Організація корекційно – компенсаторної роботи з дітьми, що мають порушення зору - Педагогіка - Скачать бесплатно

Зміст.

Розділ І. Очні хвороби та їх лікування в умовах спеціалізованих зоро­вих груп при дитячих дошкільних закладах.

І. Види зорової патології.

ІІ. Корекційно-лікувальні схеми.

Розділ ІІ. Класифікація вторинних відхилень у розвитку дітей з зоро­вими аномаліями.

Розділ ІІІ. Організація корекційно-компенсаторної роботи тифлопеда­гога:

Типи корекційних занять.

Рекомендації по побудові занять.

Рекомендації по обладнанню та проведенню занять учителя-дефек­толога.

Основні вимоги до спеціальних наочних посібників.

Розділ IV. Перспективне планування роботи тифлопедагога за лек­сичними темами.

Розділ V. Використання дидактичних ігор і завдань в процесі ко­рекційно-відновлювальної роботи.

Розділ VI. Документація тифлопедагога та її оформлення.

Доведено, що 95% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Отже, роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити.

Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), ніж діти з нормальним зором. Зрозуміло, що діти з порушеннями зору потребують особливих умов для повноцінного всебічного розвитку. Спеціальні дошкільні заклади та групи для дітей з порушеннями зору саме і є тими установами, що мають на меті виховання, лікування, можливе відновлення і розвиток порушених функцій зору у дітей та підготовку їх до навчання в школі.

Навчання та виховання дітей з порушеннями зору у спеціальних дошкільних закладах здійснюється на основі загальних принципів навчання та виховання у дошкільних закладах. Та, поряд з тим, їх навчання та виховання має свої особливі задачі та принципи, спрямовані на відновлення, корекцію і компенсацію порушених й недорозвинених функцій, організацію диференційованого навчання, підготовку до життя в сучасному суспільстві. Слід відзначити, що специфіка навчання і виховання таких дітей проявляється в урахуванні загальних закономірностей й специфічних особливостей розвитку дітей, опорі на здорові сили і їх збереженні, можливості у використанні спеціальних форм і методів у роботі, перерозподілі навчального матеріалу й заміні темпу його проходження, використанні спеціальних посібників, приладів. Особлива увага звертається на створення санітарно-гігієнічних умов, поєднання корекційно-виховної роботи з лікувально-відновлювальною. Основна відповідальність за підготовку, організацію і проведення цієї роботи у спеціальних групах для дітей з порушеннями зору лягає на тифлопедагога.

Даний посібник складений у вигляді короткого методичного довідника і має за мету допомогти вихователям і тифлопедагогам спеціальних груп та дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору у організації корекційно-компенсаторної роботи, визначенні шляхів відновлення зору та усунення вторинних відхилень у дітей з порушеннями зору.

Посібник складається з шести розділів.

У І розділі визначені види зорових патологій, що найчастіше зустрічаються у дітей дошкільного віку, їх основні характеристики. Також наведені корекційно-лікувальні схеми, за якими працюють у спеціальному закладі лікар-офтальмолог, сестра-ортоптистка та тифлопедагог у тісній співпраці, чим досягається найбільший успіх.

ІІ розділ допоможе педагогам визначитися у видах вторинних відхилень у розвитку дітей з порушеннями зору, що виникають внаслідок первинного (зорового) дефекту.

У розділах І та ІІ використані роботи доктора мед. наук В.П. Жохова, доктора психологічних наук А.Г. Литвака.

Розділи III – V містять матеріал, напрацьований автором. В них надаються рекомендації по обладнанню, організації корекційно-компенсаторної роботи у групах дітей з порушеннями зору. Пропонується річне тематичне планування роботи тифлопедагога, складене відповідно до "Навчально-виховної програми для дітей з вадами зору" (Київ, ІЗМН, 1996), що забезпечить поглиблене вивчення дітьми лексичних тем та тісну співпрацю вихователя і тифлопедагога.

В останньому VI розділі подано перелік необхідної документації, що її веде тифлопедагог та запропоновані зразки її оформлення.

Книга розрахована на тифлопедагогів, методистів та вихователів спеціальних груп та дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору.

