Місце та роль страхових ресурсів у забезпеченні фінансової надійності страховика - Страхування - Скачать бесплатно

Велике значення у страховій справі займають страхові ресурси, адже саме вони забезпечують надійність страхових компаній. Розглянемо головні складові страхових ресурсів страховиків і дослідимо їх місце та роль у забезпеченні фінансової надійності страхових організацій.

АКТИВИ

За даними Мінфіну, за станом на 01.10.02 р. сукупний розмір активів українських страховиків склав 3,037 млрд грн. Причому темпам росту активів страхових компаній може позаздрити економіка навіть високорозвиненої країни. Тільки за III квартал 2002 року активи 106 страхових компаній, що представили свою балансову звітність у Лігу страховиків (див. таблицю), виросли майже на півмільярда гривень, а точніше, на 20%. Таким чином, страхова галузь розвивається набагато швидше, ніж банківська, і більш енергійно, чим українська економіка в цілому.

Структура страхових активів показала, що страховики як і раніше більш усього інвестують тимчасово вільні засоби в акції й облігації. Загальний обсяг таких інвестицій склав 816,384 млн грн. (27% обсягу активів). 23,5% усіх страхових активів приходиться на права вимоги перестрахувальників: на розрахункових рахунках страховики тримають 23,8% своїх активів, а на банківських депозитах — 19,9%. У нерухомість, державні цінні папери і банківські метали страховики інвестують тимчасово вільні засоби менш охоче (4,3%, 1,5% і 0,1% відповідно).

ПЛАТЕЖІ І ВИПЛАТИ

Темпи росту виплат українських страхових компаній як і раніше відчутно відстають від темпів росту страхових платежів. За підсумками 9 місяців 2002 року загальна сума страхових платежів склала 2,934 млрд грн. (у 1,3 рази більше, ніж за 9 місяців 2001 року), а загальний обсяг виплат — усього лише 360,6 млн грн. (у 1,1 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року). Цей розрив у темпах росту виплат і платежів зменшив і без того невисоку норму збитковості (співвідношення платежів і виплат) українського страхового ринку. За підсумками 9 місяців 2002 року вона склала 12,3%, що на 2,1% менше в порівнянні з аналогічним періодом 2001 року. Між іншим, норма збитковості — показник того, наскільки успішно страхова галузь справляється зі своєю головною задачею — матеріальним захистом економіки країни від найрізноманітніших ризиків. На українському страховому ринку цей показник рік від року знижується, що, безумовно, не робить честі вітчизняним страховикам.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ

За даними Мінфіну, на 01.10.02 р. капіталізація українських страхових компаній у порівнянні з аналогічним показником за 9 місяців 2001 року виросла в 1,5 рази. Загальний обсяг статутних фондів склав 1,394 млрд грн., а власний капітал — 2,676 млрд грн. В останні два роки, після вступу в силу нової редакції Закону “Про страхування”, страховики свідомо нарощують “уставники”, щоб відповідати новим вимогам до капіталізації. Уже до кінця 2004 року компанії, що займаються ризиковими видами страхування, повинні довести розмір свого статутного капіталу до 1 млн євро, а страховики, що спеціалізуються на страхуванні життя, — до 1,5 млн євро. Причому, як це ні дивно, активніше всього нарощують “уставник” великі страхові компанії, яким явно не грозить відхід з ринку через невідповідність нормам капіталізації. На частку першої п'ятірки лідерів по капіталізації приходиться третина сукупного капіталу всіх 106 компаній, що представили свої балансові дані в Лігу страхових організацій України.

СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ

Однією з умов забезпечення платоспроможності страховиків, відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” в редакції від 4 жовтня 2001 року за №2745-ІІІ (далі - Закон), є створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Міністерство фінансів України на виконання пункту 9 доручення Кабінету міністрів України від 12.11.01 за №15799/3 до абзаців 3 і 5 частини 1 пункту 10 Прикінцевих положень Закону щодо приведення у відповідність своїх нормативно-правових актів у відповідність з Законом, підготувало проект Правил формування та розміщення страхових резервів (далі – проект Правил), який після погодження з Міністерством юстиції України та Лігою страхових організацій України буде подано в установленому порядку на державну реєстрацію.

