МТЗ і збут, а в секторі виробництва предметів споживання, який розуміється у вузькому трактуванні – як торгівля товарами народного споживання – модель роздрібної реалізації.
Класифікацію форм організації торгівельної логістики та принципову блок-схему логістичних операцій у ній див. у [8, тема 11].
На думку економістів і вчених основними принципами логістичного моделювання збуту є: системність, цілісність, ієрархічність, функціональність, цілеспрямованість, керованість, адекватність, спостережливість, альтернативність, комплексність. На практиці розглядаються детерміновані, стохастичні та вербальні моделі збуту. Окрім цих моделей логістичне моделювання збуту можна здійснювати га основі теорії масового обслуговування. Із всієї різноманітності цих систем найбільш часто застосовуються: 1) модель без втрат і 2) модель з втратами, див. [8, тема 11].
Питання для самоконтролю
Які ланки логістичного ланцюга об’єднує комерційна логістика?
Охарактеризуйте основні елементи моделі матеріалопотоку.
Дайте визначення закупівельної (постачальної) логістики і її місця в логістичному процесі.
Які завдання вирішує закупівельна логістика?
Дайте визначення збутової (розподільчої) логістики і її місця в логістичному ланцюгу.
Що таке торгівельна логістика і в яких формах вона проявляється?
Що таке канали розподілу товарів і їх основні елементи?
Наведіть класифікацію і основні типи посередників в каналах розподілу.
Перерахуйте і коротко охарактеризуйте основні принципи логістичного моделювання збуту.
Охарактеризуйте основні моделі логістичного моделювання збуту.
Практичне заняття 9
Тема 13. Логістика складського обслуговування руху матеріалопотоків.
Питання для обговорення
Роль складування в логістичній системі.
Основні функції складів. Характеристика складських операцій.
Логістичний процес на складі. Задачі вибору і розробки раціональної системи складування.
Складська вантажна одиниця як елемент логістики.
Основні проблеми функціонування складів.
Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення
Серед підтримуючих комплексних логістичних активностей (операцій) головна роль належить складуванню, вантажопереробці і пакуванню. Виділення їх в самостійні об’єкти вивчення логістичного менеджменту зв’язано, по-перше, з певними методичними підходами і практичним інструментарієм, що застосовується логістичними менеджерами закордонних фірм ; по-друге, традицією вивчення цих розділів логістики в західних університетах, перш за все, американських.
Проблемі складського господарства і складування у вітчизняній літературі (в різних аспектах МТП, виробництва і збуту) завжди приділялась достатньо велика увага. Проте традиційний підхід вітчизняних спеціалістів до організації, планування і управління складським господарством підприємств сфери матеріального виробництва, що застосовувався при плановій економіці, не враховував характерних для сучасної логістики особливостей маркетингової і інтегральної парадигм, які здійснюють сильний вплив на складування.
Склади – це будівлі, споруди і різноманітні пристрої, що призначенні для приймання, розміщення і зберігання товарів, які поступили до них, підготовки їх до споживання і відпуску споживачу.
Склади є одним із важливіших елементів логістичної системи. Об’єктивна необхідність в спеціально об лаштованих місцях для утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Складське господарство сприяє: збереженню якості продукції, матеріалів, сировини ; підвищенню ритмічності і організованості виробництва і роботи транспорту ; покращенню використання територій підприємств ; зниженню простоїв транспортних засобів і транспортних витрат ; вивільненню робітників від непродуктивних вантажо-розвантажувальних робіт для використання їх в основному виробництві.
Складування продукції необхідно в зв’язку з наявним коливанням циклів виробництва, транспортувань і її споживання. Склади різних типів можуть створюватися на початку, в середині і кінці транспортних вантажопотоків або виробничих процесів для тимчасового накопичення вантажів і своєчасного постачання виробництву матеріальних ресурсів в потрібних кількостях.
Основне призначення складів – концентрація запасів, їх збереження і забезпечення безперебійного і ритмічного постачання замовлень споживачів.
До основних функцій складів можна віднести наступні:
1. Перетворення виробничого асортименту у споживчий у відповідності з попитом.
2. Складування і збереження МР.
3. Об’єднання декількох партій вантажів)і їх транспортування.
4. Надання послуг (підготовка до продажу, транспортно-експедиційні послуги, надання товарного вигляду і т.д.).
