Попит та економічний ресурс - Економічна теорія - Скачать бесплатно
План
Поняття ринкового попиту на ресурс. Вплив на криву попиту зміни продуктивності.
Вплив на криву ринкового попиту ресурсу цін на інші ресурси.
Еластичність попиту на ресурс.
Оптимальне співвідношення ресурсів.
1. Ринковий попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих ГПГВ, для всіх фірм, які використовують даний ресурс.
Оскільки попит на ресурс є похідним від попиту на продукт, то не дивно, що люба зміна в попиті на продукт буде впливати на ціну продукту і, отже, на ГПГВ даного ресурсу. Звідси, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який виробляється певним видом праці, приведе до зрушення (зсуву) в попиті на працю в тому ж самому напрямку (попит на продукцію зросте – більше працівників потрібно, впаде – менше). Так, наприклад, крах фондової біржі в 1987 р. привів до скорочення об’єму щоденних продаж акцій і відповідному падінню попиту на біржових маклерів, викликавши хвилю звільнень на Уолл-стріт. Аналогічно, різке підвищення цін на нафтопродукти, природній газ та електроенергію, із середини 70-х років, відобразилось на збільшенні попиту на звичайні дров’яні печі. Цікаво, що на ринку праці це відобразилось в зростанні попиту на трубочистів.
Також, слід відмітити, що при незмінності інших факторів, зміна в продуктивності праці приведе до однонаправленої зміни кривої попиту на працю.
Продуктивність любого ресурсу можна змінювати декількома шляхами.
Дані про граничну продуктивність, наприклад праці, будуть залежати від кількості інших пов’язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов’язаних із працею ресурсів, як капітал і земля, тим більша буде гранична продуктивність та попит на працю.
Технологічні вдосконалення здійснюють той самий ефект. Чим вища якість капіталу, тим більша продуктивність праці. (праця сталелитників, працюючих на сучасних кисневих конвертерах, в які вкладена певна кількість реального капіталу, є більш продуктивною, ніж праця тих, хто працює на старих мартенівських печах, в які вкладена також кількість реального капіталу).
Збільшення якості самого перемінного ресурсу – праці – викличе збільшення граничної продуктивності і, відповідно, попиту на працю.
Порівняно з Україною в США працівники цілком здорові та мають вищий рівень підготовки, і в більшості галузей вони працюють з використанням більш крупного та більш ефективного набору засобів виробництва, а також багатих природних ресурсів. Це сприяє стійкому високому попиту на працю. Зі сторони пропозиції на ринку праця є відносно рідкісним ресурсом в порівнянні із більшістю країн, зокрема Україною. Стійкий попит та відносно обмежена пропозиція породжують високі ставки заробітної плати.
2. Аналогічно, як зміна в цінах на інші продукти викликає зміну в попиті на якийсь інший певний товар, так і зміна в ціні на інші ресурси може змінити попит на якийсь конкретний ресурс.
Як ефект впливу зміни ціни одного продукту на попит на інший продукт залежить від того чи є ці продукти замінниками чи взаємодоповнюючими один одного товарами, так і ефект впливу зміни ціни на один ресурс на попит на інший буде залежати від їх взаємозалежності та ступеня їх доповнюваності.
Ресурсозамінники.
Припустимо, що праця і капітал можуть замінювати один одного, тобто фірма може виробляти продукцію, використовуючи більше праці і менше капіталу, чи навпаки. Також, припустимо, що ціна на машинне обладнання падає. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом двох протилежних ефектів: ефекту заміщення і ефекту об’єму продукції.
По-перше, падіння ціни на машинне обладнання приведе до того, що фірма буде прагнути заміщувати працю машинним обладнанням. Це є характерною рисою фірм, які прагнуть виробити певну кількість продукції з найменшими витратами. Тобто, ефект заміщення знизить попит на працю.
По-друге, при падінні ціни на машинне обладнання також знизяться витрати при виробництві різних об’ємів продукції. Із скороченням витрат фірмі вигідніше виробляти і реалізовувати більшу кількість продукції. А таке збільшення об’єму виробництва призведе до зростання попиту на всі ресурси, в тому числі, і працю. Отже, ефект об’єму призводить до зростання попиту на працю.
