Попит і пропозиція. Теорія рівноваги - Економічна теорія - Скачать бесплатно

План

Попит на товари.

Пропозиція товарів на ринку.

Діалектика залежності попиту і пропозиції. Теорія загальної рівноваги

Кон’юнктура ринку.

1. ПОПИТ НА ТОВАРИ

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПОПИТУ

Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів

Попит завжди конкретно виражений, динамічно змінюється під впливом ряду чинників.

Розглянемо деякі положення, що уточнюють поняття «попит».

По-перше, попит тісно пов'язаний з дійсними суспільними по­требами, бажаннями, але не збігається з їхньої кількісною визначе­ністю. Порівняйте: ви маєте бажання купити ряд товарів, але коли оцінюєте свої фінансові можливості, то бачите, що ваше бажання значно випереджає ваші можливості, тому що останні залежать від платоспроможного попиту.

По-друге, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (вироб­ничого чи особистого) і виступає на ринку покупцем. Об'єктами по­питу можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Рис. 1. Система чинників, що визначають попит

Іноді чинники, що впливають на попит, зводяться лише до ціно­вих, тобто визнається тільки вплив рівня цін на зміни у попиті. В реальному економічному житті все значно складніше. На попит впли­ває багато чинників (рис. 27), аналіз яких дає можливість визначити потреби людини в певних товарах і послугах.

ЗАКОН ПОПИТУ

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — знижен­ня ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і пла­тоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному по­питі населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вира­женні. Інакше кажучи, замість 5 кг якогось харчового продукту ви зможете придбати уже тільки 3-4 кг, або змушені будете купувати дешевший замінювач звичного для вас продукту. Наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Спожи­вач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стриму­вався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі по­пит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (но­вий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведін­ку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він по­лягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостері­гається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з 'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

КРИВА ПОПИТУ ТА ЇЇ ЗМІНИ

Залежність між ціною і попитом характеризує крива попи­ту (рис. 28).

Рис. 2. Крива попиту

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними — ціною за одиницю товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля однорідного g товару показує зниження | його граничної корисності. Це свідчить про те, що закон попиту діє одночасно з законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зро­стає від точки Б до точки А, обсяг продаж скоро­чується. Напрям стрілок на осях графіка змінить­ся на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямі від точки А до точки Б. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення двох змінних — Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива попиту ДД не змінюється, не зміщуєть­ся в той чи інший бік. Це означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, абстрагуючись від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Проте в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому аб­страгування від нецінових чинників цілком припустиме.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ТА ЇЇ ТИПИ

Поняття «еластичності» показує взаємозв'язок між зміною ціни і обсягом проданих товарів.

Наприклад, якщо ціна товару зросла на 10 відсотків, то виникає запитання, як зміниться кількість продаж за певний інтервал часу; як зміниться попит на цей товар, якщо доходи населення зростуть на 12 відсотків за місяць, рік.

Найбільш прийнятною одиницею виміру еластичності попиту є відсоток. Цей показник дає можливість з'ясувати, на скільки відсотків змінився обсяг продажу товарів у результаті зміни ціни на одиницю товару на 1 відсоток.

Цінову еластичність попиту (коефіцієнт еластичності) Еп обчис­люють за такою формулою:

Розрізняють п'ять типів еластичності попиту.

Попит еластичний — ціна зросла на 1-2 відсотки, а обсяг про­дажу збільшився на 10-15 відсотків.

Одинична еластичність — ціна зросла на 1 відсоток, а обсяг продажу зменшився на 1 відсоток.

Попит майже нееластичний — ціна зменшилася на 15 відсотків, а обсяг продажу збільшився всього на 1 відсоток.

Попит дуже еластичний — ціна залишається незмінною, але продаж зростає (наприклад, хворий на діабет купує інсулін незалеж­но від ціни на нього. У своєму бюджеті він обмежує купівлю інших товарів аби вивільнити певні кошти для придбання інсуліну).

