Основи банківського кредитування - Гроші і кредит - Скачать бесплатно
Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб¢єктів. Вона охоплює принципи, об¢єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківськтий контроль в процесі кредитування.
Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів.
Сучасна система кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуютьмя безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобов¢язання за виконання умов договору. В умовах ринкових відносин змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні суб¢єкти на паритетних засадах в межах правового поля діяльності кредитора і позичальника.
Сучасна система кредитування побудована на комерційній основі. Комерційні банки здійснюють кредитні операції за рахунок власних і залучених коштів тобто в межах наявних кредитних ресурсів. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку (фонди банку, нерозподілений прибуток), залишки на розрахункових та поточних (валютних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, отриманні від випуску цінних паперів. Установи банку мають право продавати (купувати) кредитні ресурси у банків інших систем за умови більшої вигоди, але з дозволу вищого органу управління банком.
Важлива умова кредитування ¾ це приорітетність надання кредитів, яка повинна зумовлюватися виключно ефективністю проектів (заходів) кредитування, рівнем кредитного ризику та розміром очікуваного банком прибутку.
У процесі кредитування рекомендуєтьься надавати перевагу позичальникам, які забезпечують вчасне та повне виконання договірних зобов¢язань і зберігають свої кошти на депозитах та інших рахунках в інвестиційному банку.
Обов¢язковою умовою кредитування повинна бути участь власних коштів позичальника у фінансуванні комерційного контракту (цільової програми, технічного проекту). Отже, бажано, щоб позичальник кредитор приймали участь у фінансуванні проекту чи контракту на рівних засадах, хоча, як правило, банк надає позику на більшу суму в межах 70-90% вартості контракту чи проекту. Але жоден з виданих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.
Діюча система кредитування залежить не тільки від ресурсів, а й від встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов¢язкових, страхових та резервних фондів. Ці нормативи регламентують максимально допустимий об¢єм залучених коштів, розмір резервних фондів, граничну суму видачі кредиту, що робить кредитний механізм залежним від ліквідності балансів комерційних банків.
Сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин; відбувся перехід від пооб¢єктного кредитування до кредитування суб¢єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз кредити приймають участь в процесі приватизації державних організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, приймають найбільш прийнятну для них форму: як кредити, що постійно знаходяться в обороті позичальника, так і разові, що покривають тимчасовий розрив в платіжному обороті.
Система кредитування базується на традицуійних загальних принципах, які гарантують повернення банківської позики. В світовій практиці з точки зору забезпеченості повернення позики найбільш надійним рахується заставне право (в тому числі іпотека, застава, поручительства і гарантії, система страхування, що дає можливість банку закріпити свою незалежність і тим самим мінімізувати кредитний ризик.
16.1. Принципи банківського кредитування
Принципи кредитування ¾ основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори так і позичальники, належать: ціловий характер, повернення, строковість, платність та забезпеченість кредиту.
Цільовий характер означає, що виданий кредит повинен використовуватися на досягнення цілей, окреслених у кредитному договорі. Цілі визначаються на підставі поданих позичальником господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, надаючи кредит клієнту, банк повинен переконатися, що цілі використання позики передбачені Статутом фірми.
Принципи цільового використання тісно пов¢язані із ризиком надання кредиту. Щоб оцінити кредитний ризик банк аналізує реальність освоєння проекту, під який береться позика, досліджується рівень очікуваної у майбутньому рентабельності проекту, здатність позичальника реалізувати проект і отримати прибуток, за рахунок якого і буде повернений кредит.
При вирішенні питання про надання кредиту під комерційну угоду банк розглядає характеристику (сертифікацію) товару, який буде куплено і можливість його реалізації на ринку, або економічний ефект від використання товарів, придбаних за рахунок кредиту.
Принцип повернення кредиту. Особливість кредитного методу інвестування полягає у тому, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента. Тому повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього документально підтверджених (перевіряється на етапі надання заяви на отримання позики) і фактично існуючих (що з¢ясовується протягом кредитного періоду) джерел надходження грошових доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для погашення заборгованості та виплати відсотків за користування кредитом. Окрім прибутку, кредити можуть погашатися за рахунок інших джерел: виручки від реалізації майна, взятого банком у заставу, гарантії або поручительства третьої особи, страхових відшкодувань.
Здатність клієнта своєчасно повертати позики банку оцінюється шляхом аналізу балансу господарської організації на ліквідність, ефективність використання виробничих фондів, а також шляхом вивчення перспективи розвитку господарства та здатності клієнта до інновацій.
Строковість. Кредит надається на певний термін, обумовлений в кредитному договорі. Умова надання позики на певний термін може бути сформульвана в кредитному договорі у вигляді:
1) встановлення терміну повного повернення позики;
2) встановлення графіку повернення позики;
3) встановлення тривалості періоду користування позикою.
