Я:
Результат
Архив

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Webalta Уровень доверия



Союз образовательных сайтов
Главная / Рефераты / Макроекономіка / Проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні


Проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні - Макроекономіка - Скачать бесплатно


Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Для призначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж. Він невеликий, оскільки використовується для пенсії з інвалідності, а не для пенсії за віком. Тут основна умова призначення пенсії – інвалідність. Стаж залежить від віку інваліда.

Можуть бути випадки, коли громадянин отримує пенсію з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а потім його переводять на пенсію з інвалідності внаслідок загального захворювання. Для такої пенсії вимагається стаж роботи. Цей стаж визначається за віком до часу початкового встановлення інвалідності.

Пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Інвалідам – чоловікам і жінкам, яким відповідно 60 і 55 років, пенсія з інвалідності призначається довічно.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з’явився до МСЕК на переогляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі визнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більше ніж на один місяць. Якщо строк перегляду пропущено з поважної причини, виплата пенсії проводиться від дня припинення виплати до дня переогляду, але не більше ніж за 3 роки, якщо МСЕК визнає його за цей період інвалідом.

Розміри пенсії з інвалідності встановлюється в однаковому процентному відношенні до заробітку і залежить від ступеня втрати працездатності й заробітку. Крім того, на розмір пенсії впливають і деякі інші обставини – умови праці, сімейний стан, потреба в постійному сторонньому нагляді. Так, пенсії інвалідам I групи призначаються в розмірі 70% заробітку; II – 60% і III – 40%. Заробіток нараховується за правилами, встановленими для пенсії за віком.

Якщо інваліди мають трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія з інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком.

Чинним законодавством установлено мінімальні й максимальні розміри пенсій з інвалідності та умови праці. Так мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії за відповідною групою інвалідності. Цей розмір пенсії періодично підвищується. Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці (за списком №1), а також на підземних і відкритих гірничих роботах, – чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Умови, норми й порядок виплати пенсії з інвалідності військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”. Цей Закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на працівників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Пенсії з інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби, або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в період проходження служби.

Залежно від причин інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: інвалідів війни та решти інвалідів із загалу військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконання інших обов’язків військової служби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.

Пенсія з інвалідності не залежить від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, одначе призначається і виплачується після звільнення зі служби.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи”, пенсії з інвалідності призначаються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії призначаються в підвищених розмірах. У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим за: для I групи інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком, для II – 8, для III – 6. Дітям-інвалідам сплачується 3 мінімальні пенсії за віком.

Пенсії з інвалідності громадянам, які стали інвалідами у зв’язку з виконанням громадського обов’язку призначаються особам, які стали інвалідами у випадках: рятування людського життя, охорони державної, колективної, індивідуальної власності й правопорядку. Розмір пенсії з інвалідності визначається за загальними правилами залежно від групи інвалідності: інвалідам I групи – 70%, II – 60%, III – 40% заробітку. Мінімальний і максимальний розміри пенсії встановлюються на однаковому рівні з іншими пенсіями з інвалідності.

Пенсія з інвалідності учням, студентам, аспірантам, ординаторам призначаються учням, студентам вищих навчальних закладів, слухачам факультетів і курсів підвищення кваліфікації, аспірантам, докторантам і клінічним ординаторам незалежно від того, працювали вони чи ні до вступу на навчання як у разі настання інвалідності від загального захворювання, так і в разі трудового каліцтва чи професійного захворювання. Пенсії з інвалідності призначаються й тоді, коли інвалідність настала через трудове каліцтво, професійне захворювання або під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять. Дане правило стосується також учнів середніх загальноосвітніх шкіл і професійних училищ.

Розміри пенсії з інвалідності призначаються учням за загальними правилами й нормами.

