Податкова система України - Фінанси - Скачать бесплатно

Зміст

Автор: Муравйов Олег

Зміст

Вступ..........................................................................................................................3
1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ........................................................................6
2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ...................................................10
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ........21
Структура податкової системи.............................................................................................................................. 22
Податок на додану вартість ................................................................................................................................... 23
Податок на прибуток підприємств........................................................................................................................ 24
Єдиний соціальний податок .................................................................................................................................. 25
Оподаткування дивідендів, процентного доходу, доходу від зміни вартості капіталу..................................... 26
Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди ................................................................................ 26
Збільшення податку на землю та плати за використання природних ресурсів ................................................. 28
Збереження спрощеного оподаткування малих підприємств.............................................................................. 28
Податкові стимули (звільнення від сплати податків) .......................................................................................... 29
Середньостроковий вплив реформ ........................................................................................................................ 30
Сценарій № 1: Базовий сценарій розвитку української економіки 2005-2010 р.р............................................. 30
Сценарій № 2: Зниження податкового навантаження (CASE Україна).............................................................. 33
Сценарій № 3: Зниження податкового навантаження (Концепція реформування податкової системи України). 35
Ціна реформ ............................................................................................................................................................ 37
Заключні висновки ..................................................................................................39
Література ................................................................................................................40
Додаток 1. Податок на майно................................................................................42
Додаток 2. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про систему оподаткування”...........................44

Вступ

Актуальність теми дослідження визначається тим, що податки є не обхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжують ся вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за ви конання державою її функцій.

Питання вдосконалення оподаткування знаходяться в центрі уваги нау кової і громадської думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіс кальної податкової політики. Крім цього, сьогодні на державному рівні ви знано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податко вого тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підпри ємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.

Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоцій них, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Украї нські вчені мають певні здобутки в дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування.

Віддаючи належне напрацюванням українських вчених, слід відзначи ти, що багато проблем оподаткування ще не знайшли однозначного тракту вання. Залишаються дискусійними питання щодо принципів побудови і на прямів реформування податкової системи з урахуванням особливостей трансформаційного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах вчених-економістів на структуру податкової системи; параметри податкового навантаження на економіку; необхідність диференціації ставок податків; сферу використання податкових пільг, які породжують негативні наслідки в практиці оподаткування. При реформуванні національної податкової системи не в повній мірі враховується досвід реформування податкових систем в роз винутих і постсоціалістичних країнах. У зв’язку з розробкою в деяких пост соціалістичних країнах податкових кодексів центральною проблемою обго ворення стали напрями вдосконалення оподаткування, насамперед, кількісні параметри податкових ставок, пільгове та спрощене оподаткування, загаль ний рівень податкового тягаря.

Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недо статня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обу мовили постановку мети та завдання даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки проведеного дослідження бу ли використані при виконанні науково-дослідної роботи, здійсненій в Націо нальній академії управління, а саме, “Розроблення економічних та правових засад формування єдиної державної бюджетної політики, її планування і про гнозування (номер державної реєстрації 0101U009197)”. До звіту з цієї теми включено розробки автора щодо більш чіткого визначення місця податків і видатків у формуванні бюджетної політики держави, результати аналізу опо даткування в Україні та деяких зарубіжних країнах, пропозиції щодо покра щання податкової системи в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунту вання необхідності і розробка основних напрямів реформування національної податкової системи в трансформаційний період.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання: - дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі ре гулювання економіки; - узагальнити теоретичні основи формування податкової політики та впливу податків на макро- і мікропроцеси в економіці; - проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки; - визначити ключові загальноприйняті принципи проведення податко вих реформ у зарубіжних країнах і обґрунтувати, які з них доцільно запрова дити при проведенні податкової реформи в Україні; - розробити і обґрунтувати концептуальні засади вдосконалення наці ональної податкової системи; - розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів рефор мування податкової системи України з урахуванням світового досвіду.

Об’єктом дослідження є процес функціонування податкової системи України.

