Природа та сутність податку на прибуток - Макроекономіка - Скачать бесплатно

- страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

7. Витрати на придбання ліцензій і дозволів.

8. Витрати на відрядження фізичних осіб.

9. До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства.

10. Витрати пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, та інші.

До складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях (у тому числі по будь-яких кредитах, депозитам або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податків.

До складу валових витрат платника податків включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що складаються в трудових відносинах із таким платником податків, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг), відповідно до договорів цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, установлені за домовленістю сторін.

До складу валових витрат платника податків включаються суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування й інші види загальнообов'язкового (у тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, що складаються в трудових відносинах із платником податків.

До складу валових витрат платника податків включаються суми валових внесків працівника по додаткових пенсійних планах, що вносяться від його імені таким платником податків, але не більш 15% сукупного прибутку, отриманого таким працівником від такого платника податків протягом податкового періоду, коли був здійснений такий внесок. Добровільні внески на пенсійний рахунок працівника, що відкритий у межах пенсійних планів, відчисляються платником податку-наймачем за рахунок сум виплат прибутку такого працівника й у повному обсязі не включаються до складу валових витрат такого платника податку-наймача.

Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишок готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу;

різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку з числа резидентів протягом звітного періоду має від'ємне значення об'єкта оподаткування дозволяється віднесення таких балансових збитків на майбутні податкові періоди протягом п'яти податкових років, що наступають за роком виникнення такого збитку, та відповідне зменшення об'єкта оподаткування майбутніх податкових періодів протягом цих п'яти років. Зменшення об'єкта оподаткування має здійснюватись за результатами податкового періоду; що настає за звітним, а у разі недостатності валового доходу періоду; що настає за звітним, має відноситись на результати чергового наступного періоду. Якщо ж за результатами наступного звітного кварталу балансові збитки попереднього кварталу не відшкодовані валовими доходами. різниця підлягає індексації.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це віднесення витрат на їх придбання, встановлення або поліпшення, на зменшення скоригованного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) - Б(а - 1) + П(а - 3) - В(а - 1) - А(а - 1), де

Б( а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду; що передував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, ремонт, реконструкцію, поліпшення основних фондів протягом періоду; що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а - І) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Платники податків усіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою:

Кі = ( І ( а - 1 ) – 110 ) / 100

І (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.

Для цілей стягування податку з прибутку використовуються такі податкові періоди:

звітний (податковий) період-період, що починається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;

звітний (податковий) квартал.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податків результів робіт (послуг). У випадку, якщо платник податків набуває товарів (роботи, послуги) із використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).

Для товарообмінних (бартерних) операцій – дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюється після першої операціїатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій. що сталася раніше - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку; а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку, якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).

Датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається та з подій, що відбулася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податків.

Датою збільшення валового доходу у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податків або дата одержання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податків по його зобов'язаннях перед таким бюджетом.

Датою збільшення валового доходу кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. У випадку, коли сума отриманих від боржника (дебітора) відсотків (комісійних) перевищує їхню нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань по оплаті відсотків (комісійних)), валовий дохід кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду відсотків (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахунку.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Платники самостійно визначають суми податку; що підлягають сплаті.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку на пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку фінансового року.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним, подають податковому органу річний бухгалтерський звіт, який у випадках, передбачених законодавством, повинен бути підтверджений висновками аудиту.

Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету подаються підприємствами до банківських установ до настання сроку платежу. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів, надіслати їх податковим органам поштою з повідомленням про вручення.

Протягом кварталу платники податку за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу до 20 числа другого і третього місяця кварталу відповідно.

Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податків самостійно, без пред'явлення податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковому органу в строки, передбачені для сплати авансових внесків. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перелічених за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного податкового року.

Надлишково внесені в бюджет суми податку, обчислені за звітний період наростаючим підсумком із початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податків у десятиденний строк із дня одержання письмової заяви такого платника податків.

Відповідальність за правомірність нарахування, своєчасність сплати потатку та дотримання податкового законодавства несе платник податку.

Платники податку; які не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12 місяців платник податків припускає друге або більше таких порушень, такий платник податків сплачує штраф у сумі десятьох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень. Початком відліку зазначених 12 місяців є місяць, на який припадає останнє порушення.

Платники податку, які не подали або несвоєчасно подали до податкового органу податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету; сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок порушення.

