Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

Функції економічного контролю поширюються на еконо­мічну діяльність усіх ланок народного господарства. За орга­нізаційними формами економічний контроль в Україні поді­ляють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України (усі три органи перебувають у структурі Мінфіну України); Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Мініс­терство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет Ук­раїни, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держ­стандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав спожи­вачів (Держспоживзахист), Державна автомобільна інспек­ція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспек­ція та ін.

Муніципальний контроль — місцеві Ради народних депу­татів та комісії їх.

Незалежний контроль — аудиторський, створюється на госпрозрахун­кових засадах.

Контроль власника — внутрішньосистемний, внутрішньо­господар­ський.

Організаційні форми економічного контролю в Україні подано на рис. 1.

Рахункова палата Верховної Ради України, створена відповідно до Конституції України, є постійно діючим ви­щим органом державного фінансово-економічного контролю. Здійснює вона свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Завданням Рахункової палати є:

організація і здійснення контролю за своєчасним вико­нанням доходної та видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів за обсягами, структу­рою та їх цільовим призначенням;

здійснення контролю за утворенням і погашенням внут­рішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефектив­ності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національ­но-культурного розвитку, охорони довкілля, використання об'єктів права державної власності, які не підлягають прива­тизації;

контроль за додержанням законності щодо надання Украї­ною позик, економічної та іншої допомоги іноземним держа­вам, міжнародним організаціям, а також щодо укладання угод про державні позики і кредити, здійснення контролю за вико­ристанням кредитів, одержаних Україною від іноземних дер­жав, банків та міжнародних фінансових організацій, і позик, які не передбачені Державним бюджетом України;

контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Дер­жавного бюджету України, а також позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноваже­них банків;

здійснення контролю за грошовою емісією, використан­ням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, надан­ням кредитів та здійсненням операцій із розміщення золо­того і валютного резервів;

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

регулярне інформування Верховної Ради України, її під­розділів про хід виконання Державного бюджету Украї­ни та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу Ук­раїни, про результати здійснення інших контрольних функ­цій.

Крім перелічених завдань Рахункова палата виконує інші доручення Верховної Ради України контрольного характеру.

Рахункова палата здійснює фінансово-економічний кон­троль на засадах законності, плановості, об'єктивності, неза­лежності та гласності.

Правова основа організації та діяльності Рахункової па­лати визначається Конституцією України та Законом Украї­ни "Про Рахункову палату", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до завдань, покладених на Рахункову палату, вона здійснює такі функції:

контролює виконання законів і Державного бюджету України, фінансування загальнодержавних програм, збере­ження та використання державного майна органами держав­ної виконавчої влади та посадовими особами, які обирають­ся або затверджуються Верховною Радою України;

за дорученням Верховної Ради України перевіряє вико­ристання органами виконавчої влади коштів загальнодер­жавних цільових фондів та позабюджетних фондів;

контролює ефективність управління коштами Державно­го бюджету України, Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів загальнодержавних цільових фондів у Нацбанку України, уповноважених банків та кредитних установ;

за дорученням Верховної Ради України здійснює кон­трольні функції щодо фінансування загальнодержавних про­грам економічного, науково-технічного, соціального і націо­нально-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, які затверджуються Верховною Радою України;

контролює інвестиційну діяльність органів державної виконавчої влади, перевіряє законність та ефективність вико­ристання фінансових ресурсів, які виділяються із Держбюд­жету України на виконання загальнодержавних програм;

контролює діяльність Антимонопольного комітету Украї­ни і Фонду державного майна України;

перевіряє за дорученням Верховної Ради України відпо­відно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних із діяль­ністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами і організаціями, що діють за рубежем і фінансу­ються із Держбюджету України;

здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укла­дає з ними угоди про співробітництво.

Рахункова палата має повноваження здійснювати кон­трольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за використанням коштів загальнодержавних цільових фон­дів, позабюджетних фондів, фінансово-кредитних і валют­них ресурсів. Крім того, їй надано право провадити перевір­ки і ревізії діяльності Нацбанку України, Фонду державно­го майна, інших підзвітних Верховній Раді України органів, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності у межах її функції.

Отже, Рахункова палата є головним органом фінансово-економічного контролю в Україні, у якому поєднаний загальнодержавний економічний і фінансовий контроль усіх ланок влади.

Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролюють додержання законодавства про по­датки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених зако­нодавством, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню юридичними і фізичними особами від сплати по­датків.

Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дис­ципліни підприємствами і організаціями за територіальним поділом витрачання коштів із державного бюджету на со­ціальні потреби, утримання органів державного управління суб'єктами підприємства незалежно від форм власності.

Державне казначейство України та його підрозділи в регіонах контролюють витрачання коштів державного бюдже­ту установами і організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент витрачання їх. Так, установи і органі­зації, що фінансуються із державного бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб'єктам із поточних рахунків у банках без попереднього контролю органів Державного казначейства України.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є держав­ним органом, який здійснює державну політику в сфері при­ватизації державного майна, виступає орендодавцем майно­вих комплексів, що є загальнодержавною власністю. Підпо­рядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України.

Основними завданнями Фонду є:

захист майнових прав України на її території та за кор­доном;

реалізація прав розпорядження майном державних під­приємств у процесі приватизації їх, створення спільних під­приємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загально­

державній власності, а також щодо орендодавця майна дер­жавних підприємств і організацій, їхніх структурних підроз­ділів;

сприяння процесові демонополізації економіки і створен­ню умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює ви­конання їх;

змінює у процесі приватизації організаційно-правову фор­му підприємств, що перебувають у загальнодержавній влас­ності, перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства;

здійснює повноваження власника щодо частки акцій ак­ціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі при­ватизації, зокрема несе відповідальність у межах зазначеної частки;

продає майно, що перебуває у загальнодержавній влас­ності, у процесі його приватизації, включаючи майно лікві­дованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;

створює комісії з приватизації;

затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності;

укладає договори з посередниками щодо організації під­готовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації;

видає ліцензії посередникам;

здійснює зв'язок із місцевими органами приватизації;

вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;

виступає орендодавцем майна цілісних майнових комп­лексів підприємств, організацій, їхніх структурних підрозді­лів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підпри­ємствам, організаціям на передавання в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;

бере участь у створенні спільних підприємств, до статут­ного фонду яких передається майно, що є загальнодержав­ною власністю;

розробляє проекти нормативних актів із питань управ­ління майном, що є у державній власності, та його приватизації;

бере участь у розробці і укладені міждкржавних угод з питань власності та використання державного майна;

представляє інтереси України за кордоном із питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Актуальним є питання про форми власності. Вирішаль­ним у визначенні перспектив його розв'язання є визначення приватної власності. І тут слід особливо зазначити, що вперше на законодавчому рівні передбачається закріпити це право як основу свободи, духовної та економічної незалежності громадян. Поряд із приватною власністю законодавче та­кож закріплюється державна і колективна власність.

Поділ власності на державну і приватну об'єктивно визна­чає два основних суб'єкти права власності: державу і особу.

Щодо колективної власності (власності трудових колек­тивів, колективів-орендаторів, колективних підприємств, кооперативів, господарських товариств, професійних спілок тощо), то ця власність є самостійною формою. Її слід вважа­ти похідною від приватної. Колективна власність — це, по суті, спільна власність окремих осіб. Вона існує в усіх країнах і є лише засобом організації співпраці конкретних людей, у межах якої визначаються відносини між ними, порядок управління колективом і власністю. Через таку організацію і реалізуються функції володіння, користування й розпо­рядження майном.

Фонд має право:

видавати в межах своєї компетенції нормативні докумен­ти, обов'язкові для виконання органами державної виконав­чої влади, іншими юридичними особами, контролювати ви­конання їх;

одержувати інформацію від органів державної виконав­чої влади, необхідну для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

провадити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

затверджувати кошторис витрат із державного поза­бюджетного фонду приватизації в межах, установлених Дер­жавною програмою приватизації майна державних під­приємств.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверд­жених Верховною Радою України, виявляє відхилення від

заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за виконанням державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, надходженням коштів та їх видатків і цільового витрачання.

Міністерство праці та соціальної політики України конт­ролює додержання законодавства з питань праці та заробіт­ної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці та соцполітики України розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зай­нятості населення, використання праці та її оплати.

Державний комітет статистики України контролює за даними звітності збалансованість ринку товарами, виконан­ня програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресур­сів, необхідних для населення і розвитку народного госпо­дарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо.

