Головні екологічні проблеми та шляхи їх вирішення - Екологія - Скачать бесплатно

часу. Чому така затурбованість? Тому що швидке виснаження захисного озонового шару зумовлюється зокрема хлорфторвуглецевими сполука­ми. Озон у верхніх шарах атмосфери віді­грає важливу роль у відфільтровуванні сонячних ультрафіолетових променів, котрі можуть викликати у людини рак шкі­ри та катаракту. І ця проблема не лише в Австралії. Недавно вчені виявили 8-від-сотковий спад концентрації озону взимку над декотрими помірними регіонами Пів­нічної півкулі. Двадцять мільйонів тонн хлорфторвуглецевих сполук уже підно­сяться в стратосферу.

Під загрозою цього катастрофічного за­бруднення атмосфери світові держави не обмірковували розбіжності своїх погля­дів, а вдалися до рішучих заходів. Інші міжнародні акції теж є наступними кро­ками, щоб охоронити зникаючі види, збе­регти Антарктику й контролювати тран­спортування токсичних відходів.

Багато країн вживають заходів, аби очистити свої ріки (нині в англійській річці Темзі знову з'явився лосось), кон­тролювати забруднення повітряного ба­сейну (в містах Сполучених Штатів Аме­рики з найгіршим смогом було зменшено його інтенсивність на 10 відсотків), ви­користовувати нешкідливі для довкілля енергетичні ресурси (80 відсотків будин­ків в Ісландії огріваються геотермальною енергією) і зберігати своє природне ба­гатство (Коста-Ріка Й Намібія обернули близько 12 відсотків своїх земель у наці­ональні парки).Чи ці позитивні кроки свідчать про те, що людство серйозно ставиться до цієї не­безпеки? Чи це просто справа часу, аби повернути добре здоров'я нашій планеті?

Хоча й людина вже починає розуміти хиб­ність своїх кроків, та їй не так вже й легко поправити їх. Перша трудність полягає в тому, що потрібно багато грошей (принайм­ні 600 мільярдів доларів СТА щорічно), аби впровадити в дію всебічні плани, розгляну­ті 1992 року на Всесвітній конференції глав країн і урядів з питань навколишнього се­редовища й розвитку. Це вимагає справж­ніх жертв — таких жертв, як, скажімо, мен­ше марнотратити й більше рециклювати сміття, зберігати воду та енергію, користу­ватися публічним, а не приватним, тран­спортом і, найважче всього, навчитися ду­мати у глобальних масштабах, а не лише про своє. Джон Карнц Молодший, голо­ва Комітету США з питань відновлення водних екосистем, стисло сформулював цю проблему: «Я оптимістично дивлюся на те, що ми можемо зробити. Я песимістично дивлюся на те, що ми будемо робити».

Справжня вартість повної очистки така велика, що більшість країн воліють відкла­дати день розрахунку. У час економічної кризи люди вбачають у заходах охорони довкілля загрозу втратити роботу чи навіть загрозу розвалу економіки. Лицемірні за­певнення дешевші, ніж дії. У книжці «Піклування про Землю» (англ.) відгуки порів­нюються з «громовицями риторики, після котрих наступають посухи бездіяльності». Але незважаючи на таку млявість, чи не

могла б нова технологія, якщо дати час, знайти безболісне оздоровлення усіх недуг планети? Очевидно, що ні.

У спільній заяві Національної академії наук США й Лондонського королівського товариства відверто визнавалось: «Якщо на даний час передбачення росту населення виявиться точним і вплив людської діяль­ності залишиться незмінним, то наука й технологія, либонь, не будуть у змозі запо­бігти невідворотному занепаду навколиш­нього середовища й дедалі сильнішій вбо­гості більшості людей світу».

Тривожна проблема відходів підпри­ємств атомної промисловості, яким не має місця для захоронення, є лише нагадуван­ням, що наука не всемогутня. Протягом 40 років вчені шукають безпечних постій­них місць сховку для високорадіоактивних відходів. Цей пошук виявився настільки нелегким, що деякі країни, як, наприклад, Італія та Аргентина, дійшли висновку, що не матимуть таких місць захоронення що­найменше аж до 2040 року. Німеччина, най-оптимістична країна в цьому плані, споді­вається завершити плани до 2008 року.

Чому відходи підприємств атомної про­мисловості створюють стільки проблем? «Жоден вчений чи інженер не дає пов­ної гарантії, що радіоактивні відходи одного прекрасного дня не почнуть про­сочуватися у великих кількостях навіть з найнадійніших схронів»,— пояснює гео­лог Конрад Краускопф. Але незважаючи на ранні застереження про трудність захо­ронення відходів, уряди й підприємства атомної промисловості жваво продовжують свою політику, сподіваючись, що техноло­гія майбутнього вирішить цю проблему. Але це майбутнє ніколи не настане.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. В.С.Мурманцев, Н.В.Юшкина – „ Человек и природа: гармония или конфлікт? ” // Москва „Советская Россия”, 1985.

2. Государственний комитет Украинской ССР по охране природы –

„Охрана природы – задача всенародная ” // Киев, Издательство полит.

Литературы Украины, 1987.

3. Журнал „Пробудись! ” // 1996; 2001; 2003.

4. Журнал „Древо познаний” // 2002; 2003.