Пенсії з інвалідності за неповного стажу роботи призначаються тим працівникам, у яких відсутній необхідний для призначення пенсії з інвалідності стаж роботи. В цьому разі розмір пенсії визначається пропорційно стажеві роботи, але не менше від соціальної пенсії, встановленої за відповідною групою інвалідності. Якщо інвалід, якому призначено пенсію з інвалідності за неповного стажу роботи, продовжує працювати, то після двох років роботи він може вимагати перерахування пенсії на підставі трудового стажу, який є на момент перерахування. Із призначенням пенсій за неповного стажу роботи не застосовується пільгові умови віку і стажу.

Наступний вид трудової пенсії – це пенсія на випадок втрати годувальника.

Поняття “пенсія на випадок утрати годувальника” пов’язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім’ї, які знаходяться на утриманні померлого.

Під пенсією на випадок утрати годувальника розуміється щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв’язку з утратою годувальника непрацездатним членам його сім’ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Головна особливість пенсії на випадок утрати годувальника полягає в тому, що пенсійне забезпечення членів сім’ї у багатьох має довільний характер від права на пенсію іншої особи, яка є годувальником. Смерть позбавляє сім’ю померлого доходів від його професійної діяльності. У цьому разі держава, виявляючи гуманність, надає допомогу сім’ї, яка через смерть годувальника втратила кошти для існування. Право на пенсію на випадок утрати годувальника мають усі сім’ї, чиї годувальники належали до категорії осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню. У разі випадків закон пред’являє певні вимоги до тривалості трудової діяльності, навчання, служби в армії чи в органах внутрішніх справ годувальника. На пенсійне забезпечення членів сім’ї впливає причина смерті годувальника, а іноді і час її. До членів сім’ї, які звертаються за пенсією, закон також пред’являє певні умови, характерні для даного виду пенсії. Наприклад, особа, яка звернулася за пенсією, повинна входити до складу сім’ї годувальника, бути непрацездатною та на утриманні.

Пенсії призначаються за втрати годувальника. Під терміном “утрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи іншими органами.

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена протягом 3 діб, але не пізніше 5 діб від дня настання смерті чи знайдення трупа, або отримання висновку судово-медичної експертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті є останнє місце проживання померлого, а в разі оголошення судом померлим – місце проживання заявника[25].

Безвісна відсутність—це посвідчений відповідно до закону факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання. Громадянин може бути визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає свідчень про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвісна відсутнім проводиться в судовому порядку і регулюється нормами Цивільно-процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані безвісна відсутніми громадяни, які переховуються від суду чи слідства, якщо пошук їх триває.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає свідчень про місце його перебування протягом 3-х років, а якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожують смертю чи дають підставу передбачити його загибель від певного нещасного випадку, – протягом 6 місяців. Військовослужбовець чи інший громадянин, який пропав безвісті у зв’язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше ніж через два роки від дня закінчення воєнних дій.

Виплата пенсії сім’ї припиняється, якщо громадянин, який вважався безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з’явився чи виявлено його місцеперебування.

Для призначення пенсії на випадок утрати годувальника важливе значення має склад членів сім’ї. До членів сім’ї, яким може бути призначена пенсія, належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри, онуки, подружжя, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого. Всі ці члени сім’ї згадуються в Законі України “Про пенсійне забезпечення” і в нормативних актах, які регулюють пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Частіше суб’єктом правовідносин визначається сім’я в цілому, а не окремі її члени, оскільки розмір пенсії встановлюються з розрахунку на всю сім’ю, хоча до цього право на пенсію визначається щодо кожного її члена. Це випливає з положень Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у ст.48 якого зазначено: “На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, призначається одна загальна пенсія”.

Право на пенсію в дітей виникає у зв’язку зі смертю кожного з батьків. Якщо дитина народилася після смерті чоловіка, одруженого з матерю новонародженого, померлий може бути записаний його батьком за умови, що від дня смерті до дня народження проминуло не більше 10 місяців.