Логістичні функції складів реалізуються в процесі здійснення окремих логістичних операцій. В залежності від типів і видів складів відповідно є і різні комплекси виконуваних складських операцій. В цілому комплекс складських операцій представляє собою наступну послідовність: розвантаження транспорту ; приймання товарів ; розташування на збереження (розкладка товарів по стелажах, в штабелі і ін.) ; вибирання товарів із місць збереження ; комплектування і пакування товарів ; навантаження ; внутріскладське переміщення вантажів.
Задача вибору і розробки системи складування особливо актуальна в умовах експлуатації власного складу підприємства, оскільки правильний вибір системи складування дозволяє добитися максимального використання складських потужностей, а значить зробити функціонування складу рентабельним.
Система складування (СС) передбачає оптимальне розміщення вантажу на складі і раціональне управління його рухом. При розробці СС необхідно враховувати всі взаємозв’язки і взаємозалежності між зовнішніми (такими, що входять на склад і виходять із нього) і внутрішніми (складськими) потоками об’єкту і зв’язані з ним фактори (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу і т.д.).
Розробка СС базується на виборі раціональної системи із всіх технічно можливих систем для вирішення поставленої задачі методом кількісної і якісної оцінки. Цей процес вибору і оптимізації передбачає виявлення зв’язаних між собою факторів, які систематизовані в декілька основних підсистем. Таким чином, СС включає наступні складські підсистеми: вантажна одиниця складування ; вид складування ; обладнання по обслуговуванню складу ; система комплектації ; управління переміщенням вантажів ; обробка інформації ; “будинок” (конструктивні особливості будинків і споруд).
Отже, концепція вирішення СС в першу чергу повинна бути економічною. Економічний успіх забезпечується у випадку якщо планування і реалізація СС розглядається з точки зору інтересів всієї фірми, яка є лише частиною загальної концепції складу. А рентабельність складу і буде в кінцевому підсумку основним критерієм вибраної загальної концепції.
Одним із ключових понять логістики є поняття вантажної одиниці. Вантажна одиниця – деяка кількість вантажу, який навантажують, транспортують, вивантажують і зберігають як єдину масу. Вантажна одиниця – це той елемент логістики, який своїми параметрами зв’язує технологічні процеси учасників логістичного процесу в єдине ціле. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, так і на складах.
В логістиці застосовується різноманітна МТБ. Для того, щоб вона була спів розмірна використовують деяку умовну одиницю площі, так званий базовий модуль. Цей модуль представляє собою прямокутник зі сторонами 600 х 400 мм, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, на робочій поверхні складського обладнання і т.п. на основі базового модуля розроблена єдина система уніфікованих розмірів транспортної тари (піддонів, пакетів, контейнерів). Здатність вантажної одиниці зберігати цілісність в процесі виконання логістичних операцій досягається пакетуванням. Пакетування – це операція формування на піддоні вантажної одиниці і послідуюче зв’язування вантажів і піддону в єдине ціле.
Одним із найбільш прогресивних методів формування вантажних одиниць є пакетування вантажів з допомогою термостягувальної плівки. Вантажі в цій плівці захищені від пилу, бруду і вологи і можуть протистояти атмосферним умовам до 2-х місяців.
Є декілька основних проблем функціонування складів. Успішне вирішення цих проблем може гарантувати ефективне функціонування складського господарства. До них відносяться:
- вибір між власним складом або складом загального користування ;
- кількість складів і розташування складської мережі ;
- розмір і місце розташування складу ;
- вибір системи складування ;
- механізації і автоматизації складських операцій.
Питання для самоконтролю
1. Яка роль складування в логістичній системі?
2. Назвіть основні функції складу.
3. Назвіть основні логістичні (технологічні) операції, що виконуються на складах з матеріальним потоком.
4 .Коротко охарактеризуйте основні функції різних складів, як проходить матеріальний потік на шляху від первинного джерела до кінцевого споживача.
5. В чому суть вибору системи складування?
6. Який зміст логістичного процесу на складі?
7. Дайте визначення поняттю “вантажна одиниця”.
8. Що таке базовий модуль, його розміри?
Назвіть переваги пакетування вантажів з допомогою термозв’язуючої плівки.
10. Сформулюйте основні проблеми функціонування складів.
Практичне заняття 10
Тема 14. Управління запасами логістичній системі.
Питання для обговорення
1. Матеріальні запаси: визначення, економічний зміст.
2. Категорія товарно-матеріальних запасів та їх типи.
3. Види запасів. Промислові, збутові запаси продукції ВТП.
4. Системи управління запасами. Метод управління запасами “Точно вчасно”.
5. “Одиниця обліку запасів” як інструмент управління рухом матеріальних запасів.
6. Резерви матеріальних ресурсів та їх призначення.
7. Нормування запасів та система контролю за їх станом.