Попит зовсім нееластичний — покупець купує товар у кількості, яка не залежить від його ціни. Це стосується товарів першої необхід­ності, споживання яких обмежити важко (солі, цукру).

2. ПРОПОЗИЦІЯ ТОВАРІВ НА РИНКУ

СУТНІСТЬ І ЧИННИКИ ПРОПОЗИЦІЇ

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка е у продажу за певною ціною.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути дос­тавлені на ринок в певному обсязі та в певний час.

Як і чинники, що визначають попит, чинники пропозиції також поділяють на об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних належать економічні, соціальні, демографічні.

Економічними чинниками є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу; державне стимулюван­ня ринкової конкуренції, переміщення капіталів.

Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад ро­бочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і ак­тивність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культу­ри і спеціальної освіти учасників виробництва.

Демографічні чинники охоплюють: масштаби і характер залу­чення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл праце­здатного населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, ес­тетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподо­бань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні

звичаї.

Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промис­лового дизайну.

Природно-кліматичнї чинники — це клімат, рельєф та місце­знаходження, флора і фауна.

Однак надалі головну увагу при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним еко­номічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується на­самперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єк­тів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону про­позиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від за­кону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різни­ця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.

КРИВА ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЇЇ ЗМІНИ

Точка А на кривій пропозиції ПП (рис. 3) показує більш високий рівень ціни Ц, який склався на ринку, і обсяг товарів Т, який також зріс. Точка В відбиває ситуацію, яка змінилася: знижен­ня ціни до рівня Ц2, яко­му відповідає скорочен­ня пропозиції до прода­жу товарів Т2. Отже, з рис. 29 видно, що про­позиція товарів має виг­ляд кривої з позитив­ним нахилом, що відоб­ражує залежність між двома змінними — ці­ною товару і його кіль­кістю або обсягом для продажу на ринку.

Рис. 3. Крива пропозиції

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однако­вих умов, чим вища ці­на товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом знижен­ня цін на ці товари.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загаль­ну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одинич­ної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумов­лює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-яко­го впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до про­дажу.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нор­мальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни).

3. ДІАЛЕКТИКА ЗАЛЕЖНОСТІ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ. ТЕОРІЯ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ

РІВНОВАЖНА ЦІНА

Політична економія, що обслуговувала адміністративно-ко­мандну систему, вважала, що ринкова економіка в умовах капіталіз­му має хаотичний характер розвитку.

Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попи­ту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги по­питу і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає еко­номічно доцільного, витрати чинників виробництва — мінімально­го рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

ТЕОРІЯ РІВНОВАГИ Л. ВАЛЬРАСА

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарсь­кий економіст Леон Вальрас (1834 - 1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і по­питу. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва

Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'я­зок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється у результаті конкуренції, спів­відношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чин­ників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояс­нюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конку­ренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що грунтується на ціні рівноваги. В умовах мо­нополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень за­доволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а і від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

4. КОН'ЮНКТУРА РИНКУ. ТЕОРІЯ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ

КОН'ЮНКТУРА РИНКУ

Кон'юнктура ринку характеризується визначеним у часі та просторі певним співвідношенням попиту і пропозиції, що фор­мується як сукупність товарно-грошових пропорцій під впли­вом конкретної комбінації діючих чинників.

Визначальними показниками ринкової кон'юнктури є ціни, за яки­ми продавці реалізують, а покупці купують товари чи послуги, їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тен­денцій у русі попиту та пропозиції.

Кон'юнктура може здійснюватись досить динамічно і характе­ризується різними станами.

Існує три основних якісних стани ринкової кон'юнктури: дефі­цит товару, надлишок товару, ринкова рівновага.