Автор висловлює вдячність рецензентам – кандидату пед. наук С.В. Федоренко (Київський Нац. пед. університет ім. М.Драгоманова) та тифлопедагогу М.А. Горячому (д/с № 60 м. Вінниці), а також директорові Вінницького ОІПОПП Л.М. Юрчук та зав. кабінетом інтернатних установ Вінницького ОІПОПП Н.М. Міщенко за допомогу у підготовці та виданні даного посібника

Розділ І. Очні хвороби та їх лікування в умовах спеціалізованих зорових груп при дитячих дошкільних закладах.

І. ВИДИ ЗОРОВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ.

Для організації корекційної роботи тифлопедагогу необхідно знати контингент дітей, що відвідує спеціалізовані зорові групи, добре розбиратися у зорових аномаліях. Нижче подані короткі описи зорових дефектів, що найчастіше зустрічаються у дітей.

Амбліопія.

Під амбліопією розуміють різні за походженням форми зниження гостроти зору, причиною якої є функціональні розлади зорового апарату. Розрізняють наступні види амбліопії:

дісбінокулярна амбліопія — виникає як наслідок розладу бінокулярного зору. Зниження зору виникає через косоокість. Ця амбліопія має 2 види: амбліопія з правильною фіксацією (центральною) і амбліопія з неправильною фіксацією (нецентральною);

обскураційна амбліопія — розвивається внаслідок помутніння оптичного середовища очей (катаракти, помутніння роговиці). При цьому виді амбліопії гострота зору не відновлюється навіть після ліквідації помутніння;

рефракційна амбліопія — зниження зору виникає внаслідок аномалії рефракції (заломлюючої здатності очей). Причиною виникнення цього виду амбліопії є постійне проектування на сітківку ока нечіткого зображення об’єктів оточення через високий ступінь гіперметропії (дальнозоркості) і астигматизму;

істерична амбліопія — виникає раптово через який-небудь афективний стан. Функціональні розлади на ґрунті істерії можуть мати характер зниження або втрати зору.

Всі види амбліопії по ступеню гостроти зору поділяються на:

а) слабку ( vis = 0,8 – 0,4);

б) середню ( vis = 0,3 – 0,2);

в) високу ( vis = 0,1 – 0,05);

г) дуже високу ( vis = 0,04 і нижче).

Частіше всього амбліопія стає наслідком співдружньої косоокості. Разом з тим амбліопія може сама спровокувати косоокість, якщо гострота зору на обох очах має суттєву розбіжність. Тоді “гірше” око (0,3 і нижче) не приймає участі в акті зору, що призводить до косоокості.

Косоокість.

Хвороба характеризується відхиленням (девіацією) одного з очних яблук від загальної точки фіксації. Розрізняють:

уявну косоокість — оптична вісь ока не співпадає з зоровою віссю (точкою фіксації). Частіше зустрічається уявна розбіжна косоокість. При уявній косоокості здається, що косять обидва ока одночасно до носа чи до скроні. Помилкове уявлення про наявність косоокості може бути обумовлене особливостями будови лицьової частини черепу. Питання про наявність косоокості вирішується шляхом дослідження бінокулярного зору, який відсутній при справжній косоокості і наявний при уявній;

прихована косоокість, або гетерофорія , при якій сила окорухачих м’язів неоднакова, що може бути обумовлене анатомічними та нервовими факторами. Порушення м’язової рівноваги може себе проявити лише при виключенні одного ока з зорового акту (виключення умов для бінокулярного зору). При прихованій косоокості бінокулярний зір зберігається. Таким чином, ні удавана косоокість, ні прихована не є патологією. До патології відноситься лише справжня косоокість;

справжня косоокість . Вона буває:

а) паралітична косоокість — повна (параліч) або часткова (парез) відсутність іннервації м’язів ока;

б) співдружня косоокість — характеризується постійним або періодичним відхиленням одного з очей від спільної точки фіксації й порушенням функцій бінокулярного зору. Косити може одне око або обидва ока почергово.

В залежності від того, в яку сторону відхилене око, розрізняють — внутрішню (збіжну) та — зовнішню (розбіжну) косоокість, а також косоокість – доверху і донизу.

