Територіально-виробничі комплекси України - Розміщення продуктивних сил - Скачать бесплатно

середовище і, водночас, конче потрібні для економіки України (це — середнє, точне і сільськогосподарське машинобудування, приладо­будування, електронна, електротехнічна, комп'ютерна та інші промисло­ві галузі). Для Донбасу дуже гостро стоїть проблема зайнятості жіно­чої робочої сили. Через це в комплексі з існуючими галузями значно більшого розвитку повинні набрати легка і місцева промисловість, і зо­крема — такі їх підгалузі, як текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва та ін. Наявні сільськогосподарські ресурси дозволяють розвивати і харчо­ву промисловість. Отже, перспективні конструкція і модель Донбасу по­винні принципово відрізнятися від існуючих. Хоча такі галузі промисло­вості, як вугільна, металургійна, хімічна, коксохімічна, важке машино­будування, електроенергетика та ін., при повній їх модернізації та пере­веденні на нові, прогресивні технології, збережуть у Донбасі своє про­філююче значення, все ж господарство цього району повинне набрати більших комплексності, збалансованості та структурної завершеності.

Забезпечення оптимальних функціонально-компонентної та терито­ріальної структур ТВК Донбасу можна досягти на основі економіко-математичного моделювання. Сучасні економіко-статистичний апарат, інформаційна база та електронно-обчислювальна техніка дозволяють промоделювати різні варіанти його структурної перебудови і вибрати з них оптимальний.

Надзвичайно висока скупченість у Придніпров'ї промислових під­приємств і різних галузей без економічної, технологічної, організаційної та транспортної взаємо ув’язки зумовила настільки велике антропогенно-техногенне навантаження на його територію, що надалі цей район мо­же перетворитися на другий Чорнобиль. Хоча він і виділяється як само­стійний ТВК, де основними галузями промисловості є чорна й кольорова металургія, гірничорудна, коксохімічна, нафтохімічна, хімічна промис­ловість і важке машинобудування, вони дуже слабо комплексуються між собою та майже не доповнюються іншими промисловими галузями. То­му існуюча у Придніпров'ї сукупність галузей промисловості може бути доповнена сільськогосподарським, середнім і точним машинобудуван­ням, а також підгалузями легкої та харчової промисловості. Наявність у цьому районі великої кількості відходів дозволяє розвивати на їх базі цілий ряд підгалузей будівельної індустрії. Конструювання і моделю­вання перспективних функціонально-компонентної та територіальної структур Придніпровського економічного району за допомогою вироб­ничих циклів дозволять досягти оптимального поєднання всіх галузей і відповідних параметрів комплексо утворюючих виробництв, забезпечи­ти повніше використання сировини, утилізацію відходів, безперервність і синхронність виробничих циклів, істотно підвищити економічну ефектив­ність суспільного виробництва.

Північно-Східний район відрізняється досить високим розвитком середнього і точного машинобудування, металообробки, хімічної та лег­кої промисловості. Тут є потенціальні запаси нафти й газу, фосфоритів, кам'яної солі, каоліну, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків і багатьох інших будівельних матеріалів. У перспективі найбільшого розвитку в цьому районі можуть набрати енергетичне, електротехнічне, сільськогосподар­ське, транспортне машинобудування, верстате- і приладобудування, тракторобудування, виробництво устаткування для різних галузей про­мисловості та сільського господарства. Значні перспективи для розвитку мають тут і нафтогазова, хімічна, легка, харчова промисловість. Оптимізація структури всіх цих галузей, їх раціональне поєднання в основ­них промислових вузлах (Харківському, Полтавському, Кременчуцько­му, Сумському, Конотопському, Первомайсько - Балаклійському, Лубен­ському, Роменському, Шосткинському, Шебелинському та ін.) дозволять істотно поліпшити функціонально-територіальну структуру цього райо­ну, тісніше ув'язавши його економіку в господарському комплексі Ук­раїни.

Південний економічний район сформувався як такий, що спеціалізу­ється на машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості, високо інтенсивному сільському господарстві. Високою є частка цього району у виробництві морських танкерів, суховантажних суден, самохідних кра­нів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізаль­них верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Комплексуючими га­лузями тут повинні стати сільськогосподарське машинобудування (ви­робництво зернозбиральних комбайнів, гідротехнічних і поливних ма­шин), середнє і точне машинобудування, виробництво електронного, електротехнічного і радіотехнічного обладнання і спеціальних комп'ю­терів. Ці галузі вкрай необхідні для забезпечення перспективного роз­витку вже існуючих. Досягнення повної комплексності району може бути забезпечене за умови розвитку всіх підгалузей харчової та легкої промисловості.

Західно-Поліський район характеризується високо розвинутими лег­кою, харчовою, машинобудівною, металообробною, деревообробною та фарфоро-фаянсовою промисловістю. В перспективі, на доповнення до існуючих галузей промисловості, тут можуть розвиватися сільськогос­подарське, середнє, точне, автомобільне та побутове машинобудування. Формування євро регіону «Буг», розширення економічних зв'язків з По­льщею, Бєларуссю і рядом західноєвропейських країн дозволять підви­щити індустріальний рівень Західно-Поліського району також за раху­нок багатьох галузей промисловості та будівельного виробництва, нових підприємств середнього і точного машинобудування, текстильної, харчо­вої та харчосмакової промисловості.

