Текст як модель комунікативного акту - Журналістика - Скачать бесплатно

дозволяють йому однозначно діяти. Хоч в теоретичному стилі дублетність може полегшити виклад.

Прикладний стиль користується мовленнєвими кліше, що слугують маркерами певних ситуацій, закріпленими за ними мовленнєвої практикою в результаті багаторазового використання з одним і тим же, чітко зафіксованим змістом.

Прикладний стиль безособовий. Навіть у тих випадках, коли в діловому листуванні йдеться про конкретних людей, вони виступають лише як юридичні особи - скаржники, хворі, роботодавці і т.п.

Безособовості стилю сприяє надмір пасивних конструкцій. Пасивні конструкції доречні тоді, коли фактичний творець-автор дії очевидний і немає необхідності його називати; коли потрібно спрямувати увагу читача на саму дію, а не на її автора. А. П. Коваль вказує також на умови, коли фактичний діяч невідомий чи мислиться непевно (чи він навмисно не вказується, чи його не прийнято вказувати); коли описується дія, незалежна від волі автора, чи подія з точки зору потерпілого.

Психологічна та естетична складова тут, як вважалося до недавнього часу, не повинні проявлятися. Однак відбір інформації займає в наші дні стільки часу, а хід його так впливає на настрій, що вже неможливий той підхід, котрий був звичайним ще декілька десятків років тому і проголошувався Л. Щербою: "Зацікавлена людина прочитає всяку статтю закону і двічі і тричі"[107]. Компроміс поміж традиційною побудовою речення в прикладному стилі, що представляє всі обставини справи у всіх їх відносинах одночасно з висновком в одному самостійному цілому, перетворюючи його в складне синтаксичне ціле чи блок, і необхідністю сприйняття кожного елементу окремо знайдений сучасною прикладною мовою у вигляді перетворенні речення в блок, а елементів речення - в складне синтаксичне ціле шляхом абзацного членування речення.

Автори прикладних текстів звичайно гірше, аніж автори інших повідомлень, володіють майстерністю викладу у "віяльному" мовленні. Вони не готувались і їх не готували до літературної діяльності. Над їх рукописами у редактора більше роботи. Виправлення логіко-стилістичних помилок, порушень співвідношення планів у викладі, різного роду непослідовностей засновано на вдосконаленні будови зображення.

Так, послідовні дії та їх результат виділяються в окремі речення чи виключені рядки. За наявності довгих речень, що включають і підрядні, в місцях зміни суб’єктів можна розділити план виразу. Коли можлива двозначність, відновлюють причинові та умовні зв’язки поміж реченнями. В окремі реення виділяють відокремлення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Засобом посилення смислової самостійності окремих членів речення може слугувати також заміна перерахування через коми - уведенням перед деякими членами його сполучніка повтореная прийменника, тощо.

Посилення членованості і зняття складності викладу досягається шляхом організації в тексті проїиставлень, пралелізмів і пов’язаного з ними упорядкування матеріалу.

У фразі в прикладних текстах особливо часті порушення порядку слів, що відображають неправильний поділ, який Викликається зосередженістю авторської думки не на тому предметі, котрий важливий для читача.

Уявлення про комунікативний акт та його ефективність, звичайно, не можуть обмежуватися самим текстом, хай навіть розглядуваним як модель комунікативного акту. Вони з часом набирають більш широкого характеру в різних напрямах.

Так, у дослідженнях В. Різуна термін літературне редагування використовується по суті не лише на позначення удосконалення тексту, а швидше на позначення цілісного процесу перетворення текстового повідомлення у виданнях.

У цьому ж плані працює 3. Партико. Спираючись на уявлення своїх попередників про літературну обробку тексту (переважно редактором) як контроль над адекватністю сприймання повідомлення читачем відповідно до задуму автора, як на основне завдання: редагування. Він висуває як завдання редагування, тобто оптимізації комунікативного акту - приведення тексту до норми в оригінальному її тлумаченні. Для Партико важлива норма не соціологізована, не абстрагована від твору. Це норма, яка встановлюється динамічно і гнучко, визначається автором (інша справа, що не завжди дотримується ним) в конкретному творі. Контроль за такою нормою описується ним як мотивуючий прийом виливу на твір, прийом коригуючий і проектуючий [108].