Збіжна косоокість зустрічається частіше і може поєднуватися з гіперметропією. Розбіжна ж косоокість може супроводжуватися міопічною рефракцією.

Косоокість може бути а) односторонньою (моно латеральною) — косить постійно одне око. Це більш складна форма косоокості, тому що внаслідок постійного відхилення одного ока доволі швидко розвивається амбліопія. Тому моно латеральну косоокість необхідно в процесі лікування перевести в іншу форму косоокості б) двосторонню (альтернуючу) — при цій формі поперемінно косять обидва ока. При альтернуючій косоокості зір, як правило, досить високий і однаковий на обох очах.

Крім того, розрізняють а) акомодаційну косоокість, що виникає внаслідок не корегованої міопії чи гіперметропії. (Воно зникає завдяки оптимальній корекції лінзами (окулярами) і б) не акомодаційну косоокість — яка не коригується окулярами.

Косоокість може бути періодичною або постійною.

Крім всього вищесказаного, косоокість — це ще й косметичний дефект, що впливає на психіку, характер дітей, викликає значні функціональні недоліки. Через відсутність бінокулярного зору спостерігаються обмеження в сприйнятті зовнішнього світу, рухах орієнтуванні в просторі. Все це необхідно враховувати при плануванні корекційної роботи тифлопедагогу.

Ністагм.

Це мимовільні ритмічні коливальні рухи очних яблук в ту чи іншу сторону (тремтіння очей). Розрізняють фізіологічний (виникає при розгляданні об’єктів, що швидко рухаються перед очима) та патологічний ністагм, що часто буває у дітей з патологією зору. Напрямок ністагму може бути горизонтальним і вертикальним. Більш чітко ністагм виявляється при погляді в сторону.

Міопія.

Міопія (або короткозорість) — це вид аномалії рефракції (заломлюючої здатності ока), при якому зображення об’єкта проектується не на сітківку ока, а перед нею. При міопії дитина здатна добре бачити об’єкти, розташовані на малій відстані від очей.

Міопія складається з двох видів:

Міопія слабкого ступеню , що легко коригується окулярами і не спричиняє змін на очному дні. При організації корекційно-компенсаторної роботи важливо дотримуватися гігієни зору, слідкувати за поставою, освітленням, режимом роботи. Не перевантажувати очі.

Міопія високого ступеню (Magna) — Може бути вродженою та придбаною. Така міопія спричиняє зміни ока: розтягнення склери з різким осьовим віддаленням ока спереду назад, разом з тим, крім глибокого порушення зору може статись важке ушкодження оболонки ока і її рецепторного шару — сітківки, аж до її відторгнення.

Таким дітям показаний поблажливий режим зорової роботи без перевантажень (максимальне навантаження — 5 хв.).

Гіперметропія.

Гіперметропія, або далекозорість — різновид аномалій рефракції, при яких зображення предмета проектується за сітківку ока. Чітке бачення досягається при віддаленні об’єкта від очей на більшу відстань, ніж у нормі.

Гіперметропія може бути: 1) природною (дитячою) , що є нормою (у новонароджених 4 – 5 Д (діоптрій)); 2) звичайною (рефракційною). Звичайна гіперметропія в свою чергу поділяється на 3 ступені:

І. Слабкий ступінь — від 1 до 3 діоптрій.

ІІ. Середній ступінь — від 3 до 6 діоптрій.

ІІІ. Високий ступінь — від 6 Д і вище.

При високих ступенях гіперметропії очне яблуко деформується (сплющується), здійснюється зближення ока ззаду наперед. 3) Старечою (пресбіопією), що розвивається після 40 років.

Дітям з гіперметропією показана постійна корекція окулярами і максимальне навантаження до 20 хв.

Астигматизм.

Астигматизм — відсутність крапки. Це поєднання в одному і тому ж оці різних видів аномалій рефракції або різних ступенів однієї і тієї ж рефракції. Зображення, що проектується на сітківку астигматичного ока, нечітке. Часто астигматизм обумовлюється несферичністю роговиці або кришталика.