8. Понаднормативні запаси та залучення їх до господарського обігу.
9. Управління запасами в сучасних умовах. Оптимізація запасів як мобільної частини МТР
Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення
Загально прийняте формулювання говорить: матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення (ВТП), вироби народного споживання і інші товари, що знаходяться на різних стадіях виробництва і які очікують поступлення в процес виробничого або особистого споживання.
На рівні фірм запаси відносяться до числа об’єктів, які вимагають великих капіталовкладень, і тому представляють собою один із факторів, що визначають політику підприємства і які впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Зміна обсягів товарно-матеріальних запасів в значній степені залежить від переважаючого на даний момент відношення до них підприємців, яке, безумовно, визначається кон’юнктурою ринку.
Товарно-матеріальні запаси завжди вважались фактором, що забезпечує безпеку системи МТП, її гнучке функціонування, і були свого роду “страховкою”, “дахом”. В залежності від часового періоду існує три види товарно-матеріальних запасів: сировинні матеріали (в тому числі комплектуючі вироби і паливо) ; товари, що знаходяться на стадії виготовлення ; готова продукція.
Запаси як економічна категорія відіграють важливу роль у сфері виробництва і обігу продукції. Дослідженню економічної суті запасів присвячена велика кількість праць вітчизняних і закордонних авторів. В закордонних літературних джерелах по логістиці і логістичному менеджменту визначення запасу дається стосовно конкретного його виду, загальне ж визначення (як економічної категорії) відсутнє.
Запаси відіграють як позитивну, так і негативну роль в економіці в цілому і в окремих організаціях бізнесу. Позитивна роль запасів полягає в тому, що вони забезпечують безперервність процесу виробництва і збуту, являючись своєрідним буфером, що згладжує непередбачені коливання попиту, збої в поставках і виробничому процесі, підвищують надійність логістичного менеджменту. В багатьох випадках запаси є необхідним елементом реалізації певної логістичної концепції (наприклад в системах MRP і DRP).
Негативною стороною запасів МР є те, що в них заморожуються (імобілізуються) значні фінансові ресурси і обсяги товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які могли б бути використані суб’єктами підприємництва на інші цілі, наприклад, інвестиції в нові технології, маркетинг, підвищення продуктивності праці і т.п. Окрім того, великі рівні запасів ГП гальмують покращення її якості, так як підприємства, фірми перш за все зацікавлені в їх реалізації до інновацій в якість. І, нарешті, наявність значних запасів в постачанні, виробництві і збуті є перепоною для впровадження інтегральної парадигми логістики і концепції загальних витрат, так як ізолює групи ЛЛС і стадії бізнесу один від одного.
По існуючій класифікації запаси можуть бути різних видів, в залежності від ознаки класифікації. В цілому ж матеріальні запаси діляться на виробничі та товарні, кожний з яких ділиться на три види: поточні, страхові, сезонні. Виробничі запаси ще можуть бути: підготовчі (буферні) і перехідні.
По місцю продукції в логістичному каналі (ланцюгу) і її виду укрупнено можна виділити запаси МР, НВ, ГП, тари і повернених відходів. З позиції інтегрованого підходу по відношенню до базових логістичних активностей запаси діляться на МР в постачанні, виробничі запаси МР, НВ і ГП, збутові (товарні) запаси ГП в системі дистрибуції і сукупні матеріальні запаси.
Слід зазначити, що предметом вивчення тут є не самі МР як такі, а їх рух в просторі і в часі. Саме рух як предмет дослідження дозволив логістиці зайняти місце самостійної науки.
Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження (координація) дуже часто протилежних цілей різних сфер бізнесу фірм (маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Менеджмент маркетингу зацікавлений в як можна більш високому рівні задоволення потреб за рахунок ефективно поповнюваних запасів, здатних швидко і комплексно реагувати на зміни попиту.
Логістичний підхід до управління запасами МР передбачає відмову від функціонально-орієнтованої концепції у цій сфері, оскільки вона має наступні недоліки:
- проблеми, що виникають у створенні і збереженні запасів, часто вирішуються по принципу пошуку винуватого в іншій структурі, натомість виявлення їх істинних причин ;
- будь-яка функціональна ланка кожної організаційної структури розробляє свою власну політику запасів, що не завжди узгоджується на більш високому рівні
- виробництво, як правило, забезпечується надлишками товарно-матеріальних цінностей.
Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження логістичної системи повинно включати проблему управління запасами, яка конкретизується в наступних питаннях:
1. Який рівень необхідно мати на кожному підприємстві для забезпечення необхідного рівня обслуговування споживача?
