Налогова політика України - Макроекономіка - Скачать бесплатно
особи – суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами господарювання.
А) Мито.
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб’єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що впливає на його фінансовий стан.
Об’єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;
у грошовому вимірі на одиницю товару.
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЕКЮ з одиниці товарів, що імпортуються.
При стягненні мита діє розгалужена система пільг – від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країн-постачальника (на імпортні товари), залежно від країн-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.
Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов’язків і наданням платникам відповідних послуг стягуються митні збори.
В) Акцизний збір.
Акцизний збір – це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їх ціну.
Платниками податку в бюджет є суб’єкти підприємницької діяльності – виробники або імпортери підакцизних товарів.
Об’єктом оподаткування являються:
1)обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безкоштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівників;
2)митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;
3)обороти з реалізації конфіскованого і безхозного чи заставленого майна.
Платниками акцизного збору в бюджет є кілька видів суб’єктів підприємницької діяльності.
1)Підприємства, організації, установи як юридичні особи, що знаходяться на території України та мають рахунки в банках.
2)Міжнародні об’єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають розрахункові рахунки в банках України.
3)Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:
у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;
у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів.
Тверді ставки акцизного збору встановлені в ЕКЮ з одиниці товарів, що реалізовані.
Строки сплати акцизного збору в бюджет. Залежить від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльності суб’єкта господарювання.
Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку “акцизний збір” матиме місце тоді, коли встановлення непрямих податків тягне за собою підвищення цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.
С) Податок на додану вартість.
Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Цей податок виконує фіскальну функцію. Особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.
Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб’єкти господарської діяльності і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.
Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб’єктами господарювання:
продаж товарів на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
завезення товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;
вивезення товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.
Отже, об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажем товарів усередині держави, за їхнього імпорту чи експорту.
Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб’єктами господарювання:
випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;
обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність щодо цінних паперів;
передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;
надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;
обіг валютних цінностей;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;
виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
надання брокерських, ділерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;
передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.
Час виникнення податкових зобов’язань. Здійснення розрахунків з бюджетом щодо ПДВ, можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту, яке впливає на фінансовий стан підприємства, залежить від часу виникнення податкових зобов’язань. Між формуванням вхідного ПДВ та його відшкодуванням минає час. Цей період є періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим він триваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобто негативний вплив на фінансовий стан підприємств.
Час іммобілізації оборотних коштів підприємства – платника податку на сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з його банківського рахунку за куплені товари і часу надходження ПДВ від продажу продукції, тобто зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок платника податку, а також від часу отримання відшкодування з державного бюджету.
Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і час надходження ПДВ від продажу продукції залежить від форм розрахунків, що застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажу продукції, платоспроможність покупця.
4.3. Збори і цільові відрахування.
А) Збори на формування цільових державних фондів.
Законом України “Про систему оподаткування” встановлює участь суб’єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.
Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому.
По-перше, через формування валових витрат, які виключаються з суми скоригованого валового доходу. Таким чином, відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.
По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.
По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Платниками такого збору є:
суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншому терені;
фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.
Суб’єкти підприємницької діяльності – платники збору зобов’язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.
Збір на обов’язкове соціальне страхування.
Особливість збору полягає в тім, що він включає і збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов’язкове соціальне страхування, включають до складу валових витрат за обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість. Збір на обов’язкове соціальне страхування перераховується в Державний бюджет платниками збору.
Внески в державний інноваційний фонд.
Для формування вказаного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).
Перерахування обов’язкових платежів у Державний інноваційний фонд і галузеві фонди позабюджетних засобів підприємство повинно робити не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. За несвоєчасне перерахування внесків у Державний інноваційний фонд стягується пеня у розмірі 0,3% за кожний день затримки, включаючи день сплати.
В) Відрахування на фінансування дорожнього господарства.
Відрахування коштів підприємств і організацій. Здійснюють промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, кооперативи й господарські організації. Для них розмір цих відрахувань встановлено від 0,4% до 1,2% обсягу виробництва продукції, виконаних робіт (послуг).