Виправляють астигматизм ока лінзами з різними показниками заломлювання.

Атрофія зорового нерва.

Наслідок захворювання, при якому має місце набряк, запалення, здавлювання, пошкодження, дегенерація волокон зорового нерва або судин, що живлять його.

В роботі з дітьми, що мають таке захворювання, необхідно чітко дотримуватися норм гігієни зору, не перевантажувати очі, використовувати світлий фон і темні об’єкти.

Глаукома.

Хронічне захворювання очей, що характеризується підвищенням внутрішнього тиску ока і зниженням зору, а також особливою формою атрофії зорового нерва та поглибленням його диска. Виникненню глаукоми сприяє порушення функції центральної нервової системи, ендокринні розлади.

Навантаження для дитини з глаукомою залежать від стану (тиску), що має вимірюватися щоденно сестрою-ортоптисткою. Режим роботи повинен бути ідентичним попередньому захворюванню.

Катаракта.

Це захворювання кришталика, що виявляється у його помутнінні, що перешкоджає проходженню променів світла в око і призводить до зниження зору.

Катаракта може бути вродженою і набутою (старечою, травматичною, чи як ускладнення при глаукомі, діабеті).

ІІ. КОРЕКЦІЙНО – ЛІКУВАЛЬНІ СХЕМИ.

Схема КЛР (корекційно-лікувальної роботи) при акомодаційній косоокості (етапи):

корекція окулярами;

виключення кращого ока (оклюзія);

¤3)підвищення гостроти зору до 0,5 — 0,6 ;

¤4)перейти до вироблення бінокулярного зору;

¤5)розвивати стереоскопічний зір.

Схема КЛР при неакомодаційній косоокості:

корекція окулярами;

оклюзія кращого ока;

¤ 3)підвищення vis до 0,4 — 0,5;

оперативне лікування в стаціонарі;

корекція окулярами;

¤6)лікування амбліопії (vis 0,7 — 0,8 на обидва ока);

¤7)вироблення бінокулярного зору;

¤8)вироблення стереоскопічного зору.

Схема КЛР при амбліопії:

корекція окулярами;

оклюзія кращого ока;

¤3)підвищення гостроти зору.

Схема КЛР при міопії:

корекція окулярами;

¤2)підвищення зору ЛФК і спеціальними вправами;

¤3)розвиток зорових функцій;

кератотомія по показанням (але не при рефракційній міопії).

Схема КЛР при гіперметропії та астигматизмі:

корекція окулярами;

¤ 2)підвищення зору ЛФК і КЗ (корекційними завданнями);

¤ 3)розвиток зорових функцій;

кератотомія по показанням;

¤ 5)розвиток бінокулярного та стереоскопічного зору (при астигматизмі).

Крім спільної з лікарем та сестрою-ортоптисткою лікувальної роботи за поданими схемами, тифлопедагог повинен проводити також корекційно-компенса­торну роботу по виправленню вторинних дефектів, що сформувалися як наслідок основного захворювання очей.

Цей аспект роботи тифлопедагога буде висвітлено у наступному розділі *

Розділ ІІ. Класифікація вторинних відхилень

у розвитку дітей з зоровими аномаліями.

Порушення зорової системи, що має важливе значення для розвитку дитини і її життєдіяльності, завдає великої шкоди формуванню психічних процесів, руховій сфері, фізичному розвитку дитини.

У дітей із зоровими порушеннями розрізняють внутрішньосистемні вторинні відхилення і міжсистемні

Внутрішньосистемні вторинні відхилення — це порушення функцій в самій зоровій системі внаслідок первинного дефекту зору. Можна виділити такі внутрішньосистемні відхилення, як:

а) порушення периферійного зору;

б) порушення бінокулярного зору;

в) порушення окорухаючої функції;

г) порушення фіксації погляду;

д) порушення функції розрізнення кольорів;

є) порушення окоміру;

ж) порушення здатності встановлювати просторові зв’язки між предметами;

з) порушення просліджуючої функції;

і) порушення цілісності сприйняття;

к) порушення макро- і мікроорієнтування у просторі.

При своєчасному зверненні до лікаря можна запобігти виникненню внутрішньосистемних відхилень. Але досягти цього можна лише спільною роботою лікаря і тифлопедагога.

