Призначення тарифної системи - Економіка підприємства - Скачать бесплатно
Організація оплати праці на підприємстві здійснюється з допомогою тарифної системи. Вона являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.
Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. З допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько і високооплачуваними категоріями трудящих.
Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).
Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія” (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.
Кваліфікація – сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.
У зв'язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.
Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.
У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, реґіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.
Попередня глава Зміст Наступна глава
ТАРИФНО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ДОВІДНИК І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) – це нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.
Тарифікація робіт має велике значення для організації оплати праці, і насамперед для її диференціації залежно від кваліфікації робітників, тобто якості їхньої праці.
Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю), складності робіт (їх тарифної групи), кваліфікаційних розрядів робітникам; забезпечення єдності в оплаті праці робітників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Він складається із 72 випусків, які включають приблизно 160 розділів. За його допомогою можна здійснювати тарифікацію понад 5 тис. професій робітників і виконуваних ними робіт.
ЄТКД містить по кожному розряду будь-якої професії характеристики, які даються в трьох розділах: “Характеристика робіт”, “Повинен знати” і “Приклади робіт”. У першому розділі наведено роботи, які робітник мусить виконати, складність їх виконання, ступінь самостійності робітника під час виконання цих робіт, а також під час налагодження устаткування, апаратів, установок. У другому розділі містяться основні вимоги до знань робітника, котрий виконує роботи певної складності, дається перелік навичок, якими він повинен володіти, вимоги до його теоретичної підготовки з професії (спеціальності). У третьому розділі наводиться перелік робіт найтиповіших для даного розряду і професії.
Для прикладу наведемо характеристику професії токаря шостого розряду.
Характеристика робіт. Токарна обробка і доведення на універсальних верстатах особливо складних, дорогих деталей та інструменту по 1—2 класам точності з великою кількістю переходів і установок з важкодоступними для обробки і вимірювання місцями, які потребують при установленні комбінованого кріплення і високоточного вивіряння в різних площинах. Доведення і полірування по 1 класу точності особливо складного спеціального інструменту різної конфігурації з декількома сполученими поверхнями. Нарізування багатозахідних різьб особливо складного профілю будь-якого модуля і відстані. Токарна обробка особливо складних, великогабаритних деталей, вузлів і тонкоспинних довгих деталей, схильних до деформації, на універсальних верстатах. Токарна обробка нових і переточування відпрацьованих прокатних валів з калібруванням особливо складних профілів.
Повинен знати: конструкцію і правила перевірки на точність токарних верстатів різних конструкцій, способи установлення кріплення і вивіряння особливо складних деталей і методи визначення технологічної послідовності обробки; обладнання, геометрію і правила термообробки, точіння і доведення всіх видів нормального і спеціального різального інструменту, способи досягнення установленої точності й чистоти обробки, основні принципи калібрування особливо складних профілів; правила визначення найвигідніших режимів різання за довідниками і паспортом верстата; розрахунки, пов'язані з виконанням особливо складних і відповідальних токарних робіт.
Приклади робіт. Валки блюмінга, слябінга і чистових кліток прокатних і дротових станів, валки чистових кліток з відкритими калібрами і передчистових із закритими калібрами, валки універсальних кліток для прокатування полегшених профілів, валки передчистових кліток для прокатування рейок і фасонних профілів – повна токарна обробка; вали розгінні – нарізання восьмизахідних різьб з прогресивно наростаючою відстанню, вали парових турбін високого і низького тиску – чистова обробка під шліфування і нарізання різьби або пришивання конусів по муфтах; вали гідравлічних турбін – повна чистова обробка валуї рубашок; вали великих суден – повна токарна обробка; ґвинти з радіусною спіраллю під шарики – остаточне доведення спіралі двох сполучених деталей; ґвинти ходові з довжиною нарізання понад 7000 мм, повна токарна обробка з нарізанням різьби, головки розточені з багатозахідною різьбою – повна токарна обробка; деталі та вузли особливо складні до хімічних насосів і установок великих розмірів із спеціальних неметалевих матеріалів і
кислотних сплавів – повна токарна обробка; диски підковпачкового обладнання, каруселі випарника, вакуумні ковпаки розміром понад 500 мм, калібри різьбові з багатозахідною трапецеїдальною різьбою, колони гідравлічних пресів довжиною понад 15000 мм – повна токарна обробка; прес-форми багатомісні особливо складної конфігурації – повна токарна обробка з поліруванням; штанги гребних валів регулюючої відстані довжиною понад 10000 мм – чистова обробка.