Ефекти заміщення і обєму продукції явно діють в протилежних напрямках. При падінні ціни на капітал (машинне обладнання) ефект заміщення знижує, а ефект об’єму продукції підвищує попит на працю. Фактично вплив на попит на працю буде залежати від відносних величин цих двох протилежних ефектів.
Отже, якщо ефект заміщення переважає ефект об’єму продукції, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає однонаправлену зміну в попиті на працю (зниження ціни на капітал приведе до зниження попиту на працю). Якщо ж ефект об’єму продукції переважає ефект заміщення, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають різнонаправлену зміну в попиті на працю.
Взаємодоповнюючі ресурси.
Якщо праця і капітал є взаємодоповнюючими ресурсами (один працівник на один станок), то зниження ціни на машинне обладнання приведе до зростання попиту на працю.
Отже, зміни в ціні взаємодоповнюючого ресурсу (капіталу) приводять до різнонаправленої зміни в попиті на працю.
Отже, крива попиту на ресурс (працю) збільшується (пересувається вправо), коли:
збільшується попит на (а відповідно і ціна) продукт, який виробляється цією працею;
збільшується продуктивність праці;
зменшується ціна на ресурсозамінник при умові, що ефект об’єму продукції сильніше ефекту заміщення;
збільшується ціна на ресурсозамінник, при умові, що ефект заміщення переважає ефект об’єму продукції;
спадає ціна на взаємодоповнюючий ресурс.
3. Зміна в кількості ресурсу, який користується попитом, не спричинює зміщення всієї кривої попиту на ресурс, як це було розглянуто в перших двох питаннях, а приводить до переміщення із однієї точки в іншу на кривій стійкого попиту на ресурс внаслідок зміни ціни на конкретний розглядаємий ресурс.
Чутливість виробників до зміни цін на ресурси (тобто еластичність попиту) визначають:
Коефіцієнт зниження граничного продукту перемінного ресурсу. Якщо граничний продукт праці знижується помалу по мірі його додавання до фіксованої кількості капіталу, то ГПГВ, чи крива попиту на працю буде спадати помалу та мати тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни на такий ресурс спричинює до відносно великого зростання питаємої кількості ресурсу. І навпаки, якщо гранична продуктивність праці різко падає, то ГПГВ, чи крива попиту на працю, швидко зменшується. Це означає, що відносно велике зниження ставки заробітної плати супроводжується дуже скромним збільшенням кількості наймаємої праці; попит на ресурс буде нееластичним.
Легкість ресурсозаміщення. Чим більша кількість подібних ресурсів (ресурсів-замінників), тим вища еластичність попиту на певний ресурс (якщо виробник меблів вважає, що 5 чи 6 порід деревини однаково підходять для виготовлення столиків, то збільшення ціни на одну із порід дерева може викликати різке падіння попиту на неї). В іншому крайньому випадку, коли заміщення неможливе (боксити необхідні для виробництва алюмінію – це означає, що попит на боксити зі сторони виробників не зміниться) попит має тенденцію до нееластичності.
Слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час. Наприклад, водії вантажівок якоїсь фірми можуть добитися суттєвого зростання зарплати через незначне чи наступаюче не відразу зниження зайнятості. Проте, через деякий час, так як вантажівки зношуються і їх замінюють, фірма може закупити вантажівки більшої вантажопідйомності і тим самим забезпечити постачання тієї ж кількості продукції, але із меншою кількістю водіїв. Крім цього, по мірі зношення вантажівок фірма може застосувати різні засоби транспортування. Приклад: “Боинг-737-300” був спеціально сконструйований для двох пілотів, а не для традиційних трьох.
Еластичність попиту на продукт. Чим вища еластичність попиту на продукт, тим вища еластичність попиту на ресурс. Невелике зростання ціни на продукт з великою еластичністю попиту викликає різке зниження об’єму випуску продукції і, відповідно, відносно велике скорочення попиту на відповідні ресурси.
