Об’єкти аудиторської діяльності. Аудиторський висновок - Економічні теми - Скачать бесплатно

1. Об’єкти аудиторської діяльності ……………………………………… 3

2. Поняття про аудиторський висновок …………………………………. 7

3. Завдання ………………………………………………………………… 15

Список використаної літератури …………………………………………. 16

1. Об’єкти аудиторської діяльності.

В залежності від направленості аудиту, аудитор в своїй діяльності має справу з об’єктами досить різними за своїм складом, цільовою орієнтацією, відношенням до сфер діяльності та іншими характеристиками.

Під об’єктами аудиторської діяльності розуміють окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що досліджується, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно. Об’єктами аудиту є здійснювані господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність суб’єкта, що перевіряється. Сукупним об’єктом аудиту можна назвати документально зафіксовану інформацію про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування. Об’єктами аудиторської діяльності можуть виступати юридичні і фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарчу діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об’єктів контролю. До об’єктів відносяться також економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні і прості об’єкти дослідження. До простих належать об’єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об’єктом для контролю і їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо. До складних належать об’єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизація технологічного процесу, так як на вході відомі затрати на впровадження, а на виході – вироблена продукція, але фактори, які впливають а результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Для зручності дослідження об’єктів аудиторської діяльності я використовую класифікаційну систему, яка поділяє їх на групи в залежності від:

1) виду об’єкта:

· ресурси (засоби праці, предмети праці, фінансові, трудові ресурси, нематеріальні активи);

· господарські процеси (матеріально-технічне постачання, виробництво, забезпечення робочою силою);

· економічні результати діяльності (обсяг виробництва, продуктивність праці, прибуток, собівартість);

· функції управління (планування, облік, аналіз);

· методи управління (мотивація, системи стимулювання);

· організаційні форми управління (структура виробництва, управління).

2) за ознакою складності об’єкта:

· сукупні ресурси і господарські процеси та цілісні системи управління (наприклад, оцінка стану та ефективності використання матеріальних ресурсів);

· групи ресурсів і господарських процесів та окремі ланки системи управління (наприклад, операції з одним найменуванням матеріалів або постачальником).

3) за часом:

· минулому (висновок про повноту і достовірність фінансової звітності);

· теперішньому (перевірка наявності активів, зобов’язань);

· майбутньому (результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління).

4) по відношенню до сфери діяльності:

· об’єкти сфери постачання;

· об’єкти сфери виробництва;

· об’єкти сфери збуту;

· об’єкти сфери управління;

5) за характером оцінки:

· кількісні (ресурси, економічні результати діяльності);

· якісні (організаційні форми, методи і функції управління);

· кількісні і якісні (господарські процеси, наприклад оптимізація постачальників).

6) за тривалістю знаходження в полі діяльності аудиту:

· ті, що постійно знаходяться в полі діяльності (консультації з питань оподаткування, бухгалтерського обліку);

· ті, з яких періодично проводиться аудиторська оцінка ( аудит фінансової звітності);

· ті, що вимагають разової оцінки (удосконалення системи управління).

7) по відношенню до видів аудиту:

· об’єкти внутрішнього аудиту;

· об’єкти зовнішнього аудиту (контрагентів не задовольняють результати внутрішнього аудиту, так як повнота і достовірність фінансової звітності, чинність господарських операцій, платоспроможність підприємства вимагають незалежної оцінки).

2. Поняття про аудиторський висновок.

Аудитор по закінченню аудиторської перевірки складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі №26 «Аудиторський висновок». Цей норматив розроблено на підставі Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації та її підтвердження або не підтвердження. Даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. В моїй роботі порядок складання висновку регламентується ННА №26, ННА №28 «Аудиторські висновки спеціального призначення», ННА №6 «Документальне оформлення аудиторської перевірки», а також новим Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Аудиторський висновок розрахований на широку аудиторію користувачів. Його публікація є свідоцтвом для клієнта того, що фінансова звітність його підприємства відповідає чинному законодавству, методології ведення бухгалтерського обліку, визначеної внутрішнім регламентом облікової політики підприємства-клієнта, і є достовірною. Висновок аудитора за своїм правовим статусом прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

Аудиторський висновок - це єдиний комунікативний зв’язок між аудитором, зовнішніми користувачами і власниками підприємства, фінансову звітність якого перевірив аудитор. Аудитор передає повний обсяг інформації користувачам у стислій формі «професійною мовою». Аудитор повинен дотримуватись форми аудиторського висновку; знати в яких випадках аудиторський висновок видається без застережень або з ними і значення фраз, які при цьому використовуються, а також в яких випадках є доцільним включати додаткову інформацію – пояснювальний абзац, що підкреслює певний аспект фінансової звітності.

Основними елементами аудиторського висновку є:

· Заголовок (міститься запис про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, назву аудиторської фірми або прізвище аудитора).

· Замовник (зазначається повна назва підприємства, яке перевіряється, і час перевірки).

· Вступ (дають інформацію про склад фінансової звітності і дату її підготовки, вказують, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства, а за правильність аудиторського висновку – на аудитора).

