Фінансова санація і банкрутство підприємств - Економіка підприємства - Скачать бесплатно

1 Фінансова санація підприємств, її зміст та порядок проведення.

2 Фінансові джерела санації підприємств.

3 Банкрутство підприємств, підстави та наслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”.

1. Санація (від лат. sanare – видужання, оздоровлення) – це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству п-в і оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Основними методами проведення санації є:

злиття п-ва з більш потужною компанією;

випуск нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу;

збільшення банківських кредитів і урядових субсидій;

перетворення короткострокової заборгованості у довгострокову.

Метою санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, збереження ліквідності та платоспроможності п-ва, скорочення усіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу.

Приймати рішення про проведення санації можуть:

суб’єкти господарювання, які перебувають в кризі, коли є реальна загроза оголошення банкрутства;

фінансово-кредитні установи (банки). Банки мають право застосовувати щодо клієнта-боржника комплекс санаційних заходів:

передати оперативне управління п-вом адміністрації, сформованій за участю банку;

реорганізувати боржника;

змінити порядок платежів;

направити для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації.

агентства з питань запобігання банкрутству п-в (коли йдеться про державні п-ва). Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних п-в агентство уповноважене здійснювати управління майном боржника і розробити пропозиції щодо проведення фінансової санації.

НБУ (у випадку оздоровлення комерційного банку).

Класичною моделлю здійснення санації є наступна:

П-во, яке перебуває у фінансовій кризі

Аналіз причин виникнення фінансової кризи

Санація Прийняття рішення про санацію або ліквідацію Санація

ні так

Рішення про Визначення цілей санації Негайні заходи

ліквідацію п-ва щодо проведення

в добровільному Розробка санаційних заходів санації

чи примусовому

порядку

Координація, контроль і нагляд за здійсненням санації

Добровільна ліквідація п-ва – це процедура ліквідації боржника, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками п-ва і кредиторами.

Примусова ліквідація п-ва – це процедура ліквідації боржника, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду.

Згідно діючого законодавства санація може проводитися протягом 12 місяців, але за клопотанням комітету кредиторів можна продовжити санацію ще на 6 місяців.

Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантів розвитку п-ва та найоптимальнішої політики капіталовкладень.

На основі стратегії розробляють програму санації, тобто програму спрогнозованих і взаємопов’язаних заходів, спрямованих на вихід п-ва з фінансової кризи.

Розробка санаційних заходів включає:

техніко-економічне обгрунтування санації (загальні характеристики, хто проводить…)

розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей

конкретні методи та графіки мобілізації фінансового капіталу

строки освоєння інвестицій та термінів їх окупності

оцінка ефективності санаційних заходів.

Заходами, які містять план санації, можуть бути:

реструктуризація п-ва;

перепрофілювання виробництва;

відтермінування платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;

закриття нерентабельних виробництв;

ліквідація дебіторської заборгованості;

продаж частини майна боржника;

зобов’язання інвестора про погашення частини боргу боржника;

інші заходи.

Рішення про проведення санації п-ва чи його ліквідацію приймаються на основі висновків санаційного аудиту, основною метою якого є оцінка придатності п-ва для санації, тобто визначення глибини фінансової кризи та виявлення можливостей її подолання. Цей аудит може здійснюватись за рахунок коштів інвесторів або продажу частини майна п-ва.

2. Існують такі фінансові джерела санації п-в:

внутрішні джерела фінансової стабілізації п-ва. Є такі типи реакції п-ва на фінансову кризу:

захисна: передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів п-ва, обладнання, звільнення персоналу;

наступальна: передбачає активні дії – модернізація обладнання, введення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, пошук нових ринків збуту.

На практиці ці реакції комбіновані.

Внутрішніми джерелами фінансової стабілізації є:

використання комбінованої тактики при проведенні санації

стягнення дебіторської заборгованості.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

примусове стягнення через арбітражний суд

факторинг (коли п-во уступає факторинговій компанії право на одержання грошових коштів згідно з платіжними документами в обмін на негайне одержання основних сум дебіторської заборгованості)

облік векселів (операції комерційних банків з викупу векселів у п-в за цінами, які залежать від суми векселя, строків погашення та ризику непогашення.