2. В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем запасів в системі логістики?
3. Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадії логістичного виробничого процесу?
4. Чи повинні товари відвантажуватись безпосередньо з підприємства?
5. Яке значення компромісу між вибраним способом транспортування і запасами?
6. Які загальні рівні запасів на даному підприємстві, що зв’язані зі специфічним рівнем обслуговування?
7. Як змінюються витрати на утримання запасів в залежності від зміни числа складів?
8. Як і де слід розташовувати страхові запаси?
Одним із методів скорочення запасів, підвищення гнучкості виробництва і можливості протистояння зростаючій конкуренції став метод “Точно вчасно”, який отримав найбільше розповсюдження в США і країнах Західної Європи. В протилежність традиційним методам управління, у відповідності з яким центральна ланка планування виробництва видає виробниче завдання всім відділам і виробничим підрозділам, при методі “Точно вчасно” централізоване планування стосується лише останньої ланки логістичного ланцюга, тобто складу ГП. Всі інші виробничі і постачальні одиниці отримують розпорядження від чергової, такої що знаходиться ближче до кінця, ланки логістичного ланцюга.
Практика показує, що для ефективного впровадження стратегії “Точно вчасно” необхідна зміна способу мислення цілого колективу, що займається питаннями виробництва і збуту. Традиційний стереотип мислення типу “чим більше, тим краще” повинен бути замінений схемою “чим менше, тим краще”, якщо мова йде про рівень запасів, використання виробничих потужностей, тривалості виробничого циклу або про величину партій продукції.
Оптимізація обсягу один з основних напрямів управління запасами. Рішення, що приймаються керівництвом фірм в цій області, в кінцевому підсумку стосуються кожного окремого виду продукції або предмету збереження, конкретна одиниця яких підлягає контролю називається “одиницею обліку запасів” (О.О.З), вона визначається як предмет обліку, на який складена повна специфікація. Приходиться 80 % обсягу попиту в грошовому виразі.
Вивчення реально діючих систем управління запасами, що складаються із багатьох О.О.З., показало, що існує статистична закономірність, яка визначає розміри потреби у видах товарів, що представлені в запасах. Типове положення, коли на приблизно 20 % О.О.З.
Резервні або “буферні”, товарно-матеріальні запаси слугують свого роду “аварійним” джерелом постачання у тих випадках, коли попит на даний товар перевищує очікування. Резервні запаси повинні задовольняти потреби в пік продажу, страхувати від страйків, затримок і зриву поставок, враховувати можливі надзвичайні обставини (мобілізаційний запас).
Управління запасами полягає у вирішенні двох основних задач:
- визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу ;
- створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням у відповідності з встановленою нормою.
Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, яка повинна знаходитись у виробничих або торговельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів.
Контроль за станом запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів продукції ВТП і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і прийняття оперативних заходів до ліквідації відхилень [1, с. 188-194].
Порушення господарських (договірних) зв’язків, інфляційні процеси поряд з іншими причинами примушують всіх суб’єктів господарювання робити понаднормативні запаси МР для створення можливості функціонування хоча б у найближчій перспективі.
Понаднормативними запасами називають таку фактичну кількість матеріалів, яка перевищує загальну норму запасів, включаючи максимальний поточний, підготовчий і страховий запаси.
При визначені величини понаднормативних запасів необхідно враховувати сезонні фактори їх утворення, при яких в окремі періоди може різко збільшуватись загальна кількість матеріалів на складі [5, с. 105-107].
У сучасних умовах комплексне використання понаднормативних , не використовуваних (зайвих),запасів, вторинних МР (відходів), оперативне залучення їх до господарського обігу є завданням служб МТП, маркетингу, логістики на підприємствах всіх форм власності. Це дає можливість не тільки отримати економічну вигоду, а й вирішити екологічну проблему.
Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом МР. В теорії управління запасами розроблено дві системи управління, які вирішують поставлені завдання. Такими системами є:
1. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення.
2. Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
Принципово нові ідеї і алгоритми роботи систем управління приводять до можливості формування по суті діла великої кількості систем управління запасами, що відповідають самим різним вимогам.
Найбільш розповсюдженими з інших систем, що застосовуються в логістиці є: 1. Система з встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня. 2. Система “Мінімум-максимум” [3, с.229-242].
Оптимізація запасів – це забезпечення ритмічного постачання МР у виробництво при мінімальному вилучені їх у запаси. Оптимальний розмір партії товарів, що поставляються, і відповідно оптимальна частота завезень залежить від наступних факторів: обсяг попиту (обігу) ; витрати по доставці товарів ; витрати по збереженню товарів. В якості критерію оптимальності вибирають мінімум сукупних витрат по доставці і збереженню [1, с. 195].
