Логістика товарно-матеріальних запасів - Економічні теми - Скачать бесплатно

Матеріальні запаси – це продукція виробничо – технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

Основними мотивами створення товарно – матеріальних запасів є:

1. Імовірність порушення встановленого графіка постачань, щоб не зупинився безперервний цикл виробництва.

2. Можливість коливання попиту.

3. Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів.

4. Знижки на покупку великої партії товарів.

5. Спекуляція. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачити цей ріст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни.

6. Витрати, пов’язані з оформленням замовлення.

7. Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу.

8. Можливість негайного обслуговування покупців.

9. Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин.

10. Спрощення процесу управління виробництвом. (Створення напівфабрикатів на різних стадіях виробничого прочешу всередині підприємства, що дозволить знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках).

Види товарно-матеріальних запасів:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

Ø Запаси матеріальних ресурсів;

Ø Запаси незавершеного виробництва;

Ø Запаси готової продукції;

Ø Запаси тари;

Ø Запаси зворотних відходів.

2. По відношенню до базисних логістичних активностей:

Ø Запаси в постачанні (матеріальні ресурси постачальника для складів товаровиробника).

Ø Виробничі запаси (матеріальні ресурси і незавершене виробництво).

Ø Товарні (збутові) запаси (готова продукція, транспортні запаси, призначені для задоволення попиту споживачів).

Ø Сукупні матеріальні запаси.

3. По відношенню до комплексних логістичних активностей:

Ø Складські.

Ø Транспортні (запаси в дорозі, транзитні запаси).

Ø Запаси вантажопереробки (консолідація, сортування).

4. За функціональним призначенням:

Ø Поточні (регулярні).

Ø Страхові (гарантійні). (Створюються через затримки постачань у дорозі, збої у виробничо – технологічних циклах, відхилення в періодичності й величині партій постачань від запланованих, зміна інтенсивності споживання).

Ø Підготовчі (буферні). (Наявність обумовлена необхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення, завантаження, розвантаження, додаткової підготовки до споживання).

Ø Цільові (сезонні, спекулятивні, запаси просування).

5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

Ø В постачальників.

Ø В споживачів.

Ø В торгових посередників.

Ø В посередників у фізичному розподілі.

6. За структурною роллю в системі управління запасами:

Ø Максимальний запас (нормативний рівень запасу).

Ø Граничний запас (мінімальний рівень запасів, при досягненні якого необхідне їх поповнення, це «точка замовлення»).

Ø Гарантійний запас (утримується на випадок непередбачених замовлень та різких коливань попиту).

Ø Поточний запас (фактичний рівень запасу у будь-який момент часу).

Управління запасами здійснюється за допомогою різноманітних економіко-математичних варіацій як задача на мінімум витрат, обумовлених створенням та збереженням запасів. Сумарна величина витрат по створенню і зберіганню запасів складається з таких основних складових:

- Ціна (собівартість);

- Заготівельні витрати;

- Витрати на зберігання;

- Витрати прибутку внаслідок закупівлі і зберігання запасів.

Вартість виробу, що зберігається, визначається або його ціною на момент закупівлі від зовнішнього джерела (постачальника) (виробничі запаси), або собівартістю при виробництві безпосередньо на підприємстві (незавершене виробництво). Вартість незавершеного виробництва детермінована ступенем його оброблення.

Ціна матеріалів, що купуються коливається навколо середньої і тому певною мірою визначає політику закупівель. Тобто, відділ логістики формує матеріальні резерви адекватно стану маркетингового середовища.

Політика закупівель за низькими цінами реалізується у трьох формах:

§ Закупівлі виконуються, коли ціна стає нижчою за середню;

§ Закупівлі здійснюються в надмірній кількості, коли надаються відповідні знижки;

§ Здійснюються форвардні угоди з приводу ще невиробленого товару за ціною, що є вищою за поточну, але нижчою за очікувану.

