Конкуренція і ринок - Економічна теорія - Скачать бесплатно

Здобувши державну незалежність, Україна розв’язує важливі завдання - формування культурного, політичного, наукового життя. Але надзвичайно важливе завдання є створення економіки, спроможної забезпечити гідне життя народові. Тому Україна здійснює перехід до ринкової економіки. В процесі цього переходу відбуваються глибокі зміни в різних сферах економічного життя. Однією з найвагоміших змін є те, що конкуренцію в роки незалежності почали розглядати, як важливий інструмент мікроекономічного аналізу.

Конкуренція - це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму - боротьба між капіталістами за одержання найвищого прибутку. Конкуренція пов’язана з анархією виробництва і є характерною для всіх ступенів розвитку капіталізму. В епоху домонополістичного капіталізму панувала вільна конкуренція роздрібнених і порівняно невеликих підприємств. З переходу капіталізму в стадію імперіалізму вільна конкуренція змінюється пануванням монополій, що не усуває конкуренції, а загострює її. Запекла конкурентна боротьба між монополістичними об’єднаннями та середині їх, між монополіями і монополістичними підприємствами, а також між державами за ринки збуту та джерела сировини, за сфери прикладання капіталу.

В радянському Союзі не приділяли належної уваги конкуренції, бо вона була зайвою. Існував один власник - держава, від імені якої виступала КПУ. Щоб утворити якийсь розвиток спробували замінити конкуренцію на соціалістичні змагання. Суть якого полягає в широкому розгортанні творчої активності та ініціативи трудівників; одна з рушійних сил зростання продуктивної праці. Переможці цих змагань були винагородженні.

Сьогодні ситуація є зовсім іншою і конкуренцію розглядають, як принцип ринкової економіки; як ідеал ринкової структури. Теорія конкуренції посідає особливе місце в мікроекономічному аналізі.

Повніше досконала конкуренція розглядається у публікаціях західних економістів. До найвідоміших спеціалістів з даної проблематики можна віднести: Семюелсона П. А., Долана Є, Макконнелла К., Брю С., Котлера Ф., Піндайка Р., Фішера С.

Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво.[1] Існує безліч визначень конкуренції, деякі з них:

Конкуренція - це війна всіх проти всіх (Фрідріх Енгельс).

Конкуренція - це боротьба між капіталом за отримання максимального прибутку.

Конкуренція - боротьба між фірмами за один і той же сегмент ринку.

Конкуренція - суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні певної мети кожний для себе.

Конкуренція - суперництво в який-небуть галузі, боротьба за досягнення кращих наслідків.

Можна зробити поспішний висновок, що конкуренція - це зло, але це не так. За Адамом Смітом, конкуренція - втихомирює егоїзм і регулює ціни, кількість.[2]

Конкуренція має свої позитиви і негативи. До плюсів можна віднести те, що конкуренція - є двигуном економічного прогресу, є знаряддям інноваційного прогресу, знижує витрати на одиницю продукції, підбирає життєздатні фірми. До мінусів можна віднести те, що конкуренція - призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, призводить до хижацького використання ресурсів, інколи переростає у недобросовісну конкуренцію.

Економісти виділяють чотири основні ситуації на ринку:

1) досконала конкуренція,

2) досконала монополія,

3) монополістична конкуренція,

4) олігополія.

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже важливим.

Таким чином, конкуренція має ряд визначень, переваг і недоліків, і одним із видів конкуренції економісти виділяють досконалу конкуренцію.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

Існує дуже велика кількість ринкових агентів.

Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність великої кількості незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.

2.Стандартизована продукція.

Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні аналоги продукту фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.

3. Жодного контролю над ціною.

Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального об’єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується з ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може одержати туж саму ціну за одиницю продукції, як при більшому, так і при меншому об’ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна.[3]

4. Вільне входження в галузь і вихід з неї.

Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.

5. Наявність і доступність ринкової інформації.

За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми - виробника і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів.

Досконала конкуренція вимагає того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:

- трудові ресурси можуть переміщуватися з регіону в регіон, з одного виду діяльності в інший;

- сировинні джерела не є монополізовані.

7. Раціональна поведінка ринкових об’єктів.

Це означає, що виробники і споживачі у своїй поведінці керуються інтересами максимальної вигоди.

Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу.

Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому потреби у контролі за цінами з боку держави, в умовах чистої конкуренції підприємство повинно уважно вивчити попит споживачів, можливі його коливання. Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва; пропонувати більш високу ціну марно, зменшити ціну - означає зменшити прибуток. Однак виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів. Це примушує виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузі виробництва.

З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді часу. У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і максимізує свої прибутки або мінімізує збитки. Тобто, існує два підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує свої прибуток або мінімізує збиток.

Перший передбачає порівняння загального виторгу (TR) і загальних витрат (TC). Ринкова ціна на продукт становить перед конкурентними виробниками три запитання: Чи варто взагалі виробляти? Якщо виробляти, то яку кількість? Чи принесе виробництво економічний прибуток? Короткі відповіді можна отримати з таблиці №1.

Таблиця №1: Визначення конкурентного обсягу виробництва в короткостроковому періоді.

Література: Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка /за ред. Панчишина С. : Львів: Просвіта, 1999. -Т. 2. - С. 240.

[1] Економічний словник /за ред. П.І. Багрія, С.І. Дорогунцова. - К.: ГРУРЕ, 1973. - ст. 247.

[2] Àäàì Ñìèò - ñîâðýìåííèê. Çà ðóáåæîì, 1997ð. Ñ. 8.

[3] Котлер Ôèëèï. Основи маркетинга: Пер. з анг./ В. Б. Боброва.- М.: Прогрес, 1990. - С. 517