Так, забігаючи наперед, приведемо приклад, в якому першому параметру всіх субконто виду 3 присвоюється нульве значення:

!ВЫБРАТЬ СУБКОНТО ВИД 3 ВСЕ

!СН&. 1=0

!СЛЕДУЮЩИЙ СУБКОНТО

Тут символ “&” означає текуче субконто.

2. В типових операціях (див. розд. 5) можна використовувати макроімена для посилань на субконто, яке використовується в дебеті або кредиті проводки типової операції. Наприклад, СЦ1Д - ціна субконто, яке використовується в дебеті першої проводки типової операції.

Д1.4. Числові вирази

В командах присвоєння значень показникам, константам і характеристикам субконто справа від знаку присвоєння (“=”) повинен стояти вираз. Вираз може бути числовим (його результат - число), або рядковим - його результат - рядок символів.

Числові вирази складаються з слідуючих елементів:

Чисел (при цьому в чисел здробовою частиною ціла і дробова частина повинні розділятися крапкою, а не комою, наприклад, “1.5”, а не “1,5”);

Знаків арифметичних операцій (“+” - додавання, “-“ - віднімання, “*” - множення і “/” - ділення);

Круглих дужок “(“ і “)”, які визначають порядок обрахунку виразу;

Макроімен, які мають числові значення (які використовуються для посилань на суми попередніх проводок, суму операції, результат обрахунку попереднього виразу в формулі, залишки і обороти по рахунках бухгалтерського обліку і т. д.);

Викликів функцій, які мають числові значення (Ц, ОКР, ?).

Зауваження.

1. Довжина кожного виразу в формулі не може перевищувати 150 символів.

2. В відповідності з загальноприйнятою практикою при обрахунку виразів множення і ділення виконуються раніше, ніж додавання і віднімання, якщо інший порядок не встановлено дужками.

Функції. Для перетворення значень чисел і числових виразів можна використовувати функції:

Ц(вираз) - перетворює вираз в ціле число, відкидаючи від нього дробову частину (наприклад, Ц(1.8) рівне 1, Ц(-1.9) рівне -1).

ОКР(виразn) - заокруглення виразу до n знаків в дробовій частині (наприклад, ОКР(1.7) рівне 2).

Зауваження.

ОКР(1.5) рівне 2, ОКР(2.5) рівне 3, ОКР(1.051) рівне 1.1 і т. д. - в подібних “сумнівних” випадках округлення виконується до більшого по абсолютній величині числа.

Умовний оператор. Різновидом функції є умовний оператор, який дозволяє в залежності від виконання або невиконання деякої умови вибрати один з двох варіантів розрахунку. Формат умовного оператора:

?(умовавираз1вираз2)

Якщо умова істинна, результатом обрахунку умовного оператора є значення виразу1, якщо ні - значення виразу2.

Умова може конструюватися з арифметичних виразів за допомогою операторів порівняння:

< - меньше;

> - більше;

<= - меньше або рівне;

>= - більше або рівне;

= - рівне;

<> - нерівне.

Результати порівняння можуть комбінуватися за допомогою логічних операцій:

НЕ - логічне заперечення (НЕ вираз істинний тоді і тільки тоді, коли вираз - неправдивий);

И - логічне “і” (вираз1 И вираз2 істинний тоді і тільки тоді, коли і вираз1, і вираз2 істинні);

ИЛИ - логічне “або” (вираз1 ИЛИ вираз2 істинний тоді і тільки тоді, коли або вираз1, або вираз2, або обидва вирази істинні).

Зауваження.

1. При обрахуванні умови спочатку вираховуються числові вирази, які використовуються в умові. Потім (якщо інший порядок не заданий за допомогою дужок) приміняються оператори порівняння, потім приміняється логічне заперечення (оператор НЕ), потім - оператори “И”, і останніми - оператори “ИЛИ”. Якщо Ви не впевнені в порядку обрахунку, використовуйте круглі дужки.

2. Умовні оператори можуть бути вкладеними: і в умові, і в виразі1, і в виразі2 можуть використовуватись умовні оператори.

Приклади:

?(CKK46>0CKK46) - якщо СКК46 (кредитове сальдо по рахунку 46 на кінець періоду, див. нижче) більше нуля, то результат обрахунку умовного оператора рівний значенню СКК46, інакше - нулю.