В іншому плані - семіотичному і соціолінгвістичному розглядається комунікативний акт у працях Г. Почепцова (молодшого) [109].

Тут як складові комунікативного акту виразно представлені імідж мовника, фонові знання тощо. А самі дослідження присвячені розгляду логіки мовлення менеджера, умінню управляти громадською думкою, практиці комунікації, як дотепно зауважує в дужках до заголовку однієї з його книг Г. Почепцов . "Від промов президентів до переговорів з терористами".

Інший напрям чітко виражений в назві книги О. Зарецької, що вийшла у Москві 1997 р. - "Логика речи для менеджера: Как строить доказательства, подготовить выступление, убедить оппонента, найти аргументи, вести диалог".

Ще в іншому плані, і знову ж таки з семіотичного боку, як. учасника комунікативного акту розглядає, але цього разу лише книжку - дитячу, або популярну - львівська дослідниця Е. Огар[110].

Це ще один перспективний напрям розгляду тексту в широкому семіотичному розумінні слова як моделі комунікативного акту. Адже дитина, наприклад, сприймає малюнок як унаочнення тексту і залежне часом не так від самого тексту, як від присутнього в книзі зображення.

Важливою передумовою успішності комунікативного акту є дотримання прийнятого в даному соціальному чи національному, чи більш вузькому середовищі етикету. Особливо цікаві міркування з цього приводу я мав приємність побачити у рукописі нової книжки дрогобичанина Я. Радевича-Винницького, яка незабаром, сподіваюсь, вийде друком у видавничій фірмі "Відродження".

Як бачимо твердження про те, що треба знати, як "увійти" і як "вийти", знайшло в нашому викладі тези про текст як модель комунікативного акту повне підтвердження.

Замість висновків

У висновках, як учив Арістотель, необхідно звітувати перед читачем, що обіцяне - виконано. Я обіцяв показати, яким чином комунікативний процес надає можливість здійснити те, що сформульовано великим греком: "Слухач (ми б сьогодні сказали читач, адресат. - М. Ф.) є мета всього". Якщо адресат не включився в комунікативний акт, сам комунікативний акт як такий не існує. Структури повідомлення дають можливість включити адресата в спілкування, але здійсненне це лише тоді, коли автор щохвилини ставить себе на місце читача. А таке здебільшого стає можливим лише тоді, коли творчий процес складання твору закінчився і автор, охоловши від творчості, може поставити себе на місце читача, а також, коли хочете, автор більше любить читача, ніж самого себе.

Звичайно, йдеться про групу читачів, до яких адресовано твір, а не про одного читача. І тут виявляється, що надзвичайно багато залежить від інформаційної ситуації. Це, щоправда, вже зовсім інша тема, але деякі підходи до неї читач знайде в попередніх працях автора.

