Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання - Економіка підприємства - Скачать бесплатно
План
1. Необхідність залучення , види , форми і структура іноземних інвестицій .
2.Державне регулювання та ефективність залучення іноземних інвестицій .
Розвиток і посилення ефективності господарювання виробничих підприємств України значною мірою залежить від загально державного інвестеційного потенціалу , який формується з рахунок різних фінансових джерел , у тім числі іноземних інвестицій .За кризового стану більшості вітчизняних підприємств та організацій , за браком власних інвистційних ресурсів та інтенсивною інтернаціоналізацією виборничо-господарських систем об’єктивно необхідним стає все ширше залучення іноземних інвестицій .Останні використовуються для фінансовоє підтримки вітчизняних товаровиробників та інших суб’єктів господарювання , запровадження нових технологій , нарощування експортного потенціалу , структурної перебудови економіки .
Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора , його мети та ступеня ризику , на який він готовий .Основними типами прямихь іноземних інвестицій зазвичай бувають : а) створення спільних підпиємств; б) започаткування діяльності дочірних підприємств; в) укладання ліцензійних угод з відчизняними фірмами; г) придбання неконтрольних паккетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;
д) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств , що їх випускають і релізують .
Спільні підприємства створюються та юправляються спільно іноземними інвестиціями й місцевими парламентами .У ролі останніх виступают найчастіше приватні фірми ,але такими можуть інколи бути й державні підприємства . Кілька іноземних інвестицій з різних країн можуть створити спільне підприємство в третій країні з метою зменшення стартових інвестиційних витрат. Спільні підприємства дають змогу зарубіжним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим підпиємницьким ризиком, ніж за прямої купівлі місцевої фірми на аукціоні або створення дочірнього підприємства.
Створення власних дочірніх підприємств як варіант вкладення капіталу є найбільш ризикованим і зв’язаним із найбільшими зобов’язаннямим з боку іноземного інвестора. Такий варіант, як право, застосовується в країні, на ринках котрої можна досягнути найбільшого потенціалу для отримання прибутку ( до-ходу ).
Ліцензійну угоду місцева фірма укладає здебільшого з відповідною транснаціональною компорацією .
Відповідно до ліцензійної угоди остання передає право на використання нової технології місцевій фірмі , яка стає відповідальною за маркетинг і виробництво певного товару . Така угода дає іноземному партнеру можливість виходити на ринок з мінімальним підприємницьким ризиком . Крім того , іноземні інвестори можуть придбати акції місцевої фірми , з якою укладено ліцінзійну угоду .
Придбання неконтрольних пакетів акцій місцевих фірм здійснюється іноземним інвестором через пряму купівлю на місцевому фондовому ринку . Оскільки іноземні партнери внаслідок придбання такої кількості акцій не набувають права контролювати діяльність місцевої фірми , то такі інвестиції заведено називати , як ми вже зазначали , портфельними ( пасивними ).
Таким способом інвестування використовується переважно в процесі приватизаці місцевих підприємств або обміну боргів приватних чи державних суб’єктів господарювання на їхні акції .
Контрольні пакети акцій місцевих фірм іноземні інвестори можуть придбати різними способами ( прямою купівлею , у процесі приватизації , обміну боргів на акції тощо ). Цей варіант інвестування вітчизняних фірм ( підприємств , організацій ) надає право контролювання їхньої діяльності . Водночас він передбачає більшість зобов’язань іноземного інвестора і триваліший час для одержання очікуваних прибутків . Проте така форма інвестування забезпечує значні вигоди місцевим підприємства : прискорює оновлення номенклатури продукції , що виробляється , допомагає покривати борги за комунальні послуги тощо .