· Масштаб перевірки (наводять масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Дають впевненість користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами українського законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики. Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку, внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність, керується положеннями ННА № 11 «Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки», говорить про те, що він використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки брав до уваги тільки суттєві помилки, зазначає принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки.

· Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність (подається висновок про правильність фінансової звітності, який відповідає всім суттєвим аспектам Національних положень та принципам бухгалтерського обліку, що передбачені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

· Дата аудиторського висновку (ставиться дата на день завершення аудиторської перевірки, в той самий день, коли керівництво підприємства підписало акт приймання-передання виконаних робіт (перед вступною частиною аудиторського висновку або після підпису аудитора).

· Підпис аудиторського висновку (ставиться підпис директора аудиторськоїфірми або уповноваженої особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

· Адреса аудиторської фірми ( вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності в Україні (розміщується після підпису аудитора або в матриці бланка аудиторської фірми).

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому проводилась аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов’язкового аудиту.

Аудиторський висновок за результатами аудиту класифікується на такі види:

1. Позитивний висновок (безумовна позитивна згода) представляється клієнту, коли:

· аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

· надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

· є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

· фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

· фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

· фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Аудитор повинен врахувати стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства-клієнта.

У позитивному висновку використовують стверджувальні слова: «задовольняє вимогам», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з…», «відповідає».

Аудитором самостійно обирається форма викладення змісту перевірки, проте заключна частина повинна відповідати вимогам національних нормативів.

2. Умовно-позитивний висновок видається аудитором, коли він не може дати беззастережний висновок, оскільки існують обставини, які мають обмеження: фундаментальну невпевненість і незгоду.

Основні причини фундаментальної невпевненості:

· значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку);

· аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом);

· невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів законодавства).

Аудитор не може висловити свою думку щодо вищевказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ в цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан, а система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам.

Фундаментальна незгода виникає через:

· неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

· розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

· незгода із способом надання або ступенем розкриття інформації про факти або суми у фінансовій звітності;

· невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Однак вказані моменти не мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривають дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних.

3. Негативний висновок встановлює аудитор, коли виявляє порушення, які викривають реальний стан справ в цілому. Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

Підставою для відмови від видання аудиторського висновку може стати фундаментальна невпевненість аудитора у зв’язку з неможливістю перевірки фактів чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому, а відсутність достатніх аудиторських свідчень не дає можливості видати об’єктивний аудиторський висновок.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку використовують такі слова: «не задовольняє вимоги», «суперечить…», «не відповідає…», «перекручує дійсний стан справ» тощо.

Порахунки та відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, але які було усунуто до моменту складання аудиторського висновку, дають підставу для складання умовно-позитивного висновку із застереженням, що показники звітності є достовірними з урахуванням відхилень за станом на відповідну дату, яка передує даті складання аудиторського висновку.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку, а наявність фундаментальної невпевненості – для відмови від надання аудиторського висновку.

У деяких випадках надається аудиторський висновок без застережень з відмінними від стандартних формулюваннями з пояснювальним абзацом. Такий висновок надається у випадку задовільних результатів і достовірності розглянутої фінансової звітності, коли аудитор вважає необхідним дати додаткову інформацію.

Причини, коли додають пояснювальний абзац наступні:

· Наявність можливих та вірогідних суттєвих невпевненостей під час складання прогнозних оцінок при підготовці фінансової звітності;

· Порушення послідовності та логіки обліку;

· Винятковість ситуації (наприклад, наявність неординарних господарських операцій, важливі події після дати балансу);

· Аудиторський висновок з використанням роботи інших аудиторів;

· Надання аудиторського висновку з застереженнями (видається тоді, коли головна аудиторська фірма не хоче брати на себе відповідальність за роботу виконану іншою аудиторською фірмою).

Формування думки аудитора

		Так

3. Завдання.

Під час проведення перевірки аудитором С.Т.Іваненко виявлено, що на підприємстві проведена інвентаризація МЦ станом на 1 січня 2000 року. Інвентаризацію закінчено 12 січня 2000 року. Порівняльна відомість складена бухгалтером О.Т. Петренко 3 лютого 2000 року. Потрібно визначити виявлені порушення. Які нормативні документи порушені і який вид аудиторського висновку обере аудитор?

Аудитор С.Т. Іваненко на виявив прорахунків та відхилень під час перевірки окрім того, що бухгалтер О.Т. Петренко склав не вчасно порівняльну аудиторську відомість. Таке порушення дає підставу для складання умовно-позитивного висновку із застереженням, що показники звітності є достовірними з урахуванням не дотримання строку подання порівняльної відомості за станом на відповідну дату, яка передує даті складання аудиторського висновку.

Список використаної літератури

1) Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес,2002.-223с.

2) Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти.- К.: «Каравела», Львів: «Новий світ – 2000», 2002.-504 с.

3) Усач Б.Ф. Аудит. Навч. посібник. – К.:Міленіум, 2002. – 466 с.