У разі приховання або заниження сум податку; платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі, встановленному законодавством, та пені, обчисленої виходячи з 120% облікової ставки НБУ що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Якщо за наслідками перевірки платника податку податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниження суми податку, але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'язань платника податку щодо сплати такого податку за період, що перевіряється, керівник відповідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника податку. Рішення керівника податкового органу є остаточним і оскарженню не підлягає. Таке рішення не звільняє платника податку від зобов'язань щодо сплати Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та є іх повною власністю, отриманий від реалізації товарів власного виробництва.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Оподаткування у розмірі 50% від діючої ставки прибуток від реалізації інноваційного продукту заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створені відповідно до закону. Дані пільги діють перші 3 роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Для уникнення подвійного оподаткування суми податків на прибуток, отриманих з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами підприємницької діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні.

Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань такі податки, сплачені в інших країнах: податок на капітал (майно) та приріст капіталу, поштові податки; податки на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремим податком згідно із законодавством іноземних держав; суми податку; сплачені з пасивного прибутку (дивіденди, проценти, страхування, роялті).

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток проводиться за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.

3. Основні проблеми функціонування податку на прибуток та можливі шляхи їх розв’язання.

Серед податків, які справляються сьогодні відпо­відно до законів України з оподаткування, за сумою надходжень до бюджету друге місце посідає податок на прибуток (дохід) підприємств. Про це перекон­ливо свідчать дані наведеної нижче таблиці.

Таблиця 2.[5]

Структура податків та їх питома вага в бюджеті Закарпатської області за 1998 рік

Але, відіграючи таку важливу роль в формуванні доходів бюджету, податок на прибуток підприємств одночасно спричиняє пагубний вплив на виробництво. положення навряд чи дозволяють податку на при­буток нести функцію опти­мального механізму перераху­вання частини доходів бізнесу державі, не завдаючи при цьо­му непоправної втрати бізнесу.

Негативна дія податку на прибуток підприємств на ви­робництво виявляється в тому, що майже в 2,5 раза перевище­ні планові суми його надход­жень у зведений бюджет 1998 р. при рості кількості збиткових підприємств, що у 1998 р. досягло 52% у промисловості і 92% у сільському господарстві (відзначимо, що збитковість по бухгалтерському обліку далеко не завжди свідчить про збитко­вість по податковому обліку)[6].

Але схоже на те, що проблеми удосконалення не дуже цікавлять наш уряд. Зараз вже не йде мова про послаблення податкового тиску, уряду потрібні гроші, багато грошей. Тому одночасно з подачею проекту бюджету на 2000 рік, Кабмін запропонував Верховній Раді внести зміни та доповнення в деякі закони. Таким чином він сподівається розширити базу оподаткування на наступний рік і скоротити кількість льгот, що надаються.

В Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” запропоновано внести зміни відносно обмеження терміну віднесення збитків від господарської діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

Щодо ситуації пов’язаної з прогнозом надходжень від оподаткування прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що наступного року зросте обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток. Тому прогнозова сума цього податку майже на 1,4 млрд. грн. більше ніж враховано в розрахунках на нинішній рік[7].

Цей податок дійсно показує добру збираємість, яка могла б зберігтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн. [8]

Розглянемо, які ж положен­ня закону сприяють росту збит­ковості і поглибленню платіж­ної кризи. Насамперед відзна­чимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визна­чення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямова­на на це, є регулярною, постій­ною та істотною. Дане визна­чення господарської діяльності суперечить положенню Дер­жавного класифікатора «Кла­сифікація видів економічної ді­яльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтова­ному на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифі­катора, господарська діяльність характеризується такими озна­ками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції (надання послуг).

Оскільки в законі дані озна­ки проігноровані, то для усу­нення протиріччя було введене зовсім нове поняття — непри­буткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладен­ня податком на прибуток дохо­дів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звіль­нених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку переви­щення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

Введення поняття «валові витрати» суперечить принци­пам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продук­ції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактич­но вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгал­терським обліком існують роз­біжності, які в основному вияв­ляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швид­козношуваних предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконан­ня робіт (послуг), відпуску про­дукції.

Відповідно до Положення про ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, зат­вердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Поло­ження). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх пере­дачі у виробництво, а, відповід­но до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підп­риємством. Законом практич­но перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не вико­нані роботи (послуги), не від­вантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахуван­ня залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає под­війне оподатковування сумлін­них платників. Це можна проі­люструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була ре­алізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включен­ню у валові прибутки, а нереа­лізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по пла­тежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварта­лі в рахунок майбутніх плате­жів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими спосо­бами вилучити кошти підпри­ємств у бюджет. Внаслідок цьо­го підприємства змушені при­ховувати реальний стан справ у виробництві.