Предмет дослідження складають теоретичні й практичні проблеми реформування податкових відносин у трансформаційний період.

Інформаційною базою дослідження є основні положення законів України, указів і послань Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Ви користано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статисти ки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адмініст рації України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також моно графічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі досліджено про цес функціонування податкової системи України за минулі 6 років, а також зроблено прогноз її розвитку на наступні 5 років.

1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економіч них і соціальних завдань.

Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 черв ня 1991 року Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткуван ня в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку.

Податки та збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних ці льових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначе них законодавчими актами України. В Україні стягуються загальнодержавні податки та збори а також місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на дода ну вартість ( ПДВ ); акцизний збір; податок на прибуток підприємств; пода ток на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок за землю; пода ток на нерухоме майно; рентні платежі; податок з власників транспортних за собів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір на геологорозвідувальні роботи. здійснені за рахунок державного бюджету; збір на спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навко лишнього середовища; збір на обов’язкове соціальне страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інновацій ного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль ності.

Щодо місцевих податків і зборів, то законом встановлено перелік з двох податків (податок з реклами, комунальний податок) і чотирнадцяти зборів.

Кожна селищна, сільська, міська рада може затверджувати такий перелік, який вважає доцільним на території, що підпорядкована їй, крім обов’язкових місцевих податків і зборів: комунальний податок, збору на пар кування автотранспорту, ринкового збору, збору на видачу дозволу на роз міщення об’єктів торгівлі і сфери послуг і збору з власників собак.

Платники, ставки податків і зборів, бази і порядок нарахування, обов’язки, права і відповідальність платників, строки сплати до бюджету або цільових фондів кожного з названих податків і зборів визначається певними законами або іншими законодавчими актами, так наприклад всі питання що до податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97-ВР, акцизний збір — " Інструкцією про порядок відрахування акцизного збору у випадку ввозу товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України" затвердженої Наказом Державної митної служби України" від 21.01.00, податок на прибу ток — Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.97 р.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспі льства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду гро шових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Таблиця 1. Структура доходів бюджету.[на основі даних 1,2]

За рахунок податків державний бюджет України формує більшу части ну доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захис ту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З держа вного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та пода ткових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Система державного оподаткування повинна не просто залучати части ну вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб’єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності Таким чином, соці ально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні центра лізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах рі зних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджет ним розписом.

Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та на дання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.

2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим час токолом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відро дження нації.

1 Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.

1. Система відзначається надзвичайно високим податковим наван таженням. а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реаль ного сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої варто сті (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп піль гового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120% 1 З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове зна чення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по від ношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% 2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження спла чені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українсь ким експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціа льними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення по даткових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств Укра їни до рівня 48,0-49,0% доданої вартості. Звичайно, лише окремі підприємст ва здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові наванта ження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підпри ємствах цей показник мав би бути щонайменше 160%. Очевидно, що в тако му списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського госпо дарства. Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капі талів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон. Окрім цього, існує, як ві домо, допустимий рівень оподаткування, який суб’єктивно сприймається власником підприємства (та інвесторами). Його значення для представника будь-якої нації , незалежно від рівня культури та ідеології виховання не пере вищує у сьогоднішньому світі 30-35% отриманого доходу. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. (Дослідження, що були проведені у другій половині 19-го сторіччя, свідчили, що поріг оподаткуван ня доходів не повинен перевищувати для Франції 12-14%, а у деяких нероз винутих країнах – не більше 6-7%).[4] В Україні ж протягом декількох поко лінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало. Тому максимальна величина податкових вимог має бути, у більшо сті випадків, значно нижчою – мабуть 15-20% доходу. б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу неру хомого та рухомого майна та інші. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян[5]. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних дохо дів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів то що). Отже в середньому до 62 % індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахище них громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибутко вих активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пен сійного фонду держави. Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскі льки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, до помог, субсидій і т.і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5% їх індивідуальних доходів (що становить 14,3% від обсягу ВВП України у ц.р.). Звичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон. У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у фор мі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.

