Трудове самовизначення студентської молоді в умовах нової соціальної перспективи - Соціологія - Скачать бесплатно
Процес становлення нового в суспільному житті, так само як і розвиток особистості, не проходить рівномірно поступально. Досягнення якісно іншого рівня породжує нове коло проблем і протиріч.
Переборення негативних тенденцій, створення на сучасному етапі реальних умов для того, щоб життя більшості членів суспільства могло бути якомога змістовнішим, корисним і цікавим, пов’язане з переходом від декларації демократичних прав до їх використання на практиці у соціальній політиці, управлінні економікою тощо.
Зміни у системі відносин власності, формування нового ставлення у сфері праці вимагає не тільки соціально-економічних і організаційно-управлінських заходів, але і постійної турботи про раціональне використання трудових ресурсів, всебічну підтримку талантів робітників, які володіють творчим мисленням, здатних швидко і продуктивно перебудовуватись у відповідності до нових вимог суспільства, а також вимагає постійної допомоги молодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.
Являючись основною ланкою життєвого самовизначення, трудове самовизначення тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності.
Суттєвим моментом розробки поняття трудового самовизначення молоді є розгляд його структурних властивостей: час початку і завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подій людського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як саме воно пов’язане із суттєвими подіями в житті. Необхідно також встановити типовість основних труднощів і суперечностей трудового самовизначення, їх залежність від здібностей особистості, її професійної і групової приналежності.
Складовою частиною трудового самовизначення є трудові наміри молоді, які характеризуються множиною своїх проявів, починаючи з невизначених намірів освоїти ту чи іншу галузь діяльності до складної системи реальних дій по пошуку конкретного місця роботи чи навчання. Такі прояви, відображаючи конкретні потреби та інтереси молоді, носять свідомий, цілеспрямований характер.
Особисті плани молоді на етапі закінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст: найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в 10-му класі, а для випускників — поступити у вищий навчальний заклад. Але, не дивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до і після виходу зі школи” містить типові ознаки. В цей період відбувається інтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчого майбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставлених цілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступності цілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних на випадок невдачі.
Факт вибору одного із видів трудової діяльності називають інколи “професійною орієнтацією” чи іншими, близькими за змістом, термінами: “професійні прагнення”, “професійні наміри”, “професійні схильності”, ”професійні переваги”. Не зважаючи на деякі відтінки і відмінності цих термінів, вони означають одне і те ж – внутрішню готовність особистості зробити вибір того чи іншого виду трудової діяльності, бажання оволодіти ним.
Особистість, яка стоїть в процесі трудового самовизначення перед вибором, з однієї сторони, враховує сукупність об’єктивних суттєвих умов, які визначають можливості її вибору, а з іншої сторони, виходить із власних ціннісних орієнтацій.
Частина молодих людей, закінчивши школу, реалізує на практиці свої особисті плани, інша частина – не досягає своїх цілей, і їх плани залишаються нереалізованими. Відповідно, на післяшкільному етапі трудового самовизначення для тих, хто досягнув мети, пошук можна вважати таким, який відносно закінчився, а для тих, хто їх не досягнув, він буде продовжуватись. І ця частина випускників стикається з необхідністю коректування життєвих планів.
Це характеризує пошуковий період як серйозний етап трудового самовизначення молоді, який потрібно розглядати як об’єктивну реальність і сприймати упущення цього періоду як неминучі.
Зміни місць роботи в цей період залежать багато в чому від нестійкої психології тих, хто працевлаштовується, від відсутності нового динамічного стереотипу їх поведінки. Однак не слід змішувати психологічну готовність молодої людини до змін в її житті, до труднощів на шляхах реалізації життєвих планів з психологічною готовністю особистості до праці. Остання – досить складне багаторівневе утворення, яке включає операційну і особистісну підструктури. Різним стадіям процесу трудового самовизначення особистості відповідають різні рівні її сформованості.
Початковий рівень сформованості психологічної готовності до праці – готовність до праці як такої, без професійної і спеціальної її диференціації, реалізується, чи проявляється, головним чином, на стадії професійних намірів. В якості складової частини сюди входить готовність до професійного навчання. Ступінь практичної реалізації цієї готовності є критерієм успішного переходу до другої стадії – професійного навчання. Крім того, психологічна готовність до праці – це і фактор трудового самовизначення, який впливає на психологічні особливості його динаміки.