?(X<0X*0.12) - якщо Х (значення попередньго виразу в даній формулі, див. нижче) менше нуля, то результат обрахунку умовного оператора рівний нулю, інакше - Х, помноженому на 0.12.

Д1.5. Рядкові вирази

Другим видом виразів є рядкові вирази - їх значенням є не число, а рядок символів. Такі вирази можуть бути:

рядком символів в лапках (наприклад, “Козлодоєв”);

макроіменем, яке має символьне значення (наприклад, найменування субконто, посилання на дату докумету або типової операції і т. д.);

виразом, який починається з рядка символів в лапках, який включає макроімена, рядки символів в лапках, виклики рядкових функцій, оператори “+” і “$”, круглі дужки.

Значення рядкового виразу може бути за допомогою оператора присвоєння занесене в показник, константу найменування або параметр субконто.

В рядкових виразах:

числові макроімена автоматично перетворюються в рядки символів;

оператор “+” означає зчеплення рядків символів. Наприклад: !П44=”Дебет 70: “ + СКД70 + “ Кредит 70: “ + СКК70 - тут зчеплюються чотири рядки символів;

оператор “$” використовується для перевірки входження одного рядка в інший. Наприклад, ?(“”+П01 $ П_Відповідь 1 2) - значення виразу рівне 1, якщо значення показника П_Відповідь входить в рядок, який являється значенням показника П01, в протилежному випадку він рівний 2);

щоб вказати, що вираз є рядком, інколи потрібно починати його з пустого рядка символів “” (тобто писати “”+щось ще). Так, в приведеному вище прикладі не можна було написати П01 $ П_Відповідь, так як програма видала би повідомлення про помилку, порахувавши П01 не рядковим, а числовим виразом. Правильний вираз - “”+П01 $ П_Відповідь.

Рядкові вирази можна порівнювати в умовному операторі, при цьому результат порівняння визначається алфавітним (лексикографічним) порядком. Наприклад, “Депо” < “Дерево”, так як у цих рядків перші два символи однакові, а третій “більший” (має більший код в таблиці кодування) у другого рядка символів.

Рядкові функції. Для перетворення рядкових виразів можна використовувати слідуючі рядкові функції:

СОКРЛ(рядковий_вираз) - забирає пробіли в рядку символів зліва;

СОКРП(рядковий_вираз) - забирає пробіли в рядку символів справа;

ВЫД(рядковий_виразxn) - виділяє n символів рядка починаючи з символа з номером x.

Приклад:

П01= “Код “+СОКРЛ(СОКРП(“”+П_Номер)) - показнику П01 присвоюється значення, яке одержалося шляхом зчеплення рядка “Код “ і значення показника П_Номер, з відкинутими з обох сторін пробілами. Зауважимо, що тут також не можна було написати СОКРЛ(СОКРП(П_Номер)) - програма видала б повідомлення про помилку, порахувавши, що аргументом функції СОКРП є числовий вираз.

Д1.6. Задання формату виводу значень макроімен

Вирівнювання. При підстановці в документ, що формується, значень макроімен дотримуються слідуючих правил вирівнювання:

значення констант “притискається” до лівого краю відведеного для них дужками “[“ і “]” поля;

числові значення показників або інших макроімен (крім констант) “притискаються” до правого краю відведеного для них поля;

символьні значення показників та інших макроімен (крім констант) “притискаються” до лівого краю відведеного для них поля.

Зауваження.

Якщо деяка константа має числове значення, і Ви бажаєте, щоб воно було притиснуте до правого краю поля, присвойте значення константи показнику і вкажіть між квадратними дужками (“[“ і “]”) цей показник.

Задання формату виводу чисел. “1С:Бухгалтерія - Проф.” дозволяє виводити числові значення в одиницях і в тисячах, а також задавати кількість знаків в дробовій частині. Для задання формату виводу значень числових макроімен використовуються слідуючі команди:

!Т - виводити наступні показники в тисячах;

!Е - виводити наступні показники в одиницях (наприклад, рублях);

!Тn - виводити наступні показники в тисячах з n знаками в дробовій частині;

!Еn - виводить наступні показники в одиницях з n знаками в дробовій частині.