2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівні загаль них податкових вимог в України усі фактичні податкові надходження до кон солідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють за планом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0% ВВП. У минулі ж роки сукупні податкові надходження становили не більше 38,8 %ВВП України (у 2002 році)[12]. Рі зниця між вимогами і фактичними надходженнями (83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятно сті для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення ма сштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.

3. До вад чинної податкової системи треба віднести й надзвичайну не рівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків. а) Для суб’єктів господарювання така нерів номірність сформувалася завдяки: - запровадженню спеціальних систем оподаткування для сільських гос подарств, МСБ, а також підприємств, що діють на територіях спеціальних економічних зон, технопарків й зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузе ва і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Несправедливість, що виникає при цьому, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найре нтабельніші сектори економіки; змушує окремі господарства перереєстрову ватися як сукупність малих структур і уникати податкових зобов’язань; ство рювати корупційно-адміністративні зони пільгового оподаткування; здійс нювати контрабандно-тіньові операції й фальсифікувати податкову звітність; - законодавчо встановленим звільненням від сплати або знижок ставок податків в окремих секторах економіки. Такі офіційні пільги , що стосували ся як прямих, так і непрямих податків, були встановлені в основному для га лузей та виробництв, що стали збитковими й неконкурентноспроможними (автомобільна, суднобудівна, вугільна, газова промисловість, ВПК, металур гія, електроенергетика та інші). Відсутність таких пільг для підприємств ін ших галузей (легкої, харчової, деревообробної, будматеріалів тощо) стиму лювало їх шукати шляхи ухилення від оподаткування; - додатковим надвисоким податковим зобов’язанням для таких держав них монополістів, як газо- й нафтотранспортні підприємства, а з цього року й для інших прибуткових підприємств державної власності. Для них податкові вимоги перевалили за 100% доданої вартості. Не можна не розуміти, що в цих умовах платники податків використовують всі можливості уникнення своїх зобов’язань; - неофіційних домовленостей між платниками податків й органами стяг нення податкових внесків про зменшення сум платежів за допомогою зани ження обсягів доходів та інших предметів оподаткування. Особливо широко використовується механізм таких домовленостей з найбільш великими плат никами податків, торгівельно-посередницькими, фінансовими, крупними ко рпоративними та багатогалузевими структурами. Очевидно, саме тут бюджет втрачає найбільшу суму надходжень; - свідомим ухиленням підприємств від своїх зобов’язань шляхом фаль сифікації звітності про свою діяльність, майно та рівень доходності. За екс пертними оцінками Світового банку, вагомість офіційних податкових зни жок, пільг та звільнень від оподаткування складала до останнього часу біля 12% ВВП[6]. Оскільки в цьому році сума податкових преференцій для під приємств, що не відносяться до сільського господарства і структур МСБ, зменшена приблизно на 10,5 млрд.грн. або 2,5% ВВП України, то вагомість цих привілеїв та пільг можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрі шнього продукту. Тоді несплата законно встановлених податків за допомо гою неофіційних (корупційних) змов між податківцями і платниками подат ків разом з самочинними ухиляннями підприємств від оподаткування варту ють, як мінімум, 34,0% ВВП (43,5%-9,5%). б) Для українських сімей, домо господарств нерівномірність та несправедливість оподаткування пов’язана з трьома основними причинами: - при пропорційній (формально рівномірній) системі оподаткування ін дивідуальних доходів громадян ті, хто заробляє менше, задовольняють в ос новному лише матеріальні потреби, обмежуючи себе у можливостях освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет, отриманні інших соціально культурних послуг; - через нерівномірність у доходах різні громадяни витрачають непропо рційні їх частки на сплату непрямих податків: бідні й найбідніші сплачують значно більшу частку власних доходів на покриття ввізного мита, ПДВ й ак цизів, що включені у ціни на товари й послуги, оскільки в їх сімейних бю джетах значно вищою є частка витрат на поточне споживання. Виходить, що чим вищою є частка непрямих податків на доходи громадян у загальній сумі сплачених ними податків, тим нерівномірнішою й несправедливішою є сис тема оподаткування індивідуальних доходів. Мінімальні грошові можливості більшості громадян спонукають їх купувати неякісні, несертифіковані това ри, звертатися до неорганізованих ринків, контрабандних постачальників. Це зумовлює додаткові витрати бюджетних надходжень через несплату відпові дних непрямих податків. Їх можна оцінити в сумі втрат по імпортних товарах приблизно у 6-8 млрд. грн., по внутрішніх товарах і послугах – у 8-10 млрд.грн. В сукупності це 4-5% ВВП цього року; - на відміну від тих, хто отримує помірковану зарплату і сплачує усі зо бов’язання з податку на індивідуальні доходи, високооплачувані працівники, крупні підприємці, власники великих майнових активів через високе оподат кування фондів зарплати (до пенсійного й державного соціальних фондів) приховують дійсні суми своїх доходів, повністю або частково ухиляються від зобов’язань. Масштаби таких ухилень можна оцінити у 20-30% від сплаче них сум податку на доходи фізичних осіб – тобто у суму 3,0 - 5,0 млрд. грн. або 0,8–1,0% ВВП України у 2005 році. Отже нерівномірність і несправедли вість, що притаманні діючій податковій системі, є серйозним поштовхом до функціонування тіньової економіки, штучних структурно-галузевих викрив лень у національному виробництві та інвестиціях, обмеженні бюджетних ра хунків держави.