Для опрацювання проекту Правил в Лізі страхових організацій України було створено методологічну комісію з питань формування страхових резервів, яка проаналізувавши проект Правил, підготувала зауваження та пропозиції. Аналіз розділів проекту Правил показує, що деякі норми значно обмежують можливості розміщення страхових резервів та ставлять страховиків в гірші умови порівняно з тим, що діють на сьогоднішній день.
Проектом Правил передбачено формування та розміщення страхових резервів як з страхування життя, так і з видів страхування, інших, ніж страхування життя. Сьогодні ринок страхування життя, як абсолютно не розвинений, потребує особливих та спеціальних законодавчих умов. Важливо відмітити, що в Законі України “Про страхування” вже закладено такий підхід, а саме:
а) страховики, які мають ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування (ст.38 Закону);
б) формування страхових резервів із страхування життя здійснюється окремо від інших видів страхування, оскільки, наприклад, резерви довгострокових зобов’язань, формуються не тільки за рахунок надходжень страхових премій, а і за рахунок інвестиційного доходу (ст.31 Закону);
в) грошові зобов’язання сторін по договорах страхування життя можуть бути визначені у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов’язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов’язань (ст.19 Закону);
г) для страховиків, які мають ліцензію на страхування життя, передбачено право інвестування сформованої у порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервів у вільноконвертованій валюті за межі України (п.11 Прикінцевих положень Закону).

При цьому слід зазначити, що договори довгострокового страхування життя укладаються терміном понад 10-50 років і тому до розміщення коштів резервів довгострокового виконання страхових зобов’язань мають бути пред’явлені особливі вимоги. Беручи до уваги вищевикладене, необхідно прийняти окремі правила формування та розміщення страхових резервів для страховиків, які мають ліцензію на страхування життя.

Порівняно з діючим Положенням про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, затвердженим Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю за №41 від 26.05.1997р. та зареєстрованим Міністерством юстиції України за №221/2025 від 17.05.1997р., в проекті Правил запропоновані суттєві зміни до розділу „Розміщення страхових резервів”. Так, категорія активу „нерухоме майно” приймається для представлення страхових резервів в обсягах не більше 20% від обсягу наявних страхових резервів, з них величина одного об’єкта – не більше 5%. Безумовно, позитивним є підвищення у два рази частки нерухомого майна у представлені страхових резервів, оскільки подальший розвиток страхового ринку неодмінно призведе до збільшення кількості операційних приміщень страховиків, що в свою чергу значно покращить обслуговування населення. Разом з тим, запропоноване обмеження щодо представлення одного об’єкта нерухомості в розмірі лише 5% від обсягу страхових резервів є передчасним, оскільки:

1) знижує мотивацію страховиків до підвищення доступності та якості послуг та, в цілому, є кроком назад щодо стимулювання інвестицій у ринок нерухомості та підвищення капіталізації страховиків і доступності страхування;

2) не відповідає сучасному стану та тенденціям розвитку ринку нерухомості;

3) спонукає до розширення «сумнівних» угод по коригуванню структури активів, які при тому будуть мати об’єктивну основу, оскільки великі компанії, які інвестують значні кошті в основні фонди для здійснення операційної (не фінансової та не інвестиційної) діяльності, будуть вимушені шукати інші шляхи для наповнення резервів. Крім того, подібне обмеження означатиме, що лише 3-5% активів компанії зможуть бути вкладені у розвиток приватного ринку нерухомості;

4) не впливає на підвищення безпечності та диверсифікованості вкладень, оскільки на відміну від виправданих обмежень щодо банківських депозитів, щодо яких кредитний ризик одного банку має бути лімітований, наявність подібних об’єктів нерухомості при загальному падінні цін на ринку не дозволить зменшити збитки страховика. Таким чином, необхідно зняти обмеження щодо величини одного об’єкта нерухомості.

З метою запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників страховим організаціям необхідні фінансові інструменти розміщення коштів резервів, зокрема, активів такої категорії як державні цінні папери. Враховуючи те, що ціні папери, які емітуються державою є найбільш надійними фондовими активами, то обмежень, щодо таких інвестицій не може бути. Що стосується зобов’язання страховим організаціям вкладати певний мінімум страхових резервів в державні цінні папери, то з цим не можна погодитись. Слабкий розвиток фондового ринку, а саме відсутність вторинного ринку обігу державних цінних паперів, де власне і розгортається обіг, не дозволять страховим організаціям розміщувати кошти страхових резервів з урахуванням ліквідності. Крім цього такі зобов’язання зменшують інвестиційні можливості страховиків.

В проекті Правил величина таких категорій активів, як акції та облігації приймається для представлення страхових резервів в обсягах не більше 40% до наявних страхових резервів, в тому числі:
- акції, які не котируються на фондовій біржі, - не більше 15%, із них акцій одного емітента - не більше 2%;
- акції, які котируються на фондовій біржі, - не більше 5% одного емітента;
- облігації - не більше 10%, з них облігацій одного підприємства - не більше 2%;