Оптимальний розмір замовлення – це обсяг партії поставки товарів, що відвантажуються постачальником по замовленню споживача і який забезпечує для споживача мінімальне значення суми двох складових – транспортно-заготівельних витрат і затрат на формування і збереження запасів.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняттю “матеріальний запас”.
2. Перерахуйте види товарно-матеріальних запасів.
3. Що є одним із важливіших стимулів створення запасів?
4. До яких витрат приводить дефіцит запасів?
5. Назвіть основні причини, які примушують підприємців створювати матеріальні запаси.
6. Чим пояснюється відмінність у підходах до формування запасів в різних галузях економіки?
7. Назвіть фактори, що визначають точний рівень резервних запасів.
8. Що нового внесла логістика в розвиток систем запасів?
9. В чому полягає суть управління товарно-матеріальними запасами в системах “Планування матеріальних потреб” МРП, ”Канбан”, “Точно вчасно”.
10. Для яких умов розроблені основні і інші системи управління запасами?
11. Охарактеризуйте методи нормування матеріальних запасів.
Що таке оптимізація запасів і оптимальний розмір замовлення?
Практичне заняття 11
Тема 15. Система та критерії логістичного сервісу.
Питання для обговорення
Поняття послуги і логістичного сервісу.
Об’єкти логістичного сервісу.
Параметри і характеристика системи логістичного сервісу.
Критерії якості логістичного обслуговування.
Логістичний сервіс та методика розрахунку логістичних затрат.
Стан і перспективи розвитку логістичного сервісу.
Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення
В умовах “ринку покупця” продавець вимушений будувати свою діяльність виходячи з купівельного попиту. При цьому попит не обмежується попитом на товар. Покупець диктує свої умови також і в області складу і якості послуг, що надаються йому в процесі поставки цього товару.
Послуга, в загальному розумінні цього терміну, означає будь-яку дію, що приносить користь, допомогу іншому. Робота по наданню послуг, тобто по задоволенню будь-яких потреб, називається сервісом.
Логістичний сервіс нерозривно зв’язаний з процесом розподілу і представляє собою комплекс послуг, що надаються в процесі поставки товару.
По визначенню Ф. Котлера , послуга – це будь-який захід або вигода, які одна сторона може надати іншій і які в основному не відчутні на дотик. Виробництво послуги може бути, а може і не бути зв’язане з товаром в його матеріальному виді. Послуга як продукт праці має споживчу вартість і це визначає її товарний характер, який виражається у здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса ріднить послугу з матеріальним товаром.
Об’єктом логістичного сервісу є різні споживачі матеріального потоку. Здійснюється логістичний сервіс або самим постачальником, або експедиторською фірмою, що спеціалізується у сфері логістичного обслуговування.
Найбільш економічною є елементарна схема логістичного обслуговування: один продуцент (виробник, спеціалізований посередник) – один клієнт. Проте така схема має місце лише в окремих випадках. Як правило, постачальники мають складні схеми реалізації і поставок готової продукції, коли транспортно-експедиційні зв’язки здійснюються одночасно з декількома клієнтами (споживачами). В такій ситуації структури, що здійснюють сервісне логістичне обслуговування, повинні вирішувати дві групи задач, які утворюють так званий мікро- і макрорівень сервісу.
Мікрорівень логістичного сервісу – це організація, структура і якість обслуговування конкретних споживачів, а також оперативне управління логістичною діяльністю і необхідними для цього інфраструктурними елементами.
Макрорівень логістичного сервісу представляє собою розподіл замовників по зонам їх агрегування, сегментам цільового ринку, а також розробку стандартів обслуговування, стратегічне планування, інвестиції, реалізацію загальної політики діяльності на ринку логістичних послуг [2, с.93].
Отже послідовність дій, які дозволяють сформувати систему логістичного сервісу є наступною:
 Сегментація споживчого ринку (розподіл ринку на конкретних споживачів).
Визначення переліку найбільш значних для покупця послуг.
Ранжування послуг, що входять в складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значних послугах.
Визначення стандартів послуг в розрізі окремих сегментів ринку.
Оцінка наданих послуг, встановлення зв’язку між рівнем сервісу і вартістю наданих послуг, визначення рівня сервісу для забезпечення конкурентноздатності фірми.
Встановлення зворотного зв’язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам споживачів.