З позбавленням батька чи матері або їх обох батьківських прав діти не втрачають право на пенсію в разі їхньої смерті. Усиновленим пенсія призначається на рівні з рідними дітьми, але слід мати на увазі, що вони не набувають права на отримання пенсії у зв’язку зі смертю своїх батьків. Однак якщо вони таке право мали до усиновлення, воно зберігається за ними і після нього. Усиновлений, який отримав пенсію у зв’язку зі смертю батька чи матері чи який має право на неї, в разі смерті усиновлювача має право вибрати пенсію на випадок смерті одного з батьків чи усиновлювача.

Пасинок і падчерка, якщо вони не отримували аліментів від батьків, користуються правом на пенсію в разі смерті вітчима чи мачухи на рівні з рідними дітьми.

Дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого. Правовий зміст поняття “непрацездатність” є специфічним для даного виду пенсії. Він ширший ніж для пенсії з інвалідності, і водночас не завжди однаковий для різних категорій громадян, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Коло непрацездатних членів сім’ї визначене законодавством. Непрацездатними визначаються члени сім’ї:

діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років. Діти користуються правом на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення 18-річного віку, в разі навчання в навчальних закладах – до їх закінчення, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку;

батько, мати, дружина чи чоловік, якщо вони є інвалідами чи досягли пенсійного віку, група інвалідності до уваги не береться;

до непрацездатних членів сім’ї належить один із батьків чи один із подружжя, якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працюють;

дід і баба – за відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годувальника призначається лише тоді, коли в них немає працездатних батьків. Пенсія призначається як рідним братам і сестрам померлого, так і неповнорідним братам і сестрам. Звідним братам і сестрам, навіть якщо вони були на утриманні померлого брата чи сестри, пенсія не призначається.

Батьки мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або є інвалідами. Непрацездатні батьки, які перебували на утриманні померлого годувальника, мають право на пенсію незалежно від наявності в них інших неповнолітніх працездатних дітей чи можливості отримання від них засобів до існування. Причому батьки мають право на пенсію незалежно від того, коли вони стали непрацездатними: до чи після смерті годувальника. Батькам, які не перебували на утриманні померлого, пенсія встановлюється за умови втрати ними джерел засобів до існування.

Вітчиму й мачусі може бути призначена пенсія, якщо вони перебували на утриманні померлого пасинка чи падчерки не менше 5 років.

Право на пенсію має один із подружжя. Воно зберігається й після взяття пенсіонером нового шлюбу.

Член сім’ї може бути визнаний утриманцем у двох випадках: якщо він перебуває на повному утриманні годувальника чи якщо він не перебував на повному утриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Залежно від конкретних обставин утриманцем може бути визнано особа, яка перебуває на утриманні нетривалий час чи перестає отримувати допомогу незадовго до смерті годувальника.

Пенсія членам сім’ї померлого годувальника внаслідок загального захворювання призначається якщо годувальник до дня смерті мав стаж, який був би необхідним йому для встановлення пенсії з інвалідності.

Особливі правила для призначення пенсії встановлено для сімей громадян України – переселенців з інших держав, які не працюють в Україні. Якщо сім’я такого громадянина отримувала в іншій державі пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається за умови, що годувальник за віком до дня припинення роботи мав відповідний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії з інвалідності.

Сім’я, яка має право на пенсію може, звернутися за призначенням її будь-коли після смерті чи встановлення безвісно відсутнього годувальника без обмеження будь-яким строком. Розміри пенсій сімей залежать від низки обставин: середньомісячного заробітку, кількості непрацездатних членів сім’ї, які мають право на пенсію. В окремих випадках на розмір пенсії впливає і тривалість загального стажу праці.

Пенсія призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30% заробітку померлого годувальника.

Якщо заробіток померлого був незначним, то законодавець гарантує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Круглим сиротам, а також дітям померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину встановлюється в розмірі не менше подвійної соціальної пенсії.

Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника залежать від того, за яким нормативним актом встановлюється пенсія, до якої категорії сімей належав померлий годувальник. Так, правове регулювання пенсійного забезпечення сімей військовослужбовців здійснюється Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 року.