1. Аристотель. Риторика // Античные риторики. - М.: Изд-во МГУ, 1978, - с. 24 - 244. Аристотель. Об искусстве поэзии. - М.: Гослитиздат. 1957. - 183с. Аристотель. Аналитики первая и вторая. -М.:Гослитиздат. 1952. - 433 с.
2.D’Alembert. Elocation // Encyclopedie ou dictionnaire raisonne des science, des arts, et de m’etries – Paris, 1758.
3.Ломоносов М.В. Об искусстве красноречия // ПСС в 10-ти томах. -Т. 7. - С 67.
4. Винокур Г.О. Культура языка. - М: Федерация,1929. - 330с.
5. Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений // Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. - Л.: Наука, 1974. - С. 24 – 39.
6.Seale B. Writing efficiently. A step by step composition course. – Prentice–Hall, 1978. – 228p. Sherman Th.A. Modern Technical Writing. – L., 1966 – 246p. Lesst G., Mead C.D., Charvat W. Prentice – Hall Hand – book for Writers. 7th ed., N.Y.: Prentice–Hall, 1978. – 427p. Kurka E. Wirksam reden – besser uberzeugen. – Berlin: Die Wirtschaft, 1970. – 268s.
7.Sprache und Praxis. – Leipzig: Enzuklopadie, 1985. – 336s.
8.Sprachkommunikation. Lehrbuch fur den Berufsbedingten in sprach – und schreibintensiven Berufen, 14, durchgesehene Auflage. – Berlin: Die Wirtschaft, 1984. – 216 s.
9. Чичерин А.В. Идеи и стиль. О природе поэтич. слова. - М.: Сов. писатель, 1968. - С. 374.
10. Федоров А.В. Основы общей теории перевода: Лингвистические проблемы. - М.: Высш. школа, 1983. - 303 с.
11.Чичерин А.В. Возникновение романа-эпопеи. – М.:Сов.писатель, 1975. - 61 с.
12. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии: Вопросы теории и методики. - М.: Изд-во АН СССР, 1966. - 158 с.
13. Булаховський Л.А. Про значення мовознавства // Булаховський Л.А. Вибр. твори. В 5-ти т. - К.: Наук. Думка, 1975, 1975. - Т. 1. - С. 90-106.
14. Пилинский М.М. Застосування критеріїв нормативності в літературно-редакційній практиці // Мова. Людина. Суспільство. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 130 -137. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. - К.: Наукова думка, 1976. - 288с.
15. Підвищений курс української мови: Посібник для педвищів / За ред. Л. Булаховського. - Харків: Рад. Школа. 1931.-340 с.
16. Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. - Харьков: Из-во М.В. Потебни, 1930. - 162 с.
17. Овсяннико-Куликовский Д.Н.Язык и искусство. - СПб, 1911. - 203 с.
18.Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. - В кн.: Булаховський Л.А. Вибр. твори. В 5-ти т. - К.: Наук, думка, 1975. – Т. 1 - С. 321- 470.
19. Іванченко Р.Г. Робота редактора над точністю слова і стислістю викладу. - Львів, 1964. - 48 с. Іванченко Р.Г. Літературне редагування. Вид. 2-е, доп. і перероб. - К.: Вища шк., 1982. - 248 с.
20. Феллер М.Д.Лінгвістика і книгознавство. - В. сб.: Поліграфія і видавнича справа. Вип. 3. - Львів: Вища школа, 1967, с. 154-160. Феллер М.Д. О литературном редактировании: Специфика и основные понятия // Книга. Исследования и материалы. Сб. 16. - М.: Книга, 1968. - С 30-45.
21. Різун В.В. Літературне редагування. - К.: Либідь, 1996. - 226 с.
22. Характеристику праць З.Партики див. у Феллер М. Эдитология (Судьбы украинской теории и практики редактирования) у зб. Материалы конференции "Книга и книжное дело на пороге второго тысячелетия" М., 1996. - С. 112.
23. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально- стилістичний аспект): Монографія. - К.: ТОВ "МФА", 1997. - 288 с.
24. Потятинник Б., Лозинський М. Патогенний текст. - Львів. Вид-во Отців Василіян "Місіонер", 1996 - 296 с.
25. Феллер М.Д. Лінгвістика і книгознавство.
26. Феллер М., Иванченко Р. О литературном редактировании // Издательское дело. Книговедение (реферативная информация). - 1971. - № 6. – С. 17-18.
27. Феллер М.Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования - Львов. Изд-во ЛГУ, 1978. - 222 с.
28. Феллер М.Д. Структура произведения: Автору и редактору. - М.: Книга, 1981. - 272 с.
29. Феллер М.Д.Стиль и знак: Стиль как способ изображения действительности. - Львов: Вища школа, 1984. - 204 с.
30. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. - М.: Наука, 1969. - С. 26.
31. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в средней школе: Общая методика. 2-е изд. - М.: Высш. школа, 1974. - С. 95 - 96.
32. Аристотель. Риторика. - С. 24-25.
33. Якобсон Р.О. Лингвистика и поэтика //Структурализм: "за" и "против". - М.: Прогресс, 1975. - С.46-54.
34. Рождественский Ю.В. Введение в общую философию. - М.: Высшая школа, 1979. - 224 с.
35. Моль А. Социодинамика культури. М.: Прогресс,1973. - 406 с.
36. Пешковский А.М. Вопросы методики родного языка, лингвистики, стилистики. - М.-Л.: Работник просвещения, 1923. - С. 164.
37. Аристотель, Риторика. – С. 27.
38. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психо-логические исследования. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. - С. 38-386.
39. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в средней школе. – С. 30.
40. Волошинов Н. Марксизм и философия языка. - Л.: Прибой, 1929. - С. 101, 103, 111.
41. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. - Л.: Наука, 1974. - С. 24.
42. Волошинов Н. Марксизм и философия языка. - С.81.
43. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука. 1982, - 159 с.
44. Анохін П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности: Избр. Тр. – М.: Наука, 1979. - 454 с. Природність таких побудов ще І.Давидов ілюстрував особливостями античної мови: "Уявімо собі людину, котра в перший раз бачить предмет, напр. якийсь плід, бажає мати його і просить дістати цей плід... Він не скаже згідно з будовою нових мов: дай мені цей плід, але за порядком стародавніх: плід дай мені, тому що вся його увага зосереджена на цьому плодові, предметі його бажання. Один лише плід діє на його думки; він примушує його промовляти, і його переважно перш за все він повинен назвати... Найуживаніша послідовність слів в латинській мові потребує на першому місці слова, яке виражає головний предмет мови зі всіма його приналежностями, а потім слів особи або речі, що має вплив на цей предмет". Давидов И. Чтение словесности. Курс первый. М.,1824. - С. 126, 127. Напевне, в конструкціях розмовного мовлення, коли сегментується предмет обговорення, дуже прозоро представляється тема ("Успішність - ось що я вам про неї скажу") і створюється модель сімпрактичного - найдревнішого - комунікативного акту.
45. Пещак М.М. Стиль ділових документів XIV ст.:Структура текста. - К: Наук. думка, 1979. - 268 с.
46. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. - К.:, Вид-во Київ, ун-ту, 1970. – С. 171.
47. Давидов И.Чтения словесности. Курс первый. – С. 126,127.
48.Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. - В кн.: Булаховський Л.А. Вибр. твори. В 5-ти т. - К.: Наук. Думка., 1975. - Т. 1. - С. 321- 470.
49. Ицкович В.А. Очерки синтаксической норми. -М.: Наука, 1982. - 199 с.
50. Лурия А.Р.Язык и сознание. - С. 273.
51. Мучник Б.С.Человек и текст. Основы культуры письменной речи. - М.: Книга. 1985. - 252 с.
52. Солганик Г.Я., Щелов С.Д. О структура научного текста и закономерностях его преобразования // НТИ. - Сер. 2. - 1981. - № 9. - С. 37- 40.
53. Якобсон Р.О. Лингвистика и поэтика.
54. Федоров А.Б. Основи общей теории перевода.
55. Писарев Д.И. Реалисты // Соч. В 4-х т. - М.: Гослитиздат, 1976. Т. 3. - С.135.
56.Смисловое восприятие речевого сообщения в условиях массовой коммуникации. - М.: Наука,1976. - 263 с.
57. Микк Я.И. Оптимизация сложности учебного текста. - М.: Просвещение, 1981. - 119с. Сохор А.М. Логическая структура учебного материала. - М.: Педагогика, 1974. - С. 192.
58. Ахматова О.С., Гюббенет Н.В. Вертикальний контекст как философская проблема. - ВЯ.-1977. - № 3.- С. 126-129.
59. Опір матеріалів / Г. С. Писаренко та інші.- К.: Вища школа, 1973.
60. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально- стилістичний аспект): Монографія. - К.: ТОВ "МФА", 1997. - 288 с.
61. Жизнь науки. Антология вступлений к класике естествознания. -М. Наука, 1973.- С. 45.
62. Черепахов М.С., Н.Г.Чернышевский. - М.: Мысль,1977. - С. 152.
63. Чуковский К. Замечательный поэт - В сб. Жизнь и творчество Льва Квитко. - М.: Детская литература, 1976. - С. 36.
