Образ Дон Жуана в світовій літературі XVII століття - Література світова - Скачать бесплатно

потягу до краси, втіленої в жінці. Та сам Дон Жуан став уособленням прагнення людей до насолоди, жаги вічної боротьби, а не несчисленних перемог.

Герой Моцарта відкрив дорогу романтичним Дон Жуанам і тому привернув особливу увагу письменників-романістів. Сюжет новели Гофмана “Дон Жуан. Небувалий випадок, який трапився з якимсь мандрівним ентузіастом” (1812) простий: мандрівник опинився в ресторані готелю, з’єднаним з театром, де побачив захоплюючу оперу Моцарта “Дон Жуан”. За думкою розповідача, Дон Жуан має всі риси, що зближують його з божественим початком. Але він стає жертвою сатанинського початку, чия могутність перевищує сили героя, а зустріч з донною Анною – втіленням чистоти, обраною небом для спасіння Дон Жуана, -- трапляється дуже пізно.

Герой Д. Г. Байрона “Дон Жуан” (1824) в більшій мірі мандрівник, який завоював багато жіночих сердець. Але жінкам він приносив лише біль та смерть. “Дон Жуан” Байрона позбавлений гострого конфлікту.

Д.Граббе “Дон Жуан та Фауст” (1829). У Граббе Дон Жуан та Фауст виступають як суперники та драматургічні супротивники. Об’єктом їх суперництва виступає донна Анна. Її серце належить Дон Жуану, хоча вона знає, що той вбив її батька. Не завоювавши серце донни Анни, Фауст вбиває її, але сам помирає від руки якогось Лицаря, під личиною якого ховається Мефістофель. Дон Жуана попереджає кам’яна статуя батька донни Анни, що він теж помре, якщо не покаїться. Дон Жуана вбиває Лицар, але перед тим просить його притиснутись до тіла мертвого Фауста, бо вони прагнули однієї мети.

Герой трагедії О. С. Пушкіна “Кам’яний гість” (1830) великодушний та розумний. Всі його сутички – це шляхетні двобої, справа честі. Дон Гуан не ототожнює себе з образом розпусника та безбожника, який був створений чутками. Він не сперечається зі своєю порочною славою, але невільно руйнує її. Він закохується в донну Анну. Ось-ось повинно статися його перетворення, але приходить кам’яний гість та вбиває його. Дон Гуан Пушкіна – трагічний герой.

В своїй новелі “Души чистилища” (1834) П. Меріме орінтується на легенду про графа де Маньяру. В новелі відсутній постійний супутник Дон Жуана, його слуга, а також статуя командора. Герой швидко заробляє собі порочну репутацію. Про нього кажуть, що в списку ошуканих чоловіків нема тільки Бога. Потім він приймає чернечий постриг, але в душі залишається тим самим.

Герой драматичної поеми А. К. Толстого “Дон Жуан” (1862) поет та філософ кохання. Кохання для нього – не просто почуття, яке тягне його до жінки, а основа світобудови. Дон Жуан готовий любити щиро та глибоко, але кожна нова зустріч приносить лише розчарування. Він втрачає віру, але зустрічає донну Анну, в яку щиро закохується. З’являється статуя Командора, яка сповіає Дон Жуана про смерть донни Анни. Загибель жінки, яка осяяла його душу, робить примирення Дон Жуана з Богом неможливим і він помирає від руки статуї.

Б. Шоу у своїй комедії “Людина та надлюдина” (1901-1903) змінює ім’я героя, якого вже звуть Джон Теннер. Він зовсім не прагне зваблювати жінок, а навпаки, намагається уникнути їхньої уваги. Предметом уваги стають погляди на житя героя, його філософія. Джон епатує суспільство: його книга “Словник революціонера. Кишеньковий довідник та короткий посібник” викликає не менший скандал, ніж пригоди його предків. Донна Анна (Енн Уайтфілд) закохана у нього, але Теннер цього не розуміє. Статуєю командора є батько Анни, який помер своєю смертю та призначив опікуном дочки Джона. Коли Теннер дізнається про почуття Енн, йому про них розповів шофер Генрі Стейкер, в якому впізнається Лапорелло, то втікає в Іспанію. Енн приїжджає до нього і вони одружуються.

М. С. Гумільов “Дон Жуан в Єгипті” (1912). Невгамовний шукач пригод та вічний мандрівник, шалений романтик, який прагне до небувалого, людина ризику та відваги, галантний спокусник, поет та філософ Дон Жуан протистоїть прагматичній дійсності початку XX століття, та пристосованому до всього “лакею” Лепорелло, який став маститим єгиптологом та деканом.

Леся Українка використовує образ Дон жуана у своєму творі “Кам’яний господар” (1912) для дослідження філософського питання співвідношення свободи та влади. Сильний, розумний, гордий, володіє поняттям честі Дон Жуан, опиняється в становищі іграшки та жертви, який потрапляє в тенета суперечливих гординь.

М. Фріш “Дон Жуан, або любов до геометрії” (1953; друга редакція 1962). Герой Фріша закоханий в точну науку геометрію та обгороджує себе від представниць прекрасної статі. Він ненавидить жінок за те, що в їх існуванні явлена для нього непрозора глибина природної стихії, агресивної та всевладної, здатної проковтнути всі людські спроби розважливого концептування. Спроба Дон Жуана знехтувати існуючими силами життя, зберегти свою незайманність, не забруднивши себе доторканням до липких крил Ероса, протиставивши анонімній, не розрізняючій облич стихії особисту інтелектуальну могутність, обертається життєвим крахом. Його кохає Міранда і Дон Жуан не в силах протистояти їй. Новий Дон Жуан – “підкаблучник” в щасливому шлюбі, закоханий (не зізнаючись собі) у власну дружину та чекаючий народження бажаної дитини. Кохання, яке вимальовувалось герою до цих пір безособовим родовим інстинктом, знайшло в собі єдність неповторно особистісного та всезагального.