4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні підприємці, надавачі приватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системою оподат кування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальних допомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державного бюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й про державну пра вову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися до приватного біз несу і підприємництва.

5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її переванта женні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податко вих платежів громадян України. В той же час, частка непрямих податків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання (сплачують лише ввізне, вивізне та державне мито) не перевищує 10,0% їх сукупних податко вих зобов’язань. Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого пе рекладання у тому, що: а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а от же, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з до вільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай неста більними та ненадійними; б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що не оподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможні громадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зрос таючи для предметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків, де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввіз ного мита. Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі пору шує засади рівномірного обтяження доходів усіх платників податків; в) за стосування непрямих податків у роки зростання виробництва й споживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цих податкових ви мог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшення випереджає падіння прямих податкових платежів.

6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, супереч ливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкаєть ся: а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагається включити значну частину витрат підприємств (що є формою вилучення частини їх ос новного і оборотного капіталу); коли примушують сплачувати податок не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключення збитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачувати цей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитні товариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські, благодійні орга нізації); коли вільно тлумачать час фактичного отримання доходів; коли при буток оподатковується неодноразово (додатково оподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій – купівля акцій, обладнання, опла та будівельних робіт тощо); б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг – при цьому визначається, що ціна по слуги складається лише з доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносу основного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподатку вання є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а не вираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін для споживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте, підприєм ства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (на приклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкою у часі на місяці і роки; в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отримання прибутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є лег шим за отримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування; г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медично го захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).

7. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково- мит них зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по- перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріо ритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів.

8. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує про блема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійно го уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового за конодавства стали звичайною нормою.3 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас поси люється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправда ним, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.

9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумов лює також практично ворожий характер відносин між платниками подат ків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низку при чин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення, необ ґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службою податко вого законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватості щодо бі знесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість з іншої сто рони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищення податківцями своїх адміністративних і службових повноважень; проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичне свавілля і безкарність за кору пцію. Не існує й очевидної для цивілізованих відносин норми погашення збитків, завданих господарствам діями податкового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну нор му, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та по літичним супротивникам. В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні госпо дарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податкі вцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це змен шує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надхо дження до бюджету. З іншої сторони, за таких обставин створюються перед умови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.