Тарифно-кваліфікаційні характеристики можуть розроблятися за допомогою двох методів оцінки складності праці: аналітичний та експертний.
Сутність аналітичного методу полягає в розчленуванні процесів праці на окремі функції і вираженні в балах кожної з функцій. Розрізняють чотири такі функції:
· розрахункова, яка означає здійснення робітниками розрахунків до початку роботи і в її процесі;
· підготовча, яка включає підготовку робочого місця до роботи, підбір інструменту, налагодження устаткування та ін.;
· виконавча – основна функція, пов'язана з безпосереднім веденням робочого процесу;
· обслуговування, або функція управління устаткуванням, пов'язана з додатковими вимогами до кваліфікації робітників.
Окрім цього, рекомендується враховувати також фактор надійності в роботі або відповідальності (і безпеки).
Кожна із вказаних функцій має три ступені оцінки складності робіт –проста (незначна), середня (значна) і складна (дуже значна).
Виконувані роботи розподіляються по розрядах залежно від кількості балів, які припадають на кожний їх вид. Для кожного розряду встановлена мінімальна й максимальна кількість балів. Для шестирозрядної тарифної сітки максимальне число балів: для 6-го розряду – 400, для 1-го – 200.
Співвідношення між окремими функціями в загальній сумі балів приблизно таке: розрахункова – 5,3%; підготовча – 9,3; виконавча – 72,0; обслуговування – 5,3; фактор надійності – 8,1%.
Аналітичним методом можна визначити ступінь складності лише для подібних за технологією робіт. Якщо існують значні відмінності у виконанні робіт, то для перевірки, уточнення оцінки доцільно використовувати експертний метод визначення часу підготовки, необхідного для одержання тієї чи іншої кваліфікації. Цим методом можливо порівнювати кількісні відмінності в складності робіт, характерних для різних виробництв.
За кожною групою робіт складається детальна характеристика і визначаються вимоги до знань та вміння робітника.
Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують установлені норми праці й сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи вищого розряду не менш як протягом трьох місяців і склали екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду здійснюється в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.
Водночас в умовах ринкової економіки складність праці доцільно вивчати через співвідношення попиту на певну робочу силу та її пропозиції. Праця, що потребує великої напруженості, скорочує тривалість дії робочої сили, шкідливо впливає на здоров'я робітника. На ці види робіт знижується пропозиція товару “робоча сила”. Зниження пропозиції над попитом уже свідчить про своєрідність складності праці або певної роботи.
Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, в якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, спеціалістом і службовцем, правильно установити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх посадових обов'язків і вимог, які до них ставляться. У довіднику відображено кваліфікаційні характеристики кожної посади, які складаються із трьох розділів.
У розділі “Посадові обов'язки” перелічено функції, які має працівник повністю або частково на даній посаді; зазначено фактори, які відображають зміст, ступінь складності, різноманітності і самостійності роботи, наявність або відсутність функцій керівництва, ступінь і характер відповідальності.
Розділ “Повинен знати” містить вимоги, які ставляться до працівника щодо спеціальних знань, а також законодавчих актів, положень, інструкцій та інших керівних і нормативних документів.
У розділі “Кваліфікаційні вимоги” визначено вимоги, які ставляться до працівника щодо його спеціальної підготовки, а також стажу практичної роботи.
Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.
Відповідність фактично виконуваних робіт і кваліфікації працівника вимогам посадових кваліфікаційних характеристик довідника визначається атестаційною комісією, яка утворюється безпосередньо на підприємстві.
Вона дає оцінку діяльності працівника: відповідає чи не відповідає вона посаді, котру він обіймає. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних окладів на відповідній посаді. Крім того, можуть бути дані рекомендації щодо просування по роботі окремих працівників у зв'язку з їхньою активною і творчою діяльністю, переведення на іншу роботу, звільнення з посади, яку обіймають, та ін.
У міру розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу, удосконалення організації праці й виробництва відбуваються постійні зміни у складі та видах робіт, сферах діяльності. У зв'язку з цим у кваліфікаційні довідники необхідно своєчасно вносити відповідні корективи, виключати застарілі й відображати нові види робіт, функції працівників, а також змінювати вимоги до них. Розширення міжнародних економічних відносин потребує подальшого удосконалення тарифно-кваліфікаційних довідників відповідно до сучасних світових стандартів і вимог.
Попередня глава Зміст Наступна глава
|