Економія від проведення такої політики зіставляється з величиною витрат, пов’язаних із зберіганням, переміщенням матеріалів, їх обезціненням внаслідок зберігання, із втратою прибутку внаслідок невикористаних можливостей після вкладення оборотних коштів у запаси.

Заготівельні витрати пов’язані із створенням запасу і включають такі елементи:

1) Зовнішні поставки та відтворення виробничих запасів:

§ На утримання закупівельних підрозділів;

§ На оформлення та розміщення замовлень;

§ На укладання господарчих угод з постачальниками;

§ На відрядження;

§ На комунікацію;

§ На завезення і розвантаження предметів постачання;

§ На кількісно-якісне приймання та складське розміщення;

§ На облік заготовчих операцій;

§ На проведення розрахунків за поставками.

2) Постачання на самому підприємстві та створення заділів:

§ На утримання виробничо-диспетчерського підрозділу;

§ На складання графіків руху деталей у процесі оброблення;

§ На внутрішньозаводські транспортно - переміщувальні операції;

§ На переналагодження обладнання;

§ Втрати прибутку, пов’язані з перервами;

Витрати зберігання, пов’язані із створенням запасів, як правило, залишаються незмінними (постійними) до їх певного рівня. Варіювати ця величина починає при надходженні на зберігання додаткових матеріалів. Витрати зберігання включають такі елементи:

§ На заробітну плату персоналу;

§ На оренду та утримання складських приміщень;

§ На виконання складських операцій;

§ На відшкодування втрат від виконання складських операцій

§ На облік матеріалів;

§ Непродуктивні витрати (недостачі, втрати, збитки).

Витрати прибутку внаслідок закупівлі і зберігання виникають через втрачені можливості, які разом із витратами зберігання складають ціну утримання запасів. Ці витрати дорівнюють добутку рентабельності виробництва на середню вартість товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в запасах.

Серед інших витрат, пов’язаних з терміновою необхідністю поповнити запаси виділяють такі:

v На прийняття невідкладних заходів по забезпеченню постачання;

v Витрати від скорочення обсягів виробництва і постачання у випадках, коли прийняття термінових заходів не призводить до позитивних результатів і в кінцевому результаті не видається задовольнити попит.

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами являє собою сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметри системи управління запасами:

Ø точка замовлення – мінімальний ( контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

Ø нормативний рівень запасів – розрахункова величина запасів. Досягається під час чергової закупівлі;

Ø обсяг окремої закупівлі;

Ø частота здійснення закупівель – тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

Ø поповню вальна кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

· Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення.

Розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення продукції здійснюється при зменшенні на складах логістичної системи наявного запасу встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення». В залежності від інтенсивності споживання матеріальних ресурсів інтервали постачання можуть бути різними, а також спираються на організаційні заходи (наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень).

Щоб забезпечити безперебійність роботи в період логістичного циклу, коли запаси досягли нижньої критичної точки на момент організації замовлення на складі має бути достатній рівень запасів. Страховий запас повинен залишатись недоторканим. Інколи застосовують плаваючу точку замовлення, що не фіксується заздалегідь. В такому випадку момент подачі замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов’язань або з урахуванням коливань попиту на вироблену продукцією.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді називається «двобункерною». З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера – у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання. Така система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту.

Система з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

- великі витати внаслідок відсутності запасу;

- високі витрати на зберігання запасів;

- висока вартість товару, який замовляється;

- високий ступінь невизначеності попиту;

- наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

- накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення», на складах логістичної системи здійснюється безперервний облік залишків матеріальних ресурсів. За наявності широкого асортименту матеріалів використовують технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

· Система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення.

Замовлення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, обсяг партії постачання визначається на основі рівня запасів наприкінці кожного періоду, тобто залежить від рівня витрат матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Не потрібно вести систематичний облік запасів на складі.