Фінансове оздоровлення із залученням ресурсів власників п-ва (акціонери, пайовики)

Фінансування санації власниками п-ва може здійснюватись шляхом зменшення чи збільшення статутного фонду боржника (збільшення – це випуск додаткових акцій). Зменшення статутного фонду допускається тільки зі згоди кредиторів і проводиться наступними методами:

зменшення номінальної вартості акцій;

зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Законодавством встановлено, що п-во повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані зі зменшенням статутного фонду, проте дуже часто найбільші акціонери, власники контрольних пакетів передають свої акції на ліквідацію безкоштовно, що і є їхнім внеском на фінансування санації.

Збільшення статутного фонду здійснюється такими методами:

випуск нових акцій;

збільшення номінальної вартості акцій;

обмін облігацій на акції (т.з. конверсійні облігації). Конверсійні облігації – це метод залучення капіталу, пов’язаний із випуском п-вом іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на звичайні акції п-ва. Облігації є менш ризиковими цінними паперами, ніж акції. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: 1) досягає відносної безпеки вкладень, бо облігації є менш ризикові, і, крім того, у разі банкрутства претензії власників облігацій задовольняються одночасно з іншими кредиторами; 2) інвестор досягає можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції.

Конверсійні облігації випускають великі п-ва терміном на 5-10 років.

Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може здійснюватись через:

пролонгацію або реструктуризацію наявної заборгованості;

надання додаткових кредитних ресурсів;

повну або часткову відмову від своїх вимог.

Законодавство деяких країн передбачає можливість укладення мирової угоди – це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних платежів або щодо зменшення сум боргів. Ця угода може укладатися на будь-якому етапі справи про банкрутство і набирає чинності тільки після її затвердження арбітражним судом.

Фінансова участь п-ва у санації п-ва.

Фінансування санації персоналом може здійснюватись у таких формах:

відстрочка (відмова) від винагороди за виробничий результат

надання працівниками позик

купівля працівниками акцій даного п-ва

Згідно законів “Про банкрутство” і “Про власність” передбачається, що трудовий колектив державного п-ва може взяти це п-во в оренду або викупити у власність, створюючи певний вид господарського товариства за умови взяття на себе боргів даного п-ва та зі згоди на це кредиторів.

За наявності кількох претендентів на участь у санації державного п-ва, господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Державна фінансова підтримка санації п-в.

При цьому здійснюються 1) пряме бюджетне фінансування і 2) непрямі форми державного впливу.

Бюджетне фінансування здійснюється на 1) поворотній основі – це бюджетні позики; і 2) безповоротній основі – це субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій п-в, що перебувають на межі банкрутства. За допомогою повного або часткового викупу акцій п-в держава протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття. Та в даному випадку державу не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки отримання прибутку не є метою її діяльності як акціонера. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності п-ва. Наприклад, у Німеччині і США значну частину державного сектора сформовано саме з колишніх приватних п-в, які опинилися на межі банкрутства.

До непрямих форм державної підтримки санації належать:

надання державних гарантій та поручительства, тобто зобов’язань держави здійснити погашення боргів п-ва в разі його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору;

надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства, що передбачає злиття п-в, створення концернів, асоціацій, консорціумів.

Санаційна підтримка п-в державою може здійснюватися методами фіскального характеру, зокрема:

списання податкових зобов’язань;

податкове кредитування;

надання цільових податкових пільг.

3. Банкрутство п-в – це пов’язана із недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і зобов’язання перед бюджетом.

У 1997 р. в Україні з 9000 справ про порушення банкрутства банкрутами було оголошено приблизно 4000 п-в.