Для кожного показника формат його виводу запам’ятовується при присвоєнні йому значення. Таким чином, в одному рядку форми документу Ви можете використати показники з різним форматом виводу.

По замовчуванню (до використання команд !T, !E, !Tn і !En) показники виводяться в одиницях з двома знаками в дробовій частині. Якщо Ви використовуєте кількістний облік і бажаєте виводити кількість з трьма знаками в дробовій частині, використовуйте команду !Е3.

Приклади:

!Т - виводить показники, яким присвоюються значення нижче по тексту форми документу, в тисячах (наприклад, в тисячах гривень);

!Е0 - виводить показники, яким присвоюються значення нижче по тексту форми документу, в одиницях без дробової частини.

Вказання розділювача цілої та дробової частин. Якщо в формі документу між символами “[“ і “]” вказати після макроімені, яке має числове значення, пробіл і деякий символ, то цей символ при вводі значення буде використовуватися в якості розділювача цілої та дробової частини числа. Ця можливість частіше всього використовується для виводу сум в платіжних дорученнях, рахунках і аналогічних документах.

Приклад.

Наступний фрагмент форми виведе значення показника у вигляді “1234-56”:

!Е2 !* Виводить два знаки в дробовій частині

!П1=12345.56

[П1 - ]

Режим розділювачів розрядів цілої частини. Інколи зручно виводити числові значення з розділювачами розрядів цілої частини (одиниць, тисяч, мільйонів, мільярдів і т. д.). Якщо в форму документу вставити команду !РАЗДЕЛЯТЬ, то суми, які будуть виводитися між символами “[“ і “]” будуть зображатися з розділювачами розрядів цілої частини (в якості розділювачів використовуються коми). Для відміни даного режиму використовуйте команду !НЕРАЗДЕЛЯТЬ.

Приклад:

!П01=1234567

!РАЗДЕЛЯТЬ

[П01 ] !* Виводиться: 1,234,567.00

[П01 = ] !* Виводиться: 1,234,567=00

!НЕРАЗДЕЛЯТЬ

[П01 ] !* Виводиться: 1234567.00

[П01 = ] !* Виводиться: 1234567=00

[П01 , ] !* Виводиться: 1234567,00

Вивід суми прописом. Якщо після макроімен, які мають числові значення, вказати (без пропуску) символ “П” то значення виводиться в виді суми прописом. Якщо одержаний рядок може бути довгий, його слід розбити на декілька полів (одне під іншим). Для цього потрібно задати декілька полів однакової довжини одне під іншим, не вказуючи в другому і наступних полях ніякого імені в середині квадратних дужок.

Приклад.

Наступний фрагмент форми дозволить вивести суму операції прописом в три рядки:

[ХОП ]

[ ]

[ ]

Зауваження.

В декілька рядків можна виводити будь-які поля, а не тільки значення сум прописом.

Вивід дат прописом. Якщо після макроімен, які мають символьні значення типу дати “ЧЧ.ММ.РР”, вказати (без пропуску) символ “П”, то значення виводиться в виді дати прописом.

Вказання формату для виводу прописом. Для виводу валютних сум прописом потрібно використовувати інші найменування грошових одиниць, наприклад, не рублі та копійки, а доллари і центи. Інколи потрібно виводити суму і дату на іноземній мові. В таких випадках слід поступати слідуючим чином.

Створіть копію з іншим іменем файлу 1SBCONST.TXT (цей файл знаходиться в тому ж каталозі, що і файли програм “1С:Бухгалтерії - Проф.”). Копію слід розмістити в тому ж каталозі. Наприклад, для створення копії з іменем 1SBUSD.TXT слід перейти в каталог з файлами програм “1С:Бухгалтерії - Проф.” і видати команду:

copy 1sbconst.txt 1sbusd.txt

Виправте в цьому файлі найменування грошових одиниць, чисел, назв місяців і т. д., які необхідно.

В документах, в яких Ви бажаєте виводити суму з заданими Вами найменуваннями грошових одиниць, чисел і т. д., використовуйте команду:

!ПРОПИСЬ ім’я_файлу

або

!ПРОПИСЬ символьний_вираз

Наприклад, !ПРОПИСЬ 1SBCONS1.TXT або !ПРОПИСЬ “1SB” + П200 + “.TXT” (символьний вираз повинен починатися з лапок).