Наступний рівень сформованості психологічної готовності до праці є результатом професійного навчання і виражається в готовності індивіда до конкретної професійної діяльності, до входження в трудовий колектив, в систему професійних і виробничих взаємовідносин. Такий рівень готовності є передумовою успішної професійної адаптації і в значній мірі визначає динаміку трудового самовизначення на даній стадії. На етапі підготовки формується трудовий спосіб життя, вирівнюються відносини із дорослими, росте особиста відповідальність, приходить частково матеріальна самостійність.
Але слід зауважити: чим гіршими у порівнянні з тими, що передбачались, виявляються умови професійної підготовки на цьому етапі, тим менше шансів на те, що вчорашній школяр без ускладнень перетвориться в діяльного, цілеспрямованого трудівника. Змістом трудового самовизначення молоді на цьому етапі, який співпадає по часу з відповідними стадіями її професійного самоутвердження, є формуванняїї відношення до себе як суб’єкта трудової діяльності.
Одночасно з вирішенням цих питань і через їх рішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньої трудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказаних виборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах, які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного трудового самовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційний ріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільному житті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовому самовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивне відношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею, формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.
Свобода у виборі професії – важливий показник свободи взагалі, досягнутої суспільством, і виражає міру свободи широких мас працівників від економічної необхідності. Але на практиці вибір професії завжди пов’язаний з певними об’єктивними і суб’єктивними обмеженнями, які являють собою своєрідний прояв необхідності. Найбільш загальним і суттєвим обмеженням свободи у процесі трудового самовизначення молоді являється структура суспільного поділу праці, обумовлена досягнутим рівнем і характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Протиріччя умов і обставин, в яких здійснюється професійний вибір молодих людей, обумовлює труднощі перших кроків на шляху до стійкого самовизначення. Молоде покоління, яке вступає у самостійне трудове життя, прагне знайти, гідне місце для реалізації своїх сил, для самовираження, а суспільство (промисловість, сільське господарство, сфера обслуговування, система освіти і т.п.) може запропонувати певну кількість і якість вакансій, місць праці і навчання. Потреби народного господарства, науки і культури не залежать від престижності професій, оцінки їх привабливості, в той час як особисті професійні плани молоді, як правило, орієнтовані на цікаві, привабливі професії, хоча потреба в таких працівниках тут відносно невелика.
Реально існуючі протиріччя між об’єктивними потребами суспільства в кадрах і професійними нахилами окремих індивідів, протирічча між дійсністю і мрією є дієвими факторами, що визначають масову поведінку людей в процесі трудового самовизначення. Усвідомлення і врахування цих факторів є однією із суттєвих передумов розумної побудови особистістю свого життя. Слід також зауважити, що єдність особистих і суспільних інтересів при виборі професії являється найважливішим фактором адекватного трудового самовизначення молодої людини.
Вибір професії має також і суб’єктивні обмеження. Кожну людину відрізняє ціла сукупність фізичних і духовних здібностей. Здібність до певного виду діяльності базується на цій сукупності, що робить людину, в принципі, придатною до виконання найрізноманітніших видів діяльності.
У цьому плані розвиток якоїсь однієї здібності людини сприяє розвитку його побічних здібностей, а загальний розвиток людини являється запорукою успішності його спеціального розвитку. Це положення відображається у процесах диференціації і синтезі професій. Всебічний розвиток своїх здібностей – призначення, завдання і покликання кожної людини, яка бажає принести максимальну користь суспільству, своїй Батьківщині і яскраво прожити власне життя.
В цілому процес трудового самовизначення передбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видах соціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретних занять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям і суспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісному виконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізацію особистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей і можливостей.
Трудове самовизначення особистості не можна розуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вона може вважати себе повністю реалізованою. Це – частина життєвого шляху людини, важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблема трудового самовизначення, діалектика його цілей і засобів – одна із основних проблем свідомої побудови життя. Трудове самовизначення являється, з одного боку, важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізації особистості, з другого – підсумком, який складає для індивіда і суспільства самостійну цінність.
Отже, трудове самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.
|