Сім’ям військовослужбовців строкової служби пенсії призначаються за загальними правилами і нормами, передбаченими Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року.

Умови призначення пенсії сім’ям за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року безпосередньо залежать від аварії на Чорнобильської АЕС.

До кола сімей, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника за законодавством про вислугу років, належать сім’ї, які забезпечуються пенсіями за окремими нормативними актами, а саме: члени сімей суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, посадових осіб митних органів і народних депутатів України.

Відповідно до Закону “Про статус суддів” у разі загибелі судді, у тому числі у відставці, внаслідок службових обов’язків, непрацездатним членам сім’ї, які перебувають на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, яка була його частиною, і призначеної пенсії в разі втрати годувальника без урахування одночасної допомоги.

У Законі “Про прокуратуру” дещо інший порядок пенсійного забезпечення сімей, які втратили годувальника: в разі загибелі прокурорсько-слідчого працівника під час виконання службових обов’язків сім’ї чи утриманцям загиблого призначається пенсія у зв’язку з утратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу.

Решті членів сім’ї, в тому числі сім’ям державних службовців, посадових осіб митних органів, народних депутатів України, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в порядку, встановленим загальним пенсійним законодавством України. Пенсії нараховуються за єдиними нормами у процентному відношенні до заробітку годувальника. Право в сімей на дану пенсію виникає також, якщо померлий годувальник сам отримував пенсію за вислугу років чи з інвалідності. Пенсія зазвичай виплачується повністю незалежно від наявності інших джерел засобів до існування, у тому числі заробітку чи інших доходів.

Другий вид державної пенсії – це соціальна пенсія. Інститут соціальних пенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991 року Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року також застосовує цей інститут, удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням якого призначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальними пенсіями користується незначна кількість осіб. Так, наприклад трудові пенсії одержує більше 95% пенсіонерів, соціальні – менше 5%.

Соціальну пенсію можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

Правовий режим надання соціальної пенсії вирізняється за суб’єктивною ознакою залежно від категорії одержувачів пенсії, а також за причиною відсутності права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать інваліди I та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи; особи, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника, діти – інваліди у віці до 16 років.

На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається стажем, заробітком, умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеність громадян. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60- і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин. Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам II групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника. В такому ж розмірі призначається соціальна пенсія одному з батьків, незалежно від віку, якщо він чи вона зайняті доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Якщо в матері-героїні, зайнятої доглядом за дітьми, недостатньо стажу роботи для призначення пенсії за віком у повному розмірі, то призначається пенсія за неповного стажу роботи. У тих випадках, коли мати-героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого для багатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

За своєю природою соціальні пенсії займають проміжне місце між трудовими пенсіями та допомогами. Враховуючи це, вчених та практичних працівників можна поділити на: прихильників соціальних пенсій та їх противників. Сьогодні в окремих законопроектах пропонується перевести соціальні пенсії в систему соціальної допомоги і регулювати в рамках законодавства про соціальну допомогу.

Крім трудових і соціальних пенсій, чинне законодавство встановлює і додаткові пенсії (ст.9 Закону “Про пенсійне забезпечення”). В даний час у межах реформування пенсійного забезпечення передбачається паралельно з трудовими пенсіями в рамках загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і державного пенсійного забезпечення запровадити на новій підставі додаткові пенсії в системі недержавного пенсійного страхування через інститут недержавних пенсійних фондів.

З урахуванням цього додаткова пенсія – це форма соціального захисту громадян, яка полягає у добровільному чи обов’язковому перерахуванні обумовлених договором внесків до недержавних пенсійних фондів з наступною щомісячною виплатою особі поряд з основною окремої пенсії при досягненні нею відповідного віку.

Основними ознаками таких пенсій є:

виплачуються з недержавних фондів, що формуються в основному самими фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, на яких вони працюють;

є цивілізованим засобом підтримування звичного рівня життя після залишення роботи;

порядок збирання коштів, призначення та виплати пенсій регламентується не тільки законом, а й нормативними актами недержавних фондів та договорами.