Підприємства й господарські організації відрахування (збір) на фінансування дорожнього господарства включають до складу валових витрат, обчислюючи оподаткований прибуток, а також у собівартість продукції (робіт, послуг).
Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів. Цей збір встановлений для підприємств, об’єднань, організацій, а також підприємців незалежно від форми власності, що реалізують споживачам і населенню бензин, дизельне пальне, автомобільне дизельне масло, зріджений і стиснений газ для заправки транспортних засобів. До споживачів паливно-мастильних матеріалів належать підприємства, організації, підприємці, які використовують їх для власних потреб.
Продаж дизельного пального і мастила сільськогосподарським підприємствам, а також сільським господарствам не обкладається збором. Джерелом сплати збору для підприємств є виручка, отримана від реалізації паливно-мастильних матеріалів.
Відрахування доходів від експлуатації автомобільного транспорту. Ці відрахування здійснюють: автотранспортні підприємства та організації незалежно від форми власності, які перебувають на самостійному балансі і здійснюють перевезення за вільними, державними регульованими і фіксованими цінами.
4.4. Місцеві податки і збори.
Порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів визначений Декретом Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори”. З прийняттям Закону України “Про систему оподаткування” встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за видання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, за право проведення конкурсного розпродажу і лотереї, за право проведення кіно- і телезйомок, за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).
Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Податки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання полягають у такому.
Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку.
Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.
Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.
Об’єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що оподатковувалася у попередньому місяці.
Податок з реклами. Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).
Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації.
Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця.
Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об’єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
5.Висновки.
Економічні перетворення в сучасній Україні і реформування відносин власності суттєво вплинули на реалізацію державою своїх економічних функцій і закономірно обумовили реформування системи податків. На шляху до ринкової економіки податки стають найбільш дійовим інструментом регулювання нових економічних відносин. Так вони призвані обмежувати стихійність ринкових процесів, впливати на формування виробничої і соціальної інфраструктури, зменшувати інфляцію.
Однак, як показує досвід розвитку розвинених країн, успіх національної реформи насамперед залежить від недійсності державних гарантій незалежності, обгрунтованості і стабільності правовідносин. Відсутність або неефективність таких гарантій, як правило, створює загрозу економічній безпеці держави, про реальність якої в умовах української дійсності свідчить криза неплатежів, падіння об’ємів виробництва, інфляція тощо.
Особливість реформування економіки України така, що податки і податкова система не зможуть ефективно функціонувати без належного правового забезпечення.
При цьому мова йде не тільки про захист бюджетних інтересів, а і про забезпечення конституційних прав і законних інтересів кожного платника податків.
Список використаної літератури
В.М.Федосов, В.Ш.Опарін, В.О. П’ятаченко та ін. “Податкова система України”. Підручник, К.-1994.
Б.Є.Квасюк. “Валовий внутрішній продукт України та його вартісна структура” // Журнал “Фінанси України” №2, 1996р.
С.Терехін “Фискальная политика Украины : под бременем пережитков плановой экономики» // журнал «Финансовые риски», 1996, №3.
В.В.Буряковский, Б.Я.Кармазин, С.В.Каламбед “Налоги”, Пороги Днепропетровск-1998.
В.М.Опарін “Фінансова сістема, теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні”, журнал “Фінанси України” №9, 1998г.
За ред. А.М.Поддєрьогіна “Фінанси підприємств”. Підручник. КНЕУ, Київ 1998г.
ПЛАН.
1. Вступ.
2. Поняття і функції податків.
3. Система оподаткування.
4. Форми оподаткування в Україні.
4.1. Пряме оподаткування підприємств.
А) Оподаткування прибутку.
В) Платежі (податки) за ресурси.
4.2. Непряме оподаткування підприємств.
А) Мито.
В) Акцизний збір.
С) Податок на додану вартість.
4.3. Збори і цільові відрахування.
А) Збори на формування цільових державних фондів.
В) Відрахування на фінансування дорожнього господарства.
4.4. Місцеві податки і збори.
5. Висновки.
Список використаної літератури.
|