Важливим критерієм, який дозволяє оцінити систему сервісу як з позиції постачальника, так і з позиції отримувача послуг є рівень логістичного обслуговування. Розрахунок цього показника виконується по наступній формулі [1, с. 213-216 ; 2, с.86-91]:ŋ
Ŋ =  х 100 %,
де ŋ – рівень логістичного обслуговування ;
m – кількісна оцінка фактично наданого обсягу логістичного сервісу ;
M – кількісна оцінка теоретично можливого обсягу логістичного сервісу.
Для оцінки якості логістичного обслуговування застосовуються наступні критерії :
- надійність поставки ;
- повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів ;
- гнучкість поставки ;
- наявність запасів на складі постачальника ;
- можливість надання кредитів, а також ряд інших.
Логістичні затрати починають формуватися на мікрологістичному рівні. Виходячи з маркетингового міксу, концепція логістики спрямовує діяльність фірм, компаній на мінімізацію сукупних витрат. З цією метою рекомендується обережність у поводженні з мінімізацією часткових витрат.
Логістичний сервіс характеризується трьома найважливішими показниками: корисністю, оперативністю, якістю.
Логістичні витрати і логістичний сервіс, як правило перебувають у прямо пропорційній залежності. Якісний сервіс завжди є досить дорогим, і зростання витрат, за звичай, тільки поліпшує його.
Логістичними слід вважати витрати, що пов’язані з рухом МР від первинного джерела їх виникнення до кінцевого споживача. Абсолютно точний їх розрахунок є дуже складним, оскільки сучасна теорія і практика бухгалтерського обліку “проходить мимо” таких затрат. Методичні принципи обрахунку таких затрат пропонує М. Окландер [4, тема 11].
Стан і перспективи розвитку логістичного сервісу на сучасному етапі здійснюються в багатьох напрямах. Основні з них:
1. Значний вклад в забезпечення високої надійності логістичної системи обслуговування вносять різні системи автоматичного контролю переміщення вантажів.
2. В США активно впроваджується система контролю місцезнаходження транспортних засобів.
3. Важливу роль відіграє оснащення транспортних засобів радіотелефонним зв’язком, іншою електронною технікою, а також створення загальнонаціональних комп’ютерних мереж по контролю за переміщенням вантажів.
4. На базі ЕОМ і нових засобів зв’язку створюються системи забезпечення безпеки руху транспортних засобів.
5. Розширюється використання автоматизованих систем координації вантажоперевезень декількома видами транспорту.
6. Широке розповсюдження отримала спеціалізація засобів транспорту, транспортних і складських об’єктів.
Сьогодні основною сферою діяльності логістичних компаній залишається відповідне обслуговування і управління матеріальними і інформаційними потоками. Проте об’єднання “під дахом” однієї компанії різнорідних функцій широкого асортименту веде до створення нових структур – універсальних логістичних компаній.
Такі компанії в стані взяти на себе обов’язки забезпечити не тільки логістичний сервіс, але і весь комплекс по обігу товарної продукції – закупівлю товарів, перевезення, збереження, страхування вантажів, їх сортування і комплектування, інформаційне обслуговування, розміщення замовлень на виробництво і т. д.
Таким чином, логістика активно допомагає стерти галузеві і територіальні межі і кордони. Ці тенденції особливо помітні в країнах Північної Америки, Далекосхідного регіону, Європи. Особлива увага приділяється формуванню трансконтинентальних логістичних систем, а створення об’єднаного Європейського ринку передбачає побудову багаторівневих міжнаціональних логістичних систем.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте поняття логістичного сервісу.
2. В чому суть логістичного відношення продуцентів до товару- послуги?
Назвіть причини необхідності розробки стратегії фірми у сфері логістичного обслуговування споживачів.
Наведіть послідовність дій, що дозволяють сформувати систему логістичного сервісу.
Охарактеризуйте основні категорії робіт і операцій у сфері логістичного обслуговування. Наведіть структурні компоненти логістичного сервісу.
Покажіть залежність економічних показників діяльності підприємства від рівня наданого споживачам логістичного сервісу.
Перерахуйте якісні показники рівня логістичного обслуговування споживачів. Назвіть найбільш значимі з них.
Розкрийте ранжирування мотивацій споживачів при виборі постачальника.
9. Що таке логістичні витрати, їх мінімізація та класифікація?
10.Розкрийте проблематику інтернаціоналізації логістичного сервісу. Які фактори негативно впливають на інтернаціоналізацію.?
11. Назвіть форми організації логістичного сервісу.
Розкрийте суть автоматичного контролю переміщення вантажів і системи контролю місцезнаходження транспортних засобів.