Урядом України надано право Держкомстату України здійснювати контроль за виконанням міністерствами, держав­ними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і об'єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики, облі­ку і звітності, забезпечення достовірності державної звітнос­ті, давати обов'язкові для виконання вказівки з усунення виявлених недоліків. Крім того, Держкомстат України має право одержувати від органів управління, підприємств і об'єд­нань статистичну і бухгалтерську звітність та пояснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну доку­ментацію і достовірність звітних даних; вимагати письмових пояснень та інших матеріалів з приводу виявлених пору­шень, давати обов'язкові для виконання настанови про усу­нення порушень звітної дисципліни, а також про проведення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської діяль­ності підприємств, об'єднань і організацій. Настанови органів державної статистики підлягають обов'язковому виконанню міністерствами, відомствами, підприємствами і об'єднання­ми з повідомленням їм у 10-денний строк про вжиті заходи.

Держкомстат України має право скасовувати не зат­верджену в установленому порядку звітність, перевіряти стан обліку і звітності на всіх рівнях господарського управління, а в разі виявлення приписок та інших викривлень звітних даних направляти необхідні матеріали в органи прокурату­ри для притягнення винних осіб до відповідальності.

Держкомстат України та його органи на місцях направля­ють органам управління висновки про своєчасність подання і якість звітів підвідомчих їм підприємств і об'єднань, а та­кож здійснюють контроль за притягненням їхніх керівників та інших посадових осіб до відповідальності за подання не­достовірних звітних даних і порушення звітної дисципліни.

Антимонопольний комітет України запобігає створенню монопольного становища на ринку підприємців, що обме­жують конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конку­ренції у підприємницькій діяльності.

Національний банк України згідно з статутом і законо­давством про банки і банківську діяльність контролює наяв­ність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил роз­рахунків у народному господарстві та інших операцій під­приємцями, покладених на банки в умовах ринкових відно­син, а також витрачання коштів з державного бюджету, здійс­нює емісію грошей та регулює грошові відносини у державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, провадить ревізії, вносить про­позиції щодо поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як акціонерні утворення порушують чинне законодавство. НБУ видає в межах своїх повноважень інст­рукції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних операцій.

До спеціалізованих органів економічного контролю на­лежать державні комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, метро­логії та сертифікації (Держстандарт України) є централь­ним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Мі­ністрів України. У межах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та віро­

гідності вимірювань і сертифікації продукції, а також коор­динує роботу інших органів державного управління з цих питань.

Головними завданнями Держстандарту України є:

створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантування безпеки використан­ня, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишньо­го середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);

створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

здійснення державного нагляду за впровадженням і додер­жанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічно­го нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;

визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'язаних із стандартизацією, метрологією та сертифіка­цією;

організація нормативно-методичного забезпечення суспіль­ного виробництва з питань стандартизації, метрології та сер­тифікації;

організація науково-технічної інформації в галузі стан­дартизації, метрології та сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює методичне керівництво, координацію та контроль за діяльністю міністерств, відомств і об'єднань, підприємств із стандартизації, метрології та сертифікації;

готує пропозиції про соціальні, економічні й правові ос­нови забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з товариствами споживачів та іншими громадськими орга­нізаціями у галузі стандартизації, метрології та сертифікації;

визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України пріоритетні напрями розвитку стандар­тизації, метрології та сертифікації;

здійснює методичне керівництво розробкою міністерства­ми, відомствами та об'єднаннями підприємств методологіч­ного забезпечення, затверджує і систематично провадить оцінку реалізації їх;

затверджує державні стандарти (за винятком стандартів проектування і будівництва, використання ресурсів, охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкід­ливих впливів), провадить експертизу проектів державних стандартів і технічних умов, відповідає за їхній науково-технічний рівень і техніко-економічне обгрунтування;

веде в установленому порядку облік і реєстрацію держав­них стандартів, технічних умов і змін, що до них вносяться, рішень про скасування їх, надсилає заінтересованим органі­заціям відповідну інформацію;

має виняткове право видання та перевидання державних стандартів;

організовує і координує роботу із сертифікації, здійснюс організаційно-методичне керівництво функціонуванням дер­жавної системи сертифікації, визнає у встановленому по­рядку сертифікати інших країн;

надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднан­ням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів із систем управління якістю, організовує сертифікацію цих систем.

Державний митний комітет України контролює додержан­ня митного законодавства і нормативних актів підприємця­ми і фізичними особами щодо сплати мита на експорт та імпорт товарів через кордон України, а також при внутріш­ньодержавних операціях, за які необхідно сплачувати мито.