Міжсистемні вторинні відхилення — це відхилення у розвитку функцій, тісно пов’язаних із зором. До них відносяться:

А) порушення в руховій сфері:

а) порушення ритмічної діяльності (почуття ритму);

б) порушення рухової активності (порушення рухів).

Б) порушення в психічній діяльності;

а) порушення аналізуючого сприйняття;

б) порушення образного мислення;

в) порушення логічної пам’яті;

г) порушення довільної уваги;

д) порушення мови.

Міжсистемні вторинні відхилення можна виправити лише завдяки спільній роботі тифлопедагога, вихователів і батьків. Беручи до уваги все вище сказане, тифлопедагогу треба, враховуючи структуру зорового дефекту, характер первинних і вторинних відхилень розвитку , так організувати навчально-виховну і корекційно-компенсаторну роботу у групі, щоб забезпечити не лише відновлення зору і його функцій, а й загальний всебічний гармонійний розвиток дітей, що мають захворювання очей.

Розділ ІІІ. Організація корекційно-компенсаторної роботи тифлопедагога.

Проведення корекційних занять по розвитку зорового сприйняття, орієнтуванню в просторі, виправленню недоліків мовного розвитку та суспільно-побуто­вому орієнтуванню здійснюється з урахуванням особливостей розвитку дітей, що мають зорові вади.

Корекційні заняття проводяться дефектологом відповідно до навчального плану і програми в формі індивідуальних та підгрупових занять.

Нижче подані типи, основні принципи побудови та проведення корекційних занять тифлопедагога.

І. ТИПИ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ.

Розпочинати вивчення лексичної теми рекомендовано на заняттях типу ФПУ (два-чотири об’єкти вивчення) , далі розширити отримані знання на заняттях по ФСЕ, та ОВП і закріпити на УЗ . У випадку вивчення великої кількості об’єктів в межах однієї лексичної теми, рекомендовано провести кілька комбінованих занять типу ФПУ з елементами ФСЕ та ОВП (вивчаючи одночасно не більше трьох-чотирьох об’єктів). Завершити вивчення лексичної теми рекомендовано на заняттях типу ССЗ або СГП, використовуючи отримані дітьми знання по темі, що вивчається.

Заняття типу СМПД проводиться при вивченні теми “Міміка і поза”, а також на занятті ССЗ для кращого сприйняття емоційного настрою зображених на картині персонажів.

Заняття типу ВМД може проводитися окремо, або як компонент заняття по ССЗ.

Заняття типу ФППД проводяться з дітьми ясельного та молодшого дошкіль­ного віку.

Індивідуальні заняття проводяться щоденно з дітьми, які потребують додат­кових вправ для засвоєння, або корекції умінь, навичок, зорових функцій, мовних дефектів та інших відхилень у загальному розвитку.

Нижче наведені схеми деяких типів занять (етапи):

ФПУ.

Називання.

Сприйняття об’єкта в цілому.

Виділення частин.

Виділення ознак.

Узагальнення в поняття.

Класифікація, диференціація.

Розвиток зорових функцій.

ФСЕ.

Впізнавання і називання.

Закріплення основних ознак (частини тіла, призначення).

Робота з формою.

Робота з величиною.

Робота з кольором.

Розвиток зорових функцій згідно теми з елементами сенсорики.

ОВП.

Впізнавання і називання.

Орієнтування в малому просторі.

Орієнтування в великому просторі.

Орієнтування по карті-схемі.

Орієнтування по клітинці.

Розвиток зорових функцій з елементами орієнтування.

ССЗ.

Загальне сприйняття всієї картини (обведи очима всю картину).

Детальне розглядання:

а) що знаходиться на І, ІІ, ІІІ планах;

б) дійові особи (про кого ця картина?);

в) місце розташування персонажів (хто де знаходиться? Як взнав?);

г) час дії (в яку пору дня, року це відбувається? Як дізнався?);

д) визначення самої дії (що сталося? Чому так думаєш?);

настрої, жести, пози та інші ознаки.