Охарактеризуйте тенденцію впровадження логістичних сервісних структур на ринок інформаційних послуг.
.
ГЛОСАРІЙ логістичних понять і термінів
АВС-аналіз (ABC analysis). В управлінні запасами – розподіл товарів по групам А, В і С у відповідності з їх питомою вагою в загальній вартості запасів всіх товарів.
Адміністративні методи управління – методи прямого впливу на керований об’єкт і однозначного вирішення відповідної господарської ситуації, що мають обов’язкову силу для виконання.
Асоціація вантажовідправників (Shippers’ associations). Це спілка для ведення переговорів з транспортними агентствами вантажовідправників однотипних вантажів, для отримання більш вигідних тарифів на морські і інші перевезення вантажів.
Агенти – посередники, які виступають в якості представника або помічника іншої основної по відношенню до нього особи (принципала). Як правило, агент є юридичною особою і укладає угоду від імені і за рахунок принципала.
Базовий модуль – це прямокутник зі сторонами 600 х 400 мм, який повинен вміщувати кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, на робочій поверхні складського обладнання і т.п.
Бізнес – логістика (як інтегральний інструмент менеджменту) – це менеджмент всіх видів діяльності, які сприяють руху і координації попиту і пропозиції на товари в певному місці і в заданий час.
Біржа – це організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами гуртовий ринок, на якому здійснюється гуртова торгівля біржовими товарами за зразками та стандартами або контрактами (ф’ючерсними, форвардними) на їх поставку в майбутньому, за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів торгів.
Брокери – посередники при укладанні угод, що зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як дилери чи дистриб’ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб’ютори, комісіонери чи агенти. На відміну від агентів брокери не є у договірних відносинах із жодною стороною укладеної угоди і діють лише на основі окремих доручень.
Вантажна одиниця – піддон з вантажем або аналогічний по розміру пакетований вантаж на ковзаючому листі
Вантажопереробка - ефективне переміщення вантажів на короткі відстані, що мають місце внутрі заводу чи складу або між переміщенням і транспортним підприємством.
Виробнича логістика – це управління матеріальними потоками в середині підприємств, фірм, компаній, що створюють матеріальні блага або виконують такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, сортування, пакування, комплектування і ін.
Глобальна логістична стратегія – формування сталих торговельно-економічних зв’язків між окремими країнами або групами країн на основі міжнародного розподілу праці.
Господарський договір (як підстава виникнення господарсько-договірного зобов'язання) – це ділова угода між суб’єктами господарювання про розподіл між ними кореспондентських прав та обовязків, необхідних для досягнення цілей і про ті умови, які повинні дотримуватися сторонами при виконанні взаємно прийнятих зобовязань.
Дилери – це гуртові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок.
Дистрибуція – комплексна логістична активність, яка полягає в просуванні готової продукції від виробників до кінцевих (або проміжних) споживачів, організації продаж, передпродажного і післяпродажного сервісу.
Дистриб’ютори – гуртові і роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок.
Договір поставки – угода між підприємствами, організаціями, по якій підприємство-постачальник (виробник продукції, послуги, виконавець роботи) зобов’язується передати підприємству чи організації-покупцю у встановлений термін продукцію узгодженого між ними асортименту, кількості і якості, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити її.
Доставка товарів – процес виконання, окрім чистого перевезення, цілого ряду робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечить ефективний розподіл товарів.
Доставка вантажу “від дверей до дверей” – доставка вантажу в контейнерах безпосередньо від відправника до споживача.
Економічний (оптимальний) розмір замовлення – розмір замовлення, при якому сумарні затрати на розміщення замовлення і збереження запасу мінімальні.
Електронний обмін даними – система прямого комп’ютерного зв’язку між постачальниками і споживачами, яка призначена для безпосереднього оформлення замовлення і обміну іншою стандартною інформацією.
Експертні оцінки – кількісні і якісні оцінки процесів і явищ, які не піддаються безпосередньому вивченню і які базуються на міркуваннях спеціалістів.
Ефективність логістичної системи – показник (система показників), що характеризують якість роботи логістичної системи при заданому рівні логістичних витрат.
Ешелонована макрологістична система – це система, в якій матеріальні потоки від постачальників сировини і інших компонентів до виробника, а від нього до споживача рухаються через посередників.
Життєвий цикл виробу – проміжок часу від розробки виробу до зняття його з виробництва і продажу.
Замовлення – документ, що видається підприємствами і організаціями споживачами на поставку вказаного в ньому товару у відповідній кількості, в зазначену адресу та у визначені терміни.