Державний комітет України у справах захисту прав спо­живачів (Держспоживзахист) та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють дер­жавний контроль за додержанням підприємствами, організа­ціями та установами незалежно від форм власності й гос­подарювання, а також громадянами законодавства про захист прав споживачів, інших нормативних актів із питань торгів­лі та надання послуг населенню; здійснює перевірку безпосе­редньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгів­лі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності і гос­подарювання.

Державна автомобільна інспекція (ДАІ) контролює до­держання законодавства і нормативних актів щодо реєстра­ції та обліку рухомого складу транспортних засобів (автомо­білі, причепи, мотоцикли) підприємцями і фізичними осо­бами. Крім того, ДАІ контролює додержання власниками транспортних засобів і водіями правил дорожнього руху на шляхах України.

Державна пожежна інспекція здійснює контроль за до­держанням антипожежних правил підприємцями і населен­ням, профілактичні заходи щодо запобігання пожежам, а в разі виникнення — гасіння.

Державна санітарна інспекція контролює додержання санітарно-гігієнічного і протиепідеміологічного законодавства підприємцями і населенням, а також провадить профілакти­ку виникнення епідемій, масових захворювань.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депу­татів та місцеве і регіональне самоврядування. Комісії з пи­тань планування, бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньогосподарські ре­зерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження та видатки позабюджетного фонду. До компетенції виконав­чих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і установах, які є комунальною власністю, за додержанням зобов'язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємст­вами і організаціями.

Державою делеговано місцевим Радам народних депута­тів та місцевому і регіональному самоврядуванню додатково такі контрольні функції:

здійснювати контроль за додержанням проектів будівницт­ва об'єктів житлово-комунального господарства і виробничо­го призначення, а також припиняти будівництво, яке здійс­нюється з порушенням планів забудови та затверджених проек­тів і може завдати шкоди навколишньому середовищу;

призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання в експлуатацію об'єктів житлово-цивіль­ного призначення, а також брати участь у прийманні в екс­плуатацію інших об'єктів;

контролювати експлуатацію об'єктів комунального гос­подарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, які є у власності підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі порушення еко­логічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створен­ня та експлуатацію відповідних об'єктів.

Незалежний аудиторський контроль здійснюють аудито­ри, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними під­приємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначе­них організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність роз­рахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фі­нансовим планом підприємства. Результати контролю ауди­торська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Ауди­торські організації надають послуги підприємцям щодо поліп­шення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і дек­ларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних по­даткових адміністрацій. Функції цих підрозділів визнача­ються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними осо­бами.

Економічний контроль власника включає в себе внут-рішньосистемний і внутрішньогосподарський.

Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціо­нерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяль­ності підприємства провадяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на пра­вах власності.

Основним завданням внутрішньосистемного контролю є:

контроль виконання планових завдань із виробничої і фі­нансово-господарської діяльності, використання матеріаль­них і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгоспо­дарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контроль­но-ревізійної роботи; додержання чинного законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, які здійснюються власниками під­приємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асо­ціацій відповідно до чинного законодавства. Завданням внут­рішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих одиницях із метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів праці і прогресив­ної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших вироб­ничих підрозділах, забезпечення збереження коштів і товар­но-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відпо­відно до Закону України "Про підприємства в Україні" покла­дена на керівника підприємства. Іноді для виконання цих функцій на підприємствах створюються спеціальні ауди­торські підрозділи. Згідно із затвердженим планом праців­ники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний та оперативний поточний контроль за виробничою і фінансо­во-господарською діяльністю підрозділів підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво підпри­ємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на під­приємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Відповідно до нормативних документів головний бухгалтер підприємства разом із ке­рівниками відповідних підрозділів і служб зобов'язаний кон­тролювати оформлення, приймання і відпуск товарно-матеріальних цінностей, витрачання заробітної плати, додержання штатної, фінансової, касової і платіжної дисципліни, закон­ності списання з бухгалтерського балансу нестач, проведен­ня інвентаризації цінностей, стягнення у встановлені строки дебіторської і погашення кредиторської заборгованості та інших операцій. Крім того, головний бухгалтер несе на рівні з керівником об'єднання, підприємства, організації, устано­ви відповідальність за порушення правил і положень, які регламентують ведення обліку і складання звітності.

Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спе­ціалісти, на яких покладені обов'язки контролерів (еко­номісти-ревізори, бухгалтери-інвентаризатори та ін.).

Отже, організаційні форми і види економічного контролю за своїми функціями між собою взаємопов'язані, охоплюють усі стадії розширеного відтворення суспільна необхідного про­дукту і таким чином утворюють систему економічного кон­тролю.