Після виникнення права на пенсію особа може-будь коли звернутися за її призначенням. Пенсія за віком і з інвалідності призначається незалежно від того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсія за вислугу років призначається із залишенням роботи, яка дає право на таку пенсію. Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає обов’язковість відповідного власника чи уповноваженого ним органу підготувати необхідні для пенсії документи, розглянути їх і подати для призначення пенсії чи відмовити в цьому. Звернення знаходить конкретне вираження в подачі відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище, ім’я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яку він просить призначити. Заява подається працівником або членом сім’ї (в разі втрати годувальника) власникові підприємства чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Непрацюючі особи подають заяву про призначення пенсії безпосередньо в районне або міське управління соціальної допомоги населення за місцем проживання.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії визначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4 березня 1992 року. Він передбачає перелік документів, необхідних для призначення пенсії. До таких документів належать:

заява про призначення пенсії;

документ, який засвідчує тривалість трудового стажу. Це трудова книжка або довідка з місця роботи;

довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого нараховується розмір пенсії;

копії свідоцтв про народження дітей;

свідоцтво органу загсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і його тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути підтверджений іншими документами. Оформлення документів для призначення пенсії працівникам підприємства, здійснюване власником чи уповноваженим ним органом, звичайно завершується наданням пенсії чи мотивованим відмовленням. Районне або міське управління соціального захисту населення, яке прийняло подання або заяву та документи, складає у двох примірниках розписку. В ній перелічуються прийняті документи і зазначається дата прийняття подання чи заяви. Перший примірник розписки видається представникові власника чи уповноваженому ним органу, а другий зберігається в управлінні соціального захисту населення разом із поданими документами. Днем звернення за пенсією вважається день прийняття подання чи заяви з усіма необхідними документами. Причому день звернення за пенсією визначається не день подачі заяви за місцем роботи, а день прийняття документів районним або міським управлінням соціального захисту населення. Точне, встановлення дня звернення за пенсією важливе, оскільки з цього дня призначається пенсія, якщо особа не має права на отримання пенсії з більш раннього строку відповідно до ст.83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Всі пенсії, передбачені цим Законом, а також пенсії військовослужбовцям строкової служби, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за вислугу років призначається районними або міськими управліннями соціального захисту населення. Документи про призначення пенсій мають розглядати цими органами не пізніше 10 років від дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії з поясненням причин відмови і порядку оскарження рішень надсилається власникові підприємства чи заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Нормативними актами в інтересах громадян передбачено можливість перерахування призначення пенсії, переведення з одного виду на інший. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонером відповідної заяви з усіма необхідними документами. Переведення з однієї пенсії на іншу розглядається як призначення пенсії за новою підставою і проводиться за рішенням органу соціального захисту населення. Рішення цього органу з пенсійних питань можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Скарга може бути подана до районної або міської ради, райдержадміністрації чи районного або міського суду. Скарги з пенсійних питань мають розглядатися в порядку і в строки, встановлені Законом[26], тобто в місячний термін. Є й скорочені соціальні строки розгляду заяв громадян, передбачені нормами пенсійного законодавства.

Трудові пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку. Якщо з якихось причин пенсія не може бути нарахована з заробітку, вона встановлюється в мінімальному розмірі. Під середньомісячним заробітком прийнято розуміти середній розмір заробітної плати працівників, який відображає регулярні, систематичні виплати і є типовим, нормальним, характерним для даного працівника. Пенсійне законодавство встановлює два основні способи нарахування середнього заробітку для визначення розміру пенсії: за 24 останні календарні місяці роботи поспіль перед звернення за пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль упродовж усієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією незалежно від перерв на роботі. Середньомісячний заробіток за названі періоди визначається діленням загальної суми заробітку за 24 чи 60 місяців роботи відповідно на 24 і 60. Якщо заявник пропрацював менше 24 місяців, середньомісячний заробіток визначається діленням загальної суми заробітку за місяць на кількість цих місяців. Для призначення пенсії працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний заробіток визначається діленням за 2 чи 5 повних сезонів на 24 і 60. У склад заробітку, з якого нараховується пенсія, вносяться всі види винагород, що на них нараховуються страхові внески, крім виплат одночасного характеру[27].