10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також усклад нена організація і непомірно дороге утримання податкової служби. Тут треба врахувати як прямі бюджетні витрати на службу, так і витрати бізнесу на виконання норм ускладненої системи оподаткування. Обтяжливість ви трат бізнесу, зокрема, обумовлена основними вадами останньої, наведеними раніше (надзвичайною обтяжливістю й нерівномірністю, непрозорістю і не зрозумілістю норм, нестабільністю законодавства, суперцентралізацією, ускладненням й викривленням податків у ході їх адміністрування, можливос тями укладання домовленостей та інше). Окрім того, додаткові витрати ви никають через непомірну кількість податків. Станом на 01.07.2005 р. в Укра їні діяло 26 загальнодержавних та 14 видів місцевих податків і зборів[7], про те, за соціологічними дослідженнями, суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9-12 видів податків й обов’язкових зборів. Як показує аналіз, сис тема переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, конт роль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. Обтя жливість утримання системи митно-податкових зборів зумовлена також її перевантаженістю контрольно-каральними функціями, скорочення яких мо жливе лише за зовсім інших відносин у системі оподаткування та після її суттєвого реформування.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке рефор мування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Це потрібно аби відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпе чення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати по датків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог.

Окрім того, процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскі льки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такий під хід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамі чно виконуваної стратегії реформування податкової системи.

Існую декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податко вої системи. Я докладніше зупинюсь на двох, більш, на мій погляд, вдалих: це “Концепція реформування податкової системи України” підготовлена ро бочою групою Секретаріату Президента України [3] і випливаюча з неї про грама реформи Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (одиного з консультантів в розробці Концепції)[17].

Оскільки друга лише доповнює і уточнює першу, до того ж, на мою ду мку, виглядає більш правильною, я зроблю порівняння цих програм, беручи за основу другу.

Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулю вати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів.

Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, за звичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичер паний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуван ні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюю чою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова сис тема України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової сис теми будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві вира зні риси – карну та, так звану, стимулюючу.

“На нашу думку податкова система може виконувати лише одну роль – фіскальну - роль збору податків для бюджету. Така податкова система є де шевшою в утриманні, вона не спотворює стимулів працювати, заощаджувати та інвестувати, а також є справедливою по відношенню до кожного учасника системи. Податкова система не може і не повинна компенсувати чи розв’язувати недоліки судової системи, проблеми з дотриманнями контрак тів, недотримання законів, погану продуктивність у стратегічних секторах, тощо.”[17] Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованос ті між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.

Слід наголосити, що реформування податкової системи неможливе без від повідних змін бюджетної політики з метою збалансування дохідної та видат кової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміни ставок податків призводить до зменшення надходжень, то необхідно адекватно від коригувати видаткові програми.

Структура податкової системи.

В першому півріччі 2005 року через бюджет та різні соціальні фонди перерозподілялося понад 47% ВВП. Якщо уряду і надалі вдасться розширити податкову базу, в першу чергу за рахунок руйнування легальних схем мінімізації податкових зобов’язань (наприклад, у банківській системі, на ряді підприємств металургії), то потенційно в умовах незмінного набору діючих податків та податкових ставок більше ніж кожна друга гривня має бути перерозподілена через зведений бюджет або один із соціальних фондів. Такий високий рівень фіскального навантаження на ВВП мають лише деякі розвинуті країни ЄС (наприклад, Данія та Швеція)[15].

Водночас для перехідних економік такий рівень є неприйнятним, оскільки позбавляє підприємств стимулів та ресурсів для інвестиційної діяльності. “На нашу думку, фіскальне навантаження на економіку України не повинно пере вищувати 35%-37% ВВП – рівень, характерний для більшості розвинутих країн.”[17] Однак оскільки у короткостроковій перспективі досягнути таких показників неможливо, ми пропонуємо встановити такі орієнтири на най ближчі 5 років: частка доданої вартості, що перерозподіляється через зведе ний