Як видно з даних таблиці 5, оборотність оборотних активів у порівняні з 2002 р. прискорилась на 164,9 дня. Такі зміни свідчать про покращення фінансового стану підприємства, так як кошти вкладені у поточні активи знову приймуть грошову форму на 164,9 дня раніше у порівняні з минулим роком. А це приведе до зменшення залучення коштів для провадження господарської діяльності. Як наслідок зросло і число оборотів оборотних активів на 6, що за даного стану на підприємстві є сприятливим, але це не сприяє збільшенню прибутку, так як збиток в порівняні з 2002 р. збільшився на 41,2 тис. грн. Дані показники, свідчать про позитивні тенденції діяльності підприємства, але з ряду причин висвітлених в “Балансі” та “Звіті про фінансові результати”, результатом діяльності підприємства є збиток.

Показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства є показники рентабельності, що наведені в таблиці 6.

Таблиця 6. Показники рентабельності ПП за 2002-2003рр.

Дані таблиці 6 свідчать про ефективність діяльності підприємства, що узагальнені в показниках рентабельності. Рентабельність активів свідчить про те, що підприємство на 1 грн. активів має в 2003 р. 43 копійки збитку і характеризує неефективну діяльність підприємством. Показник рентабельності власного капіталу має позитивне значення для підприємства, зокрема тому, що воно функціонує на залученому капіталі і ця рентабельність має тенденцію до зростання. Рентабельність продажу характеризує розмір прибутку, що надходять на підприємство з кожної гривні від продажу продукції і цей показник в 2003 р. по відношенню до 2002 р. зменшився на 6% і становить 105,6%. Таке зменшення є негативним явищем, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості та до збільшення збитку від господарської діяльності. Чиста рентабельність підприємства теж свідчить про загальну негативну тенденцію розвитку підприємства, що зменшилась на 3 процентні пункти і становить 97%, тобто підприємство у 2003 р. є нерентабельним.

Отримавши показники діяльності підприємства та провівши горизонтальний та вертикальний аналіз балансу, керівник або менеджер повинен зробити певні висновки щодо подальшої діяльності підприємства. Для цього він повинен володіти технікою читання звітності – це вивчення показників, представлених у звітності та розрахованих для наглядного представлення інформації. Керівник шляхом читання звітності визначає майновий стан підприємства, джерела фінансування власного капіталу, оцінює зв’язки між постачальниками і покупцями, виручку від діяльності та прибуток звітного періоду.

При читанні балансу по вертикалі та горизонталі [таблиця 1], керівник перш за все звертає увагу на статті балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства. Так, при здійснені аналізу проводить об’єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства, також оцінює стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами. Оскільки при читанні балансу користуються декількома балансами різних звітних періодів, що наводять дані в динаміці, то це дозволяє з самого початку виявити загальну тенденцію у русі статей балансу. Зіставляючи баланси на початок і кінець досліджуваного періоду, визначають як зміни валюти балансу, так і характер зрушень у складі окремих його вузлових частин. Керівник чи менеджер звертає увагу на ті зміни в складі балансу, які є найбільш сприятливими, і на ті, які навпаки, насторожують.

Ознаками “позитивного” балансу є: валюта балансу звітного періоду збільшилась в порівняно з початком; темп приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів; власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи приросту необоротних активів; темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими; частка власних засобів в оборотних активах повинна бути більше 10%. Із наведених ознак у балансі ПП відбулося зростання валюти балансу, що є позитивним фактом, але даний факт не сприяв отриманню прибутку, як результату діяльності підприємства.

Другим за значенням для аналізу звітом є Звіт про фінансові результати який надає користувачам повну, правдиву і неупереджену інформацію про доходи витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період, а також виступає джерелом даних. Разом з балансом, для розрахунку на малому підприємстві показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазвичай такими показниками виступають показники рентабельності, що розраховані в таблиці 6, та показники розраховані в таблиці 2.

Отже, керівник чи менеджер маючи дані в абсолютних, відносних показниках, які приведені в динаміці та характеризують фінансово-господарську ситуацію на підприємстві, приймають відповідні рішення. Дані корективи щодо управління підприємством мають базуватися на результатах проведеного аналізу, тобто повинні бути виявлені фактори, що впливають на негативні тенденції господарської діяльності і, як наслідок. зменшення ефективності діяльності, а також фактори, що мають резерви для росту ефекту господарської діяльності. Також важливим елементом процесу управління є виявлення на початкових етапах всіх негативних тенденцій та ліквідація їх. При цьому керівник, здійснюючи управління, виходить з специфіки даного виду діяльності та практичного досвіду, що є незаперечним елементом процесу управління, бо аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків і тільки орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства та визначенні його “слабких” місць.