Для нарахування трудових пенсій приймається заробіток, який не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, яка не перевищує 4-кратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується для призначення пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується для призначення в такому розмірі: в межах 5-го мінімуму заробітної плати – 85%, 6-го – 70%, 7-го – 55%, 8-го – 40%, 9-го – 25% і 10-го мінімуму заробітку – 15%. Пенсії за віком нараховуються за нормою 55% заробітку за стажу роботи в чоловіків 25 років і жінок – 20; з інвалідності І групи – 70%; ІІ – 60% і ІІІ – 40% заробітку, а в разі втрати годувальника – 30% заробітку померлого годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї. Через 2 роки пенсію можна перерахувати за умови, що за ці 2 роки середній заробіток вищий, ніж той, з якого раніше було нарахована пенсія. Якщо пенсіонер бажає повернутися на раніше отримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, а відновлення раніше призначеної пенсії. Нарахування пенсії працівникам деяких категорій і професій має свої особливості. Ця особливість полягає у правилах визначення заробітку для нарахування пенсій. Чинне пенсійне законодавство на цю особливість зважає, і на них поширюється загальний порядок нарахування пенсій. Під час нарахування пенсій громадянам України, які працюють в установах за кордоном чи в міжнародних організаціях, за основу береться заробітна плата, яку вони отримували перед від’їздом, або за їхнім вибором заробіток, визначений для громадян України – переселенців із інших держав. Порядок виплати пенсій викладено в статтях 84, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і відомчих нормативних актах. Після призначення пенсії всі документи надходять спеціалістові з виплати, який на їх підставі відкриває особливі рахунки пенсіонерів. Є два способи виплати пенсій за місцем проживання пенсіонерів: через відділення зв’язку та ощадні банки. Пенсії належить виплачувати щомісяця наперед[28].

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців перед виїздом за кордон. суми пенсій тим, хто виїхав до інших країн, переводяться щоквартально. Пенсійним фондом України починаючи з дати припинення їх виплати в Україні. суми пенсій, що належать пенсіонерові та неодержані через його смерть, не включаються до спадщини і виплачуються тільки непрацездатним членам сім’ї, які перебували на його утриманні та належать до загалу забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника. Виплачується, якщо за нею звернулися не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З пенсії може бути утримано не більше 50% її розміру: на утримання членів сім’ї, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію збитків, завданих каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю годувальника, на повернення завищених сум заробітної плати у передбачених законодавством випадках. За всіма іншими випадками стягнень може бути утримано не більше 20% пенсій. Не можна утримувати з пенсії недоїмки за податками, зборами та іншими видами заборгованості.

Перехід до ринкових відносин, висока ступінь диференціації доходів громадян потребують докорінної перебудови системи пенсійного забезпечення шляхом впровадження, поряд із системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, інституту додаткового пенсійного страхування як перспективної форми соціального самозахисту громадян похилого віку. Цей інститут передбачається в Указі Президента України від 18 жовтня 1997 року “Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки”[29] як один із видів майбутньої трирівневої системи пенсій: трудова, соціальна та додаткова, яка забезпечуватиметься за допомогою недержавного пенсійного страхування. В світовій практиці його здійснюють недержавні пенсійні фонди та страхові організації.