Ви можете створити файл з найменуванням грошових одиниць для кожної валюти, яка використовується, тоді для друку суми прописом в платіжному документі в потрібному форматі досить за допомогою команди !ПРОПИСЬ звернутись до відповідного файлу з найменуваннями грошових одиниць, числами і т. д.

Вивід кількості в штуках. Якщо після макроімен, які мають числові значення, вказати (без пропуску) символ “Ш”, то значення виводиться в виді суми прописом без вказання грошових одиниць. Якщо отриманий рядок може бути довгий, його слід розбити на декілька полів (одне під іншим). Для цього потрібно задати декілька полів однакової довжини одне під іншим, не вказуючи в другому і наступних полях ніякого імені всередині квадратних дужок.

Приклад.

Наступний фрагмент форми дозволить вивести значення показника П105 прописом в три рядки без вказання грошових одиниць:

[П105Ш ]

[ ]

[ ]

Д1.7. Макроімена для підсумків і оборотів по рахунках

Макроімена для підсумків по рахунках. За допомогою макроімен в формулах для обрахунку сум проводок можна посилатися на підсумки і обороти по рахунках бухгалтерського обліку. Такі макроімена частіше використовуються в документах, розрахунках і звітах, але при бажанні їх можна застосовувати в формулах для обрахунку сум проводок і в формах документів, які друкуються при виводі типових операцій.

Для одержання сальдо і оборотів по синтетичному обліку використовуються наступні макроімена:

СНДn - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку n;

СНКn - кредитове сальдо на початок періоду по рахунку n;

СКДn - дебетове сальдо на кінець періоду по рахунку n;

СККn - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку n;

ДОn - оборот за період по дебету рахунку n;

КОn - оборот за період по кредиту рахунку n;

ОБn,m - оборот за період в дебет рахунку n з кредита рахунку m.

Тут n і m - номер рахунку або номер рахунку з субрахунком (розділені крапкою), а період - робочий період, встановлений в пункті “Розрахунок підсумків” групи “Звітність” головного меню (див. п. 7.1), якщо раніше не був заданий інший період за допомогою команд встановлення періоду (див. нижче).

Приклади:

СНД51 - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку 51;

СКК46.03 - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку 46.03;

ДО51 - оборот за період по дебету рахунку 51;

КО68.02 - оборот за період по кредиту рахунку 68.02;

ОБ47,26 - оборот за період в дебет рахунку 47 з кредита рахунку 26.

Макроімена для підсумків по субконто. Для одержання залишків і оборотів по конкретних об’єктах аналітичного обліку (субконто) слід вказувати макроімена:

СНДn:m - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку n по субконто m;

СНКn:m - кредитове сальдо на початок періоду по рахунку n по субконто m;

СКДn:m - дебетове сальдо на кінець періоду по рахунку n по субконто m;

СККn:m - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку n по субконто m;

ДОn:m - оборот за період по дебету рахунку n по субконто m;

КОn:m - оборот за період по кредиту рахунку n по субконто m;

ОБn:m,l - оборот за період в дебет рахунку n по субконто m з кредита рахунку l;

ОБn,l:m - оборот за період в дебет рахунку n з кредита рахунку l по субконто m.

Тут:

n,l - номер рахунку або номер рахунку з субрахунком (розділені крапкою), наприклад: “10”,”68.02” і т. д.;

m - повний номер субконто (він складається з номерів кожного рівня даного субконто, перерахованих через двокрапку, наприклад “3” або “3:5”) або номер проводки з наступною буквою “Д” або “К”, яка вказує, по дебету чи по кредиту проводки задано дане субконто (наприклад: 2К,3Д і т. д.);

період - робочий період, встановлений в пункті “Розрахунок підсумків” групи “Звітність” головного меню, якщо раніше не був заданий інший період за допомогою команд встановлення періоду (див. нижче).

Приклади:

СНД01:2К - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку 01 по субконто, яке використовується в кредиті проводки з номером 2 типової операції;

СКК10:2:5 - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку 10 по субконто з повним номером 2:5;

ДО01:2Д - оборот за період по дебету рахунку 01 по субконто, яке використовується в дебеті проводки з номером 2 типової операції;

КО76.2:3:5 - оборот за період по кредиту рахунку 76.2 по субконто з повним номером 3:5;

ОБ20,70:1К - оборот за період в дебет рахунку 20 з кредита рахунку 70 по субконто, вибраному в кредиті першої проводки типової операції.