У законі неправомірно виді­лений із складу валових витрат амортфонд. Цим фактично проігнорований склад вартості:

вартість = капітал + робоча си­ла + додаткова вартість, де ка­пітал складається з основного і оборотного капіталу.

Відповідно до п. 42 Поло­ження, амортфонд створюється шляхом переносу вартості ос­новних фондів, що беруть участь у виробництві, на собі­вартість продукції (робіт, пос­луг). Отже, амортфонд є скла­довою основного капіталу і бе­ре пряму участь у формуванні ціни товару (робіт, послуг). Тим більше, що частка амортфонду складає 7% у витратах на ви­робництво. Без нього ціна буде формуватися з витрат на оплату праці, матеріали і податків. Цим самим законодавчо були створені передумови для збіль­шення частки податків у ціні продукції.

При цьому треба мати на увазі, що розрахунок норм амортизації у відповідності зі ст. 8 закону подовжує термін повної амортизації основних фондів у середньому до 60 ро­ків. У підприємств, в яких ос­новні фонди мають ступінь зносу до 60%, відрахування в амортфонд різко зросли, а при ступені зносу більше 70% — різко скоротилися, подовжив­ши термін амортизації, нап­риклад у першої групи основ­них фондів до 127 років.[9]

Урядовий проект закону "Про внесення змін у Закон України "Про оподатковування прибутку підприємств" (про нього вже йшлося раніше) стосу­ється перегляду складу валових витрат. Він розрахований на створення реальних умов дня забезпечення обліку всіх плат­ників податку з прибутку, у т.ч. працюючих у тіньовій сфері, і одержання додаткових коштів у бюджет у розмірі приблизно 1.4 млрд. грн.

Так, змінами в підпункт 5.6.1 передбачається обмежити витрати на оплату праці, що враховуються в складі витрат платника податків, тільки час­тиною зарплати, пов'язаною з якістю праці, гарантованою (тарифною) частиною і тією. що спрямована на підвищення продуктивності, і виключити зі складу валових витрат інші ви­ди заохочень і виплат. Виклю­чення цих витрат із складу ва­лових витрат платника податку призведе, по-перше, до штуч­ного заниження собівартості продукції і такого ж штучного підвищення оподатковуваного прибутку, по-друге, до змен­шення можливостей підпри­ємств виплачувати працівни­кам поточну зарплату і заборго­ваність по ній через збільшення податкових вилучень, до збіль­шення неофіційних виплат за­робітної плати підприємствами своїм працівникам.

Проектом пропонується об­межити також витрати на служ­бові відрядження (підпункт 5.4.8) для суб'єктів господарю­вання і дорівняти їх до норм, затверджених постановою КМ N 10 від 5.01.98 р., для бюджетних організацій, що призведе до штучного заниження валових витрат, хоча в діючій редакції Закону вперше після 1991 р. даний чіткий перелік витрат на відрядження, які відносяться на валові витрати.

З метою збільшення надходжень у бюджет уряд пропонує внести зміни в підпункти 7.1.3, 7.8.4, 7.8.5 у частині виключення з діючого Закону оподатковування дивідендів. При цьому прибутки держави від володіння корпоративними правами не будуть оподатковуватися по датками.

Законопроектом пропонується внести зміну в підпункті 16.3, яким передбачено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, зменшувати на суму вартості придбаних торгових патентів, але в межах прибутку, отриманого від діяльності, на яку придбаний патент. При цьому платникам податку пропонується представляти в податковий орган ще і довідку про суму прибутку, отриманого від діяльності, що піддягає потентуванню.

Законопроект містить пропозиції про зміни у віднощенні підтримки підприємств малого бізнесу. Зокрема, передбачається доповнити пункт 7.13 і пунктом про пільгове оподатковування новостворених юридичних осіб, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва, а саме:

- протягом першого року господарської діяльності вони платять 25% нарахованої суми податку;

- протягом другого року – 50% суми податку.

Звільнені від оподаткування кошти повинні бути використані на відшкодування витрат, понесених протягом перших трьох років господарської діяльності на підготовку, освоєння виробництва товарів (робіт, послуг), технічне оснащення виробництва, будівництво, реконструкцію, відновлення основних фондів, що підлягають амортизації, а також освоєння нових технологій.