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши фінансово-господарський стан ПП, необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки як в організації своєї діяльності так і в постановці облікової політики. За результатами аналізу фінансової звітності малого підприємства, треба відзначити негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище. Також потребує удосконалення і організація облікової політики, так як дані фінансових звітів повинні містити повну, правдиву та достовірну інформацію щодо діяльності підприємства, на основі якої приймаються управлінські рішення.

Для фінансової стабілізації підприємства необхідно вжити дії щодо: здійснення систематичного контролю за станом сплати покупцями відпущених товарів; при виникненні дебіторської заборгованості потрібно вживати заходів щодо припинення подальшого відпуску товарів боржникам; не допускати фактів надходження і сплати неякісної, зайвої чи не потрібної підприємству продукції шляхом чіткого дотримання умов договорів та організації ефективної роботи між працівниками підприємства; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, бо значне підвищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості та залучення додаткових джерел фінансування; трансформувати борги у власність; глибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним; не допускати причин та умов, які ведуть до виникнення простроченої дебіторської заборгованості по товарних операціях, нестачах і крадіжках; розробляти фінансову стратегію, тобто впровадження фінансового планування та розробку фінансового плану або бізнес-плану (це досягається шляхом розробки прогнозних балансів доходів та видатків, де зокрема мають бути враховані всі резерви мобілізації фінансових ресурсів, які відволікаються у нераціональні витрати), наприклад, на основі статистичних даних розраховувати прогнозний попит на товари та виявляти фактори які сприятимуть стимулюванню попиту і відповідно до цього планувати шляхи мобілізації фінансових ресурсів, витрати та доходи; застосовувати метод системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку і визначення на його основі критичного обсягу реалізації товарів; так-як товари, що реалізує підприємство є досить специфічними то для стимулювання попиту потрібно створити Інтернет сторінку, яка буде надавати рекламну інформацію про товари.

Все вище перелічене повинно сприяти поступовій стабілізації діяльності та підвищенню результативності діяльності ПП.

Для усунення недоліків в організації облікової політики треба перш за все бухгалтеру розробити та подати на затвердження керівнику наказ про облікову політику підприємства, що забезпечить дотримання підприємством єдиної методики висвітлення в бухгалтерському обліку господарських операції та порядку оцінки об’єктів обліку. Також в зв’язку з розвитком більш прогресивних, автоматизованих форм обліку, треба впроваджувати їх для здійснення обліку на підприємстві, наприклад автоматизацію обліку можна здійснити за допомогою програмного забезпечення “1-С: бухгалтерія” це сприятиме більш точному розрахунку відповідних показників та зніме можливі помилки пов’язані з неавтоматизованою формою обліку, при цьому зніме значну кількість одноманітної роботи, що дасть можливість бухгалтеру більш ґрунтовно працювати з нормативно-правовими актами та іншою інформацією для більш ефективного обліку господарської діяльності. Наслідками даних нововведень буде більш точне та швидке відображення операцій в бухгалтерському обліку, та як наслідок отримання можливості для реагування на негативні та позитивні тенденції діяльності, що потребують управління для досягнення максимального ефекту тобто прибутку.

Отже, на ПП потрібно здійснювати політику щодо вдосконалення ситуації, що сформувалася шляхом застосування нових, більш прогресивних та перспективних методів та форм господарювання для фінансової стабілізації та забезпечення прибутковості діяльності. Це можливо на основі науково обґрунтованих рішень, що базується на основі інформації яка отримана з організованого відповідно до законодавства обліку який здійснює бухгалтер і отриманих на йог основі фінансових звітів підприємства.

Література:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 – ХІV, від 16.07.99 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. N 419, “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 1543 від 12.10.2000)

“Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва” Наказ Міністерства фінансів України від 30 вересня 1998 року №196 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, від 7 грудня 2000 року №315

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". Наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. №39.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Наказ Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати ". Наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.

Бухгалтерський фінансовий облік. / За редакцією професора Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2002 р. – 688 с.

Фінансовий менеджмент./ навчальний посібник:/ За редакцією професора Г.Г. Кірєйцева.- Київ: ЦУЛ, 2002 р.

Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання./ Л.А. Лахтіонова : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001 р.

Бухгалтерський облік: Лишиленко О.В.: навчальний посібник. 2 – ге вид., - Київ: Видавництво “Центр навчальної літератури”, 2003 р.

Фінанси підприємства./ Підручник за ред. професора А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 1998. –368с.

Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Ткаченко Н.М. 6-те вид. – К.: А.С.К., 2002 р.

Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник за ред. Н.В Чабанова, Ю.А. Василенко К.: “Академія” 2002 р.