Зауваження.

1. При обрахунку оборотів між рахунками по субконто посилання на субконто потрібно ставити після того рахунку, до якого “прив’язаний” даний вид субконто. Напрклад, якщо по рахунку 70 ведеться аналітичний облік по субконто “Персонал”, то для одержання оборотів в дебет рахунку 20 з кредита рахунку 70 по співробітнику, який вибраний в кредиті першої проводки типової операції, потрібно використовувати макроім’я ОБ20,70:1К, а не ОБ20:1К,70.

2. Для того, щоб в формулах, документах і розрахунках можна було посилатися на оброти рахунків по субконто, слід при настройці планів рахунків поставити символ “+” в графі “Аналіз оборотів” напроти тих рахунків по яких Ви хочете використовувати обороти по субконто з іншими рахунками. Дане обмеження зв’язане з тим, що підрахунок і збереження оборотів по субконто потребує певних затрат часу і місця на диску, тому це краще робити тільки при необхідності.

Макроімена для підсумків в натуральному виразі. Для тих рахунків, по яких ведеться кількісний облік, програма вираховує залишок і обороти по конкретних субконто не тільки у вартісному, але і в натуральному виразі. Для посилань на залишки і обороти по субконто в натуральному виразі слід використовувати такі ж макроімена, як для залишків та оборотів по субконто в вартістному виразі (див. вище), але після коду субконто потрібно вказати символ “Н” (на російській мові).

Приклади:

СНД01:2КН - дебетове сальдо в натуральному виразі на початок періоду по рахунку 01 по субконто, яке використовується в кредиті проводки з номером 2 типової операції;

СКК10:2:5Н - кредитове сальдо в натуральному виразі на початок періоду по рахунку 01 по субконто з повним номером 2:5;

ДО01:2ДН - оборот за період в натуральному виразі по дебету рахунку 01 по субконто, яке використовується в дебеті проводки з номером 2 типової операції;

КО76.2:3:5Н - оборот за період в натуральному виразі по кредиту рахунку 76.2 по субконто з повним номером 3:5.

Макроімена для підсумків в валюті. Для тих рахунків і субрахунків, по яких ведеться облік в валюті, Ви можете в документах і в звітах використовувати залишки і обороти в валюті і в гривневому еквіваленті. Для посилання на гривневий еквівалент по конкретній валюті слід після відповідного макроімені поставити символ “~” і потім номер валюти, яка використовується. Для отримання суми в валюті слід, крім того, поставити в кінці макроімені символ “В”.

Приклади:

СНД52 - загальний залишок на початок періоду по 52 рахунку в гривнях;

СНД52~1 - залишок на початок періоду по 52 рахунку в гривнях по першій валюті;

СНД52~2 - залишок на початок періоду по 52 рахунку в гривнях по другій валюті;

СНД52~1В - залишок на початок періоду по 52 рахунку по першій валюті в валюті.

Зауваження.

В типових операціях в макроіменах замість номера валюти можна ставити Пn, де n - номер проводки. В цьому випадку буде використовуватися валюта вибрана в проводці з номером n.

Наприклад:

СНД52~П2В - залишок у валюті на початок періоду по рахунку 52 по валюті, яка використовується в другій проводці типової операції.

Д1.8. Макроімена для розгорнутого сальдо

Для активно-пасивних рахунків, тобто рахунків для яких залишки по конкретних об’єктах обліку можуть бути як дебетовими, так і кредитовими (наприклад, рахунок 71 “Розрахунки з підзвітними особами”, 76 “Розрахунки з різними дебеторами і кредиторами” і т. д.), звичайне сальдо може не відображати фактичних зобов’язань або засобів підприємств. Наприклад, якщо за одним контрагентом по 76 рахунку рахується заборгованість в 1 млн. грн., а другому підприємство винне 1 млн. грн., то дебетове і кредитове сальдо по рахунку 76 будуть рівні, що не відображає заборгованості підприємства і заборгованості перед підприємством. В бухгалтерському обліку такі рахунки називаються рахунками з розгорнутим сальдо.