Простий підрахунок показує, що мале підприємство при отриманні виручки за три ро­ки у сумі 750 тис. грн. може отримати прибуток мак­симум 100 тис. грн. З цього прибутку треба забезпе­чити виплату дивідендів засновникам, задовольнити соціальні потреби колективу, сплатити податок на прибуток у сумі 17500 грн. У результаті навряд чи за­лишиться вільний прибуток достатній для фінансу­вання капітальних вкладень. То чи радий буде таким пільгам виробник? Очевидно, треба знайти інші під­ходи до стимулювання розвитку малого підприєм­ництва, на яке держава покладає великі надії.[10]

Протягом трьох років усі з оптимізмом чекали на появу Податкового кодексу, покликаного задо­вольнити інтереси і держави, і платників податків, сподівалися на зменшення напруження в роботі з нарахування податку на прибуток. І ось проект Податкового кодексу підготовлено.

При ознайомленні з проектом Податкового кодек­су привертає до себе увагу те, що проблема вдоско­налення оподаткування прибутку підприємств у до­кументі не знаходить достатнього вирішення. У ньо­му зберігається в основному діючий на сьогодні по­рядок з оподаткування прибутку, а окремі нововве­дення викликають сумніви.

Щоб висвітлити недоліки і можливі заходи щодо їх усунення, звернемося до думки спеціаліста-практика. Своє бачення недоліків проекту Податкового кодексу в частині оподаткування прибутку підприємств в статті “Податок на прибуток: проблеми законодавства”[11] висвітлила начальник ДПІ в Ужгородському районі Закарпатської області, Марія Бадиба. Тут же вона дала і деякі рекомендації щодо вдосконалення проекту. Хоча проблеми, на мою думку, висвітленні більше з позиції податковика.

На її погляд основним і таким, що за­слуговує на особливу ува­гу, є те. що суму прибутку підприємств, яка є об'єк­том оподаткування, згідно з проектом Кодексу пропо­нується визначати шляхом зменшення скоригованих валових доходів на суму

валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. При цьому ігнорується поняття собівартості продук­ції та необхідності калькулювання продукції як за планом, так і фактично.

На перший погляд, це є начебто раціональний під­хід, який скорочує облік доходів і витрат на підпри­ємстві, спрощує роботу органів контролю за справ­лянням податків і ніби сприяє правильному визна­ченню суми, що підлягає оподаткуванню. А на­справді за цією удаваною простотою криється нема­ло «підводних каменів».

Аж ніяк не можна погодитися з тим. що до валових витрат включається вартість матеріально-виробни­чих ресурсів уже на стадії їх придбання з наступним коригуванням валових витрат на різницю залишку цих матеріалів на кінець звітного періоду порівняно із залишком на його початок.

Застосування пропонованої методики віднесення витрат матеріально-виробничих ресурсів на вироб­ництво продукції та ігнорування контролю за до­триманням норм витрат матеріально виробничих ресурсів на виробництво продукції сприяють на рів­ні Закону випуску неврахованої готової продукції тобто приховуванню доходу, а значить, несплаті по­датку з цього доходу. Іншими словами, це є сприян­ня тіньовій економіці на рівні Закону.

Дослідження показують, що на переважній біль­шості підприємств не складають планових кальку­ляцій, які б не дозволяли випускати збиткову про­дукцію. Не складаються й калькуляції фактичної со­бівартості випущеної продукції (робіт, послуг). У результаті на цих підприємствах не можна провести системний аналіз причин; що призводять до збитків від реалізації продукції власного виробництва. А можливо, комусь і за краще одержувати прибутки за рахунок тіньової економіки.

Валові витрати коригуються також залишками частки матеріальних витрат у незавершеному ви­робництві і часткою матеріальних витрат у готовій продукції. Незважаючи на те, що є окремі рекомен­дації щодо визначення цих часток, вони на практиці виконуються поверхово. Точне визначення цих час­ток досить складне, громіздке, забирає багато часу як у бухгалтерів підприємств, так і в податківців при перевірці достовірності даних.

Цей порядок віднесення матеріально-виробничих запасів на валові витрати може мати й інші небажані наслідки. Наприклад, придбані матеріальні цінності можуть бути використаю в подальшому на потреби будівництва, реконструкції, модернізації ремонту та інше, пов'язане з поліпшенням .основних фондів, ви­трати на які. в тому числі й матеріальні не включають­ся до складу валових витрат. Зрозуміло, що це можна відрегулювати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Але це не збігатиметься в часі, — адже ми вже збільшили валові витрати, а значить зменшили прибу­ток і, відповідно, податок на цей прибуток. А врегулю­вання може здійснюватися із значним відривом.

Запропонована методика визначення суми оподат­ковуваних прибутків (до­ходів) спричинила новий вид обліку, так званий по­датковий облік, за допомо­гою якого акумулюються доходи й витрати. Як ре­зультат, визначається сума, яка підлягає оподаткуванню. Водночас на підприєм­ствах необхідно паралельно вести і бухгалтерський облік згідно з