64. Сомов Ю.С. Композиция в технике. - М.: Машиностроение. 1972. - С. 68.
65. Аристотель. Риторика. - С. 148.
66. Аристотель. Риторика. - С. 122.
67. Лурия А.Р.Язык и сознание. – М.: Изд-во МГУ, 1979. - 319 с.
68. Орнатский П.П. Разработка учебника по быстроразвивающейся отрасли техники // Вузовский учебник. - Киев: Вища школа, 1974. – С. 42-48.
69. Федоров Л.Б. Основи общей теории перевода. -С. 124.
70. Новиков Ю.Л. Об оптимизации структуры научных публикаций. - НТИ. - Сер. 1. - 1975. - № 9. - С.12-17.
71.Аристотель. Риторика. - С. 120.
72. Лурия А.Р. Язык и сознание. – С. 273.
73. Писарев Д.И. Реалисты.- С. 135.
74. Пятницкий И.В. Учебник для неспециалиста. - В сб.: Вузовский учебник. - Киев: Вища школа, 1974. - С. 45
75. Пятницкий И.В. Учебник для неспециалиста. - С.45.
76.Щербатская Л. Индуистская логика. Спб., 1904.- С.18
77.Жизнь науки. - С. 411
78.Балли Я. Французская стилистика. - М.:Иностранная литература, 1961. - С. 394.
79.Nadolsky R. Und Multschin A. Lectorieren und Redigieren der Fachliteratur. – Leipzig: Enzyklopadie, 1961. – 320s.
80.Федоров А.Б. Основы общей теории перевода. - С. 124.
81.Пешковский А.М. Вопросы методики родного языка, лингвистики, етилистики. - С.125.
82.Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - С. 242.
83.Чичерин А.В. Возникновение романа-эпопеи. - М.: Сов. писатель, 1975.- С. 61.
84.Чичерин А.В. Идеи и стиль. О природе поэтич.слова. - С. 361.
85.Гоголь Н.В. С.Аксакову // ПСС. В 13-ти томах.- М.: Изд-во АН СССР. - Т.12. - С. 408.
86.Федоров А.Б. Основы общей теории перевода. - С. 58.
87.Феллер М.Д. Стиль и знак.
88.Китайгородский А.И. Реникса. - М.: Мол.гвардия, 1967. - С. 123.
89.Ленин В.И. ПСС. - Т. 5. - С. 358.
90.Там же.
91. Балли Ж. Французская стилистика.
92. Лазаревич Э.А. Искусство популяризации науки. - М.: Наука, 1978. - 224 с. Лазаревич Э.А. Популяризация науки в России. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 244 с.
93. Лазаревич Э.А. Искусство популяризации науки. - С.55.
94. Лазаревич Э.А. Искусство популяризации науки. - С.59.
95. Жизнь науки. - С. 266.
96. Жизнь науки. - С. 456.
97. Жизнь науки. - С. 565.
98.Жизнь науки. - С. 436.
99.Махмудов Х.Х. Некоторые вопросы теоретической стилистики // Филологический сборник. Вып. 4. - Алма-Ата, 1965. - 358 с.
99а. Жизньнауки. - С. 593.
100. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. - К.:, Вид-во Київ. Ун-ту, 1970. - С. 171.
101.Квитко И.С. Термин в научном документе.Львов: Вища школа, 1974 - 127 с. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. - С. 17.
102. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. - К.: Вид-во Київ, ун-ту, 1970. - С. 171.
103. Жизнь науки. - С. 45.
104. Жизнь науки. - С. 488.
105.Число и мысль. Выпуск 5. - М.: Знание, 1982. - С. 5.
106. Ларин Б.А. Лекции по истории русского литературного язика /X - середина XVII в./. - Р.: Высш. школа, 1975. - С. 262. До речі, датування посібників і історичний контекст дозволяють твердити, що йдеться про українські рукописи.
107.Щерва Л.В. Избранные работы по русскому языку.- М.: Учпедгиз, 1957. - С. 119.
108.Докладніше про цей напрям див.: Феллер М.Д. Эдитология (Судьбы, теории и практики редактирования в Украине) - 8-я Научная конференция по проблемам книговедення. - М., 1996. - С. 111- 112.
109. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы: Имидж, политика, партии, президенты. - К., 1997. - 140 с. Його ж. Имидж-мейкер. Паблик рилейшинз для политиков и бизнесменов. – К. 1995. - 236 с. Його ж. Имидж: от фараонов до президентов: Строительство воображаеммх миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшинз. - К., 1997. - 128 с. Його ж. История русской семиотики до и после 1917. - М.. 1998. - 336 с. Його ж. Паблик рилейшинз, или как успешно управлять общественным мнением. - М., 1998. - 349 с. Його ж. Теория и практика коммуникации (от речей президентов до переговоров с террористами). - М., 1998. - 352 с.
110. Див.напр.: Огар Е. Сучасна науково-популярна література зникнення чи трансформація // Реалії та перспективи