Застосування частинних похіднних до аналізу бізнеса - Економіка підприємства - Скачать бесплатно

Валові витрати (згідно із Законом України № 283/97-ВР, ст. 5) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Паралельно з "новим" бухгалтерським обліком суб'єкти господарювання, як і раніше, зобов'язані згідно з діючим законодавством вести і податковий облік.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. підприємство одночасно з бухгалтерським обліком організовує податковий облік, який відрізняється визначенням сум валових доходів та валових витрат, датою збільшення доходів і витрат для здійснення цілей оподаткування, яка не збігається з моментом отримання прибутку від реалізації в бухгалтерському обліку; сума витрат на виробництво не відповідає сумі валових витрат.

Об'єктом оподаткування стала величина, що не збігається з одержаним фінансовим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства. Об'єктом оподаткування є валовий прибуток, визначений у податковому обліку. Ведення подат­кового обліку підтверджується Рекомендаціями № 168 з використанням рахунків № 18 "Валові витрати" і № 48 "Валові доходи" (у новому Плані рахунків ці рахунки не передбачені).

Відповідно до Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857/98 від 07.07.88 p., який набув чинності з 01.10.98 p., реалізація продукції (робіт, послуг) відбувається з попередньою оплатою та без оплати. Згідно з цим Указом термін дати визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту з дати одержання (сплати) коштів переноситься на дату відвантаження (одержання) продукції, товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань визначаєть­ся пунктом 7.3, а дата виникнення податкового кредиту -п. 7.4 та п. 7.5 Закону України про податок на додану вартість.

Згідно з Указом Президента України, який набрав дії з 01.10.98 p., автором запропонована методологія кореспонденції рахунків за подіями (табл. 1) стандарту 1, з урахуванням Закону № 996-XIV від 16.07.99 p.:

І. Реалізація при попередній оплаті.

II. Реалізація після відвантаження (без оплати).

III. При попередній оплаті постачальникові за продукцію, товар, матеріали, послуги.

IV. При оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей без оплати.

Нижче наведена методологія кореспонденції рахунків за подіями.

Вихідні дані: загальний оборот 120 грн., у т.ч. ПДВ -20 грн., собівартість реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) тощо - 50 грн.

Рішення.

Таблиця 1

І. Реалізація при попередній оплаті

Як видно з наведеного прикладу, варіант відображення проводок при надходженні коштів на рахунки в банках не змінився (як і до 1 жовтня), за умови, якщо першою подією було надходження коштів на рахунки в банках.

II. Реалізація без попередньої оплати (після відван­таження)

У цьому випадку датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата відвантаження продукції (робіт, послуг), яка припадає на податковий період.

III. При попередній оплаті постачальникові за послуги, матеріали, товар, продукцію

Як видно із прикладу, варіант відображення проводок за попередньої оплати за матеріали, товари, продукцію (роботи, послуги) не змінився (як і до 1 жовтня), за умови, якщо першою подією стало списання коштів з Поточного рахунка в банках.

IV. При оприбуткуванні товарно-матеріальних цін­ностей без попередньої оплати

У цьому випадку датою виникнення прав платника на податковий кредит вважається дата одержання податкової накладної на одержання товарно-матеріальних цінностей (ма­теріалів, продукції, товарів (робіт, послуг)), яка припадає на податковий період.

З 1 квітня 2001 року для платників податків - фізичних осіб встановлені такі терміни подання звітності, зокрема:

- громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року не пізніше 10.05 - за I квартал; 09.08 - за перше півріччя; 09.11 - за 9 місяців; 09.02 наступного року - за звітний рік;

- громадяни, які отримують інші доходи від регулярної діяльності (не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності), зокрема, від здавання фізичним особам в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна, збір та/або заготівля і продаж вторинних ресурсів, металобрухту, - подають декларації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, на який припадає дата виникнення джерела доходу. Наприклад, якщо такий дохід одержано в квітні, то декларація подається протягом 20 календарних днів травня.

У декларації зазначається розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року. Після закінчення календарного року декларація подається не пізніше 1 березня (29 лютого);

- іноземні громадяни, що мають постійне місце проживання в Україні, подають декларацію про одержані доходи протягом одного місяця з дня прибуття в Україну, незалежно від джерела одержання доходів. Надалі декларація про одержані доходи подається наростаючим підсумком не пізніше 10.05 за I квартал; 09.08 - за перше півріччя; 09.11 - за 9 місяців; 09.02 наступного року - за звітний рік;

- після закінчення календарного року громадяни, які одержували доходи не за місцем основної роботи, подають декларації до 1 квітня наступного року;

- підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що проводять виплати громадянам не за місцем основної роботи, зобов'язані надсилати до податкових органів за місцем проживання таких громадян довідки форми №2 протягом 20 календарних днів після закінчення останнього календарного дня місяця, на який припадає виплата;

- перерахунки прибуткового податку з громадян за річним сукупним оподатковуваним доходом громадян проводяться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, і такі відомості за установленою формою надаються податковим органам не пізніше 1 березня (29 лютого).

Законом передбачено, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Статтею 4 Закону визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, крім випадків, зазначених у Законі. У цій статті також чітко визначено випадки, коли податкові органи мають право самостійно визначати суму податкового зобов'язання платників.

Стаття 5 Закону передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову декларацію, що містить виправлені показники.

Статтею 18 Закону визначено порядок списання та розстрочення податкового боргу.

Списанню податкового боргу фізичним особам підлягають:

- податковий борг, який виник станом на 31.12.99 р. і не сплачений на 21.02.2001 р.;

- пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, який підлягає списанню та розстроченню.

Розстроченню підлягає податковий борг, який виник з 01.01.2000 р. до 01.01.2001 р. і не сплачений станом на 21.02.2001 р.