Дуже важливим для іноземних інвесторів є встановлення ступення привабливості інвестування в місцевій фірмі . Потенційні іноземні інвестори , коли приймають рішення про доцільність інвестицій у тій чи тій країні , звертають увагу на наявність достатніх ознак привабливості інвестування . До таких ознак належать :
1 . характеристика місцевого ринку ;
2 . доступність ринку з погляду сприятливого законодавчого середовища ;
3 . наявність у достатній кількості кваліфікованої робочої сили , її реальна вартість і продуктивність ;
4 . ступінь валютного ризику ;
5 . можливість репатріації капіталу ;
6 . сртан захсту інтелектуальної власності ( ця ознакає пріори-
тетною , особливо для динамічних галузей - виробництва комп’ютерів );
7 . торгова політика , яка істотно впливає на вартість і масштаби експорту та імпорту певної продукції ;
8 . міра державного регулювання економіки , що є важливим для захисту інтересів виборників і споживачів , а також для сприяння припливу іноземних інвестицій ;
9 . наявність або можливість запровадження податкових та інших пільг , що стимолюють активне залучення іноземних інвестицій ;
Види іноземних інвестицій :
1)Будь-які види цінних паперів , корпоративних прав у конверто- ваній валюті ;
2)Будь-яке рухоме і нерухоме майно та майнові права ;
3)Валюта України ;
4)Іноземна валюта ;
5)Грошові вимоги та вимоги виконання договірних зобов’язань , що гарантовані відповідними банками , у конвертованій валюті ;
6)Права інтелектуальної власності , вартість яких у конверто ваній валюті відповідно підтверджено ;
7)Право на здійснення господарської діяльності;
8)Інші цінності ;
Форми іноземних інвестицій :
1)Придбання прав на використання природних ресурсів і на ко- ристування землею ;
2)Придбання інших майнових прав ;
3)Інші форми за договорами з вітчизняними підприємцями ;
4)Придбання нерухомого чи рухомого майна , або окремих видів цінних паперів ;
5)Створення підприємств , що повністю належать іноземним
інвесторам , або придбання у власність діючих підприємств
повністю ;
6)Пайова участь у спільних підприємствах , або придбання
частки діючих підприємств ;
10 . Політична стабільність , яка в кінцевому підсумку є найваж- ливішою ознакою для прийняття рішення про доцінність інвес- тування , оскільки зарубіжні івестори просто небудуть резикува-ти своїми капіталами в нестабільному політичному середовищі ;
11. Сприятливий економічний клімат , підтримування низького й передбачуваного рівня інфляції ;
12 . Достатній розвиток інфраструктури виробництва та рин- ку , наявність або можливість створення зон вільної торгівлі .
За останні кілька років помітно змінилася галузева структура іноземних інвестицій в Україну . Якщо 1994 р. їхня питома вага у виробничих галузях становила 92,9% загального обсягу, то 1999 р. - приблизно 80% . При цьому в промисловості України вана знизилась з 52,5 до 35% . У 3 рази скоротилися іноземні інвестиції в чорну та кольорову металургію ( з 7,5 до 2,5% ); у 2,5
раза - у легку промисловість ( з 5,6 до 2,2% ); в 1,7 раза - у маши- нобудування і металообробку ( з 17,3 до 10,0% ). Водночас обсяг
прямих іноземних інвестицій збільшився в торгівлю ( з 22,2 до 34,8% ), невиробничу сферу в цілому ( з 7,1 до 20% ), у тім числі в
охорону здоров’я - у понад 50 разі .
Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну
економіку здійснюється кількома законами України , ухваленими
протягом 1991-1996 рр. Верховною Радою , і декретом Кабінету
Міністрів України .
Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”
1991 р. передбачає , що :
а) інвестиції , прибутки , законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України ;
б) держава не може реквізувати іноземні інвестиції за вийнят- ком випадків стихійного лиха ;
в) іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших сум , отриманих на законних під- ставах .
Національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності щодо іноземних інвестицій встан6овлено Законом України “Про іноземні інвестиції” ( 1992 р. ). Цим законом передбачено , що :
1) іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації ;
2) іноземні інвестори мають гарантії на 10 р. на випадок змін за-
конодавства України про іноземні інвестиції ;
3) встановлюється низка податковиг пільг для підприємств з іноземними інвестиціями .
Використана література:
1. С. Ф. Покропивний “Економіка підприємства”
Підручник Київ 2001
2. С. Ф. Покропивний В. М. Колот “Підприємство:
стратегія , організація , ефективність.”
Навчальний посібник - Київ , КМЕУ , 1997.
3. Т. О. Примак “Економіка підприємства”
Навчальний посібник , Київ 1999
|