Іноді необхідно робити замовлення на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів, виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Ця система застосовується в таких випадках:

- умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

- витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

- втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

За даною системою замовляють малоцінні, зі сталим попитом товари в одного і того ж постачальника.

· Система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня.

Застосовують при значних коливаннях попиту, коли основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів.

Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту. Замовлення подають не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Яфкщорозмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну поачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. І іншому випадку система працює як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Замовленні поділяються на планові (роблять через задані інтервали часу) та додаткові (якщо запаси на складі досягають граничного рівня).

Обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозному рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагається додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

· Система «Максиму-мінімум».

Використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Ця система зорієнтована на ситуацію. Коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з витратами від дефіциту запасів. Замовлення виникають, коли запаси на складі виявились меншими або дорівнюють встановленому мінімальному рівню. Коли замовлення видається, запаси мають сягати максимального рівня поповнення. Таким чином працюють два рівня запасів – мінімальний і максимальний.

Також використовується система оперативного управління, коли через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «не замовляти», якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.

Для управління багатонаменклатурними запасами використовується АВС- аналіз, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. Невелика кількість товару, яка повинна неодноразово закуповуватись, складає велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються. В основі методу лежить правило Паретто, відповідно до якого безліч керованих об’єктів поділяється а дві неоднакові частини (80/20). Логістика пропонує поділ натри частини.

Щодо управління матеріальними запасами метод АВС – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівнопотужних підмножини А,В,С на основі деякого формального алгоритму.

Для проведення АВС - аналізу необхідно:

1)Встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);

2)Розташувати товари за зменшенням ціни;

3)Знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;

4)Розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на їх частку припадає 75-80% загальної вартості запасів, складають 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група «В»: середні за вартістю товари. Частка в загальній сумі запасів становить 10-15 %, у кількості зберігаємої продукції 30-40%.

Група «С»: найдешевші. 5-10 % від загальної вартості виробів, 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз показує значення кожної групи товарів. На 20 % всіх запасів припадає 80% всіх витрат.

За принципом диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

Група «X»: товари, попит на які рівномірний, або може незначно коливатись. Обсяг реалізації добре передбачається.

Група «Y»: обсяги споживання товарів коливається. Прогнозування обсягу реалізації середнє.

Група «Z»: товари з епізодичним попитом. Прогнозування обсягу реалізації складне.

Зараховують товар до певної групи за коефіцієнтом варіації попиту:

де xі – і-те значення попиту за оцінюваною позицією;

х – середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період n;

n – величина періоду, за який зроблено оцінку.

Величина коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля до нескінченності. Поділ на групи може бути здійснений на основі алгоритму:

1)група Х – інтервал 0 v 10%;

2)група Y – інтервал 10% v 25%;

3)група Z – інтервал 25% v .

Поєднанням даних про співвідношення кількості та вартості АВС- аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживання XYZ- аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управляння для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.

Результатом спільного проведення аналізів АВС і XYZ є матриця, яка складається з дев’яти різних класів (мал. 1).

Мал.1 Комбінація АВС і XYZ

Завдяки розвиткові інформаційних технологій і особливо пристроїв інформаційного обміну даними (ELECTRONIC DATA INTERCHANGE –EDI), методу штрихового кодування, а також використанню електронних систем збору даних у місцях продажів і лазерних сканерів з’явилась система управління попитом і поповненням ресурсів під назвою «запаси, що управляються продавцем» (vendor managed inventory, VMI).

У цій моделі покупець не розміщує свої замовлення самостійно, а направляє інформацію з даними про фактичне використання або продаж товарів, величинами поточних запасів і подробиці про додаткові види маркетингової діяльності продавцеві. На основі отриманих даних постачальник формує замовлення для свого клієнта.

Список використаної літератури

1)Окландер М.А., Хромов О.П. Промислова логістика: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 222 с.

2)Пономарьов Ю.В. Логістика: Навчальний посібник: Вид. 2-ге., перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.