Відтворення розглянутого (робота над послідовним описом або пам’яттю, увагою; мімікою, позою; сенсорикою, орієнтуванням з елементами розвитку зорових функцій.

СМПД.

Виявлення рівня.

Знайомство з емоційними настроями та їх проявами.

Навчання правильному розумінню міміки, жесту, пози:

а) на рівні сприйняття;

б) імітація, моделювання;

в) використання сформованих умінь та прийомів на навчальному матеріалі або в грі;

г) використання прийомів та умінь в спілкуванні з іншими людьми.

Автоматизація.

ІІ. Рекомендації по побудові корекційних занять.

Починати заняття необхідно із зорової гімнастики на розслаблення. А також звернути увагу на поставу дітей (положення ніг, рук, голови, спини).

Будувати заняття потрібно поступово ускладнюючи завдання (від простого до складного).

Чергувати завдання так, щоб діти спрямовували погляд то в далину, то на близьку відстань (1 демонстраційне завдання, 1 індивідуальне; або 1 демонстраційне і 2 індивідуальних).

Закінчувати заняття бажано роботою на розвиток дрібної моторики та зорових функцій (ціле з частини, малювання по крапках, по пересічному контуру, обводки, трафарети, розфарбовування і т.д. ).

Після першої половини заняття необхідно провести фізкультхвилинку (бажано по темі, що вивчається) та зорову гімнастику.

Кількість завдань на колекційному занятті залежить від віку дітей:

молодша група — 3 – 4 завдання (10 – 15 хв.)

середня група — 4 – 5 завдань (15 – 20 хв.)

старша група — 5 – 6 завдань (20 – 25 хв.)

підготовча група — 6 – 7 завдань (25 – 30 хв.).

В кінці заняття необхідно провести підсумок (що сподобалось дітям), та оцінити діяльність дітей у старших групах (хто як працював).

ІІІ. Рекомендації по обладнанню та проведенню

корекційних занять.

Обладнання та освітлення кабінету дефектолога:

а) при обладнанні кабінету тифлопедагога особливу увагу слід звернути на розміщення робочих місць дітей. Пропонуємо схему розташування столів дітей та фланелеграфу у кабінеті тифлопедагога.

вікно

0,5 - 0,7 м

Демонстраційний

фланелеграф

1,0 -- 1,5 м

б) Крім природного освітлення робочих місць, необхідно використовувати також штучне освітлення:

для приміщень — люмінесцентні лампи типу “біле” світло (ЛБ), або лампи “денного“ світла (ЛЕ) — не менше 500 люкс.

Для дошки (фланелеграфа) — додаткове освітлення зверху лампою ЛЕ у вертикальній площині 500 люкс. Спеціальний козирок повинен спрямовувати світло вниз, на поверхню демонстраційного фланелеграфу.

в) На кожному робочому місці дитини повинен бути індивідуальний фланелеграф з контрастним фоном (темний фон рекомендується дітям з міопією, особливо високого ступеню; світлий фон рекомендується дітям з атрофією зорового нерва), розміром 20 х 30 см.

Крім того, дітям зі збіжною косоокістю необхідно мати на занятті фланелеграф з підставкою (вертикальне положення).

Для демонстраційної роботи використовують великий (70 ч 100 см) фланелеграф з контрастними фонами, що встановлюється на рівні очей дітей.

Принципи розміщення дітей на підгрупових заняттях:

а) Кількість дітей на підгруповому занятті не повинна перевищувати чотирьох чоловік.

б) Для корекційних занять формуються підгрупи, згідно з висновками ППО, по рівням розвитку:

І (високий) рівень,

ІІ (середній) рівень,

ІІІ (низький) рівень.

в) Бажано, щоб в підгрупу входило троє дітей з середнім ступенем зорового дефекту і одна дитина з важкою формою зорового дефекту.

Це полегшить роботу тифлопедагога при виготовленні індивідуальних посібників (3 комплекти мінімального розміру і один комплект — максимального).

г) При розміщенні дітей за столами необхідно звертати увагу на діагноз і гостроту зору, а також корекцію та оклюзію (наприклад: якщо у дитини збіжна косоокість і амбліопія правого ока (ОД), гострота зору 0.2, оклюзія лівого ока (OS), то такій дитині рекомендована 1-а парта, ліва сторона, що виключить можливість посилення дефекту, до того ж буде забезпечена корекція косоокості).