Термін кредиту залежить від багатьох факторів:
¾ цільового призначення кредиту;
¾ співвідношення попиту і пропозиції на кредити;
¾ суми кредиту;
¾ національного законодавства;
¾ традиційної практики кредитування;
¾ кредитної політики банку;
¾ характеру виробничої діяльності позичальника, та швидкості обігу оборотного капіталу. Кредити на техніччне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію надаються в межах нормативних строків будівництва, опанування і окупності об¢єкту.
Для визначення ефективності кредиту розраховують його повний та середній терміни.
Повний термін кредиту розраховується за формулою:
Тп = Пвик. + Ппіл. + Ппог,
де Тп ¾ повний термін кредиту, Пвик. ¾ період використання, Ппіл. ¾ пільговий (граційний) період, Ппог. ¾ період погашення.
Повний термін рахують від початку використання кредиту до його погашення. Під пільговим періодом розуміють відкладення погашення позики.
Проте повний термін не відображає, протягом якого часу в розпорядженні позичальника була вся сума позики. Виходячи з цього, з метою порівняння ефективності кредитів з різними умовами застосовується поняття середнього терміну, що показує, на який період у середньому припадає вся сума позики.
Середній термін кредиту при рівномірному використанні чи погашенні розраховуєтьсяя за формулою:
Тсер = 1/2 Пвик + Ппіл + 1/2 Ппог
Середній термін кредиту при нерівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:
НЗ1 + НЗ2 + . . . + НЗп
Тсер = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ ,
ліміт (сума) кредиту
де НЗ ¾ непогашена заборгованість (на певну дату).
Середній термін кредиту, як правило, менший за повний. Вони співпадають, якщо кредит надається відразу в повному об¢ємі і погашається одноразово. Якщо використання і погашення кредиту відбувається нерівномірно, то визначити середній термін за вказаною формулою можна лише приблизно.
Фактична тривалість періоду користування позикою встановлюється від дати її видання включно до дати повного повернення.
Зобов¢язання банку щодо умов надання кредиту можна сформулювати у вигляді:
¾ термін одноразового надання кредиту;
¾ перііоду, протягом якого ця позика буде видана;
¾ графіку поступового надання кредиту.
У світовій практиці застосовуються такі методи розрахунку моменту початку погашення кредиту:
1) дата першої поставки;
2) дата кожної поставки;
3) дата останньої поставки;
4) середньозважена дата поставки;
5) дата закінчення шефмонтажних робіт, або пуску обладнання в експлуатацію;
Банки можуть надавати відстрочку повернення позики, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із важливих кредитних ресурсів є повернені позики. Порушення принципу строковості кредиту знаходить відбиття в переростанні строкової кредитної заборгованості у прострочену. При порушенні строків повернення та наявності простроченої заборгованості нові кредити таким фірмам, як правило, не надаються.
Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
В умовах ринкових відносин позичковий процент є об¢єктивним атрибутом кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція ¾ це акт комерційного продажу на певний термін грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати і одержують прибуток.
Визначаючи загальну суму витрат на обслуговування кредиту, необхідно розрахувати його повну вартість. Вартість кредиту складається з таких основних елементів: суми, які виплачуються безпосередньо кредитору, відсотки, витрати на оформлення застави, комісії;
¾ додаткових елементів: гроші, які виплачуються позичальником третім особам, зокрема, за гарантію або поручництво;
¾ прихованих елементів: елементи, пов¢язані з одержанням і використанням кредиту, що не увійшли до кредитної угоди: вимушені депозити у певному відсотку від позики; втрати, викликані вимогою страхування кредиту тощо.
У світовій банківській практиці винагорода банку за кредит складається з двох головних елементів: відсотку за користування позикою та комісії за відкриття кредитної лінії (commitment fee), яка враховує витрати, пов¢язані з оформленням позики, перевіркою її забезпечення, аналізом кредитоспроможності та індексацією платежів.
Вартість кредиту ¾ це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:
Клім * r0 * Tсер.
ВК = ¾¾¾¾¾¾¾ ,
100
де Клім ¾ ліміт (сума) кредиту; Тсер ¾ середній термін кредиту; r0 ¾ загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, пов¢язані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.
За користування кредитом позичальник вносить плату у вигляді річних відсотків від суми позики. Ставка відсотків встановлюється кожним банком індивідуально так, щоб покривалися витрати банку по залученню кредитних ресурсів. Маржа ¾ різниця між ставкою, за якою банк нараховує відсотки на суму виданих клієнтом кредитів, і ставкою, за якою банк сплачує відсотки по залучених кредитних ресурсах.
Принцип забезпеченності. Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.
Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Превищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов¢язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов¢язань позичальника перед іншими кредиторами.
Зауважимо, що забезпечення ¾ це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення.
|
