Оборотні кошти підприємства, поняття і структура - Економіка підприємства - Скачать бесплатно
ПЛАН
1. Поняття і структура оборотних коштів
2. Нормування оборотних коштів
3. Ефективність використання оборотних коштів
1. Поняття і структура оборотних коштів.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У практиці планування та обліку господарсько діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.
Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).
Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.
До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
Структура оборотних фондів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення. Умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.
Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва – 25%.
Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Та найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси – на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво – на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з великою тривалістю виробничого циклу), витрати майбутніх періодів – на підприємствах добувної індустрії (40-50% і більше).
[1 ст. 121-122]
Нормування витрат.
Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.
Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками:
а) за призначенням – норми витрат сировин, матеріалів, енергії, палива, тощо;
б) масштабом дії – групові (на однакові види продукції) та індивідуальні;
в) періодом дії – річні (для поточного планування) й перспективні;
г) ступенем деталізації об’єктів нормування – для деталі (вузла) й виробу в цілому;
д) ступенем деталізації нормованих ресурсів – специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів.
Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.
Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.
Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється.
Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).
У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:
аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.
Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним, що базується на глибокому аналізу та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.
Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.
Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичн6 витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.
[122-123; 1]
Ефективність використання оборотних коштів.
Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.
Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.
Джерела економії матеріальних ресурсів:
зниження ваги виробів;
зменшення питомої витрати матеріалів;
скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;
використання відходів та побічних продуктів;
утилізація вторинних ресурсів;
заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.
Способи економії мат6ріальних ресурсів:
первинна обробка та збагачення сировини;
комплексна переробка сировини;
застосування ресурсо-зберігаючої техніки;
запровадження маловідходної та безвідходної технології;
удосконалення матеріальних нормативів;
поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;
упорядкування системи ціноутворення;
застосування дійової системи економічного стимулювання.
Комплексна переробка сировини – це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи.
Вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання. Які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції.
[1. ст. 123-126]
Контрольні запитання
Що включають до складу оборотних фондів?
Що таке виробничі запаси та незавершене виробництво.
Що таке напівфабрикати власного виробництва і витрати майбутніх періодів?
Коротка характеристика структури оборотних фондів.
Назвіть основні методи нормування витрат, їх суть.
Назвіть джерела економії матеріальних ресурсів.
Назвіть способи економії матеріальних ресурсів.
|