Обладнання робочих місць для проведення заняття та основні вимоги до його проведення:

а) Всі індивідуальні посібники потрібно розкласти на дитячих столах (у верхній частині) у порядку їх використання (зліва направо), зворотною стороною догори, щоб не відволікати уваги дітей передчасно. Фішки, дрібний роздатковий матеріал вкладається у індивідуальні коробочки з кришками, або у конверти.

б) При використанні індивідуальних посібників дітьми, дефектолог повинен давати чіткі установки (звідки взяти посібник, куди покласти, як з ним працювати). Вже використані посібники діти акуратно складають і повертають на попереднє місце.

Все це забезпечить порядок на робочих місцях дітей та чітке виконання завдань.

в) Щоб не створювати додаткового коливання погляду та не порушувати зорової уваги, всі відповіді на питання тифлопедагога діти дають, сидячи за столом (не встають). Крім випадків показу, або розповіді біля демонстраційного фланелеграфу.

г) Неприпустимо проводити демонстрацію об’єкта, тримаючи його у руках. Це викликає малопомітне тремтіння об’єкту, що спричиняє втомлюваність очей у дітей. Тому всі демонстраційні та індивідуальні об’єкти повинні бути фіксованими на великому або індивідуальних фланелеграфах.

д) При демонстраційному та індивідуальному показі дефектолог і діти обов’язково повинні використовувати указки.

є) Під час заняття тифлопедагог повинен знаходитися з правого боку демонстраційного фланелеграфу (при поясненні, показі). Дефектолог може стояти, якщо у підгрупі займаються діти зі збіжною косоокістю, або сидіти, якщо діти мають розбіжну косоокість.

ж) Одяг тифлопедагога має бути спокійних тонів. Неприпустимо проводити заняття в одязі червоного або оранжевого кольору, це спровокує несвідоме відволікання зорової уваги, і як наслідок — порушить все сприйняття.

Основні вимоги до спеціальних наочних

посібників.

Посібники, що їх використовує вчитель-дефектолог, мають відповідати педагогічним, лікувально-корекційним та гігієнічним вимогам.

Ілюстраційний матеріал повинен бути максимально наближеним до реальності. Неприпустимо використовувати стилізовані зображення.

Посібники повинні мати чіткі форми, контур, достатню насиченість кольорів та правильне їх поєднання:

а) бажано уникати поєднання червоного і зеленого; синього та зеленого. В окремих випадках, коли цього уникнути неможливо (квіти: пролісок, тюльпан), необхідно використати контрастні відтінки ( темний – світлий), та чіткий контур, що буде відділяти ці кольори.

б) оптимальне поєднання кольорів при амбліопії: червоний – жовтий; при міопії: синій – білий, жовтий – чорний, зелений – білий.

Демонстраційні посібники повинні мати оптимальний для сприйняття розмір — 8 х 12 см.

Розмір індивідуальних посібників залежить від гостроти зору дітей та діагнозу:

при амбліопії:

при міопії:

Контур, що в посібниках повинен відділяти окремі деталі та окреслювати весь об’єкт, теж змінюється в залежності від діагнозу:

а) при міопії та амбліопії високого ступеню контур повинен бути чітким, насиченим, контрастним;

б) при амбліопії середнього ступеню контур може бути менш вираженим і вужчим;

в) при амбліопії низького ступеню деталі об’єкту можуть взагалі не відділятися контуром.

Для дітей з міопією та високим ступенем амбліопії не дозволяється використовувати посібники з блискучою поверхнею.

Розділ IV. Перспективне планування роботи

тифлопедагога за лексичними темами.

Для забезпечення більш поглибленого вивчення дітьми оточуючого світу, а також для більшої зручності в організації навчально-корекційної роботи, пропонуємо планувати підгрупові корекційні заняття тифлопедагога на основі тематичного перспективного планування.

РІЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

РОБОТИ ТИФЛОПЕДАГОГА

Молодша група

Середня група