Згідно Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р. за №448/96 до діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку відноситься надання послуг, які безпосередньо сприяють укладанню угод на біржовому та позабіржовому ринку цінних паперів.
На сьогоднішній день основний обсяг угод щодо цінних паперів в Україні укладається у позабіржових торговельних системах, зокрема, Першій фондовій торгівельній системі. Слід зазначити, що ці системи встановлюють спеціальні умови лістингу (делістингу), правила допущення цінних паперів до торгів, правила укладання й звіряння угод, порядок виконання угод, правила щодо обмеження маніпуляцій із цінами, перелік допущених до торгів цінних паперів, вимоги до учасників та знаходяться під контролем Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Отже, інформаційні відомості, процедури обігу цінних паперів, джерелом походження з цих систем, є однією із основ ринку цінних паперів. Безумовно, доцільним є розмежування вимог до цінних паперів, що котируються або не котируються, оскільки це є засобом оцінки ризику, ліквідності та якості цих цінних паперів. З урахуванням вищезазначених особливостей фондового ринку України, доцільно дозволити приймати для представлення страхових резервів акції в обсягах не більше 40% від наявних страхових резервів, в тому числі:
- акції, які котируються на організаторі торгів, із них акцій одного емітента не більше 5%;
- акції, які не котируються на організаторі торгів, - не більше 15%, із них акцій одного емітента не більше 3% ;

Проектом Правил обмежено обсяг облігацій одного емітента, якими можуть бути представлені резерви (до 2% їх величини), тобто фактично ліквідність та якість облігацій, як інструменту прирівняного до акцій, які не котируються. Це значно знижує можливості страховиків по кредитуванню народного господарства без посередництва банків та, звичайно, буде стримувати розвиток ринку боргових зобов’язань підприємств. Крім цього, облігації є борговим інструментом з фіксованим доходом, досить жорсткою процедурою допуску до емісії та виглядають більш привабливими для страховиків з точки зору прибутковості та безпечності. Облігації є найбільш надійними цінними паперами ніж акції, тому необхідно зняти такі жорсткі обмеження щодо облігацій, а саме дозволити представляти наявні страхові резерви облігаціями, але не більше 60% від обсягу наявних страхових резервів, в тому числі:
- облігаціями, за якими на організаторі торгів одночасно існують заявки на купівлю та продаж, із них облігаціями одного емітента не більше 30%;
- облігаціями, які не котируються на організаторі торгів, - не більше 10%, із них облігаціями одного емітента не більше 5%;

Представлення страхових резервів, відповідно до проекту Правил, такою категорією активів, як ”права вимоги до перестраховиків” дозволено не більше 50% від обсягу наявних страхових резервів, в тому числі права вимоги до одного перестраховика не можуть бути більше 20%. При цьому, до 50% коштів сформованих резервів допускається розміщувати за межами України у разі, якщо до 40% сформованих резервів представлено активом такої категорії як правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансового стану яких на дату укладення договорів перестрахування був не менше класу А відповідно до шкали, встановленої рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard & Poor`s), Мудіс (Moody`s). Також в проекті Правил знайшла своє відображення діюча норма, щодо розміщення страхових резервів на території України, тобто не менше 90% коштів страхових резервів повинні бути розміщені на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами, що укладені Україною.

Величину активу “права вимоги до перестраховиків” необхідно залишити в діючих обсягах, тобто не більше 50 % від обсягу наявних страхових резервів без будь яких обмежень. Обмеження в розміщенні страхових резервів - права вимоги до одного перестраховика - 20 % може негативно вплинути на здійснення операцій з перестрахування. Дана вимога значно обмежує коло перестраховиків, страхові організації мають право перестраховувати ризики лише в тих страхових компаніях, які мають ліцензію на даний вид страхування. Також дані обмеження не враховують випадків, коли перестрахування здійснюється через брокера.

Запропонована проектом Правил можливість використання рейтингу фінансового стану перестраховика на дату укладення договорів перестрахування робить практично неможливим співробітництво з перестрахування зі страховими компаніями ближнього зарубіжжя, зокрема, Росії.

Ефективний розвиток страхового ринку України неможливий без залучення до співробітництва страховиків нерезидентів, як при перестрахуванні великих промислових і екологічних ризиків, так і по зовнішньоекономічних експортно-імпортних і інвестиційних ризиках. Запропонована норма розміщення 90 % коштів страхових резервів на території України перешкоджає розвитку операцій по перестрахуванню. Представлена можливість до 50 % коштів сформованих страхових резервів розміщувати в компаніях з рейтингом не менше класу А не дає можливості українським страховим компаніями працювати на взаємовигідних та економічно обґрунтованих умовах по перестрахуванню зі страховими компаніями Росії, країн Балтії та ін.
Забезпечення перестрахування, представляючи резерви іншими активами, приведе до необхідності кредитування, що у свою чергу погіршить фінансовий стан українських страховиків.

В цілому, варто зауважити, що обмеження щодо деяких категорій активів (один об’єкт нерухомого майна, права вимоги до одного перестраховика, банківські метали одного виду, акції одного емітента) не дозволять ефективно використовувати інвестиційні можливості страховиків.