Дефіцит товару характеризує певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію при фіксова­ному рівні ціни. Дефіцитна кон'юнктура ринку може бути коротко­часною (випадковою), а може мати сталий характер. Короткочасний дефіцит на ринку може виникати у системі як переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки. Він відбиває тимчасові диспропорції у відтворенні певного продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності

виробництва, ціновими чинниками. Тривалого характеру дефіциту надає певна система господарювання. Так було в умовах адміністра­тивно-командної економіки. Причини тут різні — відсутність конку­ренції, монополізм державної власності тощо.

Другим станом кон'юнктури є надлишок товару на ринку. При цьому при певній ціні пропозиція товару перевищує попит на нього.

Як і у випадку з дефіцитною кон'юнктурою, надлишок товару на ринку може бути тимчасовим чи сталим. Сталий характер виявляється під час криз надвиробництва. Під час надлишку товарів посилюєть­ся конкуренція виробників.

Стан рівноваги між попитом і пропозицією задовольняє і про­давців, і покупців. Ринкову рівновагу як бажаний стан кон'юнктури неможливо зафіксувати на тривалий строк. Справа в тому, що чин­ники, які впливають на попит і пропозицію, досить рухомі, вони весь час змінюються. Можна назвати сотні причин зміни їх.

Від стану кон'юнктури залежить споживча поведінка людини.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ

Споживча поведінка — це процес формування попиту спо­живачів на різноманітні товари і послуги, що визначає роз­виток їх виробництва та споживання на ринку

Саме це визначення дає підстави для висновку, що не споживан­ня підпорядковане виробництву, а навпаки — виробництво грунтуєть­ся на споживанні.

Споживча поведінка людей обумовлена їхніми доходами. Люди­на керується при купівлі товарів і послуг розмірами доходів та уяв­леннями про ті блага, які задовольняють особисті потреби.

У теорії споживчої поведінки рівновагу в споживанні вивчають за допомогою термінів і графіків бюджетного обмеження і кривих байдужості (рис. 4).

Рис. 4. Крива байдужості

Бюджетне обмеження, споживчий або особистий бюджет — це грошовий доход споживача, в межах якого може бути визначений попит на матеріальні блага і послуги.

На рис. 4 показана альтернатива споживчого вибору між двома групами товарів — їжею та одягом. Лінія споживчого бюджету — це крива KM. Криві байдужості позначені пунктирними лініями А, Б, В, Г. Точка рівноваги в споживанні — Е, де крива байдужості В торкається з лінією бюджетного обмеження. Криві байдужості (їх ще називають кривими однакових можливостей) показують всі ком­бінації споживання їжі та одягу, які мають для споживача однакову сукупну корисність. Криві А і Б розташовані нижче кривої споживчо­го бюджету і свідчать про неповне споживан­ня товарів цієї групи. Крива байдужості /^про­ходить за межами кривої бюджетного обмеження, тобто споживання на цьому рівні перевищує можливість доходу і особистого бюджету цього споживача.

Стан рівноваги бюд­жету і можливість спо­живання їжі та одягу досягається у точці перетину кривої байдужості В з бюджетною кривою KM. У точці Е можлива заміна одного товару іншим з урахуванням рівня цін на них.

Назва «крива байдужості» не означає, що споживач не хоче спо­живати товари, які знаходяться поза цією лінією (припустімо, через те, що вони не відповідають його особистим потребам і смакам). Споживач хотів би їх придбати, але він не може цього зробити через обмежений особистий доход. Інакше кажучи, причиною байдужості є брак платоспроможного попиту.

Існує правило споживчої поведінки. Сутність його полягає в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну або додаткову корисність.

Значення цього правила споживчої поведінки полягає в його логічній аргументації, що спирається на здоровий глузд. Це правило дає можливість вирішити завдання — розподіл того чи іншого обме­женого ресурсу між альтернативними сферами його використання. Переміщення ресурсів із сфери з низькою граничною корисністю у сферу з високим значенням цього показника здійснюватиметься до того часу, доки не буде досягнута точка рівноваги, що відповідає максимальній граничній корисності.