Перспективна модель Подільського району — це комплекс галузей, які найменше або незначно забруднюють природне середовище, оскіль­ки він має найнижче в Україні антропогенно-техногенне навантажен­ня на природне середовище та найменший в Україні рівень його промис­лового і радіоактивного забруднення. Тому цей район доцільно розвива­ти як сільськогосподарський, що спеціалізувався б на виробництві еко­логічно чистої, високоякісної, вітамінізованої та дієтичної продукції для дитячого харчування, для харчування хворих у лікарнях і на курортах, а також населення, що проживає в зонах найбільшого промислового і радіоактивного забруднення. З огляду на це, тут високо інтенсивне сіль­ськогосподарське виробництво повинне поєднуватися з розвитком усіх підгалузей харчової промисловості. Район має досить великі можливості щодо розвитку середнього, точного, сільськогосподарського машинобуду­вання, електронної, електротехнічної, радіотехнічної та комп'ютерної га­лузей.

Своєрідним економічним районом є Карпатський. Наявність знач­них запасів хімічної сировини (самородної сірки, калійної солі), нафти. газу та глинистих фарб зумовила досить високий розвиток у ньому хі­мічної промисловості, а відповідно — і досить високе забруднення при­родного середовища. Тут великий антропогенно-техногенний вплив справ­ляють паливно-енергетична, машинобудівна і металообробна галузі, а також промисловість будівельних матеріалів. Досить висока концентра­ція їх підприємств зумовила дуже високе забруднення Карпатського ра­йону.

Тим часом це — один з найбільш заселених районів республіки:

густота населення тут становить понад 102 чол. на 1 км2. У районі—70 міст і 100 селищ міського типу, причому переважають невеликі міста. Ве­ликих і середніх міст 9, але в них проживає 57 % населення. За кіль­кістю і різноманітністю мінеральних лікувальних вод цей район посідає 1-е місце в Україні. У Прикарпатті це сірководневі (Немирів, Шкло, Ве­ликий Любінь, Черче, Чернівці) та слабомінералізовані лікувальні води типу «Нафтуся» (Трускавець), сульфітно-натрієві (Моршин, Труска-вець) та ін. У Закарпатті знаходяться значні ресурси вуглекислих вод типу «Нарзан» (Ужгород, Шаян), «БоржомЬ (Свалява, Поляна), «Єсен­туки» (Драгове, Кваси та ін.). З огляду на це, необхідно конструювати перспективну модель господарського комплексу Карпатського району. В перспективі він повинен розвиватися як великий курортно-туристич­ний комплекс світового значення, з відповідною оздоровчо-господарсь­кою інфраструктурою. Однак, зважаючи на сприятливі транспортно-еко­номічні зв'язки і велику кількість трудових ресурсів у цьому районі, тут можуть дістати широкий розвиток наукомісткі та трудомісткі галузі — такі, як електронна, електротехнічна, приладобудівна, медичного облад­нання тощо.

Висновок

Значення кожного окремо взятого територіально виробничого комплексу у світовому аспекті визначається перш за все рівнем її економічного розвитку. Чим кращий економічний розвиток, тим більше значення належить країні в світовому господарстві.

Якщо оцінювати значення нашої держави у структурі загальносвітового розвитку, то на основі значних ТВК сформувалася стійке бачення нашої України щодо належного їй місця серед передових країн світу.

Розвиток і становлення національної економіки України відбувалася за рахунок соціально-економічних, природних, політичних та демографічних передумов, які кожна по своєму впливали і реформували структуру ТВК.

Спостерігаючи за всіма процесами, які відбувалися в країні під впливом даних передумов, можна оцінити загальний вплив окремої взятої передумови на розвиток всієї національної економіки та на її окремої ланки.

Якщо проаналізувати сьогоднішній стан промислового розвитку нашої держави, то помітно, що країна має досить потужний природно-ресурсний потенціал.

Україна має відносно високий рівень розвитку ТВК. Досить розвинені галузі матеріального виробництва.

Підбиваючи підсумки написання даної курсової роботи слід зауважити той факт, що Україна має достатню кількість ресурсів для потужного перспективного розвитку територіально виробничих комплексів та входження в десятку найрозвинутіших країн світу.

Література

Пі ступ М. Д. Основи теорії суспільної географії. Навчальний посібник.

«Вища школа», 1996, 231 с.; П о п о в к і н В. А. Регіонально-цілісний підхід в еконо­міці.

«Наукова думка», 1993; Заставний Ф. Д.

Географія України. Львів, <Світ», 1990, 360 с.

Іщук С. І. Територіально-виробничий комплекс і економічне районування. Київ, 1996

Розміщення продуктивних сил України / за ред. Качана Є. П. Київ: Вища школа, 1998

Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998 р.