Розгорнуте сальдо по субконто. Для можливості правильного обрахунку розгорнутого сальдо в “1С:Бухгалтерії - Проф.” для таких рахунків рекомендується вести аналітичний облік. Якщо це зроблено, то для обрахунку розгорнутого сальдо в документах, розрахунках і звітах можна використовувати слідуючі макроімена:

СНДn:: - сума дебетових залишків на початок періоду по всіх “кінцевих” (тобто тих, які не мають підлеглих) субконто для рахунку n;

СНКn:: - сума кредитових залишків на початок періоду по всіх “кінцевих” субконто для рахунку n;

СКДn:: - сума дебетових залишків на кінець періоду по всіх “кінцевих” субконто для рахунку n;

СККn:: - сума кредитових залишків на кінець періоду по всіх “кінцевих” субконто для рахунку n.

В окремих випадках необхідно сумувати залишки не по всіх “кінцевих” (тих, які не мають підлеглих) субконто, а тільки по субконто першого рівня вкладеності (тобто без врахування підлеглих субконто). Наприклад, при веденні на першому рівні субконто списку організацій, а на другому - відомостей про договори з цими організаціями, сальдо можна розраховувати по організаціях, а не по окремих договорах. Для обчислення таких сальдо використовуються наступні макроімена:

СНДn: - сума дебетових залишків на початок періоду по всіх субконто першого рівня для рахунку n;

СНКn: - сума кредитових залишків на початок періоду по всіх субконто першого рівня для рахунку n;

СКДn: - сума дебетових залишків на кінець періоду по всіх субконто першого рівня для рахунку n;

СККn: - сума кредитових залишків на кінець періоду по всіх субконто першого рівня для рахунку n;

Розгорнуте сальдо по субрахунках. Інколи окремі дебітори та кредитори обліковуються по різних субрахунках одного рахунку (наприклад - рахунки 68, 69, 67). Для обчислення розгорнутого сальдо по таких рахунках слід використовувати розвернуте сальдо по субрахунках. Воно може бути отримане за допомогою макроімен:

СНДn. - сума дебетових залишків на початок періоду по всіх субрахунках рахунку n;

СНКn. - сума кредитових залишків на початок періоду по всіх субрахунках рахунку n;

СКДn. - сума дебетових залишків на кінець періоду по всіх субрахунках рахунку n;

СККn. - сума кредитових залишків на кінець періоду по всіх субрахунках рахунку n.

Приклади:

СКД76.2:: - сума дебетових залишків на кінець періоду по всіх “кінцевих” субконто для рахунку 76.2;

СНК01: - сума кредитових залишків на початок періоду по всіх субконто першого рівня для рахунку 01;

СКД68. - сума дебетових залишків на кінець періоду по всіх субрахунках рахунку 68.

Д1.9. Макроімена для валют

Макроім’я для курсу валюти. Для посилання на курс валюти використовується макроім’я ВКУРС:

ВКУРСn - курс валюти n на текучу дату;

ВКУРСnd - курс валюти n на дату d.

Тут дата d може бути або рядком символів в лапках (наприклад, “22.09.96”), або іменем показника, або посиланням на реквізит документу або розрахунку (див. розд. 6), а номер валюти n - або числом, або посиланням на реквізит документу або розрахунку.

Приклади:

ВКУРС2 - курс валюти з номером 2 на текучу дату;

ВКУРС1”22.09.96” - курс валюти з номером 1 на 22 вересня 1996 року.

Найменування валют. Для посилань на найменування валют використовуються макроімена:

ВНn - найменування валюти номер n;

ВКn - код валюти номер n.

Д1.10. Команди задання періоду

В формах документів і звітів можна задавати період, за який вираховуються залишки і обороти по рахунках при використанні макроімен. Якщо період не вказаний, то мається на увазі робочий період, встановлений в пункті “Розрахунок підсумків” групи “Звітність” головного меню (див. п. 7.1).

Якщо періодом розрахунку повинен бути квартал, використовуйте команди:

!К - розрахунок за текучий квартал;

!КН - за текучий квартал наростаючим підсумком з початку року;

!Кk - за квартал з номером k (k - число від 1 до 4);

!КНk - за квартал з номером k наростаючим підсумком з початку року (k - число від 1 до 4).

Щоб періодом розрахунку був місяць, використовуйте команди:

!Мm - за місяць з номером m (m - число від