У новій структурі відносин між державою, роботодавцем та працівником система недержавного пенсійного забезпечення буде вирішувати наступні завдання: підвищення соціальної захищеності громадян шляхом створення і функціонування ефективних соціально-фінансових інститутів, які дозволять акумулювати кошти громадян, підприємств, нарощувати їх шляхом інвестування і спрямовувати на виплату додаткових до державних пенсій; цільове використання коштів в інтересах громадян, включаючи право на успадкування; вирішення проблеми пільгових пенсій працівникам певних професійних категорій шляхом їх переведення у сферу недержавного пенсійного забезпечення і створення професійних пенсійних систем як важливої ланки соціального та економічного партнерства держави, роботодавця працівника; акумуляція в інститутах недержавного пенсійного забезпечення значних фінансових ресурсів, створення ефективних організаційно-правових форм взаємодії різних державних і недержавних інститутів з метою максимального використання інвестиційних ресурсів недержавного пенсійного забезпечення, що сприятиме покращанню інвестиційного клімату в Україні.

В країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Греція, Португалія) історично рівень державного пенсійного забезпечення був досить високим, тому стимулів для розвитку індивідуального або фінансового роботодавцем пенсійного забезпечення там мало. А в Нідерландах та Великобританії, де з державним пенсійним забезпеченням склалась протилежна ситуація, недержавне пенсійне страхування та підприємницькі спонсорські пенсійні програми, які підтримуються державою шляхом адміністративних і податкових пільг, набули широкого використання[30].

Впровадження недержавного пенсійного страхування в Україні пов’язане з певними труднощами. У нас відсутні історичні корені застосування цього інституту, нестабільність економічних відносин, недовірливе ставлення населення до реформ в державі. Тому, на шляху до недержавного соціального страхування необхідне буде подолати значний психологічний бар’єр громадян. Також і недостатнє і наукове вивчення даного інституту, відсутня правова база.

Проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” визначає недержавний пенсійний фонд як юридичну особу, створену роботодавцем, яка має право провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути відкриті (доступні для усіх суб’єктів) або закриті (корпоративні), при чому, останні – як добровільні, так і обов’язкові. Професійні пенсійні системи (пенсійні системи, які формуються за ознакою належності їх суб’єктів до певної професійної групи) можуть реалізовуватись лише через корпоративні пенсійні фонди, які створюватимуться роботодавцем або групою роботодавців з метою додаткового пенсійного забезпечення громадян, які перебували у трудових відносинах з цим роботодавцем за певною професійною ознакою[31].

С.Сивак вважає, що кардинальним вирішенням проблеми пільгових пенсій є їх переведення в систему недержавних пенсійних фондів, які утворюватимуться за професійною ознакою. Це, по-перше, посилить відповідальність роботодавця за створення безпечних умов праці, які б запобігали передчасній професійній непрацездатності працівників і , відповідно, виникненню у них права на пільгове пенсійне забезпечення за його рахунок, і по-друге, звільнить державний Пенсійний фонд від виплат за пільговим пенсійним забезпеченням, що позитивно вплине на рівень забезпечення всіх пенсіонерів, а також дозволить економічно обгрунтувати тарифи страхових внесків окремо для кожної професійної пенсійної системи. Правовою підставою проведення такої реформи є закріплений законодавцем принцип повної відповідальності власника за створення безпечних та нешкідливих умов праці[32].

Найбільш проблемним, мабуть, буде пільгове пенсійне забезпечення в тих сферах, де шкідливі та небезпечні рівні професійних ризиків залежать від майбутнього технічного удосконалення і роботодавець об’єктивно не може повністю їх усунути. Можливо відповідальність за пільгове пенсійне забезпечення таких професійних категорій слід передбачити в межах державної пенсійної системи.

Відносини в системі недержавного пенсійного забезпечення мають бути договірними, що передбачає добровільну участь і рівність прав суб’єктів цих відносин. Водночас на корпоративні пенсійні фонди покладатиметься обов’язок виплачувати пільгові пенсії у зв’язку з особливими умовами праці, що передбачає поєднання як добровільної, так і обов’язкової участі роботодавця. Всупереч цьому проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” не встановлює чітких критеріїв розмежування названих двох форм. Обов’язковість професійного пенсійного страхування повинна передбачатися не в рамках цілої економіки, а лише в певних галузях для працівників окремих професій.

Створення недержавних



Назад


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

281311062 © il.lusion,2007г.
Карта сайта