Для сучасного погляду на донжуанство характерні фільми Фелліні “Казанова”, Формана “Вальмон” та С. Фріарса “Небезпечні зв’язки”. Ні в одному з цих фільмів немає ні героя на ім’я Дон Жуан, ні класичного сюжету, але у всіх яскраво представлена суть донжуанства.

III Заключення

3.1 Висновки

На початку курсової роботи були поставлені завдання, які було виконано. В ході написання було розглянуто можливі прототипи образу Дон Жуана, та виявлено, що їх спільною рисою була схильність до амурних пригод.

Розглянуто класичні інтерпретування образу. Тирсо де Моліна трактував образ як цинічного та жорстокого бешкетника, який не має в житті ніяких цінностей, та для якого нема нічого святого.

У Мольєра образ Дон Жуана використовується для того, щоб викрити пороки аристократичних кіл, сучасних Мольєру. Кожний з двох авторів в кінці своїх творів карає своїх героїв за допомогою кам’яної статуї.

Доведено, що образ Дон Жуана є “вічним” та нестатичним образом у світовій літературі, показавши як різні автори, в різні епохи трактували його. Кожен історичний час, вносить щось своє, нове в легенду, наповняє її новим змістом.

Ми вважаємо, що шлях Дон Жуана ще незакінчений і його чекають нові пригоди, нові переживання та почуття.

Література

Бордонов Ж. Мольер. – М.: Искусство, 1983. – 415 с.

Бояджиев Г. Мольер. Исторические пути формирования жанра высокой комедии. – М.,1967.

Булгаков М. А. Жизнь господина де Мольера. – М.: Молодая гвардия, 1991. – 224 с.

Гриб В. Р. Мольер // Гриб В. Р. Избранные работы. – М.: 1956. – С. 335-390.

История зарубежной литературы XVII века: Учебник для фил. спец. вузов/ Н.А Жирмунская, З. И. Плавскин, М. В. Разумовская и др.; Под ред. М. В Разумовской. – М.: Высшая школа, 2001. – С.103-126.

История французской литературы: Учебник для фил. спец. вузов / Л. Г. Андреев, Н. П. Козлова, Г. К. Косиков. – М.: Высшая школа, 1987. – С. 179-190.

Кржевский Б. А. Статьи о зарубежной литературе. – М-Л.: Худ. лит., 1960. – С. 208-214.

Лімборський І. В. Класицизм як художньо-естетична система: етапи становлення, художні форми, національні варіанти // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – №2. – С. 2-6.

Луков Вл. А., Черноземова Е. Н. История зарубежной литературы XVII – XVIII веков. – М.: Наука, 2004.

Махун С. Дон Хуан Австрійський – “Лицар свободи” // Дзеркало тижня. – 16 липня 2005. – №27-28 (555-556). – С.28.

Молина Т. Севильский озорник, или Каменный гость / Испанский театр. – М.: Худ. лит., 1969.

Мольер Ж. Б. Дон Жуан, или Каменный гость / Избранные комедии. – М-Л., 1952.

Муравьёва Н. И., Тураев С. В. Западноевропейская литература: Шекспир, Мольер, Гёте, Байрон, Бальзак. Пособие для средних школ. – М., 1953. – С. 54-69.

Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про Дон Жуана в історико-літературній перспективі / Дон Жуан у світовому контексті: [Збірник]. Упорядник В. А. Агеєва. – К.: Факт, 2002. – С. 7-12.

Ніколенко О.М. Бароко і класицизм як художні системи XVII ст. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2002. – № 11. – С. 35-39.

Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література XVII – XVIII століть: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Ранок, 2003. – С. 96-109.

Нусинов И. М. История литературного героя. – М.: Худ. лит., 1958. – С. 325-442.

Пахсарьян Н. Т. XVII век как "эпоха противоречия": парадоксы литературной целостности // Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000-2000: Учебное пособие /Под ред. Л. Г. Андреева. — М.: Высшая Школа, 2001. — С. 40-69.

Плавскин З. И. Испанская литература XVII – сер. XIX века: Уч. пос. для студентов педагогических ин-тов и фак. иностранных языков. – М.: Высшая школа, 1978. – С. 45-48.

Пронкевич О. Дон Хуан крізь призму національного міфу // Слово і час. – 2003. – № 4. – С. 56-62.

Роменець В. А. Історія психології XVII століття – Вища школа, 1990.

Тацій Т. П., Турянська І. М. Трактування образу Дон Жуана в історичній легенді та французькій (Дон Жуан, або Кам’яний гість” Мольєра), англійській (“Дон Жуан” Байрона) і українській літературах (“Кам’яний господар” Лесі Українки) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 5 (227) – С. 45-48

Томашевский Н.Б. Традиция и новизна: Заметки о литературе Италии и Испании. – М.: Художественная литература, 1981. – С. 209-215.

Шалагінов Б. Зарубіжна література від античності до початку XIX сторіччя. Історико-естетичний нарис. – К.: Академія, 2004. – С. 222-262.

Штейн А. Л. Литература испанского барокко. – М.: Наука. 1983. – С. 59-65.

www.5-ka.ru/lithero/%E4%EE%ED%20%E6%F3%EO%ED.html – Дон Жуан