Співвідношення витрат на працю і загальних витрат. Чим більше загальних витрат виробництва припадає на якийсь ресурс, тим більша еластичність попиту на цей ресурс. Припустимо, що затрати на працю є єдиними витратами виробництва. 20-и % зростання ставки зарплати викликало б зсув вверх кривої витрат фірми на 20%. При заданій еластичності попиту на продукт таке суттєве зростання витрат привело б до відносно великого зниження продаж і різкому скороченню кількості необхідної праці. Попит на працю мав би тенденцію до еластичності. Але, якщо витрати на працю склали б 50% витрат виробництва, то 20% зростання ставки зарплати викликало б зростання витрат тільки на 10%. При тій же самій еластичності попиту на продукт було б відносно невелике скорочення продаж і відповідно зменшення праці. Попит на працю мав би тенденцію до нееластичності.
4. В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов’язані запитання:
Якою повинна бути комбінація для виробництва любого даного рівня об’єму продукції з найменшими витратами? Відповідь на це запитання дає правило найменших витрат.
Фірма виробляє любу певну кількість продукції при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній долар, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об’єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на долар вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим. У випадку використання тільки двох ресурсів - праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли
Граничний продукт праці / Ціна праці =
Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу
Припустимо, що ціни на працю і на капітал складають 1 дол. за одиницю, але капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу – 5, а праці – 9. Виходячи із формули, бачимо, що дане співвідношення не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: 9/1 не дорівнює 5/1. Якщо фірма витрачає на капітал на дол. менше і витрачає цей дол. на працю, то вона губить 5 одиниць продукції, виготовлених за допомогою капіталу вартістю в граничний долар, а отримує 9 одиниць продукції від найму праці на додатковий дол. чистий об’єм продукції збільшується на 4 (9-5) одиниць при тих же загальних витратах. Слід зауважити, що таке переливання дол. із капіталу в працю приводить до того, що для даної фірми крива граничного продукту праці зміщується вниз, а крива граничного продукту капіталу – вверх, і фірма просувається до стану рівноваги, де справджується рівноважна формула.
Фірма може вважати вигідним використовувати дуже невелику кількість виключно продуктивного ресурсу, навіть якщо його ціна є дуже високою. І навпаки, може розумно використовувати більшу кількість відносно непродуктивного ресурсу, якщо ціна на нього буде достатньо низькою.
Слід зауважити, що правило виробництва з найменшими витратами аналогічне правилу максимізації корисності для споживачів.
2. Яке співвідношення ресурсів буде максимізувати прибуток фірми? На це запитання відповідь дає правило максимізації прибутку.
Щоб максимізувати прибуток, недостатньо тільки мінімізувати витрати. Існує багато різних рівнів виробництва, коли фірма може виробляти продукт з найменшими витратами. Але є тільки один рівень об’єму виробництва, коли фірма максимізує прибутки. Нам відомо, що випуск продукції з максимальним прибутком здійснюється тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.
Щодо ресурсів, то можна сказати, що при використанні ресурсів на конкурентних ринках фірма реалізує максимізуючі прибутки комбінацією ресурсів, якщо кожен вводимий фактор виробництва використовується до точки, в якій його ціна дорівнює його граничному продукту в грошовому виразі:
Цп = ГПГВп; Цк = ГПГВк
Звідси,
ГПГВп / Цп = ГПГВк / Цк = 1.
Наприклад, якщо ГПГВп=15 дол., Цп=5 дол., ГПГВк=9 дол., Цк=3 дол., то видно, що фірма недовикористовує свої ресурси, хоча й відношення ГПГВ до ціни на ресурс дорівнюють для обох ресурсів. Тобто фірма могла б збільшувати свій прибуток шляхом залучення додаткової кількості як капіталу, так і праці до тих пір, поки не досягнеться рівність (наприклад 5/5=3/3=1).
Використана література:
Основи мікроекономіки / За ред. Ковалевського С.І. – К., 1999.
Економічний словник-довідник. – К., 2001.
|