Схематично розвиток порушення справи про банкрутство п-в можна показати таким чином:

Заява кредиторів Заява державних Заява п-ва, яке перебуває

п-ва контролюючих органів у фінансовій кризі

Порушення справи про банкрутство

Призначення Попереднє засідання Подання оголошення до державного

розпорядника арбітражного суду друкованого органу про порушення

майна справи про банкрутство (“Урядовий

кур’єр”, “Голос України”)

Друге засідання арбітражного суду

Приймається ухвала про оголошення

боржника банкрутом, якщо не

знайшлись санатори

Припиняється підприємницька діяльність

Призначається ліквідаційна комісія

Вважаються такими, що минули, строки усіх зобов’язань п-ва

Ліквідаційна комісія оцінку та продаж майна банкрута, задоволення претензій кредитора, складання ліквідаційного балансу.

Ознаками можливого банкрутства п-ва є:

падіння ринкової ціни цінних паперів п-ва;

зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;

п-во працює у галузі, де велика імовірність банкрутства;

п-во недавно почало своє функціонування;

зменшення сум дивідендів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі п-ва:

неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;

нездатність погасити прострочені зобов’язання;

погана система фінансової звітності;

переміщення сфери діяльності в галузі, не пов’язані з основним бізнесом п-ва;

нездатність п-ва контролювати свої витрати;

високий рівень конкуренції.

Справа про банкрутство п-ва порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 заробітних плат або 35400 грн., які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашення строку. До боржника арбітражний суд має право застосовувати такі процедури:

реорганізаційні: зовнішнє управління майном, санація і реорганізація;

ліквідаційні: добровільна і примусова ліквідація п-ва-боржника;

мирова угода.

Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або за умови незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає ліквідаційну комісію (вона складається із представників кредиторів, банків, фінансових органів і фонду державного майна), яка оцінює майно п-ва-боржника, проводить роботи зі стягнення дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами і складає ліквідаційний баланс.

З моменту визнання п-ва банкрутом в першу чергу припиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном боржника; вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкрута і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості боржника. Кошти, вилучені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів таким чином:

у першу чергу задовольняються:

вимоги, забезпечені заставою;

витрати, пов’язані з виплатою вихідної допомоги працівникам банкрута, в т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді і з робітниками ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками п-ва (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду п-ва).

У третю чергу – вимоги щодо сплати податків і обов’язкових зборів.

У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

У п’яту – вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду п-ва.

У шосту – інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів на рахунок від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, не розглядаються і вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові, а майно державних п-в – відповідному органу приватизації для наступного продажу. Якщо майна банкрута вистачає, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність.

У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує, для оцінки імовірності банкрутства п-ва використовують так званий Z-рахунок Е. Альтмана.

Існує 2-факторна і 5-факторна модель Z-рахунок Е. Альтмана.

Двофакторна модель:

Z = - 0,3877 + (- 1,0736) * коефіцієнт поточної ліквідності + 0,579 * питома вага залучених коштів у пасивах

Z > 0 – імовірність банкрутства велика;

Z < 0 – імовірність банкрутства мала.

П’ятифакторна модель:

Z = (обіговий капітал / усі активи) * 1,2 + (нерозподілений прибуток / усі активи) * 1,4 + (прибуток від основної діяльності / усі активи) * 3,3 + (ринкова вартість усіх акцій / усі активи) * 0,6 + (обсяг продажів / усі активи) * 1

Z < 1,81 – імовірність банкрутства дуже висока

1,81 < Z < 2,765 – імовірність банкрутства середня

2,765 < Z < 2,99 – імовірність банкрутства невелика

Z > 2,99 – імовірність банкрутства дуже мала.

Правильність даної формули – 95%.

В умовах перехідної української економіки використання Z-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів, і, як результат, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами.

Окрім того, акціонерний капітал п-ва в ринкових умовах становить практично завжди 100%, на відміну від українських п-в, де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більший, ніж у наших умовах.

Можливі заходи для уникнення банкрутства:

знайти шляхи додаткового фінансування п-ва;

позбутися збиткової продукції п-ва і підрозділів;

звернути увагу на управління активами;

розробити і почати здійснення програми скорочення затрат.