Затрати – ресурси (матеріальні, трудові, фінансові), що необхідні для виробництва (робіт, послуг), або управління (надання адміністративних послуг).
Закупівельна (постачальна) логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами на основі логістичного міксту.
Затрати на збереження товарно-матеріальних запасів – затрати, що включають складські витрати, відсотки на банківський кредит, страхування, знецінення і т.д.
Збутова логістика, або логістика розподілу (розподільча) – невід’ємна частина загальної логістичної системи, комерційної логістичної підсистеми зокрема, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування і ін.
Зобов’язання – оформлено документально або таке, що випливає із цивільного законодавства відношення, яке вимагає виконання певних дій однієї фізичної або юридичної особи на користь іншої.
Інтегровані якості – це здатність системи, як єдиного цілого, проявляти ті якості, якими її складові елементи не володіють кожний зокрема.
Інтермодальна система – система доставки вантажів декількома видами транспорту по єдиному перевізному документу з передачею вантажів у пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.
Інформаційна логістика – це система, яка організує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тою суттєвою для суб’єктів підприємництва ланкою, яка зв’язує постачання, виробництво і збут.
Інформаційний потік – сукупність циркулюючих в логістичній системі, а також між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, що необхідні для управління і контролю за логістичними операціями.
Інформаційна система – це певним чином організована сукупність взаємозв’язаних засобів вичислювальної техніки, персоналу, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних задач (в логістиці – задач по управлінню матеріальними потоками).
Канбан (KANBAN – з япон. карта) система управління матеріальними ресурсами, суть якої полягає в тому, що всі виробничі підрозділи підприємства, фірми, включаючи лінії кінцевого збирання, постачаються матеріальними ресурсами тільки в тій кількості і до того строку, які необхідні для виконання заданого підрозділом-замовником замовлення.
Канали розподілу – тенденція в розвитку методів розподілу – безпосередній розподіл (від виробника до споживача), розподіл через проміжкові компанії (гуртові, торгові, посередницькі т.д.).
Канал розподілу у розподільчій логістиці – це сукупність організацій або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача.
Конкурентноздатність – здатність товарів і послуг витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників.
Картаж - місцеве перевезення вантажів.
Коефіцієнт ланковості товароруху – середнє число торгових ланок, які проходить товарна маса при русі від виробника до кінцевого споживача.
Комісіонери – це гуртові і роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за рахунок виробника.
Конкурсні торги (тендери) – розповсюджена форма пошуку потенційних постачальників.
Консолідація вантажів – поєднання різних вантажів в один для зниження затрат на транспортування. Тарифи на перевезення вантажу (фрахтові ставки) менше в розрахунку на один кілограм вантажу, при одночасному перевезенні крупних вантажів. Тому вантажовідправники намагаються згрупувати вантажі, що направляються в один регіон.
Контрактна логістика – надання логістичних послуг на основі довготривалої угоди між відправником вантажу і сторонньою фірмою.
Концепція – сукупність понять і зв’язків між ними, що визначає основні напрями розвитку і властивості будь-якого явища.
Ланка логістичної системи – це деякий економічно і (або) функціонально відособлений об’єкт, який не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі аналізу або синтезу логістичної системи, який виконує свою локальну цільову функцію, що зв’язана з певними логістичними активностями.
Логістика (як наука) – міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо зв’язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків.
Логістика (як господарська діяльність) – напрямок господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками у сферах виробництва і обігу, тобто процес управління рухом і збереженням сировини, компонентів і готової продукції в господарському обігу з моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей за доставку готової продукції споживачу
Логістика (визначення по словнику Роднікова А.Н.) – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, збереження і обробки відповідної інформації.
Логістика – це мистецтво і наука управління, техніка і технічні активності, які передбачають планування, постачання і застосування засобів переміщення для реалізації запланованих операцій з метою досягнення поставлених цілей” – визначення запропоноване Американським товариством інженерів – логістів.
“Логістика з позицій бізнесу (за визначенням Сергеєва В.І.) – це інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного з точки зору зниження загальних затрат і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості продукції і послуг управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів”.
Логістичні витрати – це затрати на виконання логістичних операцій (складування, транспортування, збір, збереження і передача даних про замовлення, запаси, поставки і т.д.).
Логістичний канал в інтегрованій (макро- чи мікро-) логістичній системі – це упорядкована множина ланок логістичної системи, що включає в себе всі логістичні ланцюги або їх дільниці, які проводять матеріальні потоки від постачальників матеріальних ресурсів, що необхідні для
|
